CC BY
23
термшологи. Адже сьогоднi лiсiвнича термiнологiя украшських пiдзаконних акпв не вщповщае европейським стандартам. Так, наприклад, термш "люовщ-новна рубка" означае за европейськими стандартами суцiльну рубку.
Bei питання стосовно рубок у люах Украши бажано викласти в одному документ^ який можна назвати Правилами рубок у люах Украши. У ньому необхщно вiдобрaзити основнi лiсiвничi аспекти рубок у лiсaх Украши, як б забезпечували загальноевропейськ пiдходи до сталого розвитку ль сового господарства й збереження бiорiзномaнiття лiсiв;
Виходячи з того, що лiсовiдновнi рубки дають змогуся в люах бшьшос-тi кaтегорiй захисносп, за винятком лiсiв зaповiдникiв, заповщних i рекре-aцiйних зон нащональних природних i регiонaльних ландшафтних парюв, пам'яток природи, зaповiдних урочищ, ix призначення пропонуеться проводи-ти у порядку, встановленому для рубок головного користування. При цьому за основу вiку рубки можна прийняти вiк функцiонaльноi стиглостi, у подальшо-му встановивши вiки рубок постановкою спецiaльниx наукових дослщжень.
Лiтература
1. Зб1рник галузевих нормативних докуменпв люового господарства Украши (чин-них станом на 2001 рш). - 1ртнь: ВО Укрдержшспроект, 2003. - 404 с.
2. Морозов Г.Ф. Рубки возобновления и ухода. - М.-Л. Наука, 1930. - 86 с.
УДК 630*11:18 Б.Ф. Танцюра, канд. с.-г. наук - Нацюнальний аграрный ун-т;
В. О. Рибак, канд. с.-г. наук - Боярська лкова domidrn станщя
Л1СОВ1 Ф1ТОЦЕНОЗИ У ПОЛ1СЬКОМУ ЛАНДШАФТ
Лю е домшуючою рослинною формащею у полюькому ландшафтi. Лiсiвники i боташки при докладному вивченнi фiтоценозiв видшяють у ix складi бiогрупи, роз-ташованi в межах парцели. Подаються матерiали вивчення трьох характерних урочищ Боярського люництва. Вiдзначено доцшьшсть видiлення фацiй i урочищ вщпо-вiдно до фiтоценозiв, а також високу шдикаторну здатнiсть класiв боштету головних лiсоутворюючих порiд.
Ключов1 слова: ф^оценоз, ландшафт, урочище, фацiя, боштет.
B.F. Tanzjura - Institute for Forestry and landscape architecture;
V.O. Rybak - Bojarska Forest Experimental Statoin
Forest phytocenosis in Polisssia landscape
Forest is a dominating plant formation in Polissia landscape. Foresters and botanists pick out inside forest biogroups, that are situated within parcells, during detail investigation. The description of three typical forest massives of Bojarka forest unit is presented. The expediency of allocation of phases and forest massives accordingly borders of phytoceno-ses, and high indication capasity of quality classes of main forest species is showm.
Keywords: phytocenoses, landscape, forest massive, phases, quality clases.
Сучасш лшвники визнають положения Г.Ф. Морозова, що лю е по-няття географ1чне, що покладено в основу лiсовоi типологи. Типолопчна школа еколопчного напрямку (Алексеева-Погребняка) базуеться на двох факторах середовища - родючост грунту i зволоженш. Фггоценолопчна ти-полопя люу оперуе як поняттями геоботашки, так i фiзичноi географи. Шсля
вироблення основних засад обох типологш у 50-х роках ХХ столггтя лшвни-ки наповнювали основнi таксони типологи докладними даними по продук-тивностi певних люорослинних умов, в тому чист i в розрiзi фракцiй ф^ома-си, а також докладно вивчали колообiг елементiв у рiзних типах люу. Один з класикiв лiсiвництва академiк П.С. Погребняк, працюючи над проблемами ландшафтознавства, визначав особливостi колооб^у елементiв у таких таксонах, як фащя, урочища i мюцевють. Ним складена програма дослiджень на комплексних географiчних стацiонарах [1].
На жаль шсля П.С. Погребняка вивченням балансу речовин в системi лю - грунт - атмосфера займалися менше. 1з започаткованих в шституп геог-рафи комплексних географiчних стацiонарiв працюе в Димерi лише один, бшьше 30 рокiв там веде систематичш спостереження В.Т. Гриневецький [2]. Цшш матерiали з вивчення продуктивност полiських соснякiв i колообiгу елеменлв одержали М.1. Ониськiв [3] i В.В. Грiнченко [4], вивчаючи способи створення тднаметових культур.
Украшське Полюся е досить однорiдним краем, у ньому видшено кiлька десяткiв мюцевостей, а ландшафт головним чином один - моренно-зандровий рiвнинний. Домшуюча рослинна формацiя - сосновi люи, - визна-чае образ i суть полiського краевиду. Тому при визначенш меж менших скла-дових ландшафту - мюцевостей, урочищ i фацiй, - за основу найчастше бе-руть особливостi соснових лiсiв. Лiс е могутньою формацiею вищих рослин, вiн за умов великого антропогенного впливу доби техногенезу ще збер^ае малопорушену структуру, а також утримуе зайняту територш i сприяе вщ-новленню еколопчно1 рiвноваги мюцевость
Географи визначають ландшафт за сукупшстю однотипних мюцевос-тей i урочищ, як утворюють його внутрiшню морфолопчну структуру. Ландшафт об'еднуе едина геолопчна iсторiя розвитку. До морфолопчних структур ландшафту належать мюцевосл, урочища i фаци. Останнiм часом боташ-ки i лiсiвники, вивчаючи фггоценози, дедалi частiше видiляють у них бюгру-пи, якi територiально розташовуються в найменшому таксонi ландшафтознавства - парцель Описанi нами кiльцевi бiогрупи дерев здебiльшого займа-ють саме парцели [5]. Кiльцевi бiогрупи легко видiляти на плаш картування дерев, вони добре визначеш у просторi i в чаЫ, тому при вивченнi просторо-во! i вжово1 структури лiсових ценозiв у межах фацiй i урочищ щ бiогрупи дерев стають основою просторово1 орiентацil фаци.
Згiдно з даних ландшафтно1 карти Украши (1995 р.) на територп Бо-ярсько1 люово1 дослщно1 станци видiлено 2 типи мюцевость Бiльшу частину територп займае моренно-зандрова хвиляста низовина на осадових вщкладах, з дерново- слабо- i середньошдзолистими оглееними грунтами. Частину Хо-тiвського лiсництва, прилеглу до м. Киева, займае моренно-зандрова плоско-хвиляста височина на кристалiчних породах з ясно-Ырими лiсовими грунтами. В межах цих двох мюцевостей ми видшили кiлька десяткiв урочищ i т-дурочищ. Розглянемо для прикладу урочища Боярського люництва. Виходя-чи з положення, що урочища розташовуються на однш мезоформi рельефу, !х об'еднуе екологiчно приурочена рослиннiсть i досить однорiдний мжрокль
мат, - ми видiлили в люнищш так 3 складних урочища: 1. В Macrni Глеваха, який займае бшя 4BepTi площi люництва, рельеф рiвний, KpiM cвiжих cy6opiB третина територiï зайнята вологими суборами. 2. Урочище Клипень, розташо-ване в нижнш течiï рiчки Притварка, складаеться з високого берега, прорiзa-ного глибокими i широкими ярами i балками, густо покритих дубово-сосно-вим лicом. 3. Решта територп - це моренно-зандрова хвиляста рiвнинa, на якш % площi зайнята широкими неглибокими балками, зарослими люом з пе-реважанням сосни.
Кожна екосистема складаеться з елеменлв довюлля (aбiотa) та живих оргaнiзмiв (бiотa). Ю.М. Соколов [6], класифжуючи баланс енерго- i масообмь ну в лaндшaфтi, вважае, що aбiотi притаманний бiльше штегральний баланс, а бiотi - локальний. Вiн також видiляе в оргашчнш речовинi ландшафту 3 складов^ фiтомaca, зоомаса i гумус. Вщнесення гумусу до бiоти е вдалим i новим положенням екологiï. На територп держшсфонду Боярcькоï ЛДС переважа-ючим типом мicцевоcтi е моренно-зандрова хвиляста низовина. Оскшьки лicи тут головним чином соснов^ то при видшенш урочищ i фaцiй враховуються однаковою мiрою як змiни рельефу, так i вщмшносп у рослинному покривь
Пicля загального aнaлiзу фaцiaльноï структури територiï Боярсь^ ЛДС ми виршили, що типовi урочища i фацп Боярського лicництвa е також показовими для вЫх складових мюцевость Нами видiлено 3 тaкi типовi урочища: Стара Боярка, Клипень i Глеваха.
Урочище Стара Боярка знаходиться посередиш територп Боярського люництва, дшянка майже рiвнa, з незначним (2-40) схилом до правого берега рiчки Притварки i ïï швшчного допливу. Урочище розташоване в кварталах 27, 28, 35 i 36, площею 38 га. Тип умов мюцевиростання - cвiжий cубiр (В2). Роcлиннicть - дубово-сосновий лic, переважно стиглий i перестшний, - до 170 роюв. Деревостани чиcтоcоcновi, домшка дуба рiдко перевищуе 10 %. Шдшсок середньо1' густоти: крушина, горобина. Трави невелико:' густоти, ме-зотрофи, - суниця, конвaлiя, малина.
Однорщшсть рельефу i рослинного покриву дала нам можливють ви-дiляти у cклaдi урочища лише 3 фаци - за ознакою вщмшносп грунлв. У фа-цiях 1 i 3 грунт дерново-слабошдзолистий контактно-глеюватий легкосутща-ний. А у фaцiï 2, розташованш по обидва боки квaртaльноï проciки 27-28 i 3536, грунт дерново-слабошдзолистий глибоко глеюватий глинясто-шщаний. У квaртaлi 28, в межах фаци 3 ми заклали ключову дшянку, на якiй проводимо комплексы екологiчнi доcлiдження.
Урочище Клипень розташоване в нижнш течи рiчки Притварки, на шд-вищеному ïï лiвому березi. Займае квартали 41, 46, 47 i 60, площа 48 га. Рельеф урочища сильно перешчений, прирiчнi горби, що е виходами люових останщв, прорiзaютьcя глибокими долинами кшькох потокiв, з перепадом висот 2050 м. Роcлиннicть урочища загалом однорiднa - у переважно чистих сосняках е незначна (до 20 %) домшка листяних порщ - дуба, груш^ берези. Сосняки в основному crarai i перестшш, вiком 90-170 рокiв. G невелика (30 га) дшянка дуба звичайного, вшом 100 роюв. Пiдлicок середньогустий i густий - крушина, горобина, глщ. Трави середньогуст - суниця, орляк, гравшат. Чacтi змши
рельефу накладають вiдбиток на кiлькiсть видiлених фацш. Вони видiлялись за ознаками рельефу i рослинностi. Всього ми видшили 17 фацiй, площею вiд 2 до 10 га. Найбшьшими е фаци 6, 3, 7 i 8, площею вiдповiдно 10 (№ 6) i 5 га. Найменшi фаци № 10, 11 i 12 мають площу 2 га. Грунти в урочищi переважно дерново-слабошдзолист контактно-глеюватi, легкосупiщанi, вони займають 80 % плошд. На пiвнiчному середньо-крутому (4-80) схилi грунт дерново-сла-бошдзолистий глеюватий легкосупiщаний. Малi за площею фаци № 10, 11 i 12 розташоваш на вершинах невеликих пагорбiв, тому грунти тут мають бшьш легкий пiщаний склад. У фаци 10 грунт дерново-слаботдзолистий глинясто-пiщаний, у фацiях 11 i 12 - дерново-слабопiдзолистий пiщаний.
Метою нашо! роботи е деталiзувати сшввщношення таких лiсiвничих компонентiв, як таксацшний видiл, тип лiсу, урочище i масив, з реальними в умовах Кшвського Полiсся дiлянками ландшафтного картування: фацш, урочищ, мюцевостей. Найчггюше в натурi, а також на планах i в таксацiйних описах лiсiвники оперують таксацiйним видiлом. в також групування видiлiв за типами люу. Про фаци i урочища лише зрщка згадують начальники партш при складаннi проекту ведення люового господарства на ревiзiйний перiод.
Вивчення розмiрiв таксацiйних видiлiв у трьох дослщжуваних урочищах показало, що щ видiли мають досить малу площу. Так, у кварталi 36, який мае площу 28,0 га, налiчуеться 38 видшв, а у кварталi 30, площею 31 га е 29 видшв. Отже, площа видшв - вщ 0,74 до 1,1 га. В шших кварталах се-редня площа видшу також не перевищуе 2,0 га. Таю малi видши не забезпе-чують збереження видового рiзноманiття в люових фiтоценозах. Згiдно з нашими дослщженнями [7], таксацiйнi видiли Боярсько! ЛДС необхiдно укруп-няти до розмiрiв 10-20 гектарiв. I якщо ми в найбшьш однорiдному урочищд Стара Боярка на площi 36 га видшили за ознакою вщмши в грунтах 3 практично рiвновеликi фаци, то площа кожно! з них якраз буде в межах вщ 12 до 18 га. Тобто, укрупненш площд грунтово! рiзновидностi вiдповiдатиме така ж площа люового фггоценозу. Тут ми досягаемо едност бiоти i абiоти - те до чого так прагнуть ландшафтознавщ i екологи.
Застосований нами споЫб видiлення фацiй переважно за вщмшами у грунтi знайшов вщображення в оцiнцi добротностi лiсорослинних умов за бо-нiтетом. Найвищi боштети у сосняках урочища Стара Боярка: 1б - 10 %, 1в -50 %, 1 i 2 - по 20 %. Глинясто-супiщаний склад грунту обумовлюе значну його родючють. В горбистому урочищд Клипень бонiтет мае середнi для лю-ництва показники: 1 боштет - 80 %, 2 -20 %. Значно нижчий боштет у болотистому урочищд Глеваха: 1а - 10 %, 1 - 30 %, 2 - 60 %.
СпоЫб оцшки добротностi люорослинних умов за бонiтетом головних люоутворюючих порiд е надiйний i об'ективний. Так, А.Л. Кащеев [8] склав карту iзобонiтетiв сосни в межах ввропейсько! частини СРСР. Така карта ко-рисна як для лiсiвникiв, так i для географiв - на нш чiтко видно сприятли-вiсть рiзних частин люово1 зони для росту сосни. Тут штегральний показник -боштет сосни - характеризуе як грунтов^ так i кшматичш умови певних ландшафта i мiсцевостей люово1 зони. Показник iзобонiтетiв ми використали при складанш схеми еколопчно1 класифшаци рослинних угруповань [5]. Так-
сон бюхор, промiжний мiж фiтоценозом i бюмом, обмежений площею вщпо-вщного iзобонiтету домiнaнтноï в даному регюш деревноï породи. А бiом займае площу в межах ареалу головноï лicоутворюючоï породи.
Основою сучасного лiciвництвa е лicовa типологiя, i, зокрема, типоло-гiя екологiчного напрямку (Алексеева-Погребняка). Лicовa типологiя ба-зуеться на основних засадах фiзичноï геогрaфiï i геоботашки, вона в загаль-ному плат вирiшуе вci проблеми теори i практики лiciвництвa. Проте, сучас-ний стан довкiлля i пов'язане з глобaлiзaцiею явище iнтенcифiкaцiï природо-користування, а також ускладнення процеЫв колообiгу речовини й енергiï -примушуе лiciвникiв-екологiв i - бюлопв, розширювати рамки сво1х дослщ-жень за межi лicових мacивiв, враховувати особливост довкiлля у cуciднiх урочищах i ландшафтах. Ниш проблеми бiологiчноï стшкост фiтоценозiв i екологiчноï рiвновaги мicцевоcтi е досить актуальними при вЫх видах приро-докористування. Лю е могутньою екосистемою вищих рослин на Земл^ вiн зберiгaе вс елементи повноï структури енергосистеми, здатний до гомеостазу i до позитивного впливу на еколопчну рiвновaгу мюцевость Тому виклaденi нами мaтерiaли оргашчного входження лicових фiтоценозiв у ландшафтш структури вiдповiдних природних зон мають певне гносеолопчне i практичне застосування. Неощненною е iндикaторнa роль люових бiоценозiв - адже лic завжди доступний для дослщження у вЫх вимiрaх - вiд мiкро- до - мегавимь рювань. Просторова модель люу досить чiткa i прозора, в час лic також легко дослщжувати - методами aнaлогiв i дендрохронологп. Отже, цiлком лопч-ною буде пропозищя сформувати в межах люового природознавства i типо-логи cпецiaльнicть млicовa геогрaфiям. Основою для неï будуть лicовa типоло-пя i доcлiдження на комплексних геогрaфiчних cтaцiонaрaх. Справу, започат-ковану Г.Ф. Морозовим, Ю.М. Висоцьким i П.С. Погребняком, треба продов-жувати. Варта вщзначити, що геоботaнiку трактують з геогрaфiчних позицiй не тiльки лiciвники, але й фiтоценологи. Так, А.Г. Воронов [9], заперечуючи тенденщю захщноевропейських ботaнiкiв (А. Тенcлi, Ж. Браун-Бланке) до дроблення i спрощення основних понять фггоценологп, указуе, що "ми вихо-димо з розумшня фггоценозу як геогрaфiчного явища".
Нинiшнiй стан розвитку людства, коли на змшу добi iндуcтрiaлiзaцiï приходить ера шформатики, характеризуеться зростанням уваги до охорони природи, до проблеми виживання людей i всього живого. Оскшьки сутшсть людського життя забезпечуеться рiвнознaчною взaемодiею трьох категорш буття: iдеологiï, економши i екологiï, така увага до збереження життя законо-мiрнa. Позитивним моментом цього процесу е прийняття мiжнaродноï прог-рами сталого розвитку суспшьства. Принципи сталого розвитку полягають в оргашчному i доцiльному поеднанш cоцiaльно-економiчних проблем з еколо-пчними. ïх узгоджене розв'язання е ефективним засобом переведення сус-пiльного розвитку на яюсно новий рiвень на оcновi колективного iнcтинкту виживання [10]. Наша концепщя чiткого узгодження меж геоботашчних так-cонiв - бюгруп, фiтоценозiв (типiв лicу) i вищих - з вщповщними таксонами ландшафтознавства: парцелами, фащями i урочищами, [5] - цшком вiдповi-дае основним засадам програми сталого розвитку.
Сучасне лiсiвництво непомiтно, але постiйно вiдходить вщ бюлопч-них i географiчних засад природокористування до голого прагматизму в дус позитивiзму i екзистенцiалiзму. Люовод, який створив чистi високопродук-тивш культури i вигiдно провiв головну рубку, стае героем дня, а прибiчни-кам природного вщновлення люу i поступових рубок працювати все важче. Але ж на св^овому рiвнi мислять iнакше, господарства з переважанням люо-вих культур не сертифжують.
В дубово-соснових лiсах Боярсько1 люово1 дослщно1 станцп проведено ряд важливих дослщжень по вщновленню корiнних деревостанiв, якi е добре вираженим об'ектом вiдповiдностi типу рослинност до фiзико-геогра-фiчних умов. Докладна характеристика природних умов лiсгоспу i рослин-ностi в корiнних типах люу подана в працi Ю.Я. Gлiна [11], станом на 1960 рш. Подальшi дослiдження В.В. Гр^енка [4], М.1. Ониськiва [3], В.О. Ри-бака [12] та шших показали, що в боярських сосняках шсля масового запро-вадження суцшьних рубань i створення лiсових культур з малою участю лис-тяних порщ, збереження видового рiзноманiття стало незадовшьним. Пiд наметом чистих люових культур переважае горобина (85 % природного понов-лення), рщко трапляються береза, осика, в С2-3 клен гостролистий, граб. У складi чагарникiв переважае крушина ламка (19 %), рiдко трапляються в С2 клен татарський i лiщина, бруслина бородавчата, калина, барбарис, як ха-рактернi для корiнних соснякiв. 1з вше1 кiлькостi вивчених соснових культур другий ярус дуба утворився лише на 11 % !х числа. В чистих соснових культурах Кшвського Полюся задовшьне природне вщновлення другого ярусу дуба вщбуваеться лише в 21 % насаджень в типах свiжих та вологих суборiв i судiбров. Для виправлення такого становища у чистих соснових культурах свiжих суборiв Боярсько1 ЛДС у 1967-1972 роках створено пiднаметовi культури дуба звичайного та шших листяних порщ на площд 300 га [13].
Важливою справою у виршенш проблем бюлопчно1 стшкосп лiсiв е збiльшення лiсистостi Украши, розширення мережi заповiдникiв, укрупнення таксацшних видiлiв i масивiв. Об'ектом господарювання дедалi бiльше повинно ставати не "господарство" (соснове, дубове i т.п.), а "масив". Саме ль совий масив, який мае площу тисячi i десятки тисяч гектарiв, забезпечуе ви-сокий рiвень господарювання в ньому, охорону люу i природи в цiлому. З метою створення великих люових масивiв треба залiснювати площi малопро-дуктивних полiв i лукiв мiж невеликими дшянками лiсу. Масив мае займати кшька урочищ (ландшафтних таксонiв) i створювати свою мiсцевiсть ^зи-ко-географiчну). Поняття "лiсовий масив" може стати геоботашчним таксоном на рiвнi групи асоцiацiй.
Л1тература
1. Погребняк П.С., Вольвач Ф.В. Обмш речовин у географ1чних ландшафтах// Вю-ник АН УРСР. - 1975, № 9. - С. 55-64.
2. Гриневецький В.Т. Базова природно-географ1чна шформащя у струкгур1 комплексного мошторингу столичного репону Украши// Кшвський географ1чний щор1чник. -К.: Обрш, 2002. - С. 152-162.
3. Ониськив Н.И. Повышение продуктивности низкополнотних и других малоценных лесных насаждений Полесья и Карпат УССР созданием культур под пологом. Автореф. д-ра. с.-х. наук - К.: УСХА, 1982. - 40 с.
4. Гринченко В.В. Улучшение состояния и повышение продуктивности сосновых насаждений свежей субори Полесья Украины сохранением и вводом лиственных пород (на примере Боярского учебно-опытного лесхоза): Автореф. дис... канд. с.-х. наук. - К.: УСХА, 1972. - 32 с.
5. Танцюра Б.Ф. Еколопчш аспекти ф1тосоцюлоги люу// Наук. вюник НАУ: Зб. наук. праць. Лшвництво. - К.: НАУ. - 2002, вип. 17. - С. 101-104.
6. Соколов Ю.Н. Структура ландшафтов. - К.: УМКВО, 1992. - 60 с.
7. Танцюра Б.Ф., Рибак В.О. Люовщновлення на типолопчнш основ1 у соснових ль сах Кшвського Полюся. - К.: Наук. думка, 1986. - 426 с.
8. Мякушко В.К. Сосновые леса равнинной части УССР. - К.: Наук. думка, 1978. - 256 с.
9. Воронов А.Г. Геоботаника. - М.: Высшая школа, 1973. - 384 с.
10. Марутовський Р.М. Практики сталого розвитку в УкраЛт. - К.: Укр. видавн. центр, 2002. - 84 с.
11. Слш Ю.Я. Рослини-шдикатори р1зних титв люорослинних умов люгоспу// Результата наукових дослщжень по люових культурах у Боярському дослщному люгост. - К.: Вид. УАСГН, 1960. - 63-78.
12. Рибак В.О. Особливосп природного поновлення листяних порщ тд наметом мо-лодняюв культур сосни// Наук. вюник НАУ. - К.: НАУ. - 2002, № 58. - С. 187-196.
13. Гршченко В.В., Рибак В.О., Грищенко А.О. Вщновлення коршного типу дере-восташв - важливий захщ пщвищення продуктивност та 6юлопчно! стшкосп соснових на-саджень// Наук. вюник УкрДЛТУ: Лю1вницью дослщження в УкраЫ. - Льв1в: УкрДЛТУ. -2000, № 10.4. - С. 47-50.
УДК 630*15 1нж. В.П. Ходзтський1 - УкрДЛТУ
ДО ОСОБЛИВОСТЕЙ ПОШИРЕННЯ ДР1БНИХ ССАВЦ1В В СОСНОВИХ Л1САХ РОЗТОЧЧЯ
Дослщжено особливостi поширення дрiбних ссавцiв з родин Soricidae, Muridae, Arvicolidae в соснових люах Розточчя залежно вщ складу насадження.
Eng. V.P. Khodzinsky1 - USUFWT
About features of distribution fine mammals in pin forests of Roztochchia
It is investigated features of distribution fine mammals of families Soricidae, Muridae, Arvicolidae in pin forests of Roztochchia depending on content of planting.
Знания взаемовплив1в та взаемозв'язюв м1ж тваринами i люом розкри-вають значення фауни для люу. Серед люових звiрiв найбшьш чисельними е дрiбнi ссавцi (Soricidae, Muridae, Arvicolidae), i'x вплив на формування та роз-виток люу i його компонентiв iстотний. Тут особливо важливi вiдомостi про видовий склад, чисельшсть та поширення дрiбних ссавцiв у лiсових насад-женнях. Видовий склад, чисельшсть, бютошчне розмщення мишоподiбних гризунiв на Заходi Украши добре вивчено [4-6]. Особливостi поширення та значення дрiбних ссавцiв у степових люових насадженнях залежно вщ зiм-кнутостi та щiльностi крон дерев, освггленост насадження, типу зволоження люового грунту, дослiджено В. Л. Булаховим [1]. Для Заходу Украши особли-вост поширення та чисельшсть дрiбних ссавщв у лiсових насадженнях залежно вщ !х таксацiйних характеристик вивчено недостатньо.
Дослщження особливостей поширення дрiбних ссавцiв у соснових насадженнях проводились на Розточчi (НПП "Яворiвський"). Передбачалось
1 ЛМГО "Студентське терюлопчне товариство" (LCSO "Student teriological society")
