CC BY
27
Авескулов Валерш Дмитрович,
кандидат юридичних наук, асистент кафедри трудового права, На^ональний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш e-mail: vdaveskulov@gmail.com
ORCID 0000-0001-9144-371X
doi: 10.21564/2414-990x.148.193815 УДК 349.22(477)(083.71)
ФОРМУВАННЯ ЗАКОНОДАВЧО1 ДЕФ1Н1ЦМ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ: В1Д Л. ТАЛЯ ДО ПРОЕКТУ ЗАКОНУ УКРА1НИ «ПРО ПРАЦЮ»
Стаття 43 Конститущ Украти гарантуе кожному право на працю, що включав можли-вгсть заробляти соб1 на життя працею, яку вт вшьпо обирае або на яку вшьпо погоджуеться. Чинне трудове законодавство регламентуе порядок реалгзащ цього права та в1дводить визна-чальну роль у цьому процес1 трудовому договору. Визначення й основт ознаки останнього на ргз-них етапах розвитку сустльства вгдображають загальний стан уст галуз1, баланс ттересю роботодавциз та працгвнитв, спгввгдношення законодавчого та догов1рного регулювання.
Проаналгзовано гсторичний шлях, який пройшла дефтщя поняття «трудовий догов1р» як на законодавчому р1вт, так i у наукових роботах. Проведене досл1дження дало змогу вгдстежити загальш тенденцй розвитку iнституту трудового договору та ощнити чинний стан законодав-ства гз цього питання. Зокрема, було проаналгзовано визначення, що мктиться в статт1 21 чинного Кодексу законгв про працю Украти, та пропозицй авторгв гснуючих проектгв Трудового кодексу Украти та Закону Украти «Про працю».
Ключовi слова: трудовий договiр; трудовi ввдносини; КЗпП 1918; КЗпП 1922; проект закону «Про працю»; iсторiя трудового права; обов'язки пращвника; обов'язки роботодавця.
Авескулов В. Д., кандидат юридических наук, ассистент кафедры трудового права, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: vdaveskulov@gmail.com ; ORCID 0000-0001-9144-371X
Формирование законодательной дефиниции трудового договора: от Л. Таля до проекта закона Украины «О труде»
Статья 43 Конституции Украины гарантирует каждому право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно избирает или на который свободно соглашается. Действующее трудовое законодательство регламентирует порядок реализации этого права и отводит определяющую роль в этом процессе трудовому договору. Определение и основные признаки последнего на разных этапах развития общества являются отражением состояния всей отрасли, баланса интересов работодателя и работника, соотношения законодательного и договорного регулирования.
Анализируется исторический путь дефиниции понятия «трудовой договор» как на законодательном уровне, так и в научных работах. Проведённое исследование позволило отследить общие тенденции развития института трудового договора и оценить текущее состояние национального законодательства по этому вопросу. В частности, были проанализированы определения, что содержатся в статье 21 действующего Кодекса и предложения авторов существующих проектов Трудового кодекса Украины и Закона Украины «О труде».
Ключевые слова: трудовой договор; трудовые отношения; КзоТ 1918; КзоТ 1922; проект Закона «О труде»; история трудового права; обязанности работника; обязанности работодателя.
Вступ. Трудовий догов!р безумовно е фундаментальним шститутом галуз! трудового права, вивчення якого завжди перебувало у центрi уваги науковщв. Не буде перебшьшенням сказати, що з роботи, присвячено! трудовому договору, постала сама галузь трудового права: праця Л. С. Таля (L. S. Tal) «Трудовой договор: цивилистическое исследование» 1913 р. заклала основи вщмежування трудового договору вщ сумiжних цившьних договорiв i вже протягом бшьше як столггтя е предметом вивчення та цитування ученими-трудовиками.
Феномен трудового договору е настшьки складним та багатогранним, що усередиш нього можна виокремити значний перелж шдпитань, вивчення кожного з яких вимагатиме шдготовки щонайменше дисертацшно! роботи. Та, мабуть, шщо так емно не передае сутшсть явища та не ввдображае характер регулювання шституту, як законодавча дефшщя ключового поняття. Саме у визначенш трудового договору знаходять свое вщображення основш права й обов'язки сторш, на основi чого можна судити про баланс iнтересiв сторш трудових правоввдносин та сшввщношення законодавчого i договiрного регулювання в державь
У свiтлi глибинно! реформи трудового законодавства, фундамент яко! закладено у текст проекту закону Укра!ни «Про працю» (№ 2708 вщ 28 грудня 2019 р.), розробленого Кабшетом Мiнiстрiв Укра!ни, доречним видаеться оки-нути поглядом юторичний шлях, який пройшло визначення трудового договору, i за допомогою цього оцшити висунуту урядовцями пропозищю.
ÁHanÍ3 остантх дослiджень i публ^ацш. Питання визначення та основних ознак трудового договору завжди було у центрi уваги фахiв-щв трудового права. Зокрема, дана проблематика порушувалася в роботах та публшащях М. I. 1ншина (M. I. Inshyn), В. В. Лазора (V. V. Lazor), Н. О. Мельничук (N. O. Melnychuk), Б. А. Римара (B. A. Rymar), С. О. Сшь-ченка (S. O. Silchenko), Ф. А. Цесарського (F. A. Tsesarskyi), Г. I. Чанишево! (G. I. Chanysheva), О. М. Ярошенка (O. M. Yaroshenko). Проте у названих роботах мова переважно йшла про аналiз категорп «трудовий договiр» у кон-кретний перюд часу.
Мета i завдання публжацп - з'ясування того, наскшьки сьогодшшня дефiнiцiя, що мiститься в ст. 21 Кодексу закошв про працю Укра!ни (далi -КЗпП), та варiант, що пропонуеться розробниками проекту закону Укра!ни «Про працю» (далi - проект-2019), враховують iсторичний досвщ, вiдображають наявнi науковi досягнення i вщповвдають викликам сьогодення.
Виклад основного маmерiалу. Як вже зазначалося, першим науковцем на вГтчизняному простор^ що почав ввдмежовувати трудовий договiр вщ сумГж-них цивiльно-правових конструкцiй, був Лев Семенович Таль (1866- 1933). Л. С. Таль (L. S. Tal) писав, що «для шдкорення робГтника хазяйськш владГ надзвичайно часто пов'язаного з общянкою роботи, в чинних кодексах немож-ливо знайти аш належно! правово! форми, аш вiдповiдних правових положень». У висновках до свое! роботи вчений писав, що сутшсть трудового договору полягае в тому, що одна особа поступае на службу чи на роботу до шшо!, вщдае !й всю або значну частину свое! господарсько! дiяльностi та отримуе вщ не! весь або бшьшу частину свого заробГтку [7, с. 4, 420].
Ф. А. Цесарський (F. A. Tsesarskyi), оцшюючи наукову спадщину Л. С. Таля (L. S. Tal), слушно зауважуе, що його вчення про трудовий договiр й досi може бути фундаментальним теоретичним шдГрунтям для розвитку сучасно! теорГ! трудового договору та !"! практично! реалiзацi! в нормах укра!нського трудового права [8, с. 67].
БГльшовицька влада не вiдразу втГлила в життя iде! Л. С. Таля, i Кодекс закошв про працю 1918 р. не мГстить згадки про трудовий договГр. Перша зако-нодавча модель трудового права вщдала перевагу централГзованГй складовГй, практично повшстю оминувши можливГсть договГрного регулювання вГдносин мГж адмГнГстрацГею пГдприемства та робГтником. ПримГром, залучення робГтни-юв до працГ вГдбувалося не шляхом прямих перемовин мГж сторонами трудових вГдносин, а через спещально створеш органи, якГ вГдГгравали роль посередниюв (п. 16). 1ншим прикладом домшування публГчного начала в трудових вГдноси-нах того часу може слугувати норма, закршлена в п. 24. За нею безробГтний не мав права вГдмовитися вГд роботи, що пропонувалася йому вГддглом розподГлу робочо! сили, якщо !"! умови не вщхилялися вГд норм, установлених вщповщним тарифним положенням [2].
У КодексГ 1922 р. питанню трудового договору присвячено окрему главу, що складалася з 23 статей. Перше законодавче визначення поняття виглядало таким чином: «Трудовий договГр це угода двох або бГльше осГб, за яким одна сторона (найманець) надае свою робочу силу шшш сторош (наймачевГ) за винагороду» (п. 27). Як бачимо, перша законодавча дефшщя була доволГ лаконГчною.
Водночас у КодексГ 1922 р. було закршлено цГлу низку правил, як проГсну-вали вже майже щле столГття: а) про недопустимГсть попршення в трудовому договорГ становища робГтника порГвняно Гз умовами, встановленими законами про працю, умовами колективного договору та правилами внутрГшнього роз-порядку (п. 28); б) про прирГвняння в правах неповнолГтшх працГвникГв Гз повнолГтшми (п. 31); в) про подГл трудових договорГв за умовою строку на три види — безстроковГ, строковГ та на час виконання певних робГт (п. 34); г) неможливГсть переведення з одного пГдприемства на шше або переведення в шшу мГсцевГсть без згоди пращвника (п. 37) тощо [3], але найважливГшим досягненням цього Кодексу, на наш погляд, е започаткування самого договГрного регулювання. Вщниш законодавство встановлювало мшмум трудових гарантш
для робмиыв та службовщв, тодi як у трудовому договорi не заборонялося встановлювати бшьш сприятливi для працiвника умови.
Кодекс закошв про працю УРСР 1971 р. ввд початку мютив визначення трудового договору, що кнуе й донинi: «Трудовий договiр е угода мiж пращв-ником i власником пiдприемства, установи, органiзацГí або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов'язуеться виконувати роботу, визначену щею угодою, з шдляганням внутрiшньому трудовому роз-порядков^ а власник пiдприемства, установи, оргашзацп або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов'язуеться виплачувати працiвниковi заробiтну плату i забезпечувати умови пращ, необхщш для виконання роботи, передба-ченi законодавством про працю, колективним договором i угодою сторш». Слiд зауважити, що коректне тлумачення цiеí статтi неможливе без згадки ст. 5 цього ж Кодексу. Змкт останньоí полягав у тому, що договором про працю було заборонено не тшьки попршувати становище пращвниюв (як це було в Кодекс 1922 р.), але й будь-яким шшим чином суперечити трудовому законодавству. За такого розумшня «свободи договору» дефiнiцiя могла бути скорочена включно до слiв «законодавством про працю», залишаючи осторонь колективний дого-вiр та угоду сторш, адже аш в першому, аш в другому випадку не можна було вщступати вiд норм законодавства [4]. Таким чином, у першш редакцп Кодексу 1971 р. зафшсоване повернення до спiввiдношення публiчного та приватного редакцп 1918 р., а трудовий договiр став подiбним до договору приеднання, коли одна сторона встановлюе умови договору, а друга не може запропонувати сво']'.
О. М. Акопова (О. М. Акороуа) у своему дослщженш, присвяченому трудовому договору, наголошуе, що до переходу до ринкових вщносин трудовий договiр виконував, як правило, лише роль юридично']' пiдстави виникнення трудових правовщносин. У той же час змкт самого договору визначався центра-лiзовано. Додатковi умови рiдко включалися до трудового договору i зазвичай обмежувалися встановленням випробування [1, с. 7].
Слщ зауважити, що чинна редакщя визначення трудового договору неодноразово шддавалася критищ в наукових роботах. Зокрема, Г. I. Чани-шева (О. I. СЬапувЬеуа) та Б. А. Римар (В. А. Яушаг) зазначають, що у такому визначенш не повшстю вiдображено три основш елементи трудового договору, якi видшеш наукою трудового права: органiзацiйний, особистюний та майновий. До того ж, не закршлено, що працiвник зобов'язуеться особисто виконувати роботу, визначену щею угодою, при цьому варто було б передбачити обов'язок пращвника виконувати роботу за обумовленою трудовою функщею; не вста-новлено обов'язок роботодавця «своечасно i у повному обсязЬ» виплачувати працiвниковi заробiтну плату. Зобов'язання роботодавця забезпечувати умови пращ, необхщш для виконання роботи, передбачаються також колективними угодами, локальними нормативно-правовими актами, про яю в ст. 21 не йдеться [9, с. 25].
Н. О. Мельничук (^ О. Ме1пуеЬик), з огляду на чинний Кодекс та проект Трудового кодексу, що юнував на час написання роботи (2009 р.), запропонувала
визначення трудового договору як договору мiж пращвником та роботодавцем, ввдповвдно до якого пращвник зобов'язуеться особисто виконувати доручену йому роботу (трудову функщю), визначену цим договором та на умовах, визна-чених у договора а роботодавець - надати працiвниковi роботу за цим договором, забезпечувати безпечш й здоровi умови пращ, робити всi передбаченi законодавством вщрахування до державних органiв та своечасно i в повному обсязi виплачувати заробму плату. Таке визначення трудового договору, на переконання дослвднищ, враховуе вс виявленi у процесi дослвдження про-блеми: 1) правильно вказуються сторони трудового договору; 2) враховуються сучаснi тенденцп розповсюдження виконання роботи вдома; 3) вказуеться на один з основних обов'языв роботодавця - робити вщрахування до державних оргашв, оскшьки всi визначення не враховують, що трудовий договiр уклада-еться насамперед, щоб отримати статус пращвника (суб'екта трудового права) та отримувати всi вiдповiднi гарантп, встановленi трудовим законодавством, бшьшкть з яких можлива саме внаслвдок проведення вказаних вщрахувань;
4) зазначено, що робота виконуеться на умовах, визначених договором, тобто надаеться бшьше свободи при укладенш трудового договору, що дозволяе вста-новити прийнятш, але рiвнозначно обов'язковi для обох сторiн умови сшвпращ;
5) збережено сутнiснi ознаки трудового договору тих визначень, що пропону-валися рашше [6, с. 528-529].
Стрiмкий розвиток iнформацiйних технологiй спричиняе появу нових видiв трудових правовщносин — телеробота, надомна праця, договори мшмум-макси-мум, аутстафiнг та iншi види нетипово!' зайнятостi. Очевидним е той факт, що класична конструкщя трудового договору не може повною мiрою вiдповiдати викликам часу.
Як зазначають А. М. Лушнiков (A. M. Lushnikov) та М. В. Лушшкова (M. V. Lushnikova), модель традицшно1 зайнятостi, що передбачала укладення безстрокового трудового договору на повний робочий день з постшним окладом, за деякими винятками юнувала бшьш-менш стабшьно до 1970-х роыв, коли масове розповсюдження отримали нетиповi форми зайнятостi, що можуть бути охарактеризовав вiдсутнiстю або змiною одше'1 iз трьох класичних ознак трудових правоввдносин — особистiсноï, органiзацiйноï, майново'1. Наслiдком таких змiн стала поява вiдповiдних нетипових трудових договорiв [5, с. 271].
Основною метою появи нових видiв зайнятост е задоволення попиту пра-цiвникiв на бшьшу гнучкiсть робочого часу та бажання роботодавщв бiльш ефективно використовувати трудовий ресурс. Життя стае динамiчнiшим, i люди намагаються якомога рацiональнiше використовувати власш ресурси. Як наслiдок, трудове законодавство не встигае за розвитком ввдносин i отримуе значну кшьысть прогалин, яю слiд заповнювати.
Тепер проаналiзуемо сучасну законопроектну дiяльнiсть i подивимося, чи прислухаються до наукових заклиыв автори законодавчих текств. Почнемо з дефшщп трудового договору, що пропонуеться розробниками проекту Трудового кодексу (прийнятого Верховною Радою Украши в першому читанш 5
листопада 2015 р.; у редакцп вщ 24 липня 2017 р.; далi - проект-2017): «трудовий договiр — це угода мiж пращвником i роботодавцем, за якою пращвник зобов'язуеться особисто виконувати роботу, визначену щею угодою, з додер-жанням трудового законодавства, правил внутршнього трудового розпорядку, колективного договору, нормативних акив роботодавця шд керiвництвом та контролем роботодавця, а роботодавець — надати працiвниковi роботу за щею угодою, забезпечувати належш, безпечш та здоровi умови працi, належнi саш-тарно-побутовi умови та своечасно i в повному обсязi виплачувати заробiтну плату».
Розглянемо особливост наведеного визначення, порiвнявши його iз визна-ченням чинного Кодексу.
Елементи визначення КЗпП Украши Проект-2017
Суб'ектний склад Пращвник i власник тд-приемства, установи, орга-нiзацiï або уповноважений ним орган чи фiзична особа Пращвник i роботодавець
Обов'язки пращвника 1) виконувати роботу, визначену щею угодою; 2) шдлягати внутршньому трудовому розпорядковi 1) особисто виконувати роботу, визначену щею угодою; 2) додержання трудового зако-нодавства, правил внутршнього трудового розпорядку, колек-тивного договору, нормативних акпв роботодавця
Обов'язки роботодавця 1) виплачувати пращвни-ковi заробiтну плату; 2) забезпечувати умови працi, необхщш для виконання роботи, передбачеш законодавством про працю, колективним договором i угодою сторш 1) своечасно та в повному обсязi виплачувати заробгтну плату; 2) надати працiвниковi роботу за щею угодою, забезпечувати належш, безпечш та здоровi умови пращ належш саштар-но-побутовi умови
Становище суб'екпв Не характеризуеться Пращвник перебувае «шд керiвництвом та контролем роботодавця»
Отже, розробники проекту-2017 пропонують:
1) замiнити у визначеннi застарше «власник або уповноважений ним орган» на бшьш сучасне та вже звичне «роботодавець»;
2) наголосити на особисткному елемент трудових правовiдносин, про який йдеться в статтях 30 КЗпП Украши та 30 проекту-2017;
3) розширити перелж нормативних актГв, шд дГю яких пГдпадае особа пГсля укладення трудового договору. На нашу думку, такий пщхвд заслуговуе на позитивну оцшку, оскГльки правилами внутрГшнього трудового розпорядку не обмежуеться перелж актГв, якими на працГвника покладаються обов'язки при укладенш трудового договору;
4) ширше розкрити поняття «умов пращ, необхщш для виконання пращ». Погоджуючись Гз тим, що описання умов, що мГститься в статтГ 21 КЗпП Укра!ни, не е задовГльним, все ж вважаемо, що згадка «саштарно-побутових» умов одночасно Гз «безпечними та здоровими» значною мГрою знещнюе дану новацГю. По-перше, дивним е саме застосування прикметника «саштарно-по-бутовий», оскГльки як на законодавчому, так i на побутовому рГвш прикметник «саштарний» зазвичай застосовуеться в парГ з прикметниками «гГгГенГчний» або «ешдемюлопчний». По-друге, видаеться, що «безпечнГ та здоровЬ» умови вже включають в себе й «саштарно-побутовГ/ппешчш/ешдемюлопчш», тому згадка останшх виглядае щонайменш зайвою;
5) закршити у самому визначеннГ обов'язок роботодавця не просто «випла-чувати пращвниковГ заробГтну плату», а робити це своечасно та в повному обсязГ, що безумовно е бГльш коректним висловлюванням;
6) насамкшець автори проекту озвучують тезу, яка, з одного боку, е очевидною та зрозумГлою, а з шшого, — не лунала прямо навГть у КодексГ 1922 р. Мова йде про те, що пращвник перебувае «пщ керГвництвом i контролем роботодавця». Таке формулювання нагадуе щею «хазяйсько! влади», що активно використовувалася в працях Л. С. Таля (L. S. Tal). Що несе в собГ така новела? Перебування шд керГвництвом означае обов'язок працГвника викону-вати законш накази та розпорядження роботодавця, що на сьогодш закршлено в ст. 139 КЗпП Укра!ни. Виконання наказГв (розпоряджень) роботодавця е одним Гз основних обов'язюв працГвника, а !х невиконання — основою для притягнення останнього до дисциплшарно! чи матерГально! вадповадальность Тому вважаемо, що вказГвка на перебування працГвника шд керГвництвом роботодавця може мати мГсце у визначеннГ трудового договору.
Перебування шд контролем роботодавця у чинному КЗпП Укра!ни згаду-еться лише у ст. 160, де йдеться про постшний контроль з боку роботодавця за додержанням пращвниками вимог нормативних актГв про охорону пращ. ЗвГсно, у проектГ-2017 мова йде не стшьки про контроль у сферГ охорони пращ, скГльки про загальний контроль за виконанням пращвниками трудових обов'язюв, у тому числГ з використанням техшчних засобГв, якщо це зумовлено особливостями виробництва та пращвник попередньо письмово повГдомлений про такГ заходи (ст. 29). Уважаемо, що запровадження дано! новели е необхГд-ним вщображенням процесГв, якГ вже мають мГсце у трудових правовГдносинах. Проте слГд наголосити, що процедура ведення вГдеоспостереження повинна бути ретельним чином регламетована в шдзаконних нормативно-правових актах, оскГльки Гснують ризики порушення ст. 32 КонституцГ! Укра!ни (щодо недоторканностГ особистого i сГмейного життя).
Додамо, що в альтернативному проект Трудового кодексу (№ 2410 ввд 8 листопада 2019 р., внесеного до Верховно!" Ради Украши групою народних депутатГв на чолi з Н. Ю. Королевською) мктиться таке ж визначення трудового договору з единою вщмшшстю — робота виконуеться пращвником не тгльки «шд керiвництвом та контролем роботодавця», але й у його штересах. Вважаемо, що i таке доповнення мае право на ¡снування, адже саме той факт, що пращвник дiе в штересах роботодавця, для прикладу, е одшею iз вагомих причин того, що у разi вчинення трудового матерiального правопорушення на пращвника за загальним правилом накладаеться не повна, а обмежена матерГ-альна вщповвдальшсть.
Перейдемо до тексту проекту закону Украши «Про працю» та спробуемо оцшити, наскгльки вдало його розробникам вдалося впоратися iз озвученими вище проблемами. У ч. 1 ст. 15 пропонуеться така дефшщя: «Трудовий дого-вiр - це угода мiж пращвником i роботодавцем, за якою пращвник зобов'язуеться особисто виконувати роботу, визначену щею угодою, а роботодавець зобов'язуеться надати працiвниковi роботу за щею угодою, своечасно та у повному обсязi виплачувати заробгтну плату i забезпечувати належш умови пращ».
Спершу виокремимо вщмшност наведеного варiанту, для чого розглянемо ri ж його складов^ як ми аналiзували у порГвняльнш таблищ
1. Суб'ектний склад. Використано неоспорюваний нами варiант — «пращв-ник» i «роботодавець».
2. Обов'язки пращвника. У визначенш залишився один обов'язок — особисто виконувати роботу, визначену договором. Проте не згадуеться необхщшсть дотримуватись правил внутршнього трудового розпорядку та шших локальних нормативно-правових актГв. На нашу думку, такий шдхвд е правильним, адже у випадку зГ вже згадуваними надомними пращвниками закршлення такого обов'язку не мае сенсу. Проте вважаемо, що доречно було би доповнити пере-лш видГв трудових договорГв, який мктиться у ст. 17 проекту-2019, трудовим договором ¡з надомними (дистанцшними) пращвниками. Сьогодш пращвники, що укладають трудовий договГр ¡з шдприемством про виконання роботи вдома особистою працею, згадуються на шдзаконному рГвш (примГром, у п. 2.4.5. 1нструкцп зГ статистики илькост пращвнишв, затверджено1 наказом Держ-комстату Украши вщ 29 вересня 2005 р. № 286), але запропонований нами крок лопчно завершив би ¡дею щодо унормування роботи ще'1 категорп пращвнишв на рГвш закону.
3. Обов'язки роботодавця. а) автори проекту-2019 шдтримали ¡дею авто-рГв проекту-2017 щодо закршлення в дефшщп поняття ознаки своечасност та повноти оплати пращ пращвнишв. Повторимо, що нам така позищя також видаеться слушною; б) у текст 2019 р. пропонуеться закршити обов'язок щодо забезпечення належних умов пращ У науковш лГтературГ постшно точиться дискусГя щодо того, яю саме умови повинш забезпечуватися пращвниковГ i що саме повинно називатися «належними» умовами. Не вдаючись до сут ще'1 складно! проблематики, зазначимо, що у ст. 8 проекту-2019 говориться про
гаранты прав на належш безпечш i здоровi умови працi. Зокрема, в цш статтi мiститься вiдсилання до законодавства про охорону пращ (Закон Украши «Про охорону пращ» шсля ймовiрного введення в дiю Закону Украши «Про працю» залишатиметься чинним), а на роботодавця покладаеться вщповщальшсть за оргашзащю безпечного ведення робiт та вжиття заходiв зi збереження життя та здоров'я пращвника. Таким чином, питання визначення того, яю умови вва-жатимуться належними, як i рашше, належатиме до сфери дп Закону Украши «Про охорону працi».
4. Становище сторт. На ввдмшу вiд авторiв проекту-2017 автори про-екту-2019 у дефiнiцiï трудового договору не торкаються теми становища сторш. Проте в цш частиш не можна оминути увагою текст пояснювально1 записки про-екту-2019. У нш, зокрема, йдеться про принцип «збалансування iнтересiв сторiн трудових вiдносин» та «зниження рiвня державного втручання в шдивщуальш вiдносини у сферi пращ». 1з аналiзу тексту проекту-2019 можна дшти висновку, що його розробникам у щлому вдалося досягнути поставлено! мети: бшьше нiж у три рази зменшено обсяг Кодексу; повшстю вiдсутнi статтi, що регулювали би питання дисциплши працi; у ст. 35 роботодавцевi надаеться право розiрвання трудового договору з власно1 шщативи (без вказування причини та з дотриман-ням строкових обмежень, тривалють яких залежить вiд стажу пращвника); при цьому сторони самостшно домовляються про строки повщомлення про припи-нення трудового договору та розмiр компенсацiйних виплат у разi дострокового припинення трудового договору з шщативи роботодавця (п. 13 ч. 2 ст. 16); на розсуд сторш трудового та колективного договору залишено визначення перелшу поважних причин, вщповщно до яких пращвник мае право розiрвати трудовий договiр за власною шщативою у строк, про який вш просить (абз. 2 ч. 1 ст. 33); перелш умов трудового договору, порушення яких е шдставою для його припинення, визначаеться у трудовому договорi (ч. 1 ст. 36) тощо.
Ц та iншi нововведення проекту-2019 подаються його лобктами як таи, що спрямоваш на лiбералiзацiю трудових ввдносин, спрощення процедур вхо-ду-виходу пращвниюв на ринок працi, створення рiвних правил гри та балансу iнтересiв працiвникiв i роботодавцiв тощо. Проте не думаемо, що таю пропози-цп призведуть до досягнення озвучених щлей. Швидше навпаки — внаслщок використання нових малодослiджених механiзмiв ми ризикуемо отримати ще бшьшу фактичну залежшсть працiвникiв вiд роботодавцiв, що в сучасних умовах може бути сприйнято сусшльством дуже гостро i спричинити непередба-чуваш наслщки.
Висновки. Аналiз поняття та основних ознак трудового договору на будь-якому еташ розвитку суспiльства як лакмусовий пашрець здатний визначити основш риси всiеï системи трудового права. Наведене в стата демонструе, що впродовж свого розвитку шститут трудового договору по^зному закрiплював баланс iнтересiв мiж роботодавцем та працiвником; неоднаково сшввщносилося законодавче, локальне та шдивщуальне регулювання. Вiд суто централiзованого регулювання взiрця 1918 р. до помiрно договiрного у 1922 р.; у 1971 р. було
заборонено вщступати вщ умов пращ, закршлених централiзовано, але у 1988 р. Í3 внесенням змiни до ст. 9 та появою в 1991 р. трудових контракта сшввщ-ношення договiрного та централiзованого значною мiрою похитнулося у 6ík першого. Вщ цього часу частка договiрного дедалi збiльшуeться.
Сьогоднi ми маемо два основних проекти нового кодифiканого акта, як по-рiзному пропонують закрiпити баланс законодавчого та договiрного. Якщо проект-2017 еволюцшним чином намагаеться вiдобразити у законодавствi тi явища, що вже мають мiсце у трудових правовщносинах, не зачiпаючи iстотним чином сшввщношення законодавчого та договiрного; то проект-2019 пропонуе революцiйний шлях, за яким значна кшьюсть тих питань, що протягом столггтя вважалися виключною компетенщею законодавця (зокрема, припинення дп трудового договору), передаються на розсуд сторш. Переконаш, що перш нiж обрати другий варiант, слiд вiдповiсти на одне ключове запитання — чи зможе за такого нормативного регулювання пращвник належним чином захистити сво! права та штереси? На наш погляд, нишшнш рiвень правово! сввдомост та соцiальноí вiдповiдальностi значно! кшькост роботодавцiв у поеднаннi з дедалi зростаючим нiвелюванням захисно! ролi профсшлок не дае пiдстав вважати, що рiвень свободи, який буде надано роботодавцям у разi прийняття проекту-2019, буде використано у добросовкний спосiб.
Список лiтератури
1. Акопова Е. М. Современный трудовой договор (контракт) : монография. Москва : Экспертное бюро, 1997. 304 с.
2. Кодекс законов о труде : Декрет ВЦИК от 10.12.1918 г. СУ РСФСР. 1918. № 87-88. Ст. 905.
3. Кодекс законов о труде : Постановление ВУЦИК от 02.12.1922 г. СУ УССР. 1922. № 52. Ст. 751.
4. Кодекс закошв про працю Укра!ни : Закон Укра!ни ввд 10.02.1971 р. № 322-VIII. Вгдомо-cmi Верховног Ради Украгни. 1971. додаток до № 50. Ст. 375.
5. Лушников А. М., Лушникова М. В. Курс трудового права : учебник : в 2-х т. Т. 2 : Коллективное трудовое право. Индивидуальное трудовое право. Процессуальное трудовое право. Москва : Статут, 2009. 1151 с.
6. Мельничук Н. О. Визначення трудового договору в нових ринкових умовах. Форум права. 2011. № 3. С. 526-530. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.htm_2011_3_86.
7. Таль Л. С. Трудовой договор. Цивилистическое исследование. Общие учения. Ярославль : Типография Губернского Правления. 1913. 422 с.
8. Цесарський Ф. А. Учення Л. С. Таля про трудовий договiр як основа розвитку сучасно! теорп трудового права. Проблеми законностк 2011. Вип. 115. С. 60-68.
9. Чанишева Г. I., Римар Б. А. Види трудового договору за законодавством Укра!ни : моно-графiя. Одеса : Феткс, 2011. 176 с.
References
1. Akopova, E.M. (1997). Sovremennyiy trudovoy dogovor (kontrakt). Moscow: Ekspertnoe byuro [in Russian].
2. Kodeks zakonov o trude: dekret VTsIK ot 10.12.1918 g. (1918). SU RSFSR, 87-88, art. 905.
3. Kodeks zakonov o trude: post. VUTsIK ot 02.12.1922 g. (1922). SU USSR, 52, art. 751.
4. Kodeks zakoniv pro pratsiu Ukrainy: Zakon № 322-VIII vid 10.02.1971 r. (1971). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, dod. do № 50, art. 375.
5. Lushnikov, A.M., Lushnikova, M.V. (2009). Kurs trudovogo prava. (Vols. 1-2); Vol. 2: Kollektivnoe trudovoe pravo. Individualnoe trudovoe pravo. Protsessualnoe trudovoe pravo. Moscow: Statut [in Russian].
6. Melnychuk, N.O. (2011). Vyznachennia trudovoho dohovoru v novykh rynkovykh umovakh. Forum prava, 3, 526-530. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.htm_2011_3_86 [in Ukrainian].
7. Tal, L.S. (1913). Trudovoy dogovor. Tsivilisticheskoe issledovanie. Obschie ucheniya. Yaroslavl: Tipografiya Gubernskogo Pravleniya [in Russian].
8. Tsesarskyi, F.A. (2011). Uchennia L. S. Talia pro trudovyi dohovir yak osnova rozvytku suchasnoi teorii trudovoho prava. Problemy zakonnosti, 115, 60-68 [in Ukrainian].
9. Chanysheva, H.I., Rymar, B.A. (2011). Vydy trudovoho dohovoru za zakonodavstvom Ukrainy. Odesa: Feniks [in Ukrainian].
Aveskulov V. D, PhD in Law, Assistant of Labor Law Department, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: vdaveskulov@gmail.com ; ORCID 0000-0001-9144-371X
Formation of legal definition of employment contract: from L. Tal to Labor Law Project
The Constitution of Ukraine guarantees to everyone the right to labour, including the possibility to earn one's living by labour that he or she freely chooses or to which he or she freely agrees. The State creates conditions for citizens to fully realise their right to labour, guarantees equal opportunities in the choice of profession and of types of labour activity.
The main way to realize given right is to enter into an employment contract. The first scientist on the territory of Russian Empire who studied a nature of employment contract and its distinctions from civil contracts was Lev Tal (1866-1933). Beginning from 1922 Employment Contract has also passed a long historical way in the national legislation.
Recently Cabinet of Ministers of Ukraine opened to the public a Project of new Labour Law. Its norms radically differs from the current legal regulation and offers a new reality for labor relations. Considering an importance of active discussion of new Project we decided to analyze a definition and main features of employment contract given in the Project and to compare it with previous legislative definitions. For this scientific achievements in this area were actively used.
The explanatory note to the Project gives us an idea about general aim of new document. The latter is directed to set equal rules for business, to make rights and interests of employers and employees balanced, to stimulate a development of new businesses, to simplify a procedure of starting and ending labour relations, lowering an unemployment level etc. Analysis of definition and main features of employment contract given in the Project shows that balance between legislative and contractual regulation is changing - the share of second is strongly increasing.
Concluding the research we state that the revolutionary changes offered by the Cabinet of Ministers of Ukraine can lead to situation when employees will not be able to defend themselves properly. As a result a unpredictable reaction from society can occur. Our suggestion is to continue a discussion of Project text and to use actively the scientific achievements accumulated by leading national and foreign schools of Labor Law.
Keywords: employment contract; labor relations; Labor Code 1918; Labor Code 1922; Labor Law Project; history of labor law; employer's duties; employee's duties.
Рекомендоване цитування: Авескулов В. В. Формування законодавчо'1 дефшщп трудового договору: ввд Л. Таля до проекту закону Украши «Про працю». Проблеми законность 2020. Вип. 148. С. 96-106. doi: https://doi.org/10.21564/2414-990x.148.193815.
Suggested Citation: Aveskulov, V.D. (2020). Formuvannia zakonodavchoi definitsii trudovoho dohovoru: vid L. Talia do proiektu zakonu Ukrainy «Pro pratsiu» [Formation of legal definition of employment contract: from L. Tal to Labor Law Project]. Problemy zakonnosti - Problems of Legality, issue 148, 96-106. doi: https://doi.org/10.21564/2414-990x.148.193815 [in Ukrainian].
Надшшла до редколегй 29.01.2020 р.
