CC BY
9
□CSD*
International Journal of Endocrinology
Практикуючому ендокринологу
/To Practicing Endocrinologists/
УДК 616.453-006-008.61:577.175.532 DOI: 10.22141/2224-0721.15.4.2019.174824
1 12 Шдловський В.О. , Ш1дловський О.В. ©, Кравцв В.В. ©
Терноп1льський нацональний медичний ун1верситет ¡мен11.Я. Горбачевського, м. Тернопль, Укра'на
2
Комерцйне неприбуткове п1дприемство Льв'всько!обласноi ради «Льввський обласний кл1н1чний л1кувально-д1агностичний кардюлогмний центр», м. Льв1в, Украина
Первинний пперальдостерошзм.
Мехашзми i наслшки патолопчного впливу на оргашзм (огляд лтератури)
For citation: Miznarodnij endokrinologicnij zurnal. 2019;15(4):351-357. doi: 10.22141/2224-0721.15.4.2019.174824
Резюме. Робота побудована на анал'з даних свтово) лтератури, присвяченй первинному пперальдо-стеронзму. Наведенi дан про механзми патолопчного впливу на системи орга^зму надлишково)' автономноi секрец) альдостерону. Розкрит шляхи впливу надлишку альдостерону на серцево-судинну та нервову системи, нирки, яксть i тривалсть життя. Показано, що альдостерон активуе специфiчнi внутршньоклтин-нi геномн та негеномн шляхи впливу на серцево-судинну систему й iндукуе розвиток кард 'юф 'брозу, фi-бриляцп передсердь i серцево) недостатност'1. Звернута увага на те, що пперальдостерон'зм е причиною розвитку метаболiчного синдрому, попршення якост та зменшення тривалост життя. Ключовi слова: первинний пперальдостерон'зм; патолопчнi насл'щки для органiзму; механзми розвитку; огляд
Вивчення основних питань патолопчного впливу надлишково! автономно! секрец!! альдостерону на организм базуеться на розумшш його ф1зюло-пчних функцш i ролi в ренш-ангютензин-альдос-тероновш система Фiзiологiчну роль альдостерону достатньо глибоко вивчено, i вщзначено, що кр1м фiзiологiчних вш мае негативш системш та серцевi ефекти, зокрема сприяе запаленню, фiброзу, гшер-троф!! та загибелi клiтин [1—3].
Ренш-анпотензин-альдостеронова система вщ-грае суттеву роль у розвитку артерiально! гшертен-31! (АГ) [4]. За ф^зюлопчних умов система регулюе внутр!шньосудинний об'ем та вщновлення тканин шляхом активащ! запальних i пролiферативних механiзмiв. Спочатку знижена перфузiя ниркових юкстагломерулярних клггин призводить до секрещ! ренiну. Ренш розщеплюе ангiотензиноген до анп-
отензину I, який далi розщеплюеться до активного анпотензину II за допомогою анпотензинпере-творюючого ферменту. У заключнш частинi цього шляху активний анпотензин II регулюе синтез та видшення альдостерону з кори надниркових залоз, а також сприяе ремоделюванню шлуночюв, гшер-трофп мiокарда, системнiй вазоконстрикцп i росту гладких м'язiв судин через дго на активний анпотензин II рецептора типу 1 [4—10].
Класична дiя альдостерону — стимуляцiя за-тримки натрiю, особливо в дистальному нефронi, а також у дистальному вщдш товсто! кишки та по-тових залозах. Затримка натрiю пов'язана з пщви-щеною секрецiею iонiв калiю та водню [11]. Отже, основними функц1ями альдостерону е регуляц1я по-заклiтинного об'ему, артерiального тиску та контроль гомеостазу калго.
© 2019. The Authors. This is an open access article under the terms of the Creative Commons Attribution 4.0 International License, CC BY, which allows others to freely distribute the published article, with the obligatory reference to the authors of original works and original publication in this journal.
Для кореспонденци: Шщловський Вгар Олександрович, доктор медичних наук, професор кафедри xipyprii № 1 з уролопсю, малошвазивною xipypricio та нейрох1рург1€ю, ДВНЗ «Терно-птьський державний медичний ушверситет iменi 1.Я. Горбачевського», майдан Вол^ 1, м. Терношль, 46000, Украна; e-mail: [email protected]; контактний тел.: +38 (067)370 80 02 For correspondence: Viktor A. Shidlovsky, MD, PhD, Professor at the Department of Surgery 1 with urology, minimally invasive surgery and neurosurgery, State Institution of Higher Education "I. Hor-bachevsky Ternopil State Medical University'; maidan Voli, 1, Ternopil, 46001, Ukraine; e-mail: [email protected]; contact tel.: +38 (067) 370 80 02 Full list of author information is available at the end of the article.
Цi клaсичнi ефекти альдостерону опосередкова-нi мшералокортикощними рецепторами (МР), що розташованi в цитозолi епiтелiальних клгган, вщпо-вщальних за реабсорбцiю натрш та секрецiю калiю, i ¡¡х називають геномними, осюльки вони включають ефекти лiгандного рецептора, пов'язаного з тран-скрипцieю гена всерединi цих клггин [12]. У дис-тальному нефронi апiкальнi мембрани цих клгган мiстять амiлоридчутливi канали натрiю, що опо-середковують реабсорбцiю натрiю через аткальну мембрану iз сечi на цитозоль [13]. Альдостерон при-зводить до посилення експресп зовнiшнього нирко-вого калieвого каналу на ашкальнш поверхнi дис-тальних звивистих та збiрних проточних клiтин, тим самим пщвищуючи трубну здатнiсть видiляти калш [14, 15].
Окрiм епiтелiальних клгган, МР щентиф^ва-ли ще й в ендотелiальних клiтинах, гладких м'язах, судинах, макрофагах, адипоцитах, кардюмюцитах та гшокамш головного мозку [16, 17]. Результати
експериментальних дослiджень показали, що акти-вацiя МР у тканинах серця, нирок, судинах сприяе шдвищенню артерiального тиску. Надлишок аль-достерону призводить до серцево-судинного ушко-дження (запалення, фiброзу та ремоделювання серця, судин i нирок) за допомогою прямих механiзмiв, що не залежать вщ його впливу на артерiальний тиск (рис. 1) [17].
При первинному гiперальдостеронiзмi (ПГА) активацiя альдостероном МР у межах серцевих ен-дотелiальних клiтин i макрофапв спричиняе запалення та ушкодження серцевого м'яза [18, 19]. Виявлено також негеномнi ефекти альдостерону в тканинах судин i нирок, що опосередковаш взаемо-дiею з МР або шшими рецепторами (включаючи G-бiлки рецептора естрогену 1) [20].
Надмiрна секрецiя альдостерону викликае реаб-сорбцго натрiю в ниркових канальцях та збгльшен-ня об'ему судинного русла, що в кшцевому пiдсумку призводить до АГ. Довготривала затримка натрш в
Серце
Ппертрофiя серця Фiброз мiокарда
Ппертрофiя лiвого шлуночка Дiастолiчна функцiя лiвого шлуночка 4
Фiбриляцiя передсердь
Серцева недостатнiсть
Альдостерон |
I
Серцево-судинна система
Судини
Нирки
Фунщя ендотелiю 4 Оксидативний стрес Т
lшемiчна хвороба серця/Ыфаркт
Артерiальна ригiднiсть Т Податливiсть судин 4
Ренальна затримка Na
Товщина комплексу iнтима-медiа Т Атеросклероз Артерiальний тиск Т Атеросклероз
1нсульт Резистентна гiпертензiя
Альбумiнурiя Т Розрахункова швидкiсть клубочковоТ фтьтрацп Т
Порушення функцп
Нирки
ж"" Запалення Фiброз Гiперфiльтрацiя Протеíнурiя
I
Хронiчна ниркова недостатнiсть
Надлишок альдостерону
Центральна нервова система
Серцево-судинна система
Затримка натрiю
Активацiя симпатичноТ нервовоТ системи Барорефлекторна дисфунщя
Розлади настрою
Синдром обструктивного апное сну
/ Ппертожя
Ж"" \
Ендотелiальна Запалення дисфунщя Гiпертрофiя
Фiброз
Гострий iнфаркт мюкарда ■>• Аритмiя
Застiйна серцева недостатнють
Рисунок 2. Насл'щки первинного пперальдостерошзму, зумовлен актива^ею м'нералокортико'щних рецептор'в у тканинах
Рисунок 1. Мехашзми серцево-судинних i ниркових впливiв надлишку альдостерону
дистальних канальцях пов'язана з втратою калiю iз сечею та може зумовити riпокалieмiю [14, 15]. На цьому фош може розвиватись метаболiчний алкалоз, що е результатом збiльшення екскрецп водне-вих iонiв iз сечею. Крiм ефектш, що виникають через надмiрну затримку натрiю в дистальних канальцях та втрату калш, останнiм часом було з'ясовано, що надлишок альдостерону мае несприятливi наслiдки, пов'язанi з надмiрною активацiею МР в iнших тканинах (рис. 2) [20].
На рис. 2 наведено вiдомi на сьогодш ефекти надлишку альдостерону: наслвдки впливу на нир-ки, центральну нервову та серцево-судинну сис-теми.
Пщ час експериментальних дослщжень i клшч-них дослщжень на людях встановлено, що альдос-терон пiсля взаемодп з МР здатний активувати спе-цифiчнi внутрiшньоклiтиннi геномнi та негеномш шляхи, регулюючи таким чином гомеостаз серцево-судинноi системи. Важливо, що за допомогою цього механiзму фiзюлоriчно'i ди альдостерон стае визна-чальним регулятором функцш i росту рiзних титв клiтин, у тому числi фiбробластiв, кардiомiоцитiв та клiтин судин. У разi високих рiвнiв альдостерону у кровi вiн глибоко змiнюе фiзiологiю цих клiтин i тому стае основою багатьох серцево-судинних роз-ладiв. Доведено, що надлишок альдостерону може шдукувати ендотелiальну дисфункцiю та ремоделю-вання судин, посилювати симпатичний тонус i ви-кликати спазм судин, знижувати чутливiсть бароре-цепторiв (рис. 3) [21].
Альдостерон впливае на вс типи клггин, що е первинними компонентами серцевоi тканини (кар-дюмюцити, фiбробласти, ендотелiальнi клiтини), а
також активуе макрофаги. Надлишок альдостеро-ну шдукуе збiльшення кiлькостi кардiомiоцитiв i ремоделювання серцевого м'яза, що призводить до гшертрофп лiвого шлуночка та до дiастолiчноi дисфункцп. Вiн також активуе перехщ фiброблас-тiв у мiофiбробласти, що продукують колаген та iншi бiлки позаклiтинного матриксу, спричиняю-чи фiброз. Фiброзна тканина викликае електричну неоднорiднiсть мiокарда, тим самим зумовлюючи розвиток миготливоi аритмп. Ендотелiальнi кль тини пiд впливом надлишку альдостерону пере-ходять у мiофiбробласти, що сприяють розвитку фiброзу. Активацiя МР на моноцитах/макрофагах спричиняе запалення, некроз i репаративний фь броз, а згодом i розвиток фiбриляцiй передсердь. Надлишок альдостерону викликае гiпокалiемiю, наслiдками яко'i е пролонгування штервалу PQ, аномальне наповнення лiвого шлуночка та серцева недостатшсть.
Одним iз серйозних ускладнень ПГА е кардь альний фiброз. Розвиток фiброзу серця у пащен-тiв з гшертошчною хворобою опосередковуеться мiофiбробластами, що реагують на альдостерон шляхом тдвищення синтезу та секрецп фiбриляр-них попередниюв колагену [22, 23] (рис. 4). Дво-ма бiльш поширеними попередниками колагену в серщ е проколаген типу I i проколаген типу III, яким передують трисшральш проколагенш попе-редники, що потребують розщеплення кшцевих пропептидiв до iнтеграцli в молекулу колагену. Карбоксикшцевий пропептид проколагену I типу можна кшьюсно визначити та використати для оцшки кшькосп колагену i, таким чином, тяжко-стi фiброзу мiокарда [11, 24].
Рисунок 3. Механзми, за допомогою яких надлишок альдостерону спричиняе розвиток ф'бриляцп передсердь i серцево/ недостатност!
Крiм надмiрноi АГ, надлишок альдостерону ш-дукуе запалення, реконструкцiю та фiброз у тканинах судин i серця, що в кшцевому результатi спричиняе прогресування АГ, серцево! недостат-ностi та викликае електричне ремоделювання серця, фiбрилящl передсердь, атеросклероз i фiброз. Порiвняно з хворими на есенщальну гiпертензiю, яю мають однаковi показники артерiального тис-ку, в пацiентiв з ПГА виявляють збiльшенi розмiр лiвого шлуночка, товщину iнтими сонно! артерп та швидюсть поширення пульсово! хвилi по стегновш артерп, i, що важливо, в них зростае частота сер-цево-судинних ускладнень, включаючи аритмп, шфаркти мiокарда, iнсульти, та смертнiсть вщ них [25-28].
1снування рiзновидiв родинного гшеральдосте-ронiзму з вщомими генетичними мутац1ями дало унiкальну можливiсть вивчити незалежно вщ артерь ального тиску ефекти надлишку альдостерону. До-слщження членiв цих родин дозволило виявити осiб з пщтвердженим бiохiмiчним способом ПГА до початку АГ, а отже, й ощнити ефекти надлишку альдостерону незалежно вщ рiвня артерiального тиску [29, 30].
Ехокардiографiчнi дослiдження, проведенi в таких нормотензивних iндивiдiв з I фенотипом родинного гшеральдостерошзму, показали збшьшення товщини лiвого шлуночка та зниження дiастолiч-но! функцп порiвняно з пацiентами з есенцiальною гшертошчною хворобою, щентичними за вiком i статтю, якi мали аналогiчнi показники щлодобово-
го контролю рiвня артерiального тиску [31]. В цих oci6 зростав piBeHb прозапального iнтерлейкiну-6 в сироватщ кровi, що пiдтверджуe уявлення про запалення як ключовий компонент серцево-судинних ушкоджень, якi виникають при надлишку альдостерону. В лiтературi описано генетично залежнi випад-ки ПГА на основi однобiчноI аденоми наднирково! залози одночасно з високою секрецieю альдостерону та кортизолу. У цих хворих порiвняно частiше ви-никали серцево-судиннi ускладнення, розвивалися фiброз мiокарда та судин, цукровий дiабет i остео-пороз, шфаркт мiокарда й iнсульти. ^iM того, вста-новлено, що судинш поди можуть бути наслiдком не лише серцево-судинних ушкоджень, а й посиленого проникнення Ca2+ в тромбоцити з 1х подальшими дегрануляцieю, агрегащею й адгезieю. У кiнцевому результата таке поеднання патологiчних змiн спричиняе розвиток гострих тромботичних оклюзш тс-ля розриву атеросклеротичних бляшок та iшемiчних серцево-судинних подiй, таких як шфаркт мюкарда й iшемiчний iнсульт [31, 32].
Експериментальнi та клшчш данi свщчать про те, що наслщком надлишку альдостерону е також ушкодження нирок через мехашзми, якi не зале-жать вщ рiвня АГ. Пацiенти з ПГА мають пщвище-ний рiвень екскрецп альбумiну iз сечею порiвняно з хворими на есенщальну гшертензго [33]. Це вказуе на те, що альбумшур1я вщображае стан гломеру-лярно! гшерфшьтрацп, порушено! внаслщок пато-лопчно! дй альдостерону, викликано! затримкою
Альдостерон
Мюфiбробласти
I
Проколаген типу I
Проколагены протеТнази
Розщеплен пропептиди проколаге-ну типу I (РПП I) Колаген типу I Карбоксиюнцевий пропептид проколагену типу I (КПП I)
Проколаген типу III
Проколагены протеТнази
Розщеплен про-пептиди проколаге-ну типу III (РПП III) Колаген типу II Карбоксикшцевий пропептид проколагену типу III (КПП III)
Колагенова мережа/фiброз мiокарда
Дисфунщя ЛШ i серцева недостатнють
+
Рисунок 4. Патолопчш механзми розвитку ф'брозу мюкарда на основ/ первинного гшеральдостерошзму
Примтка: альдостерон, якi iншiцитокни, фактори росту та гормони, стимулюе мiофiбробласти синтезувати та видляти два головних попередники колагену в серц — проколаген типу I i проколаген типу III. Проколагенн проте/нази е ферментами, що перетворюють проколаген у молекули колагену, розщеплюючи кiнцевi пропептиди. Розщеплен пропептиди проколаген I типу i проколаген III типу циркулюють у кровi та можуть бути кльксно визначеш як непрямий показник синтезу колагену. ЗрЫ молекули колагену в процес ферментацп утворюють колагенову мережу, в'щпов'щальну за фiброз мокарда, що призводить до патолопчного ремоделювання, дисфункцп л'вого шлуночка та серцево/ недостатност'1.
натрго та збшьшенням циркулюючого об'ему KpoBi (рис. 1, 2). Встановлено, що пiсля однобiчноi адре-налектомп або лiкування Í3 застосуванням спроно-лактону суттево покращилася фiльтрацiйна функцiя нирок [34, 35].
Клiнiчнi спостереження та спецiальнi дослщжен-ня дають пiдстави вважати, що у хворих на ПГА е клтчш ознаки метаболiчного синдрому. Аналiз ль тератури свщчить про активний iнтерес до вивчення питания про зв'язок мж ПГА та рiзними компонентами метаболiчного синдрому [36]. Встановлено позитивш кореляцп м1ж рiвнем альдостерону та шдексом маси тша. За даними F. Fallo та ствавто-рiв (2006), метаболiчний синдром i особливо гшер-глiкемiя були бшьш поширеними серед пацiентiв з ПГА, нж у хворих на есенщальну гiпертензiю [37]. Виявлено також шдвищення шсулшорезистентнос-тi та зниження рiвня адипонектину у хворих на ПГА порiвняно з аналогiчною кiлькiстю пщбраних пащ-ентiв з есенцiальною гiпертензiею [38—41]. Прояви метаболiчного синдрому в пащентш з альдостерон-продукуючою аденомою тсля адреналектомп зни-кають [42].
Наслщки надмiрно неадекватно! активностi альдостерону асоцгоються з порушенням якостi життя. ПГА створюе несприятливi психоемоцiйнi умови для життя, що значно знижують його яюсть. На його фош розвиваються депресiя, тривога, напади необГрунтовано! лютi, прояви яких зменшу-ються або ж зникають тсля л^вання [43]. Можуть бути й iншi прояви ПГА, зокрема таю, як розлади загального стану та психжи: сонливiсть, втомлюва-нiсть, знижена здатнiсть зосереджуватись, нiктурiя, м'язова слабюсть, обструктивне апное увi снi, та вь домi ускладнення лiкувания сшронолактоном (ста-тева слабкiсть, гiнекомастiя, розлади менструального циклу). 1нтенсившсть проявiв цих симптомiв швидко знижуеться тсля адреналектомп з приводу альдостерон-продукуючо! аденоми i повiльнiше та менш повно — при лiкуваннi блокаторами мшера-локортико!дних рецепторiв.
У патогенетичному обГрунтуванш лiкувания хворих на ПГА важливим вважають питання про те, який напрямок у л^ванш повинен бути прюритет-ним: специфiчне (хiрургiчне або медикаментозне) лжування, спрямоване на зниження рiвия альдостерону (зменшення його продукування), або л^-вання антигшертензивними препаратами, спрямоване на зниження артерiального тиску до норми. Накопичеш на сьогоднi науковi данi свщчать про те, що хiрургiчне або специфiчне медикаментозне лiкувания, з огляду на клiнiчнi безпосереднi та вщ-даленi результати, iстотно перевершуе за ефектив-нiстю неспецифiчне антигiпертензивне л^вання. При цьому встановлено, що хiрургiчне лiкування е ефективнiшим порiвияно з медикаментозною блокадою мшералокортикохдних рецепторiв. Важливо вщзначити, що при порiвняннi частоти серцево-су-динних ускладнень, про яю згадувалось вище, вона виявилась суттево нижчою в разi х1рурпчного або
специфiчного медикаментозного лiкування [41]. У дослщженш, представленому M. Briet та cniBaBT. (2013), доведено, що при ПГА однобiчна адреналек-том1я або лiкування блокаторами МР сприяе покра-щенню ендотелiальноI функцп, зменшенню жор-сткостi артерiальних судин, маси лiвого шлуночка порiвняно з хворими, яких л^вали неспецифiчни-ми антигшертензивними препаратами, при однако-вих параметрах артерiального тиску [42]. На тдста-вi цих клiнiчних даних розроблено й обГрунтовано концепцiю раннього виявлення та специфiчного хiрургiчного або медикаментозного л^вання осiб з ПГА, що забезпечуе кращу якiсть i бшьшу трива-лiсть життя пацieнтiв [43, 44].
Висновки
Наведен данi лгтератури вказують на те, що пер-винний гiперальдостеронiзм мае багатосистемний патолопчний вплив на органiзм. Його наслщками е розвиток артерiальноI гiпертензГl, серцево! та нир-ково! недостатностi, збшьшення частоти iнфарктiв, ГнсультГв i смертност вГд них, погiршення якостГ та скорочення тривалостi життя.
Конфлiкт штереав. Автори заявляють про вщ-сутнють конФлГкту iнтересiв при пщготовщ дано! статп.
References
1. Pishak VP, Krivchanska MI. Renin-angiotensin-aldosterone system: molecular mechanism of regulation and polymorphism of genes in pathology. Biological systems. 2013;5(3):305-310. (In Ukrainian).
2. Korolyuk OYa, Radchenko OM. The role of the renin-angioten-sin-aldosterone system in the regulation of blood pressure: a review of literature. Medical Newspaper Health of Ukraine 21st Century. 2018;20(441):12-13. (in Ukrainian).
3. Mondaca-Ruff D, Riquelme JA, Quiroga C, et al. Angiotensin II-Regulated Autophagy Is Required for Vascular Smooth Muscle Cell Hypertrophy. Front Pharmacol. 2019 Feb 5;9:1553. doi: 10.3389/ fphar.2018.01553.
4. Mentz RJ, Bakris GL, Waeber B, et al. The past, present and future of renin-angiotensin aldosterone system inhibition. Int J Cardiol. 2013 Sep 1;167(5):1677-87. doi: 10.1016/j.ijcard.2012.10.007.
5. Touyz RM, Alves-Lopes R, Rios FJ, et al. Vascular smooth muscle contraction in hypertension. Cardiovascular Research. 2018;114(4):529-539. doi: 10.1093/cvr/cvy023.
6. Antoniak S, Cardenas JC, Buczek LJ, Church FC, Mackman N, Pawlinski R. Protease-Activated Receptor 1 Contributes to Angiotensin Il-Induced Cardiovascular Remodeling and Inflammation. Cardiology. 2017;136(4):258-268. doi: 10.1159/000452269.
7. Dell'Italia LJ. Translational success stories: angiotensin receptor 1 antagonists in heart failure. Circ Res. 2015 Jan 2;116(1):206-13. doi: 10.1161/CIRCRESAHA.116.302706.
8. Bollag WB. Regulation of aldosterone synthesis and secretion. ComprPhysiol. 2014 Jul;4(3):1017-55. doi: 10.1002/cphy.c130037.
9. Baker ME, Katsu Y. 30 YEARS OF THEMINERALOCORTICOID RECEPTOR: Evolution of the mineralocorticoid receptor: Sequence, structure and function J Endocrinol. 2017 Jul;234(1):T1-T16. doi: 10.1530/JOE-16-0661.
10. Wynne BM, Chiao CW, Webb RC. Vascular Smooth Muscle Cell
Signaling Mechanisms for Contraction to Angiotensin II and Endothelial. J Am Soc Hypertens. 2009 Mar-Apr;3(2):84-95. doi: 10.1016/j. jash.2008.09.002.
11. Buggey J, Mentz RJ, Pitt B, et al. A reappraisal of loop diuretic choice in heart failure patients. Am Heart J. 2015 Mar;169(3):323-33. doi: 10.1016/j.ahj.2014.12.009.
12. Grossmann C, Gekle M. Non-classical actions of the mineralocorticoid receptor: misuse of EGF receptors? Mol Cell Endocrinol. 2007 Oct 15;277(1-2):6-12. doi: 10.1016/j.mce.2007.07.001.
13. Connell JMC, Davies E. The new biology of aldosterone. J Endocrinol. 2005 Jul;186(1):1-20. doi: 10.1677/joe.1.06017.
14. Welling PA. Regulation of renal potassium secretion: molecular mechanisms. Semin Nephrol. 2013 May;33(3):215-28. doi: 10.1016/j. semnephrol.2013.04.002.
15. Kamel KS, Schreiber M, Halperin ML. Renal potassium physiology: integration ofthe renal response to dietary potassium depletion. Kidney Int. 2018 Jan;93(1):41-53. doi: 10.1016/j.kint.2017.08.018.
16. Stowasser M, Gordon RD. Primary Aldosteronism: Changing Definitions and New Concepts of Physiology and Pathophysiology Both Inside and Outside the Kidney. Physiol Rev. 2016 Oct;96(4):1327-84. doi: 10.1152/physrev. 00026.2015.
17. Davel AP, Jaffe IZ, Tostes RC, Jaisser F, Belin de Chanteméle EJ. New roles of aldosterone and mineralocorticoid receptors in cardiovascular disease: translational and sex-specific effects. Am J Physiol Heart Circ Physiol. 2018 Oct 1;315(4):H989-H999. doi: 10.1152/ ajpheart.00073.2018.
18. Sahay M, Sahay RK. Low renin hypertension. Indian J Endocrinol Metab. 2012 Sep;16(5):728-39. doi: 10.4103/2230-8210.100665.
19. Baudrand R, VaidyaA. The Low-Renin Hypertension Phenotype: Genetics and the Role of the Mineralocorticoid Receptor. Int J Mol Sci. 2018Feb 11;19(2). pii: E546. doi: 10.3390/ijms19020546.
20. Stowasser M, Gordon RD. Primary Aldosteronism: Changing Definitions and New Concepts of Physiology and Pathophysiology Both Inside and Outside the Kidney. Physiol Rev. 2016 Oct;96(4):1327-84. doi: 10.1152/physrev. 00026.2015.
21. López B, González A, Ravassa S, et al. Circulating Biomarkers of Myocardial Fibrosis: The Need for a Reappraisal. J Am Coll Cardiol. 2015 Jun 9;65(22):2449-56. doi: 10.1016/j.jacc.2015.04.026.
22. Ho JE, Shi L, Day SM, Colan SD, Russell MW, Towbin JA, Sher-rid MV. Biomarkers of cardiovascular strees and fibrosis in preclinical hypertrophic cardiomyopathy. Open Heart. 2017 Nov 1 ;4(2):e000615. doi: 10.1136/openhrt-2017-000615.
23. Lim JS, Park S, Park SI, et al. Cardiac Dysfunction in Association with Increased Inflammatory Markers in Primary Aldosteronism. Endocrinol Metab (Seoul). 2016 Dec;31 (4):567-576. doi: 10.3803/ EnM.2016.31.4.567.
24. Cannavo A, Bencivenga L, Liccardo D. Aldosterone and Mineralocorticoid Receptor System in Cardiovascular Physiology and Pathophysiology. Oxid Med Cell Longev. 2018 Sep 19;2018:1204598. doi: 10.1155/2018/1204598.
25. Chen ZW, Hung CS, Wu VC, Lin YH. Primary Aldosteronism and Cerebrovascular Diseases. Endocrinol Metab (Seoul). 2018 Dec;33(4):429-434. doi: 10.3803/EnM.2018.33.4.429.
26. Young WF. Pathophysiology and clinical features of primary aldosteronism. 2018. Available from: https://www.uptodate.com/contents/ pathophysiology-and-clinical-features-of-primary-aldosteronism.
27. Hundemer GL, Curhan GC, Yozamp N, Wang M, Vaidya A. Incidence of Atrial Fibrillation and Mineralocorticoid Receptor Activity in Patients With Medically and Surgically Treated Primary Aldosteronism. JAMA Cardiol. 2018 Aug 1;3(8):768-774. doi: 10.1001/ jamacardio.2018.2003.
28. Stowasser M, Sharman J, Leano R, Gordon RD, Ward G, Cow-ley D, Marwick TH. Evidence for abnormal left ventricular structure and
function in normotensive individuals with familial hyperaldosteronism type I.J Clin Endocrinol Metab. 2005 Sep;90(9):5070-5076. doi: 10.1210/ jc.2005-0681.
29. Stein DL, Yee J. Dr. Conn Lives on: Insights Into Screening and Genetics of Primary Aldosteronism. Adv Chronic Kidney Dis. 2019 Mar;26(2):81-84. doi: 10.1053/j.ackd.2019.03.018.
30. Borst O, Schmidt EM, Munzer P, et al. The serum- and glucocorticoid-inducible kinase 1 (SGK1) influences platelet calcium signaling and function by regulation of Orai1 expression in megakaryocytes. Blood. 2012 Jan 5;119(1):251-61. doi: 10.1182/ blood-2011-06-359976.
31. Tang L, Li X, Wang B, et al. Clinical Characteristics of Aldosterone- and Cortisol-Coproducing Adrenal Adenoma in Primary Aldosteronism. Int J Endocrinol. 2018 Mar 25;2018:4920841. doi: 10.1155/2018/4920841.
32. Nykonenko AO, Zubryk IV, Podluzhnyi OO, Yakymenko VV. Аnalysis of the renal hemodynamics state in patients, suffering primary hyperaldosteronism in accordance to data of ultrasonographic Doppler scanning. Klinicheskaia Khirurgiia. 2019;86(1):35-39. doi: 10.26779/2522-1396.2019.01.35.
33. Kramers BJ, Kramers C, Lenders JW, Deinum J. Effects of Treating Primary Aldosteronism on Renal Function. J Clin Hypertens (Greenwich). 2017Mar;19(3):290-295. doi: 10.1111/jch.12914.
34. Hanslik G, Wallaschofski H, Dietz A, et al. Increased prevalence of diabetes mellitus and the metabolic syndrome in patients with primary aldosteronism of the German Conn's Registry. Eur J Endocrinol. 2015 Nov;173(5):665-75. doi: 10.1530/EJE-15-0450.
35. Fallo F, Veglio F, Bertello C, et al. Prevalence and characteristics of the metabolic syndrome in primary aldosteronism. J Clin Endocrinol Metab. 2006Feb;91(2):454-9. doi: 10.1210/jc.2005-1733.
36. Fallo F, Della Mea P, Sonino N, et al. Adiponectin and insulin sensitivity in primary aldosteronism. Am J Hypertens. 2007 Aug;20(8):855-61. doi: 10.1016/j.amjhyper.2007.03.012.
37. Iacobellis G, Petramala L, Cotesta D, et al. Adipokines and Cardiometabolic Profile in Primary Hyperaldosteronism. J Clin Endocrinol Metab. 2010May;95(5):2391-8. doi: 10.1210/jc.2009-2204.
38. Iacobellis G, Petramala L, Cotesta D, et al. Adipokines and Cardiometabolic Profile in Primary Hyperaldosteronism. J Clin Endocrinol Metab. 2010May;95(5):2391-8. doi: 10.1210/jc.2009-2204.
39. Monticone S, Burrello J, Tizzan D, Bertello C, Viola A, Buffolo F. Prevalence and Clinical Manifestations of Primary Aldosteronism Encountered in Primary Care Practic. J Am Coll Cardiol. 2017 Apr 11;69(14):1811-1820. doi: 10.1016/j.jacc.2017.01.052.
40. Apostolopoulou K, Kunzel HE, Gerum S, et al. Gender differences in anxiety and depressive symptoms in patients with primary hyperaldosteronism: across-sectional study. World J Biol Psychiatry. 2014 Jan;15(1):26-35. doi: 10.3109/15622975.2012.665480.
41. Indra T, Holaj R, Strauch B, et al. Long-term effects of adrenalectomy or spironolactone on blood pressure control and regression of left ventricle hypertrophy in patients with primary aldosteronism. J Renin Angiotensin Aldosterone Syst. 2015 Dec; 16(4): 1109-17. doi: 10.1177/1470320314549220.
42. Briet M, Schiffrin EL. Vascular Actions of Aldosterone. J Vasc Res. 2013;50(2):89-99. doi: 10.1159/000345243.
43. Catena C, Colussi G, Nadalini E, et al. Cardiovascular outcomes in patients with primary aldosteronism after treatment. Arch Intern Med. 2008 Jan 14;168(1):80-5. doi: 10.1001/archinternmed.2007.33.
44. Tuka V, Matoulek M, Rosa J, et al. The Effect of Adrenalectomy on Exercise Response of the ReninAngiotensin-Aldosterone System and Exercise Tolerance in Primary Aldosteronism. Physiol Res. 2018 May 4;67(2):233-238. doi: 10.33549/physiolres.933651.
OTpuMaHO 20.05.2019 ■
Information about authors
Viktor A. Shidlovsky, MD, PhD, Professor at the Department of Surgery 1 with urology, minimally invasive surgery and neurosurgery, State Institution of Higher Education "I. Horbachevsky Ternopil State Medical University', Ternopil, Ukraine; e-mail: [email protected]; contact tel.: +38 (067) 370 80 02; ORCID iD: https://orcid.org/0000-0001-8869-5780
Olexandr V. Shidlovsky, MD, PhD, Professor at the Department of Surgery 1 with urology, minimally invasive surgery and neurosurgery, State Institution of Higher Education "I. Horbachevsky Ternopil
State Medical University'; Ternopil, Ukraine; e-mail: [email protected]; contact tel.: +38 (067) 370 80 02; ORCID iD: https:// orcid.org/0000-0001-5049-7404
Victor V. Kravtsiv, MD, PhD, cardiologist, Commercial Unprofitable Enterprise of the Lviv Regional Council "Lviv Regional Clinical Treatment and Diagnostic Cardiology Center', Lviv, Ukraine; ORCID iD:
https://orcid.org/0000-0001-9883-8669
1 12 Шидловский В.А., Шидловский А.В., Кравцив В.В.
1 Тернопольский национальный медицинский университет имени И.Я. Горбачевского, г. Тернополь, Украина
2 Коммерческое неприбыльное предприятие Львовского областного совета «Львовский областной клинический лечебно-диагностический кардиологический центр», г. Львов, Украина
Первичный гиперальдостеронизм. Механизмы и последствия патологического воздействия на организм
(обзор литературы)
Резюме. Работа построена на анализе данных мировой литературы, посвященной первичному гиперальдостеро-низму. Приведены данные о механизмах патологического воздействия на системы организма избыточной автономной секреции альдостерона. Раскрыты пути влияния избытка альдостерона на сердечно-сосудистую и нервную системы, почки, качество и продолжительность жизни. Показано, что альдостерон активирует специфические внутриклеточные геномные и негеномные пути влияния
на сердечно-сосудистую систему и индуцирует развитие кардиофиброза, фибрилляции предсердий и сердечной недостаточности. Обращено внимание на то, что гипер-альдостеронизм является причиной развития метаболического синдрома, ухудшения качества и продолжительности жизни.
Ключевые слова: первичный гиперальдостеронизм; патологические последствия для организма; механизмы развития; обзор
V.A. Shidlovsky1, A.V. Shidlovsky1, V.V. Kravtsiv2
1 State Institution of Higher Education "I. Horbachevsky Ternopil State Medical University", Ternopil, Ukraine
2 Commercial Nonprofit Enterprise of the Lviv Regional Council "Lviv Regional Clinical Treatment and Diagnostic Cardiology Center", Lviv, Ukraine
Primary hyperaldosteronism. Mechanisms and consequences of pathological influence on an organism
(review of literature)
Abstract. The work is based on the analysis of world literature data on primary hyperaldosteronism. The data on mechanisms of pathological influences of excessive autonomous aldosterone secretion on the body systems are given. The ways of excessive aldosterone influence on the cardiovascular and nervous system, kidneys, quality and life expectancy are revealed. It is shown that aldosterone activates specific intracellular genomic and non-
genomic pathways of influence on the cardiovascular system and induces the development of cardiofibrosis, atrial fibrillation and heart failure. Attention is drawn to the fact that hyperaldosteronism is a cause of the development of metabolic syndrome, deterioration in quality of life and reduction of life expectancy. Keywords: primary hyperaldosteronism; pathological consequences for an organism; mechanisms of development; review
