Вимога про виконання обов’язку в натуріяк спосіб захисту трудових прав Текст научной статьи по специальности «Право»

Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 23 (62). № 1. 2010 г. С.94-99.

ТРУДОВОЕ ПРАВО; ПРАВО СОЦИАЛЬНОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ

УДК 349.2

ВИМОГА ПРО ВИКОНАННЯ ОБОВ'ЯЗКУ В НАТУР1 ЯК СПОС1Б ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ

Сонш О. С.

Тавршський нащональний ушверсишеш 1м. В. I. Вернадського, Симферополь, Украша

E-mail: RC57@ukr.net

У статп на тдстав1 аналiзу чинних акпв законодавства про працю висуваеться та обгрунтовуеть-ся пропозицш про доповнення кола способiв захисту трудових прав, що 1х встановлюють чиннi акти законодавства, вимогою про виконання обов'язку в натурц визначаеться змiст тако1 вимоги.

Ключов1 слова: захист права, способи захисту права, вимога про виконання обовязку в натура

Актуальшсть проблеми захисту трудових прав обумовлена, передуем, станом законодавства про працю. Очевидним е те. що законодавець нездатний в такий спо-с1б врегулювати трудов1 вщносини, щоб можна було вести мову про ефективну пра-вову охорону трудових вщносин. Це обумовлено багатьма чинниками, серед яких е i гранична складнiсть суспiльних вщносин, що е предметом правового регулювання, i невисока якiсть вiдповiдного нормативного матерiалу, i низкий рiвень правосвщо-мостi учасникiв цих вiдносин. За таких обставин не може заперечуватись думка про те, що законодавець несе принаймш обов'язок забезпечити ефективний захист прав, що вш надав учасникам трудових вщносин. В^м, стан законодавства про працю i процесуального законодавства свщчить про те, що i з законодавець не виконав i цього обов'язку. Тож проблематика способiв захисту трудових прав до цього часу лишаеться актуальною.

З урахуванням викладеного в межах ще1 статтi здiйснюеться спроба обгрунту-вати доцшьшсть запровадження такого нового для трудового права способу захисту права як вимога про виконання обов'язку в натур^ умов та вiрогiдних наслщюв за-стосування цього способу захисту права.

Думка про те, що законодавство про працю мае передбачити право сторш трудового договору висувати на захист сво1х прав вимогу про виконання обов'язку, який цим правам кореспондуе, обумовлена наступним.

По-перше, такий спошб захисту права традицшно використовуеться в приват-ноправових (перш за все - цившьних) вщносинах. Зокрема, вiн передбачений п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК 2003 р. [1]. Застосування цього способу захисту вважаеться припусти-мим у випадках, коли мiж сторонами немае спору про право (наявшсть на боцi особи певного права не заперечуеться; не е предметом спору i змют такого права), але зобов'язана особа вщмовляеться виконати покладений на не1 обов'язок.

Немае будь-яких тдстав заперечувати ту обставину, що е непоодинокими ви-падки, коли учасники трудових вщносин (як iндивiдуальних, так i колективних) ухиляються вiд виконання покладених на них обов'язюв. Втiм, вiдсутнiсть у Кодек-сi законiв про працю, iнших актах законодавства про працю положень, що закрш-лювали б спошб захисту трудових прав, про який йдеться, ускладнюе захист таких прав з огляду на змют ст. 4 Цившьного процесуального кодексу [2], вщповщно до яких захист прав судом у межах цившьного судочинства здшснюеться не у будь-який спошб, що не суперечить закону, а лише у спошб, законом передбачений.

По-друге, вимога про виконання обов'язку в натурi як спошб захисту права враховуе специфшу порядку реалiзацil трудових прав. На вщм^ вiд бiльшостi уча-сниюв приватно-правових вiдносин учасники трудових вщноси зазвичай позбавленi фактично! можливостi виключно сво!ми дiями досягати реалiзацil закршлених за ними прав.

Виключення складають випадки, коли вiдбуваеться порушення трудових прав роботодавщв (причому тiльки в iндивiдуальних трудових вiдносинах). Як з цього приводу зазначила Маркша Т. Г., роботодавець «рщше потребуе... вимоги про при-мушення шшо1 сторони до виконання обов'язку», оскшьки за ним визнаеться право на певш самостшш ди, якi спрямованi на захист його порушених прав. На шдтвер-дження ще1 думки Маркша Т. Г. зазначае, що «зпдно з... ст. 127 КЗпП власник... може здшснювати вiдрахування iз зароб^но1 плати працiвникiв для покриття !х за-боргованосп...» [3 с. 54] (йдеться про повернення зайво виплачених (виданих) з рiз-них шдстав грошових сум та вiдшкодування матерiальноl шкоди, розмiр яко! не пе-ревищуе середнього заробiтку працiвника).

Решта учасникiв трудових вiдносин i самi роботодавцi в колективних трудових вщносинах таких можливостей позбавленi, що актуалiзуе проблему визнання за вщ-повщними особами права заявити вимогу про виконання обов'язку в натура

Втрете, такий спошб захисту права як вимога про виконання обов'язку в натурi бшьше, нiж передбаченi чинним законодавством про працю правовi конструкци в> дповiдае змiсту трудових прав, на захист яких ця вимога може бути висунена.

Якщо проаналiзувати змют вщповщних положень Кодексу закошв про працю, треба зробити висновок: вони переважно покликаш створити умови, за яких вчи-нення правопорушення буде непривабливим для зобов'язано1 особи. Такий шдхщ можна було б оцшити схвально, якби при цьому не ^норувалась та обставина, що порушене право, якщо воно вже порушене, все ж таки мае бути вщновлене. Мiж тим, останне законодавець ^норуе.

Наведемо для прикладу два правила, одне з яких встановлюе наслщки порушення прав учасника шдивщуальних, а друге - учасника колективних трудових вщносин.

Частина третя ст. 115 КЗпП [4] зобов'язуе роботодавця здшснити виплату заро-б^но1 плати за час щорiчноl вiдпустки не пiзнiше, шж за три днi до И початку. На випадок порушення роботодавцем цього обов'язку встановлено правовi наслщки -щорiчна вiдпустка на вимогу пращвника повинна бути перенесена на шший перiод (частина перша ст. 80 КЗпП).

Такий спошб упорядкування суспшьних вiдносин важко визнати доцшьним: працiвника завчасно повiдомляють про час, коли йому буде надана вщпустка. Метою такого повiдомлення е надання працiвниковi можливостi планувати свое життя, ефективно використовувати час вщпочинку. Зокрема, працiвник може завчасно придбати путiвку до санаторiю тощо, необхщш залiзничнi чи авiацiйнi квiтки тощо. Втiм, якщо за три дня до початку вщпустки роботодавець не виплатить пращвнико-вi заробiток за час вщпустки, за працiвником замт права заявити вимогу про вико-нання даного обов'язку в натурi визнаеться право заявити вимогу про перенесення вщпустки.

На додаток до цього, за пращвником визнаеться право заявити про розiрвання трудового договору з власно1 iнiцiативи у зв'язку з порушенням роботодавцем зако-нодавства про працю (частина третя ст. 38 КЗпП) та одержати вихщну допомогу (ст. 44 КЗпП). Те, що в такий спосiб порушене право не вщновлюеться, а навпаки при-пиняються всi права, що складають змiст трудових правовiдносин, законодавця не турбуе. Наголосимо, справа не в тому, що вимога про перенесення вщпустки е не-ефективним способом захисту цих прав завжди. Але шод^ з урахуванням конкрет-них обставин та iнтересiв пращвниюв, вона е саме такою.

Справа в тому, що вона ця вимога ефективною е не завжди, в той час, як вимога про виконання обов'язку в натурi завжди здатна ефективно вщновити порушене право, якщо буде вчасно розглянута та виконана компетентними органами державное' влади. Останне, однак, е проблемою не захисту трудових прав, а ефективно1 ор-гашзаци державного апарату взагал^ судово1 гiлки влади - зокрема.

В подiбний спошб врегульовано i колективнi трудовi вщносини. На випадок порушення учасником колективних трудових вiдносин умов, зокрема колективного договору законодавець узагалi не встановлюе можливосп захисту вiдповiдних прав в судовому порядку. Замють того, Закон «Про порядок виршення колективних трудових спорiв» [5] всупереч положенням ст. 124 Конституцп [6] та ст. 6 Конвенци про захист прав людини та основоположних свобод [7] позбавляе як роботодавця, так i професiйнi спiлки доступу до правосуддя, встановлюючи, як правило, виключ-но примiрнi форми вирiшення колективних трудових спорiв, а ст. 45 КЗпП всупереч здорового глузду замють права заявити вимогу про виконання роботодавцем обов'язку в натур^ визнае за професшною спшкою (И первинною оргашзащею) право заявити вимогу про звшьнення керiвника пiдприемства, установи, оргашзаци, який припустився вiдповiдних порушень.

Як i попередньому розглянутому випадку, не можна ^норувати ту обставину, що примiрнi способи вирiшення колективних трудових спорiв е доцiльними. Але 1'х доцшьнють обмежуеться випадками укладення колективних договорiв i угод, тобто узгодження штерешв 1'х сторiн. На випадок правопорушення законодавче закршлен-ня такого способу захисту права як пошук компромюу мiж правопорушником та потерпiлою особою е вкрай недоцшьним, нерозумним i несправедливим, тобто не вiдповiдае принципу верховенства права. Не можна заперечувати й те, що звшьнення керiвника виконавчого органу юридично! особи, який порушував права контрагент дано! особи (в тому чи^ i в трудових вщносинах) в принцит здатне викону-

вати завдання загально! превенцп. Вт!м, таке звшьнення не здатне поновити право, яке вже порушене невиконанням обов'язку, що кореспондуе такому праву.

Тож необхщно зробити висновок про те, що i цi правовi наслiдки порушення трудо-правових обов'язкiв е не завжди ефективними, не завжди можуть визнаватись способами захисту права взагаль На вiдмiну вiд них, вимога про виконання обов'язку в натурi вщповщае вимозi ефективностi у будь-якому випадку порушення права. Викладене дае тдстави для висновку про те, що Кодекс закошв про працю мае мiстити положення, яким за вшма учасниками трудових вщносин визнавалось би право заявити вимогу про виконання обов'язку в натурi у випадках невиконання iншим учасником вщповщних правовiдносин покладених на нього обов'язюв.

У такий спосiб учасникам трудових вщносин буде надано можливють ефектив-ного вiдновлення !х порушених прав. Водночас стосовно iндивiдуальних трудових вщносин буде усунена ситуащя правово! невизначеностi яка обумовлена зазначен-ням у ст. 4 Цивiльного процесуального кодексу на те, що захист права судом здшс-нюеться лише у спошб передбачений законом, з одного боку, та закршленням у ст. 13 Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод права особи на ефе-ктивний зашб правового захисту; стосовно колективних трудових вiдносин буде усунена невщповщтсть положень Закону «Про порядок виршення колективних трудових спорiв (конфлшпв)» ст. 124 Конститущя, яка поширюе юрисдикцда судiв на всi правовiдносини, що виникають у державi.

Втiм, на нашу думку, цього недостатньо для того, щоб стверджувати, що меха-тчне запозичення способу захисту трудових прав, про який йдеться, зi ст. 16 Цив> льного кодексу, та його включення до змюту Кодексу законiв про працю (Закону «Про порядок виршення колективних трудових спорiв (конфлшпв)») здатне усуну-ти вс проблеми правового регулювання цих вiдносин.

На жаль, у цившьному правi, де вимога про виконання обов'язку в натурi тра-дицшно визнаеться одним iз основних способiв захисту права, набуло поширення достатньо вузьке розумшня змiсту дано! вимоги. Переважно вона розглядаеться як покладення здiйснити елементарнi дп (укласти договiр, передати рiч, сплатити гро-шову суму). На випадок, коли, наприклад, в особи, яка мае передати управненш особi грошову суму, немае достатньо аш готiвки, анi безго^вкових коштiв на раху-нках в банках, вважаеться за необхiдне змшити спосiб виконання судового рiшення, яким задоволено позов про покладення обов'язку виконати обов'язок в натурi (ст. 8 Закону «Про виконавче провадження»).

Тим бшьше, е тдстави вважати, що можливiсть покладення на особу обов'язку виконати обов'язок в натурi буде заперечуватись у сферi дп законодавства про працю з посиланням на ще бшьш складний змiст вiдповiдних обов'язкiв.

Зокрема, роботодавець, який при укладенш колективного договору прийняв на себе обов'язок покращити умови працi працiвникiв шляхом встановлення у вироб-ничих примщеннях сучасно! системи вентиляцi!, може заперечувати проти покладення на нього судом обов'язку встановити таку систему. Заперечення роботодавця можуть грунтуватись як на тому, що колективний договiр не мютить достатньо! ш-дивiдуалiзацi! системи вентиляцi!, що робить неможливим визначення !! властивос-тей та техшчних характеристик судом. З цього приводу сторонам колективних до-

говорiв можна порадити лише бшьш конкретно формулювати змют умов таких договорiв.

Втiм заперечення роботодавця у випадках, що розглядаються, можуть грунту-ватись i на тому, що навгть в разi покладення на нього судовим ршенням обов'язку встановити систему вентиляци цей обов'язок не може бути виконаний примусово (в порядку виконавчого провадження) через те, що ршенням суду на цього покладено обов'язок лише встановити вентилящю, але не покладено обов'язок 11 замовити та придбати. Тож державна виконавча служба фактично не може забезпечити вико-нання роботодавцем обов'язку встановити систему вентиляци тому, що вона юри-дично не може примусити роботодавця таку систему замовити та придбати.

Уявляеться, що останш заперечення, попри те, що практикуючи юристи в принцип висловлюють готовнють 1х сприймати, грунтуються на вузькому та такому, що не вщповщае змiсту законодавчих положень, уявленш про змiст вимоги про виконання обов'язку в натурi та вщповщного судового рiшення. На нашу думку, таке тлумачення не враховуе тюного зв'язку мiж правовими явищами, як сшввщно-сяться як наступне (виконання обов'язку встановити систему вентиляци) та попере-дне (вчинення дш щодо замовлення та придбання тако1' системи).

Викладене свiдчить про вщсутнють будь-яких перешкод для примусового виконання ршення про виконання обов'язку в натур^ в тому чи^ шляхом приму -шення вщповщно! особи до вчинення фактичних та юридичних дiй, якi е необхщ-ними для цього. Втiм, враховуючи, що законодавство про працю поширюеться на вщносини, в яких беруть участь особи, яю не е професшними юристами, така мож-ливють мае бути прямо передбачена в закош задля того, щоб усунути необхiднiсть у достатньо складному тлумаченш чинних на сьогоднi законодавчих положень.

Викладене дае тдстави для висновку про те, що юнуе необхщнють у внесеннi змiн до чинних акпв законодавства про працю, як б забезпечили приведення цих акпв у вiдповiднiсть iз потребами вщносин, на якi цi акти поширюються, а також iз мiжнародно-правовими актами, що е обов'язковими для Укра1ни. Маеться на уваз^ що на законодавчому рiвнi мае бути визнане (передбачене) наступне:

1. Актами законодавства про працю (передуам, Кодексом закошв про працю та Законом «Про порядок виршення колективних трудових спорiв (конфлiктiв)») за учасниками трудових вщносин мае бути визнана можливiсть захисту 1'х трудових прав шляхом висунення вимоги про примушення боржника до виконання обов' язку в натурi.

2. Вимога про примушення до виконання обов'язку в натурi може бути заявлена як в суд^ так i безпосередньо до боржника.

3. Задоволення вимоги про примушення до виконання обов'язку в натурi тягне можливють примусового виконання не лише безпосередньо добровшьного невико-наного боржником обов'язку, а й виконання у примусовому порядку i попередшх дiй (як фактичних, так i юридично значущих), що е необхщними для виконання спi-рного обов'язку.

Вважаемо, що питання, яю ставляться в цш статтi, попри можливу неоднознач-нiсть 11 окремих положень, мають стати предметом глибокого прагматичного науко-вого аналiзу змiсту вимоги про примушення до виконання обов'язку в натур^ випа-

дюв, коли цей спошб захисту може застосовуватись, а також про способи захисту трудових прав, що можуть використовуватись одночасно та/або замють даного способу захисту, результат якого повинен забезпечити законодавця висновками, яю можна було б втшити у життя.

Список лггератури

1. Цившьний кодекс Украши вщ 16.01.2003 // Офщшний вюник Украши - 2003. - № 11. - Ст.

461.

2. Цившьний процесуальний кодекс вщ 18.03.2004 // Офщшний вгсник Украши. - 2004. - № 16. -Ст. 1088.

3. Маркша Т. Г. Щодо способш захисту прав за законодавством Украши про працю / Т. Г. Марю-на// Право Укра1ни. - 2002. - № 2. - С. 53-57.

4. Кодекс закошв про працю вщ 10.12.71 // Бюлетень законодавства i юридично! практики Ук-ра1ни. - 2004. - № 1.

5. Про порядок виршення колективних трудових спор1в (конфлiктiв) : Закон Укра!ни вщ 03.03.98. - Офщшний в1сник Укра!ни. - 1998. - № 12. - Ст. 435.

6. Конвенщя про захист прав людини i основоположних свобод вщ 04.11.50. - Офщшний вгсник Укра!ни. - 1998. - № 13. - С. 270.

7. Про виконавче провадження : Закон Укра!ни вщ 21.04.99. - Офщшний вгсник Укра!ни. - 1999.

- № 19. - Ст. 813.

Сонин О. Е. Требование об исполнении обязанности в натуре как способ защиты трудовых прав/ Сонин О. Е. // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. - 2010. - Т. 23 (62). № 1. 2010. - С. 96-101.

В статье на основе анализа действующих актов законодательства о труде выдвигается и обосновывается предложение о дополнении круга способов защиты трудовых прав, установленных действующим законодательством, требованием об исполнении обязанности в натуре, определяется содержание такого требования.

Ключевые слова: защита права, способы защиты права, требование об исполнении обязанности в натуре.

Sonin O. Demand of discharging the responsibilities in kind as a method of protection of labour law / О. Sonin // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences.

- 2010. - Vol. 23 (62). № 1. 2010. - Р. 96-101.

In this article the proposal of supplementing the range of methods of protection of labour law established by the effective legislation and by the demand of discharging the responsibilities in kind on the basis of the current labour laws is made and proved; the matter of such a demand is defined in the article.

Keywords: protection of law, methods of law protection, demand of discharging the responsibilities in

kind.

Над1йшла до редакцп 19.10.2009 р.