CC BY
0ФУНКЩОНАЛЬНА МОДЕЛЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕС1ЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ y4HIBCbKOÏ МОЛОД1 В УМОВАХ ОСВ1ТНЬОГО ОКРУГУ
MopiH О. Л., кандидат педагог1чних наук, Украг'на, Кигв,
1нститут проблем виховання Нащональног' академИ' педагог1чних наук Украгни. ORCID ID 0000-0001-5756-8359
DOI: https://doi.org/10.31435/rsglobal_ws/30042019/6481
ARTICLE INFO
Received: 25 February 2019 Accepted: 14 April 2019 Published: 30 April 2019
KEYWORDS
model,
professional self-determination, pupils' youth, educational district.
ABSTRACT
The article is devoted to the consideration of the functional model of providing professional self-determination of pupils in the conditions of the educational district. It contains a description of the organization of the respective activities of the subjects of vocational guidance activities, which is provided with all available resources of educational districts and takes place in a complex way during the periodic, extra-curricular and extracurricular subject-transformation activities, during the pre-school preparation and profile education of the students of youth. According to the author, the model proves that the professional self-determination of students in the educational district occurs as a process of purposeful and consistent self-modification of the individual, which is carried out under the influence of the vocational guidance activity of the subjects of educational districts coordinated by the only structural unit determined by them in its composition.
Citation: MopiH О. Л. (2019) Funktsionalna Model Zabezpechennia Profesiinoho Samovyznachennia Uchnivskoi Molodi v Umovakh Osvitnoho Okruhu World Science. 4(44), Vol.3. doi: 10.31435/rsglobal_ws/30042019/6481
Copyright: © 2019 MopiH O. J. This is an open-access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License (CC BY). The use, distribution or reproduction in other forums is permitted, provided the original author(s) or licensor are credited and that the original publication in this journal is cited, in accordance with accepted academic practice. No use, distribution or reproduction is permitted which does not comply with these terms.
Вступ. Актуальними залишаються дослщження, спрямоваш на модершзащю змюту освгш, створення шновацшних виховних технологш забезпечення професшного самовизначення особистосп, пошуку нових форм i методiв профорiентацшноI дiяльностi закладiв освгги рiзного рiвня.
1сторична перспектива розвитку нащонально! системи освгш полягае у забезпеченш процесiв оптимiзацiI, модернiзацiI, трансформацп та реформування освiтнього середовища на рiвнi органiзацiI освiтнiх округiв як шновацшно! педагогiчноI системи вiдкритого типу.
Узагальнення досвщу розв'язання проблеми професшного самовизначення учшвсько! молодi у психолого-педагопчнш науцi та сучаснiй освiтнiй практищ дозволяе стверджувати, що iнновацiйним i потенцiйно дiевим плацдармом для розгортання професшно! орiентацiI учнiвськоI молодi е освгтш округи [5; 7; 8; 12; 19; 23; 25; 28; 29].
Мета та завдання. Метою статп е здшснити опис функцюнально1' моделi забезпечення професiйного самовизначення учшвсько1' молодi в умовах освiтнього округу.
Вщповщно до мети, вирiшувалися таю завдання: охарактеризувати особливосп органiзацiI вщповщно1' дiяльностi суб'ектiв профорiентацiйноI дiяльностi освгтшх округiв, яка мае бути забезпечена ушма наявними 1'х ресурсами, мае вщбуватися комплексно у процесi урочной позаурочно1' i позашкшьно1' предметно-перетворювально1' дiяльностi, пiд час допрофiльноI пiдготовки та профшьного навчання учнiвськоI молодi.
Методи дослщження. Визначення сутносп проблеми й напрямiв и розв'язання здiйснювалося з використанням низки теоретичних методiв (аналiз, синтез, порiвняння й узагальнення) та методiв вивчення документiв (директивнi документи про освгту, матерiали соцiологiчних дослiджень тощо). У результатi було визначено засади побудови функцюнальних моделей, уточнено змют окремих компонентiв майбутньо! моделi та запропоновано функцюнальну модель забезпечення професшного самовизначення учшвсько! молодi в умовах освгтнього округу.
Результати дослiдження. Сучасною педагогiчною наукою накопичено вагомий доробок теоретичних засад моделювання виховно! системи освгтшх закладiв рiзного типу [3; 4; 9; 13; 17; 22; 27; 30].
Щц «педагопчним моделюванням» розумiють вiдображення характеристик юнуючо! освгтньо! системи в спецiально створеному об'екп, який в даному випадку розглядаетъся як модель. Пiд поняттям «модель» розушеться система, яка може бути уявна чи реальна, але при цъому вона вщображае визначалънi ознаки певного об'екту, чи сукупностi взаемо-пов'язаних об'eктiв. Модель також можна визначити як умовну або матерiалъно-реалiзовану систему, яка повнютю чи частково вщображае або вщтворюе об'ект дослiдження i здатна змiнювати його [9; 15; 31].
Отже, модель нашо! системи мае вщображати процес формування готовносп учшвсько! молодi до професшного самовизначення саме в умовах освгтнього округу.
Зважаючи на загальноприйняту методологда, дiялънiстъ людини можна проектувати та вщповщно керувати нею [10; 21; 32]. Тому в основу моделi професшного самовизначення учшвсько! молодi в умовах освгтшх округiв нами було покладено класичну модель дiялъностi людини.
У представленш моделi дiялъностi людини: дiялънiстъ - це здатнiстъ людини вносити в дшсшсть змiни (передбачуваш результати), опосередкованi щеальним (метою); мета - це щеальний мисленневий передбачуваний результат дiялъностi (мета визначае сукупнють завдань, резулътатiв дiялъностi на пром1жних етапах, у конкретних сферах (напрямах) тощо; змiст - це те, що описуеться, зокрема застосування пращ в певнш системi; форма - це спошб оргашзацп, iснування змюту; метод - це спосiб практично! i теоретично! дiялъностi людини; спошб досягнення мети; певним чином упорядкована дiялънiстъ; результат - це кшьюсш та (або) якiснi змiни в об'екп дiялъностi; кiлъкiстъ - це категорiя, яка виражае зовнiшню визначешсть об'екта: його величину, число, об'ем, стутнь розвитку властивостей, тощо; яюсть - це термiн, що виражае сутнюну визначенiстъ об'екта, завдяки якш вiн е саме тим, а не шшим [22].
У своему дослщженш О. Сжова зазначае, що виконання будь-яко! дiялъностi, в нашому випадку профорiентацiйно!, можна розглядати у чаа за такими фазами:
• фаза проектування, де результатом е побудова моделi i планування !! реалiзацi!;
• технологiчна фаза, у якш результатом е безпосередне впровадження моделц
• рефлексивна фаза, для яко! результатом стае оцшювання ефективносп запропоновано! моделi та !! корегування [9].
Функцюнальна модель професшного самовизначення учшвсько! молодi в умовах освгтшх округiв буде являти собою ознаки певно! педагогiчно! системи.
Щд «системою» у педагогiчнiй науцi розумдать видiлену на основi окремих ознак впорядковану множину взаемопов'язаних елеменпв, що об'еднуються загальною метою функцiонування i еднiстю керiвництва i виступають у взаемоди з середовищем як цшсна еднiстъ [6; 11; 24].
Тому, даючи характеристику сутносп функцiоналъно! моделi педагогiчно! системи формування готовностi учшвсько! молодi до професiйного самовизначення, ми розглядаемо !! як педагогiчну систему i видiляемо такi !! основш ознаки: цiлiснiстъ, взаемодiя елементiв, зв'язки та вщношення, якi зумовлюються !! структурою.
Отже, педагогiчна система мютить в собi як характернi для будь-яко! системи загальш ознаки, так i особливi, специфiчнi атрибута, притаманнш лише !й. До таких загальних ознак системи можна вiднести наявшсть зовнiшнъо! цiлiсностi, складну внутрiшню побудову психолого-педагопчних взаемозв'язкiв тощо [1].
Специфiчнi атрибути педагогiчно! системи формування готовносп учшвсько! молодi до професiйного самовизначення розрiзняються нами за особливостями !х функцiонування, iнформацiйного рiвня, внутрiшнъо! структури у процесi !! будови, при якому кожна з частин е, з одного боку, передумовою, а з шшого результатом впливу системи загалом [26].
Будь-яю процеси, яю вщбуваються в конкретних умовах, у сукупносп з цими умовами називаються системами, а системи, у яких здшснюеться nepe6ir педагогiчних процесiв, називаються педагопчними, тобто ми можемо вести мову про педагопчну систему формування професшного самовизначення учшвсько1" молодi [3; 9].
Означена педагопчна система мае певш визначенi функцiï:
• навчальна, яка спрямована на набуття учнiвською молоддю знань про свiт працi, про майбутню професiю (змiст дiяльностi, вимоги до людини, професiйно-важливi якостi, потреба в нш на ринку пращ), знання i адекватна самооцiнка власних особливостей; розумшня перебiгу процесу професшного самовизначення (наявнють резервного i основного професшного плану, володшня алгоритмом ï^ самостiйноï корекцiï) (сукупнiсть визначае рiвень розвитку ознак, що вiдображае тзнавально-рефлексивний критерт);
• виховна, що спонукае особистють до саморозвитку i вщповщно до самовиховання, самовдосконалення, самоствердження, саморегулящю власноï поведiнки, сприяе розвитку навчальних, тзнавальних i професiйних iнтересiв, наявнють мотивацiï до навчання i допрофесiйноï пiдготовки, позитивне ставлення до побудови майбутньоï професiйноï кар'ери (сукупнiсть визначае рiвень розвитку ознак, що вщображае мотивацШний критерт);
• розвивальна, що здшсняеться через формування позитивного ставлення до професшного самовизначення, спонукае особистють до саморозвитку професшно-важливих якостей, сприяе прагненню до перевiрки сво1'х сил у процес предметно -перетворювально1' дiяльностi, яка мае ознаки власне професшно1' (сукупнiсть визначае рiвень розвитку ознак, що вщображае процесуально-результативний критерт) [9].
Запропонована нами функцюнальна модель педагопчно1' системи формування готовносп учнiвськоï молодi до професiйного самовизначення розроблена на засадах особистюно орiентованого, системного, компетентнюного та середовищного пiдходiв [20].
Збереження цiлiсностi е головною вимогою до створення будь-яко1' моделi педагогiчноï системи. Тому ïï компонентами мають бути, з одного боку, ус суб'екти i об'екти освiтнього процесу: учш, педагогiчнi працiвники, шкiльнi психологи, батьки, представники громадськостi, а з шшого, вона мае мiстити, мету, засоби дiагностики, змiст i педагогiчнi засоби, науково-методичне забезпечення процесу формування готовносп учнiвськоï молодi до професiйного самовизначення.
Ц структурнi компоненти функцiональноï моделi (педагогiчноï системи) ми розглядаемо як вщносно стiйкi, логiчно пов'язанi мiж собою елементи, котрi виконують вщповщно в ïï межах шiсть основних функцш, а саме, функцiональну, гностичну, оргашзацшну, конструктивну, комунiкативну, проектну [26].
Тому компоненти педагогiчноï системи формування готовносп учнiвськоï молодi до професшного самовизначення нами об'еднано у блоки: концептуальний, процесуально-результативний, дiагностичний та блок «керування».
Концептуальний — складають визначеш нами науковi пiдходи та принципи до формування психологiчного утворення особистосп, що нами дослщжуеться.
Провщною метою функцiонування моделi е забезпечення професшного самовизначення особистосп. Для досягнення поставленоï мети для нами були сформульоваш двi групи завдань. Перша, формування ставлень особистосп до вибору професп, до майбутнього професiйного становлення, до самоствердження у суспiльствi. Друге, забезпечення процесу самореатзаци особистостi, а саме життевого самовизначення та набуття у майбутньому професiйноï iдентичностi.
Для дiевого виконати поставлених завдань необхщним е впровадження особистюно-орiентованоï парадигми освiтнього процесу загалом, розробка особистiсно-орiентованих освiтнiх технологiй, застосування рефлексивно-екслiцитного методу у вихованш особистостi. Побудованi на щеях академiка I. Беха, вони визначають методи i технiки, яю регулюють перебiг професiйного самовизначення учшвсь^' молодi, розкривають для кожноï особистосп шдивщуальний вектор майбутнього, формулюють особиспсш смисли, як1 детермiнують конкретнi етапи життевого шляху особистостi, напрями ïï майбутньоï професiйноï дiяльностi й жилет орiентацiï загалом [3].
До процесуально-результативного блоку увшшли змiст i засоби формування готовносп учнiвськоï молодi до професшного самовизначення, науково-методичне забезпечення формування готовносп учшвсь^' молодi до професшного самовизначення [9].
У змюп мае бути вщображено iнформацiю про структуру i змют професiйноï дiяльностi людини, вимоги професiï до людини, тдходи до визначення особистiстю власних
шдивщуальних особливостей, мютити опис технологи оргашзацп iндивiдом власно! життедiяльностi з метою пiдготовки до побудови майбутньо! професiйно! кар'ери.
Вiдповiднi педагопчш засоби мають забезпечити засвоення знань, розвиток умшь та формування саморегуляцп. Механiзмом для застосування означених засобiв е сприяння процесам самовдосконалення i саморозвитку особистостi.
Дгагностичний - визначае критерп, показники, рiвнi сформованостi психолопчного утворення особистостi, що нами дослщжуеться, з метою виявлення прояву результату та вщповщного корегування дiялъностi уше! системи .
Роль так званого блоку «керування» виконуе ресурсний центр професшно! орiентацi! учнiвсъко! молодi. Центр виконуе задачi по забезпеченню профорiентацiйно! дiялъностi суб'ектiв освiтнiх округiв та координацп цiе! дiялъностi.
У процес формування готовностi учнiвсъко! молодi до професшного самовизначення можна видiлити напрями - нормативний, креативний, корекцшний i прогностичний, якi вiдповiдаютъ таким функщям: адаптацi! до суспiлъства, креативнiй функцп, функцi! корекцi! та прогностичнiй [14 ].
Обговорення. Таким чином, в основу побудови функцюнально! моделi формування готовносп учнiвсъко! молодi до професшного самовизначення нами було покладено взаемозв'язки структурних i функцiоналъних !! компонента. За висновком С. Гончаренка, такий шдхщ спрямовуеться на розкриття цшсносп педагогiчних об'ектiв, виявлення в них рiзноманiтних типiв зв'язкiв та зведення !х у едину теоретичну картину. Тобто визначення головних елементiв, сторш, частин об'ектiв цiлiсно! педагогiчно! системи, !х специфiки i особливостей [6].
Тодi розгляд профорiентацiйно! дiялъностi суб'екпв освiтнiх округiв, як системного утворення дозволяе охарактеризувати сутнють, взаемозв'язки i взаемозалежностi основних !х елементiв та встановити специфшу функцiонування.
Спираючись на дослщження Г. Пустовiта, ми можемо стверджувати, що еднють освiти i виховання в будь-яких !! проявах передбачае таю освгтш цiлi, як спонукання особистостi до певного стану активносп, який вiдповiдае цiлям едносп спонукальних i виконавських сил у дiяльностi i поведiнцi особистостi [26].
Внутршньою силою, що стимулюе розумову дiялънiстъ, е ставлення до не!, тобто стан защкавленосп, вщповщальносп, радостi та успiху, впевненостi в досягненш резулътатiв, тощо [18]. Однак !х функцiонування, мае i шше значення, оскiлъки проявляючись в дiяльностi, вони закрiплюютъся i стають у кшцевому резулътатi якостями особистостi [16].
Висновки. Щдсумовуючи, варто зазначити, провщним компонентом запропоновано! функцiоналъно! моделi й важливим результатом !! реалiзацi! нами визначено зростаючу особиспсть як активного суб'екта профорiентацiйно! дiялъностi iнших суб'екпв освiтнъого округу. Формування готовностi учшвсько! молодi до професiйного самовизначення вщбуваеться як результат застосування запропонованого навчально-методичного забезпечення цього процесу, який розкриваеться через вщповщний змют та педагопчш засоби. Основними складовими в структурi громадянсько! компетентностi нами визначено тзнавально-рефлексивний, мотивацiйний та процесуально-результативний критерп, як розглядаються в органiчнiй едносп. У своему розвитку вс три складовi взаемопов'язанi, оскiлъки в характеристик цього психологiчного утворення вони розглядаються як едине цше, що дае змогу всесторонньо оцшювати результати профорiентацiйно! дiялъностi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Афанасьев В. Г. Проблема целостности в философии. Москва: «Мысль». 1984.
2. Беспалько В. П. Основы теории педагогических систем: проблемы и методы психолого педагогического обеспечения технических обучающих систем. Воронеж: «Издательствово Воронежского университетата». 1977.
3. Бех I. Д. 1нновацшна стратепя у вихованш особистосп. В1сник Харшвського державного педагопчного ун1верситету 1м. Г. С. Сковороди. Сер. Психолопя. (Ред.) Л. М. Псисько. 2000. 4, 1220.
4. Вербицька П. В. Теоретико методичш основи громадянського виховання учн1всько!' молод1 у загальноосвггшх навчальних закладах. (Дис. док. пед. наук). Ки!в. 1нститут проблем виховання НАПН Укра!ни. 2010.
5. В1дшчук М., & Мельник Н. Освгтш округи. Шк1льний св1т. 2010.
6. Гончаренко С. У. Украшський педагопчний словник Кшв: «Либщь». 1987.
7. Григор'ева О. В. Готовнiсть педагогiчних прашвнишв до iнновацiйноï дiяльностi в умовах освггаього округу. Освiтнiй простiр. Глобальш, регiональнi та iнформацiйнi аспекти: науково методичний журнал. Чернiвцi: «Черемош». 2012. 10, 16-24.
8. Гуцан Л. А., Морш О. Л., Охрiменко З. В., Пархоменко О. М., Гриценок Л. I., & Ткачук I. I. Професшне самовизначення учшвсько1' молодi в умовах освiтнього округу. (Монографiя). (Ред.). О. Л. Морш. Харшв: «Друкарня Мадрид». 2016.
9. £жова О. О. Формування цшшсного ставлення до здоров'я в учшв професiйно технiчних навчальних закладiв. Монографiя. Суми: «МакДен». 2011.
10. Загвязинский В. И. Методология и методика дидактического исследования. Москва: «Педагогика». 1982.
11. Ильина Т. А. Структурно-системный подход к организации обучения. Москва: «Знание». 1972.
12. Юршко Л. М. Становления системи науково методичноï' роботи освгтшх окрупв. Завучу, усе для роботи. 2014. 5-6, 18-21.
13. Коберник О. М. Теорiя i методика психолого педагопчного проектування виховного процесу в школг навчально-методичний посiбник. Киïв: «Науковий свiт». 2005.
14. Колесникова И. А., Борытко Н. М., Поляков С. Д., & Селиванова Н. Л.; (Ред.). В. А. Сластенина, И. А. Колесникова. Воспитательная деятельность педагога. Учебное пособие. Москва: «Академия». 2008.
15. Кремень В. Г. (Ред.). Енциклопедiя освгш. Кшв: «Юршком 1нтер». 2008.
16. Леонтьев А. И. Проблемы развития психики. Москва: «Изд.-во МГУ». 1972.
17. Лодатко £. О. Моделювання освишх систем в контексп цiннiсноï' орieнтацiï соцiокультурного простору. Вiсник Черкаського ушверситету. Серiя: Педагогiчнi науки. 2007. 112, 32-40.
18. Максименко С. Д. (Ред.). Основи загальноï психологи. Кшв: «Пальмiра». 1998.
19. Мельник Н. А. Управлшня освишм округом: теоретичний аспект. Науково-методичний посiбник. Рiвне. 2012.
20. Морiн О. Л. Професiйне самовизначення учнiвськоï молодi в умовах освггаього округу. Теоретико-методичш проблеми виховання дiтей та учшвсько1' молодi. Зб. наук. праць. 2018. 22, 232-247.
21. Новиков А. М., & Новиков Д. А. Предмет и структура методологии. Мир образования. 2008. 1. Взято з: http://methodolog.ru/.
22. Осадчий I. Г. Основш засади функцюнування територiальних освишх окрупв в сшьськш мiсцевостi. Директор школи, лiцею, гiмназiï. 2001. 5-6, 118-131.
23. Осадчий I. Г. Освггаш округ: теоретико технолопчш засади ефективного управлшня. Народна освиа. 2012. 3(18).
24. Панчешникова Л. М. О системном исследовании в методическом исследовании. Советская педагогика. 1973. 4, 71-80.
25. Проскунш В. В. Оргашзацшно педагопчш умови дiяльностi освiтнiх окрупв на репональному рiвнi. Дис. канд. пед. наук. Луганськ. Луганський нацюнальний унiверситет iм. Т. Г. Шевченка. 2008.
26. Пустовiт Г. П. Теоретико методичш основи екологiчноï освгш i виховання учнiв 1-9 клаав у позашк1льних навчальних закладах. Монографiя. Кшв-Луганськ: «Альма матер». 2004.
27. Сафронова Е. М. Воспитательная деятельность в контексте личностного подхода в образовании. Педагогика. 2003. 3, 38-44.
28. Святенко О. Порядок створення та основш завдання освггаього округу. Практика управлшня закладом освгш. 2010. 11, 23-25.
29. Стилик В. Б. Оргашзашя науково методично!' роботи з керiвниками та педагопчними кадрами на еташ створення освишх округГв. ОсвГтнГ округи як чинники модернiзацiï регiональноï системи освгш. Черкаси: «Вид-во ЧОIПОПП». 2012.
30. Струманський В. Концептуально структурний змГст виховання i виховно1' роботи в прогностичних проекцiях укра1'нсько1' науково1' педагогiки. Педагогiка i психологГя. 1994. 2, 124-127.
31. Штофф В. А. Моделирование и философия. Москва: «Наука». 1966.
32. Юдин Э. Г. Методология науки. Системность. Деятельность. Москва: «Эдиториал». 1977.
