Генітальний герпес – чинники поширення, особливості клінічного перебігу та лікувально-профілактичні заходи Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

УДК: 618.1 +61.64/69-022:578.825.11 ]-036.22 -084

Гештальний герпес - чинники поширення, особливост клтчного переб^у та лжувально-профшактичш заходи

Маркевич К.Г.

Кшвський мгський шкгрно-венерологгчний диспансер

ГЕНИТАЛЬНЫЙ ГЕРПЕС - ФАКТОРЫ РАСПРОСТРАНЕНИЯ, ОСОБЕННОСТИ КЛИНИЧЕСКОГО ТЕЧЕНИЯ И ЛЕЧЕБНО-ПРОФИЛАКТИЧЕСКИЕ МЕРОПРИЯТИЯ Маркевич К.Г.

Представлены результаты комплексного клинико-лабораторного обследования 226 больных рецидивирующих генитальным герпесом (134 женщины и 92 мужчины). Проведено анонимное анкетирование обследованных больных, которое позволило определить клинико-эпидемиологические и социально-поведенческие факторы, влияющие на распространенность генитального герпеса. Определены особенности психологического реагирования пациентов на наличие у них этого заболевания. Учитывая медицинское и медико-социальное значение проблемы генитального герпеса, предложены основные мероприятия профилактической и санитарно-просвети-тельной работы, направленные на снижение распространения генитального герпеса.

GENITAL HERPES: SPREADING FACTORS, PECULIARITY OF CLINICAL COURSE, TREATMENT AND CONTROL Markevich K.G.

The results of comprehensive clinical-and-laboratorial examination of 226 genital herpes recidivicus patients (134 females and 92 males) have been presented. Anonymous questioning of the patients has been carried out, that has allowed identifying clinical-and-epidemiological and social-and-behavioral factors affecting genital herpes spreading. The peculiarities of the patients' psychological reaction to the fact of having such a disease have been identified. Taking into account the medical and social significance of the genital herpes problem, we suggested the primary sanitation measures aimed at genital herpes spreading decrease.

Актуальшсть проблеми. Зпдно з даними ряду зарубiжних авторiв, рецидивуючий гештальний герпес дiагностуeться у 2-6 % насе-лення i становить понад 13 % ушх вщомих уро-гештальних шфекцш [2, 10, 14, 17, 21]. В окремих публшащях останшх роюв, ряд втизняних до-слщниюв також акцентуе увагу на зростанш кшькосп хворих на гештальну герпетичну шфек-щю [1, 4, 7, 8].

Гештальний герпес спричинюеться двома типами вiрусу простого герпесу (ВПГ): першим типом (ВПГ-1) та другим типом (ВПГ-2). Пюля шфшування, незалежно вщ характеру клшчного переб^у шфекцп, цей вiрус довiчно збер^аеться в чутливих нервових гантях у латентному сташ [18, 19].

Гештальна герпетична шфекщя вражае вс популяцшш групи населення; при цьому частота

шф^вання коливаеться в залежностi вiд вiкових, статевих i соцiальних характеристик груп хворих. Передача ВПГ, як правило, вщбуваеться при тюному контактi (статевому, побутовому) з вiру-соношем. ВПГ проникае в органiзм через сли-зовi оболонки пiхви, шийки матки, уретри, прямо! кишки, ротоглотки, кон 'юнктиви або через мжро-трiщини на шкiрi [3].

Гештальний герпес характеризуемся полiмор-фiзмом ктшчних проявiв, хронiчними рецидиву-ючим переб^ом та рiзноплановими ускладнен-нями; зокрема, ця iнфекцiя може призводити до:

- розвитку запальних процесiв оргашв i тканин малого тазу;

- порушень репродуктивно! функцл;

- внутрiшньоутробного iнфiкування плоду i новонародженого, -

а також ускладнювати перебiг iнфекцiй шшо!

етюлогн [9, 11, 20, 22]. Крiм того, внаслщок хро-шчного рецидивуючого перебiгу генiтального герпесу у хворих можуть виникати суттeвi психо-соматичнi розлади [6, 13, 17, 18].

Проблема гештально! герпетично! шфекци поглиблюеться зростанням чисельностi випадкiв И атипового безсимптомного клiнiчного перебiгу, що не дозволяе провести достовiрний анатз рiвня захворюваностi, а також складнютю дiагности-ки та вiдсутнiстю на цей час достатньо ефек-тивних засобiв лiкування [5, 10, 13, 15].

Потрiбно вiдзначити, що в останне десятилiття окремi вiтчизнянi дослщники проводили вивчен-ня соцiально-психологiчного статусу у хворих на ряд шфекцш, що передаються статевим шляхом [12]. Разом з тим, дослщжень стосовно вивчен-ня та аналiзу сощально-психолопчних чинникiв, якi впливають на розповсюджешсть гештально! герпетично! шфекци, серед населения Укра!ни, зокрема мешканцiв великого промислового мюта, до цього часу не проводилось.

Матерiали i методи дослщження. Нами було проведено статистичний аналiз рiвня захво-рюваностi на гештальну герпетичну iнфекцiю серед дорослого населення м. Киева в перюд 2004-2006 рр. Комплексно обстежено 226 хворих на рецидивуючий гештальний герпес; ус цi хворi пiдлягали клiнiко-лабораторному обстеженню з метою пiдтверджения дiагнозу гештального герпесу. Проведенi також спещальш лабораторнi дослiджения на виявлення у хворих збудниюв iнших вiдомих урогештальних iнфекцiй.

Проведено анкетування обстежених хворих на генiтальний герпес. У запропонованш нами анкетi для профшьних хворих вмiщуються запи-тання, як дозволяють визначити ешдемюлопч-но значимi чинники, що впливають на розповсюджешсть гештального герпесу та його ктшчний перебщ а також особливосп психологiчного реа-гування пацiентiв на хворобу.

Результати власних дослщжень та Тх об-говорення. Згiдно узагальненого аналiзу стати-стичних даних у державних дерматовенеролоп-чних закладах м. Киева, було зареестровано:

- у 2004 р. - 3055 хворих на рецидивуючий гештальний герпес;

- у 2005 р. - 3273 хворих;

- у 2006 р. - 3402 хворих, -

що вказуе на певне зростання рiвня захворю-

ваносп на вщповщш шфекци.

Медико-сощальне значення проблеми, пов'я-зано! з шфекщями, що передаються переважно статевим шляхом, визначае актуальнiсть прове-дення епiдемiологiчних та сощально-поведшко-вих дослiджень, спрямованих на визначення чин-никiв ризику значимих у розповсюдженш цих за-хворювань. У останш десятилiття посилилась увага до соцюлопчних дослiджень стосовно iнфекцiй, що передаються статевим шляхом. Доцшьшсть проведення дослщжень у вщповщ-ному напрямку, зокрема соцiально-демографiч-ному, психологiчному та бюлопчному обумов-люеться тим, що психолопчш особливостi, рiвень свiдомостi, загально! та сексуально! культури визначають поведiнку людини у взаемовщноси-нах з протилежною статтю.

У зв'язку з вищенаведеним, ми вважали за доцiльне шляхом анкетування пацiентiв виявити подiбнiсть та вщмшшсть соцiально-поведiнкових поглядiв та уявлень у чоловшв та жiнок щодо рецидивуючого генiтального герпесу, а також подiбнiсть та вiдмiннiсть його клшчного пере-бiгу та особливостi психолопчних реакцiй пацiентiв за умов наявност захворювання.

Вiдомостi, отриманi нами при проведенш вiдповiдного анкетування пацiентiв, потребують врахування при розробцi протиепiдемiчних за-ходiв, а також при проведенш цшеспрямовано! санiтарно-освiтньо! роботи з пропагування здорового способу життя.

У розробленш нами анкетi для профшьних пащенпв вмiщуються запитання, якi дозволяють визначити певш епiдемiологiчно значимi чинники розповсюдження гештально! герпетично! шфекци та особливосп !! клiнiчного перебшу, а також запитання щодо сощального статусу пащ-ентiв та !х поведiнкового реагування на виник-нення i перебiг генiтального герпесу.

Анкетування хворих на рецидивуючий гештальний герпес проводилось протягом 2004-2006 рр. у Ки!вському мюькому шюрно-ве-нерологiчному диспансера Усього було анкето-вано 226 пащенпв (92 чоловiка та 134 жшок), якi звернулись на прийом до лшаря дерматовенеролога з шдтвердженим дiагнозом рецидивуючий генiтальний герпес.

За вшом обстеженi хворi розподшялись таким чином:

- 18-20 роюв - 18 (7,9 %) пацiентiв;

- 21-30 роюв - 109 ( 48,3 %);

- 31-40 рокiв - 62 (27,5 %);

- 41-50 роюв - 24 (10,7 %);

- 51-60 рокiв - 13 (5,6 %) пацiентiв.

Розподш обстежених хворих згiдно вiку

свщчить, що рецидивуючий генiтальний герпес зустрiчаеться частiше серед осiб найбiльш активного сексуального та репродуктивного вшу, зокрема вщ 20 до 40 роюв. Загальна чисельшсть пацiентiв ще! вшово! категори становила 75,8 % вшх обстежених хворих на рецидивуючий гештальний герпес. Провщними чинниками, як спо-нукали хворих звернутись до лiкаря, були больо-вi та дискомфортнi вiдчуття пiдчас статевого акту.

За рiвнем освiти, серед анкетованих хворих:

- переважали пацiенти з вищою освiтою -59 % чоловтв та 57 % жшок;

- незаюнчену вищу освiту мали 15 % чоловiкiв i 12 % жшок;

- середню спещальну освiту - 24 % чоловшв i 26 % жiнок;

- середню осв^у - 2 % чоловшв i 5 % жшок.

Вищенаведеш данi свiдчать, що мешканщ

великого промислового i культурного центру, зокрема м. Киева, з бшьш високим рiвнем освiти та культури уважнiше ставляться до стану свого здоров'я, пов'язаного з сечостатевими органами i статевою функщею, та частiше звертають-ся за медичною допомогою до профiльних спещ-алiстiв.

За сiмейним станом обстежеш хворi на рецидивуючий гештальний герпес розподшялись таким чином:

- неодруженi - 46 (20,4 %) хворих;

- одружеш - 109 (48,2 %);

- розлученi - 71 (31,4 %).

Вiдповiдно до аналiзу звернень за профiльною медичною допомогою було встановлено:

- 145 (64,1 %) пащенпв самостшно звернулись у Ки!вський мiський шкiрно-венерологiчний диспансер;

- 24 ваптт ж1нки (10,7 %) були направлен тка-рями акушер-гшекологами;

- 38 (16,8%) пацiентiв - лшарями дерматовенерологами;

- 7 (3,1%) - лшарями-урологами;

- 12 (5,3 %) - лшарями iнших спещальностей.

Тривалiсть перебiгу рецидивуючого гешталь-ного герпесу у обстежених хворих, зпдно з ан-кетними даними, суттево коливалась:

- у 129 (57,1 %) пащенпв тривалють захворю-вання становила вщ одного до трьох роюв;

- у 48 (21,2 %) - вщ 3 до 5 роюв;

- у 32 ( 14,2 %) - вiд 5 до 10 рокiв;

- у 17 (7,5 %) пащенпв - понад 10 рокiв.

При вивченш характеру перебiгу генiтально-

го герпесу у обстежених хворих було встановле-но, що чисельшсть кшшчних рецидивiв захворю-вання протягом року становила:

- бшьше 6 рецидивiв - у 89 (39,4 %) хворих;

- вщ 4 до 6 рецидивiв - у 74 (32,7 %);

- вщ 1 до 3 рецидивiв - у 63 ( 27,9%).

У обстежених хворих встановлено також юну-вання взаемозв'язку мiж тривалютю переб^у генiтального герпесу та чисельшстю випадкiв рецидивiв захворювання протягом року. При цьо-му, найбшьша чисельнiсть рецидивiв протягом року рееструвалась у хворих з термшом пере-бiгу генiтального герпесу вщ 1 до 3 рокiв. У пащенпв з бiльш тривалим термшом переб^у захворювання чисельнiсть рецидивiв протягом року зменшувалась.

Аналiз взаемозв'язку частоти виникнення ре-цидивiв залежно вщ термiну iснування захворювання дозволяе гадати, що тяжкiсть перебiгу ге-нiтального герпесу поступово ослаблюеться. Вiрогiдним чинником поступового ослаблення тяжкостi ктшчного перебiгу генiтального герпесу е пщвищення рiвня нейтралiзуючих антитiл в оргашзму хворих.

Термiн тривалостi ктшчного рецидиву генi-тального герпесу становив:

- до 7 дшв - у 79 обстежених хворих;

- вщ 8 до 10 дшв - у 12;

- понад 10 дшв - у 9 хворих.

Локалiзацiя герпетично! висипки у обстежених хворих характеризувалась рiзноманiтнiстю:

- клжчш прояви герпетичного ураження тшьки на зовшшшх статевих органах було заре-естровано у 123 (54,4 %) хворих;

- поеднане ураження зовшшшх статевих оргашв та шюрних покривiв на екстрагенiталь-них дшянках - у 103 (45,6 %) хворих; при цьому наявшсть бшьше двох вогнищ герпетичного ураження екстрагештальних дiлянок (розсiяна форма) було зареестровано у 14 хворих (6,2 % вщ

226 обстежених хворих).

Згщно аналiзу анкетних даних, серед ряду можливих причин виникнення першого кшшчно-го ешзоду генiтального герпесу:

- 137 (60,6 %) обстежених хворих вказували на статевий контакт з новим статевим партнером;

- 28 (12,4 %) - на орально-гешгальний контакт з постшним статевим партнером.

Крiм того, частина хворих пов'язувала виникнення гештального герпесу з рядом шших причин, не пов'язаних зi статевими стосунками, а певна частина пащенпв утруднилась з вщповщ-дю на це запитання.

Згщно з аналiзом анкетних даних, дiагноз ге-нiтального герпесу у 112 (49,6 %) обстежених хворих був встановлений при первинних звернен-нях до лiкарiв-дерматовенерологiв або акушер-гшеколопв. Разом з тим, 114 (50,4 %) хворих вказували, що при первинних зверненнях до лiкарiв у зв'язку з виникненням першого ешзоду запального процесу в дшянках зовнiшнiх статевих органiв !м встановлювались iншi дiагнози, зокре-ма сечостатевий кандидоз, кандидозний балано-постит, шанкриформна пiодермiя та ряд шших. Дiагноз генiтального герпесу був встановлений вщповщним хворим при повторному зверненш до лiкарiв через 2-3 мюящ п1сля виникнення первин-ного ешзоду захворювання в зв'язку з виникненням чергового клшчного загострення запального процесу на зовшшшх статевих органах.

Наведен вище данi свщчать, що дiагностика генiтального герпесу е на цей час достатньо складною, що пов' язано з:

- рiзноманiтнiстю клшчно! картини захворю-вання;

- недостатшстю клiнiчного досвiду певно! ча-стини лiкарiв;

- недостатньою забезпечешстю засобами лабораторно! дiагностики.

Наслiдками несвоечасного дiагностування генiтального герпесу е подальше ненавмисне шфшування iнших осiб, що сприяе розповсюджен-ню герпетично! шфекци серед населення.

На запитання у обстежених нами хворих сто-совно проявiв рецидивуючого герпесу рiзно! ло-калiзацi! у !х статевих партнерiв:

- 69 (30,5 %) хворих вщповши, що !х партнери також страждали на гештальний герпес;

- 48 (21,2 %) - вказали на наявшсть у сво!х партнерiв клiнiчних проявiв герпесу на ектраген-iтальних дшянках шюри (обличчя, тулуб, руки);

- 109 (48,3 %) хворих утруднились дати вщповщь на це запитання.

При аналiзi вщповщ 92 обстежених чоловЫв на запитання стосовно можливих чинниюв ризи-ку виникнення рецидивiв генiтальногo герпесу:

- 28 хворих (30,4% з 92 пащенпв-чоловшв) вказували на стресовi ситуацi!;

- 24 (26,1%) - на статевi стосунки,

- 21 (22,8%) - на вживання алкоголю,

- 19 (20,7%) - на переохолодження.

Разом з тим, серед 134 обстежених жшок:

- 72 (53,7%) пащентки вказували на менстру-ащю, як провщний чинник ризику виникнення кшшчного рецидиву гениального герпесу;

- 24 (17,9%) пащентки вважали стресовi си-туацп причиною рецидиву захворювання.

Враховуючи, що на цей час вщсутш терапев-тичнi засоби, якi дозволяють досягати повного вишковування вщ генiтального герпесу, важливим е проведення заходiв стосовно розумшня рiзних психологiчних синдромiв, як досить часто су-проводжують клшчний перебiг цього захворювання. Розумшня характеру та iндивiдуалiзова-них особливостей психологiчних синдромiв у хворих на рецидивуючий гештальний герпес грун-туеться на клшчному досвiдi лшаря.

Потрiбно вiдзначити, що до цього часу в Ук -ра!ш не проводились поглиблеш систематизованi дослщження стосовно психолопчних змiн, якi супроводжують клiнiчний перебiг генiтального герпесу. Разом з тим, в економiчно розвинених кра!нах захiдно! Свропи, а також у США вщповщним аспектам психолопчно! пщтримки та ре-абштацп хворих на рецидивуючий генiтальний герпес прид^еться достатня увага.

У зв'язку з вищенаведеним, ми вважали за доцшьне провести вивчення деяких психолопч-них проблем у обстежених хворих на рецидиву-ючий гештальний герпес. З щею метою у роз-роблену анкету було включено ряд запитань, пов'язаних з психiчним реагуванням на захворювання, а також впливом захворювання на стате-ве життя пащенпв.

Згщно з результатами анкетування, першi пси-хологiчнi реагування обстежених пащенпв на повщомлення лiкаря щодо встановлення дiагно-

зу гештального герпесу характеризувались пев-ними подiбними рисами та iндивiдуальними особ-ливостями.

При аналiзi та узагальненнi типiв першого пси-хологiчного реагування обстежених хворих на повщомлення про наявнiсть у них гештального герпесу було встановлено, що вщповщна шфор-мацiя викликала вщчуття:

- страху - у 76 (33,6 %) пащенпв;

- психолопчного шоку - у 53 (23,5 %);

- обурення - у 36 (15,9 %);

- провини - у 24 (10,6 %);

- ввдчаю - у 21 (9,3 %);

- здивованосп - у 16 (7,1 %) пащенпв.

Вищенаведеш варiанти психологiчного реагування хворих свщчать, що iнформованiсть сто-совно встановлення дiагнозу генiтального герпесу чинить на пащенпв потужний емоцiйний вплив. У зв'язку з цим, лшар у кожному клшчному ви-падку мае знайти правильний шдхщ до пацiента та визначити iндивiдуалiзовану мотивовану што-нацiю для оповщення про наявнiсть гештально-го герпесу. Крiм того, хворий мае бути шформо-ваний , що кшшчш симптоми генiтального герпесу можливо контролювати. Важливим е також роз'яснення, що наявшсть цього захворювання не повинна впливати на сощальну актившсть па-цiента, а статеве життя можливо продовжувати з дотриманням певних профшактичних заходiв.

При аналiзi скарг, яю пред'являли обстеженi нами хвор^ було встановлено, що 38 % пащенпв перебували у нервозному сташ, який пов'язував-ся з постшними думками про захворювання; крiм того, вказували:

- на слабюсть i швидку втому - 32 % обстежених хворих;

- на рiзнi порушення статево! функцiï - 29 %;

- на чергування стану депресп та тривоги -26 %;

- на думки про безнадшнють та самогубство - 3 % хворих.

Потрiбно також вщзначити, що 43 % анкето-ваних хворих висловлювали побоювання стосов-но можливостi передачi гештального герпесу своïм статевим партнерам, а 26 % були стурбо-ваш острахом можливостi народження хвороï дитини.

Частина пащенпв, зокрема 46 (20,4%) з 226 обстежених хворих повщомляли, що незважаю-

чи на попередньо перенесений психолопчний стрес, пов'язаний з дiагностуванням у них гештального герпесу, вони поступово пристосувались до захворювання. Разом з тим, 83 (36,7 %) хворих вважали себе частково психолопчно присто-сованими до захворювання, а 97 (42,9 %) пащенпв вказували, що !х постшно не покидають думки про наявшсть у них гениального герпесу.

Аналiз взаемозв'язку психолопчного присто-сування хворих до захворювання вказував, що при подовженш термiну перебiгу генiтального герпесу та зменшенш чисельностi його клшчних загострень зростае чисельнiсть пацiентiв, яю вважають себе, у певному розумшш, адаптова-ними до захворювання.

Вiдповiдно до аналiзу анкетних даних, було також встановлено, що у перюд клiнiчних реци-дивiв генiтального герпесу хворi вiдчували фiзич-ний дискомфорт, пов'язаний з больовими вщчут-тями у дiлянках виникнення герпетично! висип-ки. Крiм того, хворi вказували, що у перюди ре-цидивiв захворювання вiдмiчалось посилення психолопчного дискомфорту. При цьому бшьш виразш суб'ективш скарги на психолопчний дискомфорт були притаманш обстеженим жшкам, хворим на рецидивуючий гештальний герпес. Разом з тим, обстежеш хворi чоловши були бiльше стурбоваш фiзичним дискомфортом, спричиненим больовими вщчуттями.

Частота виникнення клiнiчних рецидивiв е одним з найбшьш важливих показникiв у симпто-мокомплексi переб^у генiтального герпесу. У зв'язку з цим, ми вважали за доцшьне провести аналiз особливостей ктшчного перебiгу генi-тального герпесу в обстежених хворих, а також визначити можливiсть юнування взаемозв'язку та впливу частоти рецидивiв захворювання на статеве життя пащенпв.

З метою визначення впливу рецидивуючого гештального герпесу на статеве життя пащенпв, у розробленш нами анкет було запропоновано 4 нижченаведенi варiанти вiдповiдi:

- цiлковито не впливае;

- перюдично несуттево впливае;

- помiрно впливае;

- суттево впливае.

Аналiз варiантiв вiдповiдi пацiентiв щодо впливу генiтального герпесу на !х статеве життя вка-зуе, що для хворих жшок вщповщна проблема е

бшьш актуальною порiвняно з чоловшами. Зокрема, 23 пащентки (34,3 % з 67 жшок, яю вказували на суттевий вплив гештального герпесу на !х статеве життя) повшстю припинили статевi контакти шсля дiагностувания у них захворюван-ня.

Встановлено також, що пацiентки з тяжким та середньо тяжким кшшчним перебтем генлаль-ного герпесу (чисельшсть рецидивiв бiльше 4 разiв на рш), частiше вказували на суттевий вплив захворювання на !х статеве життя. Разом з тим, частина пащенпв, у яких рееструвався переби- гештального герпесу у легкш ктшчнш формi, вказували на несуттевий вплив захворювання на !х статеве життя.

Одним з провщних чинниюв ризику для iнфекцiй, що передаються переважно статевим шляхом, у тому чи^ гештального герпесу, е збшьшення кшькост статевих партнерiв.

Згiдно з отриманими нами даними при анке-туванш обстежених хворих на гештальний герпес, було встановлено, що чоловши порiвняно з жiнками бшьш схильш до часто! змiни статевих партнерiв; зокрема, повiдомили про наявшсть:

- одного статевого партнера - 19 % вщ за-гально! кiлькостi обстежених хворих чоловiкiв та 7 % вщ загально! кшькост обстежених хворих жiнок;

- вщ 2 до 5 статевих партнерiв - 34 % чо-ловшв та 76 % жiнок;

- вщ 6 до 20 статевих партнерiв - 26 % чо-ловiкiв та 14 % жшок;

- понад 20 статевих партнерiв - 21 % чоловiкiв та 3% жшок.

Враховуючи домшування статевого шляху передачi генiтального герпесу, це захворювання досить рщко протiкае, як моношфекщя. Згiдно з результатами анкетування обстежених нами хво-рих, було встановлено, що переважна бшьшють пащенпв, зокрема 87 % чоловшв та 73 % жшок у минулому страждали на рiзнi урогенiтальнi шфекци'.

У зв'язку з цим, ус 226 хворих на гештальний герпес, яю перебували пщ нашим спостережен-ням, були пiдданi комплексному клшшо-лабора-торному обстеженню на iншi вiдомi iнфекцi!, що передаються переважно статевим шляхом; об-стеження показало, що кшшчний перебiг генiталь-ного герпесу в обстежених хворих поеднувався

з:

- хламщюзом - у 102 (45,1 %) хворих;

- кандидозом - у 77 (34 %);

- уреаплазомозом - у 54 ( 23,8 %);

- з микоплазмозом - у 43 (19,0 %);

- з гарденерельозом - у 35 (15,5 %);

- з трихомошазом - у 28 (12,4 %);

- з гострокшцевими кондиломами - у 26

(11,5 %);

- з гонореею - у 15 (6,6 %) хворих.

На цей час единим методом запобиання мож-ливосп передачi вiрусу простого герпесу (ВПГ) е застосування бар'ерних засобiв контрацепци, у першу чергу, презервативiв. Разом з тим, вщповщш засоби профшактики також не гаран-тують повно! безпеки вiд можливосп шфшуван-ня. Враховуючи, що передача ВПГ вщбуваеться бiльш часто при безсимптомнш або нерозпiзнанiй формах герпетично! шфекци, для запобиання пе-редачi захворювання iнфiкованi особи мають за-стосовувати презервативи пiд час кожного ста-тевого контакту.

Згщно з аналiзом результат проведеного анкетування, тiльки 29 (12,8 %) обстежених хворих вказували на постшне застосування презер-вативiв пiд час статевих контактiв.

Потрiбно також вiдзначити, що застосування вщповщного бар'ерного засобу запобiгання пе-редачi ВПГ у обстежених нами хворих характе-ризувалось вiдмiнностями, залежно вщ стад^ клiнiчного перебiгу iнфекцiй (рецидив, ремгая), а також вiд виду статевого контакту (вагшальний, оральний). Зокрема, 193 (85,4 %) обстежених хворих вказували, що в перюд ремюи гениального герпесу вони регулярно або ешзодично вступали в вагшальний або оральний статевий контакт, при цьому:

- при вагшальних статевих контактах:

1) постшно застосовували презервативи

29 (12,8 %) хворих;

2) перюдично застосовували - 98 (43,4 %);

3) школи не застосовували - 66 (29,2 %)

хворих;

- при оральних статевих контактах:

1) постшно застосовували презервативи

4 (1,8 %) хворих,

2) перюдично - 17 (7,5 %) хворих.

У перюд кшшчного рецидиву гениального герпесу вступали в статевi контакти 93 (41,2 %)

обстежених хворих, серед яких постшно засто-совували презервативи:

- при вагшальних статевих контактах тшьки 37 (39,8 %) хворих;

- при оральних статевих контактах 42 (45,7 %) хворих.

Аналiз результапв опитування обстежених хворих стосовно застосування презервативiв при статевих контактах свщчив, що переважна бшьшють пацiентiв е поiнформованими стосовно запобiжного значення вiдповiдних бар'ерних за-собiв при передачi герпетично! iнфекцi!. Разом з тим, значна частина обстежених хворих не зас-тосовувала цей зашб профшактики. Крiм того, тiльки 48 (21,2 %) з 226 опитаних хворих були достатньо повно або частково пошформоваш стосовно того, що гештальний герпес е заразним у перюд ремюп; серед них:

- 43 (89,6 %) хворих отримали шформащю щодо можливосп шфшування в перюд ремюп гештального герпесу вщ лiкарiв,;

- 5 хворих вказували, що вщповщну шформащю отримали вщ власних статевих партнерiв.

Узагальнений аналiз проведеного анонiмного анкетувания обстежених хворих вказуе, що при виникненш клмчних проявiв генiтального герпесу за медичною допомогою частше звертають-ся особи з бшьш високим рiвнем освгги. Най-бiльш часте шфшування генiтальним герпесом зареестровано у оаб вiком вiд 20 до 40 роюв, при цьому жiнки бшьш часто пщпадають пiд небез-пеку зараження, порiвияно з чоловiками. Пере-важаючим шляхом iнфiкувания генiтальним герпесом е статевi контакти.

Переб^ рецидивуючого генiтального герпесу досить часто супроводжувався виникненням клiнiчних проявiв ураження на екстрагенiтальних дiлянках шири та слизових оболонок, зокрема на стегнах, сщницях, попереку, перiанальних дшянках, кистях рук. Особливосп ктшчних проявiв генiтального герпесу не завжди дозволяють свое-часно дiагностувати наявшсть вщповщного захворювання у пащенпв, зокрема при первинному зверненнi до лшаря.

У бiльшостi обстежених пащенпв, згщно з чисельнiстю рецидивiв на рш та характеру клiнiчних проявiв запального процесу, зареестровано тяжкий та середньо-тяжкий перебiг гешгаль-ного герпесу. У хворих на гештальний герпес

жшок, у порiвияннi з чоловшами, рецидиви захворювання були бшьш подовженими та харак-теризувались бшьш тяжкими клшчними проява-ми. Встановлено також, що зi збшьшенням тер-мiну тривалостi перебiгу гештального герпесу зменшуеться чисельнють рецидивiв та тяжкють клiнiчних проявiв захворювання.

У бшьшосп обстежених хворих встановлена наявшсть психопатолопчних синдромiв та сек-суальш дезадаптаци рiзного ступеня виразностi. Встановлено достовiрний зворотнiй взаемозв'я-зок мiж рiвнем пристосування пацiентiв до захворювання та тяжкютю клiнiчного переб^у ге-нiтального герпесу. Зокрема, адаптащя хворих до захворювання зростала на тлi зменшення чисель-ностi кшшчних рецидивiв генiтального герпесу.

Треба також вщзначити, що, вiдповiдно до даних проведеного анкетування, переважна бшьшють обстежених хворих на гештальний герпес е недостатньо пошформованими стосовно ще! шфекци, а також про можливi шляхи !! передачi та заходи профшактики. У бшьшосп обстежених хворих, згщно з результатами проведених комплексних клшко-лабораторних дослiджень, було дiагностовано наявнiсть урогенiтального герпесу у поеднанш з рядом iнших урогешталь-них iнфекцiй, зокрема хламiдiозу, мшоплазмозу, кандидозу та iнших. Крiм того, потребують ува-ги поведiнковi особливосп бшьшосп обстежених хворих, зокрема наявшсть у них достатньо велико! кшькосп статевих партнерiв.

З урахуванням медично! та медико-сощаль-но! значимосп проблеми рецидивуючого гешгаль-ного герпесу, основш зусилля лiкувально!, профь лактично! та санiтарно-освiтньо! роботи лiкарiв-дерматовенеролопв та акушер-гiнекологiв ма-ють, на нашу думку, бути спрямоваш на прове-дення таких заходiв:

- своечасне встановлення дiагнозу генiталь-ного герпесу;

- призначення хворим рацiонально! противiрус-но! терапи;

- комплексне обстеження пащенпв на iншi вiдомi iнфекцi!, що передаються статевим шляхом;

- надання хворим дост^рно! iнформацi! щодо можливих шляхiв передачi генiтального герпесу, а також подальшого рецидивуючого перебiгу захворювання та доцшьносп його лшування.

Л1ТЕРАТУРА

1. Айзятулов Р. Ф. Вирусные заболевания кожи и слизистых оболочек (этиология, патогенез, клиника, диагностика, лечение, профилактика). - К., 2003. - 128 с.

2. Борисенко К. К. Диагностика, лечение и профилактика заболеваний, передаваемых половым путем: Методич. мат. - М.: Ассоциация САНАМ, 1997. - 71 с.

3. Бочарова Е.Н., Брагина Е.Е., Климовав Р.Р. и др. Выявление вируса простого герпеса в эякуляте у мужчин, не имеющих клинических симптомов урогенитального герпеса / Тез. науч. работ I Российского конгресса дерматовенерологов. - СПб., 2003. - Т. II. - С. 152.

4. Гарбузов Д. А. Общеклиническая характеристика больных урогенитальным кандидозом, осложненным герпесвирусной инфекцией // Дерматология. Косметология. Сексопатология. - 2004. - № 1-2 (7). - С.45-48.

5. Зудин Б.И. Оптимизация этиологического и профилактики рецидивирующего генитального герпеса: Автореф. дис. ... канд. мед. наук. - М., 2000. - 17 с.

6. Исаков В.А., Сафронов Н.М., Семенова А. Е. и др. Медико-социальное значение и современная терапия генитального герпеса // Интернациональный журнал иммунореабили-тации. - 1996. - № 3. - С. 11-26.

7. ЛебединськаЛ.А. Комплексне л^вання хворих рецидивуючим гештальним герпесом з використанням ацикловiра i баклана ( кшшчне, цитогенетичне та iмунологiчне дослщження): Автореф. дис. ... канд. мед. наук. - Донецьк, 2000. - 18 с.

8. Мавров И.И. Половые болезни. - Харьков: Факт, 2002. - 788 с.

9. Марченко Л.А. Генитальная герпетическая инфекция у женщин (клиника, диагностика, лечение): Автореф. дис. ... д-ра мед. наук. -М., 1997. - 34 с.

10. Самгин М. А., Халдин А. А. Простой герпес (дерматологические аспекты.).-М.: МЕДпресс-информ, 2002. - 159 с.

11. Сидорова И.С., Черниенко И.Н. Внутриутробные инфекции: хламидиоз, микоплазмоз, герпес, цитомегалия // Росс. вестник перина-тологии и педиатрии. - 1998. - № 3. - С. 7-13.

12. Федоренко О.С. Експериментально-психоло-пчне дослщження рiвнiв реактивносп i осо-бистюно! тривожносп у хворих на венеричш уретропростатити за методикою Спшберге-ра-Ханша // Украшський журнал дерматологи, венерологи, косметологи. - 2001. - № 2-3. -С.102-107.

13.Barton S.E., Green J. The Psychological Impact of Genital Herpes. - L., 1999. - 24 p.

14.Corey L., Handsfield H. Genital herpes and public health. Addressing a global problem // JAMA. - 2000. - Vol. 283. - P.791-794.

15. Dillner J; Knekt P et al. Sero-epidemiological association between human papillomavirus infection and risk of prostate cancer // Int. J. Cancer. -1998. - Vol. 75, No 4. - P. 564-567.

16. Looker K.J., Garnett G.P. A systematic review of the epidemiology and interaction of herpes simplex virus types 1 and 2 // Sex. Transm. Infect.

- 2005. - Vol. 81. - P. 103-107.

17. Melville J., Sniffen S., Crosby R. et al. Psychosocial impact of serological diagnosis of herpes simplex virus type 2: a qualitative assessment // Sex. Transm. Infect. - 2003. - Vol. 79. -P. 280-285.

18. Mindel A., Coker D.M., Faherty A., Williams P. Recurrent genital herpes: clinical and virological features in men and women // Genitourin. Med.

- 1988. - Vol. 64. - P. 103-106.

19. Roest R.W. Van der Meijden W.I., Van Dijk G. et al. Prevalence and association between herpes simplex virus types 1 and 2-specific antibodies in attendees at a sexually transmitted disease clinic // Int. J. Epidemiol.- 2001.- Vol. 30.

- P. 580-588.

20. Schacker Т., Ryncarz A.I., Goddart J. et al. Frequent recovery of HIV-1 from genital herpes simplex virus lesion in HIV-1-infected men // JAMA. - 1998. - Vol. 280 (1). - P. 61-66.

21. Schinazi R.B. Strategies to control the genital herpes epidermis // Math. Biosci. - 1999. -Vol. 159, No 2. - P.113-121.

22. Yong E.J., Chafizaden H., Oliveira V.L., Genta R. W. Disseminated herpes-virus infection during Pregnancy // Clin. Infect. Diseases. - 1996.

- Vol. 22, No 1. - P. 51-58.