CC BY
14
2. KoOin Ю.Й., Нестерук IO.tt. Ушкальна поиуляшя Calliaiilhemum cori-andrifolium Reichenb. (Ranunculaceae) у HopHoropi (Украшсьм Карпати ) // Укр. бо-тан. журн. — 1996. — 53(3). — С. 218 —223.
3. Мялиновськнй К.Л. Рослиншсть високопр'я Укражських Карпат. - К.: Наук. думка, 1980. — 280 с.
4. Работнов Т.Л. Методы определения возраста и длительности жизни у травянистых растений // Полевая геоботаника. — Т.2. — М.-Л.: Изд-во ЛИ СССР, 1960 — С. 249 —278.
5. Работнов Т.Л. Определение возрастного состава популяций видов в сообществе // Полевая 1еоботаника. — 'Г. 3. — М.-Л.: Наука, 1964. — С. 132 —145.
6. Серебряков И.Г. Морфология вегетативных органов высших растений. — М : Советская наука, 1952. — 315 с.
7. Флора УРСР. — Т.9. — К.: Вид-во АН УРСР, 1960. — 651 с.
8. Червоня книга Укра1ни. Рослинний ceiT / Шд ред. Ю Р. Шеляг-Сосопка. — К.: Украшська енциклопедЫ, 1996. — 604 с.
9. Domin К. Annotationes ad florulam montis PietroS in Rossia Subcarpatica // Spisy pfirod. fak. Karlovy Univ. — 1929. — 99. — S. 1 — 14.
10. Flora polska. — T.10. — Krak6w: Pafistw. Wyd-wo Naukowe, 1963. — 401 s.
11. Flora Republicii Populare Romine. — V.7. Bucure$ti: Editura Academiei Republicii Populare Romine, 1960. — 650 p.
12. FI6ra Slovenska. — T.5(2). — Bratislava: Veda, 1997. — 620 s.
13. Harper J.L. Population biology of plants. — New York-London: Academic Press, 1977. — 592 p.
14. 1UCN Red List Categories. — Gland: IUCN, 1994. — 21 p
15. Kobiv Y. Need for inventory of populations of threatened plant species in the Chornohora // Proceedings of the International Scientific-practical Conference. —Rakhiv: Carpathian Biosphere Reserve, 1997. — p. 91—93.
16. Marhold K., IlnidAk F. Zoznam niiSich a vySSich rastlln Slovenska. — Bratislava: Veda, 1998. — 687 s.
17. Meusel II., J»ger E., Rauschert S., VVeinert E. Vergleichende Chorologie der Zentraleuropaischen Flora. — B. 2. — Jena: O. Fischer Verlag, 1978. — 418 s
18. Pawlowska S. 1977. Charakterystyka statystyczna i elementy flory polskiej // Szata roilinna Polski. T.I — Warszawa: Panstw. Wyd-wo Naukowe, 1977. — S. 237—269.
19. Raciborski M. RoSliny polskie // Kosmos. — 1911. — 36. — S. 995—1062.
20. Zapalowicz II. 1889. Ro£linna szata g6r Pokucko-Marniaroskich // Spraw. Koin. Fizyogr. — 24. — S. 1—390.
УДК:581.526:581.5
P. 1. Дмитрах
1нститут екологи Карпат HAH Украши
ВНУТРШШЬОПОПУЛЯЩЙНИЙ ПОЛ1МОРФ13М ВИДШ Р13НОСТЛ ГЕВИХ РОСЛИН
Вивмено ОСНОВ1И внутр1шньонопуля1ИЙ1и показники р1зиостатевих вид1в. яю иов'язан1 з мор-фоф(зюлопчними, статевими, феиетичиими, просторовими та ¡ншими в1дм1нностями. Встановле-но, що визначальними факторами впливу на формування miyipiumboiioiiyjiHuidiiiix ознак с сколо-го-ценотичн!, феноло11Ч1н, просторовомзоляшйт та антропогешн чпнники.
226 Охороня б1ор1зпомянтя: теоретнчн! та прнкляд|п аспект
Dmylrakh R.I.
Intrapopulalion polymorphism of heterosexual spccies
I he main inlrapopulation parameters of heterosexual species have been studied. They are connected with sexual morpliohysiological, genetical, spatial and other differences. It was found out that the most important criteria of influence on the development of intrapopulalion characters are ecological, coenotic, plienological, spatial, isolation and anthropogenic factors.
Одшсю з важливих проблем у вивченш природних популяшй е розкриття особливостей та снецифки ix BiiyTpiuinboi р1зномап1тпост1, а також мехашз-Miti, як! забезпечують адамтацшш потенцм вид1в до мшливнх умов навколи-пшього середовища.
Внутрпнньопопулящйний nojuMop<[)i3M вшображае ¡снування в межах од1Йе¥ ноиуляцм певного виду рiз11их форм як за шлыисиими, так i mkiciiiimh ознаками, а також "ix диферешиацно за еколого-генетичними рпшщями [4]. 1снуванпя популя-niii у копкрегних умовах м1сцезростання лае можл!Шсть виявити ix структурно-фупкщоналып особливосп i взаемовщпосини з оточуючим середовищем. На сьо-rojiiii незаиеречним е той факт, що нав1ть cycwiii поиуляцп можуть ¡стотно р1зни-тися м1ж собою i, naeiTb у особип, як! розмножуються вегетативпим шляхом, не може бути абсолютно ¡деитичмих популящй [1].
Внутрминьопопулящйна мшлшметь вивчаеться на ршшх р1внях оргашза-uii opraiii3MiB, але особливе значения надаеться генеративнш ctj>epi рослин, оск1льки власне геиеративш ознаки е д1агностично важливими для характеристики виду. У цьому acneKTi найменше вивченими с р1зностатев1 види, ге-неративш структури яких poiflbieni просторово-функцтнальними i часовими межами. Вважаеться, що роздп1ьностатев1сть у ви;ив шдвищуе генетичний ефект, робить ix значно життездатшшими i геиетично пластичшшими [10].
Об'екги i методика дослщжепь. Серед р1зиостатевих популящй найбтьшу увагу привертають дводомш (д1ецичш) i частково дводомш (г|под1ецичн1) види. Д1ецич1п види (Antennaria dioica (L.) Gaerth., Rhodiola rosea L., Rumex carpaticus Zapal., Valeriana simplicifolia (Reichenb.) Kabath та in.) характеризуются ч1тким розподшом статей за двома формами: чолов1чою (андроецичною) i жшочою (пно-ецичною). I пкшецичпим видам (Dianihus carpaticus Zapal., Thymus alpeslris Tausch, Valeriana transsilvanica Schur, Valeriana Iripleris L. та in.) властиве поед-папня двостатевих (гермафродитних) i пноецичних форм. Особливктю останшх е редукщя аидроцея, повна стерил1защя пилку, змешменпя po3Mipie вшочка. Врахо-вуючи що особлив1сть, пнод1ецно вид1ляють як особливий тип чолов1чо1 стериль-nocri [8]. У сферу дослшжень внутршшьоТ ргзиоманпносп популящй включеш »иди, як! належать до тишв з pijuoio статевою структурою i поширеш у р1зних частицах Карпат i Прикарпаття.
Вивчення основпих популяшйних показник1в у р1зностатевих вид1в та характеру Ix мшливот проведено як на ¡ндив1дуалыюму, так i на груповому р|внях. Основна увага прид1лялась виявлешно ознак, як! пов'язаш з морфоф1-зтлопчними, фенетичними, стагевими, иросторовими та шшими змшами, а також сшвставленшо них мшливостей в pi3intx трупах рослин та популящях за окремими комплексами ознак.
ПнутрипньомопуляцпТну мifiлинiсг 1> визначали шляхом морфометричних доапджень репрезентативного выбору у кожшй 11о11уjiяuiY 50 геперативних
Результат» оршшалышх дослшжень 227
особин [6]. Чисельшсть i щммпсть особин в популяпн шлраховували па трансектах або ж квадратах [9, 12]. Структурно-функшоналып та антеколоп-чш особливост1 вивчали на pieni оргашзацм репродуктивноУ сферп пилу |7|. Статева структура у цьому плат € наймемте досл1дженою, тому ми детальнее зупинимось на методичних шдходах щодо пивчепия цього показннка.
Статева структура популяшй вивчалась як сташонарпими, так i маршрут-ними методами. Шдрахунок статевих форм проводили на трансектах (з оптимальною чиселымстю генеративних особин i оптималытм Ух розшшлом на плоии) або ж ¡зольованих д1лянках квадратно? форми з дифузним розмш1еп-ням генеративних особин. МЫмальна довжина трансект визначалась протя-жшстю локуса. íx розм1щення на плоии проводили в1дпов1дно з урахуванням M03a'í4h0ctí угруповання [11]. Найчастипе використопували oRjiíkorí л^янкм площею 0,25 м2 або 1 м2. 3 метою репрезентативного выбору проводили ви-б1рковий (рендомпований) обл1к, повторшсть якого в1дпов1дала винадковому íx розм1щенню [6]. Останшй íctotho иокращуе як1сть отриманоУ шформацн i дозволяе статистично и опрацювати [5].
Чисельшсть статевих форм окремих вид1в гндраховували у kíлькох популяшях шдсумовуючи íx для дано) територЛ [2, 8]. За мльшсною участю статевих форм визначали тип статевоУ структури популяшй. Динамку статевоУ структури та репродуктивноУ стратеги виду вивчали протягом юлькох рокж. 3 метою ушфжаци отриманих результат^ важливим е правильно вибрагп облжову одипицю (чисель-HicTb генеративних naroHÍB, чисельшсть генеративних особнн або ж чисельшсть клошв). Це пов'язано з р1зними життевими формами у вид1в (моноцентричними або нолщентричними) та i'x просторовою оргашзашею. У мононентричпих вшив, з в!дсут1пм у них вегетативним розмноженням, морфолопчпа i фггоценотична одинищ сшвпадають. У полщентричних вшив, з характерним для них вегетативним розростанням i невиразно видшеними особинами у npocTopi, шдрахунок статевих форм дошльно проводити за чисельшстю генеративних пагошв.
Результат дослщжень. Р1зностатев1 види характеризуються своершпим роз-под1лом íx особин за статевими формами i íx функшями. Загалом вважаеться, то сшввшношення статевих форм повинно становити 1:1. Однак дослщжеппя показали, що найчаепше така статева диферешпащя е pUkíctio i, як правило, мае 3m¡-щення у сторону певноУ статевоТ форми [3]. Так, наприклад, у д1ецичних вшив процентне сгпввщиошенпя м1ж андроецичними i гшоецичними формами стапо-вить: Valeriana simplicifolia - 60,8:32,5, Rhodiola rosea - 78,0:22,0, Anleiuiaria dioica - 65,2:34,8, Rumex carpaticus - 21,1:78,9, Melandrium dioicum - 30,3:69,7 i т. д. У пнод1ецичних видт статева диференшашя у процентному сшввщношешп гермафродитних i пноецичних форм становить: Valeriana tripteris - 36,2:63,8, Valeriana transsilvanica - 66,7:33,3, Thymus alpestris - 52,3:47,7, Dianllius carpaticus - 49,5:54,1, Dianllius compactus - 75,9:24,1 i т. д. Досл^ження статевоУ структури популяшй протягом к1лькох pokíb показали, що властива кожному виду пропоршя статевих форм е достатньо 4Ítko вираженою ¡ характерною oco6jihb¡ctio. Особипи P¡3hhx статевих форм р1зпяться не лльки за своУми функщональними особливос-тями, але й за морфометричними показниками. На особливу увагу заслуговують rÍHoeiui4H¡ форми, як1 вшиляються у популяцп б1льшою висотою генеративних па-roHÍB, площею Ух поперечного nepepfoy, величиною суцв1ть, площею листковоУ пластинки, товщиною кореневоУ системи та in. Отримаш нами даш щодо морфоло-rÍ4iinx параметрт з ргзинх м1сць Ух оселищ шдтвердили то особливхть. Напрп-
228 Охоропя Гнорпномяпгпя: теоретнчнНа ирнкладш аспект
клад, у Valeriana simplicifolia морфометричш показники р1зннх статевих форм pi3-няться М1ж собою. Висота генеративних нагошв на типових ол1готрофио-сфагнових болотах у phinix perionax дослщжень становить 30,3-42,3 см у гшоеци-чиих особии i 22,6-24,1 см у аидроеиичних особип. lloju6na властившть характерна i для iiiiiiiix нише згаданих морфомстричних показшшв. Тенденшя мшливосп осташпх визпачаеться рпиими умовами м1сцезростання нопуляшй. У першу чергу, не стосуеться едафотопних особливостей та р1вня шсоляцп. Найвищими параметрами характеризуються дмянки з покращеними ф1зико-мехашчними властивостя-ми структур» субстрату, вм1стом у иьому MiitepajibHux речовин та оптимальним режимом зволоження. Гак, у Valeriana simplicifolia пайнижч1 показники cnocTepi-гаються на ол1готрофно-сфагнових болотах, а найвшщ — на вологих луках. Однак, i у цьому випадку, найб1лы!п вшмши xapaKrcpiii для пноецичних особин. Г1од1бна ситуащя складаегься й тдиосмо певпого р!ния шсоляцп. Найкраи» морфометричш показники властши, наприклад, нонулящям Valeriana iripteris у сосново-вщь-ховому Kpnuojiicci субалыпйського поясу иоршняно з шшими висотними поясами; спелый понуляцп Rhodiola rosea на тешпших швденних схилах пор1вняно ii схи-лами i 11 in их експозищй i т.д.
Вивчення у склад! популящй сшввшпошень р1зних статевих форм харак-теризуе неоднаков1 еколопчш позицп та життевий стан вид1в у pimux умо-вах мйсцезросгання. Ця проблема на сьогодшшшй час с мало вивчепою, шо особливо стосуеться трав'янистих рослин. На основ! ироведених нами досл1-джень встановлено, шо статева структура е достатньо лаб1льним показником i може залежати ви рппнх еколого-иенотичних умов. Найб1лыш вимши ха-рактерш для локальних труп особин та субпопулящй обмежених просторово-функщопалыюю ¡эоляшею та адаптацию лише до умов свого середовиша. У такт снтуапп формуються в1дпов1д!М для дано! територп статевий склад i диферешиащя особин за статевими формами. Кожна статева форма, яка несе нишошдпу генетичну шформацпо, мае i cboi особливост1 щодо иристосувань до 3MU1 умов середовиша. Достатньо показовою у цьому виношенш е статева структура мопуляшй дводомно! Valeriana simplicifolia в pi3nnx умовах Micne-зростання (табл. 1).
Дослиження, проведеш у piiiinx частицах Карпатського periony, показали, що найвшца чиселыпсть аидроеиичних особип — на олнотрофно-сфагнових болотах (60,1-67,7 %). Шд|юв1д1ю, 3i 3Minoio умов м1сцезростань, i в першу чергу, 3i змшою структури субстрату та режимом його зволоження, змппоеться cuie-вишошення статевих форм. Зростае чиселыпсть Нноецичних особип. Наприклад, на олпотрофно-сфагновому болот1 (с. Б1рки Льв1всько1 обл.) riiioemmni особини стаповили 39,9 % вщ к!лькост1 аидроеиичних, а на вологих луках цього ж району — 47,4 % buiiobUho. Схилыпсть андроецичних форм до екстремальних i менш снриятливих еколого-цепотичних умов проапдковуеться i у Rhodiola rosea (78,0 %), яка займае в1дкрип скелып угрупованпя високопр'я, а також у Antennaria dioica (65,2 %), яка зростае на ксероф1лышх i бшпих грунтах бЫовусових иасо-вищ. Окр1м цього, зб1лыпенпя частки осташпх спостерпаеться на периферШшй частит окремих локальних оселищ вшмежованих ви ¡нших певним ступеней
¡золяцп.
Таким чипом, рiзиi статев1 форми характеризуються неоднаковими потребами та адапгашйними здатиостями до pi3iiих умов мкцезростаиня. Очевидно, завдякп р1зним ф1зтлого-бтхшшним властивостям не дае Тм можлив1сть
Результат орнпиалмшх дослшжень 229
значно ефектившше пристосовуватися до в1дпов1дних умов. Пноецична стать с характерною для вологих умов мкцезростання \ тдвищепого р1пня шсоля-Ц11, андроецнчна - значно менше вибаглива до навколншнього середовшца.
Табл. 1. Статевя структура популяцШ Уа1епапа я/трНЫ/оНа в ршшх умовях мкцезрогтяння
N п/п Тип оселища Чиселыпсть ст атевих форм
андро-ецичних пносцпчних
м2 % м2 %
1 Ол1готрофно-сфагнове болото, урочище Цибуль-ник, 1350 м н.р.м., Чорнопрський масив 27,5 67,7 13,2 32,3
2 Волога лука, частково задернована, Брескульська улоговина, 1350 м н.р.м., Чорнопрський масив 31,6 64,0 18,8 36,0
3 Волога лука, Говерлянська улоговина, 1450 мн.р.м, Чорнопрський масив 38,9 62,3 23,5 37,7
4 Олнотрофно-сфагнове болото, с. Н.Кропивник, 600 м н.р.м, (Дрогобицький р-н) 25,6 64,0 16,2 36,0
5 Олнотрофно-сфагнове болото, с. Схщниця, 600 м н.р.м., (Дрогобицький р-н) 52,4 65,2 28,0 34,8
6 Приджерельне болото, с.Бусовисько, 500 м н.р.м, (Старосамб1рський р-н) 24,0 63,5 13,8 36,5
7 Волога лука, с.Бусовисько, 450 м н.р.м., (Староса-мбфський р-н) 36,0 62,1 22,0 37,9
8 СЫготрофно-сфагнове болото, с.Б1рки, 300 м н.р.м., (Льв1в) 32,0 60,1 21,6 39,9
9 Волога лука вздовж потоку, частково в заростях вшьхи Ыро-1, с. Бфки, 300 м н.р.м., (Львш) 28,0 52,6 25,2 47,4
Внутрпнньопопулящйна мжливкть р!зностатевих ви/мв визначаеться фе-нолопчними ритмами Тх розвитку. У зв'язку з р1зночасовим цптнням окре-мих статевих форм спостер1гаеться тенденщя до зм1щення статево'1 структурн популяцШ. Як правило, першими у р1зностатевих понулящях появляються п-ноецичш кв!тки, внасл1док чого, на певних етапах цвтння формуеться р1зне сшввшношення статевих форм. Пропоршя особин з пноецичними квггками с найвищою на початку цвтння 1 потупово змппоеться до кшця цвтння по-пулящй. Така особливкть супроводжуеться структурно-фупкшональними розб1жностями у сшвпаданш ритм1в цвтння рЬних статевих форм 1, в!дпо-в1дно, збЫьшуе вфопдшсть репродуктивноТ ¡золяц|Т м1ж ними.
Тенденщя до зм1щення у сшвв1дношенш статевих форм спостерпаеться I внасл1док впливу антропогенних чиннимв. Важливою стратепчною оцшкою життездатнос™ популяшй у цьому аспект! е оптимальна чиселыпсть генератив-них особин та Тх статевих пропоршй. Встановлено, то внаапдок Д1 ? рЬних антропогенних фактор1в (випасу, сшокосшня, рекреацп та ¡н.) змипоеться статепий склад популяцШ, порушусться сшввшношення м1ж р1зними статевими формами, спадас ефектившсть генеративного розмноження ¡, в1дпов1дно, наанневого по-
230 Охорона бюр13момапНтя: тсоретичн) та прнкладш аспскш
ноплеимя. Найчутлнвпними у цьому в1дношетп е гшоецичш особипи. Внаслиок вптопгування i вщчуження фпомаси у популяшях Valeriana simplicifolia i Valeriana transsilvanica сиостерпаеться змиженпя iiaciiineBoi' продуктивное™ та чиселыюст1 генеративного шдросту. Разом з тим, наявне функшонування особин невисоко! життевот i зменшення нилыюсп i'x популящй. У Rhodiola rosea уна-cjiiiioK вгцчуження тдземно? ф1томаси i, загалом, окремих особин, спостер1гаеть-ся тенденшя до зменшення площ популяцш та рознаду i'x на окрем1 фрагмент» (локуси). Внасл1док несвшомого мехашчного руйнування штегруючих структур i, особливо пноецичних, осмльки власне вони вирЬняються за габ1тусом i поту-Ж1мстю кореневнщ, норушуеться статевнй склад поиуляшй та стввиношення статевих форм. Це нризводить до браку наспшсвого потомства i, buiiobUho, до зннжсння рiыIя генеративного ноновлення, а також зам(ни його вегетативним.
Важливий пилив на формування вн ут р»ш н ьопопу л я ui й п их ознак мае гео-I р;н]нчна мшлив!сть, пов'язана з висотною зоналыпетю i, в1днов1дно, ¡сную-чою у таких умовах нросторо-мехашчною i репродуктивного ¡золящею окремих популяцш. 3i 3Minoio умов мкцезростань i шпмату вздовж висотиих по-яав, випюшдимх змш зазнають як бтметричн!, так i популящйш показники нмд1в. У Valeriana simplicifolia, яка охоплюе територпо ви передпр'я до субалыпйського поясу Карпат, найвшш показники чисельност1 аидроеиичних форм сиостериаються у високопр'1 (67,7 %) на encoii 1350 м и.р.м., а на пе-редкарнатських територ1ях з висотою 300 м н.р.м. i'x к1льк1сть зменшуеться (52,6 %). У емдекичних популяцш монтанного елементу, таких як Thymus alpesiris, Valeriana tripteris, Rumex carpaticus, Dianthus carpaticus чисель-nicTi. пноецичних форм зростае Bifl субалыпйського поясу чагарникового крнволкся до високотрав'я алыпйського поясу. Наприклад, у Thymus alpesrtris на BiicoTi 1350-1400 м чиселыпсть пноецичних форм становить 47,7%, а на висоп 1800 м — 61,3%. Найб^ыпе внутршшьо-популящйш ознаки вирппяються у крайшх умовах мкцезростання, як1 е вшмшними не ильки за еколого-ценотичними особливостями, але й за дкю просторово-Mcxani'iiioi та репродуктивно! ¡золящй.
BnyTpiiiuibo- та м1жпонулящйна мшливкть дозволяе визпачити так-conoMiMiie значения р1зних видових ознак, а також розкрити i'x просторову диференщацпо. Займаючи ргзиомаи¡Tui оселища в ргзних частицах висотних IIOHCIU у К0Ж1101 ПОПуЛЯЦП формуються oiД110В1Л111 морфолопчш, еколопчш, crareBi та ¡iinii ознаки-фенн. Це нризводить до геИетичиих р1зниць, адапта-шйних переваг лише до CBoi'x спещЦнчних умов мкцезростання та диферен-nianii виду. Особливих змш у цьому в1дношеп1п зазнае статева структура популящй, оекпп.ки кожна статева форма мае свою норму реакцп генотипу i но-ргзиому реагуе на змши умов середовиша. Динакпчшеть цього ноказника достатньо чпко нроявляеться на приклад1 Valeriana tripteris, морфолопчш iiiiiBiuii якоТ вщмзняються [идмпшнми еколого-ценотичними умовами i nojii-морфшегю ¡ндивщуалышх ознак.
Таким чином, шдсумовуючи више згадане, можна вважати, що вн-зпачалышми факторами внутринпьопопулящйно! мшливот р1зностатевих bhjub е: еколого-ценотичн'| умови, фенолопчш ритми розвитку популящй, географшпа (територщльиа) вишалешеть популяцш i у зв'язку з цим, прос-торово-мехашчна та репродуктивна i'x ¡золящя, а також вплив антропогенних ч мин и к i н.
Гезультати орпппалышх дослшжеш, 231
ЛГгерятуря
1. Грант В. Эволюционный процесс. — М.: Мир, 1991. — 488 с.
2. Демьянова Е.И., Пономарев Л.II. Половая структура природных популяций гнно-диэцичных и двудомных растений Зауралья // Ботам, журн. — 1979. — 64. — 7. — С. 1017—1024.
3. Дмнтрах P.I. Статева структура. // Структура понуляшй ршккних вид|в флори Карпат. — К.: Наук, думка, 1998. — С. 92—100.
4. Завадский K.M. Вид и видообразование. — Л.: Наука, 1968. — 404 с.
5. Зайцев Г.II. Методика биометрических расчетов // Математическая статистика в експериментальной ботанике. — М.: Наука, 1973. — 256 с.
6. Корчагин A.A. Внутривидовой (популяционный) состав растительных сообществ и методы его изучения // Полевая геоботаника. — М.-Л.: Наука, 1964, — Т. 3. — С 63—131
7. Методические рекомендации по изучению антэкологических особенностей цветко вых растений. — Ялта, 1986. — 38 с.
8. Пономарев А.Н., Демьянова E.H.K изучению гинодиэции у растений // Богам журн. — 1975. — 60. — 1. — С. 3—15.
9. Работнов Е.А. Определение возрастного состава популяций видов в сообществе // Полевая геоботаника. — М.-Л.: Наука, 1964. — Т. 3. — С. 132—145.
10. Сидорский А.Г. Современные представления о вероятных эволюционных причинах появления раздельнополых форм у покрытосеменных растений // Успехи современной биологии. — 1979. — 88. — 3(4). — С. 445—456.
11. Greig-Smith Р. Quantitative plant ecology. — London: Butterworth, 1964. — Ed 2. — 256 p.
12. Harper J.L. Population biology of plants. — New York-London: Academic press, 1977. — 592 p.
УДК 581.5:502.7
B.M. Васшшшша Iпетитуm екологН Карпат ИЛИ Укра'ши
М1нлив1сть морфолопчних ознак i нлсшневоУ
продуктивности SYMPHYTUM CORDATUM waldst. ет kit. ex w1lld. в украшських карпатах
Мж особинами 5. cordalum з рпних мкцезростань немаг pniinui за яменнмн морфолопчннми ознаками. Для бшьшост) дослшжуваних морфометричних ознак характерна значка мшлпвкть. Не внявлено достовфинх вшмншосгей М1Ж генератнвними рослинами з рпних мкцезростань за Gijib-шою частиною мльмсних ознак. Потенщйна liacinncBa нродуктившеть зменшусться 3i зб1льшен-ням висоти над pieneM моря.
Vasylyshyna Y.M.
Variability of morphological characters and seed productivity of Symphytum cordalum Waldst. et Kit. ex Willd. in the Ukrainian Carpathians
Results of the investigation of population variability of Symphytum cordalum Waldst. et Kit. in the Ukrainian Carpathians are presented. No differences in qualitative morphological characters between plants from various locations have been found. Significant variability of the majority of morphometry characters has been revealed. No valid differences in most of the morphological characters of fertile individuals from different localities have been found. Because the species in the Ukrainian Carpathians
232 Oxopoiia б1ор1зноман1ття: теоретичн! та нрнклад|н аспект и
