CC BY
11
том шдросту ялищ 6inoí, пов'язаш, очевидно, з надшрною густотою швидко-росло1 берези. У буково-грабовому дендроценозi не виявлено чiтких зв'язкiв за вищевказаними параметрами, що теж е шдтвердженням незначно1 реакцл яли-цевого шдросту на змши структури деревостану-едифiкатора, вологосп фунту, а також ФАР, яш суттево не впливають на ркт пiдросту ялищ бiлоí.
Лггература
1. Карпов В.Г. О конкуренции между древостоем и подростом в насаждениях засушливой степи// Ботан. журн. 1955. Т 50, № 3. - С. 378-403.
2. Карпов В.Г. Экспериментальная фитоценология темнохвойной тайги. Л.: Наука, 1969.
3. Молотков П.И., Мамонов Н.И., Гниденко В.И., Молоткова И.И. Естественное возобновление лесов. Изд-во "Карпаты". Ужгород, 1971. - 122 с.
4. Рысин Л.П. Влияние лесной растительности на естественное возобновление древесных пород под пологом леса// Естественное возобновление древесных пород и количественный анализ его роста. М., 1970. - С. 7-53.
5. Трибун П.А. Природне вщновлення ялищ бшо! та ялини у вологому сугрудку Прикарпаття. - Науковi праЦ/ Карпатська ЛДС. - Кшв, 1963, т.3. - С. 91-100.
6. Федец И.Ф. Возобновление пихтовых лесов Бескид. - В кн.: Повышение продуктивности лесов и эффективности агромелиоративных насаждений. Киев, 1962.
7. Швиденко А.И. Пихтовые леса Украины. Львов: Вища школа. Изд-во при Львов.ун-те, 1980. - 192 с.
8. Кеннел Р. Sozialestellung, Nachbarschaft und Zuwachs// Forstwiss. Zbl. 1966. Bd 85. -S. 193-204.
9. Козловський Т.Т. Light and water in relation to growth and competition of Piedmont forest fir species// Ecol. Monogr. 1949. V. 19, N. 3. P. 207-231.
10. Лаар А. Konkurenzdruck und Zuwachs von Pinus Radiata// Forstwiss. Zbl. 1973. Bd. 92, H. 5. - S. 261-268.
11. Макдоналд Р^. Inhibition effect of ponderosa pine seed trees on seedling growth// G. Forest. 1976. V. 74, N 4. - P. 220-224.
12. Продан M. Einzelbau, Stichprobe und Versuchsflaeche// Allg. F. und J. Zeitung. 1968. -
S.12-16.
13. Спурр Г. A measure of point density// Forest Sci. 1962. V. 8, N 1. P. 85-96.
14. Штерн K. Vollstaendige Varianzen und Kovarianzen in Pflanzenbestaenden// Silv. Gen. 1966. Bd 15, H. 1. S. 6-11.
УДК 630* 182 Б.Ф. Танцюра, канд. с.-г. наук; В.О. Рибак, канд. с.-г. наук -
Боярська ЛДС НАУ
Ф1ТОЦЕНОЛОГ1ЧНА ОСНОВА Л1С1ВНИЧИХ ДОСЛЩЖЕНЬ
За останш десятилтя в лiсiвничих дослщженнях мало застосовують докладш геоботашчш описи. Проте досвщ роботи академика П.С. Погребняка i доцента А. П'ясецького вказуе на необхщшсть таких дослщжень. Варто також видшяти при дослщженнях основш таксони геоботанши: бюгрупу, фтоценоз i групу ф^оце-нозiв, а з ландшафтних одиниць - парцели, фацн й урочища.
На основi аналiзу рiвня лiсiвничих дослщжень мотивовано доводиться потреба у детальних геоботашчних описах пробних площ.
B.F. Tantsyura, V.O. Rybak Fitocenological Foundation of the Forestry Researches
Making use of geobotanical descriptions are rare cases in the modern forestry science. At the same time the experietce of academician P. Pogrebniak and assistant Professor
A. Pjasetskjy proves the necessity such researches. At is also useful to mark ont principal geobotanical taxons such as bigroup, phytocenosis, group of associations and parcell, fatsia and plot as landscape taxons.
On the basis of analyze of silviculturalresearches level necessity in detail geobotani-cal descriptions of plots is reasonable proved.
Лк е наймогутшшою рослинною формащею на планета, дерева здшмаються над землею вище 20 м i проникають глибоко в товщу грунту. Як i Bci живi iстоти, дерева об'еднуються в асощацц. Такi угруповання добре видно у трав'янистих рослин завдяки 1'хшм малим розмiрам; а у дерев межi угруповань простежити важче. Саме ця обставина спонукае нас до наголо-шення потреби комплексного вивчення лiсових ценозiв на фiтоценологiчнiй основа При лiсотипологiчних описах дослiдних дшянок треба докладно вi-дображати як деревостан, так i трав'яний покрив.
Методика геоботашчних описiв загальновiдома, але бiльшiсть лкшни-кiв спрощують li, вiдмiчаючи лише кшька найхарактернiших видав трав'яного покриву. Тому вже на початку нашо! статтi ми наголошуемо на потребi пов-ного геоботанiчного опису дшянки, з обов'язковим визначенням кiлькостi ви-дiв. Також треба докладно описувати видовий склад кушдв, вiдмiчати 1хню висоту. Зрозумшо, що головним предметом лкшничих дослiджень е деревос-тан. У ньому видiляють провiдний компонент - едифшатори, а також супутш види - асектатори.
При комплексних екологiчних дослвдженнях лiсiвники вивчають ус складовi бiоценозу: рослиннiсть, зооценоз, мжрокл1мат, грунти i рельеф. А коли, за браком часу, дослвджують лише фггоценоз, то треба вивчати його у повному складi - деревний ярус, а також нижнi яруси - кушд i трави. Ос-кiльки видова, вiкова i просторова структури е кiнцевим вiдображенням взаемодл рослинностi з довюллям (тобто з грунтом, кл1матом, рельефом), -повне вивчення фиоценозу дасть нам ввдповвдь на бiльшiсть питань.
G кшька причин об'еднання вищих рослин в асощацп. Головнi з них:
• формування популяц11 для розмноження i плекання потомства;
• зайняття просторових екотш;
• перебудова структури асощацш пiсля катаклiзмiв.
Рослиннi асоцiацil формуються на основi двох чинникiв: внут-рiшнього, фiтоценотичного i зовнiшнього - еколопчного. У лiсових ценозах помiрного клiмату провiдними екологiчними факторами у формуванш асо-цiацil е свило, родючкть i зволоження грунту, впер i бiологiчне поле.
У лiсiвництвi найбiльш вживаною асоцiацieю е фиоценоз як синон1м типу лiсу. Останш десятилiття вiдзначенi зростанням iнтересу до ^бшших асоцiацiй, що складають фиоценоз. Вони називаються мiкроасоцiацiями або бюгрупами.
Оск1льки лiс чiтко прив'язаний до простору, лкотипологи часто опе-рують поняттями ландшафтознавства, такими, як урочище, мкцевкть, ландшафт, часом - фащя.
Лiсiвництво як наука вiдома ще з XVIII столiття, воно видшилось з ботанiки, яка, у свою чергу, розвинулась з географil. Ще на початку XX сто-литя лiсiвники мислили i працювали комплексно, опираючись на положения
70
Лливницью досл1дження в yKpaiHi
фiзичноí географп, грунтознавства i ботанiки. Згадаймо працi Г.Ф. Морозова, Ю.М. Висоцького, ПС. Погребняка. У серединi XX столитя лiсiвники багато займались прикладними дослiдженнями - вивчали способи рубок, полезахис-не лiсорозведення, способи таксацп деревостанiв тощо. Довгий час лiсiвники дотримувались положения про наявнiсть i доцiльнiсть рiвномiрного розмь щення дерев у лiсi. Проте, з розвитком лково'' екологи це положення було уточнене.
У перюд пiсля друго'' свиово'' вiйни географи, ботанiки i лкшники стали придшяти значну увагу проблемам шдвищення урожайностi полiв i ль сш, що iнтенсифiкувало дослiджения з агрохши i колообiгу елементш. Лкш-ники вивчали не лише запас деревини, але й розподiления деревно'' маси на фракцц. Зросла увага до просторово'' структури деревостанiв, дерева на ста-цiонарах стали картувати. Нами було вивчено особливостi горизонтального розмщення дерев, i ми вiдмiтили його характерну ознаку - дерева шсля про-ходження стадп диференщацц утворюють кiльцевi структури [1]. Ще перед цим брянський лiсiвник проф. 1С. Марченко [2] вiдмiтив наявнкть у лiсi за-гущених дшянок, якi вiн назвав бiологiчно активними зонами, i розрiджених дiлянок - дискомфортних зон. Пояснення цього явища рiзне - дiя бiополя, i сонячне освiтления, i генетичнi задатки. Але для нас головне, що кiльцевi структури е i вони чико виявляються при картуваннi дерев в масштабi 1:100.
Оскiльки геоботашка й лiсiвництво тiсно пов'язанi з фiзичною геогра-фiею, ми у сво'х дослiджениях працювали за тими ж методами, що i наш учитель ПС. Погребняк. Поршнюючи ознаки таких лiсiвничих таксонiв, як фгго-ценоз i група фггоценозш, ми помiтили, що 'х межi сшвпадають з таксонами ландшафтознавства, такими як фащя та урочище. Також ми дшшли виснов-ку, що описана нами кшьцева бiогрупа [1] досить чггко вмiщуеться в межi парцели - найменшо'' одиниц1 ландшафтознавства. Нагадаемо, що кшьцева бюгрупа у сосняку свiжого субору вiком 40-50 роюв мае у поперечнику 12-20 м, по краю й формуеться кiльце з товстих дерев шириною 5-6 м, а чим ближче до середини кiльця, тим дерева ростуть рвдше. Ми вважаемо, що бюгрупа розвиваеться в межах парцели, фиоценоз займае фацiю, група асощацш - урочище, а рослинна формащя освоюе мiсцевiсть [1].
Викладена вище спроба внесення чiткостi в ординацда рослинних уг-руповань i таксонiв мотивована нашим намiром вид1лити лiсову екосистему в межах уае'' лiсовоí' зони. Для природознавцiв термш "екосистема" е бiльш поняттевий, шж визначальний. Екосистемою е мурашник i гiрський хребет, калюжа i свгговий океан. Якщо ж буде прийнято, що лiсова екосистема зна-ходиться в межах лiсовоí' зони, тода похiднi вiд не'' меншi таксони також ма-тимуть просту i чiтку ординац1ю. Площу в межах ареалу головно'' породи займатиме угруповання рослин, назване бiом. Площу в межах iзобонiтету певно'' породи або в межах водозбору велико'' рiчки займе бюхор. У межах фацп знаходитиметься фiтоценоз, а в межах парцели - бюгрупа.
У кшьцевих бюгрупах просторова структура добре помина як в горизонтальному напрямку - юльця i галявини всередиш них, - так i у вертикальному. У середшх широтах проввдним екологiчним фактором в житп лi-
сових рослин найчастше виступае свiтло. У кожнш бiогрупi рослини нижнiх ярусгв чико слiдують за умовами освiтлення прямим сонячним промiнням поверхнi Грунту. Кушд i трави "пiдбирають" тi блискггки свила, якi не зас-воши крони дерев. Якщо детально вивчити на постiйних пробних площах i видовий склад трав - з картуванням асощацш, фенофаз та iншого, - то навiть за такими даними можна вiдтворити iсторiю розвитку лкового ценозу.
Отже, ми вважаемо, що фиоценолопя по праву мае стати основою вах лiсiвничих до^джень.
Украша дала свiтовому лiсiвництву два неперевершеш зразки застосу-вання фггоценологи: перший - це лiсова типолопя академiка ПС. Погребня-ка, i другий - лiсотипологiчний профiль доцента Андр1я П'ясецького.
Вдало застосовують досягнення фiтоценологií прибалтiйськi лкгвни-ки. Так, Леонардас Кайрюкштк [3] подiлив ялиново-листяш лiси Литви на 4 категори: листянi з ялиною, ялиново-листянi, ялиновi з листяними та ялин-ники, а в межах перечислених категорш дослiдив ще 13 серш типiв лiсу. Ос-таннi вш видiляв за домiнантами рослинного покриву. Таким чином вiн дос-конало вивчив спiввiдношення асоцiацiй деревних i трав'янистих рослин.
Виходячи з важливосп фiтоценологiчноí основи в лiсiвництвi, а також з потреби збереження незайманого рослинного покриву, ми пропонуемо при лковпорядженш видшяти в кожному лкнищга три рiвновеликi господарськi частини:
• заповщний лю;
• типове господарювання;
• плантацц.
Заповiднi лiси сприятимуть вiдновленню екологiчноí ргвноваги мкце-востi i збереженню видового рiзноманiття. На цих непорушених землях бiоценоз розвиватиметься вщповщно до екологiчних умов, звiдси розселяти-муться довкола рослини i тварини, птахи i комахи - весь сформований вшами генофонд мкцевост! У разi потреби, у заповiдному лiсi можна запровадити режим нацiонального парку. Способи господарювання на типових дшянках загальновiдомi - це сучасне лкокористування. А на плантащях застосо-вуються найновiшi технологií лiсорозведення i лкокористування, ят перед-бачають енергетичну дотацда для бiоценозу з метою шдвищення продуктив-ностi лiсових земель. Це будуть удобрения Грунту, застосування гербiцидiв i пестицидгв, полiпшения деревостанiв методами селекцп, iнтенсивнi техноло-гií догляду за лком i лiсоексплуатацií.
Розвиток природно!' лiсовоí рослинностi найбшьше порушуеться над-мiрним антропогенним втручанням: безсистемш рубки, монокультури, шже-нернi споруди. Але й залишення лiсiв без регулювання людиною також приз-веде до деградацц корiнних тишв лку, оскшьки забруднення довюлля викли-кае усихання головних лiсоутворюючих деревних порщ та сприяе розростан-ню шд наметом лiсу кушiв, злаюв i бур'яшв. Прикладом може бути ввдсут-нiсть природного вiдновлення сосни звичайно1 у дубово-сосновому заказнику Дзвiнкiвського лкництва Боярсько1 лiсодослiдноí станцл на Кшвщиш. Тут на плошi 705 га переважають сосни перестiйного вiку, у другому ярус сильно
72
Ллнвницью дослщження в УкраКш
розркся дуб, а серед пiдлiску пануе лiщина. Працями В О. Рибака з сшвро-бiтниками (4) вироблено ефективш прийоми збереження видового рiзнома-шття i забезпечення бiологiчноí' стiйкостi соснятв Полiсся. Рекомендовано у пристигаючому вщ проводити рубки догляду, шдтримуючи повноту 0,75-0,80. Перюдичнкть проведення рубок - 16 ротв.
Викладене вище дае нам шдстави до твердження, що фггоценолопч-ний компонент е невщ'емною частиною всiх лiсiвничих дослiджень. Лкоти-пологiчний опис, а також геоботашчна характеристика фiтоценозу та урочища забезпечать глибоке вивчення всiх шших лiсiвничих аспектiв дослiджува-ного об'екту.
Лiтература
1. Танцюра Б.Ф. Еколопчш аспекти фггосоцюлоги л1су// Науковий вiсник На-цюнального аграрного ушверситету. 3б. наук. праць. - Вип. 17. - Живництво. - С. 101-104.
2. Марченко И. С. Рубки ухода за лесом. - Брянск: ИТМ, 1984. - 84 с.
3. Кайрюкштис Л. Научные основы формирования высокопродуктивных елово-лиственных насаждений - М. Лесн. пром-сть, 1969. - 208 с.
4. Рибак В.О. Ефектившсть проведения рубок догляду у пристигаючих насадженнях сосни звичайно! за показником !х повноти// Науковий вiсник Нацiоиальиого аграрного уш-верситету. 3б. наук. праць. - Вип. 34. - С. 263-266.
УДК 581.526:5 Р.1. Дмитрах - 1нститут екологп
Карпат НАН Укроти, м. Льв1в
ЕКОТИПОВА ДИФЕРЕНЦ1АЦ1Я ПОПУЛЯЦ1Й
VALERIAN A SIMPLICIFOLIA (REICHENB.) КАВАТН.
ЯК КОМПОНЕНТ1В БОЛОТНИХ Л1СОВИХ СИСТЕМ
Наведено даш, яю стосуються дослiджень попудяцiй Valeriana simplicifolia в pi3mx болотних лiсових угрупованнях. Встановлено, що визначальним критерieм екотипово'1 диференщаци е вплив ценотичних, едафiчних, топографiчних й кл]матич-них факторiв. Вщповщно до конкретних умов середовища у популящях формуеться певний комплекс морфолопчних ознак, що вiдображае 1'х певш екологiчнi позици й адаптивнi здатносй.
R.I. Dmytrakh - Institute of Ecology of the Carpathians, NAS of Ukraine, Lviv
Ecotypic differentiation of Valeriana Simplicifolia (Reichenb.) Kabath. populations as components of swamp forest systems
Presented data were obtained during the investigation of populations Valeriana .simplicifolia in different habitat conditions. It was established that the influence of coeno-tic, edaphic, topographic, climatic and other factors is ecotypic variability. Specific complex of morphological characters develops in populations according to these conditions and reflect their ecological and adaptable opportunities.
Основою шзнання особливостей функщонування природних угрупо-вань е вивчення комплексу умов середовища, з яким вони взаемоддать i реагують на будь-ят змши своею формою й поведанкою. У зв'язку з цим, формуються локальш популяпд, яю пристосовуються до конкретних умов се-
