CC BY
49
Ф1ЛОСОФ1Я ПРАВА
Слшенчук Вiта Олександрiвна,
здобувач кафедри фшософп, Нацональний юридичний унверситет iменi Ярослава Мудрого, Укра/'на, м. Харш
УДК 340.12:37.015.311
ФОРМУВАННЯ 1ДЕАЛУ ПРАВОВО1 ОСОБИСТОСТ1
У статт1 розглянуто фглософсько-правов1 концепцй росшського лгбералгзму ктця Х1Х -початку ХХ ст. щодо формування гдеалу правовог особистость Доведено доцшьтсть на основ1 цих концепцш переосмислення шлях1в подальшого розвитку украгнського суспгльства та його цт-тсних пгдстав.
Ключовi слова: лiбералiзм; правова держава; правовий соцiалiзм; правовий вдеал; правова особиспсть; права людини; свобода особистость
Слипенчук В. А., соискатель кафедры философии, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
Формирование идеала правовой личности
В статье рассмотрены философско-правовые концепции российского либерализма конца XIX - начала ХХ в. по формированию идеала правовой личности. Доказана целесообразность на основе этих концепций переосмысления путей дальнейшего развития украинского общества и его ценностных оснований.
Ключевые слова: либерализм; правовое государство; правовой социализм; правовой идеал; правовая личность; права человека; свобода личности.
Постановка проблемы. У процес трансформацп украТнського сусшльства на шляху засвоення та реал1зацп базових европейських щнностей, таких як права людини, демократ1я та верховенство права, значною м1рою зростае роль особистост1, яка поважае пдшсть шших людей, Тх вшьне волевиявлення та право у його багатогранних проявах. Зв1сно, це вдеал, до якого сл1д прагнути, але який ще не отримав належного вияву як у свщомост людей, так 1 у Тх прак-тищ. Оскшьки такий щеал нерозривно пов'язуе право 1 особист1сть, робить
можливим функщонування права завдяки особливим якостям останньо!, то його можна визначити як щеал правово! особистость Саме формування та реа-лiзацiя такого iдеалу е актуальним практичним завданням нашого суспiльства й потребуе всебiчного теоретичного осмислення.
Аналiз остантх дослiджень та публжацш. Слвд зазначити, що деякi фiлософськi аспекти проблеми змкту поняття правово! особистост та !! формування розкриваються у працях укра!нського дослiдника у галузi фыо-софп права С. I. Максимова [7-8]. Проте будь-як дослвдження спираються на певну культурно-свiтоглядну традищю. Так, польсько-американський учений Анджей Валщький звертае увагу на свiтоглядно-методологiчний потенщал лiберально! фiлософi! права кiнця XIX - початку ХХ ст. у Росш-ськш iмперi!, реалiзувати який, на жаль, не вдалося в силу насильницького переривання ще! традицп бшьшовиками [1]. Особливу значимiсть у цьому питанш мають дослiдження фiлософiв права того перiоду: укра!нця за похо-дженням та свiтоглядом Богдана Юстяывського [4-6] та одного iз авторiв Загально! декларацп прав людини Сергiя Гессена [2].
Насамперед слвд зауважити, що Б. О. Юстяывський у вiдомiй працi «На захист права» з жалем констатував нерозумшня росшською iнтелiгенцiею значення правових норм для сусшльного життя, хоча, як ввдомо, основу правопорядку становить свобода особистост i !! недоторканшсть. Духовнi вождi того часу проявляли байдужкть, або повнiстю iгнорували правовi iнтереси особи чи навiть вороже до них ставились. «Наша сусшльна сввдомкть нiколи не висувала вдеалу правово! особистостi. Обидва боки цього вдеалу - особи-стостi, дисциплшовано! правом i стiйким правопорядком, i особистостi, яка володiе всiма правами i вiльно користуеться ними, чужi свiдомостi нашо! штелпенцп» [4, с. 150]. Але у межах традицп лiберально! думки все ж можна виявити тенденщю до формування цього поняття.
Метою статт^1 е аналiз та систематизащя фшософських поглядiв на проблему формування вдеалу правово! особистост в росiйськiй фiлософi! права кшця XIX ст. початку XX ст. Саме в цей перюд у фшософп i правознавствi утверджуеться висновок, що юнування й розвиток правово! держави мае спи-ратися на правову особистють.
Виклад основного матерiалу. Як вщомо, лiбералiзм е динамiчною системою, яка реагуе на змши в суспiльному жита i трансформуеться вiдповiдно до ново! дшсность Лiберальнi концепцГ! мислителiв того часу дають нам мож-ливють стверджувати, що саме свобода, рiвнiсть i права людини виступають шдставою формування й розвитку iдеалу правово! особистосп, е непорушною умовою шдивщуального людського iснування, закладаючи цiннiснi установки i орiентири в правовiй свiдомостi людини, а також сприяють визнанню особи-стiстю права як основного регулятора сусшльних вiдносин.
1сторичний розвиток л1берал1зму в Росшськш iмперi! можна умовно подыити на три перюди. I перюд «урядовий» (перiод правлшня Олексан-дра I), якому характерний лiберально-просвiтницький змiст, що зумовив
опозицшний рух декабрисив (концептуальш основи закладенi М. М. Спе-ранським). II перюд «охоронний» (початок 90-х рр. XIX ст.). Лiбералiзм цього перюду заснований на визнанш абсолютних цiнностей особистостi (концептуальнi основи розроблялись Б. М. Чичершим та П. Б. Струве). III перюд «новий» лiбералiзм (початок XX ст.), який доповнюе вде! росш-ського класичного лiбералiзму новими мiркуваннями. За Гессеном, вони полягали у: 1) роз'ясненш основних прав особистостц 2) тлумаченш принципу рiвностi; 3) вiдмовi вiд монопольно! власностi [Див.: 11, с. 137].
Яскравим представником «охоронного» етапу був професор Московського ушверситету Борис Чичерт. Вш вважав, що свобода передбачае ставлення до людини як до метафiзично! ктоти, пов'язано! з божественним Абсолютом [Див.: 1, с. 165]; свобода - це вроджена людська здатшсть до володшня правами [Там само, с. 173]. Свобода е сутшстю людини, яка подшяеться на моральшсть (внутршня свобода) i право (свобода зовнiшня). За ввдсутност морального закону не може кнувати свобода волi.
Концепцiя Чичерiна будувалася на особистоси, яка е визначальним початком сусшльних вiдносин, надшена розумом, свободами i правами. Реформатор стверджував, що саме особисткть здатна реалiзовувати власнi здiбностi, увшшовши в колективний союз (суспiльство). А право - це неввд'емний атрибут сусшльства. У ролi законно! свободи людини виступае суб'ективне право у виглядi дп чи вимоги, а в ролi закону (який визначае свободу й !"! характер) -об'ективне право. Обидва щ поняття пов'язаш мiж собою, оскшьки свобода виражаеться через закон, головною метою якого е повне визнання свободи.
З огляду на викладеш вище роздуми Чичерiна, можна визначити основний змкт поняття «правова особисткть». Отже, правова особист1сть -це особисткть, яка пiдпадае пiд дш системи соцiального та нормативно-правового регулювання, ввдповщно набувае певнi правовi властивостi та якостi, що дозволяють !й активно включатися в пол^ичну i соцiально-пра-вову дiйснiсть, повноправно реалiзовувати сво! права та обов'язки, а також проявляти пол^ико-правову актившсть з метою подальшого державного розвитку. При цьому, безперечно, слвд усввдомлювати, що саме правова осо-бисткть е носiем iстотних рис та основоположною умовою кнування правово! держави i правового суспiльства.
Для Чичерша «вищим» розвитком «охоронного» лiбералiзму, який вiн протиставляе «вуличному» та «опозицшному», е те, що кожна людина, яка залишаеться непохитною перед владою, повинна поважати сутшсть останньо! заради власно! свободи. Тому угода трьох основних засад (влади, закону i свободи) передбачае едшсть сусшльну, для яко! необхiдна едшсть у державному життi. На думку Чичерша, но^ем полiтичного iдеалу е сощальний суб'ект в особi освiченого дворянства. Таким чином вiн шдкреслював, щоб реалiзувати принцип свободи особистоси, потрiбно удосконалювати !"! як зовш (змiнюючи правовi та соцiальнi шститути, рухаючись до демократ^!), так i внутрiшньо (розвиваючи правосвiдомiсть, працюючи над самим собою).
У «новому» л1берал1зм1 права громадян (на осв1ту, на працю, на медичне обслуговування) «об'еднуються загальним правом на пдне людське кнування» [5, с. 158]. Цей л1берал1зм розширив суб'ективш права 1 вклав сощальний змкт у тлумачення права. Це стало шдставою характеризувати третш перюд л1берал1зму як «сощальний» (концепцй В. С. Соловйова, П. I. Новгородцева, Л. I. Петражицького, Б. О. Юстяювського, С. I. Гессена та ш.).
Ф1лософ1я Володимира Соловйова Грунтуеться на метаф1зичнш теорп шди-вща як божественного створшня, яке здатне усввдомити суть 1деТ досконало-ст1, перейняти ТТ 1 слвдувати по шляху до самовдосконалення. Вш вважав, що саме ращональна моральшсть може шднести людину до р1вня особистость Цей процес залежить вщ того, наскшьки зрша людина, наскшьки вона впораеться з виховним процесом. Для формування моральноТ автономп шдивща необхщна низка умов, одшею з яких е право як момент «об'ективноТ етики», що забез-печуеться завдяки умовам зовшшшм «безпека для вс1х». Щодо «суб'ективноТ етики», то вона забезпечуеться шляхом внутршнього розвитку людини.
На думку Соловйова, право визначае вщносини м1ж вшьними особисто-стями, нолями прав; тому воно повинно визнавати свободу 1 р1вшсть. Фшософ визначив право як «свободу, обумовлену р1вшстю» [14, с. 153], переконував, що право служить моральной шляхом вщстоювання 1деТ справедливость На вщмшу в1д моральности воно не засуджуе егоТзм. З позицп любов1, ми повинш прагнути до блага шших людей, тод1 як з позицп правовоТ справедливост шш1 люди е обмеженням нашоТ свободи у прагненш до нашого власного блага, тому загальне благо як мету законодавства мае бути визначено негативним чином.
Мислитель вважав, що «право на пдне кнування» складаеться з вимог забез-печення кожнш людиш оптимальних зовшшшх умов: а) надання необхщних кошт1в для кнування; б) забезпечення ф1зичного вщпочинку; в) забезпечення можливост використовувати вшьний час для удосконалення. «З моральноТ точки зору потр1бно, щоб кожна людина мала не тшьки забезпечеш засоби до кнування (тобто Тжу, одяг 1 житло з теплом 1 повггрям) 1 достатнш ф1зичний вщпочинок, але й щоб вона мала вшьний час для свого духовного вдоско-налення. Тшьки це потр1бно для кожного селянина 1 робггника, усе шше ж в1д лукавого» [13, с. 492]. Кожнш людиш з народження притаманна здатшсть до самовдосконалення, однак сощальш перешкоди стають нездоланними на шляху до реал1зацГТ ще'Т можливость Отже, право е не тшьки реал1защею свободи людини, а дозволяе створити умови для розвитку правовоТ особистость
Сама вдея Соловйова «право на пдне кнування» знайшла розвиток у ф1ло-софськш концепцй про право Павла Новгородцева. Для Новгородцева «право на пдне людське кнування» з юридичноТ точки зору розумкться як «не пози-тивний змкт людського щеалу, а тшьки заперечення тих умов, як1 абсолютно виключають можливкть пдного людського життя». Вш вважав, що це право не може суперечити самш його сутност1, бо здатне здшснюватися заради збере-ження правових щнностей, таких як пдшсть особистост 1 свободи.
Вивчаючи лiберальнi iдеï Новгородцева, необхвдно вiдзначити, що джере-лом його дослщжень е поняття морально!" особистостi, здатно!" в собi розви-нути духовне начало. Мислитель розглядае особисткть не тiльки як шдставу моралi, але i як вдеал, що е вищою цiннiстю в штелектуальному й пол^ич-ному житть Моральнiсть, на його думку, виступае як необмежене вдоскона-лення, завдяки якому шдивщ може наблизитись до Абсолюту (тобто може усвщомити себе ушкальною особистiстю). Таким чином, Новгородцев робить акцент на тому, що моральне вдосконалення кожно!" особистост е необхвдною умовою для реалiзацiï сусшльного iдеалу.
Також не менш важливим елементом у фшософп П. I. Новгородцева е дуалiзм низки таких феномешв, як: 1) право i мораль; 2) рiвнiсть i свобода; 3) права позитивш та природш; 4) лiберальнi цiнностi та основи правово!" держави; 5) дiйснiсть i вдеал. На його думку, моральтсть i право е единим процесом, який вщнаходить розумне сшвкнування шдиввда з суспiльством. Рiвнiсть i свобода досяжш за умови, якщо йти до мети, що веде до загального блага. Досягти мети можна через взаемодш моральной i права. Саме в цьому разi будуть спостеркатися позитивш норми, що вщображають вимоги морали якi проникнутi моральною сввдомктю. Саме поняття pieHocmi i свободи е вдейною основою в теорп особистостi Новгородцева i розкриваеться шляхом порiвняння лiберальних цiнностей та iдеалiв правово!" держави. Як зазначае фшософ, рiвнiсть - це безпосередньо рiвнiсть можливостей (тобто рiвнiсть матерiальних умов здiйснення свободи), а свобода - це свобода морального устремлшня особистость Для Новгородцева захист свободи людини - вища мета правово!" держави. У правовiй державi складаеться едшсть сусшльства i особистостi, також формуються умови правово!" свободи останньо!'. А лiбе-ральнi цiнностi повинш пiдтримуватися державою на правовiй основа
Новгородцев, розглядаючи питання про вщродження природного-правового мислення, бачив сутшсть природного права у правi особистост на свободу волевиявлення, а також автономш iснування. Вiн вважав, що природне право е чинником удосконалення розвитку позитивного права, а також його етичною основою. Природне право мае свое джерело - моральну свщомкть особистоси, бо шдставою моралi завжди е особистiсть. Особистiсть не може кнувати без автономй. Позбавляючи ïï автономй, не варто очжувати моральностi, а отже й природних прав. У цьому полягае суть природного права, що сприяе прояву свободи, важливо! для кожно! морально!" особистость
Фiлософ стверджував, що вища мета правовог держави полягае в захист людсько! свободи. Необхiдно досягти «суперечливо! гармони» мiж сусшль-ством i особистктю, створити умови для виникнення i розвитку правових свобод. Державш структури повинш дотримуватись лiберальних цтностей, заснованих на правь
П. I. Новгородцев iдеалiзуе уявлення про два свгги - iдеальний i матерi-альний. Його науковий пошук зупиняеться на характерi людського прагнення, який складаеться iз суперечностей (кнують мiж земною недосконалктю)
i основ (вважаються щеальними). На його думку, «абсолютний щеал» зали-шаеться самим собою, наповнюючи життя суспiльства i iндивiда сенсом. Без нього людство не здатне прогресивно розвиватися.
Зважаючи на сшвввдношення сущого i iдеального, фiлософ розглядае проблему сусшльного iдеалу, що мае важливе значення у формуванш особисто-стi. Так, Новгородцев вважае, що розвиваючись, особистiсть бере з сусшльства змiст моральних уявлень. Незважаючи на те, що певнi критерп моральностi перебувають пiд впливом сусшльних норм, особистостi властиво виробляти ïx у свош свiдомостi автономно. Особисткть завжди пiдтримуеться суспiльством, однак може критикувати встановлеш суспiльством правила, займаючи пози-цiю морального iдеалу. У суспiльствi особистiсть знаходить як свш розвиток, так i перешкоди до морального вдосконалення. Як стверджуе фшософ, саме моральний закон розкривае зв'язок мiж сусшльством i особистiстю. Таким чином, виступаючи головною метою кнування сусшльства, особисткть, поед-нуючись з шшими людьми, набувае рiвнiсть i свободу, а це i е сусшльний щеал.
Отже, щоб досягти вищого суспiльного iдеалу, необxiдно внутршньо ввдно-вити людину. На думку фшософа, суспiльниИ iдеал заснований на його погля-дах про моральну особисткть: 1) абсолютною цiннiстю е моральна особисткть, яка прагне до розвитку моральних засад; 2) джерелом природно-правових норм е моральна особисткть, яка несе в сусшльство моральшсть закону; 3) сусшльний прогрес орiентуеться на моральну особисткть як на абсолютну мету.
Значний внесок у захист права як феномену, що ткно пов'язаний iз людською суб'ектившстю, зробив Лев Петражицький. Його психолопчна теорiя права з сощолопчною основою викладена у робот «Нариси фшосо-фп права», в якш право обгрунтовувалось як внутрiшнiИ голос, який при-писуе нам певний тип поведшки, вказуе на нашi обов'язки стосовно iншиx людей i в чому полягають нашi права, чого ми вправi очiкувати i вимагати ввд iншиx людей. Отже, ктинний шлях до вивчення права лежить в аналiзi нашого внутршнього досвiду [1, с. 289].
На основi сво1х положень Петражицький побудував теорш розвитку права i моральной (теорiю прогресу), вiн намагався показати щлеспрямовашсть, яка керуе пiдсвiдомим формуванням етичних щнностей, що веде людство до вдеалу досконало1 соцiалiзацiï. Але етичний прогрес не «гарантований» внаслвдок катастроф цивiлiзацiï [1, с. 303]. Фшософ вважав, що у будь-якому суспiльствi змiни в правi i моральной будуть служити унiверсальним зраз-ком прогресу. Так, у правi проявилися три тенденцп: 1) зростаючi вимоги, що залежать вiд панування людини над зовшшшм середовищем; 2) змша стимулiв, де право сприяе щентичнш i кращiИ поведiнцi, використовуючи висоы стимули; 3) зменшення мотивацшного тиску. Право стае гуманнiшим, тортури i жорсты покарання скасовуються.
Сощальний вдеал Петражицького був вище права, хоча спо^б його реалiзацiï бачився йому у прогресивнш правовiИ еволюцп. Петражицький сприймав любов як вищий iдеал, але пiдкреслював, що на кожному
еташ культурного розвитку найважливше виховання через право. Любов може замшити право у майбутньому, коли психiчний розвиток людей стане достатньо високим, щоб пропорцшно прогресу знижувати психiчний тиск права. Любов була для нього екстраправовою i екстраморальною. Мораль-нiсть i право е симптомами неповно! адаптацй i водночас засобами досяг-нення досконало! адаптацй". Виконавши сво! завдання, право i моральшсть втратять сенс свого кнування [Див.: 1, с. 325]. Юнцеву мету правового розвитку фшософ права вбачав у впровадженш автономно! соцiальноï пове-дiнки (обумовлено! власною совiстю i волею) з тим, щоб сусшльство досягло гармоншно! спiвпрацi в соцiальному служiннi [Там само, с. 326].
Таким чином, для Петражицького соцiалiзм був не втшенням сусшльного щеалу, а лише кроком у його напрямку. Його щеалом було панування любов^ несумкне з правом, у той час як соцiалiзм вiн вважав жорсткою правовою системою, яка необхвдна для впровадження у народний дух норм сощального служшня, що передбачало шлях до повно! свободи вiд правового тиску.
Особливий внесок у розвиток «нового» лiбералiзму та розумшня ролi осо-бистостi у правi зробив Богдан Шстятвський. Вш вважав, що кторичний розвиток Грунтуеться на прогресивному зростанш iндивiдуалiзму: «Вiд початку шдивщуум, пiдкоряючись державi, нiби позбавлений особистосп, потiм за ним визнаеться сфера дiяльностi, вiльна вiд державного втручання, далi сама держава зобов'язуе себе до дiяльностi на користь шдивщуума, поки нарештi воля шдивщуума не бере участi в самому здшсненш державно!' влади або навггь не визнаеться носiем ще! влади» [6, с. 529].
Фiлософiя Кiстякiвського Грунтувалась на «науковому iдеалiзмi», який передбачав абсолютне визнання права як вираження культури, а також куль-тури як способу кнування права. Адже побудова правово! держави залежить вщ правово! свiдомостi та правово! культури.
Спираючись на сво! положення, Кiстякiвський побудував теорiю правово! держави, яка мае три аспекти. 1. Методологiчнi основи фшософського вчення про правову державу. Юстяковський визнавав за правом автономне значення, щоб зробити його незалежним ввд пол^ики, потрiбен час. Щоб шдсилити авторитет права, слвд серйозно ставитися до чинних закошв, втк лювати ix у життя i змiнювати вiдповiдно до правово! процедури. 2. Теорiя прав людини, яка е ядром концепцп правово! держави. Для Кктяывського права людини не створюються державою; вони «природш», служать людям як людським ктотам, а не як членам держави. Права мають бути визнаш i ix слвд охороняти державi у сферi приватного i публiчного права. Фiло-соф вважав, що повага до права може вкоренитися тшьки в такш держав^ яка ставиться до сво!х пiдданиx як до громадян, забезпечених законними правами не тшьки в !х взаемних зв'язках, а й у ввдносинах з державними органами. 3. Концепщя «правового соцiалiзму». Для Кктяювського «правова держава» е сощально-пол^ичним вдеалом, де право буде використовуватися як головний шструмент для упорядкування сощального буття.
Фшософ передбачав ращональне включення правовоТ особистост в полЬ тичну i сощально-правову дiяльнiсть; правова особисткть - це особа, яка дисциплшована правом та стшким правопорядком, а також надшена правами i може вшьно ними користуватися. З цього визначення можна сформувати певш властивост правовоТ особистостi в правовiИ держав^ 1) усвiдомлення особистiстю своТ'х обов'язюв перед суспiльством; 2) розумiння особистктю своТ'х соцiально-полiтичниx iнтересiв; 3) актившсть особистостi в користуваннi своТ'ми правами i виконанш обов'язкiв.
Таким чином, Кктяювський розглядав державу, засновану на сощалктич-них засадах i сумкну з особистою свободою. Головним принципом правовоТ держави е наявнiсть природних прав, яы притаманнi особистостi з народ-ження, здатнi обмежувати владу i можуть виступати базовою платформою для шдзаконноТ влади.
«Правовий соцiалiзм» Серг1я Гессена - остання ланка у розвитку фшо-софп права росшського лiбералiзму. Гессен розглядав лiберальну iдею про сферу особистоТ недоторканность Вiн вважав, що людська особисткть мктить «супрасоцiальне» ядро, непроникливе для сусшльства [2, с. 381-382]; якщо ця «непроникливкть» порушуеться, припиняе кнування сама особисткть, вона стае просто часткою колективного щлого. Робота «Правовий соцiалiзм» мiстить три частини. Перша частина - криза лiбералiзму. Гессен аналiзуе вiдмiнностi мiж правовими вченнями старого i нового лiбералiзму. Цей аналiз зведений до трьох основних проблем: 1) ново!' концепцй' свободи. Неолiберальна держава, як ïï бачить Гессен, не вказуе громадянам, що е благо, не шдпорядковуе право якомусь конкретному уявленню про добро; вона лиш усувае економiчнi перешкоди, яю насправдi обмежують правову свободу i рiвнiсть кожно'1' особи-стостi; 2) нового пiдxоду до демократы шляхом усвiдомлення таких ктин: що полiтична влада повинна бути обмежена; що вища влада Грунтуеться на прав^ а не на випадковш бшьшосп, яку представляе «народ» [2, с. 199-203], що держава - це складна лабораторiя, де «воля народу» створюеться за допомогою необхвдних компромiсiв, i що справжнш компромк Грунтуеться на повазi всix членiв полiтичноï спiльноти людсько1 гiдностi; 3) нового розумiння власность Вiра у приватну власнiсть замшюе уявлення, що приватна власнiсть виправ-дана лише як засiб реалiзацiï особисто1 свободи, тобто як iндивiдуалiзоване i активне вiдношення мiж людиною i речами. Концепщя власностi, хоча й правильна теоретично, але втшювалася в життя таким чином, що створювала штучш перешкоди подальшому процесу усусшльнення [2, с. 208-209].
Друга частина - еволющя соцiалiзму. Соцiалiзм долае лiбералiзм, прого-лошуючи новий стан у розвитку правово1 держави. Особиста автономiя була для Гессена вищою цшшстю. Найвищим рiвнем досягнення згоди соцiалiзму з правом Гессен бачив у британському пльдшському соцiалiзмi [2, с. 352376], основною щеею якого було шдпорядкувати державу та економiку абсолютному авторитету права.
Третя частина - правовий соцiалiзм i нове середньовiччя. Право стане продуктом сусшльства. Окремi особистост подолають спiльну iзоляцiю, беручи участь у жита рiзниx об'еднань, що не будуть поглинати сво'1'х члешв. Власнiсть стане особистою, умовною i роздшеною. Таким чином, держава буде шдпорядкована праву, не втрачаючи свое!" автономностi, але розширюючи сво1 межь Людська гiднiсть iстотно зросте. У правовш державi iндивiди припиня-ють бути лише членами сощальних груп. Правовi принципи свободи, рiвностi i братерства зменшують дiяльну любов i дозволяють шдивщам стати особисто-стями, але головне досягти цього, не уникаючи сусшльства, будучи його актив-ними членами. Гессен стверджуе, що «особисткть - це повнощнне зростання, при якому потрiбно намагатися зберегти старе в новому». Аналiзуючи визна-чення особистоси, вчений конкретизував свою думку в формула «Будь вшь-ним, залишайся самим собою i завжди прагни до вищого, шж ти сам».
Чому ж прихильники лiбералiзму особливу увагу придшяли таким засад-ничим цiнностям, як права, свобода i рiвнiсть? На думку фiлософiв, основнi цiнностi лiбералiзму захищають особисткть, паралельно забезпечують сприят-ливi умови для досягнення конкретно!" мети, сприяють створенню i шдтримщ полггичних установ, якi за допомогою цшностей утверджують автономiю. Хоча лiберальнi концепцп i вiдрiзняються мiж собою рiзним тлумаченням основних цiнностей i ix важливiстю для iндивiда, все ж спробуемо виокремити ïx особли-востп 1) права е правовою можливктю особистостi, що забезпечуе ÏT свободу дiяльностi та гiднiсть в усix сферах суспiльного життя. Треба зазначити, що права як найважливiшi цшност лiберальниx iдей окреслюють сферу автономного кнування особистость У сво'1'х концепцiяx фiлософи розглядали права як необхщний елемент соцiального буття особистоси, без чого вона не зможе бути суб'ектом сусшльних вiдносин, щоб здшснювати власну життеву про-граму. 1ншими словами, iндивiд, позбавлений прав, не може бути особиси-стю, бо вш втрачае можливiсть задовольняти сво1 iнтереси i потреби. Також визнавали, що особисткть мае ввд народження сукупнiсть природних прав, що окреслюють межi ÏT свободи i обмежують прагнення держави шдпорядкувати собi всi сфери життя. Тому забезпечення (природних) прав особистоси е способом гарантування свободи та автономй", а також умовою розвитку сусшльства; 2) свобода особистостi е правом шдивща з моменту його народження, а також основою правового становища людини в державь Саме свобода вира-жае прагнення особистосп самостшно керувати власними мiркуваннями, щоб досягти усвщомлених щлей i обрати концепщю доброго життя без зовшшнього впливу. Прихильники лiбералiзму визнають, що здшснення свободи iндивiда не повинно перетинатися зi свободою iншиx людей, бо вона мае бути обме-женою. Тому свобода може кнувати тшьки там, де дiе конституцшний закон; 3) в лiберальниx щеях рiвнiсть обумовлена здатнiстю до автономй", якою воло-дiе кожна людина. Фшософи акцентують увагу на полггичну i правову рiв-нiсть, розглянуту як рiвнiсть можливостей, оскiльки всi люди вiд народження е однаково вшьними i однаковою мiрою належать до ушверсального розуму.
Розглядаючи всю важливкть основних щнностей, необхвдно до них додати те, що справжню серцевину л1беральних вдей становить автоном1я особистость Саме автоном1я особистост е конструктивною особливктю л1бе-ральноТ фшософп права, що показуе повноту самовираження 1 м1ру свободи, виступае у вигляд1 реакцп на знеособлення особистост та ТТ стандартизащю, висловлюе протест проти утил1тарного шдходу до неТ, а також проти маш-пулювання людською сввдомктю [12, с. 120].
У своТх л1беральних концепщях фшософи мають однакову позищю 1 пого-джуються з тим, що кожна особисткть мае здатшсть до автономп. Та щоб здшснити цю здатшсть, особистост необхщш: свобода, постшний розвиток, захист ТТ благ 1 прав. Тому сприяння автономному розвитку особистост е основою л1беральних вдей 1 засадничих щнностей.
Важливе мкце 1 значення фшософи приписують автономГТ, бо вона е необ-хщною умовою моральноТ в1дпов1дальност1, без неТ шдивщ не зможе жити повноцшним добрим життям. Вони переконаш, що особисткть може бути в1д-пов1дальна лише за т1 дГТ, як1 знаходяться шд ТТ контролем, тобто за автономш д1Т, що вт1люють у соб1 непримусовий виб1р 1ндив1да.
Наведена штерпретащя ф1лософських концепц1й засв1дчуе те, що основш ц1нност1 л1берал1зму спрямован1 на захист 1 утвердження автономГТ шдиввда. Тому автоном1я 1 е т1ею к1нцевою метою, в1дносно якоТ щнност1 е засобами ТТ досягнення. Бо вона передбачае права на свободу 1 добробут, вимагае, щоб особисткть була забезпечена основними благами, а також становить форму контролю шдивщуальних д1яч1в над своТми д1ями (а це в свою чергу передбачае, що своТ р1шення особисткть повинна приймати самостшно тому, що в приватнш сфер1 д1е автономно). Завдяки цим суттевим властивостям авто-ном1я е 1деальною настановою, вщносно якоТ особист1сть може вважати себе вшьним 1 незалежним членом сусшльства. Тобто, вона стае економ1чно вшь-ною, оск1льки мае право вибору конкретноТ трудовоТ д1яльност1, може вести без перешкод шдприемницьку д1яльн1сть, бути незалежною у розв'язанш пол1тичних та вдеолопчних питань. 1ншими словами, особистост1 держава не вказуе, який життевий шлях треба обрати [12, с. 120].
Висновок. Таким чином, викладене дозволяе зрозумгги всю значимкть л1беральних щей для побудови сучасноТ щеально'Т модел1 правовоТ особисто-ст1, сформованоТ на поеднанн1 духовно-правових 1деал1в та щнностей. Важли-в1сть концепц1й представниыв рос1йського л1берал1зму визначаеться тим, що в них виникае: 1) щея р1вност1, яка в свою чергу стае концептуальною засадою в формуванш правовоТ особистост1 (адже засаднич1 ц1нност1 допомагають розкрити внутр1шню глибину (сутшсть) особистост1, тим самим зводячи ТТ до р1вня суб'екта, на кнування якого ор1ентуеться право); 2) щея про наявн1сть у особистост1 належних свобод (свобода розкриваеться як основа духовного розвитку не тшьки особистост1, а й сусп1льства) 1 природних прав. Права, у свою чергу, виступають формою сусшльних вщносин та незалежних особи-стостей, поведшка 1 взаемод1я яких п1дкоряеться загальним нормам. Незалеж-
шсть суб'екпв по вщношенню один до одного, а також !х спiльне пiдкорення спiльним нормам визначають змкт правово! форми свободи.
Оцшюючи концептуальний масив лiберальних вдей, слiд вiдмiтити про-цес створення цшшсних категорiй (таких як свобода) та юридичних понять (таких як правова держава, гаранты забезпечення свободи, правовий статус особистоси), який сввдчить про те, що формування та розвиток правово! осо-бистост ткно пов'язаний з визнанням кожно! людини автономним членом сусшльства. Бо саме автономiя е безпосередньо iдеальною основою формування правово! особистость Адже тшьки автономнiй особистостi як суб'ек-товi права властивi такi якоси, як: прийняття цiнностi свободи (прагнення до власно! незалежностi); здатнiсть до самообмеження (автономна особа само-стшно обмежуе себе вiдповiдальнiстю); повага до чужих прав; ввдповвдаль-нiсть (тшьки автономна особистiсть вiдповiдае за сво! дп, вчинки i наслiдки); вщстоювання власних прав, а також толерантшсть до iндивiдуальних проявiв (здатнiсть зберегти i встановити спiльнiсть з шшими людьми).
Список лiтератури:
1. Валицкий А. Философия права русского либерализма / Анджей Валицкий ; пер. с англ. О. В. Овчинниковой, О. Р. Пазухиной, С. Л. Чижкова, Н. А. Чистяковой / под науч. ред. С. Л. Чижкова. - Москва : Мысль, 2012. - 567 с.
2. Гессен С. И. Правовое государство и социализм / С. И. Гессен // Избранные сочинения. - Москва : РОССПЭН, 1999. - 816 с.
3. Замалеев А. Ф. Русская политология. Обзор основных направлений / А. Ф. Замалеев, И. Д. Осипов. - Санкт-Петербург : Изд-во СПбГУ, 1994. - 208 с.
4. Кистяковский Б. А. В защиту права (Интеллигенция и правосознание) / Б. А. Кистя-ковский // Вехи. Из глубины. - Москва : Правда, 1991. - 607 с.
5. Кистяковский Б. А. Государство правовое и социалистическое / Б. А. Кистяковский // Вопросы философии. - 1990. - № 6. - С. 141- 159.
6. Кистяковский Б. А. Социальные науки и право. Очерки по методологии социальных наук и общей теории права / Б. А. Кистяковский. - Москва : Изд. М. и С. Сабашниковых, 1916. - IV. - 704 с.
7. Максимов С. I. Канпвський проект правового сусшльства 1 нов1 демократп / С. I. Максимов // Проблеми фшософп права. Том 1У-У. - Ки!в ; Чершвщ : Рута, 2008. - С. 17- 23.
8. Максимов С. I. Методолопчш основи правового виховання / С. I. Максимов // Вкник Нацюнально! юридично! академп Укра!ни 1меш Ярослава Мудрого. Сер1я: Фшософ1я, фшософ1я права, полгголопя, соцюлопя. - 2010. - № 6. - С. 53- 62.
9. Новикова Л. И. Либеральные традиции в культурно-историческом опыте России / Л. И. Новикова, И. Н. Сиземская // Свободная мисль. - 1993. - № 15. - С. 67- 80.
10. Петражицкий Л. И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности / Л. И. Петражицкий. - Санкт-Петербург: Лань, 2000. - 608 с.
11. Сиземская И. Н. Новый либерализм в России / И. Н. Сиземская, Л. И. Новикова // Общественные науки и современность. -1993. - № 5. - С. 132- 140.
12. Слшенчук В. О. Виховання правово! людини як шлях до побудови правового сусшльства у сучаснш Укра!ш / В. О. Слшенчук // Проблеми законностк зб. наук. праць / ввдп. ред. В. Я. Тацш. - Xаркiв : Нац. юрид. ун-т 1меш Ярослава Мудрого, 2015. - Вип. 128. - С. 118- 124.
13. Соловьев В. С. Оправдание добра / отв. ред. О. А. Платонов. - Москва : Институт русской цивилизации, Алгоритм, 2012. - 656 с.
14. Соловьёв В. С. Чтение о Богочеловечестве : соч. в 2 т. / В. С. Соловьёв. - Москва : Правда, 1989. - Т. 2. - 735 с.
Slipenchuk V. A., post-graduate, Yaroslav Mudryi National Law University Kharkiv, Ukraine.
Formation of ideal of legal personality
In the process of transformation of Ukrainian society towards the assimilation and implementation of basic European values such as human rights, democracy and the rule of law the role of personality that respects the dignity of others and their right to free expression in its multifaceted manifestations becomes more important. Such definitions of it assume the character of the ideal to be pursued, but that has not received adequate expression in people's minds and in practice yet. Since this ideal inextricably links right and personality, enabling the operation of law due to the special qualities of the individual, it can be defined as the ideal of legal personality. It is the formation and realization of such ideal that becomes urgent practical task of our society, which in turn requires a comprehensive theoretical understanding.
It should be noted that some philosophical aspects of the meaning of legal personality and its formation are revealed in the works of Ukrainian researcher in the field of philosophy of law S.I. Maksimov. However, all actual researches are based on a certain cultural and ideological tradition. The research of a Polish-American scholar in the history of philosophical and legal thought Andrzej Walicki pays attention to the ideological and methodological potential liberal legal philosophy of the late 19th - early 20th century in the Russian Empire, realization of which, unfortunately, failed because of the violent interruption of this tradition by Bolsheviks. Researches of philosophers of law of that period are of particular significance in this issue: Ukrainian by origin and outlook Bohdan Kistyakivskiy and one of the authors of the Universal Declaration of Human Rights (1948) Serhiy Gessen. It is reconstruction of the concept of «legal personality» in the views of philosophers of law of that period, which is really made for the first time, which will give, as we believe, an opportunity to analyze the formation of the ideal of legal personality.
Thus, the purpose of this article is analysis and systematization of philosophical views on the issue of forming the ideal of legal personality in Russian philosophy of law, limited by the late 19th -early 20th century During this period, leading philosophers and jurists come to the conclusion that the existence and development of the law governed state should be based on a legal personality.
Taking into account the diversity of interpretations of liberal concepts, we begin with a brief description of the charms of liberal ideas, find out the core values that inspire these concepts and focus on the source of political programs and core values - individual autonomy.
As it is known, liberalism is a dynamic system that responds to changes in social life and is transformed according to the new reality. Liberal concepts of the thinkers of that time give us the opportunity to realize what freedom, equality and human rights are inviolable condition for the individual existence of human being, laying the values and guidance in the legal consciousness of a person and promoting an individual's recognition of law as the main regulator of social relations, aimed at protecting and strengthening the autonomy (which directly is an ideal basis for development of a legal personality).
Thus, the abovementioned allows us to understand the significance of liberal ideas for building a modern ideal model of legal personality, formed on a combination of the spiritual and legal ideals and values. The importance of the concepts of representatives of Russian liberalism is determined by existence of: 1) the idea of equality, which in turn becomes a conceptual basis in shaping of legal personality (after all, the basic values help to reveal the inner depth (essence) of the personality, thereby reducing it to the level of subject, on whose existence law is focused.); 2) the idea of the presence of appropriate freedoms in personality (freedom is revealed as the spiritual foundation of not only the personality, but also society) and natural rights. Rights in turn, act as a form of social relations and independent personalities, behavior and interaction of which is subject to the general rules. Independence of subjects in relation to each other and their joint subjecting to common standards define the content of the legal form of freedom.
Key words: liberalism; law governed state; legal socialism; legal ideal; legal personality; human rights; freedom of a personality.
Hadiumna do pedKonezii 20.10.2015 p.
© CmnemyK B. O., 2015
167
