CC BY
13Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 24 (63). № 1. 2011 г. С. 98-104.
ТРУДОВОЕ ПРАВО
УДК 349.2
1НТЕРЕС ЯК ОБ'еКТ ЗАХИСТУ ЗА ТРУДОВИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ
Сонш О. С.
Тавршський нщюнальний уншерсишеш Iм. В. I. Вернадського, м. Симферополь, Украша.
Статтю присвячено дослвдженню змгсту категорй «штерес», як вона розум1еться в наущ та в актах законодавства про працю. На цш тдстав1 опрацьовуються пропозици щодо вдосконалення чинного законодавства в частит, що стосуеться теми дослiдження.
Ключов1 слова: захист права, спосiб захисту права, штерес.
Вщсутнють визначеносп щодо змюту категорй „штерес" в правовш наущ вза-гал1, i в наущ трудового права - зокрема, е наочною. Р1вню наукового осмислення ще! категорй вщповщае незадовшьний стан законодавство про працю, в якому ви-користовуеться згадане поняття. За таких обставин визначення змюту поняття ,Дн-терес", який е притаманним для нього в межах сфери дп трудового права, та вирь шення питання про можливють захисту штересу i способи, в яю вш м1г би захища-тись, е актуальними завданнями науки трудового права. Тому метою дано1 статп е спроба виршити питання про можливють визнання штересу об'ектом захисту в сфер1 ди законодавства про працю.
Дана проблема, в принцит, була предметом анатзу науковцiв-фахiвцiв у галуз1 трудового права. Спроба 11 виршення була здiйснена низкою вчених. Одним з перших до не1 звернувся Лазор В. В. Вш запропонував увести до законодавства про працю поряд з правовою конструкщею трудових спорiв конструкцiю трудових кон-флiктiв, якi, зокрема, мають сво1м предметом захист трудового штересу пращвниюв [1, с. 6]. З метою прошюструвати наведену пропозицiю Лазор В. В. посилався, зокрема, на частину четверту ст. 79 КЗпП, яка передбачае при складанш графтв вщ-пусток врахування штерешв виробництва та „особистих iнтересiв пращвниюв".
Лазор В. В. цiлком слушно зазначае на те, що штереси працiвника в випадку 1х неврахування при складанш вщповщного графiку не тдлягають захисту як пору-шене право, та вказуе, що надаючи перевагу шшим факторам, якi враховуються при складанш графшу вiдпусток, роботодавець не скоюе правопорушення, а лише реаль зуе наданi йому права. Отже, за певних умов, пращвник може довiчно отримувати вiдпустку в грудш, що не порушуе його права, але порушуе його штереси. Тому Лазор В. В. запропонував встановити правовi форми, в яких штереси пращвника мо-жуть бути реалiзованi, i для цього обгрунтовуе необхiднiсть встановлення процеду-ри i форм вирiшення трудових конфлшив. Суттевим е те, що цей автор звернув ува-
гу на проблему, шляхи ж И виршення, на нашу думку, мають бути шшими, шж за-пропоноваш цим автором.
Трудо-правовi науковi дослiдження проблеми трудо-правового штересу на цей час роботою Лазора В. В. не вичерпуються. До ще! проблеми зверталась i Золотухь на Л. О., яка зокрема виклала власне розумшня iнтересу у трудовому правi як „результату вщображення в дiяльностi суб'ектiв трудового права об'ективних умов !х юнування та розвитку з метою найбшьш повного задоволення потреб цих суб'екпв" [2, с. 3-4]. Ця авторка зазначае також, що „штереси е спонукальною силою для вста-новлення, змши та припинення правових вщносин", що „право вiдображае суспшь-но значущi iнтереси шляхом встановлення умов i засобiв !х реалiзацil", що „закон-ний iнтерес акцентуе увагу держави на тому, що може стати предметом правового регулювання" [2, с. 5-6].
Наведет положення, що мютяться у наукових працях з трудового права, не да-ють ч^ко! вiдповiдi на головнi питання: чим же саме е штерес; як штерес сшввщно-ситься iз суб'ективним правом, вiдрiзняеться вiд нього; чи може взагалi та в який спошб може захищатись штерес. Викладеш недолiки дослiджень Лазора В. В. та Золотухшо! Л. О. можна виправдати, пославшись на загальний стан науки трудового права, яка впродовж тривалого час взагалi категорiю iнтересу iгноруе. Тому !х роботи на шляху установлення змюту поняття „iнтерес" е першим кроком, який пе-редбачае i наступш.
Тому ще бiльш цiкавим i несподiваним е стан осмислення проблеми штересу та його захисту в шших галузевих юридичних науках, зокрема, -цившьного та госпо-дарського права. Вщповщш нормативно-правовi акти (Цивiльний кодекс, Цившьний процесуальний кодекс, Господарський i Господарський процесуальний кодекси) впродовж тривалого часу i широко використовують поняття штересу (законного штересу, охоронюваного законом штересу). Однак юридична наука i стосовно цих актiв законодавства не виявила здатносп вiдповiсти на питання, що ставляться у цш статп. Зазвичай йдеться про „складнiсть (багатоплановють) ролi iнтересу в правi", про його спонукальну, структуроутворюючого елемента правового статусу, захисну функци [3, с. 5]. Але ж, по-перше, необхiдно визначити що саме е штересом. Для цього необхщно виокремити iнтерес вiд (очевидно) парно! правово! категори -суб'ективного права; встановивши в такий спосiб вщмшносп права вiд iнтересу -вщповюти на питання про можливiсть (доцшьшсть) та способи захисту iнтересу. З урахуванням ж рiзноманiтностi термiнологil (еште^в, якими позначаеться iнтерес -законний, охоронюваний законом тощо), треба виршити ще й питання про рiзницю мiж простим, законним та охоронюваним законом iнтересами. Вiдповiдi на щ питання в науцi цившьного чи господарського права автору ще! статп знайти не вда-лося.
Свш внесок у справу ускладнення проблеми, що розглядаеться, зробив i Кон-ституцiйний Суд Укра1ни, який зазначае, зокрема, на те, що: 1) „штерес е самостш-ним об'ектом правовщносин, реалiзацiя якого задовольняеться чи блокуеться нор-мативними засобами"; 2) „iнтерес... перебувае у ... зв'язку iз суб'ективними правами, але прямо ними не опосередковуеться, тобто виходить за межi останшх"; 3) „iн-терес... зумовлюеться загальним змiстом такого (об'ективного - Авт.) права i е його
складовою"; 4) „види i змiст охоронюваних законом штереив... як правило, не ви-значаються у статтях закону, а тому фактично е правоохоронюваними". Отже, Кон-ституцшний Суд дiйшов висновку про те, що штерес у правi е певним прагненням особи, яке закону не суперечить (чи принаймш не е протиправним), меж1 i змют ш-тересу законом не визначаеться (чим вiн вiдрiзняеться вiд суб'ективного права), а тому штерес не захищаеться законом, а знаходиться шд правовою охороною. Усв> домивши викладене, Конституцiйний Суд робить несподiваний висновок про те, що штерес - це „правовий феномен, який хоча: а) i виходить за межi змюту суб'ективного права; б) а тому не може суперечити Конституцп i законам Укра!-ни...; в) означае прагнення (не юридичну можливють) до користування... конкрет-ним... благом; г) мае на мет задоволення... потреб; д) розглядаеться як простий леп-тимний дозвiл, тобто такий, що не заборонений законом; але при цьому: е) е самос-тшним об'ектом судового захисту та шших способiв правово! охорони" [4].
Оскшьки збагнути з викладеного, що саме единий орган конституцшно! юрис-дикци розумiе пiд iнтересом та як за викладених обставин вш бачить собi захист iнтересу, важко, спробуемо зробити власний висновок з цього ств: iнтерес не е суб'ективним правом, вш е певним прагненням, домаганням особи до яких-небудь благ. Це означае, що закон не встановив мiру дозволено! (чи не заборонено!) пове-дшки особи, не визнав за такою особою навпъ юридично! можливостi щось робити (чогось очшувати вiд iншо! особи); не надав „заштересованш" особi засобiв примусу до !! контрагент, а отже, - не шдтримуе !! прагнення засобами державного примусу. В який спошб за таких обставин штерес шдлягае судовому захисту Конститу-цiйний Суд шчого не сказав, скорiш за все - не зм^ збагнути. Вш в цьому не е поо-диноким з огляду на змют ст. 16 ЦК.
Нареши, Конституцшний Суд виклав у зазначеному ршенш вкрай важливу для усвiдомлення його розумшня змiсту та мiсця штересу думку: „... iнтерес регулюе ту сферу вщносин, заглиблення в яку для суб'ективного права законодавець вважае неможливим або недоцшьним" [3]. Якщо морувати невдале зазначення на те, що штерес щось регулюе (на це нездатне навггь право, якщо йдеться про право суб'ективне), не можна заперечувати думку Суду про те, що штерес визнаеться там (на такш дшянщ суспшьних вщносин, стосовно таких домагань особи), де немож-ливо чи недоцшьно встановлювати право особи.
Таке зазначення уявляеться вкрай доречним з огляду на наведений В.В. Лазор приклад (частину четверту ст. 79 КЗпП): законодавець, наче, не визнав за доцшьне надати працiвниковi можливють бшьш вагомо впливати на виршення питання про черговють надання вщпусток, тому штереси працiвника зважуються з iнтересами роботодавця, взаемоузгоджуються, а в разi вщсутносп узгодженостi мiж !хнiми iн-тересами в силу фактичного становища роботодавця у трудових правовщносинах останнiй приймае рiшення на свою користь. То що ж тут захищати та в який спошб? Зауважимо, що е випадки, коли законодавець визнае певну суспшьну значущють прагнень пращвника, який зацiкавлений у наданнi йому вщпустки у певний час. В таких випадках за працiвником визнаеться право на надання вщпустки в зручний для нього час (частина одинадцята ст. 10 Закону „Про вщпустки").
Саме таке розумшня штересу уявляеться автору правильним. Але ж воно зроб-лено за допомогою традицшного для втизняно! науки методу, коли спочатку проблема виршуеться, а по^м для виправдання зробленого ршення пiдбираються при-клади, яю його пiдтверджують.
Тому з метою виршення питання про змiст поняття iнтересу та його мiсце серед шших правових явищ е необхщним аналiз положень актiв законодавства про працю, якi використовують цю категорда. В Кодексi законiв про працю слово ,Днте-рес" вживаеться бшьше, нiж 10 разiв. Зокрема, воно використовуеться в ст. 10 i 12 КЗпП, положення яких визначають мету колективного договору як „регулювання" певних вщносин та „узгодження iнтересiв" його сторiн та встановлюють як наслщок вiдмови певно! первинно! профстлково! оргашзаци вiд участi в представницькому органу з укладення колективного договору втрату нею права „представляти штереси працiвникiв". Подiбнi за змютом наведеному правилу ст. 12 КЗпП положення ст. 43, 97, 224 КЗпП надають певним особам вщповщш повноваження з огляду на мету ре-атзаци такими особами „штерешв працiвникiв".
В iнших випадках законодавець пов'язуе з наявшстю iнтересiв певш правовi можливостi самого працiвника чи шших ошб, що протистоять йому в шдивщуаль-них трудових вщносинах чи дiють вiд його iменi в цих вiдносинах. Так, ст. 23 КЗпП обумовлюе можливють укладення строкового трудового договору зокрема Интересами" пращвника. Ст. 79 КЗпП, як зазначалося вище, передбачае врахування ште-ресiв працiвникiв при складанш графiкiв вiдпусток. Ст. 130 КЗпП передбачае врахування штерешв пращвниюв при притягненнi 1х до матерiальноl вiдповiдальностi, тому обсяг прав роботодавця щодо працiвникiв-правопорушникiв при притягненнi !х до матерiальноl вiдповiдальностi встановлено з урахуванням зазначених ште-ресiв.
В ушх наведених випадках законодавець обмежуеться лише тим, що серед ш-ших соцiально-економiчних прагнень працiвника, на яю зазвичай в законi не зазна-чаеться, виокремлюе шляхом зазначення на 1х iснування певнi таю прагнення (праг-нення отримати у певний час вщпустку, прагнення встановити певш умови в колек-тивному договор^ та встановлюе правовi форми, в яких таю прагнення можуть реа-лiзовуватись. Такими формами визнаються переговори та досягнув за !х результатами домовленостi (умови колективного, трудового договору, шших угод мiж сторонами колективних чи шдивщуальних трудових вiдносин). Найбiльш наочно тезу про саме таке ставлення законодавця до зазначених прагнень (iнтересiв) пращвниюв iлюструють правила Кодексу законiв про працю, яю поширюються на колективш договори. Шляхом укладення колективного договору сторони врегульовують iнди-вiдуальнi трудовi вiдносини. Оскiльки метою укладення колективного договору е прагнення пращвниюв отримати додатковi трудовi права, бiльший обсяг таких прав, шж його визначено в актах законодавства, при встановленш умов колективного договору вщбуваеться узгодження цих штерешв та протилежних 1м за змiстом iнте-решв роботодавця. Чи мають працiвники право вимагати задоволення 1х вимог в межах колективних договорiв? Формально - ш, оскiльки за ними визнаеться лише право домовлятися про задоволення !х iнтересiв. Отже, поки штереси пращвниюв не узгоджеш у договiрному порядку, вони юридичного значення не мають, не мо-
жуть захищатись, адже !х змют надежно не визначено i вимоги на захист штересу через це не можуть висуватись. Пюля ж того, як щ iнтереси визначенi в колектив-ному (трудовому чи шшому) договорi, вони набувають формально! визначеносп, врештi-решт, - набувають статусу суб'ективного права, яке i шдлягае захисту.
З огляду на викладене нiчiм iншим, шж iнтересом, не може визнаватись i праг-нення жiнки, що мае дтей у вiцi до чотирнадцяти рокiв або дитину iнвадiду до встановлення !й скорочено! тривадостi робочого часу, прагнення будь-якого пращв-ника (який не е ваптною жшкою, жiнкою, яка мае дитину вшом до чотирнадцяти рокiв або дитину-швалща) до встановлення йому неповного робочого часу (частина четверта ст. 51; частина перша ст. 56 КЗпП) до того моменту, коли про це досягнута домовлешсть i таке прагнення набувае ознаки суб'ективного права особи працювати на умовах скорочено! тривалост робочого часу чи неповного робочого часу. 1нте-реси (прагнення) пращвниюв в наведених випадках також не шдлягають i не можуть тдлягати захисту, оскiльки ним не кореспондуе будь-який обов'язок робото-давця щодо !х задоволення. Ц iнтереси лише перебувають пiд правовою охороною, оскшьки законодавець встановив правовi форми, в якi цi штереси можуть набути статусу права. I об'ектом захисту може бути лише сама можливють проведення вщ-повщних переговорiв, а не !х потенцшний результат.
Окреме мiсце серед положень Кодексу закошв про працю займають приписи ст. 199 КЗпП. Ними за батьками та шшими представниками неповнол^нього пращвни-ка i навт за певними державними органами i службовими особами визнаеться право вимагати вщ роботодавця розiрвання трудового договору з таким пращвником, зокрема - за умов, що продовження чинност такого договору порушуе його законш iнтереси (ст. 199 КЗпП). Але ж наведеш правила встановлюють право особи заявити вiдповiдну вимогу (тобто, диспозищю правово! норми) за певних умов, якими зокрема е невщповщшсть продовження роботи штересам пращвника (цi умови склада-ють гшотезу норми). Отже, надання батькам неповнол^нього працiвника чи iншим перелiченим особам права вимагати розiрвання трудового договору не може визнаватись способом захисту штерешв пращвника (шдкреслимо, що закон школи таких способiв щодо iнтересу не встановлюе). 1нтереси неповнолiтнього працiвника стали лише мотивом визнання за його батьками права та умовою, за яко! таке право вини-кае i може бути реадiзоване. Але ж штерес (врахування його значущостi) завжди е мотивом, який спонукае правотворчi органи до визнання за вщповщною особою пе-вного суб'ективного права. Отже, i правила ст. 199 КЗпП не руйнують загальний висновок про мюце iнтересу i його юридичне значення.
За таких умов вважаемо, що зроблений вище висновок про те, що штерес суб'екта трудового права е його прагненням досягти певного сощально-економiчного результату, яке не шдтримано законодавцем шляхом надання такому прагненню статусу суб'ективного права; що штерес через викладене не е формаль-но-визначеним в закош за змютом та обсягом явищем, а тому не шдлягае правовому захисту в будь-який спошб, в який може захищатись суб'ективне трудове право (тобто, взагалi не може захищатись); що штерес шдлягае лише правовш охорош, тобто щодо нього встановлеш правовi форми досягнення домовленосп мiж зацiкав-леною особою та особою, щодо яко! у першо! особи iснують певнi прагнення; вреш-
т>решт, - що шсля досягнення тако! домовленосп iнтерес набувае ознак суб'ективного права, яке i тдлягае захисту, видаеться таким, що грунтуеться на за-конi i е достовiрним.
Що стосуеться розмежування та сшвпоставлення iнтересу, законного та охоро-нюваного законом iнтересу, то в межах трудового права, на нашу думку, мiж ними немае будь-яко! рiзницi, оскiльки будь-який штерес, що його закон визнае, тдлягае правовш охоронi. Не мае юридичного значення, чи вказуе законодавець на щ ште-реси прямо, перелiчуючи 1х, чи визнае за певних обставин можливють задоволення чи врахування певних iнтересiв. Важливим е те, що законодавець у будь-який спошб не визнав певш прагнення особи протиправними, такими, що не вщповщають закону, що (визнання) тягло б позбавлення таких iнтересiв правово! охорони. Можливо, що результатом анатзу актiв цивiльного (господарського) законодавства, Цившьно-го процесуального та Господарського процесуального кодексiв буде прямо проти-лежний висновок, але ж вiн не може впливати на розумшня категорда iнтересу в межах трудового права. Аналiз зазначених актiв та його можливi результати ста-нуть, скорше, пiдставою для вивчення питання про доцшьшсть надання тим ште-ресам, яю позначаються як законнi, статусу суб'ективного права.
Тому слщ критично оцшити позицiю Конституцiйного Суду Укра!ни, що ви-кладена у згаданому рiшеннi [4], а також пропозищю Лазора В. В. щодо визнання в закош правово! конструкцп трудового конфлшту як способу захисту трудового ш-тересу працiвникiв [1]. Ефектившсть правово! охорони iнтересу може бути тдви-щена шляхом встановлення в закош бшьш чiткого порядку проведення переговорiв мiж вiдповiдними суб'ектами та, можливо, запозичення з цивiльного законодавства досвщу правового врегулювання переддоговiрних спорiв.
Щодо напрямкiв подальшого наукового осмислення категорп „iнтерес" в трудовому праву, то вони, на нашу думку, мають полягати у поглибленш анатзу чинного законодавства, що таке поняття використовуе, та розробщ на цш пiдставi бiльш детальних пропозицiй щодо встановлення порядку проведення переговорiв, що передують укладенню колективних, трудових договорiв та iнших угод у сферi працi.
Список л^ератури
1. Лазор В. В. Проблеми правового регулювання трудових спор1в \ конфлжпв за умов формуван-ня ринкових в1дносин в Укра!н1. Автореф. дис. докт. юр. наук: 12.00.05 / В. В. Лазор. - К., 2005. - 40 с.
2. Золотухина Л. О. Догов1рш форми реал1зацп сощально-еконотчних прав та штереав прац1в-никiв в Украгт: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 «Трудове право; право сощального забезпечення» / Л. О. Золотухша. - Х., 2007. - 20 с.
3. Вшнж О. М. Теоретичш аспекти правового забезпечення реал1зацп публ1чних \ приватних гн-тересш в господарських товариствах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юр. наук: 12.00.04 «Господарське право \ господарський процес» / О. М. Вшнж. - К., 2004. - 32 с.
4. Ишення Конституцшного Суду Укра!ни у справ1 за конституц1йним поданням 50 народних де-путатiв Укра!ни щодо офщшного тлумачення окремих положень частини першо! статт1 4 ЦивГльного процесуального кодексу Укра!ни (справа про охоронюваний законом 1нтерес) в1д 01.12.2004 № 18-рп/2004// Оф1ц1йний в1сник Укра!ни. - 2004. - № 50. - Ст. 3288.
Сонин О. Е. Интерес как объект защиты по трудовому законодательству / О. Е. Сонин / //
Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. - 2010. - Т. 24 (63). № 1. 2011. - С. 98-104.
Статья посвящена исследованию категории «интерес», як она понимается в науке и актах законодательства о труде. На этой основе разрабатываются предложения по усовершенствованию действующего законодательства в части, относящейся к теме исследования. Ключевые слова: защита права, способ зашиты права, интерес.
Sonin O. Interest as an object of protected by labor laws / O. Sonin // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2011. - Vol. 24 (63). № 1. 2011. - Р. 98104.
The article deals with the category "interest" yak it is understood in the science and instruments of labor legislation. On this basis, proposals to improve the current legislation as it pertains to the subject of study. Keywords: protection of the right way to protect the rights, interest.
Поступила в редакцию 21.03.2011 г.
