CC BY
0
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 2 (34), 2022
УДК 340.1
Тарас Гарасимiв
Нащональний унiверситет "Львiвська полтехшка", доктор юридичних наук, професор, професор кафедри теори та конституцiоналiзму, заступник директора з науково! та мiжнародноl дiяльностi Навчально-наукового 1нституту права, психологи та шновацшно! освiти Garasumiv_@ukr.net ОЯСГО: 0000-0002-4627-4774
Тарас Дашо
Нацiональний унiверситет "Львiвська полтехшка",
кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри цившьного права та процесу Навчально-наукового 1нституту права, психологи та шновацшно! осв^и
ФЕНОМЕН ЕКОЛОГ1ЧНО1 БЕЗПЕКИ ЯК ОБ'СКТ АКС1ОЛОГ1ЧНО-ПРАВОВО1 РЕФЛЕКСП
http://doi.org/10.23939/law2022.34.030
© Гарасим1в Т., Дашо Т., 2022
Обгрунтовано аксiологiчно-правовi засади еколопчноТ безпеки у сучасному свт, з'ясовано роль цштсноТ системи суспiльства в соцiокультурному механiзмi реалiзацiТ еколопчноТ безпеки. Сформульовано дефшщш еколопчноТ безпеки як стан константно"! та динамiчно"! рiвноваги функцiонування системи "природа-суспшьство", що характе-ризуеться, з одного боку, захищешстю природного середовища вiд руйнiвного антропогенного впливу й здатшстю до самовiдтворення екосистем, з шшого - захищенiстю сус-пiльства вiд екологiчних загроз та стихшних лих, забезпеченням здорових природних умов його життедiяльностi.
Доведено, що змктовним та iнструментальним аспектом цшностей еколопчноТ безпеки, способом Тх реалiзацil у суспiльному буттi, е соцiально-правовi норми, якi викону-ють роль шструментальних цiнностей i сощальних регуляторiв екологiчно безпечно"! по-ведшки та життедiяльностi.
В основу формування сощально-правових норм екологiчно безпечно"! життедiяль-ностi закладено потреби соцiальних суб'ек^в, що виступають як мотиви такоТ поведiнки та правовi норми, як сощальш регули еколого-безпечно"! дiяльностi. Сукупшсть сощально-правових норм формуе сощокультурну модель екологiчно безпечно"! поведiнки та взае-модiй, що дозволяе передбачати еколопчш наслiдки свое!" дiяльностi, уникати еколопчш ризики, знижувати ступiнь еколопчних загроз. Закрiплюючись у свiдомостi, таю сощальш норми функщонують у якост усталених настанов еколопчноТ поведiнки.
Ключовi слова: еколопчна безпека, еколопчнот криза, еколопчш проблеми,
аксшлопчний пiдхiд, цiннiсть, правова щншсть, нац1ональна безпека, людина, сус-
пшьство, природа.
Постановка проблеми. Необхiднiсть пошуку шляхiв виходу з глобально! еколопчно! кризи та потреба вирiшення еколопчних проблем, що постали перед людством, потребуе радикально! пе-реорieнтацi! правових, полiтичних, економiчних, соцiальних, науково-технiчних парадигм, яю спрямованi на досягнення споживацьких, прагматичних, утилiтарних цiлей, на цшносп екологiчно! безпеки - як духовш, правовi та соцiально-культурнi регулятори сощуму. У iншому випадку розпочнеться с^мке руйнування цивiлiзацi!, тому вже на сьогодш треба вiдважитися на помiрко-ваний шлях переходу на новi прiоритети та аксiологiчнi принципи оргашзаци життедiяльностi на основi дiйсно!, а не декларативно! гармони всередиш соцiумiв, мiж ними та природою. Пошук та реалiзацiя оптимального механiзму ще! гармонiзацi!, впровадження належних норм життедiяльностi в суспiльну свiдомiсть та шдсвщомють людства е певною запорукою уникнення глобально! еколо-гiчно! катастрофи.
Вагомють розгляду аксiологiчних засад екологiчно! безпеки обумовлений як потребою практичного виршення проблеми збереження природних умов буття людства, так i нагальною необхщ-нiстю створення оперативного сощокультурного механiзму регуляцi! суспiльних вiдносин на еколопчних домшантах. Визначальним чинником, що акумулюе важливiсть проблеми для укра!нського суспiльства, е духовна та сощальна потреба формування цiннiсних основ еколопчно! свщомосп як соцiокультурних базишв екологiчно! безпеки в умовах посилення екологiчно! кризи як внаслiдок Чорнобильсько! катастрофи, так i вибухiв та пожеж у результат вiйськових дш, ряду техногенних аварiй в промисловоси, знищення бiорiзноманiтностi тощо.
Аналiз дослщження проблеми. Питання, якi окреслюють теоретичш пiдходи до визначення поняття еколопчно! безпеки, дослщжували такi укра!нськi вчеш: А. Бабенко, О. Балацький, В. Гор-булiн, В. Голян, Б. Буркинський, Л. Грановська, Л. Жарова, К. Жебровська, М. Косар, М. Кисельов, А. Надеженко, В. Огнев'юк, О. Прокопенко, П. Скрипчук, М. Хилько, С. Хлобистов, Л. Юрченко, А. Яцик та шш. У працях вчених дослщжено сутнiсть поняття "еколопчна безпека", визначено основнi загрози еколопчнш безпецi, принципи !! забезпечення та низку шших важливих теоретико-методологiчних положень. Аналiз розробленостi проблем еколопчно! безпеки, а також вщповщна сощальна потреба в !х фшософсько-правовому осмисленнi, свiдчать про необхiднiсть дослщження означено! проблеми в аксюлопчному вимiрi.
Метою статтi е обгрунтування аксюлопчно-правових засад екологiчно! безпеки у сучасному свiтi, виявлення ролi цiннiсно! системи суспшьства в соцiокультурному механiзмi реалiзацi! еколо-гiчно! безпеки.
Виклад основного матерiалу. Визначальна значущiсть цiнностей осмислюеться у переломш моменти суспiльного розвитку, яким для укра!нського суспiльства е тепершнш етап державотво-рення. Зпдно iз позицею вченого, саме тепер настав час усвiдомити, що яюсть iсторичного поступу залежить вiд системи щнностей, яка домiнуватиме серед людства. Тому, коли норми права загалом, й мiжнародно-правовi зокрема, дедалi часпше вiдходять у бiк, вкрай важливим е знайти вiдповiдь на те: чим керуються i чим повинш керуватися у власних дiяннях "суб'екти iсторi!", якi водночас е й суб'ектами мiжнародного права - одне з найважливших iсторiософських запитань у сферi право-пiзнання [1, с. 76].
Вс аспекти, якi окреслюють людське буття, формують його смислову сутшсть, переважно акумулюють у собi т чи iншi цiнностi або ж певну !х систему. Водночас цшносп е: по-перше, фундаментальною основою людського буття, сшвюнування (заради них людина живе); по-друге,
щншсть школи не втрачае свое! якостi належного, навiть тодi коли е реатзованою; по-трете, щн-нiсть мае загальну, унiверсальну сутнiсть для iндивiда, душ^ життя, культури i т. д.; по-четверте, щншсть набирае зовшшньо! символiчно! форми в певних думках, дiях, предметах; по-п'яте, цiнностi, якi ввiбрала в себе людина, пронизують увесь И духовний св^ [2, с. 14].
Вщповщно до позицп В. Чорнописько!, "щнносп е визначальним елементом правового впливу на соцiум, як здiйснюють iстотний вплив на мехашзм правового регулювання. Цiнностi - це результат узагальнення сощального досвiду й еталон належного, позаяк утiлюють у собi суспiльнi iдеали. Правовi щнносп е феноменом, який динамiчно розвиваеться, вони, по-перше, взаемопов'язанi з принципами права, правосвщомютю, правотворчiстю та правореатзащею; по-друге, вони е реаль-ними сощально-правовими явищами, правовими засоби та мехашзмами" [3, с. 96].
Аксюлопчний пiдхiд не е панацеею вщ суспiльних загроз та небезпек та не претендуе на абсолютний тип проблеми еколопчно! безпеки, але вш дозволяе визначити смисли безпечного еко-логiчного розвитку суспiльства. Проблема формування щншсно! системи як чинника духовно! та сощально! стабiльностi суспiльства, його безпечного розвитку, на нашу думку, мае надважливе значення для розвитку Укра!ни в умовах розбудови громадянського суспшьства, формування укра!нсько! наци як сощально-пол^ичного суб'екта.
Тепершня реальнiсть укра!нського суспiльства, як зауважуе В. Огнев'юк, е станом соцiально! стихи, що позначаеться на цiннiсних орiентирах особистосп та спричиняе до вiдчуження та депер-соналiзацi! людини. Отже, суспшьство постало перед необхiднiстю формування нових iдеалiв, що мають гармонiзувати й стабшзувати буття людини в суспшьсга та природi [4, с. 261]. Виконуючи регулятивну функцiю в сощальному буттi, цiнностi е соцiально-вагомими орiентирами (регулами) життедiяльностi соцiальних суб'ектiв (iндивiдуумiв, груп, спiльнот), вагомим чинником безпечного еколопчного розвитку суспiльства та змщнення держави.
Предметний бiк екологiчно! безпеки вщображае сутнiсну та змiстовну межi даного феномена. Вона розкриваеться через об'ективний смисл, сустльне значення, що утворюеться об'ективними потребами. Згiдно з позищею одного з основоположникiв теори цiнностей Г. Рiккерта, "цiннiсть завжди виявляе себе у свiтi як об'ективний сенс, пов'язаний з реальним психiчним актом - суджен-ням" [5, с. 37], саме сенс вказуе на щншсть.
Незважаючи на важливють дефшщи "екологiчна безпека", вона не надто часто використову-еться у правових документах Укра!ни. Визначення екологiчно! безпеки мiститься у ст. 50 Закону Укра!ни "Про охорону навколишнього середовища", згiдно з якою еколопчна безпека - це стан навколишнього середовища, при якому запобтаеться погiршення екологiчно! ситуацп та виникнення небезпеки для здоров'я людини. Еколопчна безпека гарантуеться громадянам Укра!ни здшсненням широкого комплексу взаемопов'язаних полiтичних, економiчних, технiчних, органiзацiйних, державно-правових та шших заходiв, а дiяльнiсть фiзичних та юридичних осiб, що завдае шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за ршенням суду [6].
У науковш лiтературi е чимало рiзних пiдходiв до смислового наповнення дефiнiцi! екологiч-но! безпеки, яю можна об'ективувати у таю:
1) стан природних механiзмiв життезабезпечення людства усiма необх1дними первинними за-собами iснування: повiтрям, теплом, питною водою, природними джерелами харчових продукпв, природними умовами трудово! дiяльностi, культурного розвитку, вщпочинку [7, с. 34];
2) мiра вiдповiдностi екологiчних умов задачам збереження здоров'я людей i забезпечення сталого, узгодженого соцiально-економiчного розвитку, гармошзацп iнтересiв природи та суспшьства [8, с. 17];
3) збалансована взаемодiя природи, технiчних i сощальних систем, формування природно-культурного середовища, що вщповщае санiтарно-гiенiчним, естетичним i матерiальним потребам соцiуму при збереженш природно-ресурсного та екологiчного потенцiалу природних систем й здатносп бiосфери до саморегулювання [9, с. 38];
4) складова нацюнально! безпеки, яка забезпечуе захищешсть життево важливих штерешв людини, суспiльства, довкшля та держави вiд реальних або потенцшних загроз, що створюються антропогенними чи природними чинниками стосовно навколишнього природного середовища та гарантуеться законодавчими актами держави [10, с. 44];
4) система правових норм i вщповщних iнститутiв безпеки, що гарантують захист середовища проживання людини та суспшьства;
5) здатнiсть управлiння еколопчними ризиками.
Комплексним е пiдхiд М. Реймерса, який розглядае трактування "еколопчно! безпеки" з боку трьох аспекпв, а саме, як: по-перше, забезпечення гаранти запобiгання екологiчно значимим катастрофам i аварiям унаслiдок сукупност дiй, станiв i процесiв, яю прямо або опосередковано не при-зводять до цих подiй; по-друге, як стушнь вiдповiдностi наявних або прогнозованих екологiчних умов завданням збереження здоров'я населення i забезпечення тривалого й стабiльного сощально-економiчного розвитку; по-трете, як комплекс станiв, явищ i дiй, якi забезпечують еколопчний баланс на Землi й у будь-яких !! регiонах на рiвнi, до якого фiзично, економiчно, технолопчно й полiтично готове людство.
Отже, юнуе значна кiлькiсть теоретичних пiдходiв до визначення поняття "екологiчна безпека", якi стосуються рiзних аспекпв аналiзу цiе! категорi!. Але спшьним е те, що на сучасному етапi екологiчна безпека стае об'ектом пильно! уваги у наукових дослщженням, оскiльки прiоритетними напрямами майбутнього розвитку системи еколопчно! безпеки е активiзацiя кожно! людини, держави та св^у загалом щодо збереження навколишнього середовища та системна еколопзащя планетарного простору на засадах стшкого розвитку.
На основi означених та шших пiдходiв до екологiчно! безпеки сформулюемо !! дефiнiцiю як стан константно! та динамiчно! рiвноваги функцюнування системи "природа-суспшьство", що ха-рактеризуеться, з одного боку, захищенiстю природного середовища вщ руйнiвного антропогенного впливу й здатшстю до самовiдтворення екосистем, з шшого - захищенiстю суспшьства вщ еколо-гiчних загроз та стихшних лих, забезпеченням здорових природних умов його життедiяльностi.
Безумовно, сутшсний смисл екологiчно! безпеки полягае у збереженш життя як основи та едино! форми буття живо! природи й iснування людського роду, що дозволяе визначати еколопчну безпеку як одну iз найвищих цiнностей. Зрештою у правовому полi цивiлiзованого людства цей принцип вщображае визначальне природне право людини - право на життя.
Необхщно акцентувати, що цшнюна орiентацiя на життя як системоутворюючо! цiнностi, до-пускае актуалiзацiю тдсистеми вiтальних цiнностей як смислiв, яю вiдображають первиннi чинни-ки життедiяльностi та об'еднують цiнностi екологiчно! сфери зi соцiальною. Основою цих цшнос-тей е психофiзiологiчнi та матерiальнi потреби людини. Вiтальними цiнностями передуем е здоров'я, безпека, добробут, продовження роду та iншi. Вони не обмежуються окремою суспшьною сферою, а вщображають життевi смисли, що слугували цшнюними засадами утворення форм спшь-но! дiяльностi. Вiдтак смисловим змютом екологiчно! безпеки е збереження життя та захист природних основ юнування людства.
Вщзначимо, що змют предметно! сторони екологiчно! безпеки як об'екта цшшсного аналiзу враховуе також: системи державних, мiжурядових, суспшьних iнститутiв й органiзацiй у сферi еко-логiчно! дiяльностi; нормативно-правову базу, що регулюе вщносини в цш сферi; екологiчну культуру, тобто еколопчш знання, екологiчну свiдомiсть та саму еколопчну дiяльнiсть; мережу вщно-син та iнформацi! в означенш сферi.
Суб'ектний бiк екологiчно! безпеки репрезентуеться як суб'ективний вираз !! вагомостi для людини, родини, сощально! спiльноти й вiдкриваеться через ставлення суб'екта, як до природи, так i до екологiчно! безпеки. Зпдно iз позицiею нiмецького мислителя Р. Лотце, "цшнють iснуе тiльки в !! значимостi для суб'екта та е об'ективною як усе-визначальна форма бажання й поведшки" [11], власне у цьому й полягае !! регулятивна функщя.
Важливою складовою еколопчно! безпеки е усвщомлення не лише щншсного спрямування безпеки юнування самого суспiльства, проте й осмислення особливо! значимостi для людства само! природи як умови та передумови сощального буття, першоджерела суспiльних благ. Тобто природа шби надiляеться статусом суб'екта еколопчно! безпеки як самооргашзована система, що мае сво! штереси та права, а вiдтак потребуе до себе етичного ставлення. Як слушно зауважуе М. Кисельов, "ставлення людини до природи ниш набувае такого ж морального значення, як i ставлення людини до людини" [12, с. 26]. Власне така оцшка дае можливють розглядати еколопчш кризи як певне "включення запобiжних систем" природи у вщповщь на антропогенний та техно-генний вплив.
Цшносп екологiчно! безпеки, вiдображаючись у суспшьно! свiдомостi через цiннiснi орiента-ци, iнтереси, настанови, переконання та цш, набувають значення соцiально-психологiчних регуля-тив, особливих сощокультурних кодiв екологiчно безпечно! життедiяльностi. Значимiсть еколопч-но! безпеки для кожно! людини, для вшх без винятку соцiальних чи етшчних спiльнот, у будь-якому регiонi св^у чи iсторичному перiодi, присутнiсть еколопчно! складово! у кожнiй сферi життя сус-пiльства дае пiдстави стверджувати про ушверсальне спрямування цiннiсного феномена еколопчно! безпеки.
Еколопчна полiтика е головним критерiем у структурi екологiчно! безпеки Укра!ни. Головним стратегiчним документом щодо державно! еколопчно! пол^ики в Укра!ш е "Основнi засади (стратепя) державно! екологiчно! полiтики Укра!ни на перюд до 2030 року". Цим документом зазначаеться, що процеси глобалiзацi! та суспiльних трансформацiй пiдвищили прюритетшсть збе-реження довкiлля, а отже, потребують вiд Укра!ни вжиття термшових заходiв. Основною метою державно! еколопчно! пол^ики е досягнення доброго стану довкшля шляхом запровадження еко-системного шдходу до всiх напрямiв соцiально-економiчного розвитку Укра!ни з метою забезпе-чення конституцiйного права кожного громадянина Укра!ни на чисте та безпечне довкшля, впро-вадження збалансованого природокористування i збереження та вiдновлення природних екосистем [13].
Здiйснений аксiологiчний аналiз екологiчно! безпеки дозволяе висновувати, що система iдеалiв, цiнностей та норм, яка визначае вщносини мiж природою i соцiумом, е основою формування куль-тури екологiчно! безпеки й еколопчно! свщомосп, i е сощокультурним базисом !! регулятивного механiзму. Визначальними щнностями екологiчно! безпеки е: захищешсть всiх форм життя та бюлопчно! розма!тостi; екологiчно безпечне довкiлля, вщновлення екологiчно! рiвноваги та мож-ливост самовiдновлення екосистем; захищенiсть людини, суспшьства вiд екологiчних катастроф й стихшних лих; рацiональне природокористування та безвщходне екологiчно чисте виробництво; високий рiвень екологiчно! культури; дiева нормативно-правова база.
Висновки. Отже, змютовною та шструментальною стороною цiнностей екологiчно! безпеки, способом !х реалiзацi! у суспiльному бутп е соцiально-правовi норми, якi виконують роль iнстру-ментальних цiнностей i соцiальних регуляторiв екологiчно безпечно! поведшки та життедiяльностi. В основi формування сощально-правових норм екологiчно безпечно! життедiяльностi закладенi потреби соцiальних суб'ектiв, що виступають як мотиви тако! поведшки та правовi норми як сощальш регули еколого-безпечно! дiяльностi. Сукупнiсть сощально-правових норм формуе сощокультурну модель еколопчно безпечно! поведшки та взаемодш, що дозволяе передбачати еколопчш наслщки свое! дiяльностi, уникати екологiчнi ризики, знижувати стушнь екологiчних загроз. Закршлюючись у свiдомостi, такi соцiальнi норми функщонують в якостi уставлених настанов еколопчно! поведшки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бабенко А. Н. Правовые ценности и освоение их личностью : дис. ... доктора юрид. наук: 12.00.01. М., 2002. 394 с.
2. Жебровська К. А. npaBOBi щнносп у взаемоди правових систем : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Одеса, 2017. 222 с.
3. Чорнописька В. Проблема дефшщи "правових цшностей" у сучасному науковому дискурсi // Вюник Нацiонального унiверситету "Львiвська полггехшка". Юридичнi науки. 2020. Т. 7. № 1. С. 89-97.
4. Огнев'юк В. О. Освгга в системi цшностей сталого людського розвитку. К. : Знання Укра!'ни, 2003.
450 с.
5. Риккерт Г. Философия жизни. К. : Ника-Центр; Вист-С, 1998. 505 с.
6. Про охорону навколишнього середовища : Закон Укра'ни. URL : https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1264-12#Text (дата звернення: 20.03.2022).
7. Яцик А. В. Екологiчна безпека в УкраМ. К. : Генеза, 2001. 216 с.
8. Юрченко Л. I. Еколопчна культура в контекст еколопчно! безпеки. К. : Вид. ПАРАПАН, 2008. 296 с.
9. Хилько М. I. Еколопчна безпека Укрш'ни : навч. поаб. К., 2017. 266 с.
10. Горбулш В. П., Качинський А. Б. Системно-концептуальнi засади стратеги нацюнально! безпеки Укра'ни. К. : ДП НВЦ "Свроатлантикшформ", 2007. 592 с.
11. Реймерс Н. Ф. Природопользование : словарь-справочник. М. : Мысль, 1990. 637 с.
12. Косар Л. П. Феноменолопчна аксюлопя як методолопчна основа сучасного етичного перфекщошзму // Фшософський альманах. 2005. № 48. URL : https://www.filosof.com.ua/Jornel/ M_48ZKossar.htm (дата звернення: 20.04.2022).
13. Кисельов М. Понятшний апарат та закони сучасно! екологи. К. : ПАРАПАН, 2008. 184 с. (дата звернення: 20.03.2022).
14. Про Основш засади (стратегш) державно! еколопчно! политики Укра!ни на перiод до 2030 року : Закон Укра!ни № 2697-VIII вад 28.02.2019. URL : https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2697-19#Text.
REFERENCES
1. Babenko A. N. (2002). Pravovye tsennosti i osvoeniye ikh lichnostyu : dis. ... doktora yurid. nauk : 12.00.01. Moskva. 394 p. [in Russian].
2. Zhebrovska K. A. (2017). Pravovi tsinnosti u vzaiemodiipravovykh system : dys. ... kand. yuryd. nauk: 12.00.01. Odesa. 222 p. [in Ukrainian].
3. Chornopyska V. (2020). Problema definitsii "pravovykh tsinnostei" u suchasnomu naukovomu dyskursi. Visnyk Natsionalnoho universytetu "Lvivska politekhnika". Yurydychni nauky. T. 7. No. 1. Рр. 89-97 [in Ukrainian].
4. Ohneviuk V. O. (2003). Osvita v systemi tsinnostei staloho liudskoho rozvytku. Kyiv : Znannia Ukrainy Publ. 450 p. [in Ukrainian].
5. Rikkert G. (1998). Filosofiya zhizni. Kyiv : Nika-Tsentr; Vist-S. 505 p. [in Russian].
6. Pro okhoronu navkolyshnoho seredovyshcha : Zakon Ukrainy. URL : https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1264-12#Text (Accessed: 20.03.2022) [in Ukrainian].
7. Iatsyk A. V. (2001). Ekolohichna bezpeka v Ukraini. Kyiv : Heneza Publ. 216 p.
8. Iurchenko L. I. (2008). Ekolohichna kultura v konteksti ekolohichnoi bezpeky. Kyiv : Vyd. PARAPAN. 296 p. [in Ukrainian].
9. Khylko M. I. (2017). Ekolohichna bezpeka Ukrainy: navch. рosib. Kyiv, 2017. 266 p. [in Ukrainian].
10. Horbulin V. P., Kachynskyi A. B. (2007). Systemno-kontseptualni zasady stratehii natsionalnoi bezpeky Ukrainy. Kyiv : DP NVTs "Ievroatlantykinform". 592 p. [in Ukrainian].
11. Reymers N. F. (1990). Prirodopolzovaniye : slovar-spravochnik. Moskva : Mysl Publ. 637 p. [in Russian].
12. Kosar L. P. (2005). Fenomenolohichna aksiolohiia yak metodolohichna osnova suchasnoho etychnoho perfektsionizmu. Filosofskyi almanakh. No. 48. URL : https://www.filosof.com.ua/Jornel/ M_48ZKossar.htm (Accessed: 20.04.2022 r.) [in Ukrainian].
13. Kyselov M. (2008). Poniatiinyi aparat ta zakony suchasnoi ekolohii. Kyiv : PARAPAN. 184 p. (Accessed: 20.03.2022) [in Ukrainian].
14. Pro Osnovni zasady (stratehiiu) derzhavnoi ekolohichnoi polityky Ukrainy na period do 2030 roku : Zakon Ukrainy. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-19#Text (Accessed: 20.03.2022) [in Ukrainian].
Дата надходження: 13.04.2022р.
Taras Harasymiv
Lviv Polytechnic National University, Sc.D., Prof. Department of Theory of Law and Constitutionalism Institute law, psychology and innovative education
Garasumiv_@ukr. net ORCID: 0000-0002-4627-4774
Taras Dasho
Lviv Polytechnic National University,
Ph.D.,
senior lecturer of the Department of Civil Law and Procedure Institute law, psychology and innovative education
THE PHENOMENON OF ECOLOGICAL SAFETY AS AN OBJECT OF AXIOLOGICAL AND LEGAL REFLECTION
The article substantiates the axiological and legal principles of environmental security in the modern world, clarifies the role of the value system of society in the socio-cultural mechanism of environmental security.
The author formulates the definition of ecological safety as a state of constant and dynamic equilibrium of the nature-society system, characterized by, on the one hand, protection of the natural environment from destructive anthropogenic impact and ability to self-reproduction of ecosystems, on the other - protection of society from environmental threats. disasters, ensuring healthy natural conditions for his life.
It is proved that the substantive and instrumental side of the values of environmental safety, the way of their implementation in public life are social and legal norms that play the role of instrumental values and social regulators of environmentally safe behavior and life.
At the heart of the formation of social and legal norms of environmentally safe living are the needs of social actors that act as motives for such behavior and legal norms as social rules of environmentally safe activities. The set of social and legal norms is a socio-cultural model of environmentally safe behavior and interactions, which allows you to predict the environmental consequences of their activities, avoid environmental risks, reduce the degree of environmental threats. Consolidated in the mind, such social norms function as established guidelines for environmental behavior.
Key words: ecological safety, environmental crisis, environmental problems, axiological approach, value, legal value, National security, man, society, nature.
