CC BY
13
розркся дуб, а серед пiдлiску пануе лiщина. Працями В О. Рибака з ствро-бiтниками (4) вироблено ефективш прийоми збереження видового рiзнома-шття i забезпечення бiологiчноí стiйкостi соснятв Полiсся. Рекомендовано у пристигаючому вщ проводити рубки догляду, пiдтримуючи повноту 0,75-0,80. Перюдичнкть проведення рубок - 16 ротв.
Викладене вище дае нам шдстави до твердження, що фггоценолопч-ний компонент е невщ'емною частиною всiх лiсiвничих дослiджень. Лкоти-пологiчний опис, а також геоботашчна характеристика фiтоценозу та урочища забезпечать глибоке вивчення всiх шших лiсiвничих аспектiв дослiджува-ного об'екту.
Лiтература
1. Танцюра Б.Ф. Еколопчш аспекти фггосоцюлоги л1су// Науковий вiсник На-цюнального аграрного университету. 3б. наук. праць. - Вип. 17. - .Шивництво. - С. 101-104.
2. Марченко И. С. Рубки ухода за лесом. - Брянск: ИТМ, 1984. - 84 с.
3. Кайрюкштис Л. Научные основы формирования высокопродуктивных елово-лиственных насаждений - М. Лесн. пром-сть, 1969. - 208 с.
4. Рибак В.О. Ефектившсть проведення рубок догляду у пристигаючих насадженнях сосни звичайно! за показником !х повноти// Науковий вiсник Нацiонального аграрного уш-верситету. 3б. наук. праць. - Вип. 34. - С. 263-266.
УДК 581.526:5 Р.1. Дмитрах - 1нститут екологп
Карпат НАН Укроти, м. Льв1в
ЕКОТИПОВА ДИФЕРЕНЦ1АЦ1Я ПОПУЛЯЦ1Й
VALERIAN A SIMPLICIFOLIA (REICHENB.) КАВАТН.
ЯК КОМПОНЕНТ1В БОЛОТНИХ Л1СОВИХ СИСТЕМ
Наведено даш, яю стосуються дослiджень попудяцiй Valeriana simplicifolia в pi3mx болотних лiсових угрупованнях. Встановлено, що визначальним KpHTepieM екотипово'1 диференщацн е вплив ценотичних, едафiчних, топографiчних й кл]матич-них факторiв. Вщповщно до конкретних умов середовища у популящях формуеться певний комплекс морфолопчних ознак, що вiдображае 1'х певш екологiчнi позицн й адаптивнi здатносй.
R.I. Dmytrakh - Institute of Ecology of the Carpathians, NAS of Ukraine, Lviv
Ecotypic differentiation of Valeriana Simplicifolia (Reichenb.) Kabath. populations as components of swamp forest systems
Presented data were obtained during the investigation of populations Valeriana .simplicifolia in different habitat conditions. It was established that the influence of coeno-tic, edaphic, topographic, climatic and other factors is ecotypic variability. Specific complex of morphological characters develops in populations according to these conditions and reflect their ecological and adaptable opportunities.
Основою шзнання особливостей функщонування природних угрупо-вань е вивчення комплексу умов середовища, з яким вони взаемоддать i реагують на будь-ят змши своею формою й поведанкою. У зв'язку з цим, формуються локальш популяцл, яю пристосовуються до конкретних умов се-
Украшський державний лкотехшчний унiверситет
редовища з характерною для цих умов сукупшстю морфологiчних i бюлопч-них ознак. Така здатнкть популяцiй е мехашзмом внутрiшньопопуляцiйних змш, якi обумовленi еволюцшними силами [7].
Специфiчними природними системами в цьому вiдношеннi е болотш лiсовi угруповання, основними породами в яких е вшьха, береза, сосна, верба та ш. Вони утворюють рiзнi типи угруповань: лiсовий, i3 зiмкнутiстю крон не менше 0,4 i висотою деревостанiв вiд 3 до 8 м; рщколкний, i3 зiмкнутiстю крон не бшьше 0,3 i висотою до 3-4 м; чагарниковий, в яких вщсутшй дерев-ний покрив, а чагарникове покриття становить не менше 0,4. Окр1м цього, еко-логiчнi й флористичш особливостi цих угруповань характеризуються рiзними умовами живлення й зволоження, що обумовлюе занесения !х до рiзних клас1в формацiй: олiготрофного, евтрофного та промiжного - мезотрофного [2].
Поширеним компонентом цих болотних угруповань е Valeriana simpli-cifolia, популяцп яко! займають невеликi за площею iзольованi оселища в межах висот 200(250)-1500(1600) м н.р.м. Вона е характерним видом гiрських болiт i за особливостями поширення належить до рщккних видав [1,6]. Популяцп цього виду займають рiзнi типи болотних угруповань, охоплюючи як вшьшняки на низинних болотах, так i високогiрнi болотнi угруповання з сосною сланкою. Локалiзуючись в рiзних умовах зростання, якi вирiзияються за ценотичними, едафiчними, топографiчними й ктматичними особливостями, у них формуеться вщповвдний комплекс ознак. Найбiльший дiапазон цих мш-ливостей характерний для вщдалених частин ареалу виду. Внаслiдок адапта-цií до специфiчних умов таю популяцп видшяються за багатьма бюлопчними ознаками. Необхвдною умовою диференцiацií популяцш е !х просторова iзо-лящя, яка об'еднуе певнi групи рослин iз спiльними ознаками. Вважаеться, що алопатрична (в географiчному масштабi) iзоляцiя популяцiй е тим основ-ним мiкроеволюцiйним фактором, який визначае мехашзм внутрiшньовидо-во1 диференцiацií [4].
Природш рослиннi угруповання пов'язанi мiж собою за градДентом водного, мшерального й температурного режим1в, структурними особливостями субстрату та фггоценотичними умовами. Це вiдповiдае певним екологiчним умовам мкцезростання окремих поиуляидй та проявом у них рiзних морфоло-гiчних ознак i життевих форм. Специфiчнiсть еколого-ценотичних умов супро-воджуеться здатнiстю формувати адаптивнi до даних умов морфолопчш озна-ки, як1 обумовленi розшрами рослин, формою й будовою íх орган1в.
Характерною особливiстю популяцiй в неоднорщних еколого-цено-тичних умовах е модифжащйна мiиливiсть, яка супроводжуеться виникнен-ням в особин певних ознак i властивостей. Дослiджения, проведенi на рiзних дiлянках поширення популяцiй V. simplicifolia та li приуроченостi до того чи шшого типу болотних угруповань показали, що ктотних змш зазнають такi габiтуальнi ознаки, як висота, площа поперечного перерiзу стебла, форма й площа листково! поверхш, чисельнiсть листк1в, квiтiв й плодiв, розвиток ко-ренево! системи та ш. Морфологiчнi вiдмiнностi визначаються особливостями рiзних типiв мiсцезростания. Чагарниковi сфагново-моховi болота характеризуються своерщшстю умов та особливостями субстрату, який утворю-
еться в результатi розпаду рослинних залишюв. Такi болота характеризують-ся високою вологктю, кислотнiстю субстрату, а також бщшстю на мше-ральнi елементи, необхщш для живлення рослин [3]. Це створюе умови над-лишкового зволоження й браку кисню, що пригнiчуe дихання рослин та живлення 1х коренiв. Особливостi такого типу властивi сосново-сфагновим болотам, ят е характерними угрупованнями високопрного району Карпат i поши-реш невеликими масивами в улоговинах, седловинах, днищах нижнiх i верхнiх льодовикових котлiв [5]. Характерною рисою сфагнових соснякiв е наявнiсть грубого шару торфу до 50 см, низькоросла форма сосни до 1-1,5 м висоти, сущльний або майже сущльний (40-100 %) сфагновий покрив та пригшчена форма iнших чагарниюв. У таких специфiчних умовах популяциям V. $1шр11с1/оНа властивi невисокi показники за висотою генеративних патент (25,6-29,2 см), площею поперечного перерiзу стебла (0,48-0,56 см2), площею листюв (2,24-4,20 см2), чисельнiстю квiтiв (129-176 шт.) та ш. (табл.). Своерщною е й пiдземна частина особин, яка видшяеться вегетативною рухливктю, плагiотропнiстю пагонiв та частим 1х укорiненням, а також посиленим галуженням коренв. Це дае ш змогу краще використовувати умови середовища й уникати елiмiнацií в грубому шарi мохового покриву. Така репродуктивна стратегiя гарантуе ш утримання в оселищному мiсцi, а також поширення у просторi.
1нший болотний тип характерний для V. хтрНЫ/оНа пов'язаний з де-ревно-чагарниковою рослиннiстю та потужшшими, нiж у попередньому тиш умовами мiсцезростання, якi видiляються багатшими гумусовими грунтами та значною юлькктю мiнеральних i поживних речовин. Найпоширешшими серед них е вiльшняки. Вони трапляються на заплавних i староруслових болотах, а також по знижених дiлянках серед суходольних лiсiв. Живляться грунтовими, джерельними i повеневими водами, мають добру аерацiю по-верхневого шару, багатого на поживш речовини [2]. Характерною 1х особли-вiстю е значна розчленованкть мiкрорельефу, а окремi групи рослин часто розмтеш на пристовбурних шдвищеннях. Моховий покрив розвинутий слабо i не перевищуе 40 %. Найвище трав'яне вкриття (50-90 %) на низинних вшьхових болотах. У таких еколопчних умовах у популяцiях V. зшрНЫ/оНа формуються вiдповiднi морфолопчш ознаки. Так, у лiсових рiзнотравно-мо-хових болотах значних змiн зазнае бшьшкть морфологiчних ознак. Рослини вирiзняються потужнiстю як надземной так i пiдземноí частин, чисельнiстю листкiв, квтв та iн. Висота рослин становить 46,7-57,0 см, площа поперечного перерiзу стебла 0,63-0,80 см2, площа листюв 6,94-8,20 см2, чисельнiсть квь тiв 485,3-811,7 шт. та ш.
Особливого розвитку набувае коренева система, яка в умовах покра-щено1 структури грунту i необхiдного вмкту поживних речовин вирiзняеться значно потужшшим кореневищем. Паралельних змiн зазнають й таю морфолопчш ознаки, як форма, конфкуращя, зубчасткть та урiзанiсть листково1 пластинки тощо. Найчастiше щ ознаки диференцiюються у рiзко вiдмiнних умовах, зокрема пов'язаних з клiматично-едафiчними й топографiчними факторами, а також локальнктю просторового розмiщення.
-J
ON
Табл. Морфолог1чна рЬномаштшсть особин у популящях Valeriana simplicifolia (Reichenb.) Kabath.
Тип осел ища
Висота генеративного пагона, см
S
Площа поперечного nepepi3y генеративного пагона, см2
Чисельнють kbítíb, шт
Площа листюв на генеравному пагош см
(5*
?
Площа лиспав на вегетативному naroHi, см2
Â
Чагарников1 сфагново-moxobí болота
25,6±1 8
29,2±1,7
0,48±0,02
0,56±0,02
129,0±6,2
178,2±8,6
2,24±0,5
4,20±0,6
2,17±0,3
2,7±0,3
Деревно-чагарников1
pÍ3H0TpaBH0-M0X0BÍ
болота
46,3±2,5
57,0±3,7
0,63±0,03
0,80±0,04
485,3±9,2
811,7±5,0
6,94±0,4
8,20±0,5
5,50±0,4
9,25±0,2
Примггка: hcxhobíhí особини; $ - >kího4Í особини
Так, наприклад, у популяциях, якi охоплюють територда гiрськоí й перед-прсько1 частин iз зниженням висотного ступеня, спостерiгаеться тенденцiя до часткового ншелювання урiзано-зубчастостi листково!' пластиники та збшьшення округлостi й форми.
Таким чином, неоднорщшсть умов мiсцезростання популяцiй обумов-люють неоднаковi екологiчнi позицií й адаптивш !'х здатностi. Визначальним критерiем екотипово! диференцiацií популяцiй V. зшрНС/оНа та 'х природ-них угруповань е вплив ценотичних, едафiчних, топографiчних й кл1матич-них факторiв, внаслщок яких формуеться вiдповiдна сукупнiсть шдивь дуально морфологiчних ознак. Такi змши пов'язанi з структурою й трофшстю грунту, мiнеральним живленням, водним та температурним режимами. Реагуючи на змши середовища, популядл пристосовуються змiнами свое1 форми, фiзiологiчними функщями та поведшкою. Найбiльших змiн морфоло-гiчнi показники зазнають у крайнiх умовах мкцезростання, якi обумовленi не тiльки еколого-ценотичними особливостями, але й дiею просторово1 iзоляцií. Вплив рiзних чинникiв середовища модифжуе рiст i розвиток рослин, а та-кож визначае 1х репродуктивну стратегiю. Така популяцiйна диференщащя супроводжуеться утворенням локальних груп особин, як адаптованi до спе-цифiчних умов 1х зростання. Займаючи рiзноманiтнi оселища, кожна з попу-ляцш вирiзняеться вiдповiдними морфометричними показниками, динамiч-нiсть яких пов'язана з пол1морфнктю iндивiдуальних ознак та 1х здатнктю реагувати на змiни умов середовища.
Лггература
1. Андриенко Т.Д. Типы болот Укранских Карпат// Тип^1 болот СССР и принципы их классификации. - Л.: Наука, 1974. - С. 110-115.
2. Бра.'ис С.М. Рослинний покрив болiт УРСР// Рослиннiсть УРСР. Болота УРСР. -К.: Наук, думка, 1969. - С. 34-134.
3. Горышина Т.К. Экология растений. - М.: Высшая школа, 1979. - 368 с.
4. Грант В. Эволюционный процесс: критический обзор эволюционной теории. М: Мир, 1991. - 488 с.
5. Малиновський К.А. Рослиншсть високопр'я Укранських Карпат. - К.: Наук, думка, 1980. - 278 с.
5. Попович С.Ю., Андрieнко Т.Л. Рщюсш види флори прських болгг Украшських Карпат та стан !х охорони// Наук. - практ. конфер. Збереження флористичного рiзноманiття Карпатського регюну. Синевир, 1998. - С. 120-122.
6. 1п1пькп К. Ekologia гоб11П. Warszawa, 1996. - 453 8.
УДК 598.2:591.5: 712.2 Ю.А. Штирц - Донецкий НУ
СЕЗОННАЯ ДИНАМИКА ОРНИТОНАСЕЛЕНИЯ ЛЕСОПАРКОВ КРУПНОГО ИНДУСТРИАЛЬНОГО ГОРОДА (НА ПРИМЕРЕ Г. ДОНЕЦКА)
Проведений аналiз сезонних змш еколопчно! та трофiчноl структур, структури домшування орнiтокомплексiв лiсопаркiв Донецька. Протягом усього року домшуе група дримiофiлiв за винятком пiзнього весняного перiоду, коли бшьше половини
