Філософія економічних систем у науковій спадщині Івана Франка Текст научной статьи по специальности «Право»

УкраТнський державний лкотехшчний унiверситет

УДК 330.342: 303.725.2 Проф. Б.В. Кульчицький, д-р екон. наук -

Львiвський НУ M. 1вана Франка

Ф1ЛОСОФ1Я ЕКОНОМ1ЧНИХ СИСТЕМ У НАУКОВ1Й СПАДЩИН1 1ВАНА ФРАНКА

На 0CH0Bi аналiзу економiчно-фiлософських праць 1вана Франка висв^лено погляди видатного украшського мислителя на проблеми людсько'1 дiяльностi, еконо-мiчних систем суспiльства, суспiльно-економiчного прогресу та його закономiрнос-тей. Автор обгрунтовуе думку про актуальнiсть i конструктивнють економiчних iдей 1вана Франка на порозi ХХ1 ст.

Ключов1 слова: економiчнi системи, методологiчнi пiдходи, системш трансформаций порiвняння економiчних систем.

Prof. B. V. Kul'chyts'kyi - Lviv National University after Ivan Franko Philosophy of economic systems in scientific heritage of Ivan Franko

On analysis base of economic-philosophical Ivan Franko transactions elucidated the looks of remarkable Ukrainian thinker on problems of human activity, economic society systems, social-economic progress and his conformities to natural laws. Author substantiate thought about actuality and constructive of economic Ivan Franko ideas on threshold of ХХ1 a.

Keywords: economic systems, methodological approaches, system-formatted transformations, comparisons of economic systems.

Серед найпом^шших постатей украшсько1" економiчноi думки кшця Х1Х - початку ХХ ст. належне мюце посщае видатний мислитель 1ван Франко. Традицшним е сприйняття 1вана Франка як письменника, поета, литературного критика i громадського д1яча. Проте ця постать настшьки колоритна й багатогранна, що маемо вс тдстави говорити про Великого Каменяра як про вченого, науковця европейського р1вня i масштабу, який, будучи енцик-лопедичним розумом своеi епохи, добре знав основш напрями у розвитку економ1чно].', фшософсько1" та соцiологiчноi науки. Перу 1вана Франка нале-жить цша низка фундаментальних дослiджень з фшософи економiки, еконо-мiчноi ютори, полiтичноi економii, теорii економiки, економiчноi та загально!" соцiологii. У сво1'х працях вчений висвiтлюе багато рiзноманiтних проблем

методологи економiчноl науки, а також теори i практики сощально-економiч-ного розвитку. I коли узагальнити основнi ще! статей мислителя, присвяче-них з'ясуванню економiчних вiдносин у суспiльствi, то, мабуть, можна ствер-джувати, що головними наскрiзними проблемами його науково! спадщини е проблеми людини, И дiяльностi, фшософи економiчних систем сустльства, суспiльно-економiчного прогресу, пошук закономiрностей еволюци суспшь-ства та рушiйних сил економiчного розвитку [1].

1ван Франко, дослщжуючи у працi "Наука i И взаемини з працюючими класами" предмет i мiсце економiчноl теори у системi наук, И практичне зна-чення у суспiльствi, лопчно виходить на проблеми людини, пращ, людського щастя та штеграци наукового знання навколо економiчноl науки. З цього приводу вш пiдкреслюе: "...сусшльна економiя, тобто наука про сусшльне господарство ... е найважчою i найважливiшою з усiх, якi ми шзнали дотепер, тому що дослщжуе мiж iншим причини злиднiв i багатства людей; вчить про працю, про плоди працi та !х розподiл; одним словом, показуе нам життя людини в И щоденнш повнiй сферi iз вЫма И потребами. Для свого пояснення вона потребуе всiх iнших наук, а вони повинт 1й служити матерiалом. I тшь-ки наскшьки яка наука мае з нею зв'язок, настiльки й можна таку науку нази-вати корисною. Безперечно, ця наука (сусшльна економiя) мае найбшьше значення для працюючих клаЫв, бо вчить, що единою основою людського щастя i добробуту е праця" [4, с. 37-38].

Вважаючи остаточною метою науки людину та И благо, украшський мислитель роздумуе про суть науки та И взаемозв'язок з працею у контекст людсько! дiяльностi, спрямовано! на осягнення щастя: " .. .справжня наука повинна сповняти двi неодмiннi умови: вчити нас шзнавати закони природи i вчити користати з цих закошв, уживати !х у боротьбi з тiею ж природою. До того ж е двi сторони науки: знання i праця - праця, звичайно, корисна пере-дуЫм для загалу, а вже по^м i для само1 працюючо! людини. Людина спо-конвiку прагне до одте! мети - до щастя. Того щастя вона досягне аж тода, коли наука i праця зшлються до не1 воедино; коли всяка И наука буде корисною працею для сустльства; а всяка праця буде виявом И розвинуто! думки, розуму, науки. I народи тшьки тодi зможуть досягнути щастя i свободи, коли вс будуть вченими пращвниками, тобто коли кожний буде розвинутий розу-мово, по можливост якнайвсебiчнiше, i коли кожен буде у змозi використо-вувати сво! сили на добро загалу i на добро свое власне" [4, с. 32-34].

Проблема людини розкриваеться у науковш творчост 1вана Франка у контекстi економiчноl системи суспiльства, на основi аналiзу суспшьно-еко-номiчного прогресу, пошуку його об'ективних закономiрностей та рушшних сил. Вчений у сво!й економiчнiй фшософи акцентуе увагу на дiяльнiй приро-дi людини. Про це йдеться у пращ "Поза межами можливого", де 1ван Франко розглядае суспшьно-юторичний процес як еволюцшний, поступальний розвиток, що вiдбуваеться за об'ективними законами, а людину оцiнюе як суспшьну iстоту, котра е суб'ектом пiзнання, дiяльностi, творчого перетво-рення свггу i само! себе. При цьому застосовуеться системний метод дослщ-ження i обгрунтовуеться iдея про соцiальну активнiсть як основу безмежного

6. Освпянсьш проблеми вищоТ школи

361

Украшський державний лкотехшчний унiверситет

розвитку цившзаци у ïï eKOHOMi4HOMy i духовному вимiрах: мЦiла iсторiя на-шо1 цивiлiзацiï, MaTepianbHOÏ i духовноï, се не що шше, як постепенне, систе-матичне i ненастанне вщсування, вiддaлювaння границь неможливого. Те, що було неможливе нашим предкам, вщ чого ïx руки i ïx думки вiдскaкувaли, як вiд скляноï гори, се для нас показуеться зовсiм можливим i нaвiть взглядно легким до виконання" [4, с. 277].

У пращ "Ми^ о еволюци в ютори людськостi" 1ван Франко обгрун-товуе власну концепщю економiчного i соцiaльного прогресу, виходячи i3 за-гaльноï теорiï еволюци, яку мислитель розумiе як xвилеподiбний процес, що мае мiсце i у природ^ i у суспшьствь З цього приводу вiн зазначае: "В понята еволюци мютяться поруч себе i понад собою два супротивш процеси: поступ наперед i поступ назад. Поступ наперед е проявою первюною, переважаючою i нормальною: поступ назад - проявою шзшшою i хворобливою" [4, с. 129].

Оскшьки на початку ХХ ст. ще був популярним марксизм, то не дивно, що украшський мислитель був глибоко обiзнaний з щею теорiею. Вiн будуе свою економiчну концепцiю людини i суспiльствa, часто полемiзуючи з iдеями К. Маркса, Ф. Енгельса. Бшьше того, 1вану Фрaнковi, як справжньому генiевi науки, прозорливому вченому вдалося розкрити внутршш теоретичнi супе-речностi i довести неспроможшсть цього вчення за багато десятюв рокiв до того, коли сама практика втшення цiеï теорiï показала ïï економiчну неефектив-нiсть i полiтичну aнтигумaннiсть. З'ясовуючи рушiйнi сили суспшьно-еконо-мiчного прогресу, 1ван Франко пiддaе критицi марксистську щею про класову боротьбу як рушш iсторiï людства. Вчений шукае ключ до розкриття проблеми людини, глибинного сенсу фшософи економiчниx систем сустльства i за-перечуе економiчний детермiнiзм, фaтaлiзм, називаючи рушшними силами економiчного i соцiaльного прогресу комплекс фiзичниx i духовних потреб людини. Про це йдеться у фундаментальны пращ "Що таке поступ?" (1903 р.), яка стала спрaвдi епохальною у становленш i розвитку вiтчизняноï теорiï еко-номiчниx систем сустльства, застосуванш цивiлiзaцiйниx критерiïв до ощнки прогресу людства. Розкриваючи мехашзм прогресу цивiлiзaцiï, 1ван Франко зазначае, що, по-перше, ".не весь людський рщ поступае наперед.", по-дру-ге, ".поступ не йде рiвно, а якось хвилями.", по-трете, ".той поступ не держиться одного мюця, а йде, мов буря, з одного краю до другого, лишаючи по часах оживленого руху пустоту та занепад" [4, с. 309]. У цш же пращ украшський мислитель на основi теоретичного aнaлiзу "Енгельсовоï нaродноï дер-жави" приходить до висновку, що така "народна держава" не витворила б раю на земл^ а була б у кращому рaзi великою перешкодою для справжнього пос-тупу, економiчного i сощального прогресу [4, с. 328].

Аргументована критика марксистсь^' концепци еволюцiï економiч-них систем сустльства, прогресу людства мютиться у пращ "Питання жолуд-ка й питання прав полггичних". 1ван Франко вважае, що шдхщ К. Маркса до проблеми переходу вщ одного суспшьного ладу до наступного дещо спроще-ний, нaвiть фантастичний. Наш вчений пише, що марксисти ".говорили про якийсь остаточний, майже елементарний переворот, коли розвш кaпiтaлiзму дiйде до того ступеня, що весь каштал буде сконцентрований в руках нечис-

ленних власниюв, а цiлi маси народу будуть вивласненi та зiпхненi в ряди пролетарiату, але разом iз тим зорганiзованi та усвiдомленi, готовi до зреаль зування соцiалiстичного щеалу. Що й ся концепцiя будущого розвою грiшила деякою фантастичнiстю, не беручи в рахунок деяких важних сторш людсько! природи та юторичних традицiй, се тепер не шдлягае сумнiвовiм [3, с. 226].

Проблема людини розкриваеться 1ваном Франком у контекст взаемо-ди економiчного i соцiального, економiчного i нацiонального аспеклв прог-ресу. На вiдмiну вщ марксистiв, якi вважали нацiональне питання другоряд-ним, украшський мислитель придшяе йому велику увагу. Тут можна говори-ти про деяку еволющю поглядiв 1вана Франка. Виступаючи спершу як феде-ралiст, послiдовник М. Драгоманова, 1ван Франко зрештою приходить до висновку, справедливють якого шдтвердить iсторiя, що вiн насамперед укра-!нець, а вже потiм сощал-демократ. Тобто йдеться про деяку св1тоглядну тра-дицiю пошуку науково! iстини в дiлянцi украшсько! духовност з окреслен-ням 11 самобутньо! цiнностi, яка е традицiею шзнання народом самого себе, неодноразово перервана в ютори через втрату укра!нських соцiонормативних структур [2, с. 19].

Шдсумовуючи висвiтлення проблеми людини, закономiрностей тран-сформаци економiчних систем суспшьства у науковiй спадщинi 1вана Франка, можемо стверджувати, що вш е одним з найвидатшших украшських сощаль-них фiлософiв та економiстiв, який зумiв органiчно синтезувати здобутки европейсько! економ1чно! науки i досягнення в1тчизняно! економ1чно! культу-ри. При цьому йому, палкому патрiоту Укра1ни, вдалося зберегти виваженiсть науковця, об,ективнiсть економiчного аналiзу, що дае пiдстави говорити про 1вана Франка як про нащонального генiя i, водночас, мислителя европейсько-го, свiтового рiвня i масштабу, свiточа суспiльно-економiчного прогресу.

Л1тература

1. Кульчицький Б. Ф1лософ1я економ1чно'1 ютори Укра!ни 1 становлення нащональ-но! економши// Укра!на на шляху до ринку: Вюник Льв1в. ун-ту. Сер. економ1чна. - Льв1в: Свгг, 1998, , вип. 28. - С. 29-32.

2. Кульчицький О. Основи фшософи 1 фшософ1чних наук. - Мюнхен-Льв1в: УВУ, 1995. - 164 с.

3. Франко 1.Я. З1брання твор1в: У 50 т. - К.: Наук. думка, 1985, т. 44. - Кн. 2. - 767 с.

4. Франко 1.Я. З1брання твор1в: У 50 т. - К.: Наук. думка, 1986, т. 45. - 574 с.

УДК330.83 Доц. О.С. Вербова, канд. екон. наук - Львiвська КА

НАЦ1ОНАЛЬНЕ АГРАРНЕ ПРОСВ1ТНИЦТВО ТА ШК1ЛЬНИЦТВО У ЗАХ1ДН1Й УКРА1Н1 ВПРОДОВЖ 1848-1944 РОК1В

Проанал1зовано основш етапи майже стол1тнього поступу захщноукрашського аграрного иросв1тництва та шкшьництва (1848-1944) як оргашчно! складово! наць онально-шституцшно! самощентифшаци.

Ключов1 слова: нащонально-шституцшно! самощентифшащя, захщноукра-шське аграрне иросвiтництво та шкшьництво.

6. Освiтянськi проблеми вищоТ школи

363