CC BY
8Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия "Филология. Социальные коммуникации". Том 24 (63). 2011 г. №2. Часть 2. С.456-461.
УДК 821.161.2
ФУНКЦ1ОНУВАННЯ ПРЕЦЕДЕНТНИХ ТЕКСТ1В В ЕП1СТОЛЯРНОМУ ДИСКУРС! I. ФРАНКА
Сал'юнович Л. М.
Харк'вський нацюнальний педагог 'чний унверситет 1м. Г. С. Сковороди, м. Харкв, Украна
Стаття присвячена розгляду етстолярж I. Франка, зокрема прецедентним текстам у листах до чоловтв i жток, з огляду на проблеми гендерноЧ лтгвктики. Розглянуто явище iнтертекстуальностi у дискурс I. Франка, а також виокремлено функци прецедентных текстiву його етстолярному дискура.
Ключовi слова: прецедентний текст, ттертекстуальтсть, етстолярний дискурс.
1нтертекстуальшсть - це важлива текстова категорiя, яка вщображае наявшсть у певному тексп вщбитки шших текспв, у бшьш широкому розумшш - дiалогiчний зв'язок тексту в семютичному унiверсумi з попередшми текстами (рекурсивний) i з подальшим текстотворенням (прокурсивний). Термш введений 1967 р. послщовницею М. Бахтша, семiологом i лiтературознавцем Ю. Крютевою [7].
Актуальшсть. Iнтертекстуальнiсть здебiльшого розглядають як рекурсивний зв'язок з шшими текстами (з тими, що вже створеш) i як занурення тексту до континууму шших текспв. 1нтертекстуальшсть спостерiгаeться в текстовому просторi одного автора, дослщники пояснюють це автокомушкащею, тобто дiалогом автора iз собою. Н. Фатеева виокремлюе автоiнтертекстуальнiсть як ознаку iндивiдуально-авторського стилю, що позначае штертекстову взаемодiю текстiв одного автора [9, с. 12-21].
Прецедентш тексти, як i явище iнтертекстуальностi репрезентантом якого, власне, вони i е, сьогодш активно вивчають дослiдники. Вагомий внесок у теорда прецедентних текспв зробили такi сучаснi росiйськi мовознавщ, як Н. Бурвiкова [4], Д. Гудков [5], Ю. Караулов [2], В. Костомаров [4], В. Красних [6], I. Михальова [8], Ю. Сорокш [8] та ш.
Матер1алом для цього дослщження стала перша частина ешстолярда I. Франка (1874-1885 рр.), а саме прецедентнi тексти, вживаш I. Франком у етстолярному дискурса
Прецедентнi тексти - явище багатоаспектне, тому розглядають його з рiзних ракуршв - з огляду на лшгвютику тексту, психолiнгвiстику, теорда мовленневих актiв, когнiтивну лiнгвiстику.
Прецедентш тексти вважають одним iз прецедентних феномешв, який, за визначенням В. Красних, «е компонентом знань, призначення i змiст якого добре вiдомi представникам певно! етнокультурно! спiльноти, актуальним i використаним у пiзнавальному й комушкативному плаш» [6, с. 50].
Н. Бурвшова, Д. Гудков, Ю. Караулов, В. Костомаров, В. Красних, I. Михальова, Ю. Сорокiн та iн. видiляють три типи прецедентних феноменiв: 1) сощумно-прецедентнi, вiдомi будь-якому пересiчному представнику певного соцiуму;
2) нацiонально-прецедентнi, вiдомi пересiчному представнику певно! нацюнально! спшьноти; 3) унiверсально-прецедентнi, вiдомi пересiчнiй сучаснш людинi.
Прецедентними феноменами вважають: прецедентне м'я (Д. Гудков, I. Захаренко, В. Красних) - шдивщуальне iм'я персонажа, пов'язане з вщомим твором (Тарас Бульба, Обломов) або iз ситуащею, артефактом, вiдомими носiями мови (Чорний шлях, тропа 1вана Сусамна,), або з iм'ям-символом, що репрезентуе еталонну сукупнiсть якостей, рис (Тарас Шевченко, Олександр Пушюн, Пагст Хыендарський, Шота Руставелг). Це складний знак, шд час використання якого в комушкацп здiйснюеться апеляцiя (звернення до кого-, чого-небудь) не до власного денотата (предмет думки, що вщображае предмет або явище об'ективно! дшсносп та утворюе той понятiйний змют, з яким спiввiдноситься подана мовна одиниця), а до набору диференцшних ознак цього прецедентного iменi. Прецедентне iм'я може складатися з одного або кшькох елементiв, позначаючи при цьому одне поняття; прецедентна ситуащя (В. Красних) - значуща подiя, яка реально вiдбулася в житп етносу та цившзацп; И знаком може бути прецедентне iм'я або висловлювання (наприклад, ситуацiя зради 1удою Христа, яку розумiють як еталон зрадництва та позначають такими прецедентними iм'ям i висловлюванням: поцыунок 1уди, за 30 ср1бних); прецедентне висловлювання (В. Костомаров, Н. Бурвшова, I. Захаренко) -складна мовна одиниця, сума значень компонент яко! не дорiвнюе И змюту. Це висловлювання часто використовуеться нолями певно! мови. До прецедентних висловлювань вiдносять цитати (фрагмент тексту), назви творiв; прецедентний текст (Ю. Караулов, Ю. Сорокш) - вiдомий твiр, актуалiзований в шших текстах, повернення до якого кероване мехашзмами iнтертекстуальностi.
Iнтертекстуальнiсть розумдать як зв'язки мiж текстами у безперервному юнуванш, де в текст мае мiсце один або кшька текстiв, а, значить, пiд час аналiзу пiдлягають розгляду зв'язки, яю виникають мiж цим текстом i попереднiми текстами, що можуть знаходитися в необмеженому часом простора В. Красних видшяе характеристики прецедентних феномешв, зокрема !хню здатнiсть: 1) виконувати роль еталону культури; 2) функцюнувати як згорнута метафора;
3) виступати як символ певного феномена або ситуацп [6, с. 54]. Прецедентш феномени е компонентами мовленневого спшкування людей, а !х незнання або неправильне вживання та сприйняття призводить до порушення взаеморозумiння у процес мiжкультурноl комушкацп. Отже, прецедентний текст - явище багатоаспектне й багатофункцюнальне.
Мовознавщ вважають, що прецедентнi тексти мають особливу цгншсть для до^дження дискурсу мовног особистостг в юторичному, культурному, кра!нознавчому ракурсах.
Науковi студи про прецедентш тексти цiкавi тим, що в них проблема штертекстуальносп розглянута на тлi лшгвокультурно! свщомосп. Наприклад, в роботi Г. Денисово! «пiдхiд до iнтертекстуальностi полягае у спробi розглянути iнтертексти як складовi елементи семантично! пам'ятi носив росшсько! мови / культури та !х прояви у рiзних галузях мовленнево! дiяльностi» [1, с. 261]. Г. Денисова наголошуе, що будь-яка мовна особистють, яка формуеться в межах
Салонович Л. М.
лшгвокультурного простору, неминуче виховуеться пiд впливом iнтертексту й згодом сама стае суб'ектом, який !х використовуе.
Г. Денисова вцщляе 12 функцiй iнтертексту: 1) первинний зашб комушкацп; 2) засiб створення мовно! гри; 3) неявний зашб оцiнки; 4) прийом переконання рецишента; 5) засiб комунiкативного впливу; 6) своерщний засiб оформлення думок; 7) вщправний момент роздумiв; 8) контактовстановлюючий зашб; 9) iнтерпретацiйне знаряддя; 10) споаб пародiювання; 11) спосiб демонстрацп ерудицп; 12) прийом прикрашання тексту [1, с. 163-178].
До зазначених функцш iнтертексту можемо додати ще одну - репрезентацiю категорп тендеру, у чому i полягае мета досл1дження.
Завдання дослщження - розглянути прецедентш тексти щодо !х можливост вiддзеркалювати, репрезентувати гендернi категорп.
З огляду на класифшащю прецедентних феномешв зазначимо, що в епiстолярному дискурс I. Франка наявнi три типи прецедентних феномешв:
1) прецедентш iмена (Шевченко, Шекстр, Чернишевський та ш.);
2) прецедентш вислови, особливо з латит (напр., «Коли сими днями не буде реформи цглог правди т еарШ et шешЪп8, то я прямо заявлю Кониському, що з комтету виступаю» (лист № 122 до М. Драгоманова) [11, с. 185]);
3) прецедентш тексти (напр., "Ех, женщини, женщини!" - сказав десь-то Шекстр, / велику правду сказав" (лист № 6 до У. Кравченко) [11, с. 16]).
I. Франко активно використовував у своему мовленш шмецью слова, зразки шмецько! усно! народно! творчосп, крилат вислови, адже його глибока обiзнанiсть в шмецькш лiтературi давала змогу часто цитувати шмецьких авторiв, насичуючи його мовлення прецедентними текстами.
Як узагальнення анатзу комунiкативно! компетенцi! Iвана Франка, Т. Космеда, враховуючи специфшу прецедентних тексив, визначае такий !х корпус: 1) фольклор народiв свiту (приказки, прислiв'я, притчi, казки тощо), антична мiфологiя; 2) твори свiтово! художньо! лiтератури; 3) релiгiйнi твори, передуем Бiблiя; 4) науковi тексти укра!нських та iнших, переважно слов'янських дослщниюв; 5) публiцистичнi тексти iсторико-фiлософського та пол^ичного характеру [3, с. 200].
I. Франко наголошував, що вш часто застосовуе такий мовний зашб, як використання вже готово! основи, канви, на яку накладаеться власний вiзерунок [10, с. 45]. Такою канвою для Франка передуем був фольклор або твiр iз чужо! чи свое! лiтератури на ту саму тему. Ышими словами, дискурс !вана Франка е яскраво вираженим зразком використання прецедентних текстiв. На думку Т. Космеди, сьогодш тексти I. Франка також стали текстами, яю найбшьше цитують в укра!нському мовленнi в проекцi! на вш стилi, адже тексти I. Франка дуже вдалi для того, щоб набувати статусу прецедентних [3, с. 198].
Як зазначае Т. Космеда, «I. Франко особливо активно використовуе прецедентш тексти в публщистичному дискурш ^ впливаючи на шдсвщомють адресата через певш спогади, вiдчуття, асощацп, цi прецедентнi тексти допомагають формувати громадську думку про явища, поди, факти навколишнього свiту» [3, с. 200].
Можемо стверджувати, що в ешстолярному дискурш I. Франко також широко використовуе прецедентш тексти. Частотним типом використання прецедентних текспв у Франка е цитати щодо омовлення гендерних ролей. Вш часто користуеться фольклорними джерелами, крилатими висловами.
До анатзу на предмет виявлення прецедентних текстiв були залучеш уривки з листiв до чоловшв i жiнок за перший перюд листування.
З усiх титв прецедентних текстiв в епiстолярному дискурс I. Франка зустрiчаемо фольклорнi джерела, а саме при^в'я та приказки й цитати з художнiх творiв.
Зазначимо, що прецедентнi тексти з фольклорних джерел у листах до жшок I. Франко вживае майже завжди поряд iз фразеологiчними зворотами. Вважаемо, що яюсть !х вживання прямопропорцiйна ступеню довiри та впевненосп у тому, що адресат правильно сприйме думку адресанта, навiть якщо листи мають дiловий характер, наприклад у листi № 234 до Н. Кобринсько!: "Звюна рiч, я, почувши о такiй !х для мене ласщ, здивувався дуже, яким лицем могли вони, скривдивши мене i вiднявши менi те, що було мое i при чiм я все-таки два роки добре потрудився, кидати мет отсля окрушини з свого стола. Розумiеться само собою, що вщказав навiдрiзi в сво!м спiвробiтництвi, i в ствредакторста - нехай собi Чдять, що зварили. [...] Тепер приходить до нас пора тишини, хоч i не добровшьно!': що в ту пору зробимо, те буде зроблено i буде, певно, тривашше i краще, нiж те, що зроблено прихапцем, в поспiху та серед завiрюхи. А як прийде наш час дыання, тоЫ ми зможемо виступити як Бог приказав" [11, с. 506-507] або у лисп № 48 до Л. Драгоманово!: "Крiм дармо! роботи, що забирала меш весь вшьний час i не позволяла заробляти тчого збоку поза "Киг)егош Lwowskim", я мушу платити ще значний дефщит (около 500 гульденiв), котрих вiдки взяти - святий знаё" [11, с. 67].
Iнодi I. Франко використовуе прецедентш тексти для створення комiчного ефекту, у такому разi перепрошуючи за надто довгий лист. Отже, у лисп до Олени Пчшки № 3 вш пише: "Отсе i все. Надокучив же я Вам сво!м балаканням! Та що, коли чоловш знае, що не поб'ють, то й балакае, а бумага терпелива. А колись, коли приведе Бог побачитись, то вже так за когось сховаюся, що хоч i схочете побити, то не досягнете" [11, с. 11].
I. Франко вживае також перефразоваш замовляння у нашвжарпвливш форм^ при чому це не зменшуе важливють того змюту, який вш намагаеться донести до адресата, а отже, прецедентний текст функцюнуе як своерщний зашб уведення думок. Так, у лисп № 37 до Н. Кобринсько! вш говорить: «[...] Ви, хоч шби знехотя, наговорили меш комплiментiв, згадуючи щось о Вашiм намiрi зробити мене комендантом галицько! лiтератури. Од повтря, глада, огня i войни i од команди над галицькою лтературою спаси мене Господи!» [11, с. 65].
У лисп № 60 до О. Рошкевич Франко вводить поодиною слова росшською мовою (з посиланням на !х автора), наприклад: «Але що се я пишу! Ти готова подумати, що я "стратив поважання" або щось подiбного, - а я х^в би тшьки, як той Чернишевський каже "панежиться». Може бути, що меш се не до лиця, i для того мо! шжносп виходять все яюсь медведюватi, нi, краще - валилувап» [11, с. 162]. На нашу думку, в цьому випадку прецедентний ви^в + прецедентне iм'я функцiонують як контактовстановлюючий засiб.
У листуванш з чоловiками спостерiгаемо те саме явище, що й у листуванш з ж1нками - використання фразеологiзмiв i прислiв'!в, iнодi перефразованих, i !х використання е мiрилом ступеню довiри i порозумiння з адресатом, як, наприклад, у лисп № 122 до М. Драгоманова: «I тшов чолов1к (Кониський) крутитися, як та вiвця, що мае крутець, / докрутився до того, що й комггет, ним вибраний, оце вже два тижш не сходиться, i рахунюв йому Олесницький не здае [...] А ршено: програми нiяко! не
Сал 'юнович Л. М.
видавати, а просто повторити експеримент з 1884 року, т. е. творити комггет з обох партш без нiякого глибшого порозумiння, причiм, очевидно, знов вийде так, що в т\м комгтетг одт будуть рити ями тд другими, i обi парти разом упадуть, ще й взаемно обкидають себе болотом. Бог Им на помгч» [11, с. 185].
Найчаспше прецедентш тексти I. Франко використовуе наприюнщ листав, можливо, пiдсумовуючи певним чином сказане, або як комуткативний намiр узагальнити та закiнчити розмову, як, наприклад у листi № 35 до М. Драгоманова: «Ссть вправдi невеличка надiя на оснування такого незалежного журнальчика у Львов^ але надiя настiльки ще непевна, що я й говорити Вам о нш не хочу, щоб ми опаять не почали ловитирибу перед саком, так як се було з "Поступом"» [11, с. 63] (вважаемо, що даний прецедентний текст функцюнуе як прийом переконання реципiента з неявним засобом оцiнки) або у листi № 85 до Ф. Вовка: «Щодо друкарт, то сам же вш (Антiн Манькiвський) був тут i допитався все, - якого ж чорта лисого ще питае? Впрочiм, на всякий спошб, як вщдадуть з Кракова грошi, то вщдадуть друкарнi, котра, як чути, числить собi (за не виготовлеш на час роботи) 70 р., а виготовити i сюнчити л роботи не хоче. Ось йому вiз i перевiз» [11, с. 229]. Вищезазначет тексти функцiонують як iнтерпретацiйне знаряддя з неявним засобом ощнки.
У дiловому листуваннi з чоловшами I. Франко вживае також перекладеш цитати, надаючи !м певного гумористичного забарвлення, як у лисп до Ф. Вовка: «А то нашi укра!нофши друкують, пишуть таке, що аж !м самим обридло, немов тi пси у Гейне, що просять прохожого: "А копни ж нас, най гавкнем раз!" I копнути Их шкому» [11, с. 228]. Отже, прецедентний текст вжитий як штерпретацшне знаряддя та як неявний зашб оцшки.
Висновки. В етстолярному дискурс I. Франка прецедентш тексти функцюнують як: 1) зашб створення мовно! гри; 2) неявний зашб оцiнки; 3) своерщний засiб введення думок; 4) контактовстановлюючий зашб; 5) iнтерпретацiйне знаряддя; 6) споаб пародiювання.
Як вже зазначалося, яюсш характеристики прецедентних текстiв не залежать вщ статi адресата, але спостертаемо певну закономiрнiсть: у листах до жшок, з якими в I. Франка були суто дiловi стосунки, прецедентш тексти широко репрезентоваш, в той час як у листах штимних (наприклад, до О. Хоружинсько!, К. Попович, за винятком О. Рошкевич) I. Франко уникае вживання прецедентних текстав, можливо, тому, що намагаеться уникнути ймовiрного непорозумшня, що знову-таки вказуе на традицшне патрiархальне сприйняття жiнки як недосконалого комушканта.
Зазначимо, що у листах до чоловшв прецедентнi тексти переважно функцюнують як неявний зашб оцшки, як своерщний зашб введення думок, як штерпретацшне знаряддя та як спошб пароддавання, в той час як у листах до жшок вони функцюнують як зашб створення гри, неявний зашб оцшки, своерщний зашб введення думок, контактовстановлюючий зашб та штерпретацшне знаряддя.
Подальший аналiз епiстолярного дискурсу I. Франка на предмет виявлення прецедентних текстiв i визначення !х функцiй у дискурш в цiлому дасть можливiсть докладшше визначити, яким чином прецедентнi тексти репрезентують категорiю гендеру в етстолярному дискурш I. Франка.
Список л^ератури
1. Денисова Г. В. В мире интертекста: язык, память, перевод: [монография] / Г. В. Денисова.
- М.: Азбуковник, 2003. - 298 с.
2. Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность: [монография] / Ю. Н. Караулов.
- М.: КомКнига, 2006. - 261 с.
3. Космеда Т. А. Комушкативна компетенщя 1вана Франка: мiжкультурнi, штерперсональш, риторичш вимiри: [монографiя] / Т. А. Космеда. - Львiв: Видавництво «ПАЮ», 2006. - 328 с.
4. Костомаров В. Г. Как тексты становятся прецедентными / В. Г. Костомаров, Н. А. Бурвикова // Русский язык за рубежом. - 1994. - № 1 - С. 42-53.
5. Красных В. В. Когнитивная база и прецедентные феномены в системе других единиц и в коммуникации / В. В. Красных, Д. Б. Гудков, И. В. Захаренко, Д. В. Багаева // Вестник МГУ.
- Сер. 9.: Филология. - 1997. - С. 158-164.
6. Красных В. В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология: [курс лекций] / В. В. Красных.
- М.: ИТДГК «Гиозис», 2002. - 284 с.
7. Кристева Ю. Избранные труды: разрушение поэтики / Ю. Кристева. - М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2004. - 656 с.
8. Сорокин Ю. А. Прецедентный текст как способ фиксации языкового сознания / Ю. А. Сорокин,
И. М. Михалева // Язык и сознание: парадоксальная рациональность. - М.: Ин-т языкознания РАН, 1993. - С. 98-117.
9. Фатеева Н. А. Контрапункт интертекстуальности, или интертекст в мире текстов: [монография] / Н. А. Фатеева. - М.: Агар, 2000. - 280 с.
10. Франко I. 1з секреив поетично! творчост / I. Франко // Зiбрання творiв: [у 50 т]. - К.: Наукова думка, 1981. - Т.31: Л^ературно-критичш пращ (1897-1899) / [упоряд. та комент.
Ю. Л. Булаховсько! та ш.]. - 1981 - С. 45-119.
11. Франко I. Листи (1874-1885) / I. Франко // Зiбрання творiв: [у 50 т]. - К.: Наукова думка, 1986.
- Т.48: Листи (1874-1885) / [упоряд. та комент. В. В. Громово! та ш.; ред. Н. Л. Калениченко].
- 1986. - 768 с.
Салионович Л. Н. Функционирование прецедентных текстов в эпистолярном дискурсе И. Франко // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология.Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). - №2. Часть 2. - С.456-461.
Статья посвящена рассмотрению эпистолярия И. Франко, в частности прецедентным текстам в письмах к мужчинам и женщинам, в аспекте проблем гендерной лингвистики. Рассмотрено явление интертекстуальности в дискурсе И. Франко, а также определены функции прецедентных текстов в его эпистолярном дискурсе.
Ключевые слова: прецедентный текст, интертекстуальность, эпистолярный дискурс.
Salionovych L. M. Functions of precedent texts in I. Franko's epistolary //
Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №2. Part 2. - P. 456-461.
Article deals with the epistolary genre, appropriate to I. Franko, in particular, precedent texts in his letters to men and women are examined in the aspect of gender linguistics problems. The phenomenon of intertextuality in I. Franko's epistolary discourse is considered to determine functions of precedent texts.
Key words: precedent text, intertextuality, epistolary discourse.
Поступила до редакцп 06.04.2011 р.
