CC BY
44ГТ1 • • 1 • •• • •
Іеоретико-методологічні аспекти фізичної підготовки курсантів ВВНЗ інженерно-операторського профілю
Бородін Ю.А.
Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»
Анотації:
Представлено аналіз вимог професійної діяльності операторів складних систем управління. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення організації системи фізичної підготовки кУрсантів вузів інженерно-операторського профілю. Визначено пріоритетні завдання фізичної підготовки курсантів. Виділено, розкрито та проаналізовано основні ознаки системи фізичної підготовки курсантів вузів інженерно-операторського профілю.
Ключові слова:
професійна діяльність, курсанти, фізична підготовка.
Бородин Ю.А. Теоретико-методологические аспекты физической подготовки курсантов вузов инженерно-операторского профиля. Представлен анализ требований профессиональной деятельности операторов сложных систем управления. Разработано рекомендации относительно совершенствования организации системы физической подготовки курсантов вузов инженерно-операторского профиля. Определены приоритетные задания физической подготовки курсантов. Выделены, раскрыты и проанализированы основные признаки системы физической подготовки курсантов.
профессиональная деятельность,
курсанты, физическая подготовка.
Borodin U.A. Theoretical-methodological aspects of physical preparation of саdets of institutes of higher education of engineer-operator type. In the article is presented the analysis of demands of professional activity operator's of difficult control system. It is developed some recommendations concerning perfection of organization of the system of physical preparation of cadets of institutes of higher education of engineer-operator type. It is defined priority tasks of physical preparation of cadets. It is single out, open up and analyse main attributes of the system of physical preparation of cadets.
professional activity, саdets, physical
preparation.
Вступ.
Науково-технічна революція кінця минулого століття суттєво вплинула на структуру спеціальностей військовослужбовців Збройних сил України. Суть проблемної ситуації наразі полягає в тому, що об’єктивно з’явилася значна група інженерно-технічних кадрів - фахівців операторського профілю, акцент професійної діяльності яких перемістився на рівень психомоторних та інтелектуальних операцій
[1, 4, 5, 11].
Нині професія оператора є однією з наймасовіших як на виробництві, так і в Збройних силах. Це дає підстави деяким авторам називати професію оператора професією ХХІ століття [3, 4, 5,].
Можна відзначити принаймні чотири головні тенденції зміни умов діяльності інженера-оператора за останні 15 років [4, 5, 10].
По-перше, ставиться завдання одночасного управління дедалі більшою кількістю об’єктів (та їх параметрів).
По-друге, інженер-оператор усе більше віддаляється від об'єктів, якими він управляє. В умовах дистанційного керування він уже не може сприймати їх стан безпосередньо.
По-третє, в умовах експлуатації сучасної техніки значно зростають вимоги до швидкості дій інженера-оператора, зумовлені підвищенням швидкості керованого процесу.
По-четверте, істотно зросла ціна помилки управління інженером-оператором діями систем.
Аналізуючи надійність діяльності оператора, учені дійшли висновку, що найуразливішою ланкою в цьому питанні є їхня низька психофізіологічна підготовка [1, 6, 7, 8]. Учені вважають, що на шляху подальшого науково-технічного прогресу з'явився так званий психофізіологічний бар'єр, причини якого - в обмежених психофізіологічних можливостях людини, гострому дефіциті часу, що відводиться на виконання відповідальних операцій, в дії на оператора цілого комплексу
© Бородін Ю.А., 2011
екстремальних чинників діяльності (гіподинамії, гіпоксії, вестибулярних подразників, вібрації, збільшеної ціни помилки управління).
Це зумовлено низкою істотних змін у житті й діяльності інженерів-операторів за останні 100 років [4, 9]. Наприклад, в авіації менш ніж за 100 років перші літаки - примітивні «етажерки», зроблені з фанери, полотна і дроту, що літали на висотах до 70 метрів зі швидкістю до 70 км/год, перетворилися на машини, начинені електронікою, що літають на висотах 10-35 км зі швидкістю 1000-2500 км/год.
У той же час психофізіологічні характеристики людини практично залишилися такими ж, як і в часи Стародавньої Греції і Риму [2, 9].
За оцінкою ряду дослідників тільки 3-4 із 1000 абітурієнтів за початковим станом професійно важливих якостей (ПВК) здатні літати на літаках 4-го покоління [1, 3, 9].
Принциповим є те, що сама професійна діяльність інженерів-операторів припинила носити тренуючий характер і проходить, в основному, в режимі гіпокінезії і гіподинамії.
Результати досліджень показали, що особливо деструктивний вплив гіпокінезії і гіподинамії на показники здоров'я, професійного довголіття, надійності діяльності відмічається в операторів складних систем [4, 5, 9].
Загальнобіологічні закономірності вікової працездатності полягають у тому, що, наприклад, біологічний вік льотчика перевищує біологічний вік населення на 8-10 років. Пік працездатності припадає на 30-40 років, а потім вона неухильно знижується [9].
Важливо відзначити, що всі виражені фізіологічні зрушення в організмі людини-оператора є «поведін-ково значущими» і несуть певну виражену шкідливу мотиваційну дію на психічні характеристики людини в екстремальних умовах.
На думку багатьох учених, вплив більшості негативних чинників діяльності можна істотно зменшити, якщо правильно організувати фізичну підготовку в
процесі навчання майбутніх інженерів-операторів [1,
3, 4, 5].
Не можна заперечувати той факт, що фізична підготовка курсантів інженерно-операторського профілю за останні десятиліття теж удосконалювалася, але, як показує аналіз досліджень у цій сфері, недостатньо інтенсивно, що призвело до появи певних суперечностей між новими вимогами професійної діяльності сучасних фахівців до розвитку професійно важливих якостей і можливостями фізичної підготовки, яка використовує, в основному, традиційні засоби і методи для їх розвитку [3, 4].
Робота виконана відповідно до плану НДР Національного університету фізичного виховання і спорту України на 2006-2010 роки. Номер державної реєстрації №0106V010783 «Теоретико-методологічні основи фізичної підготовки курсантів в вищих військових навчальних закладах інженерного профілю.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета роботи - на базі аналізу сучасних вимог до інженерно-операторської діяльності, аналізу відповідного емпіричного матеріалу визначити основні теоретико-методологічні складові системи фізичної підготовки курсантів вузів інженерно-операторського профілю.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мета використовували: теоретичний аналіз та узагальнення матеріалів наукових джерел, аналіз діючої системи фізичної підготовки курсантів, моделювання.
Результати дослідження.
Аналіз фізичної підготовки курсантів вищих навчальних закладів інженерно-операторського профілю показав, що в основі її недостатньої ефективності лежить комплекс причин методологічного, організаторського й управлінського плану [3, 4].
Основоположним в оптимізації ефективності системи фізичної підготовки курсантів в інженерно-операторського профілю повинна бути не тільки нова теоретична платформа, але й істотні зміни в змісті, організації, методиці проведення різних форм, вживаних засобів, нормативній системі і, звичайно ж, цілей і завдань фізичної підготовки на різних етапах професійного навчання.
Критерій кінцевого результату військово-професійного навчання носить принциповий характер, оскільки мета його досягнення є необхідним і основним системоутворюючим чинником процесу фізичної підготовки курсантів. Отримання кінцевого результату повинно збігатись із закінченням навчального процесу, тобто перенесення системи з одного якісного стану (абітурієнт) в інший (випускник вузу) - фахівець, здатний ефективно виконувати функціональні обов’язки в будь-яких умовах професійної діяльності.
Зміни у структурі професійної діяльності, зумовлені технічним удосконаленням систем управління і вимогами сучасного бою, є базовими для зміни структури фізичної підготовки.
Розгляд проблеми в такому аспекті не заперечує наявність певної структури фізичної підготовки на
сьогодні. У даному випадку мова йде про вдосконалення системи фізичної підготовки курсантів з урахуванням тих змін, які виникли в професійній діяльності військовослужбовців, у даних спеціальностях і в приведенні її у відповідність до цих змін і тенденцій розвитку.
В основі конструювання такої системи також повинні бути також вимоги, що об’єктивно пред’являються до курсантів характером й умовами їх професійного навчання і діяльності. Відповідно до етапів професійного становлення, ці вимоги мають визначати початкові, проміжні й кінцеві цілі та завдання фізичної підготовки у вузі.
Такий підхід орієнтований на кінцевий адаптаційний ефект, дозволить випереджаючим чином конструювати як нормативно-змістовний, так і процесуальні сторони системи фізичної підготовки на етапах професійного навчання. Концентрованим проявом цієї системи повинна бути програма з фізичної підготовки курсантів певних спеціальностей.
Практика навчання вже давно вимагає інтеграції педагогіки з іншими науками на користь пошуку шляхів надійності навчання на базі людського чинника, адаптаційних можливостей організму. Важливим є:
• визначення грані інтеграції різних засобів підготовки на користь отримання фокусованого результату;
• вироблення загальної теоретичної платформи такої інтеграції з тим, щоб кожен засіб (дисципліна) підготовки функціонував, виходячи з тієї частки активності, яка відведена цьому засобу «в оркестрі дисципліни», що розподіляє ресурс організму відповідно до запрограмованої системи військово-професійного навчання;
• прийняття як основного критерію організації навчання напруженості навчального процесу, яка, залежно від динаміки, регулює залучення до роботи, а отже, і витрату адаптаційного ресурсу того, хто навчається;
• побудова такої системи професійної підготовки, яка при своїй реалізації точно визначила б динаміку активності за часом і в просторі всіх засобів підготовки на користь отримання високої надійності кінцевого результату.
Процес професійної підготовки - навчання і формування надійності можна представити як «накопичення компонентів» випереджаючого віддзеркалення. Саме готові функціональні системи, їх запас дозволяє організму з блискавичною швидкістю відреагувати на екстремальні чинники, не допускаючи їх тотального впливу. Отже, чим ширші зондуючи пошукові можливості організму, тим вища його адаптаційна надійність.
Проте формування надійності також пов'язане з досягненням певного результату, через що витрачається адаптаційний ресурс, який, як відомо, має певні межі. Тому виникає суттєва необхідність дуже чітко погоджувати зусилля різних інформаційних джерел (дисциплін, засобів, дії) у використанні такого ресурсу на користь досягнення надійності - загальної для всіх засобів, що беруть участь у виконанні мети. При неврегульованій інформаційній дії організм буде про-
довжувати реагувати системою адаптації на користь стабілізації параметрів внутрішнього середовища, але приватні мотиваційні домінантні установки в процесі навчання можуть ввести організм у «конфліктну ситуацію», внаслідок чого він буде поставлений в умови максимальної, граничної напруги адаптаційних систем. Це може призвести до руйнування компонентів адаптаційних систем, «другорядних» зараз, для підтримки життєво важливих констант, на користь збереження основних систем життєзабезпечення. У числі «другорядних» можуть опинитися важливі в професійному відношенні функціональні системи, наприклад, відповідальні за інтелектуальну діяльність (пам'ять, мислення) [1, 10].
От чому внаслідок великих інформаційних навантажень сучасного процесу військово-професійного навчання назріла крайня необхідність у розробці таких теоретичних основ організації навчання, які базувалися б на соціально-біологічній єдності людського чинника.
Наразі відсутність у практиці фізичної підготовки принципів організації навчання з урахуванням людського чинника є головною перешкодою на шляху наукової організації підготовки фахівців, особливо операторів складних систем управління.
Нині єдиною управляючою ланкою, що визначає необхідність нервово-емоційної віддачі на ту або іншу інформаційну дію (дисципліни), є той, хто навчається, який пропускає через призму своєї свідомості лавиноподібний потік інформації, що постійно зростає визначаючи її важливість із суто власних міркувань (рівня свідомості, мотивації, особистої підготовленості тощо), що, мабуть, рятує його деякою мірою від можливих нервово-психічних зривів.
Зрозуміло, для вирішення вказаних проблем необхідна єдина теорія організації, яка, з одного боку, інтеграційно об'єднувала б усі педагогічні потоки інформації, з іншого - не обмежувала, а навпаки, створювала умови для індивідуального (приватного) функціонування й розвитку окремих засобів (дисциплін) підготовки. Така теорія повинна мати свій понятійний апарат, що дозволяє аналізувати системи навчання. Принципи інтеграційної (системної) організації повинні полегшити конструктування моделей навчання для будь-якого періоду професійного вдосконалення. При цьому основним стрижнем у такій організації повинні бути напруженість навчального процесу й стан функціональних систем організму курсантів.
Дослідження, проведені в період 1998-2008 років, та аналіз їх результатів дозволяють виділити такі основні ознаки системи фізичної підготовки курсантів вузів інженерно-операторського профілю:
• система фізичної підготовки є субсистемою професійного навчання курсантів - системи вищого порядку;
• система фізичної підготовки взаємодіє, з одного боку, з функціональними адаптаційними системами організму, з іншого, - із системою професійного навчання курсантів і системою професійної діяльності фахівців інженерно-операторського профілю;
• функціонування системи фізичної підготовки курсантів має бути спрямоване на формування високо-організованих адаптаційних систем до дії чинників середовища і діяльності. Для здійснення цієї мети система взаємодіє із соціально-біологічною суттю людини як єдине ціле;
• система фізичної підготовки курсантів вузу складається з ієрархії субсистем (підсистем) нижчого порядку (форми фізичної підготовки);
• система фізичної підготовки зберігає свою структуру взаємодії елементів (субсистем) при дії чинників зовнішнього й внутрішнього середовища. Ця постійність досягається субсистемою управління навчанням;
• система фізичної підготовки студентів «руйнується» як при втраті елементу (субсистеми), так і при його «додаванні» в систему. У таких випадках повинна бути проведена повна реорганізація структури системи.
Пріоритетними завданнями фізичної підготовки
курсантів вузів інженерно-операторського профілю
наразі є такі:
• розвивати індивідуальну фізичну культуру;
• формувати стійку (зовнішню і внутрішню) мотивацію до занять фізичними вправами і спортом;
• розвивати функціональні системи організму курсантів, що забезпечують високу фізичну і функціональну готовність до професійної діяльності;
• розвивати професійно важливі якості;
• постійно вести аналіз змін у професійній діяльності фахівців, що випускають вузом.
Усе вищезазначене можна досягнути, якщо:
1. Мета і завдання фізичної підготовки диференційовані відповідно до етапів навчання адаптації (2 місяці); первинного навчання (І-ІІ курси) закріплення професійних навиків і вмінь (Ш-ГУ курси); вдосконалення професійної майстерності V курс). В основу цілей і завдань фізичної підготовки на різних етапах повинні бути покладені вимоги, що об’єктивно пред’являються до курсантів характером та умовами їхнього професійного навчання і майбутньої професійної діяльності.
2. Усі засоби фізичної підготовки повинні бути логічно узагальнені в єдину систему, зі змінним їх домінуванням у різних формах фізичної підготовки, виходячи із завдань етапу підготовки, яке в кінці навчання повинне забезпечити необхідний рівень розвитку фізичної і функціональної підготовленості, ПВЯ, мотивації до занять фізичними вправами і спортом, формування рис фізичної культури особи.
3. Функції основних форм фізичної підготовки у вузі - навчальних занять і спортивно-масової роботи - повинні бути жорстко регламентовані. Для навчальних занять - це функції навчання, передачі знань і вмінь, а для спортивно-масової роботи -ціннісно-орієнтована або виховна.
4. На всіх етапах навчання необхідно цілеспрямовано формувати ціннісне відношення до занять фізичними вправами і спортом, формувати професійно-прикладну фізичну культуру курсанта.
5. Управління процесом фізичної підготовки і спортом повинне трансформуватися переходом від жорсткої регламентації на етапах адаптації й первинного навчання (І-ІІ курс) до часткової на етапі вдосконалення професійної майстерності (ІП-ГУ курс) й заохочення самоврядування фізичним вдосконаленням курсантів (V курс) за участю викладача на всіх етапах навчання.
6. Змістспортивно-масовоїроботиповиненвідповідати етапу навчання. Це означає, що види спорту або вправи, включені в процес спортивно-масової роботи, повинні відповідати таким критеріям:
• розвивати основні фізичні якості, необхідні для будь-якої спеціальності, які забезпечують фізіологічну базу працездатності, розвивають функціональні резерви систем організму:
• ефективно розвивати ПВЯ найбільш важливі у професійній діяльності;
• бути популярними серед курсантів вузу.
7. Види спорту і вправи, включені в спартакіаду вузу, повинні бути диференційовані щодо етапу навчання. Для певних видів спорту або вправ, включених у спартакіаду, необхідно вводити коефіцієнти, що визначають їх значущість при підведенні підсумків.
8. Оцінка з фізичної підготовки на кожному курсі навчання повинна бути логічно пов'язана з виконанням відповідних етапу навчання нормативів зі спортивної підготовленості
9. Необхідно всіляко формувати у курсантів як внутрішню, так і зовнішню мотивацію до занять фізичними вправами і спортом на всіх етапах навчання, шляхом цілеспрямованої освітньої роботи, агітації, проведення вечорів спортивної слави і спортивних свят, створенні умов для регулярних занять у різних спортивних секціях.
10. Необхідно продовжити наполегливі пошуки засобів і методик їх використання, здатних найефективніше розвивати ПВЯ, домінуючих у діяльності.
11. Необхідно створити нові нормативні документа з фізичної підготовки курсантів, що враховують зміни, які відбулися в професійній діяльності; ефективність системи фізичного виховання країни; часові ресурси, що виділяються на фізичну підготовку; фінансове і матеріально-технічне забезпечення; якість підготовки фахівців із фізичної підготовки; рівень фізичної підготовленості і розвиток ПВЯ в абітурієнтів вузів, значення фізичної підготовки в системі підготовки фахівців конкретних спеціальностей. І найголовніше - усі ці рекомендації й пропозиції повинні бути зведені в систему фізичної підготовки, що забезпечує разом з іншими дисциплінами підготовку висококваліфікованих фахівців.
Висновки.
Функціонування сучасної системи фізичної підготовки курсантів навчальних закладів інженерно-операторського профілю має бути спрямовано на формування високоорганізованих функціональних систем, які б забезпечили оптимальну адаптацію організму до специфічних чинників професійної діяльності фахівців інженерно-операторського профілю.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем підготовки курсантів вищих навчальних закладів.
Література:
1. Макаров Р.Н. Профессиональная надежность и физическая подготовка специалиста / РН. Макаров // Материалі международного научного симпозиума. - Одесса: [б. и.], 1998. - С. 12-15.
2. Макаренко П.В. Теоретические основі и методики профессионального психофизиологического отбора военных специалистов / П.В. Макаренко. - К.: Министерство обороны Украины, 1996. - 336 с.
3. Бородин Ю.А. Тенденции изменения требований профессиональной деятельности и организации системы физической подготовки курсантов и слушателей ВУЗов инженерно-технического профиля / Ю.А. Бородин // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. Сборник научных статей - X.: ХХПИ, 2007. - № 3. - С. 15-29.
4. Бородін Ю.А. Фізична підготовка курсантів ВВНЗ інженерно-
операторського профілю. - К.: Вид. Національного
педуніверситету ім. М.П. Драгоманова, 2009. - 417 с.
5. Раевский Р.Т. Профессионально-прикладная физическая подготовка студентов технических вузов: учебное пособие / Р.Т. Раевский. - М.: Высшая школа, 1985. - 136 с.
6. Смирнов Б.А. Методы инженерной психологии / Б.А. Смирнов, А.М. Тиньков. - X.: Гуманитарный центр, 2008. - 526 с.
7. Смирнов Б.А. Психология деятельности в экстремальных условиях / Б.А. Смирнов, Е.В. Долгополова. - X.: Гуманитарный центр, 2007. - 274 с.
8. Фокин Ю.Г Оператор - технические средства: обеспечение надёжности / Ю.Г. Фокин. - М.: Военное издательство, 1985. - 192 с.
9. Ушаков И.Б. Экология человека опасных профессий / И.Б. Ушаков. - М.: Воронеж: ВГУ, 2000. - 128 с.
10. Ломов Б.Ф. Психическая регуляция деятельности. Избранные труды / Б.Ф. Ломов. - М.: Институт психологии РАН, 2006. -622 с.
11. Ложкин Г.В. Практическая психология в системах «человек - техника» / Г.В. Ложкин, Н.И. Повякель. - К.: МАУП, 2003. - 286 с.
Надійшла до редакції 30.11.2010р.
Бородин Юрий Андреевич [email protected]
