CC BY
39Учет записки ТаврШського нацгонального университету \м. В. I. Вернадського Сер1я «Фыолог^я. Сощальш комушкацИ». Том 24 (63), №1 Ч.2. 2011 р. С. 61 - 65.
УДК 811.161.2'373.7
ФРАЗЕОЛОГ1ЗМИ З КОМПОНЕНТАМИ - НАЗВАМИ ТВАРИН (НА МАТЕРИАЛ1 ГОВ1РОК НИЖНЬО1 НАДДН1ПРЯНЩИНИ)
Дмитрук М.В.
Шеденний фШал нащонального утеерситету бюресурЫе i природокористування «Кримський
агротехтчний утверситет», Смферополь, Украгна
У статп розглядаеться специфжа дiалектноi фразеологй говiрок Нижньо! Надднiпрянщини та встановлюються лексико-семантичнi i стилiстично-естетичнi групи фразеологiзмiв з компонентами -назвами тварин.
Ключовi слова: дiалектна фразеолопя, фразеологiзми з компонентами-назвами тварин, свиня, курка, собака, кiшка, вiвця, кiнь.
Ниш у зв'язку з кардинальными змшами в сощально-пол1тичному устро! нашо! кра!ни вщбуваються значш зрушення { нащонального характеру. Вони виявляються насамперед у переор1ентаци на нацюнальш цшносп, шдвищенш самосвщомост1, зверненш до кращих здобутюв рщно! культури, !х вщродженш. Не обминають щ процеси { мову. Пщвищуеться штерес до не! як до комушкативного засобу 1 як до об'екта дослщжень. Разом з тим переосмислюеться { сшввщношення украшсько! л1тературно! мови та И д1алекпв. Хоч укра!нська лгтературна мова утворилася на основ1 середньонаддшпрянських говор1в, але вона змогла стати загальнонародною тшьки тому, що вв1брала в себе все те найкраще, що було вироблене укра!нським народом, його мовною практикою протягом столгть.
Так, у нижньонаддшпрянських гов1рках засвщчуються таю риси [7, с.112]:
• часте вживання носового е, наприклад, колодгзь (колодязь);
• вимова голосного и тсля губних приголосних на мющ / в запозичених словах (фамилгя);
• част випадки вщсутносп чергування приголосних г, к ¡з з, ц у вщмшкових формах ¡менниках (на дорогг, ялинк);
• переважне вживання д1есл1вних форм типу сидю, свгтю, носю;
• часте вживання форм 3-! особи множини тепершнього часу д1есл1в II д1евщмши на -ють, (ходють, носють, ломлють);
• вживання сл1в: конюшня (примщення для вс1х свшських тварин), косю (вигук, яким вщганяють коней);
• дуже характерним для гов1рок Нижньо! Наддшпрянщини е вживання шфштиву д1есл1в з основою на голосний з кшцевим -ть: прижать хвоста[10, с.116] - втратити пиху, самовпевненють; знать свое корито[10, с.51] - поводити себе вщповщно до свого становища; курячими ступнями поле мгрять[10, с.73] -др1бот1ти, йти малими кроками; зшить губи[10, с.54] - замовкнути; чесать гриву[10, с. 152] - плести небилищ; тднять хвоста[10, с. 105] - вщчувши чиюсь
шдтримку, стати впевнешшим, смшившим; в'гхать на котовг[10, с.22] - зайти в примщення з якимось великим предметом в руках; покарать кота мишами [10, с.112] - тобто покарати лише про людське око, зробити винуватцю замють покари приемшсть, вигоду;
• наявнiсть ^в: тирш-тирш (вигук, яким вiдганяють овець), гуль-гуль (вигук, яким кличуть гусей та ш.)
Як вiдомо, укра!нська нацiональна фразеологiя iсторично формувалась тд впливом фольклорно! традицп, що вщображае життя передусiм сiльського населення. Селянська тематика на якомусь етат була домшуючою. Вона збереглася в украшськш мовi пропорцiйно до того, який шлях розвитку пройшла укра!нська культура, держава, укра!нський народ.
З давшх часiв укра!нсью селяни утримували домашшх тварин. Вони особливу увагу придшяли тим тваринам, вiд яких залежало усшшне ведення господарства (конi, велика рогата худоба, свиш). Фразеологiзми про свшських тварин висвiтлюють ставлення людини до тварин взагалi. Саме це властиве шзнанню свiту шляхом повсякденно! практично! дiяльностi. Фразеологiзми про свшських тварин дуже мало дослщжеш. У них закршлена здобута досвiдом система знань народу про рiзноманiтну дiяльнiсть людини на основi своeрiдного нацюнального свiтогляду з елементами мiфологiчного мислення, вiри, табу (заборони) i передбачення.
Особливо! уваги заслуговуе процес переосмислення буквального змiсту словосполучення в переносне, цшсне значення фразеологiчно! одиницi. Послщовшсть i перебiг мовно-мислительних процесiв у творенш ново! семантично! якостi е характерною для фразеологiзмiв Нижньо! Наддшпрянщини. Народовi здаеться смiшним не бачити за вщмшшстю слiв тотожностi думки: одна шкура та маслаки [10, с.99], одш ребра стирчать [10, с.106], одш кост1 [10, с.99] - це вислови про дуже худу, виснажену людину, що вживаються в говiрках Нижньо! Надднiпрянщини i зафiксованi в словнику В. А. Чабаненка. А чоловiк, що був дурний, порiвнювався так: як в1вця кручена[10, с.157], або баран з барашв[10, с.11], чи баран бараном[10, с.11]. Якщо ж непомiрно роздувають яку-небудь дрiбну, незначну справу, то використовують такi фразеологiзми: робить з мухи бугая[10, с. 122], чи робить /з мухи вола[10, с.122].
Фраземи говiрок Нижньо! Надднiпрянщини з компонентами-назвами тварин мають i частиномовш особливостi. Усi фраземи за характером !х значення й виконуваними синтаксичними функцiями в реченнi можна подшити на iменниковi, займенниковi, прикметниковi, дiеслiвнi, прислiвниковi й вигуковi.
Особливе мюце серед перерахованих фразем займають вигуковк вони не мають лексичного значення, не вступають у шяю зв'язки з шшими словами в реченш. Цi фраземи, як i вигуки, виражають рiзнi емоцi! мовця, таю, як захоплення, обурення, схвалення, похвалу, здивування, осудження, докiр. Вигуковi фраземи також можуть позначати рiзнi волевиявлення мовця, його побажання, наприклад: та про мене - хай хоч 7 ва собаки виздихають[10, с.169]. Вони також виражають псих1чний i фiзичний стан людини, !! емоцшш реакцi! на рiзнi факти й явища позамовно! дiйсностi, наприклад: аж гусяча шкура вилгзла - про вщчуття сильного холоду [10, с.5]; а про мовчанку кажуть так: ш "гав", т "няв", або ш "гу-гу", т "му-му" [10, с.93].
Зютавлення фразеологiзмiв, що функцiонують у нижньонаддншрянських говiрках i в лтературнш мовi, дозволяе видiлити такi !х групи:
а) фразеологiзми, що не мають фонетичних, граматичних, лексичних та семантичних вiдмiнностей у порiвняннi з лтературною мовою: за три дн конем не об'гдеш[10, с.48]; конем не доженеш, не об'гдеш[9, с.388]; випить на коня [10, с.20]; пити на коня - за благополучну, щасливу дорогу [9, с.388]; кури не клюють 7 свинг не 7'дять[10, с.72] - дуже багато чогось; вс собакизнають[10, с.26] - про людину, яку вс дуже добре знають;
б) фразеолопзми, що мають вiдмiнностi фонетичного, граматичного та лексичного характеру при тотожному значенш: кург вже давно на с/дал/[10, с.72]; 7 собаку зд1в би[10, с.63]; легше кота зд/сти[10, с.73]; жизня собача[10, с.42] -погане життя; двом свиням 1'жу не розд/ле[10, с.35] - так кажуть про недоумкувату людину; й курям на свайбу треба[10, с.59] - iронiчне зауваження про тих, хто приречений на щось, а видае, що робить це iз власно! охоти. Химию кури, Мархвин петухи[10, с.146] - про якусь шсенггницю; двинуть кон/[10, с.34] - в говiрках означае померти; пустить корову на роздой[10, с.119] - говорять, коли треба гги до начальства що-небудь пояснювати, виправдовуватися; людина, що була значною персоною, порiвняласьяк важна птиця[10, с.15].
в) фразеологiзми, що мають тшьки семантичнi вiдповiдники в лiтературнiй мовi (дiал. пыв бити - лгг. собак ганяти "ледарювати").
За нашими шдрахунками в говiрках Нижньо! Наддшпрянщини найчастiше трапляються такi назви тварин: собака, домашня птиця, кшка, дргбна худоба; кон корови, воли, свинг - в однаковш кшькосп.
Так, про некрасиву, потворну людину у говiрках зазначено: аж собаки гавкають (ттають)[10, с.9] , а про людину, яку вс дуже добре знають, в народi кажуть так: вс собаки знають[10, с.26] . Волоцюгу в говiрках називають семихатнт собака [10, с. 127]. Як на собац бл1х, як на собац ковтушв, як на собац реп'яхгв, як на собац липки [10, с. 162] - щ вислови вживають фамшьярно про велику кшьюсть чогось. Була у собаки хата[10, с.157] - кажуть хвастунов^ або iронiчне зауваження з приводу хвастання тим, що в кого-небудь було колись.
Кози i вiвцi користувалися великою популяршстю в укра!нських господар-ствах. Тому й у фразеолопзмах про них часто згадували. Так, говорили налякають козла капустою[10, с.82], тобто вжити таких заходiв для остраху чи покарання кого-небудь, яю зовсiм не страшш злочинцевi, винному порушниковi i йому на руку. Або говорили: нема н козла, н посла[10, с.90], нема н того, за ким посилали, н того, кого посилали. Якщо кому-небудь давали вшьний доступ до чогось ласого, цшного, то вживати такий фразеолопзм: пустить цапа в капусту[10, с.119]. А якщо чогось було дуже мало, то казали: як у кози хвоста[10, с.165]. Про стан холоду вживали такий ви^в: кози лижуть[10, с.70].
Коли ж необхiдно зiгнати овець у коло перед бурею, щоб не розбмися та не загубилися, то у мовленш чабашв треба було закрутить отару[10, с.46].
Не можна уявити господарство селянина без домашньо! птищ. Так, про щось незугарне, невправно зроблене говорили: зробить гусям ярмо[10, с.53]. Якщо хтось
удавав ¡з себе дурника, то про нього говорили: приставиться мерзлим гндиком[10, с.117]. А коли було чогось дуже мало, то казали: як тдику коник[10, с.160].
Кури також часто ф1гурують у фразеолопзмах: кур1 вже давно на сгдалг [10, с.72] - тзня година; на курячих правах [10, с.81] - не маючи шяких прав; курча курицю вчить [10, с.72] - про ситуащю, коли хтось недосвщчений дае поради людиш з великим життевим досвщом; тде й куриц стать [10, с.93] - дуже тюно, немае вшьного мюця.
За народними пов1р'ями юшка створена Богом, вона визнаеться доброю ютотою, другом людини. 1й приписують здатшсть охороняти людину вщ усього злого. Про гарне життя говорять: то котов1, то попов/[10, с.155]. Коли трапляеться см1х без причини, то використовуеться такий фразеолопзм: смшки з дурног кшки [10, с.136]. Ще й ют не качався[10, с.153] - говорять у тому випадку, коли ще шчого не зроблено. А коли щось трапилося дивне, судне, то вживають фразеолопзм: чудо-юдо: юшка здохла[10, с.155]. Котове сало [10, с.71] - юнуе така жартвлива назва невеличкого залишка чого-небудь !спвного (сало, ковбаса, м'ясо, хл1б, риба 1 т.п.), що приховуеться вщ когось або до слушного часу.
Кшь завжди користувався великою повагою в укра!нських селян, без ще! тварини неможливо було вести господарство. Так, якщо прудкий кшь, то казали: юнь на двадцять тдкрилюв [10, с.70]. 1рошчно про худу, але дуже злу людину говорили: те, що коней кусае [10, с.136].
Шаною 1 лапдною турботою народ оточуе корову-годувальницю. Про не! збереглася цша низка заборон, спрямованих на збереження здоров'я худоби, забезпечення високого удою, доброго приплоду; селяни дуже дбали \ про вол1в. Коли людина дуже бщна, коли немае на господарсга шчого, то вживають такий фразеолопзм: м кола, м двора, м рогатого вола[10, с.94]. Якщо ж людина простакувата, навггь дурень, то И пор1внюють як теля намотузку [10, с.136].
У фразеолопчних пор1вняннях гов1рок Нижньо! Наддн1прянщини досить активно вживаються вислови, пов'язаш з свинею: у свинячий голос [10, с.144] - коли щось зроблено з великим затзненням; якщо ж мати безтурботна, якш байдуже до дол1 сво!х дггей, то про не! кажуть: свинг не до поросят [10, с. 126]. Отже, фразеолопзми про свшських тварин висвгглюють ставлення до тварин взагаш.
З допомогою фразеолог1зм1в дають образно-емоцшш оц1нки того, що називаеться, причому як позитивно!, так { здебшьшого негативно!: морда - хоч цуценят бий [10, с.78] - зневажливо про широке, гладке обличчя; собака г з маслом не зд1сть [10, с.130] - про як-небудь погану, несмачну !жу; собача пара [10, с.130] -лайлива назва лихо! людини; хоть одгрви й собац викинь [10, с. 147] - про що-небудь погане, неяюсно зроблене; хоть на собаку вилий [10, с. 148] - про дуже погану, несмачну страву; а коли вщчуваеться неприемний запах, то вживаеться таке висловлювання: врод1 табун кот1в переночував [10, с.25]; про людину бездарну, шкчемну говорять: й хвоста котовг не зав'яже [10, с.64]; якщо ж людина гордовита, пихата, то про не! казали: нарябШ козг не тд'гдеш [10, с.61]; а про дуже несмачну, погану страву кажуть, що й свинг одвертаються [10, с.62].
Фразеолопзми також передають емощйно позитивну оцшку. Так, про ф1зично дуже сильну людину у гов1рках юнуе таке висловлювання: бугая тдтмають [10, с.15];
i твень несеться [10, c.62] кажуть про чш-небудь великi можливосп; а про того, хто прийшов з гостинцями або взагалi щось принiс жартiвливо вживають вислiв: коза з opixaMU [10, c.70]; а про гарне життя говорять: то Komoei, то nonoei [10, c.155].
Таким чином, фразеолопзми, що функцюнують в говiрках Нижньо! Надднiпрянщини, в осшвшй сво!й масi збiгаються з фразеолопзмами л1тературш! мови або вiдрiзняються вiд останнiх певними фонетичними, граматичними, словотвiрними та лексичними особливостями. Наявшсть у говiрках Нижньо! Надднiпрянщини дiалектних фразеологiзмiв, властивих лише цiй груш говiрок, дозволяе припустити iснування мовних конгакпв !х носi!в з шшими народами на рiзних етапах юторичного розвитку.
Список лiтератури
1. Бевзенко С.П. Актуальшсть вивчення укра!нсько! д1алектно! фразеологп // Мовознавство. - 1974. - №2. - С.15-19.
2. Демський М.Т. Укра'шсью фраземи й особливосп !х творения. - Льв1в-Крак1в-Париж: Просв™, 1994. - 62 с.
3. Дмитренко М.К. Народш пов1р'я - К.: Народознавство,1994. - 65 с.
4. 1вченко А.А. Укра'шська народна фразеолопя: ареали, етимолопя. - Харюв: Основа, 1996. - 160 с.
5. Коваль А.П. Пригоди слова. - К.: Радянська школа, 1985. - 213 с.
6. Колом1ець М.П. Фразеолопчна синошмжа укра'шсько! мови. - Дшпропетровськ: ДДУ, 1986. - 79 с.
7. Матв1яс 1.Г. Укра!иська мова i !! говори. - К.: Наукова думка, 1990. - 168 с.
8. Прадщ Ю.Ф. 1з спостережень над укра'шсько! дiалектикою фразеологiею / На матерiалi бойкiвських говiрок // Мовознавство, 1992 - №5 - С.44-47.
9. Фразеолопчний словник укра!исько! мови. - К.: Наукова думка, 1993.
10. Чабаненко В.А. Фразеолопчний словник пдарок Нижньо! Наддшпрянщини. - Запорiжжя, 2001. -200 с.
Дмитрук М.В. Фразеологизмы с компонентами-названиями животных (на материале говоров Нижней Надднепрянщины) /М.В.Дмитрук// Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации. - 2011. - Т. 24 (63), №1 Ч.2. - С. 61-65
В статье рассматривается специфика диалектной фразеологии говоров Нижней Надднепрянщины и лексико-семантические и стилистико-эстетические группы фразеологизмов с компонентами -названиями животных.
Ключевые слова: диалектная фразеология, фразеологизмы с компонентами - названиями животных, свинья, курица, собака, кошка, овца, лошадь.
Dmitryk M.V. Idioms with component of animals' names (based on dialects of The Lower Dnieper) / M.V. Dmitryk// Scientific Notes of Taurida National V.I.Vernadsky University. - Series: Phylology. Social communications.- 2011. - V.24 (63), №1 P.2. - P. 61-65
In the article there was examiped specific fatures of the accents according to the dialectic phraseology in Nizhniy Podneprovye and established lexical and semantical and also stylistical and aesthetical, phraseological groups with the hames of animals as the components.
Key words: dialect phraseology, phraseologisms with animal's name-components, pig, hen, dog, cat, sheep, horse.
Стаття надШшла доредакци 18 листопада 2010року
