CC BY
27ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ ВУЗІВ ІНЖЕНЕРНО-ОПЕРАТОРСЬКОГОПРОФІЛЮ
Юрій Бородін
Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова
Київ, У країна
Анотація. У статті представлений аналіз зміни вимог професійної діяльності операторів складних систем управління і рекомендації щодо вдосконалення організації системи фізичної підготовки курсантів вузів інженерно-операторського профілю. Пріоритетними завданнями фізичної підготовки курсантів вузів інженерно-операторськогопрофілю в даний час є: розвивати індивідуальну фізичну культуру формувати стійку (зовнішню і внутрішню) мотивацію до занять фізичними вправами і спортом; розвивати функціональні системи організму курсантів; розвивати професійно важливі якості.
Ключові слова: професійна діяльність, курсанти, фізична підготовка
Аннотация. Бородин Ю.А. Физическая подготовка студентов вузов инженерно-операторского профиля. В статье представлен анализ изменений требований профессиональной деятельности операторов сложных систем управления и рекомендации относительно совершенствования организации системы физической подготовки курсантов вузов инженерно-операторского профиля. Приоритетными задачами физической подготовки курсантов вузов инженерно-операторского профиля в данное время являются: развивать индивидуальную физическую культуру формировать стойкую (внешнюю и внутреннюю) мотивацию к занятиям физическими упражнениями и спортом; развивать функциональные системы организма курсантов; развивать профессионально важные качества.
Ключевые слова: профессиональная деятельность, курсанты, физическая подготовка
Annotation. Borodin Y.A. Physical preparation of cadets of institutes of higher of engineer-operator type.In
the article the analysis of change of requirements of professional activity of operators of difficult control system and recommendation is presented in relation to perfection of organization of the system of physical preparation of cadets of Institutes of higher of engineer-operator type. Priority problems of physical preparation of cadets of high schools engineering - camera a structure at present are: to educe individual physical training; to form nonperishable (choronomic and intrinsic) motivation to occupations by physical exercises and sports; to educe systems of functions of an organism of cadets; to educe professionally important qualities.
Keywords: professional activity, cadets, physical preparation.
Вступ.
Науково-технічна революція кінця минулого століття глибоко вплинула не тільки на структуру спеціальностей сучасного виробництва, але й на характер професійної діяльності фахівців. Вона стає кваліфікованішою, вимагає високої технічної підготовки
Суть проблемної ситуації в даний час полягає в тому, що об'єктивно з'явилася значна група інженерно-технічних кадрів — фахівців операторського профілю, центр тяжіння професійної діяльності яких перемістився на рівень психомоторнихі інтелектуальних операцій.
Професія оператора сьогодні в сучасному виробництві є однією з наймасовіших і, як наслідок, росте число фахівців операторськогопрофілю.
Це дає підстави деяким авторам називати професію оператора професією XXI століття [В. А. Душков, А.В.Корольов, Б.А.Смірнов. 2002].
Робота виконана у відповідності до практичних завдань підготовки фахівців операторськогопрофілю.
Формулювання цілей роботи.
Мета роботи - аналіз зміни вимог професійної діяльності операторів складних систем управління і розробка рекомендацій щодо вдосконалення організації системи фізичної підготовки курсантів вузів інженерно-операторськогопрофілю.
Результати досліджень.
Можна відзначити, принаймні, чотири головні тенденції зміни умов діяльності інженера-оператора за останніх 15 років.
По-перше, ставиться завдання одночасного управління дедалі більшою кількістю об'єктів (і їх параметрів).
По-друге, інженер-оператор дедалі більше віддаляється від об'єктів, якими він управляє В умовах дистанційного керування він вже не може сприймати їх стан безпосередньо. Між органами чуття оператора і об'єктом управління «уклинюється» інша система технічних пристроїв, які передають інформацію. При цьому інформація, що поступає до оператора, є закодованою і перед ним виникає нове завдання - декодування якого не було при безпосередньому сприйнятті керованого процесу.
По-третє, в умовах експлуатації сучасної техніки значно зростають вимоги до швидкості дій інженера-оператора, обумовлені підвищенням швидкості керованого процесу.
По-четверте, істотно зросла ціна помилки управління інженером-оператором діями систем. Так, за даними американської статистики, з 4090 загальної кількості відмов при випробуванні ракет, 63,6% — на морському флоті, майже 81% — в авіації, обумовлені помилками людини в управлінні [М.В. Макаренко, 2006].
Аналізуючи надійність діяльності оператора, учені приходять до висновку, що найуразливішою
© Юрій Бородін, 2009
ланкою в цьому питанні є їх низька психофізіологічна підготовка [Р.Н.Макаров, 1990, 1998; Н.Ф.Ізмеров, М.В. Лебедєв, 1993; І.Б.Ушаков 2000]. Учені вважають, що на шляху подальшого науково-технічного прогресу з'явився так званий психофізіологічний бар'єр, причини якого — в обмежених психофізіологічних можливостях людини, гострому дефіциті часу, що відводиться на виконання відповідальних операцій, в дії на оператора цілого комплексу екстремальних чинників діяльності (гіподинамії, гіпоксії, вестибулярних подразників, вібрації, збільшеної ціни помилки управління).
Це обумовлено низкою істотних змін у житті і діяльності інженерів-операторів за останніх 100 років:
- швидкість переміщення в просторі збільшилася більш ніж в 100 разів;
- у сотні мільйонів разів — швидкість зв'язку, обсягу інформації і вирішення різних військових завдань за допомогою електронно-обчислювальної техніки;
- відбулися корінні зміни характеру і структури професійної діяльності.
Наприклад, в авіації менш ніж за 100 років перші літаки — примітивні етажерки, зроблені з фанери, полотна і дроту, літали на висотах до 70 метрів зі швидкістю до 70 км/год, перетворилися на машини начинені електронікою що літають на висотах 10-35 км із швидкістю 600-2000 км/год
У той же час психофізіологічні характеристики людини практично залишилися такими ж, як і під час стародавньої Г реції і Риму.
За оцінкою ряду дослідників з 1000 школярів тільки 3-4 людини по початковому стану професійно важливих якостей (ПВК) здатні літати на літаках 4-го покоління
Принциповим є те, що сама професійна діяльність інженерів-операторів перестала носити тренуючий характер і проходить в основному, в режимі гіпокінезії і гіподинамії.
Результати досліджень показали, що особливо деструктивний вплив гіпокінезії і гіподинамії на показники здоров'я, професійного довголіття, надійності діяльності відмічається у операторів складних систем.
Загальнобіологічні закономірності вікової працездатності полягають в тому, що, наприклад, біологічний вік льотчика перевищує біологічний вік населення на 8-10 років. Пік працездатності доводиться на 30-40 років, а потім вона неухильно падає.
Важливо відзначити, що всі виражені фізіологічні зрушення в організмі людини-оператора є «поведенчеськи значущими» і несуть певну виражену шкідливу мотиваційну дію на психічні характеристики людини в екстремальних умовах
Важка діяльність «робота на знос», супроводжуєтьсячастішим розвитком тих або інших хвороб, що виражається в певному співвідношенні поширеності хвороб, наприклад, у льотчиків і осіб нельотних професій (при рівному календарному віці): сечокам'яна хвороба в 6 разів частіше, міокардіодистрофія і хвороби серцево-судинної системи, функціональні розлади нервової системи, туговухість - в 4 рази, вазомоторні риніти і дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта - в 3 рази, імунодефіцитні захворювання - в 2 рази, захворювання шлунково-кишкового тракту в 1,5 раза. Таким чином, спостерігається зростання як інфекційних, так і неінфекційних хвороб. Це, звичайно, не професійні хвороби «в чистому вигляді», а швидше професійно обумовлені або, точніше, професійно прискорені хвороби. [І.Б.Ушаков 2000].
На думку багатьох учених, вплив більшості негативних чинників діяльності можна істотно зменшити, якщо правильно організувати фізичну підготовку в процесі навчання майбутніх інженерів-операторів, тобто у вузах.
Не можна заперечувати той факт, що фізична підготовка курсантів інженерно-операторського профілю за останні десятиліття теж удосконалювалася але як показує аналіз дослідження в цій області, недостатньо інтенсивно, що призвело до появи певних суперечностей між новими вимогами професійної діяльності сучасних фахівців до розвитку професійно важливих якостей і можливостями фізичної підготовки, яка використовує: в основному, традиційні методи для їх розвитку.
Аналіз фізичної підготовки курсантів вищих військових навчальних закладів інженерно-операторського профілю показав, що в основі її недостатньої ефективності лежить комплекс причин методологічного організаторського і управлінського плану.
Основоположним в оптимізації ефективності системи фізичної підготовки курсантів інженерно-операторського профілю повинна бути не тільки нова теоретична платформа, але і істотні зміни в змісті, організації, методиці проведенні різних форм, вживаних засобів, нормативній системі і, звичайно ж, цілей і завдань фізичної підготовки на різних етапах професійного навчання і діяльності.
Критерій кінцевого результату носить принциповий характер, оскільки мета його досягнення є необхідним і основним системоутворюючимчинником процесу фізичної підготовки курсантів. Отримання кінцевого результату повинне співпадати із закінченням навчального процесу, тобто перенесення системи з одного якісного стану (абітурієнт) — в інше (випускник вузу) — фахівець, здатний ефективно виконувати функціональні обов'язки в будь-яких умовах професійної діяльності.
Зміни в структурі професійної діяльності, обумовлені технічним вдосконаленням виробництва і систем управління, є базовими для зміни структури фізичної підготовки
Розгляд проблеми в такому аспекті не заперечує наявність певної структури фізичної підготовки в даний час. В даному випадку мова йде про вдосконалення системи фізичної підготовки студентів з урахуванням тих змін, які виникли в військово-професійній діяльності взагалі, в даних спеціальностях і в
приведенні її у відповідність із цими змінами і тенденціями розвитку.
В основі конструювання такої системи також мають бути вимоги, що об'єктивно пред'являються до курсантів характером і умовами їх професійного навчання і діяльності. Відповідно до етапів професійного становлення ці вимоги повинні визначати початкові, проміжні і кінцеві цілі та завдання фізичної підготовки у вузі.
Такий підхід, орієнтований на кінцевий адаптаційний ефект, дозволить випереджаючим чином конструювати як нормативно-змістовний, так і процесуальний боки фізичної підготовки на етапах професійного навчання. Розроблена відповідно до цього система фізичної підготовки, ставши початковим пунктом реалізації навчання, потім має бути інтерпретована в поняттях реального учбового процесу, методичних рекомендаціях до педагогічної діяльності, структури та змісту учбового процесу. Концентрованим проявом цієї системи повинна бути програма з фізичної підготовки курсантів певних спеціальностей.
Практика навчання вже давно вимагає інтеграції педагогіки з іншими науками на користь пошуку шляхів надійності навчання на базі людського чинника, адаптаційних можливостей організму [Р.Н.Макаров, 1998].
Важливим є:
- визначення грані інтеграції різних засобів підготовки на користь отримання сфокусованогорезультату
- вироблення загальної теоретичної платформи такої інтеграції з тим, щоб кожен засіб (дисципліна) підготовки функціонував виходячи з тієї частки активності, яка відведена цьому засобу «колегією», що розподіляє ресурс організму відповідно до запрограмованої моделі;
- прийняття в якості основного критерію організації навчання напруженість учбового процесу, яка залежно від динаміки регулює залучення до роботи, а, отже, і витрату адаптаційного ресурсу навчаємого;
- побудова такої моделі військово-професійної підготовки, яка при своїй реалізації точно визначила б динаміку активності за часом і в просторі всіх засобів підготовки на користь отримання високої надійності кінцевого результату.
Процес професійної підготовки - навчання і формування надійності - можна представити як «накопичення компонентів) випереджаючого віддзеркалення. Саме готові функціональні системи, їх запас дозволяють організму з блискавичною швидкістю відреагувати на наступаючі екстремальні чинники, не допускаючи їх тотального впливу.
Отже, чим ширше зондуючі пошукові можливості організму, тим вище його адаптаційна надійність.
Проте формування надійності також пов'язане з досягненням певного результату через що витрачається адаптаційний ресурс, який, як відомо, має певні межі. Тому виникає суттєва необхідність дуже чітко погоджувати зусилля різних інформаційних джерел (дисциплін, засобів дії) у використанні такого ресурсу на користь досягнення надійності - загальної для всіх засобів, що беруть участь, у підготовці мети. При неврегульованій інформаційній дії організм реагуватиме системою адаптації на користь стабілізації параметрів внутрішнього середовища, але приватні мотиваційні домінантні установки в процесі навчання можуть ввести організм в «конфліктну ситуацію»), внаслідок чого він буде поставлений в умови максимальної, граничної напруги адаптаційних систем.
Це може призвести до руйнування компонентів адаптаційних систем, «другорядних) зараз, для підтримки життєво важливих констант, на користь збереження основних систем життєзабезпечення. У числі «другорядних) можуть опинитися важливі в професійному відношенні функціональні системи, наприклад, відповідальні за інтелектуальну діяльність (пам'ять, мислення).
От чому внаслідок великих інформаційних навантажень назріла крайня необхідність в розробці таких теоретичних основ організації навчання, які базувалися б на соціально-біологічній єдності людського чинника
В даний час відсутність у практиці фізичної підготовки принципів організації навчання з урахуванням людського чинника є головною перешкодою на шляху наукової організації підготовки фахівців, особливо операторів складних систем управління
Фахівці різних напрямів (теоретичного, практичного, фізичного) працюють відособлено один від одного. Вони досліджують і упроваджують в практику ефективні форми, методи, засоби підготовки При цьому адміністративно така ефективність потрібна впродовж всього періоду навчання. Йде паралельне, а часто і дублююче застосування ефективності до одного «кладу ресурсів») - людини Коли будують таким чином приватні педагогічні процеси, мало кого цікавить, що з цього ресурсу дістанеться «сусідові». Невпорядкованість неузгодженість зусиль до досягнення результату приводить до невідповідності запрограмованого результату реальному.
В даний час єдиною управляючою ланкою, що визначає необхідність нервово-емоційної віддачі на ту або іншу інформаційну дію (дисципліни), є сам навчаємий, який пропускає через призму своєї свідомості лавиноподібний потік інформації, визначаючи її важливість з суто власних міркувань (рівня свідомості, мотивації, особистої підготовленостітощо), що, мабуть, рятує його від можливих нервово-психічних зривів і хвороб.
Зрозуміло, для вирішення вказаних проблем необхідна єдина теорія організації, яка, з одного боку, інтеграційно об'єднувала б усі педагогічні потоки інформації, з іншого - не обмежувала, а навпаки,
створювала умови для індивідуального (приватного) функціонування і розвитку окремих засобів (дисциплін) підготовки Така теорія повинна мати свій понятійний апарат, що дозволяє аналізувати системи навчання. Принципи інтеграційної (системної) організації повинні полегшити конструктуваннямоделей навчання для будь-якого періоду професійного вдосконалення При цьому основним стрижнем у такій організації повинні бути напруженість навчального процесу й стан функціональних систем організму сту дентів
Дослідження, проведені в період 1996-2006 років і аналіз їх результатів дозволяють виділити наступні основні ознаки системи фізичної підготовки курсантів:
- Система фізичної підготовки є субсистемою професійного навчання курсантів — системи вищого порядку.
- Система фізичної підготовки взаємодіє, з одного боку, з функціональними адаптаційними системами організму, з іншого — з системою професійного навчання курсантів і системою професійної діяльності фахівців інженерно-операторськогопрофілю.
- Функціонування системи фізичної підготовки курсантів має бути спрямовано на формування високоорганізованих адаптаційних систем до дії чинників середовища і діяльності. Для здійсненні цієї мети система взаємодіє з соціально-біологічною суттю людини як єдине ціле.
- Система фізичної підготовки курсантів вузу складається з ієрархії субсистем (підсистем) нижчого порядку
- Система фізичної підготовки зберігає свою структурувзаємодії елементів (субсистем) при дії чинників зовнішнього й внутрішнього середовища. Ця постійність досягається субсистемоюуправління
- Система фізичної підготовки курсантів «руйнується) як при втраті елементу (субсистеми), так і при його «додаванні» в систему. У таких випадках повинна бути проведена повна реорганізація структури системи.
Висновки.
Пріоритетними завданнями фізичної підготовки курсантів вузів інженерно-операторськогопрофілю в даний час є:
- розвивати індивідуальну фізичну культуру
- формувати стійку (зовнішню і внутрішню) мотивацію до занять фізичними вправами і спортом;
- розвивати функціональні системи організму курсантів, що забезпечують високу професійну працездатність і здоров'я;
- розвивати професійно важливі якості;
- постійно вести аналіз змін в професійній діяльності фахівців, що випускаються вузом
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем фізичної підготовки сту дентів вузів інженерно-операторськогопро філю.
Література:
1. Макаров Р.Н. Профессиональная надёжность и физическая подготовка специалиста. //Материалы международного научного симпозиума — Одесса, 1998. — 12-15 с.
2. Макаренко П.В. Т еоритические основы и методики профессионального психофизиологическогоотбора военных специалистов — К.: Министерство обороны Украины, 1996. — 336 с.
3. Бородин Ю.А. Тенденции изменения требований профессиональной деятельности и организации системы физической подготовки курсантов и слушателей ВУЗов инженерно-технического профиля. //Сборник научных статей под редакцией Ермакова С.С «Физическое воспитание студентовтворческих специальностей». — ХХПН, 2007, №3, 15-29 с.
4. Раевский Р.Т. Профессионально-прикладная физическая подготовка студентов техническиз ВУЗов: Учебное пособие. — М.: Высшая школа, 1985. — 136 с.
5. Смирнов Б. А. Тиньков А.М. Методы инженерной психологии Харьков, Гуманитарный центр, 2008. — 526 с.
6. Смирнов Б.А. Долгополова Е.В. Психология деятельности в экстремальных условиях - Харьков, Гуманитарный центр, 2007. — 274 с.
7. Фокин Ю.Г. Оператор — технические средства: обеспечение надёжности. — М.: Военное издательство, 1985. — 192 с.
8. Ушаков И.Б. Экология человека опасных профессий — Москва-Воронеж, ВГУ, 2000. — 128 с.
9. Ломов Б.Ф. Психическая регуляция деятельности. Избранные труды — М., Институт психологии РАЕ, 2006. — 622 с.
10. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология в системах «человек-техника)). — К., МАУП, 2003. — 286 с.
Надійшла до редакції 09.12.2008 р.
