CC BY
37Рис. 2. Дослідження динаміки приросту рухової активності дівчат-підлітків за етапами експерименту.
Рис. 3. Дослідження динаміки приросту рухової активності хлопців-підлітків за етапами експерименту.
активності школярів під час уроків фізичної культури та в режимі навчального дня.
2. Проведені нами дослідження рівня рухової активності підлітків Центральних та Північних регіонів України, свідчать що фактична рухова активність обмежується 30 хвилинами на день в основної маси школярів, що є 30% гігієнічної норми [5].
3. Впровадження фітнес-технології в систему фізичного виховання школярів як у позаурочний так і вільний від навчання час показало достовірне підвищення рухової активності в експериментальних групах дівчат на 11 % (Р<0,05) та на 14% (Р<0,001) у хлопців експериментальних груп.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем оптимі-зації рівня рухової активності підлітків 13-15 років шляхом впровадження фітнес-технології в систему фізичного виховання.
Література:
1. Андрєєва О.В. Аналіз мотиваційних теорій у сфері оздоровчої фізичної культури та рекреації // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - 2004. - № 2. - С. 81 - 84.
2. Венглярський Г Б. Рухова активність як стимулятор розвитку організму // Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту школярів і студентів України: 3б. наук. статей з галузі фіз. культури і спорту. - Суми: СумДПУ. - 2004. -С. 178 - 183.
3. Глоба Г В. Інноваційна система фізичного виховання школярів з використанням аеробних технологій: Автореф. дис. ... канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.02 / ХДАФК.
- Харків, 2007. - 21 с.
4. Долбишева Н. Рівень рухової активності, як фактор фізичного здоров я дітей старшого шкільного віку // Молода
спортивно наука України: 3 б.наук. статей з галузі ФК і С.
- Вип. 7. - Львів: НВФ «Укр. технології», 2003. - Т.2. - С. 117 - 120.
5. Круцевич Т. Ю. Методы исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физического воспитания: Уч. пособие. - К.: 1999. - 231с.
6. Москаленко Н. Створення інноваційних програм розвитку фізкультурно-оздоровчої роботи в загальноосвітніх школах // Спортивний вісник Придніпров’я. - 2005. - №
2. - С. 37 - 39.
Надійшла до редакції 13.09.2007р.
АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ПІДХОДІВ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОГО ФІЗИЧНОГО ТРЕНУВАННЯ КУРСАНТІВ ЗА МАТЕРІАЛАМИ НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЙ
Кирпенко В. М., Маракушин А.І., Піддубний О.Г.
Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Анотація. В статті аналізуються сучасні погляди на зміст знань, які забезпечують уміння курсантів ВВНЗ вирішувати проблеми організації та проведення самостійного фізичного тренування (СФТ). Узагальнюючи матеріалі наукових досліджень встановлено, що питання самостійної фізкультурної діяльності освітлені достатньо широко тільки для офіцерів в розділі “ Фізична підготовка офіцерів” НФП-97, де самостійне фізичне тренування визначається як форма фізичної підготовки офіцера, якою він може займатися в позаслужбовий час. У Настанові розкривається зміст і структура тренування, пропонується варіант об’єму фізичного навантаження на тиждень. Проте, відсутні конкретні організаційно-методичні рекомендації по формуванню знань і умінь по організації СФТ, проведенню СФТ з військовослуж-
бовцями строкової служби, курсантами учбових частин
і, особливо, з курсантами вузів.
Ключові слова: фізичне тренування, курсант, самостійний, підготовка.
Аннотация. Кирпенко В.Н., Маракушин А.И., Поддуб-ный А.Г. Анализ современных подходов к организации самостоятельной физической тренировки по материалам научных публикаций. В статье анализируются современные взгляды на содержание знаний, которые обеспечивают умения курсантов высших военных учебных заведений решать проблемы организации и проведения самостоятельной физической тренировки. Обобщая материалы научных исследований установлено, что вопросы самостоятельной физкультурной деятельности освещены достаточно широко только для офицеров в разделе “Физическая подготовка офицеров” (НФП-97). Самостоятельная физическая тренировка определяется как форма физической подготовки офицера, которой он может заниматься во внеслужебное время. В Наставлении раскрывается содержание и структура тренировки, предлагается вариант объема физической нагрузки на неделю. Однако, отсутствуют конкретные организационно-методические рекомендации по формированию знаний и умений по организации СФТ, проведению СФТ с военнослужащими срочной службы, курсантами учебных частей и, особенно, с курсантами вузов.
Ключевые слова: физическая тренировка, курсант, самостоятельный, подготовка.
Annotation. Kirpenko V.N., Marakyshin A.I., Piddybniy A.G. Analysis of modern approaches to organization of the independent physical training of students after materials of scientific publications. In the article modern looks are analyzed to maintenance of knowledge’s which provide abilities of students of higher soldiery educational establishments to decide problems of organization and conducting of the independent physical training. Summarizing material of scientific researches it is set that the questions of independent athletic activity are lighted up widely enough only for officers in a section “Physical preparation of officers” of Instructions to on physical preparation. The independent physical training is determined as a form of physical preparation of officer, which he can be engaged in out-of-office time. Maintenance and training structure opens up in Instructions, the variant of volume of the physical loading is offered for a week. However, concrete organizationally-methodical recommendations are absent on forming of knowledge’s and abilities on organization of SFT, to conducting of SFT with the servicemen of urgent service, students of educational parts and, especially, with the students of institutes of higher. Keywords: physical training, cadet, independent, training.
Вступ.
На підставі рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 24 березня 2005 року та наказу Міністерства освіти і науки України від 29.07.2005 року № 454 “Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні”, вищі військові навчальні заклади Міністерства оборони України з 2006/2007 навчального року перейшли на кредитно-модульну систему організації навчального процесу.
Коригування змісту підготовку військових фахівців в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу викликає необхідність у перегляді організації та змісту самостійного фізичного тренування курсантів під час занять.
Самостійне фізичне тренування як одна з
форм фізичної підготовки направлена на стимулювання до самостійної фізкультурної діяльності, а також задоволення фізкультурних потреб, інтересів і бажань курсантів, поглиблення і розширення знань в області розвитку фізичних якостей і медичного самоконтролю.
Самостійна діяльність по суті своїй сама вимагає різного методичного підходу - від простого самостійного відтворення діяльності (репродуктивний метод) до частково-пошукового (евристичний метод) і дослідження.
У вузі курсанти можуть мати різні пізнавальні інтереси, мотиви навчання, різний практичний досвід. Їх індивідуальність виявляється різкіше і виразніше, вимагаючи точного розуміння і обліку цього в освітньому процесі: вони більш, ніж студенти цивільних вузів повинні бути підготовлені до самостійної роботи, особистої відповідальності за ухвалене рішення.
Вирішення основного організаційного протиріччя істотно залежить від застосування адекватних форм навчання, правильного їх поєднання в учбовому процесі, від оптимального співвідношення потокового, групового і індивідуального в навчанні (А.М. Дрєєр, 1983; В.И. Загвязінський, 1987; Б.Г Ананьев, 1990).
Робота виконана згідно Зведеного перспективного плану видання підручників для ВВНЗ Збройних Сил України (замовник - Міністерство оборони України в особі директора Департаменту військової освіти та науки МО України).
Формулювання цілей роботи.
Концептуальну основу досліджень склала ідея про багатокомпонентний підхід до побудови педагогічного процесу підготовки військовослужбовців, які включають наступні функціональні компоненти:
•теоретико-методичній компонент, направлений на формування спеціальних знань і організаторсько-методичних навиків і умінь (функція навчання);
•руховий компонент, що забезпечує необхідний ступінь розвитку спеціальних фізичних якостей і вдосконалення військово-прикладних навиків військовослужбовців з урахуванням етапів їх професійного навчання і становлення (розвиваюча рухова функція);
•виховний компонент, направлений на формування позитивних рис особи і колективної взаємодії і взаємовідношення військовослужбовців (функція виховання);
•психологічний компонент, що забезпечує розвиток психологічних якостей і формування емоційної стійкості військовослужбовців в умовах професійної діяльності (функція психологічної підготовки);
•мотиваційний компонент, направлений на формування цілеспрямованого відношення військовослужбовців до оволодіння військово-прикладними прийомами, діями і вправами (функція стимулювання);
•нормативний компонент, що забезпечує контроль рівня фізичної і методичної підготовленості військовослужбовців (нормативна функція).
Реалізація вказаних функцій в роботі здійснювалася шляхом науково-теоретичного обґрунтування шляхів оптимізації процесу підготовки військовослужбовців до уміння самостійно використовувати засоби фізичного виховання під час самостійної підготовки.
Результати дослідження.
Необхідність самостійної освітньої роботи курсантів диктується, перш за все, психологічними закономірностями пізнавальної діяльності, яка відбувається в часі, поетапно в безперервному розвитку у міру засвоєння спеціальних знань (В.В. Давидов, 1986; А. А. Толмачев, 1990 і ін.).
Лекція ж, як доведено в педагогіці забезпечує тільки перший етап складної багаторівневої діяльності курсантів і навіть неповне розуміння ними учбового матеріалу, що за відсутності інших форм навчання, особливо самостійної роботи, може привести до накопичення нерозуміння, відсутності знань, зниження показників успішності. На практиці при реалізації традиційної системи навчання найбільш кваліфіковані викладачі стимулюють самостійну роботу курсантів (Н.С. Яснова, 1988).
Разом з тим, самостійні дії, що ведуть до вищих рівнів засвоєння знань, не завжди доступні тим, хто навчається, особливо курсантам молодших курсів. Всі ці обставини приводять до висновку про необхідність зміни співвідношення форм проведення учбових занять і акцентування уваги на самостійній фізичній підготовці.
В.В. Міхайлов (1989) вважає, що при самостійних заняттях ті хто навчаються, самі визначають характер вправ, тривалість занять і дозування навантаження.
Також в своїй роботі В.В. Міхайлов (1989), спираючись на позитивні знання тренерів-практиків, виділив наступний напрям самостійного тренування, як “підтягання відстаючих якостей”. Суть цього напряму полягає в наступному. Так, в одну групу включають тих, що мають слабку підготовку. У іншу групу відбирають тих, що мають середній рівень витривалості, але дуже низький рівень швидкісний-силової підготовленості; або навпаки - з високим рівнем розвитку сили і швидкості, але з незадовільною витривалістю. Надалі в тренувальному процесі переважають навантаження, направлені на підтягання відстаючих фізичних якостей.
Структура і зміст занять, а також принципи складання комплексів вправ в кожній групі мають свої особливості. Через певний проміжок часу, протягом якого (в результаті тренування) відбуваються певні зрушення в розвитку фізичних якостей проводиться їх перевірка. Нова інформація вводиться в ЕОМ і до раніше наміченої програми вносяться корекції. Ці корекції індивідуальні: ведеться спеціальний облік оцінки фізичної підготовленості того, хто займається. Як правило, управління групами
здійснюється на основі візуальних спостережень.
Багато авторів, розглядаючи специфіку учбової діяльності, вважають за необхідне організацію індивідуального фізичного тренування як “еквівалента” учбових занять з метою підтримки необхідного рівня тренованості (Ю.К. Демьяненко і ін., 1982; А. А. Братиків, АЗ. Ілюшечкин, 1986; В. А. Баранів, 1989; А.Е. Болотин, 1988; В.А. Ложкин, 1991; В.В. Болотнюк, 1996 і ін.).
В.В. Міронов (1987), В.В. Міронов, А.А. Нестеров, А.А. Сидоров (1987) пропонують в зміст самостійної підготовки курсантів і слухачів вузів включати нарівні з вивченням програмного матеріалу індивідуальне фізичне тренування у виконанні різних вправ, прийомів і дій для вдосконалення фізичних, спеціальних якостей і рухових навиків.
Аналізуючи самостійне фізичне тренування як форму фізичної підготовки курсантів учбових частин В. А. Ложкин (1991) пропонує методику кругового тренування на тренажерному комплексі з розробкою щоденника СФТ на 3 місяці.
У роботі И.А. Лотарева (1988) рекомендується проведення самостійного фізичного тренування офіцерів методом домашнього завдання і складанням груп СФТ з урахуванням розвитку фізичних якостей:
- військовослужбовці, що мають загальну оцінку по фізичній підготовці не нижче “добре”;
- військовослужбовці з низьким рівнем розвитку витривалості;
- військовослужбовці з низьким рівнем розвитку швидкості;
- військовослужбовці з низьким рівнем розвитку сили.
У роботі И.Л. Міронова (1991) показаний метод індивідуального підходу з урахуванням психологічних особливостей і інтересів тих, що займається в практиці фізичної реабілітації військових фахівців, а також обґрунтована величина відновних фізичних навантажень операторів. Автор відзначає, що підтримка працездатності і підвищення ефективності військово-професійної діяльності офіцерів-операторів забезпечується засобами відновного тренування в період, вільний від несення бойового чергування.
Індивідуалізоване тренування необхідно розглядати як педагогічний процес, який понад усе дозволяє розвивати рухові якості, враховує рівень розвитку здібностей і потенційні можливості спортсмена на даний проміжок часу, тобто дозволяє визначити готовність організму до пропонованого фізичного навантаження (С.Г. Сухачев, 1989).
Висновки.
Узагальнюючи підсумки аналізу документальних матеріалів і наукових досліджень можна говорити, що питання самостійної фізкультурної діяльності освітлені достатньо широко тільки для офіцерів. Основні виводи і пропозиції цих робіт знайшли своє віддзеркалення в НФП-97 тільки в розділі “Фізична підготовка офіцерів” самостійне
фізичне тренування знов визначається як форма фізичної підготовки офіцера, якою він може займатися в позаслужбовий час. У Настанові розкривається зміст і структура тренування, пропонується варіант об’єму фізичного навантаження на тиждень.
Проте, відсутність конкретних організаційно-методичних рекомендацій по формуванню знань і умінь по організації СФТ, проведенню СФТ з військовослужбовцями строкової служби, курсантами учбових частин і, особливо, з курсантами вузів підтверджує актуальність вибраного напряму дослідження в освітньому процесі вузів.
Наступні дослідження спрямовані на теоретичний аналіз сучасних поглядів на теорію і практику навчання.
Література:
1. Бородин Ю.А. Дис. канд. пед. наук на спец. тему. - Л.: ВДКИФК, 1985. - 208 с.
2. Демьяненко Ю.К. Индивидуальная физическая тренировка военнослужащих. - Л.: ВДКИФК, 1979. - 55 с.
3. Миронов В.В. Самостоятельная физическая тренировка военнослужащих в условиях военной реформы // Мат. итог. научн. конф. института за 1994 год. - СПб.: ВДКИФК, 1995.
- С. 32 - 33.
4. Миронов В.В. Система формирования методических навыков на занятиях по физической подготовке. - Л.: ВДКИФК, 1987. - 202 с.
5. Михайлов В.В. Самостоятельная работа студентов в институтах физической культуры // Теор. и практ. физ. культ.
- 1983. - № 9. - С. 41.
Надійшла до редакції 14.08.2007р.
ФАКТОРНІ МОДЕЛІ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ВОЛЕЙБОЛІСТОК ВИСОКОГО КЛАСУ РІЗНОГО ІГРОВОГО
АМПЛУА
Козіна Ж. Л.
Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди
Анотація. На підставі факторного аналізу визначена структура підготовленості кваліфікованих волейболісток, у якій виявилося чотири виражених фактори: швидкісно-силова підготовленість, відносна сила, спеціальна витривалість, швидкісна витривалість. Розроблено модель відповідності гравців до ігрового амплуа згідно до визначеної факторної структури фізичної підготовленості, за допомогою якої можна визначити індивідуальні потенціальні можливості різних гравців до гри в різних амплуа.
Ключові слова: волейбол, фізична підготовленість, факторні моделі, структура підготовленості, індивідуалізація, ігрові амплуа.
Аннотация. Козина Ж.Л. Факторные модели физической подготовленности волейболисток высокого класса разных игровых амплуа. На основании факторного анализа определена структура подготовленности квалифицированных волейболисток, в которой было выявлено четыре выраженных фактора: скоростно-силовая под -готовленность, относительная сила, специальная выносливость, скоростная выносливость. Разработана модель соответствия игроков амплуа согласно определенной факторной структуре физической подготовленности, с помощью которой можно определить индивидуальные потенциальные возможности спортсменок к игре в разных амплуа.
Ключевые слова: волейбол, физическая подготовлен-
ность, факторные модели, структура подготовленности, индивидуализация, игровые амплуа.
Annotation. Kozina Z.L. Factorial models of physical readiness of volleyball players of a high class of different game roles. On the basis of the factorial analysis the structure of readiness of the qualified volleyball players in which it has been revealed four expressed factors is determined: high-speed power readiness, the relative force, special endurance, high-speed endurance. The model of conformity of players of role according to the certain factorial structure of physical readiness with which help it is possible to define individual potential opportunities of sportsmen to game in different roles is developed.
Key words: volleyball, physical readiness, factorial models, structure of readiness, an individualization, game roles.
Вступ.
Волейбол відрізняється унікальною особливістю поєднувати в одній команді як високорослих нападників, так і маленьких швидких ліберо [4,5]. Звичайно, побудова навчально-тренувального процесу значно ускладнюється необхідністю вивчення і застосування індивідуального підходу до кожного гравця команди, проте - це основна вимога сучасного спорту [1,2,5]. Індивідуальний підхід необхідний не тільки гравцям різного амплуа, але і гравцям однакових ігрових функцій [5].
Сучасні наукові методи дозволяють дати точну характеристику індивідуальним особливостям спортсменів і побудувати так називані «ідеальні» моделі спортсменів [З]. Однак подібні методи застосовуються рідко, від чого ефективність навчально-тренувального процесу значно знижується.
Індивідуальний підхід до гравців необхідний на всіх етапах спортивної підготовки, у тому числі - і для гравців команд вищих ліг. У волейболі саме в цей період відбувається більш строгий розподіл спортсменів щодо функцій, визначається їхній індивідуальний ігровий профіль, і тому цей період грає дуже важливу роль у становленні спортсмена високого класу.
Дослідження проведене відповідно до Зведеного плану науково-дослідної роботи Державного комітету України з питань фізичної культури й спорту на 200б-2010 р. по темі 2.4.1.4.З п “Психологічні, педагогічні й медико-біологічні засоби відновлення працездатності в спортивних іграх” (№ 010б0011984) та по темі 2.2.8.1 п „Вдосконалення підготовки спортсменів різного віку і квалификації в спортивних іграх”.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження полягала у розробці індивідуальних факторних моделей фізичної підготовленості волейболісток високого класу різного ігрового амплуа.
Методи дослідження: теоретичний аналіз літературних даних, методи педагогічного тестування, методи математичної статистики, що включають, крім визначення стандартних статистичних даних, дисперсійний, факторний аналіз.
Дослідження проводилось в період з 200б по 2007 рік. Був проведений констатуючий експеримент, в якому кваліфіковані волейболістки, гравці
