CC BY
0
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полгтехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 1 (33), 2022
УДК 340.12
Юлiя Харкавлюк
Нащональний унiверситет "Львiвськa полтехшка", астрантка спeцiaльнoстi 081 "Право" Навчально-наукового шституту права, психологи та шновацшно! осв^и Yuliia.S. Lysak@lpnu.ua ORCID iD: https://orcid.org/0000-0002-7467-5495
Ф1ЛОСОФСЬКО-ПРАВОВ1 ВИМ1РИ ЕКОЛОГ1ЧНО1 КУЛЬТУРИ
http: //doi.org/10.23939/law2022.33.080 © Харкавлюк Ю., 2022
У статт розкрито теоретико-концептуальнi вим1ри, cyTHicHi характеристики, пред-метну визначенicть сучасноТ еколопчноТ cвiдомоcтi як фшософсько-правового феномена.
У межах концептyалiзащТ еколопчноТ cвiдомоcтi узагальнено характеристику цього фшософсько-правового феномена а саме те, що еколопчна cвiдомicть е продуктом самовизначеност людини в cвiтi, а вщтак являе собою форму сучасноТ суспшьноТ cвiдомоcтi, вiдiграючи в оcтаннiй все важлившу роль. Концептуальний характер визначення сутност еколопчноТ cвiдомоcтi перебувае в площиш розгляду ТТ як усталеноТ та усвщомленоТ системи уявлень про стан природного довкшля, iндивiдyальнy або колективну здатшсть до адекватного розумшня органiчного зв'язку мiж людиною та природою i використання еколого-правових знань i переконань у вciх сферах прак-тичноТ дiяльноcтi.
Доведено, що еколопчна свщомкть являе собою продукт самовизначеност людини в cвiтi, е важливим суб'ективним фактором рацiоналiзацil сощоприродноТ вза-емодп, дiевим фактором забезпечення сталого розвитку cycпiльcтва. Тому показником формування ефективноТ еколопчноТ cвiдомоcтi е як правовi знання про природне середовище, так i активнi дп, спрямован1 на його збереження.
Ключовi слова: екологiчна cвiдомicть; екологiчнi права; еколопчш обов'язки; природа; людина; суспшьство; навколишне середовище; екологiзм; фшософсько-пра-вовий феномен.
Постановка проблеми. Реформування еколопчно! пoлiтики та гарантування забезпечення еколопчних прав громадян стали для Укра!ни одними i3 зобов'язань, взятих зпдно з Угодою про aсoцiaцiю з Свропейським Союзом. Украшщ та громадяни GC однаково вiдчувaють значний вплив еколопчних чинниюв на якiсть життя, а eкoлoгiчнi проблеми загрожують юнуванню не лише людини, але й винищенню природи.
Вiдтaк eкoлoгiчнo-прaвoвoвa складова нинi набувае винятково! знaчимoстi, позаяк вщображае oсoбливoстi формування свiтoгляду людини третього тисячoлiття. Слушною е позищя французь-кого мислителя Ж. Дельоза, що "еколопя - це жива матриця ново! свщомосп та ново! культури: усвiдoмлeння нашо! принaлeжнoстi до природи, присутшсть природи у самш глибинi людського ества, що е водночас i часткою, i дiяльним чинником у глoбaльнiй систeмi природи" [1, с. 146].
Фтософсько-правов! вимгри екологгчно! культури
Тому одшею з принципово важливих проблем сучасного суспшьства, викликом часу е формування й розвиток адекватно! еколопчно! свщомосп, що виявилося надто складним i суперечливим у теоретичному й практичному сутшсних вимiрах.
Аналiз дослiдження проблеми. У методолопчному планi е широкий дiапазон наукових публiкацiй присвячених питаниям еколопчно! полiтики, екологiчного права, еколопчно! безпеки та iншим екологiчних проблемам. Реатзащю нами поставлено! проблематики покладаемо у контекст висновюв основоположних для нас праць вчених I. Бойко, С. Дерябо, М. Кисельова, С. Лебщя, В. Панова, М. Хилька та ш. Означеш дослщники вказали вектор щодо вивчення пропоновано! проблеми, але визначення !! специфiки вимагае обгрунтування теоретико-концептуальних вимiрiв екологiчно! свщомосп як фiлософсько-правового феномена.
Мета статт - розкрити теоретико-концептуальнi вимiри, сутшсш характеристики сучасно! екологiчно! свiдомостi як фшософсько-правового феномена.
Виклад основного матерiалу. Суспiльна практика стимулюе переосмислення класичного бачення свщомост крiзь призму пом^но! !! екологiзацi!, вiдтак вченi М. Кисельов та В. Панов уводять поняття "еколопчно! свщомосп". Пiд нею М. Кисельов розумiе усталену та усвщомлену систему уявлень про стан природного довкшля, здатнiсть (iндивiдуальну чи колективну) до адекватного розумшня органiчного зв'язку мiж людиною та природою i використання екологiчних знань та переконань у вшх без винятку сферах практично! дiяльностi [2, с. 11]. Одним iз головних засобiв формування екологiчно! свiдомостi в суспшьсга, на його думку, мае бути "система еколопчно! осв^и та еколопчного виховання" [2, с. 12].
Вчений В. Панов визначае екосвщомють як "сукупшсть (систему) уявлень (як iндивi-дуальних, так i групових) про взаемозв'язки в системi "Людина - Природа" й у самш природi; iснуючого ставлення до природи; вiдповiдних стратегiй та технологiй взаемодн людини з природою; еколопчно орiентованих життевих цiнностей, що визначають потреби екологiчних дiй (вчинкiв)" [3, с. 8].
Звщси дослiдник виокремлюе два види екологiчно! свiдомостi: антропоцентричний тип екосвщомост визначаеться протиставленням людини та природи, сприйняттям природи як об'екта, на який скероваш дн людини (суб'ект-об'ектний тип взаемодi!), "позбавлення" природи юридичних прав, прагматичний характер мотивiв i цiлей взаемодi! з природою; екоцентричний тип екосвь домосп характеризуеться вiдсутнiстю протиставлення людини та природи, сприйняттям природи як рiвноправного суб'екта взаемодн (суб'ект-суб'ектний або суб'ект-породжувальний тип взаемодн), поширенням етично! складово! на свiт природи, балансом прагматичних i непрагматичних мотивiв та цшей взаемодi! з природою.
Отже, антропоцентричний тип еколопчно! свщомост характерний некласичному перiоду розвитку екологiчного знання, а екоцентричний - постнекласичному.
Вчений С. Лебщь визначае два типи еколопчно! свщомосп: антропоцентричну - висхщною щеею яко! е "позбавлення людини" залежност вiд об'ективних екологiчних закономiрностей. В еколопчнш культурi антропологiчного типу домшуе система уявлень про свiт, в якш людина визнае себе найвищою цiннiстю i протиставляе природi як сво!й власностi. Результатом такого розумшня е домшування прагматичних мотивiв i цiлей взаемодi! з природою; природоцентричний тип основуеться на швайронментальнш парадигм^ у межах яко! людина усвщомлюе себе не власником природи, а одним iз рiвноправних членiв природно! спiльноти. Екологiчна культура природоцентричного типу визначае характер взаемодн суспшьства та людини з природою, сутшсть якого розкриваеться твердженням "щнним i дозволеним для дiяльностi людини у природi е лише те, що не порушуе !! екологiчно! гармонi! та рiвноваги" [4].
Отже, антропоцентричний тип еколопчно! свщомост постали на антропологiчному тиш свiдомостi, а природоцентричний тип - на екоцентричному.
Вчений В. Панов також визначив основш етапи становлення еколопчно! свщомосп: синкре-тичний, коли у сво!й свiдомостi та самосвщомост людина ще не виокремлюе себе з навколишнього середовища; антропоцентричний, коли свщомють людини зiставляе себе i навколишне середовище, розглядае природу як об'ект дiяльного перетворення для досягнення сво!х, "людських" цiлей виживання ^ вiдповiдно, свое! експлуатаци; екоцентричний, коли Людина починае розумли, що вона й оточуюче 11 природне середовище - це сфера людського сшвюнування з природою, але це середовище е самоцшним; синергетичний, коли людина усвщомлюе свою еднiсть iз природою як едшсть принципiв свого розвитку з утверсальними домiнантами розвитку природи в цiлому [3, с. 13].
У ширшому розумiннi тлумачатъ еколопчну свiдомiстъ С. Дерябо та В. Ясвш [4]. Пiд еко-лопчною свiдомiстю вони розумiютъ сукупнiстъ еколопчних уявленъ нинiшнъого ставлення до природи, а також вщповщних стратегiй i технологiй взаемоди з нею.
О. Мамешина [6] визначае екологiчну свщомють як вищий рiвенъ психiчного вщображення природного та штучного середовища, свого виутршнього свiту, рефлекси щодо мюця та ролi людини у свт природи, а також здатнiстъ до саморегуляци даного вiдображення.
Як бачимо, вс вищеозначенi нами вченнi вважаютъ, що одним iз найоптималънiших шлях1в вирiшення екологiчних проблем е формування еколопчно! свщомосп, що гармонiйне з щеями ноосферизацi! людського мислення, запропонованими В. Вернадсъким. Тобто, перед становленням ноосферного мислення, воно мае еколопзуватися, що вщповщае постнекласичним iнтенцiям роз-витку наукового знання.
В межах концептуатзацп екологiчно! свщомосп узагалънююча характеристика цъого фшо-софсъко-правового феномена грунтуетъся на тому, що еколопчна свiдомiстъ е продуктом само-визначеностi людини в свiтi, а вщтак являе собою форму сучасно! суспiлъно! свiдомостi, вiдiграючи в останнш все важливiшу роль. Концептуалъний характер визначення сутностi екологiчно! свщо-мосп перебувае в площинi розгляду !! як усталено! та усвiдомлено! системи уявленъ про стан природного довкшля, iндивiдуальну або колективну здатнiстъ до адекватного розумшня оргашч-ного зв'язку мiж людиною та природою i використання еколого-правових знанъ i переконанъ у вшх сферах практично! дiяльностi.
Розумiючи людину як бiосоцiо-духовну цшсшсть, то з метою забезпечення безпечного, сталого розвитку необхiдними е розробки значливих гносеолопчних, онтологiчних, аксiологiчних, правових, соцiалъно-технологiчних засад екологiчного iмперативу, визначення того, що людина повинна знати для формування особистих цшностей, свлогляду, для неру!вничо! дiялъностi в ушх життедiялъних сферах.
Тому визначалъне мшце у вирiшеннi питанъ розроблення стратеги безпечного, сталого розвитку у досяжнш перспективi виходитъ саме "еколопя духу", що виявляе ютотш, сталi взаемозв'язки мiж внутрiшнiм, духовним (як шформацшним) потенцiалом життедiялъностi людини, соцiуму та природним середовищем, а також еколопчними, правовими, соцiалъними, економiчними та шшими наслiдками використання цъого потенцiалу, передуем мiж духовнiстю (цiннiсними установками) людини та особливостями !! життедiялъностi як ствучаст у глобальному процесi суспшьного буття.
На початковому етапi обгрунтування стратегi! безпечного, сталого розвитку наголошувалася на економiчнiй стабiлъностi та екологи природного середовища, то натомiстъ ниш вже акцентуеться на зростаючiй здатносл екологi! духу, тобто внутрiшню спрямовашсть та аксюлопчно-iнформацiйнi параметри суспшьного буття, еколопчш наслiдки соцiалъно-економiчних процешв. Стратегiю "еколопю духу" як цшшсно-еколопчного менеджменту у правовiй, полiтичнiй, сощальнш та економiчнiй сферах суспiлъного розвитку треба розумли як основу (передуем iнформацiйну) для формування стратегi! майбутнього - безпечного, сталого розвитку життедiяльностi людини, суспшьства та природного середовища.
Фшософсько-правовi вимгри екологгчно! культури
Фшософсько-правовий штерес надае адекватне розумшня та формування екологiчних потреб, яю е необхщною умовою та складовою теоретично! концептуатзацп екологiчноi свiдомостi. Екологiчнi потреби розумдася як тi, задоволення яких не мае не вчиняе еко-деструктивного впливу як на споживачiв, так i на середовище !х юнування та життедiяльностi, а сприяе еколопзацл довкiлля.
У процесi формування надежно! еколопчно! свiдомостi слiд розyмiти людину крiзь призму ii генетичного взаемозв'язку 3i свiтом. Також зважати i на те, що природна рiзноманiтнiсть об'ектив-но обумовлюе й багатомаштнють сyспiльного буття, позаяк природа юнувада i до появи суспшьства. Звiдси очевидно, що за допомогою наyково-технiчного прогресу вирiшити сyчаснi еколопчш проблеми та вiдвернyти !х у майбутньому фактично неможливо. Проблему значною мiрою можуть нiвелювати (але не виршити повнiстю) лише свiдомiсть, культура, право та мораль суспшьства, позаяк вони на нейронному рiвнi, у мозку людини впорядковують систему щнностей i прiоритетiв, якими керуеться людина. Ця проблема не е посильною для "шертно!" поведiнки чи дн певного штучного iнтелектy, позаяк грунтуеться на моральному виборi, який е iманентною здатнiстю людського розуму, а тому належить до "екологii духу" [7, с. 165]. Вщтак постае необхщнють встановлення гармонiйного балансу мiж вiдносними (тимчасовими) цiнностями та абсолютними ^чними). Лише такi цiнностi здатш вiдновити рацiонадьнy екологiчнy свiдомiсть, сформувати належну екологiчнy культуру сyспiльства без яких е неможливе ефективне правове регулювання, стабшьна пол^ична обстановка та оперативна економша. Етичний релятивiзм може бути осилений лише абсолютними щнностями, яю здатнi забезпечити безпечнiсть та еднють розвитку людини, сyспiльства й природного середовища.
Концептуально екологiчна свщомють визначаеться сво'ми свiтоглядними вимiрами, першим яким е iнвайронменталiзм (англ. environment - довкшля, навколишне середовище). Ниш у науко-вому дискyрсi виокремлюеться iнвайронментадiзм на антропоцентричний та екоцентричний. Перший полягае у добропорядному поводженш з довкшлям, i до його сфери входять збалансо-ванiсть та еколопчна справедливiсть, тобто "солiдарнiсть штерешв" - забезпечення якостi життя людини та збереження довкiлля. Екоцентричний швайронменташзм розyмiе все довкiлля як моральну цiлiснiсть з ii особистими правами та красою, а людей - як частку ща цшсносп [8, с. 277-280]. Iнвайронменталiзм тлумачиться як носш сyчасноi системи вселюдських щнностей, як новий планетарний св^огляд, формами якого е бюцентризм, екологiзм та сощальний натyрадiзм.
Екологiзм визначаеться вченими як сучасна форма еколопчно].' мобшзацн людей, продукт виходу екологiчних проблем поза академiчнi межi та "безпосереднього переживання" !х масами на рiвнi бyденноi свiдомостi [9, с. 148]. Тобто еколопзм е формою безпосередшх взаемозв'язкiв iндивiда з природним середовищем на основi не лише наукових знань, але й власного досвщу, iндивiдyадьних переконань, особистiй iнтyiцii, морадьност та кyльтyрi. У пiдсyмкy, як вважае А. Добсон, еколопзм е щеолопею постiндyстрiального та постмодерного суспшьства [10, с. 77].
Визначальними ознаками еколопчно" свщомосп на сучасному етат е: заклопоташсть станом природного середовища; визнання безпечного i здорового середовища юнування суспшьною цiн-нiстю; здатшсть до iдентифiкацii джерел екологiчноi загрози i соцiадьних сyб'ектiв, що породжу-ють ii; iндивiдyальна мобiлiзацiя (формування готовносп до осо6исто! yчастi в акщях, спрямованих на захист природи); позитивна мобiлiзацiя yсвiдомлення необхiдностi дш на основi осмислення iнформацii про ризики та небезпеки; вмшня, звички дiяти, не порушуючи звязкiв i крyгообiг у природi; yсвiдомлення залежносп благополуччя з майбyтнiм станом природи; правовi знания у сферi регулювання екологiчноi безпеки.
У цьому контекст варто звернутися до такого вщомого вченого у сферi екологiчного права, як О. С. Колбасов, який стверджував, що "майнове багатство i сприятлива природне середовище по-винш врiвноважyвати один одного в системi людських цiнностей. I екологiчне право мае вдаграти тут колосальну юторичну роль воно повинно стати противагою всього iншого права, що стоиъ на сторож! майнового багатства i поеднаноi з ним влади" [11].
Висновки. Отже, еколопчна свщомють е рiзновидом суспшьно! свiдомостi, фшософсько-правовим феноменом, природа якого визначаеться соцiальною практикою на основ! цшшсних домiнант та правових засад, мiрою техногенного впливу людини на природне середовище. Вiдтак екологiчна свiдомiсть вирiзняеться системою об'ективних теоретико-концептуальних характеристик й сутшсних вимiрiв, сукупнiстю вщпрацьованих понять й категорiй, певною едшстю поглядiв та уявлень на предметну визначешсть означено! форми суспiльноi свщомосп.
Екологiчна свiдомiсть являе собою продукт самовизначеносп людини в свiтi, е важливим суб'ективним фактором рацiоналiзацii сощоприродно! взаемодii, дiевим фактором забезпечення сталого розвитку суспiльства. Тому показником формування ефективно! екологiчноi свiдомостi е як правовi знання про природне середовище, так i активнi дii, спрямоваш на його збереження.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Кисельов М. (2005). Еколопчна сввдомють як феномен освггянського процесу. Фшософська думка. 2005. № 2. С. 130-149.
2. Кисельов М. М. (2003). Концептуальш вимiри еколопчно! свiдомостi. Кш'в: Парапан, 2003. 312 с.
3. Панов В. И. (2000). О предмете психологии экологического сознания. Прикладная психология. № 6. С. 1-15.
4. Лебщь С. Г. (2001). Формування еколопчно! культури в учшв 7-11 клаав у процеа вивчення курсу екологи: автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.07. Швденноукрашський державний педагопчний ун-т iм. К. Д. Ушинського. Одеса. 19 с.
5. Дерябо С. Д., Ясвин В. А. (1996). Экологическая педагогика и психология. Ростов на Дону: Изд-во "Феникс". 480 с.
6. Мамешина О. С. (2004). Психолопчш умови розвитку еколопчнох свщомосп старшокласнишв у системi позашшльнох освгти: автореф. дис.канд. псих. наук: 19.00.07; 1нститут педагогiки i психологи професюнальнох освiти АПН Украни. Кш'в. 25 с.
7. Бойко I. I. (2013). Концептуальш вимiри екологiчнох свiдомостi. Бюресурси i природокористування. Т. 5. № 1-2. С. 161-168.
8. Bell M. (1998). An Invitation to Environmental Sociology. London: New Delhi, 1998. 342 p.
9. Гардашук Т. В. (2001). Сучасний еколопзм: теоретичш засади та практичш iмплiкацiх. Практична фiлософiя. № 1. С. 146-157.
10. Dobson A. (1995). The Green Political Thought. London; New York: Routledge. 225 p.
11. Колбасов О. С. (2000). Завещание экологам. Журнал российского права. № 5/6. С. 89-90.
REFERENCES
1. Ky'selov M. (2005). Ekologichna svidomisf yak fenomen osvityans^kogo procesu. [Ecological consciousness as a phenomenon of the educational process.]. Filosofsska dumka. No. 2. Р. 130-149 [in Ukrainian].
2. Ky sel ov M. M. (2003). Konceptualni vymiry" ekologichnoyi svidomosti. [Conceptual dimensions of ecological consciousness.]. Kyiv: Parapan Publ. 312 р [in Ukrainian].
3. Panov V. I. (2000). Opredmetepsikhologii ekologicheskogo soznaniya. [On the subject of psychology of ecological consciousness.]. Prikladnayapsikhologiya. No. 6. Р. 1-15 [in Russian].
4. Lebid" S. G. (2001). Formuvannya ekologichnoyi kuVtury" v uchniv 7-11 klasiv u procesi vyvchennya kursu ekologiyi. [Formation of ecological culture in students of 7-11 grades in the process of studying the course of ecology]. Avtoref. dy's... kand. ped. nauk: 13.00.07.; Pivdennoukrayinskyj derzhavnyj pedagogichnyj un-t im. K. D. Ushy'ns'kogo. Odesa. 19 р [in Ukrainian].
5. Deryabo S. D. Yasvin V. A. (1996). Ekologicheskaya pedagogika i psikhologiya. [Ecological pedagogy and psychology]. Rostov na Donu: "Feniks" Publ. 480 р. [in Russian].
6. Mameshy'na O. S. (2004). Psy^xologichni umovy" rozvy^tku ekologichnoyi svidomosti starshoklasny^kiv u systemi pozashkil noyi osvity\ [Psychological conditions for the development of environmental consciousness of high school students in the system of extracurricular education]. Avtoref. dy's.kand. psyx. nauk: 19.00.07; Instytut pedagogiky" i psy'xologiyi profesionalnoyi osvity" APN Ukrayiny". Kyiv. 25 p [in Ukrainian].
7. Bojko I. I. (2013). KonceptuaVni vy^miry" ekologichnoyi svidomosti. [Conceptual dimensions of ecological consciousness]. Bioresursy' iprysrodokorysstuvannya. T. 5. No. 1-2. P. 161-168 [in Ukrainian].
Фшософсько-правовi вимгри eкологiчноï культури
8. Bell M. (1998). An Invitation to Environmental Sociology. London: New Delhi, 1998. 342 p. [in English].
9. Gardashuk T. V. (2001). Suchasny^j ekologizm: teorety^chni zasady" ta prakty^chm implikaciyi. [Modern ecology: theoretical principles and practical implications]. Praktyschna filosofiya. No. 1. P. 146-157 [in Ukrainian].
10. Dobson A. (1995). The Green Political Thought. London; New York: Routledge. 225 p. [in English].
11. Kolbasov O. S. (2000). Zaveshchaniye ekologam. [Testament to environmentalists.]. Zhurnal rossiyskogo prava. No. 5/6. P. 89-90 [in russian].
Дата надходження: 04.01.2022р.
Yuliia Kharkavliuk
Lviv Polytechnic National University, Educational and Scientific Institute of Law, Psychology and
Innovative Education
PHILOSOPHICAL AND LEGAL DIMENSIONS OF ECOLOGICAL CULTURE
The article reveals the theoretical and conceptual dimensions, essential characteristics, subject definition of modern environmental consciousness as a philosophical and legal phenomenon.
Within the conceptualization of ecological consciousness generalized characteristics of this philosophical and legal phenomenon, namely that ecological consciousness is a product of human self-determination in the world, and thus is a form of modern social consciousness, playing an increasingly important role in the latter. The conceptual nature of defining the essence of ecological consciousness is in the plane of considering it as an established and conscious system of ideas about the state of the natural environment, individual or collective ability to adequately understand the organic connection between man and nature and use ecological and legal knowledge and beliefs in all fields.
It is proved that ecological consciousness is a product of human self-determination in the world, is an important subjective factor in the rationalization of socio-natural interaction, an effective factor in ensuring sustainable development of society. Therefore, an indicator of the formation of effective environmental awareness is both legal knowledge of the natural environment and active actions aimed at its preservation.
Key words: ecological consciousness; environmental rights; environmental responsibilities; nature; man; society; environment; environmentalism; philosophical and legal phenomenon.
