CC BY
14Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 24 (63). № 2. 2011 г. С. 131-135.
УДК 349.22
В1ДШКОДУВАННЯ МАТЕР1АЛЬНО1 ШКОДИ ЯК СПОС1Б ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ ПРАЦ1ВНИК1В
Сошн О. С.
Тавршський нщюнальний уншерсишеш 1м. В. I. Вернадського, м. Симферополь, Украгна
Статтю присвячено обгрунтуванню доцшьност закршлення в актах законодавства про працю такого способу захисту трудових прав пращвниюв, як вимога про вщшкодування матер1ально! шкоди. Визначаеться коло тдстав (умов) заявлення тако! вимоги на захист порушеного права, а також наво-дяться пропозици щодо визначення розтру шкоди, що тдлягае в1дшкодуванню.
Ключов1 слова захист трудових прав; споаб захисту; вимога про вулттткодувяння шкоди.
Актуальнють проблеми, що розглядаеться, е очевидною з огляду на те, що, з одного боку, випадки, коли протиправш дп роботодавщв тягнуть виникнення на бощ пращвника шкоди, е непоодинокими, а з шшого, - законодавч1 акти у будь-який спос1б не закршлюють сво1ми загальними положеннями право пращвника на вщшкодування тако! шкоди. С тдстави стверджувати, що одшею з основних причин такого стану речей е явно недостатнш р1вень осмислення дано! проблематики в наущ трудового права.
З урахуванням викладеного, метою дано! статп е анатз положень чинного законодавства про працю з метою визначення доцшьност закршлення такого способу захисту трудових прав пращвниюв як вимога про вщшкодування шкоди, а також виршення питання про коло умов (випадюв), за яких за пращвником мае бути ви-знана можливють заявлення дано! вимоги.
Питання про доцшьшсть закршлення загального правила, яке б надавало пра-щвников1 право заявити на захист його порушених трудових прав вимогу про вщш-кодування матер1ально! шкоди, мае бути виршене позитивно. Перш за все, стд за-значити, що доцшьшсть закршлення способу захисту трудових прав, що розглядаеться, шдтверджуеться самим законодавцем.
В останш роки у законодавсга про працю з'явилася правова конструкщя морально! шкоди, ст. 2371 КЗпП [1] визнае право пращвниюв на !! вщшкодування, а також визначае умови виникнення такого права та порядок його реатзацп.
Закон «Про компенсащю громадянам втрати частини доход1в у зв'язку з пору-шенням строюв !х виплати» [2] встановлюе порядок вщновлення майново! сфери пращвниюв на випадок порушення роботодавцями !х трудових прав.
Врештьрешт, саме мету вщновлення майново! сфери пращвника переслщують правила про виплату пращвников1 середнього зароб1тку на випадок незаконного звшьнення з роботи (переведення на шшу роботу).
Тож, викладене свщчить про наявшсть у законодавця вол1 врегулювати засоба-ми законодавства про працю вщносини, яю виникають м1ж сторонами трудового договору у випадках, коли протиправш дп роботодавця призвели до зменшення майново! сфери пращвника.
Сонт О. С.
У принциш, такий напрямок розвитку законодавства про працю слщ визнати логiчним, таким, що заслуговуе на позитивну оцiнку. За умов, коли наслщки проти-правних дiй працiвникiв визначенi актами законодавства про працю, лопчно очшу-вати вщ законодавця того, що й наслщки правопорушень, що !х припускаються ро-ботодавцi, будуть також встановлюватися Кодексом законiв про працю, тобто бу-дуть тягти трудо-правову вщповщальнють останнiх.
Цього, врештi-решт, вимагае вже сам факт юнування в нацюнальнш системi законодавства трудового права як окремо! його галузi.
Випадки, коли порушення обов'язкiв, що мають певну галузеву належнiсть, тя-гне вщповщальнють, яка встановлена актами шшо! галузево! належностi, не е чис-ленними та свiдчать про недостатнш ступень розвитку галузевого законодавства, а не про загальний пiдхiд законодавця.
Мiж тим, саме така ситуащя склалася сьогоднi в законодавствi про працю сто-совно тих випадюв порушення трудових прав працiвникiв, на яю не поширюються названi вище спецiальнi правовi приписи, - неврегульовашсть актами законодавства про працю вщносин, про якi йдеться, примушуе учасниюв трудових вiдносин до застосування положень цившьного законодавства, що встановлюють шдстави та порядок вiдшкодування майново! шкоди. Таке е недоцiльним, хоча б тому, що ускладнюе правозастосування.
Викладений недолш може бути усунений у вкрай простий спосiб - шляхом за-крiплення в Кодексi закошв про працю (Трудовому кодексi) загального правила, яке б встановлювало перелш способiв захисту трудових прав пращвниюв. Зазначимо тут, що таке законодавче ршення усунуло б ще й проблему застосування судами при захист трудових прав ст. 4 ЦПК [3], яка допускае захист права лише у спошб, передбачений законом.
Одним iз таких способiв мае бути визнана вимога про вщшкодування матерiа-льно! шкоди, завдано! працiвникам порушенням !х трудових прав.
Щодо вирiшення питання про шдстави (умови) покладення на роботодавщв обов'язку вiдшкодовувати працiвникам завдану шкоду, слщ, на нашу думку, вихо-дити з наступного.
Спошб, у який законодавець врегулював подiбнi вiдносини (щодо вiдшкоду-вання морально! шкоди), використаний у ст. 2371 КЗпП, яка не передбачае враху-вання вини роботодавця при виршенш питання про покладення на нього обов'язку вщшкодувати працiвниковi моральну шкоду, е щкавим. Це законодавче ршення може бути навiть визнане обгрунтованим з огляду як на специфшу само! конструкцi!' морально! шкоди, так i на проголошення людини найвищою соцiальною цiнностi. Втiм, такий шдхщ е невиправданим при визначеннi шдстав вiдшкодування шкоди матерiально!.
З урахуванням викладеного вина роботодавця у порушенш майнових прав пра-цiвника мае визнаватись необхщною пiдставою (умовою) для покладення обов'язку вщшкодувати завдану працiвниковi матерiально! шкоди.
Другою пiдставою виникнення обов'язку, що розглядаеться, е протиправш дi! роботодавця, що перебувають у причинному зв'язку iз шкодою, яка виникла на бощ працiвника.
Тут слщ зазначити, що, по-перше, йдеться про порушення, яки перебувають у безпосередньому причинному зв'язку iз шкодою. Зокрема, незаконне звшьнення з роботи чи необгрунтована вщмова у прийнятп на роботу прямо обумовлюють не-отримання пращвником заробiтно! плати; незаконне переведення на шшу нижче оплачувану роботу спричиняе одержання пращвником зароб^но! плати у меншому розмiрi.
По-друге, обов'язок вiдшкодування шкоди мае покладатися на роботодавцiв й у випадках, коли причинний зв'язок е бшьш вiддаленим. Йдеться, зокрема, про випа-дки порушення роботодавцем порядку надання щорiчних основних вiдпусток, що тягне перенесення вщпустки на шший час на вимогу працiвника. Неважко уявити ситуацiю, коли працiвник, повщомлений про час надання йому даного виду вщпус-ток, здiйснив певш заходи з органiзацi! свого часу вщпочинку, зокрема - витрати на придбання туристично! подорожи чи пу^вки на санаторно-курортне лiкування. Порушення порядку надання вщпусток у таких ситуащях може полягати або у неви-платi працiвниковi заробiтку за час вщпустки або у порушенш строку повiдомлення працiвника про час надання вщпустки.
Тож, працiвник, в залежносп вiд способу, в який роботодавцем буде порушене його право на вщпустку, опиниться або в ситуацп, коли вш буде вимушений шукати шше джерело для фшансування свого вiдпочинку (зокрема, - банювський кредит) або зазнае додаткових витрат у зв'язку з розiрванням рашше укладеного договору. В обох випадках таю витрати, як зумовлеш порушенням роботодавцем трудових прав працiвникiв.
У подiбний спосiб (у межах вщносин з вiдшкодування шкоди) на користь пра-цiвника пiдлягають сплатi грошовi кошти в iнших випадках вчинення роботодавцем порушення прав працiвника.
Так, чинне законодавство прямо не дае вщповщ на питання про оплату наду-рочних робiт в разу залучення працiвникiв до них без надежно! правово! пiдстави чи з порушенням встановленого порядку. Йдеться про те, що единою шдставою оплати таких робгт у подвшному розмiрi е основане на законi виконання надурочних робiт. Тож, в разi визнання такими, що не грунтуються на закош, дiй роботодавця щодо застосування пращ пращвниюв понад встановлену тривалють робочого часу останнi позбавляються права на оплату !х пращ за правилами про оплату надурочних робгг. В^м, фактично виконана такими пращвниками робота мае бути оплачена, але вже у межах вщносин з вiдшкодування завдано! ним шкоди (розмiр вiдшкодування за таких умов мае визначатись, на нашу думку iз застосуванням правил про оплату надурочних робгг).
У межах дел^тних правовщносин мае вщбуватися й вiдшкодування працiвни-ковГ витрат, пов'язаних ¡з придбання спецодягу у випадках порушення роботодавцем обов'язку з забезпечення ним пращвниюв тощо. Нагадаемо, що чинне на цей час законодавство передбачае, що порушення, про яке тут йдеться, породжуе лише обов'язок роботодавця вщшкодувати працiвниковi витрати, пов'язаш ¡з самостiй-ним придбанням такого майна, що не е доцшьним.
Ще одним питанням, яке тдлягае вирiшенню, е питання про розмгр, в якому мае здшснюватись вiдшкодування завдано! працiвникам матерiально! шкоди.
Сонгн О. С.
Зазвичай в л1тератур1 цшком слушно зазначаеться на те, що приватно-правов1 (перш за все, - цившьна) вщповщальшсть мае компенсацшнш характер, повинна вщновити май нову сферу потерпшо! сторони, але не повинна тягти збагачення останньо!.
Хоча й немае тдстав заперечувати переважно приватно-правовий характер трудових вщносин, необхщно, на нашу думку, враховувати й ту обставину, що на-в1ть Цившьний кодекс [4] допускае вщшкодування шкоди (стягнення збитюв) у б1-льшому розм1р1, шж !х фактичний розм1р (див., напр., ч. 3 ст. 22, ч. 2 ст. 231 ЦК). Тим бшьше, таке визначення розм1ру шкоду, що шдлягае стягненню на користь пращвника, було б виправданим у межах трудових вщносин.
Тут не йдеться про можливють стягнення так звано! упущено! вигоди, оскшьки вона й не можу виникнути на бощ пращвника як суб'екта трудового права. Йдеться про покладення на роботодавця обов'язку вщшкодувати завдану ним шкоду у кратному розм1рг Така необхщнють обумовлена характером обов'язюв, на забезпечення належного виконання яких мае бути передбачена матер1альш вщповщальшсть роботодавця перед пращвниками.
Виконання деяких !з них е досить складним завданням. Зокрема, вище зазнача-лося на те, що роботодавець мае забезпечувати окремих пращвниюв спецодягом. Належне виконання цього обов'язку передбачае стеження за строком користування таким одягом кожним конкретним пращвником, своечасну закутвлю та видачу комплекту одягу певного розм1ру та виду тощо.
Тож, установленням в якост правового наслщку порушення обов'язку забезпечення пращвниюв спецодягом обов'язку роботодавця вщшкодувати витрати пра-щвниюв, пов'язаш !з самостшним придбанням вщповщного майна законодавець в жодний спошб не м1г досягти мети, що !! узагат переслщують способи захисту - не лише вщновити порушене право та усунути наслщки протиправно! поведшки, а й забезпечити належне виконання покладених на особу обов'язюв.
Тож встановлення кратного розм1ру шкоду, що мае бути вщшкодована робото-давцем у даному та под1бних випадках, е необхщним з огляду на необхщнють досягти мету установлення ефективного правового регулювання трудових вщносин.
Викладене у данш статп свщчить, на нашу думку, про те, що юнуе необхщшсть у закршленш за пращвниками права використовувати на захист !х порушених такий спошб як вимога про вщшкодування матер1ально! шкоди. Пщставою виникнення права на вщшкодування шкоди мае визнаватись винне порушення роботодавцями трудових прав пращвниюв, яке (порушення) перебувае у причинному зв'язку ¡з зменшенням майново! сфери пращвниюв (у тому числ1, - з витратами, яких пращв-ники зазнали у зв'язку з захистом свого порушеного права).
Подальш1 дослщження проблематики вщшкодування матер1ально! шкоди як способу захисту трудових прав пращвниюв мають, на нашу думку, шти у напрямку поглибленого виршення питання про коло порушень трудових прав пращвниюв, яю е шдставою для застосування даного способу захисту трудових прав, а також дослщження питання про порядок визначення розм1ру шкоди, яка шдлягае вщшко-дуванню на випадок окремих таких порушень (зокрема, - в раз! порушення роботодавцями обов'язку здшснювати атестащю робочих мюць за умовами пращ, що тягне
порушення прав пращвниюв не лише в межах трудових вщносин, а й у вщносинах i3 сощального забезпечення (страхування).
Список лiтератури
1. Кодекс законв про працю Укра!ни вщ 10.12.71// Бюлетень законодавства i юридично! практики Укра!ни. - 2004. - № 1.
2. Про компенсащю громадянам втрати частини доходiв у зв'язку з порушенням строкiв !х ви-плати: Закон Украши вiд 19.10.2000// Офiцiйний вюник Украши. - 2000. - № 45. - Ст. 1914.
3. Цившьний процесуальний кодекс Украши вщ 18.03.2004// Офiцiйний вiсник Укра!ни. - 2004. -№ 16. - Ст. 1088.
4. Цившьний кодекс Украши вщ 16.01.2003// Офщшний вгсник Украши. - 2003. - № 11. - Ст.
461.
Сонин О. Е. Возмещение материального ущерба как способ защиты трудовых прав работников / О. Е. Сонин // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. - 2011. - Т. 24 (63). № 2. 2011. - С. 131-135.
Статья посвящена обоснованию целесообразности закрепления в актах законодательства о труде такого способа защиты трудовых прав работников, как требование о возмещении материального ущерба. Определяется круг оснований (условий) заявления такого требования в защиту нарушенного права, а также приводятся предложения по определению размера подлежащего возмещению ущерба.
Ключевые слова защита трудовых прав; способ защиты; требование о возмещении ущерба.
Sonin O. Compensation of material damage as a method of protect the labor rights of workers / O. Sonin // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. -2011. - Vol. 24 (63). № 2. 2011. - Р. 131-135.
The article is devoted to the rationale of consolidation in the Acts of the labor legislation of this method of protecting the labor rights of workers as the demand for compensation for material damage. Determined by the range of grounds (conditions) the application of such requirements in the defense of violated rights, and provides suggestions for determining the size of compensable damages.
Keywords: protection of labor rights, the method of protection; claim for damages.
Поступила в редакцию 25.10.2011 г.
