CC BY
13
Висновки.
1. Досягнення цЫ фундаменталiзаци шформатично! освгти можливе через оргашзовану цiлеспрямовану педагогiчну дiяльmсть, яка забезпечуе реалiзацiю методолопчно!, професшно-opieHTOBHol, розвивально!, прогностично1 та штегративно! функцш.
2. Ключовим у концепцп фундтовання e принцип нас^зно! штеграци навчальних дис-циплiн на oснoвi формування iнфopматичних кoмпетенцiй. Показником iнтегpативнoстi навчальних дисциплш служить наступнiсть у розгортанш навчального змiсту й структури навчальних дисциплiн на oснoвi фундаментальних кoнцепцiй iнфopматики.
3. Фундговання змiсту навчально1 дисциплiни дозволяе визначити стшке (iнваpiантне) ядро ll змкту, а фундаментальнiсть може бути досягнута, якщо в змiстi навчання чггко виокре-мленi фундаментальнi основи навчального предмета, яю вiдпoвiдають фундаментальним основам предметно! области
4. СтабЫзащя ядра змiсту та засoбiв навчання шформатики через iнваpiантнiсть вiднoснo операцшно! системи та мови програмування сприяе пiдвищенню piвня теоретично! пiдгoтoвки, pеалiзуe мiжпpедметну iнтегpацiю, надае шиpoкi можливост вибору апаратних та програмних засoбiв навчання iнфopматичних дисциплiн, знижуючи !х ваpтiсть за рахунок використання ль цензiйнo чистого, вiльнo поширюваного, лoкалiзoванoгo програмного забезпечення.
Л1ТЕРАТУРА
1. Афанасьев В. В., Поваренков Ю. П., Смирнов Е. И., Шадриков В. Д. Профессионализация предметной подготовки учителя математики в педагогическом вузе. — Ярославль: Изд-во ЯГПУ, 2000. — 389 с.
2. Буракова Г. Ю. О проблеме профессионализации в обучении математике студентов педвузов // Ярославский педагогический вестник. — 2002. — №3 (32).
3. Минькович Т. В. Обучение компьютерным технологиям с позиции решения сквозных проблем информатики // Матер. XI Междунар. конф.-выставки «ИТО — 2001». — М., 2001.
4. Михалш Г. О. Професшна шдготовка вчителя математики у процес навчання математичного анал> зу. — К.: Д1Н1Т, 2003. — 320 с.
5. Рекомендации по преподаванию информатики в университетах: Пер. с англ. — СПб., 2002. — 188 с.
6. Семакин И. Г., Хеннер Е. К. Информатика в школе гуманитарного профиля // Матер. XI Межд. конф.-выставки «ИТО — 2001». — М., 2001.
7. Семержов С. О. Стабтзащя курйв шформатики як зайб фундаментал1заци шформатично! осв1ти // Рщна школа. — 2008. — №5. — С. 11-12.
8. Сластенин В. А. Формирование личности учителя советской школы в процессе профессиональной подготовки. — М.: Просвещение, 1976. — 160 с.
9. Широких А. А. Методическая система подготовки учителя информатики по основам искусственного интеллекта: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.02 / Пермский гос. пед. ун-т — Омск, 2007. — 23 с.
Людмила СИДОРЧУК
ФОРМУВАННЯ ЕРГОНОМ1ЧНО1 КУЛЬТУРИ ЯК МЕХАН1ЗМУ ОСОБИСТ1СНО ПРОФЕС1ЙНОГО РОЗВИТКУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ
Суттсть людини полягае в постшному розвитку як indueida, oco6ucmocmi, суб'екта dirnbnocmi та iндuвiдуaльнoстi. Сенс тдвищення профестного рiвня ергономачног культури фaхiвця — сформувати палШру професшно значущих властивостей i якостей oсoбuстoстi та зробити процес самовдоскона-лення суттстю всього и подальшого професюнального життя.
Постановка проблеми. 1нтегращя Укра!ни в загальноевропейський освггнш простар де-далi бшьш piшуче висувае у центр вггчизняно! системи освгги i виховання прюритет людсько! особистоста. Складшсть i неоднозначшсть змш, яю ввдбуваються у нашому суспiльствi, став-лять учителя перед необхвдтстю цiннiснoгo самовизначення, вимагають вiд нього pеалiзацil демократичних i гуманiстичних пpинципiв у педагопчнш дiяльнoстi, пiдвищення piвня його профеийно! пiдгoтoвки. Це потребуе переходу ввд типових педагoгiчних технoлoгiй навчання до креативних, творчих, oсoбистiснo opieнтoваних.
Науков1 записки. Серш: Педагопка. — 2008. — №8
75
Одним з механiзмiв суб'ективно-особисткного освоення сощально! дшсноста, що лежить в основi формування системи особисткних i трудових сенсш, е сощальна iдентичнiсть. Як ввд-значають Ю. Л. Качанов i Н. А. Шматко, механiзмом сощально! вдентичноста, що реалiзуе 11 змiстоутворюючу функщю, може слугувати формування особливого образу «Я-позищя соща-льного простору». Встановлення стабшьних зв'язкiв мiж смисловою сферою i образом «Я-позицiя соцiального простору» обумовлюе стiйку iнтеграцiю у складi смислово1 сфери, що до-сягаеться в життевих стратегiях через реалiзацiю професiйних можливостей. Вихiдною крап-кою в аналiзi професiйного зростання е самосввдомкть, яка породжуе «Я-концепщю» особис-тостi — систему уявлень людини про себе як суб'ектовi свого життя та працi. «Я-концепщя» е основою професшного розвитку фахiвця. У межах «Я-концепцп» формуеться уявлення про профеийне майбутне у виглядi образу професп або у виглядi конкретно! професшно! мети. Образ професп реалiзуеться через процесуальну активнiсть людини, що базуеться на ввдчутл вщ-повiдальностi, конкретна мета — через цшьову активнiсть, яка Грунтуеться на контролi за ситу-ацiями i вiдносинами. Результатом ще! ситуацп е досягнення профеийно! майстерностi, показ-ником яко! е, зокрема, ергономiчна культура особистоста.
Аналiз останнiх дослiджень i публiкацiй. У вiтчизнянiй та зарубiжнiй психологи i педа-гогiцi визначет вихiднi концептуальнi положення, принципи, яю можна покласти в основу особисткно! переоркнтацп як загальноосвггньо!, так i профеЫйно! пiдготовки молодi. Цi принципи поступово викристалiзовуються у теоретичних здобутках таких вiдомих вчених, як Л. С. Виготський, А. Маслов, К. Роджерс, А. С. Макаренко, О. М. Леонтьев, С. Л. Рубшштейн,
B. О. Сухомлинський, Ю. Козелецький, Г. С. Костюк, I. А. Зязюн, В. Г. Кремень, Н. Г. Ничкало,
C. Д. Максименко, В. О. Моляко, Г. О. Балл, I. Д. Бех, М. Й. Боришевський, В. А. Семиченко, С. О. Сисоева, Н. В. Чепелево! та ш. Особисткно орiентована освгга виступае у поглядах цих вчених як визначальний чинник гармошзацп суспiльства та усiх його члешв. Проте наукова думка ще не дала однозначно! й аргументовано! вiдповiдi на запитання щодо сутност психоло-го-педагогiчних умов, якi забезпечують процес розробки й упровадження особисткно-орiентованих технологiй у систему вищо! педагопчно! освiти, зокрема, формування ергожмч-но! культури як механiзму особисткно-професшного розвитку майбутнього вчителя.
Формулювання щлей статтi. У статтi проведено теоретичне обгрунтування процесу формування ергономiчноl культури як механiзму особистiсно професшного розвитку майбутнього вчителя. Доведено, що ергож^чна культура — це результат процеЫв професшного самовиз-начення, персоналiзацп й самооргашзацп, що проявляеться в усввдомленш себе представником певно! професп i професiйного спiвтовариства, певний стутнь ототожнення-диференщаци себе зi справою та шшими, що виявляеться в когштивно-емоцшно-повед^овому самопису «Я».
Проте ергономiчна культура фахшщв не зводиться лише до формально! профеийно! са-мопрезентаци (у професшнш спiльностi та справi). Визначальними характеристиками ергоно-мiчноl культури, о^м тотожностi, визначеностi й цiлiсностi, можуть бути назваш позицш-нiсть, рефлекЫя i вiдповiдальнiсть. Бiльш того, на сучасному етат розвитку науково-техшчного прогресу зовнiшнi професiйно-диференцiйнi ознаки виявляються «розмитими» вна-слiдок процесiв ушфжацп й стандартизацп професшно! дiяльностi, на перший план для формування ергож^чно! культури висуваються ознаки внутршнього плану — позицiйнiсть, ввдповь дальшсть i рефлексiя.
У педагогiчнiй лiтературi за останнi десятилiття дослiдження особистост «професiонала» проводяться за двома напрямами: з «погляду професiйно важливих якостей особистоста та з по-гляду вивчення цiлiсностi особистостi» [1]. Науковi роботи за цими напрямами належать Б. Г. Ананьеву, Н. В. Кузьмшш, К. К. Платонову, I. Н. Рибакову, В. Д. Шадржову та ш. Зокрема, Н. В. Кузьмша визначае «професiоналiзм дiяльностi» як «якiсну характеристику суб'екта дiяльностi — представника дано! професп, що визначаеться мiрою володiння ним сучасними засобами розв'язання професiйних завдань, продуктивними способами !! здiйснення». Пiд «професiоналiзмом» розумiеться «висока майстернiсть щодо обрано! професп, що дозволяе... бути «конкурентоздатним на ринку пращ. Професiоналiзм забезпечуе високу мобшьшсть фахь вцiв, !х здатнiсть освоювати нововведення i швидко адаптуватися до розвитку умов виробницт-ва, здатнiсть самостiйно вибирати сферу дшльноста, ухвалювати вiдповiдальнi рiшення i забез-печувати саморегуляцiю поведiнки».
76
Науков1 записки. Серш: Педагопка. — 2008. — №8
У робот А. К. MapKOBOï «Психолопя професiоналiзму» найбiльш повно i всесторонньо розглядаеться цiлiсне системне розумшня професiоналiзму. I. I. Проданов визначае професю-налiзм як штегращйну якiсть особистоста, що включае професшну компетентшсть, мораль-тсть, iнiцiативу й майстертсть. У науковiй роботi Г. А. Бокарьовоï «професшна готовшсть» — це цЫсна властивiсть особистоста, що включае знання, спрямована на оволодiння знаннями, умшнями, навичками в процеи навчальноï дiяльностi.
Сутнiсть людини полягае в постшному розвитку як шдишда, особистостi, суб'екта дiяль-ностi та шдиввдуальноста. Сенс пiдвищення професiйного рiвня ергономiчноï культури фахiв-щ — сформувати палiтру професiйно значущих властивостей i якостей особистостi та зробити процес самовдосконалення сутнiстю всього його подальшого професiонального життя. Такий погляд на формування ергожмчжй культури фахiвця вимагае якiсноï перебудови процесу без-перервноï професiйноï освiти, посилення його розвиваючоï функпiï. У цьому полягае основна вдея нашого наукового пошуку.
Логiка нашого дослiдження така: формування ергож^чжй культури майбутнього фахiв-ця тiсно пов'язано з поняттям «шдиввдуальшсть людини».
Проблема iндивiдуальностi людини — одна з найважливших у системi наук про людину. Iндивiдуальнiсть як наукове поняття до недавнього часу дослвджувалося головним чином у фь лософiï й психологiï, проте на сьогодш iндивiдуальнiсть стала предметом спещального вивчен-ня педагогiки, ергономiки, аксюлогп, акмеологiï, андрагогiки та iнших, нових галузей знання. Що особливого виявилося в змiстi поняття «iндивiдуальнiсть» з розвитком нових наукових на-прямiв в областi фiлософiï, педагогiки i психологи освгти? Вiдповiдь на дане питання дозволить визначити сутнiсть формування ергожмчжй культури як механiзму особисткно-професшного розвитку майбутнього вчителя.
У фшософп, психологiï й педагопщ iндивiдуальнiсть визначаеться по-рiзному: у фшо-софському й педагогiчному знаннi дом^юче положення займае розумiння iндивiдуальностi як особливоста, неповторностi, унiкальностi людини. 1ндиввдуальшсть розглядаеться фiлософами (Г. М. Гак, Л. А. Зельонов, М. С. Каган, I. С. Кон, Д. Г. Лоуренс, Н. К. Мiхайловський, I. I. Резвщкий, В. П. Тугарiнов, Ю. Хабермас та ш.) i педагогами (О. А. Абдуллша, Е. В. Бондаревська, В. С. Ьлын, В. А. Сластенш та ш.) як «особливо утворена ознака», «iстотна риса особистостi». Наголошуеться на злит понять «особистiсть» та «аидиввдуальшсть». У той же час ряд психолопв i педагогiв (Б. Г. Ананев, О. С. Гребенюк, В. С. Мерлш, В. В. Печенков, С. Л. Рубшштейн, В. М. Русалов та ш.) займають протилежну позищю в розумiннi шдиввдуаль-носта. Бiльшiсть психологiв дослiджують iндивiдуальнiсть як психiчний свiт людини, як те, що вiдрiзняе людину вiд тварини й сощального свiту — це штегральна характеристика психiчних властивостей, сташв i якостей людини, що ввдображае ïх еднiсть. У психологiчних дослвджен-нях (Б. Г. Ананьев, Л. I. Божовiч, В. С. Мерлш, Б. Ф. Ломов, С. Л. Рубшштейн) представлена сутшсть шдиввдуальност як штегральжй характеристики людини, показано сшвввдношення поняття «iндивiд» — «iндивiдуальнiсть» — «особисткть». Якщо особистiснi якостi породжу-ються сопiальним свiтом, залежать вщ нього, то iндивiдуальнi якостi ввдображають психiчний свiт людини i складають певш ïï сфери. Сфера — це область психжи з певними властивостями: когнiтивними, мотивапiйними, афектними тощо. Тому iндивiдуальнiсть визначаеться як штеле-ктуальна, мотивапiйна, емопiйна, вольова, наочно-практична, мае саморегуляпiйну i екзистен-щальну сфери (О. С. Гребенюк). Ми подшяемо дану позипiю i розглядаемо шдиввдуальшсть як сплав психiчних сфер людини (штелектуальжй, мотивапiйноï, вольовоï, емоцшжй, наочно-практичноï, саморегуляпiйноï i екзистенщальжй), що е показником особистiсно професшного розвитку фахiвцiв та рiвня ïх ергономiчноï культури.
У 30-i роки Б. Г. Ананьевим запроваджено уявлення про акмеологiю. На сьогоднi свш ро-звиток отримали педагогiчна акмеолопя, сопiальна, креативна та iншi аспекти акмеологп як самостiйнi, але взаемозв'язаш науковi галузi знань щодо вдосконалення, розвитку людини, до-сягненнi нею зршоста. Об'еднуючим пi науковi напрями е шдивщуальшсть людини, турбота про те, щоб кожен пращвник зм^ досягти належного рiвня прапездатностi. Концепци акмеоло-гiï, категорiï й закож^рноста, умови i можливостi гармонiзапiï людини (А. А. Бодальов, Н. Ф. Вшнякова, Ю. А. Гагин, Н. В. Кузьмша, М. I. Станкш та iн.) свiдчать про те, що проблема шдивщуальност людини як професюнала е однiею з серйозних проблем людинознавства,
Науков1 записки. Серш: Педагопка. — 2008. — №8
77
ввдображае нагальну потребу фахiвця будь-якого профiлю в самовдосконаленнi. Звертае на себе увагу той факт, що у розв'язаннi акмеологiчних проблем учет вперше видiляють вдивщуаль-шсть людини разом з iндивiдуальними та особисткними аспектами 11 iснування. ЦЫсний тд-хiд до само1 людини, бачення 11 як суб'екта свое1 життедiяльностi дозволяе акмеологам пред-ставити новий погляд на освггу, парадигму акмеолопчно! освiти та виховання.
Безперечний внесок у розв'язання проблеми формування iндивiдуальностi людини вносить соцютка (А. Аугустiнавiчюте) — наука про моделi стiйких типiв осiб i закономiрностi стосункiв мiж ними. Одним з напрямiв наукових пошукiв у данш галузi знань е з'ясування спе-цифiчних природних переваг до певних форм дiяльностi людини.
Психологи дослвджують людину як особистiсть та шдиввдуальшсть, яка включена у ак-тивну творчу дiяльнiсть зi вЫма властивими 1й особливостями. С. Л. Рубшштейн, якiй вперше висунув особисткно^яльшсний принцип, указував на те, що особисткть знаходиться в пев-ному сшвввдношенш з дiяльнiстю, людинi ввд природи властиво активне вiдношення до дшсно-стi.
Розробляючи концепцiю особистоста, С. Л. Рубiнштейн висувае низку принцитв, якi вь дображають закож^рност розвитку людини в суспiльствi: психжа формуеться в дiяльностi, еднiсть сввдомоста та дiяльностi, «зовшшне» через «внутршне». Особистiсно-дiяльнiсний тд-х1д, який розвиваеться в працях Б. Г. Ананьева, А. М. Леонтьева, Б. Ф. Ломова, Б. М. Теплова та ш., стае у психологи основним концептуальним принципом, який дозволив дослвджувати скла-днi проблеми розвитку людини на рiзних вiкових етапах, в умовах рiзного виду дiяльностi та отримати важливi висновки. З позицп проблеми формування ергономiчноl культури фахiвця важливим представляеться висновок, до якого прийшов Б. Г. Ананьев [1, 67]: «у процес само1 дiяльностi залежно вiд того, що саме жт^бно вiд тiла завданнями дiяльностi, якi елементарнi психофiзичнi якостi жт^бш дiяльностi, поступово формуються або розкриваються тi або iншi властивостi, що в процес розвитку дiяльностi усвщомлюються самою людиною». Формуючись i розвиваючись у процесi життедiяльностi iндивiда в суспшьств^ психологiчнi властивостi його особистоста у свою чергу накладають певний вiдбиток на його поведiнку, що знаходить вираз у стилi його дiяльностi й спiлкування з людьми [6, 307]. Ця думка тдводить до припущення про те, що в процес профеЫйно! дiяльностi, залежно ввд того, якi професiйно значущi властивостi та якостi потрiбнi для само1 дiяльностi, фахiвець формуе у себе щ властивостi та якоста, а також усвiдомлюе 1х формування. Цей процес - формування властивостей i якостей мае дiалектичний характер. Для того, щоб розвивалися професшно значущi властивостi та якостi, необхвдна про-фесiйна дiяльнiсть, яка пред'являе людиш особливi вимоги. Саме через щ вимоги, що забезпе-чують суперечнiсть як рушiйну силу розвитку, i формуються потрiбнi властивостi i якостi. З iншого боку, здшснення профеЫйно! дiяльностi забезпечуе формування саме тих властивостей i якостей, яю специфiчнi для ще! дiяльностi.
Людина розвиваеться як цЫсшсть. Взаемозв'язки мiж психiчними процесами, функщя-ми, властивостями i якостями впливають на змшу всiх характеристик iндивiдуальностi людини. Разом з тим, як вiдомо, щ змiни розрiзняються як кiлькiсно, так i якiсно. Психологiчна наука розкривае закономiрностi розвитку, його рушiйнi сили i вiковi особливостi.
Для розгляду проблеми формування ергономiчноl культури особливе значення мають за-пропонованi Б. Г. Ананьевим такi закономiрностi розвитку, як нерiвномiрнiсть i гетерохрон-шсть. Окрiм цього, в психологil встановлеш такi властивостi цього процесу, як динамiчнiсть, пластичнiсть, стабiльнiсть, стiйкiсть, гнучюсть, безперервнiсть, компенсаторнiсть (перебудова, взаемозамiна, взаемодоповнення), iнерцiйнiсть i лабiльний перiод; розвитку властивi фази, ста-дil, етапи.
Розвиток — це складний процес, яюй характеризуеться системшстю, тривалiстю, цтснь стю, утворенням в iндивiдуальностi людини багатс^вневих зв'язкiв (В. С. Мерлш). На думку Л. I. Анциферово1, розвиток виражае основну потребу людини як ушверсально! родово1 iстоти постшно виходити за сво! межi, досягати можливо! повноти втiлення в вдиввдуальнш формi свое! родово! сутностi. Бажання свого майбутнього i е бажання розвитку [2, 4].
Потреба в розвитку сво!х професiйних можливостей виявляеться у фахiвця в прихованiй формi (як бажання оволодiти професiйними знаннями i умiннями тощо). Проте одних бажань замало. Потрiбнi спецiальнi ситуацп, в яких фахiвець реалiзував би психолопчний механiзм ро-
78
Науков1 записки. Сер1я: Педагог1ка. — 2008. — №8
звитку — розв'язання конкретного протирiччя. В. Д. Шадрiков висунув положення про те, що основним протирiччям, що забезпечуе розвиток шдиввда, е суперечнiсть мiж здiбностями i ви-могами дiяльностi, поведiнки. Дiалектика виникнення i розвитку цiеï суперечност полягае в тому, що дiяльнiсть спочатку здiйснюеться з опорою на наявш здiбностi, але вимога дiяльностi до здiбностей може перевищувати ïx наявний рiвень розвитку, i тодi пiд впливом вимог дiяль-ност за наявностi належноï мотивацiï розвиваються здатностi. Розвиток не лише шщюеться ви-могами дiяльностi, але й регулюеться дiяльнiстю як в юльюсному, так i в якiсному аспектах [7].
У психологи встановлено, що у мiру становлення особистостi росте цшстсть, iнтегративнiсть ïï псиxологiчноï оргашзацд, посилюеться взаемозв'язок рiзниx властивостей i характеристик, накопи-чуються новi потении розвитку. Вiдбуваеться розширення i, головне, поглиблення зв'язк1в особи з професшним середовищем i з навколишшм свггом, суспiльством, шшими людьми. Саме таке поглиблення, зростаюча багаторшневють i системтсть цiннiсно-смисловиx вiдносин людини до свпу, що реалiзуються в його творчш дiяльностi, спiлкуваннi, активному споглядант, естетичному переживан-нi, — один з важливих критерiïв прогресивного розвитку особистосп [2].
Психологи вiдзначають, що людиш властивий розвиток вiд природи, вона е суб'ектом вла-сного розвитку, осюльки знаходиться постiйно в пошуку свого дiяльнiсного вiдношення до свь ту — саме в дшльносп виявляються i розвиваються «ушкальш потенцiï конкретного шдивща» [2]. Розвиток особистоста не обмежений якимись певними вiдрiзками часу. Вiн здiйснюеться на вих етапах життевого шляху людини. Перюд зрiлостi не може розглядатися як юнцевий стан, до якого спрямовано розвиток i яким вш завершуеться. Навпаки, чим бiльш досввдченою в социальному i психолопчному сенсi стае особистiсть, тим бшьше зростае можливiсть ïï подальшого розвитку. Недарма В. Д. Шадржов указуе на те, що розвиток, як i будь-який процес, характеризуемся шерщйтстю i латентним перюдом. Тому розвиваюча дiя, дш суперечноста, що приводять до розвитку конкретжй якостi особистостi, повиннi бути достатньо тривалими; тiльки тодi з'явиться ефект розвитку. Час складае суттсну характеристику процеЫв розвитку [7, 132].
У процес розвитку iндивiдуальнiсть i особисткть формуються, набувають певноï форми. Ця форма е цЫсною системою псиxiчниx i соцiальниx властивостей, що дозволяе суспшьному життю людини функцiонувати не тшьки в колективнiй, але i шдиввдуальнш формi. На думку Л. I. Анциферовой соцiальна форма особистоста, повинна знайти свое вiддзеркалення в психо-логiчнiй органiзацiï, з яко^ як з гидгрунтя, зростають сощальш «органи» особистостi, проте т-коли не вичерпують багатства ïï псиxiчниx властивостей, станiв, процесiв, псиxологiчниx меха-нiзмiв, як зароджуються, потенцiй, що накопичуються, вiдносин, якi виникають. Постайна не-завершенiсть — характерна межа психолопчжй оргашзацл особистостi — одна з внутршшх умов ïï здiбностi до безмежного розвитку [2].
Перед особистктю все частiше й частше повстае завдання псиxологiчного укршлення, доповнення, збагачення, усунення i переробки тих психолопчних меxанiзмiв, якi перешкоджа-ють успiшнiй життедiяльностi iндивiда у важливих сферах суспшьного життя. Чим далi просу-ваеться людина по життевому шляху, тим бiльше значне мкце в структурi особистостi почина-ють займати конфiгурацiï властивостей або рис, яю сформувалися як реакцп iндивiда на своï власнi якоста або форми поведiнки. Виникають комплекси захисних, компенсуючих, пiдсилю-ючих, доповнюючих, акцентованих та iншиx властивостей особистоста. На всix ступенях свого становлення особисткть формуеться й розвиваеться, виршуючи життево важливi, соцiально детермiнованi, все бшьш ускладненнi завдання — тзнавальт, морально-етичнi, цiннiсно-смисловi, комунiкативнi, свггоглядш. Кожна стадiя вимагае нового типу завдань. Ефективт способи ïx розв'язання за^плюються у формi специфiчниx психолопчних меxанiзмiв, психо-логiчниx стратегiй i тактик, у виглядi узагальнених рис особистоста. Цi гетероxроннi властивос-ri, а також псиxологiчнi стратегiï та тактики, що входять до складу ïï структури, проходять низку етатв розвитку ввдповвдно до все бшьш багатогранного включення iндивiда в сощальну структуру суспiльства, з ускладненням зв'язкiв iндивiда зi свiтом [2].
Висновки. Положення про новоутворення в процем розвитку iндивiда дозволяе скласти шдхвд до розгляду новоутворень в шдиввдуальноста людини певного вiку i статусу. Рiзнi науко-вi тдходи до виокремлення таких комплексiв, рiзноманiтнiсть комплексiв властивостей i якостей сввдчать про те, що ïx розробка — складна проблема. Разом з тим необхвдшсть в науково обгрунтованому розв'язанш даноï проблеми очевидна — вона дозволяе з достатньою визначе-
Науков1 записки. Сер1я: Педагопка. — 2008. — №8
79
нiстю пiдiйти до дiагностики новоутворень iндивiдуальностi, до проектування формування i пiдвищення рiвня ергономГчно! культури фахiвця.
Фахiвець-учитель, у якого сформований високий рiвень професшно-ергономГчно! культури, при наявносп неадекватно! ситуацп може використовувати власш особистiснi якостi, проявити свою iндивiдуальнiсть, цiннiснi орГентаци, естетичш установки, етично-педагогiчне ставлення до шших людей. У цьому випадку результати пращ можуть бути осмислеш не лише з сощальних, але й особисткних позицiй. Формування ергономГчно! культури сприяе особисть сно-професiйному розвитку майбутнього вчителя — це фахiвець з яскраво вираженою профе-сiйною спрямовашстю, з розвиненою психiчною сферою особистоста, що володiе високим рГв-нем профеийно! компетенцп, сформованим iндивiдуальним стилем профеийно! дiяльностi, по-стiйно прагнучий до пiдвищення квалГфжацп та самоосвГти, фахшець, якш свiдомо змiнюе себе в процем трудово! дiяльностi та вносить свш шдиввдуальний творчий доробок до професп.
Л1ТЕРАТУРА
1. Ананьев Б. Г. Избранные психологические труды: В 2 т. — М.: Педагогика, 1980. — Т. 1. — 232 с.
2. Анцыферова Л. И. К психологии личности как развивающейся системы // Психология формирования и развития личности / Отв. ред. Л. И. Анцыферова. — М., 1981. — С. 3-15.
3. Версан В. Г. Сертификация. Отечественная и зарубежная практика: Серия «Международная инженерная энциклопедия». — М.: Центр «Наука и техника», 1994. — 215 с.
4. Гвишиани Д. М. Организация и управление. — М.: Изд-во МГТУ им. Баумана, 1998. — 332 с.
5. Завельский М. Г. Экономика и социология труда. — М.: Кнорус, 1998. — 208 с.
6. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические вопросы психологии. — М.: Наука, 1984. — 444 с.
7. Шадриков В. Д. Психология деятельности и способности человека: Учебное пособие: 2-е изд. пере-раб. и доп. — М.: Издательская корпорация «Логос», 1996. — 320 с.
Серий ЛОПАЙ
П1ДГОТОВКА СТУДЕНТ1В ПЕДАГОГ1ЧНИХ ВНЗ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ МЕТОДУ ПРОЕКТ1В У ШКОЛ
Нова ситуащя в суспшьствI тновацшт процеси в освiтi спричиняють необхiднiсть тдготовки вчителя нового типу, здатного працювати iз сучасним обсягом тформацп, планувати процес навчання в щлому, конструювати його на рiзних етапах i рiвнях, прогнозувати й анапгзувати результати роботи з наступною корекщею своег педагогiчног дiяльностi. Метою нашог статтi е висвiтлення особливостей тдготовки майбуттх педагогiв до впровадження проектног дiяльностi iз застосуванням тформацшно-комуткацшних технологш у школу.
Постановка проблеми. У державнш нащональнш програмi «ОсвГта» зазначаеться, що «вища освгта спрямована на забезпечення фундаментально!, науково!, загальнокультурно!, практично! тдготовки фахГвщв..., на формування штелектуального потенщалу наци та всебГч-ний розвиток особистост як найвищо! цшност сустльства» [1]. Для виконання поставлено! мети вища школа мае робити акцент на таю осв^т технологи, яю б формували у майбутшх фахшщв певш особисткш якоста, вмшня та здГбноста: гнучко адаптуватися у життевих ситуащ-ях, що змГнюються, самостшно здобувати необхвдш навички Г застосовувати !х на практищ; критично мислити, вмГти бачити проблеми, що виникають у реальному житл й, використовую-чи сучасш технологи, шукати шляхи ращонального !х виршення; грамотно працювати з шфо-рмащею; працювати спшьно (у командГ) у рГзних ситуащях; самостшно працювати над розвит-ком особисткно! моральности штелекту, культурного рГвня.
Нова ситуащя у сустльствг шновацшш процеси в освт обумовлюють необхвдшсть тд-готовки вчителя нового типу, здГбного працювати з сучасним об'емом шформацп, нетрадицш-но тдходити до виршення рГзномаштних педагопчних ситуацш, проектувати, планувати процес навчання в щлому, конструювати його на рГзних етапах Г рГвнях, прогнозувати й аналГзува-ти результати роботи з наступною рефлекЫею й корекщею свое! педагопчно! дГяльностг Це приводить до того, що сьогодш широке розповсюдження у практищ вищих навчальних закла-дГв отримали таю нетрадицшш технологи, як метод проекпв, технолопя штегрованого навчання, груповГ форми роботи.
80
Науков1 записки. Серш: Педагопка. — 2008. — №8
