CC BY
59
Научный обзор
Scientific Review
МЕДИЦИНА
НЕОТЛОЖНЫХ состояний
УДК 612.887:101.1 DOI: 10.22141/2224-0586.2.89.2018.126601
Марков Ю.1., Пустовт С.В.
Нацональна медична академя п1слядипломно1 осв1ти ¡мен1 П.Л. Шупика, м. Кив, Укра1на
ф^ософськ проблеми сучасно'| анестезюлогп
Резюме. Усmаmmiрозглянуто нагальт фыософсьт проблеми анестезюлогп. Усучаснш анестезюлогп важливим е своечасне виршення як клМчних, так й шших, зокрема фыософських, проблем. Серед остантх видляють вузькоспецифiчнi, психологiчнi, морально-етичт, свтоглядт, онтоло-гiчнi та гносеологiчнi проблеми, при виршент яких важливо використовувати фыософсьт методи тзнання — дiалектику, системний пiдхiд, синергетику. Анестезюлогiя як штегративний напря-мок постнекласичног медицини та науки спрямована на збереження особистостi пащента в його духовнш, душевнш та тыестй едностi. Виршення фыософських проблем сучасног анестезюлогп е надзвичайно актуальним i вiдповiдае вимогам часу.
Ключовi слова: анестезiологiя; фшософсьт проблеми; особисткть пащента; огляд
Свти хворих / свти здорових — це рЗН галактики.
У свт здорових живуть майбутнм, чекають весни / чуда любов1, будують далекоглядн1 плани, рад1ють / мр1ють.
У свт хворих живуть спогадами про минуле життя, яю в одну мить роздлилися на «до» / «п1сля». Тут не будують далекосяжних план1в, тут прихщ весни — це загострення захворювань / збльшення сущидальних спроб, тут найзапов1тн1ша мр1я — жити без душевного / ф1зичного болю.
Тут благають про допомогу Бога, л1каря вважають богор1вним / спод1ваються на диво зцлення.
Л.М. Юр'ева [1]
Вступ
Тяжко знайти ще двi таю дисциплши та галузi людсько! дiяльностi з виршення проблем людства, настшьки пов'язаш своею проблематикою, як фь лософiя та медицина. Людське юнування у сво!й глибиш, у сво1х стражданнях, хворобах, тшесносп, вразливосп, переживаннях завжди було в ценщ уваги як медицини, так i фшософи. Сучасш фшо-софiя та медицина мають зосереджуватися на уш-кальносп, одиничносп, конкретносп людського ю-нування, що не зводиться остаточно аш до наукових парадигм, аш до певно! сощально! чи природно! ре-альностi. Саме на це мае бути спрямована пащент-
центрована медична практика. Медицина по суп е трансюторичним та транскультурним явищем людського життя, тому вона може бути охарактеризована як юторично безперервна людська практика. Серед вщомих лiкарiв багато таких, яю були видатними вченими в рiзних напрямках науки i також набули визнання як лжарьфшософи. Це насамперед видат-нi особистостк М. Коперник, Р. Бойль, Дж. Локк, Ж.О. Ламетрi та ш. [2]. Саме творчi здобутки остан-нк здiйснили потужний вплив на розвиток приро-дознавства i створили передумови виникнення та розвитку окремих напрямюв медицини, включаючи анестезiологiю. Сьогодш рiзноманiтнi аспекти людського життя значною мiрою починають коригува-тися оперативними втручаннями з 1х анестезюлопч-ним забезпеченням i вирiшенням анестезюлопчних завдань. Це визначае актуальнiсть вивчення фыософських проблем сучасно! анестезюлогп.
На початку ХХ1 столiття вчеш вiдмiчають озна-ки взаемовпливу та взаемно! лептимацп дискурсiв гуманiтарних та природничих наук. Постнекласич-ний етап розвитку науки характеризуеться вивчен-ням вщкритих складних систем, великою кiлькiстю м1ждисциплшарних дослiджень, методологiчним рiзноманiттям. Спостерiгають «натуралютичний поворот» фшософи, намагання вчених залучити до фшософського дискурсу медицину, нейронауки, психолопю, антропологiю тощо, оцiнювати мето-
© «Медицина невiдкладних сташв» / «Медицина неотложных состояний» / «Emergency Medicine» (<Medicina neotloznyh sostoanij»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденци: Марков Юрiй 1ванович, доцент кафедри анестезюлоги та ¡нтенсивноТтерапи, Нацюнальна медична академiя шслядипломноТ освiти ii^m П.Л. Шупика, вул. Дорогожицька, 9, м. КиТв, 04112, УкраТна; факс: +38 (044) 440-02-48; e-mail: Yu.Mark@i.ua
For correspondence: Yuriy Markov, Associate Professor at the Department of anesthesiology and intensive care, Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Dorohozhyts-ka st., 9, Kyiv, 04112, Ukraine; fax: +38 (044) 440-02-48; e-mail: Yu.Mark@i.ua
долопчну та теоретичну обГрунтованють, практичный вимiр фiлософГi за допомогою iнструментарiю та досягнень природничих наук [3]. НавГть етика — традицшна фiлософська галузь починае набувати ознак рацюнального знання та своерщно'Г технологи з притаманними Гй: конкретнiстю, прагматичнютю, утилiтарнiстю, установками на оптимiзацiю проце-су, стандартизацiю, свiдоме планування, поступо-вiсть реалГзацГГ своГх щей. Це наближуе ГТ до сучасноГ анестезюлогп, що теж е доволi конкретною, прагматичною i багато в чому стандартизованою.
З точки зору фГлософськоГ проблематики анесте-зiологiя посщае особливе мiсце серед iнших медич-них спецiальностей, насамперед завдяки ГТ досить високiй соцiальнiй значимостi, вираженiй гуманю-тичнiй склад овiй, мiждисциплiнарному характеру, досить високим моральним вимогам до особистосп та штелектуальних здiбностей лжаря-анестезюлога.
Анестезiологiя е складовою медицини критичних сташв, що актуалiзуе та наповнюе практичним змю-том фiлософськi проблеми: природи свщомосп та мислення; життя та смертi; сенсу та мети людського iснування; духовно-практичного досвiду людини. Фiлософськi проблеми анестезiологГi — це також проблеми медичноТ бiовлади, меж та можливостей патерналютичноГ моделi стосунюв «лжар-анестезю-лог — пацГент»; сурогатноГ автономГГ та гщностГ па-щента; моральних засад осо6истостГ анестезiолога.
Традицшна фГлософська точка зору щодо природничих наук та можливосп шзнання людиною за-конГв природи Грунтуеться на картезiанськiй само-очевидностi, самоусвщомленш мислячого суб'екта. Будь-яке наукове твердження, наукова теор1я, мето-дологя, дослГдження можливГ тГльки за умови апрь орних умов мислення, самодостовГрностГ юнування суб'екта пГзнання, надГленого здатнГстю розумГти та творити добро. Неможливо ш логГчним, нГ екс-периментально-науковим чином вивести вГрогГд-нГсть зовнГшнього свГту так, щоб вона не поступа-лася достеменностГ та самодостатностГ свщомосп. Тому структури свГдомостГ та досвГду вченого, на-уковГ традицГi та вГдомГ парадигми вГдГграють значну роль у тому, яю картини дшсносп вГдображаються суб'ектом пГзнання, який смисл для свого юнування вш бачить в них Г як використовуе у своГй професш-нГй дГяльностГ
ФГлософське осмислення предмета та об'екта анестезюлогп дозволяе реконструювати певнГ, на перший погляд, неочевидш свГдомГ та несвГдомГ на-станови, передумови мислення та рефлексГГ, щншс-ний контекст прийняття ршень лГкарем-анестезГо-логом.
АнестезюлогГя та штенсивна терапГя — молода лжарська спецГальнГсть, що у свГй час виокремила-ся з хГрургГГ. Коли хГрурпчна агресГя стала нестерп-ною для хворих, виникла потреба в анестезГГ, яка з часом перетворилася на комплекс заходГв щодо за-безпечення безпеки хворого пГд час операцГГ. Анес-тезГологи навчилися керувати функцГями життево важливих органГв пГд час хГрургГчних втручань, а потГм передали певнГ своГ повноваження до клшж
терапевтичного профГлю, в яких з'явилися методи ГнтенсивноТ терапГГ — штучноГ пГдтримки уражених органГв Г систем, а також тимчасового протезування Тх функцГй. Висока сощальна затребуванГсть, техно-логГчнГсть та стрГмкий науковий розвиток, постГйне впровадження нових дГагностичних та лГкувальних технологГй, тюний зв'язок Гз рГзноманГтними на-прямками медицини (хГрургГя, стоматологГя, терапГя, кардюлогГя та Гн.) визначають специфГку ще'Г медичноТ спецГальностГ.
ЛГкар-анестезГолог як представник спецГальностГ анестезюлогп та ГнтенсивноТ терапГГ повинен бути компетентним у багатьох галузях медицини, а також в шших напрямках людськоТ дГяльностГ Наприклад, анестезГолог повинен знати фармаколопчш пре-парати, Гх можливу побГчну дГю, оскГльки пацГент, який потрапляе в заклад охорони здоров'я Г потребуе оперативного втручання, нерГдко постГйно приймае лГки Г мае певний медикаментозний фон. Яю анестетики у зв'язку з цим можна призначати, а якГ — ш? Дози анестетикГв мають бути зменшеш чи, навпаки, збГльшенГ? Яким чином мають взаемодГяти медика-менти, що пацГент отримуе повсякденно, з тими, яю буде використовувати анестезГолог при проведенш анестезГГ. А якщо пацГент приймав до того ж алкоголь чи токсичш речовини, як це вплине на перебГг анестезГГ? НеобхГднють знання юридичних аспекпв загальновГдома для будь-якого клГнГциста, особливо анестезюлога. Також знання законГв фГзики та х1мГГ, генетики, математики, володшня персональним комп'ютером та Гноземними мовами.
АнестезюлогГя е популярною серед лжарГв, оскГльки е високотехнологГчним напрямком медицини, що швидко розвиваеться. Серед лжарГв-анестезГологГв нерГдко можна зустрГти вчорашнГх терапевтГв, отоларингологГв, фах1вцГв Гз медицини невГдкладних станГв, х1рургГв, кардюлопв, педГатрГв, тому що спецГальнГсть «анестезюлогГя та Гнтенсивна терапГя» е досить привабливою завдяки своГй мГж-дисциплшарносп — вона вГдкрита для ствтворчос-тГ з токсикологами, бГологами, психологами, фГло-софами.
Швидкий розвиток технологГй анестезюлогп, медицини критичних сташв надав можливють ре-тельно вивчити закономГрностГ нечуттевого стану свГдомостГ, проникнути у святГ тайни перГоду суть нок мГж свГдомим та несвГдомим станом пашента, коли анестезГя тГльки починае працювати. Багато вчених вважае, що «сутшковий перюд» — це щеаль-на модель для вивчення природи свГдомостГ. Вивча-ючи механГзм дГГ анестетикГв, лжарьанестезюлоги досить близько пГдшшли до розумшня складних механГзмГв роботи свГдомостГ на нейронному та молекулярному рГвнГ
Вивчення мехашзму дГГ загальних анестетикГв почалося з дослГдження фГзико-хГмГчноТ взаемодГГ цих речовин Гз лшщами, бГлками та Гншими спо-луками, що утворюють мембрани нервових клГтин або мютяться в цитоплазмГ. Факти, встановлеш в цих дослГдженнях, сприяли формуванню уявлень про природу загальноГ анестезГГ. Серед теорГй, що
пояснюють мехашзми дГГ анестетиюв, слГд зазна-чити: коагуляцГйну, лГпГдну, теорГю поверхневого натягу, адсорбцшну, теорГю водних мжрокрис-талГв, теорГю порушень окислювальних процесГв, мембранну теорГю тощо [4].
Але часто науковГ парадигми анестезГологГГ Гсну-ють у контекстГ природного детермГнГзму, вони не враховують психологГчнГ, соцГокультурнГ, моральнГ та шшГ аспекти, що можуть визначати глибину, характер, наслщки дГГ анестезГГ на особистГсть пащен-та. Наприклад, добре вГдомий феномен збереження свГдомостГ пГд наркозом, який може викликати за-непокоення, тривогу, нГчнГ кошмари Г навГть роз-виток посттравматичного стресового розладу, стати причиною змГни ставлення пацГента до медицини та до життя взагалГ [5].
МедичнГ технологГГ, надаючи людиш бГовладу, змГнюють змГст таких понять, як життя, юнування Г сутшсть людини. Саме медичнГй науцГ Г техноло-гГГ сьогоднГ належить право констатацГГ моменту народження Г смертГ людини, вони «дарують» або «забирають» у нас наше життя, визначають ключо-вГ характеристики нашого Гснування Г сутносп [6]. СьогоднГ все частГше анестезГологи беруть участь у народженнГ дГтей шляхом оперативних втручань [7]. ЛГкар свГдчить про народження, даруе комусь Гм'я «людина», переводячи когось з онтологГчного кла-су «речей» в онтологГчний клас «людей». В Гншому разГ найчастГше лГкар-хГрург або лжар-анестезю-лог, здГйснюючи обернену процедуру (констатуючи смерть), вщкликають це Гм'я у Сущого, повертаючи людину назад у свГт речей.
Емтричне буття людини крихке та ненадшне, пГддаеться великому числу небезпек. Завдання лГ-карень численнГ та рГзноманГтнГ, а система охорони здоров'я складшша, н1ж будь-якГ ГншГ органГзацГГ. Ризик несприятливих подГй та наслГдкГв як насль док взаемодГГ пацГентГв (Гз розвитком приватноГ ме-дицини все частГше вживаеться термГн «клГентГв» медичних послуг) Гз лГкарями посилюеться, коли пацГент мае серйозну хворобу та перебувае тд наркозом, в несвщомому станГ. Для повернення його у свГй «будинок» (власне тГло) необх1днГ кооперац1я та солГдарнГсть людей, команди спецГалГстГв (лГкарГв Г медсестер), що беруть участь у пГдготовцГ та прове-деннГ хГрургГчного втручання. ДосвГд анестезГолога Г його пацГентГв (особливо у випадках загальноГ анес-тезГГ) — це спГльний екзистенцГйний досвГд пере-живання пограничних станГв та вГдчуття катарсису; розумшня меж Г сутностГ життя та смертГ, виживан-ня та вмирання, здоров'я та хвороби. АнестезГологи мають унГкальну можливГсть безпосередньо спо-стерГгати ознаки переживань, потрясГнь, духовного досвГду своГх пацГентГв у пГсляоперацГйному перГодГ або тсля реанГмацГйних заходГв. Що вщчувають цГ хворГ? I чи мають у них розбиратися анестезюлоги? Чи можуть вони правильно Тх штерпретувати для себе та Гнших?
У свГй час Р. МоудГ — американський вчений показав, що люди, якГ пережили клГнГчну смерть та перебували в так званих навколосмертних станах
^т
певний час (пщ час х1рург1чно! операцп та за шших обставин), отримали особливий духовний досвщ, який залишив у них незабутш враження, зм1нив ix подальше життя [8]. Зрозумшо, що найб1льш часто свщками та очевидцями таких переживань, що мають трансцендентну природу (i недостатньо вивчеш з точки зору науки), стають саме анестезюлоги. I тут важливо досить обережно ставитися до такого до-свщу пацieнта, якш е невiд'eмною частиною його унжально'Т життево'Т ситуацп, ситуацп м1ж буттям та небуттям. Вчеш не можуть однозначно сказати, що становить собою тзнання термшальних станiв п1д впливом наркозу: об'ективну реальнють, зумовле-ну фазовою активнiстю мозку; психолог1чну реальнють, породжену фантазiею пацiента; мюток у па-ралельний, потой61чний, невидимий свгг або щось iнше.
Серед численних медичних та одночасно метафь зичних проблем, що доводиться виршувати щодня лiкарю-анестезiологу, видшяють окремо безпеку пацiентiв, яких готують до оперативного втручання i, вщповщно, до анестезюлопчного забезпечення. Це набувае особливо'Т актуальност в разi ургентно'Т ситуацп з обмеженням дiагностичниx можливостей головним чином через брак часу.
Поняття «безпека пащенпв» дуже близьке до по-няття «як1сть медично'Т допомоги». Останню, зг1дно з концепцiею А. Донабед!ана, характеризують такi складовi: 1) якють структури (фiнансовi, трудов1 та матер!альш ресурси); 2) як1сть процесу (технологи: д!агностика, профшактика, лiкування, дотриман-ня стандарпв); 3) як1сть результату (досягнення показникiв та Тх спiввiдношення з економ!чними показниками) [9]. Безумовно, ус складовi якост1 медично'Т допомоги зберпають актуальнiсть i в анестезюлоги.
Проблема безпеки пацiента в критичному сташ посщае важливе мiсце у вс1х напрямках анестезюлоги й штенсивно'Т терапп, оск1льки нерщко недостатньо ефективне застосування метод!в л!кування зводить нанiвець ус1 зусилля медичного персоналу. Це, наприклад, стосуеться: використання шфузш-но-трансфузшно'Т терапп та ушкоджуючих режи-м1в штучно'Т вентиляцп легень, що призводять до виникнення вентиляторасоцшовано'Т пневмонп; застосування токсичних антимiкробниx препара-т1в, неефективно'Т гепаринотерапп, що призводить до гепариншдуковано'Т тромбоцитопенй та ДВЗ-синдрому, наприклад при використаннi метод!в екстракорпорально'Т детоксикацй тощо [10].
Система стандарпв якост1, розроблена в США та крашах НАТО для вшськових потреб у серединi 60-х роюв минулого стол1ття, поступово поширилась на шш1 сфери людсько'Т д1яльност1 i досягла медично'Т сфери в 1989—1992 рр. у вигляд! унiверсальниx про-токол1в якост1 [11]. Сьогодн1 з метою тдвищення якост1 надання медичних послуг широко впрова-джуються рiзноманiтнi алгоритми, протоколи, ш-струкцп, дигiталiзацiя даних та мон1торинг клтч-но'Т практики лiкаря-анестезiолога. Не заперечуючи важливють перерахованих складових якост1 про-
цесу, слад зауважити, що при цьому штегративне сприйняття пацiента як особистосп послаблюеться.
Сьогоднi е тдстави стверджувати про певнi до-сягнення у сферi дотримання безпеки пащентш: створення системи органiзацiйних зусиль на глобальному рiвнi та в окремих крашах, отримання iн-формовано! згоди на медичне втручання, розробка та впровадження безпечних технологiй дiагностики та лжування [12] (серед них — впровадження систем контролю функцш життево важливих органiв, малоiнвазивна х1рурпя), а також сучасних техноло-гш симуляцiйного навчання лiкарiв тощо. Подiбнi тенденцй мають важливе значення для пщготовки спецiалiстiв у таких напрямках медицини, як анес-тезiологiя та штенсивна терапiя, оскiльки раптове попршення здоров'я пацiентiв становить реальну загрозу !х життю, а надання невщкладно! допомоги мае бути швидким й ефективним.
Ще одна фiлософська дилема анестезюлога: ви-сока технологiчнiсть анестезюлогй може створюва-ти ситуацй, коли людину починають розглядати як похщну вiд технологй. Так, американський бюетик Д. Каллахан згадував один випадок, що стався з ним тодi, коли вiн працював над питанням турботи про вмираючих хворих [13]. Тодi лiкарями проводилося антрополопчне дослiдження, присвячене вивчен-ню ще! проблеми. Дослщження свiдчило, що для лiкарiв пацiент помирав у той момент, коли терашя ставала безсилою що-небудь зробити, виявлялася бiльш неефективною. Смерть пащента для них була не як стан фiзичного тша, а як функцiя наявно! медично! технологй.
Технологiчний iмператив, коли на перше мюце ставиться не людина, а технолопчна спроможнiсть, призводить до збщнення рiзноманiтностi екзис-тенщальних людських здiбностей та !х редукцй до процедурно! та прагматично! сутность Вiн, з одного боку, вносить новi смисли в наше юнування, роз-ширюючи нашу свободу, з шшого — зводить палиру наших сприйнять навколишнього свiту до простих i звичних стимулiв, сутност людини, й ставлення до технологи, залежносп вiд не! й вщкритосп технологй. Головна ж його небезпека та!ться в стираннi кордошв м1ж зовнiшньою i внутрiшньою природою людини, змш й ставлення до само! себе й до шших, в способах самощентифжацй.
Пщ час анестезй, особливо загально!, внаслiдок введення анестетикiв пацiент стае надто вразли-вим, безпомiчним i залежним вщ iнших, i захистити його вщ будь-яко! агресй (у тому чи^ х1рурпчно!) та небезпеки повинен саме анестезюлог. При цьому важливе значення мае проблема збереження люд-сько! гiдностi пацiента при отриманнi шформовано! згоди на оперативне втручання з дотриманням усiх аспектiв не тшьки в правовому полi, але й з позицш моралi та деонтологй.
Вiдомий анестезiолог А.П. Зiльбер вважае, що медицина критичних станiв — це не роздш медицини, а образ мислення та поведшки лiкаря, зразок для наслiдування [14]. Лжар-анестезюлог завжди знахо-диться на передовш боротьби за життя пащента, в
дуже складних умовах обмеженого часу, простору й засобiв для прийняття ршень та здiйснення вiдпо-вiдних вчинюв. Серед iнших чинникiв, якi обумов-люють якiсть надано! допомоги, важливе мюце по-сiдають умови пращ медичних працiвникiв.
У практичнiй дiяльностi лiкар-анестезiолог мае не тiльки швидко приймати самостiйнi доленоснi для пащента ршення, але й умiти виконувати багато рiзноманiтних функцiй. Анестезiолог обГрунтовуе вибiр виду анестезй, аналiзуе результати лаборатор-них, функцiональних i спещальних методiв дослi-дження, здiйснюе квалiфiковане анестезiологiчне забезпечення, проводить масковий, внутршньо-венний, ендотрахеальний наркоз при термшових i планових операц1ях на органах черевно! порожни-ни, малого таза, в акушерськш й ортопедо-травма-толопчнш практицi, проводить адекватну корекцiю водно-електролггного, кислотно-основного обмi-нiв, бiлкового стану, налагоджуе кардiомонiторний нагляд за хворими, володiе методиками проведення закритого масажу серця, пункцй серця, електрично! дефiбриляцй серця, забезпечуе квалiфiковане проведення штенсивно! терапй й реанiмацй при невщ-кладних станах, здiйснюе нагляд за побiчними реак-цiями (д1ями) лiкарських засобiв, працюе в тюному контактi з лiкарями iнших спещальностей, керуе роботою середнього медичного персоналу, плануе роботу та проводить аналiз й результатiв, веде лiкар-ську документацiю, бере участь у поширенш медичних знань, постiйно удосконалюе свiй професiйний рiвень, дотримуеться принцитв медично! деонтологй [15].
Лжарьанестезюлоги часто працюють в напру-жених виробничих умовах i лiкують непростих у клшчному сенсi пацiентiв. На здоров'я анестезю-логiв i анестезиспв впливають рiзноманiтнi шкiд-ливi чинники: фiзичнi, хiмiчнi, фiзiологiчнi та шш^ що сприяють виникненню та розвитку професiйних захворювань. Екстремальнiсть умов також обумов-лена тяжкiстю стану хворих, дефщитом часу для !х обслуговування, складними умовами працi з щлою низкою виробничих, санiтарно-гiгiенiчних та шших чинниюв [4, 16]. Виникненню професшних хвороб у лiкарiв-анестезiологiв сприяють: пщвищена чут-ливiсть органiзму, вiдсутнiсть або неефектившсть iндивiдуальних засобiв захисту, недотримання тех-нiки безпеки, санiтарних правил, недосконалють та зношенiсть медично! технжи, iнструментарiю та об-ладнання [16].
Саме тому юнують високi моральш та психофi-зичнi вимоги до особистосп лiкаря-анестезiоло-га. До таких слщ в!днести: достатнi фiзичнi якосп (фiзична пiдготовка, здатнiсть переносити значш фiзичнi навантаження) та психологiчна стшюсть; високий рiвень професiйноi вiдповiдальностi; пова-га до гiдностi та цшсносп пацiента, його автономй (незалежно вщ соцiального статусу, релiгiйних пе-реконань, нащональносп чи полiтичних поглядiв); тактовшсть та вихованiсть, стриманiсть в емоцiях; високий рiвень iнтелекту, ерудованiсть; комунжа-бельнiсть, креативнiсть, iнiцiативнiсть; критичне
ставлення до себе та оточуючих; компетентнють, умшня працювати з дiагностичною та лiкувальною апаратурою, у тому чи^ в екстремальних умовах.
Як правило, найбшьш затребуваною та адекватною моделлю стосункiв анестезiолога та пащента е патерналiстична модель, що передбачае юнування високих моральних стандартiв та принцитв у лжа-ря, особливо принципу вщповщальносп за пащен-та, що знаходиться в непритомному сташ. Жодне складне хiрургiчне втручання неможливе без анес-тезiолога, який е дуже важливою пром1жною ланкою м1ж х1рургом та пацiентом. Вш покликаний зменшувати негативнi наслiдки хiрургiчного втручання, здiйснювати монiторинг роботи основних систем оргашзму пщ час операцж
З точки зору фшософИ мiсiя лiкаря медицини критичних сташв е глибоко екзистенцiйною. Анес-тезiя, iнтенсивна терапiя та реанiмацiйнi заходи ма-ють продовжувати життя, а не затримувати смерть. Але саме тут життя людини виступае як спресова-ний, стислий час, нескшченна мить, межа мiж «до» та «тсля», мiж життям як бiологiчною детермшо-ванiстю та життям як духовним зусиллям само'Т людини, життям як суто емтричним фактом i життям як результатом людського генiя, прогресу медичних технологш, безкiнечнiстю духовних практик люд-ства.
Проте сучасний стан медицини, особливо в ор-ганiзацïï та управлшш охороною здоров'я, ство-рюе певнi труднощi як у запобпанш захворювань у пацiентiв, так i в лжуванш пацiентiв. В Украш за зразком краш бвропи проводиться реформування галузi охорони здоров'я, що стосуеться i медично1 допомоги, у тому чи^ i на госштальному етапi. Разом iз тим част змiни правлячих партiй, нестабшь-нiсть сусп1льно-полгтично1 ситуацïï, вiйна на сходi Украши стали причинами повшьного запроваджен-ня реформ i негативно вплинули на ЗСх результатив-нють [17]. Сучасний стан лiкарень, за визначенням провiдних украшських спецiалiстiв iз сощально1 медицини та органiзаторiв охорони здоров'я, характеризуемся зосередженiстю на виршенш проблем закладу, а не на задоволенш медичних потреб на-селення [18]. Подiбнi труднощi розширюють коло проблем, якi доводиться виршувати в повсякденнiй лiкарськiй дiяльностi.
Таким чином, будь-який напрямок у медициш, а особливо в анестезiологïï, вимагае виршення як вузькоспецифiчних, психологiчних, морально-етич-них, так i свiтоглядних, онтолопчних та гносеоло-гiчних фшософських проблем. Не менш важливим також е використання фглософських методiв тзнан-ня — дiалектики, системного пщходу, синергетики.
Висновки
Анестезюлопя як iнтегративний напрямок пост-некласичноТ медицини та науки спрямована на збереження особистостi пащента в його духовнш, душевнiй та тшеснш едностi. Вирiшення фшософ-ських проблем сучасно1 анестезiологïï е надзвичай-но актуальним i потребуе впровадження методiв та
^т
результапв дослiджень у сучасну медицину та фшо-софiю взагалi i бюетику зокрема.
Конфлiкт iHTepeciB. Автори заявляють про вщсут-нють конфлiкту iHTepeciB при пщштовщ дано! CTaTTi.
Список лператури
1. Юрьева Л.Н. Профессиональное выгорание у медицинских работников: формирование, профилактика, коррекция. — К.: Сфера, 2004. — 272 с.
2. Чикин С.Я. Врачи-философы. — М.: Медицина, 1990. — 384 с.
3. Круглий стш «Фшософськоi думки»: Philosophy of Mind? — Mind the Gap!// Фшософська думка. — 2016. — № 2. — C. 6-30.
4. Анестезiологiя та ттенсивна тератя: Пдручник для лi-кар^-ттерн^ та слухачis вищихмедичних навчальних закладiв III—IVр^н^ акредитаци та закладiв тслядипломног' освти. Т. 1 /Пдред. 1.П. Шлапака. — К.:Шка-Пршт, 2012. — 550с.
5. Зильбер А.П. Этюды медицинского права и этики. — М.: МЕДпресс-информ, 2008. — 402 с.
6. Тищенко П.Д. Биовласть в эпоху биотехнологий / П.Д. Тищенко. — М.: Институт философии РАН, 2001. — 178 с.
7. Запорожан В.Н., Тарабрин О.А., БасенкоИ.Л. и др. Спи-нальная анестезия при оперативном родоразрешении /Под ред. В.Н. Запорожана, О.А. Тарабрина. — К.: Старт, 2013. — 320с.
8. Moody R.A. Life after life. — N.-Y.: Bentam Books, 1975. — Р. 175.
9. Голованова I. Поняття M^^i медичног допомоги, ощнювання якостi, критери якостi // Управлшня закладом охорони здоров'я. — 2014. — № 1. — С. 40-44.
10. Ярошецкий А.И., Мамонтова О.А., Лапшина И.Ю. и др. Безопасность парентерального питания // Вестник интенсивной терапии. — 2012. — № 3. — С. 42-52.
11. Кардиоанестезиология. Искусственное кровообращение. Защита миокарда / Под ред. В.Б. Максименко. — Киев: Книга-плюс, 2007. — 244 с.
12. Безопасность пациента: Пер. с англ. / Под ред. Е.Л. Никонова. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2010. — 184 с.
13. Каллахан Д. Индивидуальное и общее благо: коммуни-таристский подход к биоэтике // Практична фiлософiя. — 2005. — № 3. — С. 81-90.
14. Зильбер А.П. Медицина критических состояний. — Петрозаводск: ПГУ, 1995. — 360 с.
15. Посадовi iнструкцii. Охорона здоров'я (Керiвники, професюнали в галу^Л лкарськог справи) (Кадри шдприем-ства)/Пашутинський 6.К. — К.: КНТ, 2005. — 356с.
16. Рибак 6.В., Марков Ю.1. Професшш шкiдливосmi в анестезологii та штенсивнт терапи//Проблеми втськовог охорони здоров 'я: Збiрник наукових праць Украгнськог втсько-во-медичног академи. — Вип. 43. — К.., 2015. — С. 356-365.
17. Бугро В.1. Стащонарна медична допомога в розви-нених системах охорони здоров'я // Укр. мед. часопис. — 2015. — № 5(109). — IX/X. — С. 59-91.
18. Пархоменко Г.Я. Лкарня штенсивног' допомоги — лжарня европейського зразка // Всник сощальног гтени та оргатзаци охорони здоров'я. — 2011. — № 2. — С. 39-41.
Отримано 20.01.2018 ■
Марков Ю.И., ПустовитС.В.
Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, г. Киев, Украина
философские проблемы современной анестезиологии
Резюме. В статье рассмотрены насущные философские проблемы анестезиологии. В современной анестезиологии важным является своевременное решение как клинических, так и других, в частности философских, проблем. Среди последних выделяют узкоспецифические, психологические, морально-этические, мировоззренческие, онтологические и гносеологические проблемы, при решении которых важно использовать философские методы познания — диалектику, системный
подход и синергетику. Анестезиология как интегра-тивное направление постнеклассической медицины и науки ориентирована на сохранение личности пациента в его духовном, душевном и телесном единстве. Решение философских проблем современной анестезиологии является чрезвычайно актуальным и соответствует требованию времени.
Ключевые слова: анестезиология; философские проблемы; личность пациента; обзор
Yu.I. Markov, S.V. Pustovit
Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Kyiv, Ukraine
Philosophical problems of modern anesthesiology
Abstract. This article deals with urgent philosophical problems of anesthesiology. In modern anesthesiology, timely solving of clinical and other problems, particularly philosophical, is important. Among the latest, we can identify highly specific, psychological, ethical and moral, worldview, ontological and gnosiological problems, in solving which it is important to use philosophical cognitive methods — dialectics, system approach,
synergetics. Anesthesiology, as an integrative direction in the post-non-classical medicine and science, is focused on preservation of patient's personality in its internal, mental and physical unity. Solving philosophical problems of modern anesthesiology is extremely relevant and meets the requirements of time. Keywords: anesthesiology; philosophical problems; patient's personality; review
