CC BY
16
УДК 616.379-008.64:612.451:612.397 DOI: 10.15587/2313-8416.2015.52261
ФУНКЦЮНАЛЬНА АКТИВН1СТЬ НАДНИРНИКОВИХ ЗАЛОЗ ТА 1НДЕКС АБДОМ1НАЛЬНОГО ОЖИР1ННЯ ЯК МАРКЕРИ ДИСЛШ1ДЕМП У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ Д1АБЕТ 2 ТИПУ
© О. В. Корпачева-Зшич
У наведент po6omi обтрунтована доцiльнiсть визначення тдексу вiсцерального ожиртня як маркеру по-рушення лiпiдного о6мiну, а також дисбалансу кортикостероШв, зокрема спiввiдошення кортизол/ДГЕА у хворих на цукровий дiа6ет 2 типу. Встановлено гiперглiкемiчний та дислiпiдемiчний вплив тдвищено'1 концентрацИ кортизолу та недостатнього вмкту дегiдроепiандростерону (ДГЕА) у сироватц кровi за-лежно вiд показника тдексу вкцерального ожирiння
Ключовi слова: ожирiння, цукровий дiа6ет 2 типу, кортикостеро1ди, кортизол, ДГЕА, тдекс вiсцерально-го ожирiння, дислiпiдемiя
Cortisol and DHEA disbalance that appears in patients with diabetes mellitus type 2 leads to certain metabolic changes especially hyperglycemia, dyslipidemia, accumulation of abdominal fats, increase ofproteins decay. Aim. The study of correlations between cortisol/DHEA ratio, constitutional parameters (degree of obesity, character offat distribution), abdominal obesity index, rates of blood lipid spectrum in patients with diabetes mellitus (DM) type 2.
Methods. For this aim there were examined 19 patients with DM type 2. There were used general clinical (body mass, height, waist and hips size, body mass and visceral obesity indices), biochemical (glycemia level, blood serum lipid spectrum rates), hormonal (C-peptide, cortisol, dehydroepiandrosterone sulfate) and statistical (Student criterion) methods of research.
Results. There was established that increase of cortisol/DHEA ratio rate is followed with growth of glycemia and glycated hemoglobin ( HbAlc) levels and also has a negative influence on blood serum lipid spectrum, that is favors an increase of triglycerindes, atherogenic fractions of cholesterol lipoproteins of the low density (LPLD) and lipoproteins of the very low density (LPVLD) concentration, decrease of anti-atherogenic lipoproteins of the high density (LPHD) content at the stable C-peptide level. The aforesaid negative processes took place simultaneously with the changes of visceral obesity index (VOI) that includes both the character of distribution and the function of adipose tissue.
Conclusion. Calculation of VOI in patients with diabetes mellitus type 2 as the marker of lipid metabolism disorder and stress/anti-stress corticosteroid disbalance is useful and reasonable
Keywords: obesity, diabetes mellitus type 2, corticosteroids, cortisol, DHEA, visceral obesity index, dyslipidemia
1. Вступ
Патогенетичною основою розвитку цукровий дiабет (ЦД) 2 типу, як вщомо, е синдром шсулшоре-зистентносл (IP) - комплекс взаемопов'язаних гор-монально-метаболiчних порушень, яш охоплюють уа ланки обмшу речовин, а також порушують секрецш i периферичну рецепцш шсулшу, глюкагону, стеро-!дних гормошв (кортикостерощв, статевих стерощв та 1х попереднишв), шших бюлопчно активних регу-ляторних молекул. Щ порушення за наявносп синдрому IP нерщко провокують розвиток серцево-судинних захворювань, ЦД 2 типу та його ускладнень [1, 2].
Ввдомо, що шлькюний вмют та депонування жи-рово! тканини, зокрема вюцерально!, контролюються стеро1дними гормонами (глюкокортико1дами, статеви-ми), катехоламшами та шсулшом. Дисфункщя гшотала-мо-гiпофiзарноl, симпато-адреналово!, ренш-ангютен-зиново1 систем та дисбаланс статевих i наднирникових стеро!дних гомотв зумовлюе гшертензш та метабо-лiчнi розлади, до яких належать порушення процеав транспортування, депонування та мобшзаци лшщв, !х використання як енергетичних субстрапв. Проте
мехашзми виникнення даних патолопчних процеав у хворих на ЦД 2 типу можуть вщизнятись залежно ввд конституцшно-метаботчних особливостей оргашзму, що складають його фенотип [3-5].
Отже на наш погляд було б доцшьним провести оцшку балансу гормональних чиннишв, що беруть участь у регуляци метаболiзму вуглеводiв та лшщв як головних енергетичних субстрапв, зокрема кортизолу та ДГЕА.
2. Обгрунтування досл1дження
Ведомо, що порушення лшщного обмiну за наявносп ожирiння передусiм пов'язане з впливом шсулшо-резистентностi (IP) та ввдносно високих концентрацiй iнсулiну, який проявляе анаболiчнi ефекти, сприяючи лiпогенезу та накопиченню триглiцеридiв у жирових клгганах. Водночас, в осiб без ожиршня можна припу-стити альтернативний мехашзм розвитку метаболiчних розладiв, зумовлений дисбалансом стеро!дних гормо-нiв наднирникових залоз, зокрема порушенням сшвввд-ношення кортизолу та ДГЕА - потужних регуляторiв енергетичних процесiв в органiзмi [6, 7].
Вщомо, що на тлi гострого та хротчного стресу ввдбуваеться активащя симпато-адреналово! системи з викидом у кров адренал^. Подальша активацiя гшо-таламо-гiпофiзарно-наднирниково! системи супрово-джуеться видшенням п1двищено! кiлькостi кортизолу. Обидва гормони мають контрiнсулiнову дiю, а також у межах реакцп адаптаци до стресу вони посилюють ка-таболiчнi процеси - мобiлiзацiю та деградацш бiлкiв, глiкогену, лiпiдiв, з наступним вивiльненням ввдповщ-но амiнокислот (субстрапв глюконеогенезу), глюкози, вiльних жирних кислот [7-11].
Катехоламши та глюкокортико!ди активують гормон-залежну лiпазу, що зумовлюе розпад лшь дiв, депонованих в клггинах печiнки, м'язiв, жирово! тканини, нирках. Вивiльненi вiльнi жирнi кислоти (ВЖК) тдлягають окисленню з утворенням енергп, при цьому знижуеться утилiзацiя тканинами глюкози. ВЖК виступають медiаторами шсулшорезистентно-стi через взаемодiю з ядерними рецепторами, що активують пролiферацiю пероксисом (PPAR). Останнi контролюють експресш генiв ключових ферментiв у процесах транспорту та р-окислення жирних кислот в мiтохондрiях, а також транспорт лшвдних сполук в кровi, синтез аполшопроте1шв та клiренс лшопротеь шв. Зi змiнами активностi ендотелiального ферменту лшопротешлшази, також опосередкованими рецепторами РРАЯ, пов'язують розвиток характерних для ЦД 2 типу змш лшвдного спектру кровi: гшертриглщери-деми, пвдвищення вмiсту в кровi ЛПНЩ та ЛПДНЩ, зниження ЛПВЩ [2, 12-14].
Деструктивному впливовi кортизолу за фiзi-ологiчних умов протидiе iнший кортикостеро!д -дегiдроепiандростерон (ДГЕА), який називають при-родним буферним стеро!дом або антиглюкокортико-!дом - антигормоном по вщношенню до кортизолу [5, 15, 16]. Обидва гормони, яш проявляють проти-лежну дiю на енергетичний метаболiзм, серцево-су-динну, нервову та iмунну системи, складають важли-ву регуляторну систему в органiзмi, а !х концентрацп в кровi здорових оаб зазвичай змiнюються одночас-но [17, 18].
Порушення балансу кортизол/ДГЕА мае мiсце за умов тривалого хротчного стресу, коли у ввдповщь на дiю АКТГ знижуеться синтез ДГЕА в наднирнико-вих залозах, тодi як рiвень кортизолу залишаеться тд-вищеним. Клiнiчними дослвдженнями показано, що ДГЕА вщграе захисну роль щодо розвитку атеросклерозу та iшемiчноl хвороби серця, а зниження його концентраци чiтко корелюе зi зростанням випадкiв серцево-судинно1 патологи у чоловшв i ж1нок. ДГЕА, на протилежнють кортизолу, пiдвищуе чутливiсть до шсулшу, збiльшуе рiвень ЛПВЩ i знижуе к1льк1сть у кровi ЛПДНЩ та ТГ [3, 4, 19, 20].
Пвдвищення рiвня кортизолу i зниження ДГЕА спостерiгаеться i у хворих на цукровий дiабет, який за багатьма ознаками вважають станом, подiбним до хронiчного стресу [21, 22]. В популяцшному досль дженш за участi 4255 ветеранiв армп США показано, що значення вщношення кортизол/ДГЕА проявляло сильну кореляцiю з ризиком розвитку цукрового дiа-
бету та метаболiчного синдрому (за показникам! rai-кемiя натще, артерiальним тиском, ХС ЛПВЩ, ТГ) [6].
Найбшьш поширеними методами скринiнгу та дiагностики порушення лiпiдного обмiну на клшчно-му етапi на сьогоднi залишаються методи визначення iндексу маси тша (1МТ), обводу талй' (ОТ), вщношен-ня обводу тали до обводу стегон (ОТ/ОС), а також встановлення дислшщеми (шляхом вимiру вмiсту триглiцеридiв, загального ХС та його фракцш у сиро-ватцi кровi). Нещодавно групою iталiйських учених розроблений новий метод визначення дисфункцп жирово! тканини шляхом розрахунку iндексу вюцераль-ного ожирiння (1ВО) (Visceral Adiposity Index - VAI). Цей статево-специфiчний iндекс використовуе як ан-тропометричш показники (1МТ, ОТ), так i метаболiч-нi параметри (ТГ, ЛПВЩ), тобто одночасно враховуе характер розпод^ та метаболiчну функцiю жирово! тканини. Показано, що 1ВО, на ввдшну ввд окремо визначених класичних маркерiв (ОТ, 1МТ та iнших), проявляв незалежну асоцiацiю з усiма факторами ме-таболiчного синдрому, кардiо- i цереброваскулярними порушеннями, а також з показниками шсулшочутли-востi, встановлено! клемп-методами [23, 24].
Дисбаланс кортизолу та ДГЕА веде до цшого ряду метаболiчних порушень, зокрема гiперглiкемi!, дислшщеми, накопиченню абдомiнального жиру, по-силенню розпаду бiлкiв i нуклеотидiв [20, 25]. Зазна-ченi змiни можуть супроводжуватися гiпертензieю, пригнiченням iмунно! системи, невролопчними роз-ладами, порушеннями в статевш i ментально! сферi, прискоренням процесiв старiння, патологiчними про-цесами у шстково-хрящових та м>язового тканинах. Той факт, що рiвень ДГЕА помггно знижуеться з вь ком, посилюе небезпеку негативного впливу стресо-вих станiв для лiтнiх людей [26].
Отже, з огляду на важливу роль кортизолу i ДГЕА у забезпеченш лшщного, вуглеводного, енерге-тичного гомеостазу, а також у регуляци лiпiдних депо, особливо жирово! тканини, за дисметаболiчних сташв (синдром IP, ЦД 2 типу) набувае практичного значення розробка способiв ощнки морфо-функцiональних особливостей оргашзму, ввд яких залежить його мета-болiчний статус.
3. Мета роботи
Вивчення взаемозв>язшв мiж сшввщношен-ням кортизол/ДГЕА та конституцiйними параметрами (ступенем ожирiння, характером розподiлу жиру), ш-дексом абдомiнального ожирiння, показниками лшд-ного спектру кровi у хворих на ЦД 2 типу.
4. Матерiали та методи
Обстежено 19 хворих на ЦД 2 типу (10 жшок i 9 чоловшв), яш проходили курс лшування та амбу-латорне обстеження у вщдшенш вiково! ендокрино-логп та клшчно! фармакологй' ДУ «1нститут ендо-кринологп та обмшу речовин iм. В. П. Комiсаренка НАМН Укра!ни».
Критери включення: ж1нки та чоловжи вь ком >50 рокiв; дiагноз ЦД 2 типу, встановлений
бшьше нiж за 6 мшящв до початку дослiдження. Критерii виключення: наявнiсть активних запаль-них процеав; уражень печiнки (пiдвищення АЛТ, АСТ >2,5 рази); вторинна артерiальна гiпертензiя, онкологiчнi захворювання, прийом будь-яких гор-мональних препаратiв.
У всiх пащенлв вимiрювались: маса тiла, зрiст, об'ем талii та стегон (ОТ i ОС), розрахову-вався iндекс маси тша (1МТ, кг/м2) за формулою: 1МТ = маса тiла (кг)/зршт2 (м2). Для оцiнки стану вуглеводного обмшу визначали концентрацiю глю-кози у кашлярнш кровi пацieнтiв за допомогою електрохiмiчного методу з використанням глюкоме-тру «One Touch Ultra». Концентращю глiкемii визначали в кашлярнш кровi натще та постпрандiально протягом доби. Наявнiсть i тип ожиршня визначали згiдно з критерiями ВООЗ. Рiвнi С-пептиду, корти-золу, дигiдроепiандростерону сульфату (ДГАЕС) оцiнювали за даними аналiзiв, виконаних у сертифь кованих лабораторiях м. Киева.
Стан лшвдного обмiну у обстежених пащенлв оцiнювали за допомогою методу гомогенноi ензима-тичноi' колориметрii за рiвнем в сироватцi кровi на-ступних показнишв: загального холестерину (ЗХС), триглiцеридiв (ТГ), фракцiй холестерину лшопроте-1'тв: низько1' щiльностi (ЛМНЩ). дуже низькоi щшь-ностi (ЛПДНЩ), високо1' щшьносл (ЛПВЩ).
1ндекс вiсцерального ожирiння (1ВО) обчислю-вали за формулами [1]:
тгл/ \ ОТ,СМ
1ВО (чол ) =--гХ
39,68 + (1,88 х МТкг / м2)
ТГ, ммоль / л 1,31
х--—х-;
1,03 ЛПВЩ, ммоль / л
1В О (жгн) =- ОТ,см- х
39,58 + (1,89 х МТкг / м2)
ТГ, ммоль / л 1,52
х--—х-.
0,81 ЛПВЩ, ммоль / л
Статистичний аналiз здшснювали методами варь ащйно1' статистики за допомогою прикладно1' програми Origin 7.0. При порiвняннi двох груп з нормальним роз-подiлом одержаних показнишв застосовувався t-крите-рiй Стьюдента, визначали мшмальний (досягнутий) рь вень значущосп (р). Рiзницю мiж показниками вважали статистично значущою при р<0,05, що сввдчило про 95 % вiрогiднiсть. Величина показника 0,05<р<0,1 сввд-чила про наявнють тенденци до вiрогiдностi розхо-джень значень показнишв, що порiвнювались.
5. Результата дослiдження
У табл. 1 представлет загально-клiнiчнi, антропо-метричш та бiохiмiчнi показники обстежених чоловшв i жшок, хворих на ЦД 2 типу. Практично ва пащенти (за виключенням двох чоловiкiв) мали надмiрну масу тiла, тобто 1МТ>25 кг/м2. Загальне ожирiння (1МТ>30 кг/м2) констатували у 16 з 19 хворих (84 %). Наявнють абдомь нального ожирiння ( спираючись на показники ОТ/ОС), зафшсовано у вах обстежених. Мгж загальними групами чоловшв i жiнок не виявлено статистично вiрогiдноi рiз-ницi жодного з дослвджуваних показнишв, тому надалi розглядаються об'еднанi групи з осiб рiзноi статi.
Надалi обстежених хворих тсля ранжування за величиною спiввiдношення кортизол / ДГЕА роздше-но на три групи (терцил^ (табл. 1, 2):
- I групу (нижнш терциль) склали 6 хворих (2 чоловiки i 4 жшки) з вщносно низькими значениями вщношення кортизол/ДГЕА, у межах вiд 0,99 до 1,18 (1,08±0,03; медiаиа 1,08);
- II групу (середнiй терциль) - 6 хворих (4 чоло-вiки i 2 жiнки) з вщношенням кортизол/ДГЕА вiд 1,22 до 1,45 (1,30±0,04; медiаиа 1,28);
- III групу (верхнiй терциль) - 7 хворих (3 чо-ловши i 4 жiнки) з високим вiдношенням кортизол/ ДГЕА вiд 1,60 до 3,48 (2,12±0,23; медiаиа 1,92).
Мiж дослiджуваними групами не виявлено вь рогiдноi рiзницi за ступенем ожирiння (IМТ), шльш-стю абдомшального i пiдшкiрного жиру (за даними обводу тали та товщини шдшшрно1' складки, ввдповщ-но, Р>0,05).
Характеристика групи IMT, кг/м2 ОТ, см Товщ. тдшк. складки, мм Глжемш натще, ммоль/л Глiкeмiя пост-пранд., ммоль/л HbA1c % С-пептид нг/мл
Групи хворих Кортизол/ ДГЕА х 10
I-нижнш терциль, n=6 1,08±0,03 32,20±1,76 100,17±3,56 25,3±2,55 7,84±1,06 8,3±0,95 7,50±0,46 2,68±0,36
II - середнш терциль, n=6 1,30±0,04 32,92±2,93 103,50±5,25 25,8±2,41 9,02±0,80 7,84±0,99 8,27±0,33 2,33±0,38
III - верхнш терциль, n=7 2,12±0,23 33,65±2,57 105,0±3,50 31,43±3,89 11,52±1,02 10,9±1,03 9,77±0,50 2,34±0,36
Р I-II >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05
Р I-III >0,05 >0,05 >0,05 <0,02 0,05<P>0,1 <0,05 >0,05
Р II-III >0,05 >0,05 >0,05 0,05<P>0,1 0,05<P>0,1 <0,05 >0,05
Таблиця 1
Загальна характеристика обстежених хворих на ЦД 2 типу по групах, утворених в залежносп вiд ввдношення
кортизол / ДГЕА (M±m)
Ввдзначено гiрший стан компенсаци вуглеводно-го обмiну у пацiентiв груп II i III, про що свщчать тен-денцiя (0,05<Р>0,1) або достовiрне тдвищення (Р<0,05) концентраци гшкеми натще та постпрандально!, ршня глшозильованого гемоглобiну порiвняно з групою I. Це може пояснюватись гiперглiкемiчним впливом вищих концентрацш кортизолу на та зниження ДГЕА. Водно-час концентращя С-пептиду, що вщдзеркалюе шсулшо-секреторну функцш гадшлунково! залози, у трьох гру-пах практично не вщизнялись м1ж собою (Р<0,05).
Результати показали, що вищi значення сшввщ-ношення кортизол/ДГЕА (особливо в III груш) супро-воджувались несприятливими кiлькiсними змшами лiпiдних фракцiй сироватки кровi, а саме тдвищен-ням рiвня триглiцеридiв, атерогенних фракцiй ЛПНЩ та ЛПДНЩ, зниженням кiлькостi антиатерогенних ЛПВЩ (табл. 2). Це узгоджуеться з даними лггератури про те, що тд впливом ДГЕА вiдбуваеться пригтчен-ня глюкозо-6-фосфатдепдрогенази, що може модифь кувати лiпiдний спектр [20].
Подальший аналiз даних продемонстрував, що у грут I, за умов менших ввдхилень ввд фiзiологiчних значень показник1в вуглеводного та лшдного обмiну, а також нижчих значень ГВО, спостерiгались дост^рт прямi кореляцiйнi зв'язки м1ж показниками ствввдно-шення кортизол/ДГЕА, рiвнем кортизолу та концентра-щями шкемп натще, постправдальт та глшозильова-ного гемоглобшу (г ввд 0,74 до 0,81; Р<0,05). При цьому ГМТ та ОТ були негативно пов'язанi з рiвнем кортизолу (г =-0,71 та -0,72, ввдповщно; Р <0,05) та позитивно - з рiвнем ДГЕА (г=0,90 та 0,79, ввдповвдно; Р <0,05). Рiвень ЛПВЩ негативно корелював з рiвнем кортизолу та позитивно - з ДГЕА (ввдповвдно г=-0,54 та 0,68; Р>0,05).
У грут III виявлено пряму кореляцш м1ж ств-вщношенням кортизол/ДГЕА та показниками ПМГ, ОТ (г=0,82; 0,83, ввдповвдно, Р <0,05), а також з товщиною шдшюрного жиру г=0,69 (Р>0,05). IМГ i ОТ, аналопчно як в групi I, перебували у слабкому прямому кореляцш-ному зв'язку з рiвнем ДГЕА (г=0,45; 0,42; Р>0,05), але не з кортизолом (г=0,03; Р>0,05). Можна припустити, що зi збiльшенням спiввiдношення кортизол/ДГЕА попршу-еться засвоення глюкози, посилюеться лiполiз та змен-шуеться депонування лiпiдiв, тобто проявляються гшер-
raiKeMi4m та лiполiтичнi ефекти кортизолу, а занизький piBeHb ДГЕА "не в 3M03i протистояти" цим ефектам.
Як ввдомо, вищий вмiст ДГЕА може сприяти зменшенню пpоявiв iнсулiноpезистентностi [20]. PiBHi С-пептиду у Bcix групах проявляли пряму кореляцш з piBHeM ДГЕА (r=0,66; 0,72; 0,74, вщповвдно, P<0,05), що ймовipно пов'язано з пермюивною дiю остатнього на анаболiчнi ефекти iнсулiну.
6. Обговорення результат
Ведомо, що циркуляця ТГ в кpовi натще ввдбивае функцiональнi змнш, як1 стосуються пpоцесiв лiполiзу i лiпогенезу. Виявлене нами зростання piвня основних транспортних форм ТГ - ЛПНЩ i ЛПДНЩ в III грут поpiвняно з групою I, сввдчить про порушення транспорту та утил1зацй' ТГ. Отже, ймовipною стае нестача цих субстpатiв у клггинах i "стресування" тканин внас-лвдок енергетичного дефiциту, що може спричинювати надмipне видiлення кортизолу i надал1 посилювати ш-сулiноpезистентнiсть. Достовipне зниження в цiй груп piвня ЛПВЩ (Р<0,05) може пояснюватися порушенням зворотного транспорту холестерину з печшки до кл1-тин-споживачiв, що сприяе атерогенезу.
Сл1д в1дзначити, що збшьшення показника спiв-в1дношення кортизол/ДГЕА в уах обстежуваних осiб в1дбувалось паралельно iз зростанням значень iндексу вюцерального ожиpiння (IBO), визначеного за емтрич-ною формулою, до яко! включет iндекси загального та абдомiнального ожиршня разом з piвнем певних лшвд-них фpакцiй. Отже, iндекс IBO не лише е показником кшькюного спiввiдношення п1дшк1рного та вiсцеpаль-ного жиру, а i до деяко! мipи в1дбивае функцiональну активнiсть наднирникових залоз, як1 регулюють л1п1д-ний обмш шляхом п1дтримки балансу м1ж кортизолом i ДГЕА. Зауважимо, що висош значення обох iндексiв (IBO та в1дношення кортизол/ДГЕА) одночасно асоць ювались з найбiльш виразними порушеннями як вуглеводного, так i л1п1дного обмiну у хворих на ЦД 2 типу. При цьому традицшт антропометричт показники (IMT, ОТ, товщина пiдшкipноl складки) не проявляли статистично достовipноl piзницi м1ж розглянутими гру-пами, що вказуе на 1х меншу чутливiсть щодо особли-востей гормонально-метабол1чних змiн у пащенпв.
Таблиця 2
Концентpацiя кортизолу, ДГЕА i лшщний спектр сироватки кpовi у хворих на ЦД 2 типу в групах, видшених в
залежносп ввд вiдношення кортизол /ДГЕА (M±m)
Групи хворих Кортизол/ ДГЕА х 10 Кортизол, мкг/дл ДГЕАС, мкг/дл ХС, ммоль/л ТГ, ммоль/л ЛП ВЩ, ммоль/л ЛП НЩ, ммоль/л ЛП ДНЩ, ммоль/л 1ВО 1ВО
I - нижнш
теpцiль, 1,06±0,01 16,05±1,0 150,47±7,66 4,91±0,50 1,41±0,22 1,23±0,06 2,60±0,21 0,45±0,08 2,04±0,30 2,04±0,30
n=6
II - середнш теpцiль, 1,30±0,04 17,3±1,04 120,33±7,03 4,84±0,51 2,18±0,33 1,04±0,08 2,61±0,30 0,56±0,26 3,59±0,31 3,59±0,31
n=6
III - верхнш теpцiль, 2,12±0,23 19,40±1,0 92,2±4,01 4,54±0,46 2,64±0,40 0,91±0,03 3,41±0,20 0,84±0,14 4,60±0,51 4,60±0,51
n=7
Р I-II <0,05 >0,05 <0,05 >0,05 <0,1>0,05 >0,05 >0,05 >0,05 <0,05 <0,05
Р I-III <0,05 <0,05 <0,05 >0,05 <0,05 <0,05 <0,05 <0,05 <0,05 <0,05
Р II-III <0,05 <0,05 <0,05 >0,05 >0,05 >0,05 <0,05 >0,05 <0,05 <0,05
7. Висновки
Розподiл хворих на ЦД 2 типу на групи за величиною сшввщношення кортизол/ДГЕА дозволив виявити гiпeрглiкeмiчний, дислiпiдeмiчний вплив пвдвищення кортизолу та зниження ДГЕА. Зазначеш нeгативнi змiни вiдбувались паралельно зi змiнами iндeксу вiсцeрального ожиршня, який враховуе як антропомeтричнi, так i показники лiпiдного спектру сироватки кровi. Отже, IBO можна запропонувати в якостi сурогатного маркера змш функцюнально! ак-тивностi наднирникових залоз, зокрема балансу мiж показниками ДГЕА i кортизол, порушення якого не завжди клiнiчно манiфeстуe у хворих на цукровий дiа-бет 2 типу, проте потребуе корекцп.
Л^ература
1. Geetha, L. Prevalence and Clinical Profile of Metabolic Obesity and Phenotypic Obesity in Asian Indians [Text] / L. Geetha, M. Deepa, R. M. Anjana, V. Mohan // Journal of Diabetes Science and Technology. - 2011. - Vol. 5, Issue 2. -P. 439-446. doi: 10.1177/193229681100500235
2. Reaven, G. M. Banting lecture 1988. Role of insulin resistance in human disease [Text] / G. M. Reaven // Diabetes. - 1988. - Vol. 37, Issue 12. - P. 1595-1607. doi: 10.2337/ diabetes.37.12.1595
3. Savineau, J.-P. Role of DHEA in cardiovascular diseases [Text] / J.-P. Savineau, R. Marthan, E. Dumas de la Roque // Biochemical Pharmacology. - 2013. - Vol. 85, Issue 6. -P. 718-726. doi: 10.1016/j.bcp.2012.12.004
4. Tchernof, A. Dehydroepiandrosterone, obesity and cardiovascular disease risk: a review of human studies [Text] / A. Tchernof, F. Labrie // European Journal of Endocrinology. -2004. - Vol. 151, Issue 1. - P. 1-14. doi: 10.1530/eje.0.1510001
5. Traish, A. M. Dehydroepiandrosterone (DHEA) - a precursor steroid or an active hormone in human physiology [Text] / A. M. Traish, H. P. Kang, F. Saad, A. T. Guay // The Journal of Sexual Medicine. - 2011. - Vol. 8, Issue 11. - P. 29602982. doi: 10.1111/j.1743-6109.2011.02523.x
6. Phillips, A. C. Cortisol, DHEA sulphate, their ratio, and all-cause and cause-specific mortality in the Vietnam Experience Study [Text] / A. C. Phillips, D. Carroll, C. R. Gale, J. M. Lord, W. Arlt, G. D. Batty // European Journal of Endocrinology. - 2010. - Vol. 163, Isuue 2. - V. 285-292. doi: 10.1530/ eje-10-0299
7. Djurhuus, C. B. Effects of cortisol on lipolysis and regional interstitial glycerol levels in humans [Text] / C. B. Djurhuus, C. H. Gravholt, S. Nielsen, A. Mengel, J. S. Christiansen, O. E. Schmitz, N. Maller // American Journal of Physiology -Endocrinology And Metabolism. - 2002. - Vol. 283, Issue 1. -P. E172-E177. doi: 10.1152/ajpendo.00544.2001
8. Gross, K. L. Tissue-specific glucocorticoid action: a family affair [Text] / K. L. Gross, J. A. Cidlowski // Trends in Endocrinology & Metabolism. - 2008. - Vol. 19, Issue 9. -P. 331-339. doi: 10.1016/j.tem.2008.07.009
9. Hughes, K. A. Recycling Between Cortisol and Cortisone in Human Splanchnic, Subcutaneous Adipose, and Skeletal Muscle Tissues In Vivo [Text] / K. A. Hughes, K. N. Manol-opoulos, J. Iqbal, N. L. Cruden, R. H. Stimson, R. M. Reynolds et. al. // Diabetes. - 2012. - Vol. 61, Issue 6. - P. 1357-1364. doi: 10.2337/db11-1345
10. Kollind, M. Diabetogenic action of GH and Cortisol in insulin-dependent diabetes mellitus. Aspects of the mechanisms behind the Somogyi phenomenon [Text] / M. Kollind, U. Adamson, P. Lins, S. Efendic // Hormone and Metabolic Research. - 1987. -Vol. 19, Issue 04. - P. 156-159. doi: 10.1055/s-2007-1011766
11. Whitworth, J. A. Cushing, Cortisol, and Cardiovascular Disease [Text] / J. A. Whitworth, G. J. Mangos, J. J. Kelly // Hypertension. - 2000. - Vol. 36, Issue 5. - P. 912-916. doi: 10.1161/01.hyp.36.5.912
12. Lefebvre, P. Sorting out the roles of PPAR in energy metabolism and vascular homeostasis [Text] / P. Lefebvre // Journal of Clinical Investigation. - 2006. - Vol. 116, Issue 3. -P. 571-580. doi: 10.1172/jci27989
13. Semple, R. K. PPAR gamma and metabolic disease [Text] / R. K. Semple // Journal of Clinical Investigation. -2006. - Vol. 116, Issue 3. - P. 581-589. doi: 10.1172/jci28003
14. Unger, R. H. Diseases of liporegulation: new perspective on obesity and related disorders [Text] / R. H. Un-ger // The FASEB Journal. - 2001. - Vol. 15, Issue 2. - P. 312321. doi: 10.1096/fjj.00-0590
15. Samaras, N. A review of age-related dehydroepiandrosterone decline and its association with well-known geriatric syndromes: is treatment beneficial? [Text] / N. Samaras, D. Samaras, E. Frangos, A. Forster, J. Philippe // Rejuvenation Research. -2013. - Vol. 16, Issue 4. - P. 285-294. doi: 10.1089/rej.2013.1425
16. Davis, S. R. Dehydroepiandrosterone sulfate levels are associated with more favorable cognitive function in women [Text] / S. R. Davis, S.M. Shah, D. P. McKenzie, J. Kulkarni, S. L. Davison, R. J. Bell // The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism. - 2008. - Vol. 93, Issue 3. - P. 801-808. doi: 10.1210/jc.2007-2128
17. Weiss, E. Dehydroepiandrosterone (DHEA) replacement decreases insulin resistance and lowers inflammatory cytokines in aging humans [Text] / E. Weiss, D. T. Villareal, L. Fontana, D.-H. Han, J. O. Holloszy // Aging. - 2011. - Vol. 3, Issue 5. - P. 533-542.
18. Bao, A.-M. The stress system in depression and neurodegeneration: focus on the human hypothalamus [Text] / A.-M. Bao, G. Meynen, D. F. Swaab // Brain Research Reviews. - 2008. - Vol. 57, Issue 2. - P. 531-553. doi: 10.1016/ j.brainresrev.2007.04.005
19. McNelis, J. Dehydroepiandrosterone exerts antigluco-corticoid action on human preadipocyte proliferation, differentiation and glucose uptake [Text] / J. C. McNelis, K. N. Manolopou-los, L. L. Gathercole, I. J. Bujalska, P. M. Stewart, J. W. Tomlinson, W. Arlt // AJP: Endocrinology and Metabolism. - 2013. - Vol. 305, Issue 9. - P. E1134-E1144. doi: 10.1152/ajpendo.00314.2012
20. Ohlsson, C. Low serum levels of dehydroepiandros-terone sulfate predict all-cause and cardiovascular mortality in elderly Swedish men [Text] / C. Ohlsson, F. Labrie, E. Barrett-Connor, M. K. Karlsson, Ö. Ljunggren, L. Vandenput et. al. // The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism. - 2010. -Vol. 95, Issue 9. - P. 4406-4414. doi: 10.1210/jc.2010-0760
21. Barrett-Connor, E. Endogenous levels of dehydroe-piandrosterone sulfate, but not other sex hormones, are associated with depressed mood in older women: the Rancho Bernardo Study [Text] / E. Barrett-Connor, D. von Mühlen, G. A. Laugh-lin, A. Kripke // Journal of the American Geriatrics Society. -1999. - Vol. 47, Issue 6. - P. 685-691. doi: 10.1111/j.1532-5415.1999.tb01590.x
22. Fukui, M. Role of Endogenous Androgen Against Insulin Resistance and Atherosclerosis in Men with Type 2 Diabetes [Text] / M. Fukui, Y. Kitagawa, H. Ose, G. Hasegawa, T. Yoshi-kawa, N. Nakamura // Current Diabetes Reviews. -2007. - Vol. 3, Issue 1. - P. 25-31. doi: 10.2174/157339907779802094
23. Amato, M. C. Visceral adiposity index: a reliable indicator of visceral fat function associated with cardiometabolic risk [Text] / M. C. Amato, C. Giordano, M. Galia, A. Crisci-manna, S. Vitabile, M. Midiri, A. Galluzzo // Diabetes Care. -2010. - Vol. 33, Issue 4. - P. 920-922. doi: 10.2337/dc09-1825
24. Petta, S. Visceral adiposity index is associated with histological findings and high viral load in patients with chronic hepatitis C due to genotype 1 [Text] / S. Petta, M. Amato, D. Cabi-bi, C. Camma, V. Di Marco, C. Giordano et. al. // Hepatology. -2010. - Vol. 52, Issue 5. - P. 1543-1552. doi: 10.1002/hep.23859
25. Andrews, R. C. Abnormal cortisol metabolism and tissue sensitivity to cortisol in patients with glucose intolerance [Text] / R. C. Andrews, O. Herlihy, D. E. W. Livingstone, R. Andrew, B. R. Walker // The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism. - 2002. - Vol. 87, Issue 12. - P. 5587-5593. doi: 10.1210/jc.2002-020048
26. Apostolova, G. Dehydroepiandrosterone inhibits the amplification of glucocorticoid action in adipose tissue [Text] / G. Apostolova // AJP: Endocrinology and Metabolism. - 2004. -Vol. 288, Issue 5. - P. E957-E964. doi: 10.1152/ajpendo. 00442.2004
References
1. Geetha, L., Deepa, M., Anjana, R. M., Mohan, V. (2011). Prevalence and Clinical Profile of Metabolic Obesity and Pheno-typic Obesity in Asian Indians. Journal of Diabetes Science and Technology, 5 (2), 439-446. doi: 10.1177/193229681100500235
2. Reaven, G. M. (1988). Banting lecture 1988. Role of insulin resistance in human disease. Diabetes, 37 (12), 15951607. doi: 10.2337/diabetes.37.12.1595
3. Savineau, J.-P., Marthan, R., Dumas de la Roque, E. (2013). Role of DHEA in cardiovascular diseases. Biochemical Pharmacology, 85 (6), 718-726. doi: 10.1016/j.bcp.2012.12.004
4. Tchernof, A., Labrie, F. (2004). Dehydroepiandroste-rone, obesity and cardiovascular disease risk: a review of human studies. European Journal of Endocrinology, 151 (1), 1-14. doi: 10.1530/eje.0.1510001
5. Traish, A. M., Kang, H. P., Saad, F., Guay, A. T. (2011). Dehydroepiandrosterone (DHEA)-A Precursor Steroid or an Active Hormone in Human Physiology (CME). The Journal of Sexual Medicine, 8 (11), 2960-2982. doi: 10.1111/j.1743-6109.2011.02523.x
6. Phillips, A. C., Carroll, D., Gale, C. R., Lord, J. M., Arlt, W., Batty, G. D. (2010). Cortisol, DHEA sulphate, their ratio, and all-cause and cause-specific mortality in the Vietnam Experience Study. European Journal of Endocrinology, 163(2), 285-292. doi: 10.1530/eje-10-0299
7. Djurhuus, C. B., Gravholt, C. H., Nielsen, S., Mengel, A., Christiansen, J. S., Schmitz, O. E., Maller, N. (2002). Effects of cortisol on lipolysis and regional interstitial glycerol levels in humans. American Journal of Physiology - Endocrinology And Metabolism, 283 (1), E172-E177. doi: 10.1152/ajpendo.00544.2001
8. Gross, K. L., Cidlowski, J. A. (2008). Tissue-specific glucocorticoid action: a family affair. Trends in Endocrinology & Metabolism, 19 (9), 331-339. doi: 10.1016/j.tem.2008.07.009
9. Hughes, K. A., Manolopoulos, K. N., Iqbal, J., Cru-den, N. L., Stimson, R. H., Reynolds, R. M. et. al. (2012). Recycling Between Cortisol and Cortisone in Human Splanchnic, Subcutaneous Adipose, and Skeletal Muscle Tissues In Vivo. Diabetes, 61 (6), 1357-1364. doi: 10.2337/db11-1345
10. Kollind, M., Adamson, U., Lins, P., Efendic, S. (1987). Diabetogenic Action of GH and Cortisol in Insulin-Dependent Diabetes Mellitus Aspects of the Mechanisms Behind the Somogyi Phenomenon. Hormone and Metabolic Research, 19 (04), 156-159. doi: 10.1055/s-2007-1011766
11. Whitworth, J. A., Mangos, G. J., Kelly, J. J. (2000). Cushing, Cortisol, and Cardiovascular Disease. Hypertension, 36 (5), 912-916. doi: 10.1161/01.hyp.36.5.912
12. Lefebvre, P. (2006). Sorting out the roles of PPAR in energy metabolism and vascular homeostasis. Journal of Clinical Investigation, 116 (3), 571-580. doi: 10.1172/jci27989
13. Semple, R. K. (2006). PPAR and human metabolic disease. Journal of Clinical Investigation, 116 (3), 581-589. doi: 10.1172/jci28003
14. Unger, R. H. (2001). Diseases of liporegulation: new perspective on obesity and related disorders. The FASEB Journal, 15 (2), 312-321. doi: 10.1096/fj.00-0590
15. Samaras, N., Samaras, D., Frangos, E., Forster, A., Philippe, J. (2013). A Review ofAge-Related Dehydroepiandros-terone Decline and Its Association with Well-Known Geriatric Syndromes: Is Treatment Beneficial? Rejuvenation Research, 16 (4), 285-294. doi: 10.1089/rej.2013.1425
16. Davis, S. R., Shah, S. M., McKenzie, D. P., Kulkar-ni, J., Davison, S. L., Bell, R. J. (2008). Dehydroepiandrosterone Sulfate Levels Are Associated with More Favorable Cognitive Function in Women. The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism, 93 (3), 801-808. doi: 10.1210/jc.2007-2128
17. Weiss, E., Villareal, D. T., Fontana, L., Han, D.-H., Holloszy, J. O. (2011). Dehydroepiandrosterone (DHEA) replacement decreases insulin resistance and lowers inflammatory cytokines in aging humans. Aging, 3 (5), 533-542.
18. Bao, A.-M., Meynen, G., Swaab, D. F. (2008). The stress system in depression and neurodegeneration: Focus on the human hypothalamus. Brain Research Reviews, 57 (2), 531553. doi: 10.1016/j.brainresrev.2007.04.005
19. McNelis, J. C., Manolopoulos, K. N., Gathercole, L. L., Bujalska, I. J., Stewart, P. M., Tomlinson, J. W., Arlt, W. (2013). Dehydroepiandrosterone exerts antiglucocorticoid action on human preadipocyte proliferation, differentiation, and glucose uptake. AJP: Endocrinology and Metabolism, 305 (9), E1134-E1144. doi: 10.1152/ajpendo.00314.2012
20. Ohlsson, C., Labrie, F., Barrett-Connor, E., Karls-son, M. K., Ljunggren, Ö., Vandenput, L. et. al (2010). Low Serum Levels of Dehydroepiandrosterone Sulfate Predict All-Cause and Cardiovascular Mortality in Elderly Swedish Men. The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism, 95 (9), 4406-4414. doi: 10.1210/jc.2010-0760
21. Barrett-Connor, E., von Mühlen, D., Laughlin, G. A., Kripke, A. (1999). Endogenous Levels of Dehydroepiandroste-rone Sulfate, but Not Other Sex Hormones, Are Associated with Depressed Mood in Older Women: The Rancho Bernardo Study. Journal of the American Geriatrics Society, 47 (6), 685-691. doi: 10.1111/j.1532-5415.1999.tb01590.x
22. Fukui, M., Kitagawa, Y., Ose, H., Hasegawa, G., Yoshikawa, T., Nakamura, N. (2007). Role of Endogenous An-
drogen Against Insulin Resistance and Athero-sclerosis in Men with Type 2 Diabetes. Current Diabetes Reviews, 3 (1), 25-31. doi: 10.2174/157339907779802094
23. Amato, M. C., Giordano, C., Galia, M., Crisciman-na, A., Vitabile, S., Midiri, M., Galluzzo, A. (2010). Visceral Adiposity Index: A reliable indicator of visceral fat function associated with cardiometabolic risk. Diabetes Care, 33 (4), 920-922. doi: 10.2337/dc09-1825
24. Petta, S., Amato, M., Cabibi, D., Cammà, C., Di Marco, V., Giordano, C. et. al (2010). Visceral adiposity index is associated with histological findings and high viral load in patients
with chronic hepatitis C due to genotype 1. Hepatology, 52 (5), 1543-1552. doi: 10.1002/hep.23859
25. Andrews, R. C., Herlihy, O., Livingstone, D. E. W., Andrew, R., Walker, B. R. (2002). Abnormal Cortisol Metabolism and Tissue Sensitivity to Cortisol in Patients with Glucose Intolerance. The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism, 87 (12), 5587-5593. doi: 10.1210/jc.2002-020048
26. Apostolova, G. (2004). Dehydroepiandrosterone inhibits the amplification of glucocorticoid action in adipose tissue. AJP: Endocrinology and Metabolism, 288 (5), E957-E964. doi: 10.1152/ajpendo.00442.2004
Дата надходженнярукопису 16.09.2015
Корпачева-Зшич Олеся Вадим1вна, доктор медичних наук, заввдувач в^д^ення вжово1' ендокринологп та клшчно1' фармакологи, Державна установа «Институт ендокринологп та обмшу речовин iм. В. П. Комь саренко НАМН», вул. Вишгородська, 69, м. Кив, Украша, 04114 E-mail: zipp@inbox.ru
УДК:578.825:616-033.1
DOI: 10.15587/2313-8416.2015.52196
М1КСТ-ГЕРПЕСВ1РУСН1 НЕЙРОШФЕКЦП: ОСОБЛИВОСТ1 КЛ1Н1КИ, Д1АГНОСТИКИ
© О. Л. Панасюк
В cmammi представленоретроспективний анал1зpeybmamie обстеження 976 хворих, ят знаходились на сmaцiонapному лiкувaннi у вiддiлeннi iнmeнсивноi терапп та детоксикаци ДУ «1нститут епидемюлогИ та тфекцшних хвороб iM. Л. В. Громашевського НАМН Украти» за осmaннi 12 роюв. Мiксm-гepпeсвipуснa iнфeкцiя була виявлена у 192 пaцieнmiв, та найбшьш часто була представлена поеднанням HSV+CMV-57 (29,7 %); HSV+EBV - 45 (23,4 %), EBV+HHV6 - 34 (17,7 %). КМтчно у даних випадках найчастше спо-стер^алися 64 (33,3 %) хворих - арахноенцефалт, у 47 (24,5 %) -розаяний eнцeфaломieлim, у 43 (22,4 %) -eнцeфaломieлополipaдикулонeвpиm
Ключовi слова: гepпeсвipуснi тфекцп, мжст-нейротфекцп, лжвор, диагностика, клтчт прояви, iмуногpa-ма, нервова система
In the article it was presented an analysis of etiological structure, clinical and diagnostic peculiarities of mixt-her-pesvirus neuroinfections.
Aim of the work: To study clinical and diagnostic peculiarities ofmixt-herpesvirus neuroinfections. Materials and methods: There was carried out a retrospective analysis of examination and therapy of976patients who underwent a hospital treatment in intensive care and detoxification department of SI "Institute of epidemiology and infectious diseases of L.V Gromashevsky, NAMS of Ukraine" during the last 12years. Results of research: According to the study of biological mediums (liquor, blood, saliva) monoinfection was diagnosed in 653 (66,9 %) patients, mixt-infection - in 323 (33,1 %) patients. Virus-virus infections considerably dominated in the structure of mixt-neuroinfections - 246 (76,2 %). Among virus-virus infections mixt-herpesvirus infection was observed in 192 (78,1 %) patients and most often was presented as combination of HSV+CMV -57 (29,7 %); HSV+EBV - 45 (23,4 %), EBV+HHV6 - 34 (17,7 %). In patients with mixt-herpesvirus infection (192 cases) it was observed the most diversity of clinical forms: in 8 (4,2 %) patients -meningoencephalitis, in 4 (2,1 %) - leukoencephalitis, in 64 (33,3 %) - menongoencerebritis, in 47 (24,8 %) - disseminated encephalomyelitis, in 43 (22,4 %) - encephalomyelopolyradiculoneuritis, in 26 (13,5 %) - encephalomyelitis. Combined forms of nervous system injuries with demyelinization were registered reliably more often.
Conclusions: Causative agents capable for the long persistence namely herpesviruses (78,1 %) play the main role in development of mixt-virus neuroinfection. Prognosis of disease in these cases depends on timely diagnostics, individual approach to treating tactics and dispensary care. The heavy combined forms of nervous system injuries with demyelinization especially leukoencephalitis and disseminated encephalomyelitis are registered reliably more often in patients with mixt-virus neuroinfection. There were detected reliable differences in neurological manifestations of herpesvirus injury of nervous system in patients with mono- and mixt-infection. The main diagnostic syndromes in this case are psychopathic, cognitive, extra pyramid, epileptiform and neuroendocrine ones Keywords: herpesvirus infections, mixt-neuroinfections, liquor, diagnostics, clinical manifestations, immunogram, nervous system
