CC BY
14
тупово взяти на себе повноваження щодо проведения вiдповiдних мiжнарод-них заходав i ... перейти вiд дорадчо! функцií до функцií единого Мiжнарод-ного екологiчного управлiння" [2, ст. 206].
Як бачимо, вдея ЕКЗ е продовженням пошуку мiжнародного впливу на стан природного довкшля з метою його збереження ввд забруднення та дегра-дацií. Так само щея про введення еколопчних стандартов мае тривалу кто-рда. Вiдомо, що американський социолог П. Вольф на пiдставi опитування ствробинитв мiжнародних органiзацiй отримав данi про те, що " 80 % опи-таних працiвникiв Всесвiтньоí оргашзацп охорони здоров'я (ВООЗ) вислови-лися за введення глобальних стандарт1вякост1 природного довкшля, обов'яз-кових для ecix держав (курсив наш - С. К., Ф. К.)" [2, ст. 211].
Як1 ж узагальнюючi висновки маемо зробити зi всього того, про що йшлося вище? По-перше, вдея ЕКЗ мае право на життя. Водночас, необхiдно пам'ятати про кнування багатьох об'ективних i суб'ективних чинникш, якi гальмуватимуть "переведення ii у практичну площину". По-друге, можна й потрiбно паралельно опрацьовувати статтi ЕКЗ i узгоджувати нащональш й регiональнi стандарти якостi природного довкшля з тим, щоб на вiдповiдно-му етапi !х звести до глобального рiвня i вийти на прийняття Еколопчно! Конституцп Земл! По-трете, об'ективний погляд на цю проблему дае тдста-ву твердити, що прийняттю ЕКЗ мусить передувати прийняття мiжнародних: а) системи еколопчних стандарпв; б) методики оцiнки якосп природного довкiлля або системи еколопчно! експертизи i в) системи природоохоронно! статистики. Образно кажучи, цi три кош мають вивезти важкого воза Еколопчно!' Конституцп Землi на глобальну дорогу.
Лiтература
1. Барта Б. Национальные и международные аспекты формирования статистики охраны природной среды// Рациональное использование природных ресурсов и охрана окружающей среды. (Опыт социалистических стран). - М.: Прогресс, 1978, вып. 2. - С. 77-105.
2. Васильев В.С., Писарев В.Д., Хозин Г. С. Экология и международные отношения. Проблемы окружающей среды в мировой политике и экономике. - М.: Междунар. отношения, 1978. - 240 с.
3. Кравченко С.М., Андрусевич А. О., Бонайн Дж. Актуальш проблеми м1жнарод-ного права навколишнього середовища. - Льв1в: Вид-чий центр ЛНУ ¡м. I. Франка, 2002. -336 с.
4. Мороз С. А. 1сторш бюсфери Земл1: У 2-х кн. Кн. 1: Теоретико-методолопчш засади шзнання: Навч. поабник. - К.: Заповгг, 1996. - 440 с.
5. Туниця Ю.Ю. Еколопчна Конституция Земл1. 1дея. Концепцш. Проблеми. - Львш: Вид-чий центр ЛНУ ¡м. I. Франка, 2002. - 298 с.
УДК 332.356:502.23 Доц. 1.П. Соловш, канд. с.-г. наук - УкрДЛТУ
РОЛЬ ГРОМАДСЬКОСТ1 У ФОРМУЛЮВАНН1 КОНЦЕПЦП ЕКОЛОГ1ЧНО1 КОНСТИТУЦП ЗЕМЛ1
Розглянуто еволюцiю еколопчно! етики та еколопчно! свiдомостi, !х значення для формування екологiчного права, зокрема мiжнародного. Наведено приклади дь яльностi громадських органiзацiй, якi пов'язанi з щеею Еколопчно! Конституций
Doc. I.P. Soloviy - USUFWT
The Role of Publicity in Ecological Constitution of Earth Concept Formulation
The evolution of environmental ethics and environmental consciousness, its importance for the environmental law (particularly international law) have been discussed in the paper. The examples from practice shows the activities of NGOs connected with the idea of Ecological Constitution.
1. Витоки i нас.'пдкп антропоцентричного розумшня свггу
Найбшьш традицшний шдхвд до природи впродовж вшв - це надання 1и винятково економ1чно1 щнносп, вщношення, яке передбачае, щоб природа служила виключно штересам людства. Дерева у цьому випадку не мають щнносп сам1 по соб^ вони набувають вартосп тод1, коли ïx зрубують i перетво-рюють у деревину. Мальовничi ландшафти вiдxодять на другий план, i також не мають особливо1 цiнностi. Пустелi беруться до уваги як територц для ввд-ходав, а не як особливий вид екосистеми, який теж мае свою цшнкть i красу та вимагае охорони ввд втручань.
Антропоцентричний пiдxiд вважае основною метою стосунтв i3 природою прагматичне ïï використання для зростання добробуту людства. Вва-жають, що природа мае цiннiсть тiльки тому, що люди оцiнюють ïï, а збере-ження довшлля е добрим тшьки тому, що воно потрiбне людству. Вису-ваеться постулат, що тшьки людство е моральним агентом, i тому, тшьки воно мае моральний статус i може пере^дувати моральнi вимоги. Етика у сви-лi таких свiтоглядниx орiентирiв означае сукупнiсть дш i практики, за допо-могою яких можна покращити добробут людини. Вiдповiднi етичш вчення творять концепцiï тшьки для того, щоб спрямовувати такi дп i з'ясовувати умови створення добробуту людства i заходи, необхвдш для забезпечення цього добробуту. Саме тому зусилля щодо охорони природи спрямоваш на лiквiдацiю негативних наслiдкiв, а не ïx попередження.
Аналiзуючи еволюцда антропоцентричного свiтогляду можна видши-ти чотири основнi його особливостi:
1. Переконання в тому, що людина - це вища ктота, вiддiлена вiд iншиx живих ктот непереxiдною межею.
2. Переоцiнка значения людини у свиобудов^ твердження, що все в цьому свт кнуе виключно для задоволення ïï потреб.
3. Переконання, що людина та ïï дiяльнiсть, а також суспшьство - це прототипи предметiв i явищ зовнiшнього свiту.
4. Упевненкть у тому, що вивчаючи духовний свiт людини, можна осяг-нути основнi закони, придатнi для того, щоб керувати явищами усiеï природи.
Антропоцентризм е основою пануючого сьогодш свггогляду, який можна охарактеризувати як антиеколопчний i пронизаний духом социального опти-мiзму. Цей свiтогляд базуеться на таких положеннях (Дерябо, Ясвин, 1994):
• люди icTOTHO вiдрiзняютьcя вiд iнших живих icTOT на Земт, i домiнують над ними;
• люди - господарi свое!' дол^ вони можуть вибирати цiлi i робити все, щоб !х досягнути;
• свгг безконечний i надае людям необмежет можливостi.
• ютор1я людства i його прогресу свщчить, що кожна проблема може бути принципово виршена, а прогрес безконечний.
Ц положения закрiпленi у фшософських, сощальних, наукових, тех-нолопчних концепщях i можуть бути зведеиi до едино!' парадигми, що отри-мала назву " парадигма людсько!' винятковостГ або звiльиеиостi вiд шдкорен-ня об'ективним екологiчним закономiрностям.
При глибшому аналiзi причин проблем довкiлля можна з'ясувати, що одним з найважливтих чиннитв його стану е культура етносу, в якому ми живемо. Сьогодш ж домiнантними у суспшьнш культурi насамперед е еконо-мiчнi цiнностi, якi виступають вирiшальною умовою рiшень щодо викорис-тання довкшля. У суспiльства немае екологiчних перспектив, яю формували б рiшения i супроводжували дií. Наше бачення реальностi обмежене, а ресур-си й технологи ми вважаемо у певному сена безмежними.
Щоб адекватно ставитися до iснуючих проблем довкiлля, ми повинш пройти через своерiдну револющю свiдомостi. Культура суспiльного кнуван-ня потребуе ново!' системи переконань - всеохоплюючо!' i системно-оркнто-вано!'. Економiчну систему потрiбно так органiзувати, щоб вона служила щн-ностям, яю здатнi забезпечити сталий розвиток. Ми повинш прийняти свггог-ляд, який повсякчас нагадував би нам, що наше виживання, реалiзацiя житте-во!' мети i тдвалини нашого економiчного розвитку залежать вiд природи. Природа кнуе для всього живого, а не тшьки для нас. Наш устх залежить вiд спiвпрацi, а не ввд домiнувания над нею.
2. Еволюцш етичних вчень 1 еколопчноТ свщомосп
Етика - це не тшьки теоретична галузь знань, вона намагаеться зрозу-мiти, яку мету переслщують люди i що вони повинш зробити, щоб покращи-ти життя, а також щкавиться поведiнкою людства в цшому. Еколопчна етика, як форма прикладно!' нормативно!' етики, розглядае питання ставлення людини до довкшля, питання в1дпов1дальност1 перед довктлям i те як ця вщ-повiдальнiсть повинна вщображатись у полiтицi, яку реалiзуе уряд чи при-ватний сектор.
З еколопчно!' точки зору, норма етики - це обмеження свободи дай у боротьбi за iснувания. З фшософсько!' точки зору, етика передбачае розмежу-вання мiж суспiльно-прийиятною й неприйнятною поведанкою. Першi збiрки етичних закошв в основному розглядали поведшку окремих iндивiдуумiв. Прикладом можуть послужити десять бiблiйних Заповiдей Божих. Пiзнiшi етичнi повчання висвiтлювали вiдношения мiж людиною й суспiльством. Од-нак ще дотепер не створено збiрки етичних правил, якi б регулювали стосун-ки мiж людиною i землею, тваринами, рослинами.
Етика завше грунтуеться на положеннi: iндивiдуум е членом спшьно-ти. Його шстинкти пiдказують йому, як боротися за свое мкце всерединi дано!' спшьноти, але етичнi принципи шдштовхують до спiльноí дiяльностi з ш-шими членами спiльноти (iнколи, для того, щоб i тут поборотися за свое мс-
це). Етичш принципи стосовно Землi розширюють межi поняття "сшльноти", так що вона мктить у co6i грунт, водш ресурси, рослини, тварини, тобто все, що ми називаемо ПРИРОДОЮ.
Насправдi етичне ставлення до природи змiнюе роль Homo sapiens i3 завойовника природного сшвтовариства на рядового його члена i громадяни-на. Подiбний статус вимагае ставитися до "сшввичизникш" з повагою, а та-кож поважати сшвтовариство в цiлому. 1сторичний розвиток людства засвщ-чив, що роль завойовника, у кшщ кшщв призводить до поразки. Чому? Тому, що така роль вимагае, щоб переможець, володар знав, що приводить в рух мехашзм розвитку сустльства, що i хто мае щннкть, та що i хто е некорис-ним для життя сшвтовариства. Насправдi ж, як пише Альдо Леопольд, зав-жди виявляеться, що людина не знае цього, а тому !"! завоювання у кшщ кшщв обертаються проти не! ж само!.
Переважаючi етичнi, релкшш чи фiлософськi концепщ! визначають, яким чином особи приймають колективне ртення, або хоча б доходять згоди. 1снуе три рiзних доктрини вщносно втручання держави у життя особистост! Суспiльне правосуддя, як правило, базуеться на однш з цих доктрин при вине-сеннi рiшень щодо використання природних ресурсов i охорони природи.
Доктрина свободи волi походить з класично! фiлософi!' та !! прихиль-никiв - це Фрiдрiх фон Хайек, Мiлтон Фрейдмен, Роберт Нозш i письменник Ейн Ренд. Центральний пiдхiд цiе! доктрини до правосуддя - це система не-порушних Локейських прав вiдносно надання права на звшьнення вiд впливу iнших. Права людини - природт i негативт. Природнi, тому що вони прь оритетнi для держави i, встановлюють границi, в межах яких держава може справедливо д1яти. Негативнi, тому що вони забороняють втручатися агентам ззовнi. Прихильники доктрини свободи волi вони пiклуються перш за все, про сво! права.
Джеремi Бентем вважаеться батьком економiчного утилитаризму. Утилiтаристська фшософ1я iснувала вже у роботах Хатчесон, Престлi i Лока. Згiдно з утилитаризмом правильнiсть чи помилковiсть дш випливае iз добрих або поганих якостей !хнiх наслiдкiв, не просто беручи до уваги дшову особу, але й усiх, що впливали на дiйову особу. Прихильники утилитаризму розгля-дають максимiзацiю соцiально! корисп як основний критерiй моральностi. Сощальна кориснiсть не означае нi суми, аш арифметичного значення рiвнiв корисп всiх iндивiдiв у суспiльствi. Утилтаристи намагаються максимiзува-ти добробут суспшьства, з визнанням добробуту сусп1льства точно зроста-ючою функцiею iндивiдуально! корисп. У ц1лому це значить, що ва iндивiди вважаються рiвними.
Контрактистське правосуддя (контрактизм) е альтернативним до утилтаристського. Воно базуеться на принциш, що особа згiдна прийняти певш незручностi окремих ддй зi сторони суспшьства, тому що якщо кожен приймае цi незручностi, всi можуть отримати вигоду. Це вiдмiнне ввд утилi-таризму бачення, де права оаб можуть бути обмеженi сумою загального добробуту iндивiдуумiв. Незручносп спокiйно можуть сприйматися утилiтарис-тами, i т1льки тиск соцiально-встановлених контракпв е прийнятною умовою для прихильниюв контрактизму.
3. Концепцй' розширення прав
Еммануш Кант використовував концепцй "природно'1 позици" "прик-риття иепiзиаиостi" для введення принцитв моральиостi. Щоб прийняти рь шення, iидивiд повинен поставити сам себе у гшотетичну ситуацiю, коли вш не знае иi свого становища у житт (природно'' позици), ш iителектуальиих можливостей, иаслiдкiв i т.д. Джон Роулз розвинула цю концепщю, щоб вста-новити соцiальиi шституци, якi могли б гарантувати певш права.
Рис. 1. Концепця розширення прав (на прикладi англо-американськоХ ^тори)
Концепщя прав стала стандартною, коли почали поширюватися мо-ральш м1ркування у дшових колах. У США рух за цившьш права розвивав вдею прав темношюрих 1 шших меншин, 1 мав за мету застосування основних прав американцями будь-яко1 раси. Ц ж принципи стали основою рух1в за досягнення р1вност1 жшок у всх ввдносинах у сусшльств1. Права на безпечш робоч1 мкця згодом також знайшли воображения у законодавств1 (рис. 1).
Наступне виголошене право - це право на чисте довктля: люди ма-ють право дихати чистим повггрям, пити незабруднену воду з корисним для здоров'я складниками; споживач1 мусять бути впевненими, що продукти яю вони куплять у гастрономах, не мктять залиштв пестицид1в. Концепщя прав людини поширилася у багатьох аспектах життя сусшльства 1 використовува-лася за основу у багатьох законодавствах 1 постановах, яю змшили поведшку держави, б1знесу так, щоб поважати щ права.
Увесь розвиток людсько! цившзацп е процесом поступового розши-рення прав - здобуття р1вних прав для людей будь-яко! наци та раси, р1вност1 жшок у вс1х вщносинах у сусшльств1, прав на безпеку 1 безпечш робоч1 мк-ця. Творець вчення про ноосферу В. Вернадський вважав, що перебудова бь осфери в штересах людства як единого щлого, що вшьно мислить, передба-чае ршнкть усх людей, а саме - повну р1внкть рас та народав.
Наступне питання полягае у тому, чи можна вде! розширення прав зас-тосувати до природи або хоча би до деяких 11 компоненпв, 1 чи це допомогло б ефективно розв'язувати проблеми довкшля. Багато ф1лософ1в застосовують етичш принципи не дал1, як щодо свшських тварин, 1нш1, 1з радикальшшими поглядами, розширюють коло 1 включають туди ще й дику фауну 1 флору. Деяю не бачать жодних причин для встановлення моральних меж там, де за-тнчуеться життя, не бачать шдстав для того, щоб заперечувати право на к-нування каменя, земл1, води, повггря чи бюф1зичних процейв, що вщбува-ються в екосистем1 (рис. 2).
Якщо природа е тшьки ресурсом для людських потреб, тод1 природш елементи набирають виключно шструментально! щнносп, 1 це переконання зумовлюе в1дпов1дне ставлення до об'екпв природи. Проте, якщо ми в1римо, що справжня щннкть екосистем 1 об'екпв природи в1дмшна в1д штерес1в людства, тод ршення необхщно приймати зпдно з тими щнностями, яю мк-тяться в них. "1дея охорони природи починаеться, там, де той, що охороняе гг, робить це не заради матер1альних цтностей, не заради пов'язаног з тво-ртням природи чужог йому гсторичног чи тшог цтност1, а заради самог природи, заради знаходження в тй \деальног цтностУ', - писав щеолог польсь-кого природоохоронного руху Ян Павлшовск!
Питання морального поширення права на виб1р також постае, коли ми говоримо про наш1 обов'язки перед майбутшми поколшнями. Можливо вс1 згодяться, що було б неправильним використати вс1 природш ресурси 1 заб-руднити довкшля, яке ми передаемо нашим датям, але чи вс1 замислюються над тим, скшьки ресурсш ми залишимо майбутшм покол1нням 1 в якому сташ залишимо навколишне середовище? Доля людства та шших мешканщв нашо1' крихко! бюсфери залежить вщ того, чи зможемо ми обмежити надшрне спо-
живання i знайти нематерiальнi форми збагачення людського життя. Етичнi принципи ефективно регулюють сустльну поведiнку, але лишень тодi, коли вони закодованi у культур^ колективнiй пам,ятi суспiльства i закрiпленi у досвiдi, знаннях, законодавств^
Рис. 2. Еволющя етичного сприйняття св1ту
Якщо природа е тльки ресурсом для людських потреб, тодi природнi елементи набирають тшьки шструментально'' цiиностi, i це переконання зумов-люе вiдповiдне ставлення до об'екпв Природи. Проте, якщо ми повiримо, що справжня цiннiсть екосистем i об'екпв Природи вiдмiнна вiд штерес1в людства, тодi ршення необхщно приймати згiдно з тими ценностями, яю мiстяться в них.
4. Глобальна етика i мiжнародне право
У 1987 рощ Свггова Комiсiя ООН з питань довшлля i розвитку закликала до створення хартп, що "розробить новi норми державно!' i м1ждержав-но'1 поведiнки, що необхщно для збереження життя на нашш роздiленiй пла-нетiм. 1дея Хартп отримала подальший розвиток тсля Саммiту Землi 1992 р. у 1994 р., Генеральний Секретар Саммпу Землi та Голова Ради Землi Маурiс
Стронг i президент Мiжнародного Зеленого Хреста Михайло Горбачов за пiдтримки уряду Шдерландш започаткували новi iнiцiативу Хартii' Земл! У 1997 р. на засвданш Ради Землi у Коста-Рщ створено комкда i секретарiат Хартп Землi.
29 червня 2000 р. у Палац миру в Гаазi було проголошене офiцiйне запровадження Хартп Землi. Мiсiя цiеi' iнiцiативи була спрямована на вста-новлення етичних основ для виникаючого глобального суспшьства та допо-моги у розбудовi сталого свiту, заснованого на повазi до природи, ушвер-сальних прав людини i культури миру.
Питання, висловленi у Хартii' Землi, знаходяться у тiсному взаемо-зв'язку з сощальними, економiчними та екологiчними проблемами, ят поста-ють перед свггом сьогоднi. Людству необхiдно здiйснити радикальш змiни у сво'х вiдносинах, щнностях, поведiнцi, баченнi основних етичних i практич-них принциЩв, якi б керували поведiнкою людей i нацш в 1хшх вiдносинах один з одним i з довкiллям. У вiдповiдь та цю ситуацiю, нова запропонована глобальна етика змiнюе свою форму, i знаходить вираження в мiжнародному правi. Первинна мета Хартп Землi полягае в тому, щоб створити у ролi "м'я-кого закону" документ, що формулюе фундаментальш принципи ново' етики, якi забезпечують повагу до прав людини, мирно' економiчноi' дiяльностi, за-хисту довшлля i сталого розвитку.
Хартия Землi - це ун1версальний кодекс поведшки для держав i людей, що будуть працювати для збереження довкшля i забезпечення сталого розвитку людського суспiльства. Хартия чiтко формулюе щнносп i принципи, якi стосуються практичних проблем, що постали перед людьми в !'х повсяк-денному житп. Наведемо деякi з цих принциЩв:
1. Поважати Землю i життя на нiй
■ Визнати, що все iснуюче взаемопов'язане i кожна форма життя цшна, незалежно вiд й значи^остi для людей.
2. Охороняти i вщновлювати цiлiснiсть екологiчних систем Землi, придь ляючи особливу увагу бiорiзноманiттю i природним процесам, що забезпечують стшккть життя.
3. Практикувати запобкання шкоди для навколишнього середовища як кращий метод еколопчного захисту i вибирати обережний шлях у ви-падку обмеженостi знань або недостатносп iнформацii'.
4. Засво'ти такi структури виробництва, споживання яких гарантують збереження регенеративних можливостей Землi, дотримуючись прав людини i благополуччя суспiльства.
5. Розвивати вивчення екологiчноi' стiйкостi i сприяти вiдкритому обмiну i широкому застосуванню набутих знань.
6. Захищати права всiх людей, без дискришнацц права на природне i со-цiальне середовище, яке пiдтримуе 'х досто'нство, здоров'я т1ла i ду-ховний спокiй, прид1ляючи особливу увагу правам коршного населен-ня i меншин.
7. Поводитися з повагою i спiвчуттям до всього живого.
Аналiз загально'' еколого-економiчноí ситуацп за перюд вiд Конферен-цп ООН у Стокгольмi 1972 р. до Конференцл Pio-92 i 19-'' спецсесií' ГА ООН (1997 р.) засвдауе, що без глобального документа обов'язково'' юридично'' сили життево важливi вимоги з питань захисту довкiлля i сталого розвитку не виконуються. Отже, рано чи шзно, свiтове сшвтовариство мусить приступити до розробки Екологiчноí' Конституцл Землi (ЕКЗ). Екологiчна Конституцiя Землi повинна стати глобальним документом обов'язково'' юридично'' сили ("jus cogens"), сутнкть якого пов'язана iз визнанням едносп, взаемозв'язку та взаемозалежностi свiту. Завдання ЕКЗ полягае в юридичнiй гаранта еколопч-но'' безпеки планети в цшому i кожно'' кра'ни зокрема, забезпеченнi кожнiй державi свого шляху розвитку, економiчноí', полiтичноí' i вшськово'' безпеки, захисп нацiональних iнтересiв будь-яко'' держави та iнтересiв людства в излому (Ю.Ю. Туниця, 2001).
5. Роль громадськосп
1дея Еколопчно'' Конституцií' Землi уже потрапила у поле защкавлень громадських екологiчних оргашзацш. Так росiйська органiзацiя "Невидаль" створила !нтернет-сторшку, на якiй дiтям пропонуеться творити для сво'х же ровесниюв "Екологiчну Конституцiю Планети Земля". Закони i правила пропонуеться надсилати у формi малюнкiв i самому дотримуватись 'х.
Парламентська Конституцiйна Комiсiя Польщi винесла постанову про створення ново'' Конституцц. Польськi екологiчнi групи зiбрались, щоб шд-готувати пропозицл i розпочати збiр пiдписiв на 'х пiдтримку. Зелена Феде-ращя запропонувала прийняти конституцiйний акт " Екологiчну Конституцда Польсько'' Республiки" такого змкту:
Декларацiя
Республiка Польща декларуе прийняття на себе частки стльно'' вщпо-вiдальностi кра'н за створення сприятливих умов для життя на Земл!
Стаття 1
Республiка Польща е демократичною державою iз правом спрямова-ним на постiйний збалансований розвиток.
Стаття 2
1. Природна i культурна спадщина знаходиться пiд захистом держави.
2. Держава створюе умови, щоб забезпечити екологiчну безпеку ни-нiшнього i майбутнiх поколiнь.
3. Держава дотримуеться правила, що кожна особа, яка спричинила порушення природного середовища е вiдповiдальною за наслщки ц дiй.
4. Держава полегшуе дiяльнiсть громадян, спрямовану на покращення довкiлля, i зокрема гарантуе ушверсальний доступ до iнформацií' про умови та охорону довкiлля.
Стаття 3
1. Кожна особа мае обов'язок дбати про довкшля.
2. Кожен громадянин мае право вимагати вщ держави дiй на захист i покращення довкiлля.
У суспiльствi часто виникають протирiччя мiж важливими щнностя-ми, iнтересами. Важливо знайти шляхи гармошзацп рiзноманiття з ушкаль-нктю, використання свободи з суспiльним благом, короткотермшових зав-дань з довгостроковими цiлями. Кожна особа, сiм'я, оргашзащя, i громада по-виннi ввдгравати життево важливу роль. Мистецтво, наука, релiгiя, освiта, засоби масово!' шформацп, дiловi кола, неурядовi органiзацií та уряди - вс цi ланки сусшльства iстотнi для запровадження в життя ефективного екологiчно законодавства як на нащональних, так i на мiжнародному ргвнях.
Лiтература
1. Дерябо С.Д., Ясвин В.А. Экологическая педагогика. - Ростов на Дону: Феникс,
1996
2. Леопольд А. Альманах "Сэнд Каунти"// Экологическая Анталогия. - Москва-Бостон, 1992
3. Туниця Ю.Ю. Екологiя i церква// Первоцшт. Лiтературно-мистецький альманах. -Випуск другий. - Львiв, вид-во "Край", 2001- С. 5-10
4. Nash, Roderick. The Rights of Nature. Madison, University of Wisconsin Press, 1989
УДК 630 *587 Prof. Dr. Dieter Blumenwitz - Wurzburg
THE SETTLEMENT OF INTERNATIONAL DISPUTES RELATING TO THE ENVIRONMENT - THE INTERNATIONAL COURT OF JUSTICE AND INTERNATIONAL ARBITRATION
The historical roots, statute and activity mechanisms of the International Justice Court in the field of environmental law described in the paper. Analytical review of environmental arbitration practice and environmental disputes have been analyzed.
Проф. Дтер Блюменвщ - м. Вюрцбург
Регулювання унжнароднпх конфликив щодо довкшля - мгжнароднпй суд справедливости та м1жнародний арбитраж
Висвгглено юторвд виникнення, статутш положения i мехашзми дшльност у сферi мiжнародиого екологiчного права Мiжнародного Суду Справедливостi. Здшс-нено анал^ичний огляд правово! практики мiжнародного арб^ажу екологiчних конфлiктiв.
The last two or three decades of world's history have seen an increase of awareness for ecological problems and, at the same time, a worsening of the state of certain ecosystems or the environment in many respects. Although there had been some earlier activities and documents, it was basically during the same period that a meanwhile vast body of international law relating to the protection and preservation of the environment has been developed. The 1992 Final Declaration of the UN Conference on Environment and Development in Rio de Janeiro has been a landmark event for both environmental law and policy-making. Principle 26 of the Rio Declaration on Environment and Development stresses:
