CC BY
0In order to protect the legitimate interests of children, it is really necessary to ensure the right of parent councils (committees) to appeal not only to the bodies of public self-government of the institution, but also to the relevant state and judicial bodies, and to resolve, within the limits of their authority, other issues of the activity of an educational institution, local authorities and local self-government bodies, internal affairs bodies, non-governmental organizations, enterprises, educational and scientific institutions, agricultural holdings and so on and so forth.
In addition, the parental council as the self-governing body should have the right to make proposals for improving the conditions for organizing the educational process, the right to control the rational use of the funds for general compulsory education, and in case of misunderstandings, to contact the relevant education management and public administration bodies to resolve conflict situations.
Thus, parents' councils should be empowered to take initiatives, participate in their implementation, monitor the activities of the administration and the teaching staff in respecting the rights of students to quality education, and to legitimately protect the rights of their children.
Conclusions. As a result, we will emphasize that it is not formal ("on paper"), but the actual activities of self-governing bodies of state and public administration of an educational institution will become the basis for creating a democratic atmosphere in school and beyond. Each advisory board of the school must have both certain powers and obligations to other self-governing structures, that is, in certain situations related to the exercise of the legitimate rights and interests of all participants in the educational process, it should serve as a guide, while in others - subordinate to the authority of other bodies of school management. In this situation, students learn how to manage and subjugate.
Democratization of the socio-cultural space of an educational institution, the establishment of parity dialogical relations of its subjects will promote the acquisition of students the experience of democratic interaction. Under such conditions, the institution will actually become the School of Democracy.
References
1. Bekh V.P. (2009). Self-regulation of the social unit of the educational institution. [Monograph] K.: Publishing of the NPU named after M. P. Drahomanov, 330 p.
2. Bekh I.D. (2015). Selected scientific works. [The education of the individual. Volume 1] Cherniv-tsi: Bukrek, 840 p.
3. Voloshanska I.V. (2007). Subject-subjective relations in the process of education as a necessary condition for its democratization [Collection of scientific works. Pedagogical sciences. Issue 45] Kherson : Publishing KhNU, pp. 154-157.
4. Haievska L. A. (2007). Mechanisms for assessing the training of specialists in state and public administration of education. Pedagogy and psychology, № 3, pp. 95-106.
5. Hirnyi O.I. (2005). School guardian-supervisory boards as institution of democratic education management. Pedagogy and psychology, № 1, pp.103-120.
6. Dovbysh I.A. (2009). Guardian Council in rural schools as a guarantor for the preservation and development of education in the countryside. School management, № 30, pp. 22-26.
7. Karamushka L.M. (2003). Psychology of management: a manual. K.: Millenium, 344 p.
8. Kurkin E.B. (2011). Self-organization and self-management of schoolchildren: the pedagogical aspect. School technologies, № 6, pp. 3-9.
9. Pankevych A. (2009). Models of the public and state management in the educational systems as a factor of creation an effective educational system. The image of a modern educator, № 8/9, pp. 11-14.
10. Pastovenskyi O. (2011). The impact of public factors on the development of a general secondary education management system. Native school, № 11, pp. 5-9.
11. Saghuichenko V. (2010). The partnership of educational institutions and parents as part of state and public administration. Modern school of Ukraine, № 11, pp. 9-12.
12. Yarulov A.A. (2013). Parents' inclusion in joint educational activities of the family and school. School technologies, № 4, pp. 118-125.
ФОРМУВАННЯ CAMOOCBITHbOÏ КУЛЬТУРИ ВЧИТЕЛЯ
Федюк Г.З.
астрант кафедри практично'1 психологи та педагогiки Львiвського державного yHieepcumemy безпеки життeдiяльностi
FORMATION OF SELF-EMPLOYED CULTURE OF TEACHER
Fedyuk G.Z.
post-graduate student of the Department of Practical Psychology and Pedagogy
Lviv State University of Life Safety
Аннотащя
У статп розглянуто поняття «самоосвггня культура педагога», виявлено ïï компонентный склад, ви-значено послвдовш етапи та запропоновано шляхи формування самоосвiтньоï культуры педагога. Abstract
The article deals with the concept of "self-education culture of a teacher", reveals its component composition, determines the consistent stages, and suggests the ways of forming a self-educating teacher's culture.
Ключовi слова: самоосвгга, педагопчна культура, самоосвггня культура, формування, вчитель. Keywords: self-education, pedagogical culture, self-education culture, formation, teacher.
Сучасна украшська система освгги, основнi за-вдання яко1 визначалися в минулому столгт, не вь дповiдаe реалiям соцiально-економiчного укладу, неспроможна працювати у випереджальному ре-жимi та, вiдповiдно, погребуе модернiзацii. Педаго-гiчне спiвговарисгво покликане визначиги новi шд-ходи до змГсту га мегодiв освiги; запропонувати до-корiннi змiни освiгньоi' галузi як сощально-кульгурного iнсгигугу демократичного сустльс-гва.
Галузь освiги погребуе професшно компетент-них, мобiльних, гворчо акгивних i соцiально вщпо-вщальних педагогiв, гогових до викликiв сього-дення, здагних самовдосконалюваги своеi здiбностi га навчально-виховну дiяльнiсгь. Зокрема, нова украшська школа чекае на вчителiв, здагних до безпе-рервноi модернiзацii професiйноi дiяльносгi в кон-гексгi iдеологii якосгi, гобго до проектування, впровадження, оцiнювання, контролю й управлшня якiсгю навчально-виховного процесу. Педагопчна наука ниш розробляе новиш технологи формування професiоналiзму вчигеля, а провщним засо-бом, який забезпечуе зросгання ефекгивносгi шдго-говки, обрано компегенгнiсний пiдхiд, що вГдобра-жено в державних стандартах вищо1' освгги. В основi цього тдходу покладено концепцiю самоос-вГги, яка дозволяе кожному фахГвцю безперервно вдосконалюваги власну особиспсть Г професiйну майсгернiсгь. Оскшьки педагопчна дгяльшсть вГд-буваеться в динашчних, слабко прогнозованих Г по-лГфункцюнальних ситуащях, самостшна освГга, са-морозвигок Г самовдосконалення мають для педагога шдвищену значимють. Без перебГльшення, самоосвгга вчигеля е чинником особистюного га професшно-педагопчного зростання.
Теорш самоосвГги Г мехашзми и здшснення обгрунтували ще видатш гумашсти Г педагоги Я. А. Коменский, Дж. Локк, М. Монтень, Т. Мор, яш ви-словлювали рГзномашгш Где1' про необхвдшсть ком-бшування джерел знання. У теори та практищ освгги в XVIII - XIX ст. були обгрунтоваш перспе-ктивш положення самоосвГги, серед яких: видь лення необхГдного часу для самонавчання, роль особистосп у власнш просвт, самостшшсть у до-борГ навчального матерГалу тощо. Початок XX ст. характеризуеться тдвищеною увагою до питань са-моосвГги. Значний внесок в и розвиток зробили до-слГдники П. Блонський, С. Шацький та ш, яш при-дшяли увагу виданню збГрнишв, енциклопедш, на-уково-популярних видань, призначених для системно1' самоосвГги та саморозвитку населення.
Актуальшсть проблеми самоосвГги демонст-руе особливий штерес, який в останш десятилитя викликають дослщження оптимГзацп процесу само-освГги, умов розвитку особистосп, що саморозви-ваеться, шляхГв Г засобГв управлшня та самовряду-вання навчально-шзнавальною дГяльшстю, рГвшв розвитку шдиввда в самостшному процес особис-тюно орГентованого навчання та професшного вдо-
сконалення тощо [10, с. 74-75]. У науковш лГгера-турГ поняття «самоосвгга» розглядаеться як безпе-рервний процес, який науковщ трактують по-рГз-ному: як 1) споаб оргашзацп суб'ектом тзнаваль-но1' дГяльностц 2) цшеспрямований, систематичний шзнавальний процес; 3) зааб пошуку та засвоення сощального досвгду; 4) вищу форму самовира-ження особистосп. Виконаний аналГз наукових по-шушв дозволив видГлити загальш положення, хара-ктерш для самоосвГги: шщатившсть суб'екта; са-мостшне опанування знаннями; додатковий характер щодо базово1' освгги; цшеспрямовашсть Г систематичшсть самоосвГгнього процесу; високоо-ргашзований рГвень освггньо1' дгальносп. При цьому самоосвгга фах1вця ниш мае орГентуватися на формування професшно1' гнучкосп, мобшьносп та рГвня професшно1' компетентности який дозволив би адаптуватися до невизначених наперед об-ставин, складних непередбачених ситуацш Г пос-тшно змшних, ускладнених функцш, а також на створення умов для усшшно1' самореалГзаци особистосп, запобнання внутршшх конфлжпв Г професшного вигорання [2, с. 4].
Грунтуючись на вивченш психолопчно1' та пе-дагопчно1' лГгератури, порГвняльному аналГзГ та ви-дшених загальних положеннях, а також беручи до уваги, що основною рушшною силою розвитку особистосп е власна дГяльшсть ГндивГда (Л. Виготсь-кий), а педагог е лише оргашзатором Г керГвником, який скеровуе загальш зусилля, ми пропонуемо таке визначення: «самоосвГта - це систематична, щ-леспрямована пГзнавальна дГяльшсть суб'екта пГд впливом сформованих мотивГв Г спонукань, що сприяе розвитку необхвдних компетентностей, яка здГйснюеться в навчальний Г позанавчальний час».
Проблема готовносп педагога до безперервно1' самоосвГги е однГею з фундаментальних в педагоп-чнГй науцГ. II' актуальшсть зумовлена визнанням ролГ професГйно-педагогГчного самовдосконалення в оргашзаци дГяльностГ педагога, його професГйно1' поведГнки, спГлкування та тдвищення рГвня профе-сГйно1' компетентностГ. Цш проблемГ присвячено значну кГлькГстю наукових дослщжень (£. Бездени-сенко, I. Ганченко, Г. Гусев, I. Зязюн, Ю. КулюткГн, Н. КузьмГна, Г. Сухобська та багато Гн.). Науковщ та практики розглядають педагогГчну самоосвГгу як планомГрну самостГйну дГяльнГсть вчителГв (у тому числГ майбутнГх) щодо розвитку наявних Г наступ-нГсного, неперервного, випереджувального форму-вання нових психолого-педагогГчних Г методичних знань Г вмГнь Гз метою 1'х творчого використання ввдповщно до завдань Г характеру освггньо1' роботи [3, с. 9]. Шзнання закономГрностей Г механГзмГв са-моосвГти вчителя (викладача) е необхГдною умовою як розроблення загальнотеоретичних проблем пе-дагопки, так Г вирГшення основних и прикладних завдань. Однак рГвень дослГдженостГ цГе1' проблеми не вГдповГдае сучасним потребам Г тенденщям.
Особливосп педагопчно! самоосвгти нинi по-лягають в прагненш вчителiв до досконалого ово-лодшня сукупнiстю педагопчних знань, умшь, цш-ностей, продуктивних практичних технологiй. Ii змют становлять психолого-педaгогiчнi та предме-тнi знання, творче вивчення педaгогiчного досвiдy, пошук i застосування нових методичних щей, спо-собiв i прийомiв роботи, aнaлiз та узагальнення вла-сно! практики з позицп сьогоднiшнiх вимог, висо-коефективне, креативне вирiшення професшно-пе-дaгогiчних завдань з опорою на рекомендацп науки i тенденцiй ефективно! освiтньоi практики [1, с. 13].
У широкому дiaпaзонi рiзних нaпрямiв педагопчно! сaмоосвiти видiляють основш та додaтковi (побiчнi, допомiжнi). Зокрема, Г. Заюров до основ-них нaпрямiв педагопчно! сaмоосвiти цiлком слу-шно, на наш погляд, вщносить:
1) педaгогiчнy сaмоосвiтy, спрямовану на пог-либлене вивчення психологiчних i педaгогiчних ди-сциплiн, кращого педагопчного досвiдy, досль дження й aнaлiз поведiнки yчнiв, самовдоскона-лення педагопчних якостей;
2) предметну (спецiaлiзовaно фахову) самоос-вiтy, зумовлену бажанням краще пiзнaти нaвчaльнi дисциплiни власного профiлю та сyпyтнi, розши-рити i поглибити сво! знання та навички в обрaнiй цaринi;
3) загальну сaмоосвiтy, спрямовану на розши-рення культурного кругозору та наукового свгго-гляду вчителя;
4) соцiaльнy сaмоосвiтy, викликану участю в сyспiльно-полiтичномy житгi, посиленням уваги до сучасних подiй, пiдвищенням тереав до сустль-них наук, розвитком громадянсько! позицп.
Сюди також доцшьно вiднести iще один важ-ливий напрям:
5) методичний, спрямований на оптимальне планування, оргaнiзaцiю та реaлiзaцiю навчально-виховного процесу, пiдготовкy навчально-методичного забезпечення, а також ефективне розв'язання педaгогiчних ситyaцiй;
В якосп додаткових нaпрямiв видiляють:
1) самоосвиу, зумовлену прагненням удоско-налити художш, мyзичнi, фiзкyльтyрно-спортивнi та iншi здiбностi;
2) сaмоосвiтy, зорieнтовaнy на цшеспрямоване самовиховання особистостi;
3) сaмоосвiтy, пов'язану з iнтересом до улюб-лених занять / розваг у в№ний час (хобi), що супро-воджуються розвитком особистостi в певному на-прямi [5, с. 137-138].
Самоосвггая культура педагога е багатокомпо-нентною структурою, для характеристики яко! необидно розглянути пов'язaнi поняття «культура» i «педагопчна культура». У сучасних наукових дже-релах iснyе величезна кiлькiсть визначень феномена культури; дослiдники нараховують понад 500 визначень цього поняття, водночас жодне з них не е вичерпним, оскiльки складна мiждисциплiнaрнa природа передбачае особливе трактування цiеi ка-тегорп в рiзних галузях знань. З точки зору фшосо-фп освiти, культура е сферою духовного життя лю-
дей, що охоплюе предметнi результати 1хньо1 дiяль-ностi, а також реалiзованi в нiй знання, вмiння, навички, рiвень iнтелектуального, морального й есте-тичного розвитку, свiтогляду, способи i форми ст-лкування. У педагопщ термiн «культура» вживаеться в словосполученш «культура особис-тостi» та визначаеться як рiвень розвитку та реаль зацii сутнiсних сил людини, И здiбностей i обдару-вань; сукупнiсть компетенцiй: iнформацiйних, свь тоглядних, соцiальних, полiтичних, моральних, поведiнкових тощо [6, с. 104].
Тривалий час педагопчну культуру трактували як сукупшсть норм, правил поведiнки, прояв педагопчного такту, педагоriчноi' технiки i майстерно-стi, як педагогiчну грамотшсть i освiченiсть. Розро-блення проблеми педагогiчноi культури в роботах С. Архангельського, А. Барабанщжова, Е. Бонда-ревсько!, В. Сластьонiна та шших дослiдникiв зба-гатили педагогiчну науку. Ниш поняття «педагоп-чна культура» розглядаеться як важлива частина за-гальноi культури вчителя, викладача, що виявляеться в системi професiйних якостей i специ-фiцi професiйноi дiяльностi. Зокрема, В. Симоне-нко визначае ii як «штегративну якiсть особистостi педагога-професiонала, умову та передумову ефективно!' педагопчно!' дiяльностi, узагальнений пока-зник професшно1' компетентностi педагога та мету його професшного самовдосконалення» [8, с. 2021].
Результатом вивчення й аналiзу основних понять нашого дослщження стало таке визначення: самоосвiтня культура педагога - це поеднання ви-сокого рiвня науково1' органiзацii розумово!' працi та цiлеспрямованого розвитку особистосп вчителя, який досягаеться за допомогою сукупносп напря-мiв самоосвiти. У нашому розумiннi самоосвiтня культура вчителя е провщним показником профе-сшно1' майстерностi, як найвищий рiвень педагопчно!' дiяльностi та творчо1' активносп особистостi педагога, що забезпечуе самоорганiзацiю високого рь вня професшно1' дiяльностi [9, с. 25], а самоосвгга -визначальною умовою i провiдним способом И до-сягнення. Самоосвiта вчителя, що охоплюе загаль-нонауковий, психолого-педагогiчний, методичний, предметний та ш. напрями, характеризуеться широким освишм полем i виконуе так функцп:
• доповнюе, поглиблюе, розширюе, системати-зуе базову загальну, психолого-педагопчну та предметну тдготовку;
• компенсуе недолiки базово1' освiти та е засо-бом 1'х усунення;
• допомагае осмисленню кращого досввду роботи та власно1' самостшно!' практично!' дiяльностi;
• сприяе формуванню iндивiдуального стилю професiйноi' дiяльностi;
• е засобом самотзнання та самовдосконалення;
• уможливлюе становлення власно1' професш-но1' позицii' вчителя.
Щд формуванням самоосвiтньоi' культури ми розумiемо дiалектичний процес, в якому взаемодь ють такi чинники: науково-педагогiчна, навчально-методична та спецiалiзована iнформацiя; форми,
методи, технологи, засоби навчання та самоосвГги; сучасш засоби комушкацп тощо. За лопкою фор-мування, ми видшили три перюди цього процесу вже тд час професшно!' тдготовки майбутнього вчителя: пГдготовчий, органГзацГйний Г етап реалГ-заци.
Шд час першого - пгдготовчого - перюду дГа-гностуеться особистГсть студента - майбутнього педагога за такими показниками: мотиви вступу в педагопчний заклад, рГвень загальноосвггньо!' тд-готовки, ступГнь сформованостГ умГнь Г навичок са-мостшно!' роботи, характер штересш, шдиввдуальш особливостГ, особистГсна самооцГнка. АналГз даних Г визначення початкового рГвня шдготовленосп студента дозволяе скласти вдивщуальну програму самоосвГти майбутнього педагога.
Другий - органгзацшний перюд. Розробляеться шдивщуальна програма студента з самоосвГги: йому пропонуються рГзнГ види Г форми самоосвГти, шд час яких вщбуваеться формування досвГду са-моосвггньо!' дГяльносп. Самоосвгга студента на цьому етапГ передбачае пГдтримку та сприяння нау-ково-педагогГчних працГвникГв.
Третш - перюд реалгзацИ - спрямований на на-лагодження та регулювання взаемозв'язку самона-вчання та формування початкового практичного професшного досвгду, тобто фактично!' реалГзаци функцГй самоосвГти. На цьому етапГ безпосередне педагогГчне керГвництво не передбачене, весь про-цес вГд визначення мети до оцГнювання результатГв самоосвГти майбутнГй учитель здГйснюе самоту-жки.
ВГдомо, що продуктивна самоосвГгня дГяль-шсть можлива лише за умови достатньо!' готовносп до не1'. Готовтсть до самоосвГги визначаеться цш-снГстю розвитку майбутнього вчителя, сформованГ-стю таких складникГв його особистостГ: мотивацГй-ного; когшгивного; оргашзацшного; морально-во-льового (допитливГсть, критичнГсть, працездатнГсть тощо); рефлексивного [7]. Шд готовшстю вчителя до педагопчно1' самоосвГги розумшть оволодшня компонентами самоосвггньо!' дГяльносп [4, с. 247248], як1 можуть бути об'еднаш в так! блоки:
1) цттсно-мотшацшний компонент - система педагогГчних цГнностей, особистГсних смис-лГв, мотивГв, ГнтересГв, потреб вчителя, яка сприяе розвитку педагогГчного самоосвГти, а також формуе особистГсно-цГннГсну установку педагога.
2) когттивно-операцтний компонент - базова культура особистостГ; достатня кГлькГсть психо-лого-педагогГчних Г спецГально предметних знань Г вмшь 1'х застосовувати (факти, поняття, категорп, закони, теорп, методи, технологи тощо); вмшня обирати джерела тзнання Г форми самоосвггньо!' дГяльностГ; додатковГ знання Гз предмета Г педагогГ-чно1' науки, отримаш переважно в самоосвггнш дГя-льностГ.
3) контрольно-рефлексивний компонент - во-лодГння системою контрольних Г рефлексивних операцш стосовно власно1' навчально-шзнавально!' дГяльностГ.
Дослщжуючи процес формування самоосвгт-ньо! культури майбутнього педагога, ми розгляда-емо навчання та самонавчання вчителя не гзольо-вано один вiд друга, а як поступовий перехiд ввд навчання до самоосвгтньо! дiяльноcтi. Цей процес ввдбуваеться пiд час професшно! подготовки у педа-гопчному ЗВО за допомогою взаемодп суб'екпв освгтньо! дiяльноcтi, де основною умовою е методика оргашзацп викладачами процедур навчання, виховання та розвитку cтудентiв (оcвiтнього процесу в цшому) таким чином, щоб сприяти вироб-ленню в мaйбутнiх педагопв caмооcвiтнiх умiнь, як1 вiдповiдaють розглянутим вище компонентам самоосвгтньо! дiяльноcтi.
Безперечно, практика сввдчить, що далеко не ва молодi фaхiвцi - випускники педaгогiчних ЗВО, готовi до самоосвгтньо! дiяльноcтi. Причини - в за-гоcтреннi низки cтiйких тенденцiй, яш гальмують цiлicний розвиток вчителя: несшвпадшня особисть сних прагнень i професшних функцiй; вiдiрвaнicть педагопчно! оcвiти вгд загальнокультурного розвитку; домiнувaння предметно! спрямованосп в шд-готовцi вчителя; роз'еднання рiзних етaпiв професшно! пiдготовки i розвитку вчителя та ш. Резуль-тати опитувань, проведених серед досввдчених учителiв-прaктикiв, св1дчать про те, що проблема удосконалення самоосвгга педaгогiчних пращвни-к1в не втратила aктуaльноcтi: бiльшicть учителiв займаються самоосвгтою епiзодично, не мають пев-ного плану (програми) профеciйного зростання, не-компетентнi у виборi змicту, форм i методiв оргашзацп' самоосвгтньо! дiяльноcтi та iн.
На етат «входження в професш» в молодого вчителя виникае гостра потреба проaнaлiзувaти себе як фaхiвця, оцiнити сво! профеciйнi якоcтi, знання, вмiння та навички, що е передумовою для формування педагопчно! рефлексп - комплексно! розумово! здiбноcтi до поcтiйного aнaлiзу й ощню-вання кожного кроку професшно! дiяльноcтi. В результат aнaлiзу власно! педaгогiчно! дiяльноcтi молодим фaхiвцем i порiвняння з оцшюванням !! дос-ввдченими колегами формуеться «знання про незнання» - суперечшсть, розрив мiж тим, «що знаю» i «чого не знаю», «як роблю» i «як треба». Ця cуперечнicть - потужний стимул до саморозвитку: в учителя виникае потреба компенсувати «дефщит знань», формуються мотивaцiйнi установки на са-моосвпу.
Сaмооcвiтa охоплюе широке коло питань, од-нак cпрямовaнicть педaгогiчно! самоосвгга мае бути зорiентовaнa на усунення тих проблем, що е актуальними як для конкретного вчителя, так i для закладу освгти в цшому. До таких проблем, що ста-новлять основу самоосвгга молодого вчителя, можуть бути ввднесеш, зокрема, таю: проблеми педа-гопчного cпiлкувaння, новиш освиш технологи, питання впровадження та реaлiзaцi! Державних ста-ндaртiв освгга, методика роботи з ргзними категорь ями учшв, методи i прийоми aктивiзaцi! шзнаваль-но! caмоcтiйноcтi учшв тощо.
Програма самоосвгга вчителя-практика мае пе-редбачати так1 оргашзацшш етапи [7]:
1) Установчий - тсля чпкого визначення пра-гнень, мотивiв, нaпрямiв, конкретизацй' проблеми (теми), формулюються цш, завдання, визнача-ються засоби i методи роботи, складаеться Гндивь дуальна програма iз сaмоосвiти.
2) Навчальний - ознайомлення iз психолого-педагопчною та методичною лiтерaтyрою з на-пряму (проблеми) сaмоосвiти.
3) Практичний - накопичення педaгогiчних фaктiв, !х вiдбiр i aнaлiз, перевiркa нових методiв роботи, спостереження та, за потреби, експеримен-тальна робота; супроводжуеться продовженням ви-вчення лiтерaтyри i нормативних докуменпв.
4) Теоретичний - осмислення, aнaлiз i узагаль-нення накопичених педaгогiчних фaктiв; доцiльно оргaнiзyвaти колективне обговорення промiжних резyльтaтiв сaмоосвiти на зааданнях методичних об'еднань; вiдвiдyвaння з подальшим aнaлiзом i са-моaнaлiзом вадкритих занять i позакласних зaходiв.
5) Пiдсyмково-контрольний - пiдведення шд-сумк1в самоосвиньо! дiяльностi за певною темою (проблемою): опис проведено! роботи, виявлених факпв, !х aнaлiз, теоретичне обгрунтування резуль-тaтiв, формулювання загальних висновк1в i визначення перспектив у робота
Безперечно, в самоосвинш роботi важлива на-цiленiсть на результат, тому в прогрaмi повинш бути зaфiксовaнi промiжнi та кiнцевi результати самоосвиньо! роботи над темою (проблемою), запла-новaнi рiвнi компетентностi, термiни !х досягнення та вщповвдт критерп. Результатами сaмоосвiти вчителя на певному етaпi е: тдвищення якостi ви-кладання предмета (що потребуе чiтких показник1в, за якими буде визначатися ефективнiсть i якють освиньо! дiяльностi); розробленi й опублжоваш методичнi посiбники, стaттi, програми, сценарп, методичнi вкaзiвки (рекомендаци); апробування нових форм, методiв i прийомiв навчання; доповiдi, виступи на науково-методичних заходах; розроб-лення дидактичних мaтерiaлiв, теспв, зaсобiв наоч-ностi; пiдготовкa та проведения ввдкритих урок1в i позакласних зaходiв iз використанням сучасних те-хнологiй навчання та виховання; проведення семь нaрiв, конференцiй, мaйстер-клaсiв, треншпв iз до-слвджувано! проблеми (теми) тощо.
Таким чином, система самоосвгга вчителя -цшшсно-смислова, мотивaцiйнa, творча профе-сiйнa дiяльнiсть, спрямована на опанування сучасних педaгогiчних щей i технологiй, що забезпечуе особистюне та професiйне зростання педагога, тдвищення якосп навчання та виховання учшв. Метою та результатом самоосвгга вчителя як умови його особиспсно-професшного зростання е розви-ток педагопчно! мaйстерностi. Критерiями ефекти-вносп процесу сaмоосвiти вчителя е: володшня способами i прийомами ефективного застосування новиньо! професшно-педагопчно! шформацп; тво-рчий шдхвд до вирiшення професiйно-педaгогiчних проблем; рiвень реaлiзaцi! психолого-педaгогiчних, методичних i спецiaлiзовaно предметних знань, умшь i навичок (компетентнiсть); рiвень сформова-носп умшь самоосвиньо!, а також науково-практично!, дослщницько! дгяльносп.
Процес формування самоосвiтньоi культури майбутнього педагога вiдбуваеться в рiзних видах дiяльностi: навчальнiй керованiй i самостшнш, ко-мунiкативнiй, творчiй, науково-дослгдницькш та ш. Особливо!' уваги потребують творчий i науково-до-слiдний види, яю дозволяють вчителю постiйно пе-ребувати в ситуаци наукового пошуку вщповвдей на питания, як1 стимулюють його шзнавальш потреби, прагнення до самоосвгга i формують готов-шсть г! реалiзувати протягом усiе!' життедiяльностi. ЦГ види дГяльносп сприяють оволодшню методикою ведення запиав змюту опрацьованого джерела (план, конспект, тези, цитування), подготовки ано-тацп на рекомендований або самостшно пщбраний матерГал, подготовки реферату або науково! допо-вщ, виступу, вГдкритого уроку, методично! розро-бки, науково! статп тощо). Важливо зауважити, що консультацшна допомога та моральна тдтримка всього педагопчного колективу е необхгдними для формування самоосвиньо! культури молодого вчи-теля.
Отже, аналГз науково! лиератури та практичного досвщу дав нам змогу подати визначення Г ро-зкрити поняття самоосвиньо! культури педагога; визначити компонентний склад самоосвиньо! культури; видГлити послщовш етапи формування самоосвиньо!' культури педагога; визначити змГстовГ компоненти самоосвиньо! дГяльностц охарактери-зувати рГвш готовносп вчителя до самоосвиньо! дь яльносп та Гх показники. Грунтуючись на наукових тдходах, ми дшшли до висновку, що формування самоосвиньо! культури педагога - це складний процес, на який впливае багато чинник1в. Ефектив-шсть цього процесу залежить вщ системно оргаш-зовано! дГяльносп вчителя, де провщна роль нале-жить Г! творчому та науково-дослщному видам. До подальших напрямГв наукового пошуку вгдносимо визначення теоретико-методолопчних Г оргашза-цшно-методичних основ системи безперервно! про-фесшно! самоосвгга педагога як найважлившо! умови розвитку його особистосп.
Список лiтератури
1. Бездениско Е. Д. Самообразование как условие личностно-профессионального роста учителя : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.08. Ростов н/Дону, 2007. 26 с.
2. Ганченко И. О. Развитие личности педагога в системе непрерывного профессионального самообразования : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.01. Краснодар, 2004. 342 с.
3. Гусев Г. И. Подготовка студентов к педагогическому самообразованию в процессе их самостоятельной работы по педагогике : автореф. дис. ... канд. пед. наук. Москва, 1974. 23 с.
4. Дыганова Е. А. Формирование самообразовательной культуры будущего педагога-музыканта. Вестник ТГГПУ. 2011. № 3(25). С. 245-250.
5. Закиров Г. С. Организация самообразования учащейся молодежи. 2-е изд., дополн. Казань : КГПУ, 2000. 165 с.
6. Коджаспирова Г. М. Педагогика в схемах, таблицах и опорных конспектах. Москва : Айрис-пресс, 2006. 256 с.
7. Малькина Т. Е. Об основах организации самообразования молодого учителя. Современный подход к преподаванию : материалы конф. Новокузнецк. URL: https://www.pedmasterstvo.ru/conference notes/86 (дата обращения: 01.05.2018).
8. Общая и профессиональная педагогика : учеб. пособ. для студ. пед. вузов / под ред. В. Д. Си-моненко. Москва : Вентана-Граф, 2005. 368с.
9. Педагопчна майстершсть : подручник / I. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, I. Ф. Кривонос та iH. ; за ред. I. А. Зязюна. 3-те вид., допов. i переробл. Ки!в : СПД Богданова А. М., 2008. 376 с.
10. Lytvyn A., Solov'ev V. Learner-Centered Approach in Teacher Education. Forming and Qualitative Development of Modern Educational Systems : materials digest of the LXIV international research and practice conference. (London, September 26 - October 01, 2013). London : IASHE, 2013. P. 74-76.
ИНТЕРАКТИВНЫЕ ТЕХНОЛОГИИ ПРОЕКТНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ УЧАЩИХСЯ В ПОЛИКУЛЬТУРНОМ ВОСПИТАНИИ
Хаджиев С.М.
к.п.н., доцент кафедры педагогики и психологии Чеченского института повышения квалификации работников образования (г. Грозный)
THE INTERACTIVE TECHNOLOGIES OF STUDENTS' PROJECT ACTIVITY IN MULTICULTURAL
EDUCATION
Khadzhiev S.M.
Ph.D., assistant professor ofpedagogy and psychology.
Chechen Institute for Teacher Training.
Аннотация
В статье раскрываются потенциальные возможности формирования у молодежи межкультурной компетентности в процессе разработки, презентации и защиты поликультурных проектов. Перспективность поликультурных проектов обоснована выделением факторов и средств и специфики различных типов проектов.
Abstract
The potential opportunities for youth to develop cultural competence in the development of presentations and the protection of multicultural projects are discussed in this article. The prospects of multicultural projects are justified by the allocation of factors of means and specificity of different types of projects.
Ключевые слова: поликультурное воспитание, поликультурный проект, интерактивность, внутренняя культура личности, народный этикет, межкультурная коммуникация
Keywords: multicultural education, multicultural project, interactivity, the internal culture of the individual, the folk etiquette, intercultural communication.
Важной задачей образования и воспитания подрастающего поколения в новых политико-экономических условиях в стране становится подготовка молодого поколения к жизни в поликультурной среде. Поликультурное воспитание при этом рассматривают как важную составную часть социализации молодежи, воспитания готовности учащихся к осознанному выбору культурных ценностей и продуктивной деятельности в условиях культурного многообразия общества.
В зависимости от поставленных задач поликультурного воспитания все формы и методы можно рассматривать как технологии изучения ценностей разных культур, межкультурной коммуникации и создания учащимися собственных проектов межкультурного взаимопонимания. Эффективность технологий поликультурного воспитания зависит от того, насколько удастся стимулировать взаимодействие участников с культурными ценностями, разнообразить обмен информацией, настроить их на совместное решение проблем, погружать их
имитируемую или реальную атмосферу сотрудничества в решении социальных проблем [2, с.5].
Одной из более продуктивных технологий, направленной на самостоятельную поисковую познавательную и социальную деятельность учащихся в поликультурной социальной среде является проектная деятельность учащихся [5]. При этом учебным проектом считается «совместная учебно-познавательная, творческая или игровая деятельность учащихся-партнеров, имеющих общую цель, согласованные способы деятельности, направленные на достижение общего результата по решению какой-либо проблемы, значимой для участников проекта» [8]. Переформулируя определение учебного проекта, данное Н.Ю.Пахомовой [5], поликультурным проектом можно назвать целенаправленную поисковую деятельность учащихся над проблемами культурных различий, в которой они приходят к знанию, пониманию, принятию ценностей разных культур и межкультурному взаимопониманию как значимому результату своего замысла. Она по
