CC BY
21
УДК 332.024:332.05 DOI: 10.5281/zenodo.1220845
ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГ1Й РЕГУЛЮВАННЯ РЕГЮНАЛЬНИХ ДИСПРОПОРЦ1Й
Шевченко О.В.
Предметом досл'дження е принципи та пдходи до визначення стратегй регулювання регональних диспропор^й.
Метою досл'дження е вироблення пдходу до формування стратегш регулювання регiональних диспропор^й та Ух класиф'кацп. Завданнями досл'дження е аналiз теоретичних п'дход'в до формування iнструмент'т впливу на регональну диспропор^йнсть та практику регулювання диспропорцiйностi; виявлення суттевих чинникв, що покладаються в основу формування стратегш регулювання диспропорцiйностi; класифка^я стратегш впливу на регональну диспропор^йнсть.
Використано методи системного анал'зу; групувань i класифiкацiй та структурно-функ^ональний; порiвняльного анал'зу.
У роботi обфунтовано пдходи до регулювання диспропорцiйностi i формування стратегй регулювання диспропорцiйностi регонального розвитку. Визначено, що диспропорцiйнiсть мае об'ективний характер, однак пддаеться регулюючому впливу з боку iнструмент'т державноУ регональноУ полiтики. Доведено, що основою для класиф'кацУУ стратег'!й впливу на диспропор^йнсть е поеднання об'ективних характеристик диспропор^йност'1 з можливостями УУ регулювання, а також самi соцiально-економiчнi характеристики диспропор^йност'1 та цм, що покладаються в основу регулювання диспропор^йност'1. Визначено, що будь-який вид стратеги' регулювання диспропорцiйностi носить загальнодержавний характер. Показано вагому роль мiжрегiонального сп'вро&тництва у формуваннi стратегй регулювання диспропор^йност'1.
Результати роботи можуть бути застосован при розробц стратег'1й впливу на регональну диспропор^йнсть на загальнодержавному р'тш та в цлому на формування державноУ регiонально'У полтики, а окремi пдходи до регулювання диспропор^йност'1 - при розробц механ1'зм1в мiжрегiонально'l' взаемод'УУ. Регулюючий вплив на диспропор^йнсть мае проводитись з метою недопущення перетворення диспропорцiйностi на деструктивний чинник регональних трансформа^й.
Ключов'1 слова: регiональнi диспропорци, державне регулювання рег'юнального розвитку, стратеги.
ФОРМИРОВАНИЕ СТРАТЕГИЙ РЕГУЛИРОВАНИЯ РЕГИОНАЛЬНЫХ ДИСПРОПОРЦИЙ
Шевченко О.В.
Предметом исследования являются принципы и подходы к определению стратегий регулирования региональных диспропорций.
Целью исследования является выработка подхода к формированию стратегий регулирования региональных диспропорций и их классификации. Задачами исследования является анализ теоретических подходов к формированию инструментов влияния на региональные диспропорции и практику регулирования диспропорций; выявление существенных факторов, положенных в основу формирования стратегий регулирования диспропорций; классификация стратегий влияния на региональные диспропорции.
Использованы методы системного анализа, группировок, классификаций и структурно-функциональный метод, метод сравнительного анализа. В работе обоснованы подходы к регулированию диспропорции и формированию стратегий регулирования диспропорций регионального развития.
Определено, что диспропорция имеет объективный характер, однако подвергается регулирующему влиянию инструментами государственной региональной политики. Доказано, что основой для классификации стратегий воздействия на диспропорции является сочетание объективных характеристик диспропорций с возможностями их регулирования, а также сами социально-экономические характеристики диспропорции и цели, положенные в основу регулирования диспропорций. Определено, что любой вид стратегии регулирования диспропорций носит общегосударственный характер. Показано важную роль межрегионального сотрудничества в формировании стратегий регулирования диспропорций.
Результаты работы могут быть применены при разработке стратегий влияния на региональные диспропорции на общегосударственном уровне, а также на формирование государственной региональной политики, а отдельные подходы к регулированию диспропорций - при разработке механизма межрегионального взаимодействия. Регулирующее воздействие на диспропорции следует осуществлять с целью недопущения превращения диспропорций в деструктивный фактор региональных трансформаций
Ключевые слова: региональные диспропорции, государственное регулирование регионального развития, стратегии.
JEL: H11, O21, R12
FORMATION OF THE STRATEGIES OF REGIONAL DISPARITIES REGULATION
Shevchenko O.V.
The subject of the study is the principles and approaches to the definition of strategies for regional disparities regulation.
© Шевченко О.В., 2018
EKOHOMi4H^ вюник ушверситету | Випуск № 37/1
149
The purpose of the study is to develop an approach to the formation of strategies for regional disparities regulation and their classification. The objectives of the study are to analyze the theoretical approaches to the formation of influence instruments on regional disproportions and practice of disparities regulation; identification of the essential factors that underlie the formation of strategies for disparities regulation; classification for strategies influencing the regional disproportions.
The method of system analysis, grouping, classifications, and structural-functional method, and benchmarking method are used in the research.
Approaches to the disparities regulation and formation of strategies for regulation of regional development disproportions are found. It has been determined that regional disparities have objective character, but it is the subject of regulation by the state regional policy instruments. It is proved that the basis for the classification of strategies for influencing on disparities is the combination of objective characteristics of disproportions with the possibilities of their regulation, as well as the socioeconomic characteristics of the disproportions and goals put into the base for regulation. It is determined that any kind of the disparities regulation strategy has countrywide character. The essential role of interregional cooperation in shaping of the strategies is shown.
The results of the work can be applied for the working out of strategies of the influence on regional disproportions at the national level and in general on the formation of the state regional policy, and some approaches to the regulation of disproportions - for the development of interregional interaction mechanisms. The regulatory influence to disproportions should be carried out in order to prevent the transformation of disproportions into a destructive factor of regional transformations.
Key words: regional disparity, public administration of regional development, strategies.
Актуальшсть теми. Збтьшення регюнальноТ' диспропорцшносп в УкраТш за показниками со^ально-eK0H0Mi4H0r0 розвитку - у першу чергу за тими, ям значною мiрою залежать вщ eK0H0Mi4H0T кон'юнктури -показником прямих шоземних швестицш, будiвництва, експорту та iмпорту товарiв - ще раз зумовлюе необхщнють впливу на диспропорцшнють з метою недопущення ТТ перетворення на деструктивний чинник регюнальних трансформацш. Такий регулюючий вплив мае бути варiативним, релевантним поточнш ситуаци, використовувати вщповщний набiр шструмен^в та цтей. Вочевидь, регулюючий вплив неможливо сформувати без окреслення стратепчних пiдходiв до самоТ мети регулювання диспропорцшносп, а крiм того, стратеги регулювання диспропорцшносп можуть бути рiзними. Зазначене вище обумовлюе актуальнiсть даного дослщження.
CTyniHb дослiдження дано! проблеми вченими. Питання регюнальноТ диспропорцшносп належить до сфери дослщжень багатьох авторiв. Так, Раевнева О.В. i Бобкова О.Ю. [1] розробили концептуальну схему методичного забезпечення державного регулювання диспропорцш розвитку регюшв. Козирева О.В. [2] виявила чинники зростання обсягу ВВП на одну особу у межах краТн GC вщповщно до рiвнiв розвитку регiонiв краТни. Омельченко О.1. [3] виявила збiльшення ступеня нерiвномiрностi економiчного розвитку регiонiв за перюд i дивергентнi тенденци. Вдовiчен А.А. i Круглянко А.В. [4] визначили головы перешкоди та проблеми диферен^аци регiонiв у краТнах-членах GC, ключовi прiоритети у подоланнi диспропорцiй розвитку та провели паралелi з аналопчними перешкодами та проблемами розвитку регюшв УкраТни. Грунтовна оцiнка динамiки соцiально-економiчного розвитку регiонiв та нерiвномiрностi проведена групою авторiв пiд керiвництвом КлебановоТ Т.С. та М.О. Кизима [5]. Разом з тим, недослщженим залишаеться питання вироблення стратегiчних пiдходiв до регулювання диспропорцшносп регiонального розвитку.
Предметом дослщження е принципи та пщходи до формування стратегш регулювання регюнальних диспропорцш.
Метою дослщження е вироблення пщходу до формування стратегш регулювання регюнальних диспропорцш та Тх класифкаци.
Завданнями дослiдження е наступнi: проаналiзувати теоретичнi пiдходи до формування шструмен^в впливу на регiональну диспропорцiйнiсть та практику регулювання диспропорцшносп; виявити суттевi чинники, що покладаються в основу формування стратегш регулювання диспропорцшносп; класифкувати стратеги впливу на регiональну диспропорцшнють.
Методи. У робот використано методи системного аналiзу (при вивченнi теоретичних пiдходiв та практики регулювання диспропорцшносп); групувань i класифiкацiй та структурно-функцюнальний (при систематизацiT визначальних чинникiв, що лежать в основi подiлу стратегш регулювання диспропорцшносп на групи); порiвняльного аналiзу (для виявлення сутнiсних характеристик видiв стратегiй регулювання диспропорцiйностi i наслiдкiв Тх застосування).
Постановка проблеми. Збтьшення рiвнiв диспропорцiй регiонiв в УкраТш за показниками со^ально-економiчного розвитку вiдображають слабкiсть регулюючих шструментв, якi нинi застосовуються до впливу на диспропорцшнють, i вiдсутнiсть системи у Тх застосуванш. З метою забезпечення ефективносп регулювання диспропорцiй доцтьно виробити единий стандартизований пiдхiд до впливу на диспропорцшнють i сформувати стратеги регулювання диспропорцшносл.
Результати дослщження. Пщходи до формування стратегш регулювання диспропорцш регюнального розвитку мають базуватися на усвщомленш двох чиннимв. По-перше, диспропорцiйнiсть розвитку регiонiв бiльшою мiрою мае об'ективний характер, нiж е результатом впливу суб'ективних чинниш на розподт ресурсiв, а по-друге, диспропорцшнють значною мiрою пiддаеться регулюючому впливу шструментами
державной' регiональноï пол^ики. Тому види стратегiй регулювання диспропорцш залежать вщ поеднання цих двох чинниш.
У науковiй лiтературi юнуе низка теоретичних пiдходiв до виршення питання регулювання диспропорцiй, а також використання механiзмiв впливу на них. Зокрема, Ф. Мартш вважае, що пол^ика згладжування диспропорцiй просторового розвитку фунтуеться на твердженнi, що економiчний ландшафт, породжений «невидимою рукою ринку», занадто нерiвномiрний. Однак завдання пщвищення економiчноï ефективностi може вимагати регулювання процеав концентрацп' виробництва. При пщрахунках можливого виграшу вiд концентрацп' потрiбно враховувати два протилежних ефекти: виграш вiд агломерацп', пов'язаний з позитивним ефектом вщ масштабу i позитивними екстерналiями, i можливi втрати вщ надмiрноï експлуатаци', що виражаються, наприклад, у попршенн екологп' або зростанн постiйних витрат (наприклад, цiн на нерухомють) [6].
На думку шших дослiдникiв, поляризований розвиток регiонiв у межах кражи завжди iснуе (згщно теорiï кумулятивного зростання); певнi переваги, що е в окремих територш, призведуть до прискореного примноження |'х економiчного потен^алу на фонi депресивних регiонiв. 1нформацшну ж основу розробки стратеги соцiально-економiчного розвитку регiонiв складае перелiк показниш, що розкривають |'х стратегiчний потен^ал, конкурентнi переваги для залучення швестицш. Група стратепчних показниш мае бути спрямована на комплексну оцшку економiчного потенцiалу територiï: геополiтичне положення, мюце регiону в суспiльному подiлi пращ конкурентоспроможнiсть, економiчний потенцiал, iнфраструктура, швестицшна привабливiсть i культурно-iсторична мiсiя [7].
Як вважають iншi науковцi, в УкраМ можна використати такi заходи подолання соцiально-економiчних диспропорцiй регiонiв:
- розробка та контроль за виконанням ефективних програм регюнального розвитку з обов'язковим урахуванням особливостей та можливостей регюну;
- створення ефективноï системи територiальноï органiзацiï, яка б займалася диферен^а^ею доходiв та витрат бюджетв регiонального рiвня;
- створення умов розмщення виробництв та пiдприемств в економiчно вiдсталих регiонах, що забезпечить |'х сталий розвиток;
- розробка та практична реалiзацiя системи регюнальних стимулiв, що створить умови бтьш повного використання ресурсiв регiону для пщвищення ефективност дiяльностi в регюш;
- усунення вiдмiнностей соцiально-економiчного стану мешкан^в регiону, що призведе до стаб^зацп' мiграцiï населення у регюнах краïни;
- посилення регiональноï свщомосл мешканцiв, що дасть змогу реалiзувати ïх потенцiал за мiсцем проживання [8].
Важливим чинником формування стратеги' регулювання диспропорцiй регiонального розвитку е усвщомлення об'ективноГ замiни полiтики вирiвнювання розвитку територiй полiтикою створення умов для повного використання потен^алу регюшв, тобто умов, якi дають можливють регiонам реалiзувати потенцiал, здiйснити максимальний внесок в економiчний розвиток, отримати конкуренты переваги на зовншньому ринку [9].
Подiбнi теоретичнi пiдходи лежать в основi практичних принципiв регулювання диспропорцшностк Зокрема, у кражах GC при регулюваннi диспропорцiй широко використовуеться принцип перерозподту коштiв вiд «багатих» до «бщних» регiонiв через мехашзми структурних фондiв GC. До |'х компетенци належать питання, якi виходять за межi iнвестування у виробництво i розповсюджуються на розбудову шфраструктури та створення нормального середовища для розвитку бiзнесу. Принципами регiональноï пол^ики у сферi регулювання диспропорцiйностi е наступш:
- диспропорцiï мiж регюнами вирiвнюються за допомогою коштiв, ям переважно надаються пiд конкретнi програми стимулювання розвитку територш;
- вщбуваеться концентра^я коштiв допомоги депресивним територiям в спецiальних структурних фондах та наступне |'х цiльове використання, що дозволяе запобои розпорошенню таких коштв та зменшити рiвень зловживань;
- пол^ика кожного структурного фонду GC розробляеться на двох чи трьох рiвнях, при рiзних комбiнацiях учасниш фонду;
- GC мае дiяти вiдповiдно до принципу субсидiарностi ттьки в тому разi й доти, доки держави-члени та окремi регюни не можуть ефективно виконати завдання та поки ц завдання (через |'х масштаб чи наслiдки) може ефективно зробити GC;
- при регулюванн диспропорцiйностi використовуються принцип пропорцшносл (закони йдуть паралельно з фЫансовою допомогою) та принцип партнерства або комплiментарностi (спiльне фiнансування) [10].
Одним iз базових моментiв новоï парадигми усвщомлення пол^ики регулювання диспропорцiй е встановлення обфунтованого спiввiдношення мiж частками швестицшних ресурсiв, що видiляються на стимулювання економiчного росту регiонiв, i тими, що видтяються на зменшення регiональних вiдмiнностей. Тому для регулювання диспропорцшносп обсяг iнвестицiй та напрямки |'х вкладення вiдiграють важливу роль.
Отже, зазначена вище важливiсть врахування диспропорцiйностi у розробцi регюнально1 пол^ики в кражах GC, а також запропонован дослiдниками заходи i пщходи до подолання/управлжня диспропорцiйнiстю демонструють рiзну ступiнь участi органiв влади у системi впливу на диспропорцш. З одного боку, це вщдзеркалюе рiзну спроможнiсть органiв влади впливати на диспропорцшнють. З Ышого боку, це вщображае i пiдтверджуе
визначену вище тезу про поеднання об'ективност i регульованост диспропорцiй. I оскiльки perioH е цiлiсним eKOHOMÎ4HMM комплексом, а не окремим господарюючим суб'ектом, то впливати на нього слщ iнструментами державного регулювання, не залишаючи пiд дiею саморегулюючих механiзмiв ринку. Однак при цьому варто враховувати роль пщприемств у формуванн регiональних пропорцiй: вибираючи регiони для виробничоТ дiяльностi, пщприемства орiентуються на можливостi розмiщення виробництв на ринках менш розвинених регюшв i на наявнiсть попиту на продукцю, який е вищим у сильнорозвинених регюнах. Звiдси, за допомогою розмiщення виробництва також забезпечуеться регулювання диспропорцш.
На нашу думку, для побудови системи регулювання диспропорцш i формування стратегш регулювання диспропорцш можна використати теорш державного регулювання та види регулювання - директивне, шдикативне, шдирективне та регулятивне. Стратегiï регулювання диспропорцш фунтуються на цих видах державного регулювання економки i можуть варiюватися вiд найслабшого виду регулювання - шдикативного, через регулятивне i шдирективне до найсильшшого - директивного. Ефективнють регулювання диспропорцiй залежить не сттьки вiд виду регулювання, сктьки вiд правильностi його застосування до регулювання тих чи шших показниш.
Пропонуемо наступну класифiкацiю видiв та способiв регулювання диспропорцiйностi, на основi яких можна будувати стратегiï регулювання регюнальноТ диспропорцiйностi (див. табл.).
Директивне регулювання можна застосовувати при визначенш со^альноТ допомоги, розрахунку обсягiв нарахованих субсидш. Критерiем ефективностi регулювання е досягнення визначених результат. Стратегiя регулювання диспропорцшност е «стратепею скорочення диспропорцшностЬ.
Види стратегiй регулювання диспропорцiйностi в залежност вщ cnoco6iB регулювання диспропорцiйностi_
Вид регулювання та способи регулювання Показник / Сфера застосування Споыб вимiрювання ефективностi Види стратеги
Директивне Обсяг со^альноТ допомоги Обсяг нарахованих субсидш Вiдповiднiсть результатiв поставленим завданням Стратегiя скорочення диспропорцш
1ндирективне Обсяг введеного в експлуатацш житла Обсяги залучення прямих шоземних швестицш Обсяг кашталовкладень Наближення результат до наперед визначених Стратепя згладжування диспропорцш, недопущення рiзких мiжрегiональних вiдмiнностей
Регулятивне Середньомiсячна заробiтна плата Юлькють безробiтних Обсяги експорту товарiв Обсяги iмпорту товарiв Досягнення керованост результатiв Стратегiя оптимального використання диспропорцш
1ндикативне Обсяг реалiзованоï промисловоТ продукцiï Обсяг реалiзованоï стьськогосподарськоТ продукцiï Валовий регiональний продукт Розкриття потен^алу для подальшого оптимального використання результат Стратепя регулювання вщповщно до кон'юнктури ринку
Джерело: розроблено автором
1ндирективне регулювання можна застосувати при визначенш обсяпв прямих iноземних iнвестицiй, каттальних iнвестицiй. Критерiем ефективностi регулювання буде наближення до запланованих результат. Стратепя регулювання диспропорцiйностi е «стратепею згладжування диспропорцiй».
Регулятивне тип стратегiй можна застосовувати при визначенш обсяпв експорту та iмпорту товарiв. Критерiем ефективност регулювання е ступiнь досягнення керованост результатiв. Стратегiя регулювання диспропорцiйностi е «стратепею оптимального використання диспропорцiй».
1ндикативне планування можна застосувати при визначенш обсяпв реалiзованоï продукцiï. Критерiем ефективност регулювання е розкриття потенцiалу для подальшого оптимального використання результатiв. Стратепя регулювання диспропорцшносп е «стратегiею вщповщносп кон'юнктурi ринку».
Вибiр стратегiï регулювання диспропорцшносп фунтуеться на кiлькiсних методах прогнозування i передбачае розробку моделей регулювання диспропорцшносл.
Стратеги регулювання диспропорцш належать до стратегш, що застосовуються в залежност вщ внутршшх та зовшшшх умов, тобто вони е функцюнальними. Це робить Тх варiативними, змiнними i ще раз пщкреслюе необхiднiсть застосування моделювання процесiв регулювання диспропорцшностк Основою для моделi мае стати вимiрювання нерiвномiрностi та оцшка ймовiрностi ïï переростання у загрозу порушення вiдтворювальних пропорцiй.
Для недопущення переростання нерiвномiрностi у реальну загрозу порушення консолiдованого господарського простору доцiльно диференцювати методи прямого i непрямого впливу на показники розвитку економки. Прямi важелi доцiльно застосовувати тiльки до обмеженого кола показнимв, серед яких - обсяги залучення швестицш, фiнансовi результати дiяльностi пiдприемств, бюджетно-податковi показники, а також показники со^ально1' сфери (зокрема, ктькють працевлаштованих громадян), осмльки |'х вирiвнювання здатне спричинити покращення показниш реального сектора, сфери послуг, фшансового сектора та со^ально1 сфери. Непрямi важелi доцiльно застосовувати до активiзацiï промислового та сiльськогосподарського виробництва, будiвництва, експорту-iмпорт товарiв та послуг, рiвня споживчих цiн, рiвня безроб^тя, реального наявного доходу. Також доцтьно диференцiювати стимулюючi та пiдтримуючi методи стосовно регюшв - державна пщтримка повинна надаватися регiонам лише на виршення проблем структурной' трансформаций
Як зазначалось вище, обфунтований розподiл швестицшних ресурав мiж стимулюванням розвитку регюшв та зменшенням диспропорцш е важливим елементом вах видiв стратегiй регулювання репональноГ диспропорцiйностi. Тому головний ресурс впливу на диспропорци - швестицшний.
Зростаюча регiональна диспропорцiйнiсть за обсягами швестицшних ресурав може стати перепоною на шляху до формування консолщованого економiчного простору в краМ, гальмуватиме процеси змщнення господарських зв'язкiв, а слабм позици окремих регiонiв в швестицшнш дiяльностi гальмують розширення виробництва. Диспропорцшнють рiвнiв соцiально-економiчного розвитку регюшв Украши зумовлюе необхiднiсть вироблення рiзних пiдходiв до стимулювання притоку швестицш у рiзних регiонах.
Тому доцтьно сформувати моделi визначення оптимального сшввщношення мiж частками iнвестицiйних ресурсiв, що видтяються на стимулювання економiчного зростання регюшв, та частками, що спрямовуються на зменшення регюнальних вщмшностей.
Використати швестицшний шструмент для регулювання диспропорцш можна демлькома способами: стимулювання окремих точкових проектв у рiзних регюнах i недопущення надмiрного перенасичення швестицшними ресурсами у цих же регюнах з метою дотримання параметрiв збалансованого розвитку. Там заходи мають вживатися на рiвнi держави, ям повинш протидiяти розростанню репональноГ нерiвномiрностi. Це означае стимулювання точкових проектв, ям, однак, мають вiдповiдати загальнодержавним цтям трансформацiï - збiльшенню рiвня продуктивной' зайнятостi, вiдновленню дiяльностi окремих пщприемств. Для цього слiд стабiлiзувати розвиток економки в тих регiонах, що здатш забезпечити достатнiй рiвень стабтьносп для ваеГ краïни навiть пщ час коливань ринковоГ кон'юнктури, а також створити можливост для активiзацiï внутрiшнього потенцiалу розвитку регiонiв.
Зазначимо, що стратепя регулювання диспропорцiйностi носить винятково уштарний характер. Це означае, що неможливо побудувати модель регулювання диспропорцшносп в окремих сферах вщповщно до типiв розвитку регiонiв. ^м того, ця стратегiя мае загальнодержавний характер. 1снуе лише один надуштарний елемент системи регулювання диспропорцiй - мiжрегiональне спiвробiтництво.
Мiжрегiональне спiвробiтництво можна охарактеризувати як систему економiчних вщносин та iнтересiв на регiональному рiвнi, що формуеться i розвиваеться у регюнальних господарських системах; вона зумовлена природно-ресурсними умовами, галузевою спецiалiзацiею регюшв, усталеною системою конкурентних переваг. Мiжрегiональне ствроб^ництво е шструментом реалiзацiï штереав регiонiв, вирiшення внутрiшнiх проблем територш не на пщфунт конкуренци' за залучення централiзованих фiнансових ресурсiв (отримання бюджетних дотацш та субвенцiй чи регюнальних податкових преференцш), а на основi ефективнiшого використання ресурсiв розвитку регюну при зменшенш навантаження на державний бюджет щодо виршення цих питань. Мiжрегiональне спiвробiтництво е одним iз механiзмiв активiзацiï iнновацiйних процеав та залучення швестицш для реалiзацiï високоефективних шновацшних проектiв, здатним формувати новi центри економiчного розвитку, навколо яких окреслюватимуться ареали економiчного зростання, завдяки можливостям консолiдацiï ресурсiв зацкавлених регiонiв навколо реалiзацiï проектiв сптьного iнтересу [11].
Власне, через вказаш характеристики можна вважати мiжрегiональне сшвроб^ництво надунiтарним iнструментом системи регулювання диспропорцш.
Для виявлення можливостей регулювання диспропорцшносп доцiльно побудувати модель щодо оцшки впливу органiв влади на диспропорцшнють. Застосування рiзних стратегiй регулювання диспропорцш складае основу пропорцшного розвитку регюшв i реалiзуеться через плани розвитку регюшв. У свою чергу, досягти сшвюнування рiзних видiв стратегiй розвитку регюшв можна на основi поеднання способiв фiнансування стратегiй. 1нструментами регулювання диспропорцш е кластери, угоди, територiальнi та регюнальш цiльовi програми, державна стратепя та регюнальш стратеги, програми подолання депресивносл окремих регюшв, швестицшш проекти регюнального розвитку. Вони можуть бути включеш до всiх титв стратегiй.
Висновки. У процесi дослщження способiв впливу на диспропорцiйнiсть було доведено, що стратеги регулювання диспропорцш регюнального розвитку мають фунтуватися на двох вихщних передумовах: диспропорцшнють е об'ективним чинником, однак и можна змшювати, а види стратегш регулювання розвитку регюшв будуються на поеднанш цих двох чиннимв у рiзних пропор^ях. Визначено, що запропонованi дослщниками заходи щодо регулювання диспропорцiйностi вщображають рiзну ступiнь участi органiв влади у цьому процеа. З одного боку, це говорить про рiзну спроможнють оргaнiв влади впливати на диспропорцшнють, а з шшого, пщтверджуе висновок про необхiднiсть поеднання об'ективносп та регульовaностi диспропорцiй при розроб^ стрaтегiй регулювання диспропорцiй. Звiдси доведено, що система
стратегiй регулювання диспропорцш будуеться на використанш теорiï державного регулювання та видiв регулювання - директивного, шдирективного, регулятивного та шдикативного.
Стратепя регулювання диспропорцшносп носить винятково уштарний характер, що означае неможливють побудови моделi регулювання диспропорцiй вщповщно до типiв розвитку регiонiв, i е загальнодержавною стратепею. Однак юнуе i надуштарний елемент системи регулювання диспропорцш -мiжрегiональне спiвробiтництво, який можна застосувати до вах стратегш регулювання диспропорцш i який значно покращуе можливост регулювання диспропорцш.
Сформован види стратегш регулювання диспропорцш можна застосовувати одночасно, розробляючи i виконуючи плани розвитку регюшв. Достатнш обсяг фшансових ресурав сприяе реалiзацiï визначених цтей розвитку регiонiв та регулювання диспропорцш.
Застосування регулюючого впливу до регюнальноТ диспропорцшносп мае проводитись з метою недопущення деструктивних тенденцш у регюнальних трансформацiях, що i обумовлюе необхщнють застосування стратегiчного превентивного пщходу до регулювання регiональноï диспропорцiйностi.
Бiблiографiчнi данi
1. Раевнева О.В., Бобкова О.Ю. Диспропорцйнсть соц1ально-економ1чного розвитку регюн1в УкраУни: /нструментарШ оцнювання та регулювання. Монограф'я. - Х.: ВД «1НЖЕК», 2014. - 264 с.
2. Козирева О. В. Анал'з диферен^ацй' соц1ально-економ1чного розвитку рег1он1в у краУнах-членах €С // Проблеми економки. - №1. - 2016. - С.14-23.
3. Омельченко О. Оцнювання диференц1ацУУ економ'чного розвитку рег1он1в УкраУни [Електронний ресурс]/О.Омельченко //Соц1ально-економ1чн1 проблеми i держава. - 2016. - Вип. 2 (15). - С. 5-11. - Режим доступу: http://sepd.tntu.edu.ua/images/stories/pdf/2016/16ooirou.pdf.
4. Вдов'чен А.А., Круглянко А.В. Диспропорцйнсть розвитку регiонiв: европейський досв'д та його застосування в УкраУн'! / А. А. Вдов'чен, А. В. Круглянко //Актуальн проблеми економ/'ки. - 2015. - № 1 (163). - С. 220 - 232.
5. Неравновесность и цикличность динамики социально-экономического развития регионов: оценка, анализ, прогнозирование: монография/[под ред. Т.С. Клебановой, Н. А. Кизима]. -X.: ФЛП Александрова К. M.: ИД «ИНЖЭК», 2012. - 512 с.
6. Марmiн Ф. Географ'я нерiвностi в Свроп //Журнал «SPERO». - № 9. - Оснь-зима 2008.
7. Регональна полтика в кра'Унах Свропи: уроки для УкраУни /За ред. С. Максименка. - К.: Логос, 2006. -171 с.; Zimmermann-Steinhart P. Creating regional identities. Theoretical consideration / P. Zimmermann-Steinhart. // ECPR Joint sessions of Work-Shop, Granada, 14-19 April, 2005. - P.241-253; Treaty of the EU / treaties_others.htm ; Регональна економ'чна полтика кра'Ун €С: досвiд для УкраУни: Монографiя / М.С. Гамов, А.О. Сгоров, Г.Л. Кладова, О. О. Нечай, О.П. Сарнацький. - Запо^жжя: ЗНТУ, 2010. -192 с. - С. 139. Пслямова (с.181-185).
8. Пруднкова Л. О. Досв'д подолання соцiально-економiчних диспропор^й розвитку регiонiв заруб'жних кра'Ун //Економiчний всник Донбасу.- 2010. - № 3 (21). - С.32-35.
9. Чумаченко Н.Г. Регион в условиях роста открытости национальной экономики: моногр. / Н.Г. Чумаченко, Л.Г. Червова, Л.М. Кузьменко и др. / НАН Украины. Ин-т экономики промышленности. - Донецк, 2010. - 394с. - 1.1. Проблемы экономического развития регионов в современных условиях..., с. 6-21.
10. Регональна економ'чна полimика кра'Ун СС: досв'д для УкраУни: Монографiя / М.С. Гамов, А.О. Сгоров, Г.Л. Кладова, О.О. Нечай, О.П. Сарнацький. - Запор'жжя: ЗНТУ, 2010. -192 с. - С. 139. П'юлямова (с.181-185).
11. Мiжрегiональне спiвробimницmво у систем'! ново'У регiонально'У полimики УкраУни: аналim. доп. / авт.кол. за ред. Я.А. Жалла. - К.: Н1СД, 2011. - 32с.; 1ннова^йы п'дходи до регонального розвитку в Укра'1М: аналт. доп. /авт. кол. за ред. С.О. Б'то'У. -К.: Н1СД, 2011. - 80с., с. 4-21.
References
1. Rayevneva O.V., Bobkova O.Yu. Dysproportsiynist' sotsialno-ekonomichnogo rozvytku regioniv Ukrayiny: instrumentariy otsinyuvannya ta regulyuvannya [Disparities of socioeconomic development of regions in Ukraine: the toolbar for estimation and regulation]. Monograph.-Kh.: PH «Inzhek», 2014. -264 p.
2. Kosyrieva O. V. Analiz dyferenstiatsiyi sotsial'no-ekonomichnogo rozvytku regioniv u krayinah-chlenakh ES [Analyzing the Differentiation of Socio-Economic Development of Regions in EU Member States] // Problems of economics. - №1. - 2016. - p.14-23.
3. Omelchenko O.I. Otsinyuvannya dyferentsiatsiyi ekonomichnogo rozvytku regioniv Ukrayiny [Evaluation of economic development differentiation of regions of Ukraine] // Social'no-ekonomichni Problemy i Derzhava. - 2016.-№15 (2). - P.5-11 /home page: http://sepd.tntu.edu.ua.
4. Vdovichen A.A. and Kruhlianko A. V. Dysproportsiinist' rozvytku rehioniv: yevropeiskyi dosvid ta yoho zastosuvannia v Ukraini [Disparity of regional development: European experience and its application in Ukraine] // Aktualni problemy ekonomiky. - 2015. - № 1 (163). - p.220-231.
5. Neravnovesnost' i tsiklichnost' dinamiki sotsialno-ekonomicheskogo razvitiya regionov: otsenka, analiz i prognozirovaniye [The non-equilibrium dynamics and the cyclical nature of the socio-economic development of regions: assessment, analysis and forecasting]: monography / ed. T.S.Klebanova, N.A Kysym - Kharkiv: FLP Aleksandrova K.M., PH «INZhEK».-2012. -512 p.
6. Martin F. Geography of unevenness in Europe // Spero Journal. - Autumn-Winter 2008. - №9.
7. Regional'na polityka v krayinakh Evropy: uroky dlya Ukrayiny [Regional policy in European countries: lessons for Ukraine] / Za red. S. Maksymenka. - K.: Logos, 2006. -171 p.; Zimmermann-Steinhart P. Creating regional identities. Theoretical consideration / P. Zimmermann-Steinhart. // ECPR Joint sessions of Work-Shop, Granada, 14-19 April, 2005. - P.241-253; Treaty of the EU / treaties_others.htm; Regional'na ekonomichna polityka krayin ES: dosvid dlya Ukrayiny: [Regional economic policy of the EU countries: experience for Ukraine] Monography / M.S. Gamov, A.O.Yegorov, G.L.Kladova, O.O.Nechay, O.P. Sarnats'kyi. - Zaporizhzhya: ZNTU, 2010. - 192p. -p.139. Afterword (p.181-185).
8. Prudnikova L.O. Dosvid podolannya sotsial'no-ekonomichnykh dysproportsiy rozvytku regioniv zarubizhnykh krayin [Experience of overcoming of socioeconomic disparities of regional development in foreign countries]//Ekonomichnyy Visnyk Donbasu. -2010. -№3 (21). - P.32-35.
9. Chumachenko N.G. Chervova L.G., Kuz'menko L.M. and others. Region v usloviyakh rosta otkrytosti natsional'noy ekonomiki [Region in conditions of the growth of national economy openness] NAS of Ukraine. In-t of industry economics. - Donetsk, 2010. - 394 p. - Ch. 1.1. Problemy ekonomicheskogo razvitiya regionov v sovremennykh usloviyakh..., p. 6-21.
10. Regional'na ekonomichna polityka krayin ES: dosvid dlya Ukrayiny: [Regional economic policy of the EU countries: experience for Ukraine] Monography / M.S. Gamov, A.O.Yegorov, G.L.Kladova, O.O.Nechay, O.P. Sarnats'kyi.-Zaporizhzhya: ZNTU, 2010. - 192 p. - p.139. Afterword (p.181-185).
11. Mizhregional'ne spivrobitnytstvo u systemi novoyi regional'noyi polityky Ukrayiny [Interregional cooperation in new regional policy system of Ukraine]: analytical note / group of authors, ed. Ya. A. Zhalilo. - K.: NISS, 2011. -32 p.; Innovational approach to regional development in Ukraine: analytical note / group of authors, ed. S.O. Bila. -K.: NISD, 2011. - 80 p. - P.4-21.
ДАНI ПРО АВТОРА
Шевченко Ольга Валерпвна, кандидат економiчних наук, старший науковий ствроб^ник; завщувач сектору вирiвнювання регюнального розвитку вщдту регюнальноТ пол^ики Нацюнального шституту стратепчних дослщжень,
вул. Пирогова, 7-А, м. КиТв, УкраТна, 01030, e-mail: [email protected]
ДАННЫЕ ОБ АВТОРЕ
Шевченко Ольга Валериевна, кандидат экономических наук, старший научный сотрудник; заведующая сектором выравнивания регионального развития отдела региональной политики Национального института стратегических исследований,
ул. Пирогова, 7-А, г. Киев, Украина, 01030, e-mail: [email protected]
INFORMATION ABOUT THE AUTHOR
Shevchenko Olga Valeriyivna, Ph D in economic sciences, Senior researcher; Head of Sector of Regional Development Alignment in Regional Policy Department of the National Institute for Strategic Studies, Pirogova str., 7-А, Kyiv city, Ukraine, 01030, e-mail: [email protected]
УДК: 339.923 РСН: 10.5281/гепоСо.1220849
МНОГОСТОРОННЕЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ТОРГОВЫХ ОТНОШЕНИЙ: ПОТЕНЦИАЛ И ВОЗМОЖНОСТИ ТРАНСФОРМАЦИИ
Шкутько О.Н.
Актуальность темы определяется необходимостью выяснения потенциала многостороннего регулирования торговых отношений и возможностей его трансформации в рамках реформирования многосторонней торговой системы в условиях глобальной экономики.
Предмет исследования - многостороннее регулирование торговых отношений.
Цель исследования - обоснование теоретических положений и практических рекомендаций, связанных с анализом многостороннего регулирования торговых отношений в условиях глобальной экономики и обоснованием возможности их трансформации с учетом интересов хозяйствующих субъектов.
Методологическая основа исследования - системный подход, методы анализа и синтеза, субъектно-объектного, количественного и качественного, исторического и логического анализа.
Результаты исследования - на основе выявления потенциала и тенденций развития международных торговых отношений, определены возможности и перспективы трансформации многостороннего регулирования, для содействия развитию национальных экономик и обеспечению внешнеторговых интересов в рамках международной торговой политики с целью повышения ее эффективности.
© Шкутько О.Н., 2018
Економiчний вюник ушверситету | Випуск № 37/1
155
