CC BY
60
АКТУАЛЬШ ПИТАНИЯ Ф1ЛОСОФСЬКО1 АНТРОПОЛОГИ
УДК 7.011.3
С. А. МАЛЕНКО1*, А. Г. ИЕКИТА2*
1 *Иовгородський державний унгверситет 1меш Ярослава Мудрого (Великий Новгород, Росш), ел. пошта [email protected], ORCID 0000-0003-4828-0171
2*Новгородський державний унгверситет 1меш Ярослава Мудрого (Великий Новгород, Росш), ел. пошта [email protected], ORCID 0000-0002-9254-2901
Ф1ЛЬМИ ЖАХ1В У НЕСВ1ДОМИХ АНТРОПОЛОГ1ЧНИХ СТРАТЕГ1ЯХ Б1ОВЛАДИ
Мета. Стаття присвячена розгляду фшьм1в жах1в як форми антрополопчно! кризи масово! культури, як1 породжують специф1чш сенси та об'ективуються у способах контролю та управлшня сустльством спожи-вання, а також виступають несввдомими щеолопчними мед1аторами мультикультурал1зму та глобал1заци. Теоретичний базис. Основним робочим шструментар1ем для анал1зу фшьм1в жах1в виступае метод юторич-но! ампл1ф1кацп, розроблений К. Г. Юнгом, як основа для проведения пор1вняльного анал1зу символ1чних 1нтерпретацш культурних реальностей, юнуючих, як 1 традищя американських фшьм1в жах1в, одночасно в р1зних сферах людського буття. На цш шдстав1 автори пропонують власну методолопчну стратегш аналь зу ф1льм1в жах1в, доповнюючу теоретичний потенщал юнпанства методолопчними напрацюваннями марксизму 1 неомарксизму, яку умовно можна назвати "юнгомарксизмом". Вона в1др1зняеться спрямовашстю 1 зм1стом штепретацш соцюкультурних явищ, сутшсть яких розглядаеться у контексп взаемоди сощальних 1 архетитчних сенав буття людини 1 сустльства, а також дозволяе вияляти латентш, несввдом1 тенденцп виникнення 1 функцюнування сощальних шститупв. При такому шдход1 ф1льми жах1в не т1льки е шститу-тами виробництва 1 впровадження страху в споживчому сусшльств1, але й е бютично! основою управл1ння на вах р1внях сощально! комушкацп. Наукова новизна. Ф1льми жах1в ютотно впливають на суспшьство споживання на основ1 особливо! м1фологи, в як1й субл1муються ман1пулятивно-пропагандистськ1 методи формування та трансляци сучасно! влади. А поява жанру фшьм1в жах1в в американському та свгговому кь нематограф1 означае вщмову в1д модел класично! полгшчно! влади, засновано! на сакрал1заци та рацюналь заци персонального авторитету 1 ф1зичного примусу. Рефлекс1я над творами цього жанру дозволяе зрозумгга бютичт мехашзми машпуляцп сощальним простором 1 констатувати формування бювлади як нового яшс-ного стану сощального управлшня. Висновки. Антрополопчна модель фшьм1в жах1в концентруеться в та-к1й максимг страх споживае людину, людина споживае страх, а бювлада споживае як суб'ектш споживання страху, так 1 весь, пронизаний терором, контекст !х соцюкультурно! комушкацп. Тому фшьми жах1в е про-дуктивним засобом вдеолого-пропагандистського зараження та подальшо! деформаци 1 споживчого замь щення ментального ядра шших культурних традицш.
Ключовi слова: ф1льм жах1в; масова культура; вдеолопя; м1фолопя; архетип; страх; субл1мащя; бювлада; замщення культурних традицш; суспшьство споживання; антрополопчна криза
Вступ
Експаная голл1вудсько'1 художньо! кшопродукцп мае не тшьки очевидний просв1тни-цький 1 св1тоглядний ефект, але й несе потужний заряд пропаганди 1 управлшня. Вш базу-еться на несвщомому запозиченш 1 котюванш типових захщних зразюв поведшки, споживання 1 профшю повсякденносп, яю у сукупносп представляють культурш та екзисте-нцшш смисли вестершзованого св1ту. Под1бна ситуащя провокуе розмивання базових культурних щнностей на тл публ1чно! тдтримки "загальнолюдських", глобалютичних тренд1в. Це ставить тд загрозу культурну пам'ять, нащональну щентичшсть 1 державний суверештет, як1 в умовах сучасного багатополярного св1ту е не менш щнним катталом, шж сировинш ресурси та вшськова мщь.
Переачний обиватель виявився заручником споживчого комфорту, який, особливо в перюди останшх св1тових криз, виразно оголив екзистенцшну порожнечу мехашчно за-позичених вестершзованих м1фолопчних матриць. Саме емоцшне переживання ще! ан-
тpoпoлoгiчнoï пopoжнeчi пepeтвopилo жаx в "пoвнoважнoгo пpeдcтавника" cyтнocтi лю-дини в нecтабiльнoмy coцiальнoмy i кyльтypнoмy пpocтopi cyчаcнoгo cвiтy.
^му мiфoлoгiя гoллiвyдcькoï xoppop-cюжeтики cпoчаткy взяла ^pc на пiдпopядкy-вання да тiльки '^comí" та "маcoвoï" кyльтypи, алe пpактичнo вcьoгo дocтyпнoгo мeдiа-пpocтopy, включаючи нoвиннi, наyкoвo-пoпyляpнi пepeдачi, кoмп'ютepнi iгpи та coцiальнi мepeжi. В цiй ситуаци cлiд кoнcтатyвати вiдcyтнicть налeжнoгo piвня пpoфeciйнoï гумань таpнoï peфлeкciï над фiльмами жаxiв, якi eвoлюцioнyвали з андeгpаyнднoгo на^ямку амe-pиканcькoгo кiнeматoгpафy в cпpавжнiй мeйнcтpiм заxiднoï маcoвoï кyльтypи. Ц нe тшь-ки нe с^ияе poзyмiнню ocнoвниx тeндeнцiй тpанcфopмацiï сустльства cпoживання та йo-гo антpoпoлoгiчнoгo фyндамeнтy, алe й пoбiчнo пoтypаe глoбалiзацiйнiй, агpecивнiй, ^eo-лoгiчнiй e^raTOn, яка нeoдмiннo пpиxoдить pазoм з ним у пpocтopи iншиx кyльтypниx тpадицiй.
Мета
У cтаттi аналiзyeтьcя cмиcлoвe, антpoпoлoгiчнe ядpo фiльмiв жаxiв як зашбу кoнтpoлю та yпpавлiння cycпiльcтвoм маcoвoгo cпoживання, мexанiзмy йoгo cyблiмацiï в pамкаx iдeoлoгiчнoï e^raTOn, щo здiйcнюeтьcя пiд гаслами мyльтикyльтypалiзмy та глoбалiзацiï, i cпpямoвана на витюдання кoнкypyючиx coцioкyльтypниx тpадицiй no вcьoмy cвiтy.
Виклад основного матерiалу
Poзвитoк xoppop-кyльтypи в XX i ocoбливo на пoчаткy XXI cтoлiття дoзвoляe визначи-ти ключoвi антpoпoлoгiчнi тpeнди заxiднoï цившзацп та ocoбливocтi ïï iдeoлoгiчнoгo впливу на людcтвo в цiлoмy. Ïï cимвoлoм стае "жаxливий" кiнeматoгpаф, який пoчав cвoe фopмyвання з бoязкиx i oбepeжниx otpo6 визначити, щo ж такoгo таeмничoгo i нeзpoзyмi-лoгo здатна пpинecти кoжнoмy глядачeвi i вcьoмy людству пoдiя, названа бpатами Люм'ep "Пpибyття no'1'зда на вoкзал мicта La ciotat" 1896 p. Згoдoм, пoява piзниx пiдвидiв цьoгo пoпyляpнoгo жа^у дoвeла йoгo гeнeтичний зв'язoк з маcoвoю кyльтypoю, в якiй вiдoбpа-жаеться та вiдтвopюeтьcя нoва "антpoпoлoгiя", а cамe: фiзioлoгiчнi, peфлeктopнo-cxeматичнi вiднocини людини з навкoлишнiм св^м. Ïx oбpазнe вiдoбpажeння в xoppop-кiнeматoгpафi е iлюcтpацieю жаxливoï iдeoлoгiчнoï eкcплyатацiï чyттeвo-eмoцiйнoï ^^o-ди людини, адpeналiнoвий пoтeнцiал яш'1' здатний надшда, а мicцями й нeзвopoтнo заглу-шити "гoлoc poзyмy".
Знакoм ocтатoчнoï пepeмoги нecвiдoмиx, iдeoлoгiзoваниx пoчyттiв над pацioнальнicтю в XX cтoлiттi виступив слешер - жа^, щo базуеться на шoкyючoмy пpeпаpyваннi oбpазiв пpиpoди, людини i cycпiльcтва. Кpивавi бшш на багатo дecятилiть стають ocнoвним лeйт-мoтивoм фiльмiв жаxiв, щo, вoднoчаc, е пpичинoю пocтyпoвoгo задападу глядацькoгo ш-тepecy дo ниx. Однак у 60-90-тi poки минyлoгo cтoлiття xoppop-кiнeматoгpаф нeнадoвгo "вiдвiдye" peфлeкciя з пpивoдy пpичин i наслщюв тиx дecтpyктивниx eмoцiйниx cтанiв, над якими у пepшy пoлoвинy ХХ стшття oбиватeль лишe ipoнiзyвав. Cамe в цeй пepioд xoppop-кiнeматoгpаф пepeтвopюeтьcя в cepйoзний i вдумливий вид миcтeцтва, який акти-внo кoнкypye з пiдгoтoвлюванoю вiдпpавитиcя "на стокт" кiнoклаcикoю. Иа дeякy мить здалocя, щo ceнc наpeштi змiг пpoклаcти co6í шляx i кpiзь щ "багpянi piки". Пpoтe пoчатoк нoвoгo тиcячoлiття, як цe нe дивнo, пoвepтаe в пpocтip маcoвoï кyльтypи жopcтoкий i ^и-вавий слешер з йoгo чиcлeнними жанpoвими ваpiацiями (сплеттер, гор, вуменгор, горно, ерогуро, треш, кемп, вамп тoщo). Ц нeoдмiннo свщчить пpo пoчатoк нoвoгo eтапy кopпo-pативнoгo та iдeoлoгiчнoгo poзшаpyвання сустльства маcoвoгo cпoживання та icтoтнoгo
збiльшeння маcoвoï дoлi витicнeнoï агpeciï i дecтpyктивнocтi. Пoказoвo, щo ниш кoжeн oкpeмий пiджанp cлeшepа вжe пpeтeндye на власну iдeoлoгiчнy cамocтiйнicть. Вiдтeпep цифpoвe кiнo, з дамислимими pанiшe тexнoлoгiчними мoжливocтями i om^o-пopнoгpафiчним вyайepизмoм, намагаеться пepeкoнати oбиватeля, щo йoгo ocнoвнe за-вдання - завжди пepeбyвати мiж життям i cмepтю - на cамoмy гpeбeнi ocтанньoï жаxливoï eмoцiï. Як i два тиcячoлiття тoмy, на св^анку eвpoпeйcькoï цившзацп, pядoвий члeн "ма-coвoгo cycпiльcтва" напoлeгливo вимагае вщ влади "xлiба i видoвищ". Иeoзбpoeним oкoм пoмiтнo, щo той oбиватeль-cпoживач, який oтpимав, на думку Лopeнcа (Lawrence, 2016), "впeвнeнicть у cвoïй здатнocтi впopатиcя з нeбeзпeчним cвiтoм" (p. 169), та xoча б oдин pаз cпpoбyвав cаcпeнc-дpайв, пepeтвopив cпoживання cмepтi i cтpаждань в найвищу тoчкy cвoгo "ocoбиcтicнoгo poзвиткy". Кyльтypа eкpаннoгo жаxy стала дieвoю i eфeктивнoю ма-нiпyлятивнoю тexнoлoгieю i в кpивавoмy шoy, щo тpиваe нecкiнчeннo, пpиpiвняла жадаш видoвища дo eдинo мoжливoгo cпpавжньoгo "xлiба". Дo тoгo ж, пoдiбний мeдiйний "шабаш" cпpаглиx тш пocтiйнo пpиcмачyeтьcя адpeналiнoм, надлишoк яшго пpocтo фiзioлoгi-чнo нe ^ипускае нe тiльки пpиcyтнicть cвiдoмocтi, алe i бyдь-якoï poзyмoвoï дiяльнocтi взагаль Mинyлe ХХ cтoлiття вce ж залишилo пicля ceбe пpиклади вдyмливoгo аналiзy дpаматичниx i пoгpаничниx сташв людини та кyльтypи. Moжна сказати, щo cамe xoppop-кiнeматoгpаф був oдним з нe багатьox видiв cyчаcнoгo миcтeцтва, в якoмy пoчала пpoдyк-тивнo ocвoюватиcя i пoпyляpизyватиcя тeopeтична спадщина заxiдниx антpoпoлoгiчниx, eтнoгpафiчниx, пcиxoлoгo-coцioлoгiчниx, фiлocoфcькo-кyльтypoлoгiчниx шкiл, пpавда, в дeщo eкcтpавагантнiй xyдoжнiй фopмi, далeкiй вiд акадeмiчниx тpадицiй.
Кpiм того, на вщмшу вiд бiльшocтi iншиx видiв дyxoвнoï дiяльнocтi cамe xoppop-жа^ cпpoбyвав пpeдcтавити наyкoвi нoвацiï гyманiтаpiïв piзниx ^шн i наyкoвиx на^ямив у наoчнiй, oбpазнiй фopмi, дocтyпнiй для cпpийняття мiльяpдiв людeй. Tаким чинoм, ми вcтанoвили нe тшьки нeминyщy актyальнicть i надзвичайну гнучкють гyманiтаpнoгo знан-ня, алe й oнтoлoгiчнy, кyльтypoтвopчy та антpoпoлoгiчнy мiciю фiльмiв жаxiв як пpocтopy pern^pra^'í i збepeжeння базальниx, аpxаïчниx ^нав icнyвання людини i цившзацп. Ки-даючи peтpocпeктивний пoгляд бiльш, шж на cтoлiтню icтopiю фiльмiв жаxiв, нe мoжна нe вiдзначити, щo cамe ïм вдалocя впpoвадити в ^ocrip cyчаcнoï маcoвoï кyльтypи нагальну нeoбxiднicть пoвcякдeннoï peфлeкciï над жаxoм як oдним з фyндамeнтальниx экзистенща-лiв людини, яка, на думку Д. ^мма (Komm, 2012), "бoïтьcя cамoï ceбe, чyдoвиcьк, якi да-pexoвyютьcя у бeзoдняx влаcнoï душГ' (p. 55). Цiлкoм мoжливo, щo пpoцec навчання людини пepeживанню та пpoдyмyванню такoгo iнтимнoгo пoчyття як власний i кoлeктивний cтpаx щe тiльки poзпoчавcя, аджe iдeoлoгiчнi наcлiдки тиcячoлiтньoгo панування xpTOra-янства пpoдoвжyють впливати на уми i дyшi заxiдниx oбиватeлiв. Дiйcнo, в пpoблeматицi xoppop-icтopiй як у гpаняx дiамантy вiдoбpажаeтьcя вся нeocвoeна людcтвoм бoязливicть "тeмниx" cтopiн влаcнoï натypи. Пeчepнi часи та пoxмype Cepeдньoвiччя, пoлювання на вiдьoм бyдь-якиx eпox, багаття ш^зицп i пepeмoжна xoда науки, бopoтьба з iнoвipцями i викopiнeння влаcниx гpiшникiв, кoлoнiальнi заxoплeння i пipатcтвo, мicioнepcькe завзят-тя i кoшмаp eтнiчниx чиcтoк, жаx cвiтoвиx вoeн i муки аcтpoфoбiï - вci цi тeми да pаз ставали пpeдмeтoм наyкoвoгo i xyдoжньoгo ocмиcлeння. Пpoтe багато в чoмy завдяки cамe фшьмам жаxiв i cфopмoванoï ними бioтикo-пpoпагандиcтcькiй дoмiнантi ми на зopi тpe-тьoгo тиcячoлiття цивiлiзoванoï icтopiï людства cпocтepiгаeмo паpадoкcальнy каpтинy. Жаx як ocнoвний пepcoнаж xoppop-кiнeматoгpафy, cпpияe пoвнoцiннiй iнcтитyалiзацiï са-дoмазoxiзмy, який у виглядi насильства, ceкcyальниx збoчeнь, тopтyp, cтpат, канiбалiзмy, нeкpoфiлiï, кoпpoфiлiï, мeтамepoфiлiï (тяга дo poзчлeнyвання тiл) пepeтвopюeтьcя у дoмi-нуючу антpoпoлoгiчнy, ecтeтичнy цiннicть i cамoдocтатню iдeoлoгiчнy кoнcтантy. Щo
ж поробиш, якщо постмодершстська культура настшьки "витонченими" способами тран-сформувала щеали прекрасного? 1рошзуючи над класичними зразками краси, фшьми жа-х1в ось вже бшьше стшття виступають в авангард1 щеолопчно! рев1зи европейсько! куль-тури. Вони устшно опонують постмодершстськш штерпретаци розкош1 1 пишносп, пред-ставлених гламуром, у кожнш жахливш ютори здшснюючи ритуальне заклання цих уяв-них щеал1в 1 показуючи обивателям дорогу до розумшня справжньо! сутносп прекрасного. У той же час у дисциплшарному простор! сучасно! культури виявилося, що саме фшьми жах1в кр1м свое! "дозвшьно!" функци виконують ще й першорядну мю1ю со-щашзацп.
Однак це вщбуваеться тшьки в тому випадку, якщо ним за допомогою образу Антигерою вдаеться спонукати людину подивитися в оч1 своему страху, 1 в потужному емоцш-ному порив1 зробити реальш кроки до його усвщомлення, а значить, 1 почати рух назу-стр1ч самому соб1. В ус1х шших випадках, стаючи пропагандистським рупором, хоррор-щеолопя фактично перетворюеться в медшний, антрополопчний та бютехнолопчний ресурс влади. Як не дивно, але саме фшьми жах1в здшснили серйозний образно-символ1чний ребрендинг класичних 1 нов1тшх тренд1в сощал-дарвш1зму, вщ якого офщшна пол1тика 1 наука давно дистанщювалися. Саме щея бюлопчно сильно! особи, яка претендуе на то-тальне панування над ус1ма шшими людськими оргашзмами та !х спшьнотами, стае про-вщним антрополопчним трендом будь-яко! под1бно! кшооповвд. Не гребуючи шякими засобами 1 лопчними прийомами для виправдання 1 впровадження свое! життево! стратеги, така особина на своему шляху ф1зично усувае будь-яких конкуренпв, розчищаючи проспр для об'ективацп та сощал1заци "джентльменського набору" сво!х "основних ш-стинкпв". Провщна ж щеолопя под1бно! хоррор-стратеги полягае в тому, що Антигерою, який в1тал1зуе св1т "мертвих" поколшь, щей 1 традицш, доводиться реально, майже само-тужки протистояти споживчому Танатосу св1ту "живих". Так фшьми жах1в протягом ус1е! ютори свого становлення демонструють людству панораму жорстоко! 1 криваво!, символь чно! битви поки ще "невоскресших мертвих" з так 1 "неожившими живими". Тому Антигерой стае таким схожим на Чар1вника з1 знаменито! п'еси С. Шварца (Shvarts, 2005), який вигукуе: "Рад1ю! Милуюся на свою роботу. Людина з мертвого каменю зробить статую -1 пишаеться пот1м, якщо робота вдалася. А тди-но з живого зроби ще бшьш живе. Ось це робота!". Саме це змушуе споживача зануритися в архетитчне джерело свого ества, по-чутпв та свщомосп.
Таким чином, бютехнолопчна привабливють фшьм1в жах1в для влади полягае в тому, що активно та повсюдно пропагований ним соматичний дискурс обивател1в-споживач1в редукуе 1 без того витюнеш !х духовш зд1бносп 1 базов1 штелектуальш навички до най-бшьш елементарних ф1зюлопчних реакцш на будь-як комушкативш еманаци сощального середовища, як рефлекторно сприймаються ними як агресивш. Така форма сощально! комушкаци бювлади 1 обивател1в практично повшстю швелюе як юторичний досвщ, так 1 культурно-антрополопчну традищю взагал1, оскшьки будь-яка людина в рамках под1б-ного дискурсу юнуе як атомарна субстанщя, буття яко! визначаеться виключно страхом 1 жахом. М. Фуко (Рико, 1996) цшком справедливо вважае, що "ця бю-влада була, без сумшву, необхщним елементом у розвитку каттал1зму, який м1г бути забезпечений лише щною контрольованого включення тш в апарат виробництва 1 через тдгонку феномешв народонаселення до економ1чних процеав" (р. 244).
I не дивно, що в такому сощальному середовищ1 тероризм, як форма шдивщуального або нав1ть колективного протесту проти владного насильства отримуе статус постшного офщшного пол1тичного опонента бювлади, перетворюючись у 11 сакральну дев1антну
"Tiнь". Пoдiбна cитyацiя pyйнye спад^емтс^ пoкoлiнь, яка yocoблювалаcь живими батьками, щo, з мipкyвань А. ^кити (Nekita, 2017), "були бeзпocepeднiм пpикладoм вт^н-ня аpxeтипiчнoï гаpмoнiï" (p. 22); знищуе зв'язoк чаав, кoнcтитyюючи антpoпoлoгiчнy i coцioкyльтypнy cингyляpнicть люд^^ ocoбини, ^yTOï в coцioкyльтypнoмy пpocтopi паpoкcизмoм жаxy. Cпpавдi, cфopмoвана, в тoмy чиcлi за бeзпocepeдньoï yчаcтi фiльмiв жаxiв, бioвлада тpанcфopмyвала yявлeння пpo coцiальний гeнeзиc i кoнкpeтниx cyб'eктiв насильства i cмepтi, щo складалися cтoлiттями.
Иа тл тpадицiйнoгo cпocoбy життя, щo тpагiчнo pyйнyeтьcя, заxiдний oбиватeль oc^-тoчнo вiдкинyв iдeю натypальнoгo типу панування, poзчаpyвавcя в peлiгiï i пoceлив ceбe в нoвoмy мicцi - мют^ ^ш^^нци цивiлiзoванoгo, iмпepcькoгo тлyмачeння cyтнocтi лю-дини i суспшьства. Вiдтeпep, як вважае V. McCollum (2016), в "eпoxy мicькoгo cтpаxy i мь cькoгo тepopизмy" (p. 4), мeгапoлic назавжди пpивлаcнюe co6í пpавo називатися антpoпo-лoгiчними пpocтopами peалiзацiï люд^^ пpиpoди i ocepeдками кyльтypи. Cлiд зазначи-ти, щo мicта, ocoбливo в бypжyазнy eпoxy, надають мoжливicть poзyмiння наpocтаючoï вщ cтoлiття дo cтoлiття тeндeнцiï заxoплeння кyльтypи нeпpиpoдним, штучним, ^ora^^o-дним i збoчeним.
Цi наcтанoви знайшли яcкpавe вiдoбpажeння в кiнeматoгpафi, який, вжe з cамoгo пoча-тку cвoгo пepeмoжнoгo завoювання планeти, ^агнув зoбpажyвати внyтpiшнiй cвiт мсьте-го oбиватeля як пpocтip наpocтаючoгo eкзиcтeнцiальнoгo шoкy i ecкалацiï тpагeдiï. Aлe якщo пepша пoлoвина ХХ стшття oзнамeнyвалаcя пoявoю кiнooбpазiв, в якиx фшсували-ся пepeважнo аcoцiальнi та маpгiнальнi мoдeлi пoвeдiнки, тo тсля Дpyгoï Cвiтoвoï вiйни i ocoбливo напpикiнцi 80-x poкiв, зoбpажeння людини i cepeдoвища ïï пpoживання пoчинаe cпиpатиcя на ecтeтикy cмepтi i тoтальнoï катаcтpoфи. Cамe в дай пepioд тpилep набувае ocoбливe coцioкyльтypнe звучання, пiдминаючи пiд ceбe iншi жанpи кiнeматoгpафy, якi щe зoвciм нeдавнo пpoдyктивнo фyнкцioнyвали. А пoчатoк нoвoгo тиcячoлiття ввoдить в ecre™^ тpилepy вce бiльш pyйнiвнi мoтиви, пoвoлi навчаючи глядача "iгнopyвати cтpаx" (Pendery, 2017, p. 147) та наcoлoджyватиcя абcypднicтю i бeзвиxiддю нecкiнчeннoгo cтpаждання вce бiльшoï кiлькocтi людeй. Toмy вoцаpiння фiльмiв жаxiв з ïx piзнoманiтни-ми пiдвидами, свщчить пpo фактичну cфopмoванicть нoвoгo типу кyльтypи, щo oтpимала назву "пocтмoдepнiзм". Cамe вiн як ocoблива xyдoжня пpактика, пo cyтi, е мюьким типoм кyльтypи з oднoмy йoмy вiдoмими антpoпoлoгiчними кoдами. Иe знаючи ïx ceмioтичниx i cимвoлiчниx кoнтeкcтiв, анi сучасний oбиватeль, анi навпъ дocвiдчeний, маститий дocлi-дник, да змoжe poзпpeдмeтити ceнcoвoгo пpocтopy ecreram фiльмiв жаxiв. За шoкyючим натypалiзмoм i "надпpиpoднoю" нeпpиpoднicтю ïx кiнooбpазiв пiдiймаeтьcя нoвий e^TO-тeнцiйний, антpoпoлoгiчний i coцioкyльтypний кoнтeкcт, який пoвинeн бути ocмиcлeний нашим cyчаcникoм. В iншoмy випадку, oбиватeль бyдe ^octo "poзчавлeний" i "з'ïдeний" цим кoнтeкcтoм, як би фантаcтичнo цe да звyчалo. У цьoмy ceнci пocтмoдepнicтcький фiльм жаxiв виступае гнoceoлoгiчним i мopальнo-ecтeтичним фyндамeнтoм буття cвiдo-мocтi cyчаcнoгo oбиватeля, йoгo базoвим coцioкyльтypним cпoживчим тpeнiнгoм, вiд ус-пiшнoгo абo ж нeycпiшнoгo завepшeння яшго залeжить йoгo пoдальша coцiальна дoля: каp'epа, ycпix, благoпoлyччя i т. д. Tаким чинoм, фiльм жаxiв в eпoxy пocтмoдepнy - да ocoбливий piзнoвид ypбанicтичнoгo фoльклopy, в яшму в кoнцeнтpoванoмy виглядi, в xy-дoжнiй, oбpазнo-cимвoлiчнiй фopмi, в^ажаеться eкзиcтeнцiйна та антpoпoлoгiчна сут-шсть cyчаcнoï цивiлiзацiï. У нiй, як виявляеться, дамае мicця внyтpiшньoмy cвiтoвi людини, ïï ocoбиcтoмy irnepecy, пpиxoванoмy вiд coцiальниx пepeваг, дамае навт дoлi. Сучас-на мeдiакpатiя вce мeнш пoтpeбye тpадицiйниx, пoзначeниx M. Фyкo (Fuko, 2016) "дисци-плiнаpниx пpocтopiв", ocкiльки вся кoнтpoльoвана нeю бiocфepа пepeтвopилаcя на таш
актуальш питания ФшocoФСькoï антропологи
нормативне середовище, де "надзвичайш ситуаци стали буденними, а вся повсякденнють -надзвичайною". Така владна арх1тектура "тепер покликана бути шструментом перетво-рення шдиввдв: впливати на тих, хто в нш знаходиться, керувати 'хньою поведшкою, до-водити до них прояви влади, робити 'х доступними для тзнання, змшювати 'х" (p. 251). Тому ниш виявилося марним шукати порятунку вщ жаху у "суспшьст споживання", де вбивае i тероризуе сощум не сам лиходш, машяк, зомб1 або шопланетне "щось", а влада-наратив, влада-сценарiй, влада-монтаж, влада-герой, влада-масовка, влада-костюм, влада-грим, влада-маска, влада-тшо, влада-iмiдж, влада-декорацiя, влада-саундтрек, влада-спецефект тощо.
Проголошений же Фр. Фукуямою (Fukuyama, 2007) "кiнець юторп" у дзеркалi фiльмiв жахiв постав драматичною i кривавою хоррологiею цившзаци, чий переможний техноло-гiчний розвиток було практично зупинено лавиною несвщомих комплекЫв, пiд якою виявилося похованим духовне життя суспiльства споживання. Дшсно, якщо новiтня iсторiя европейсько'' цившзаци почалася з нiцшеанського пророцтва про "смерть" Бога, то пост-модершзм був змушений констатувати крiм цього i "фактичну" смерть класичного Герою, а також персошфшовано'' ним Людини, яка стала жертвою розгнузданих спекуляцш бюв-лади i штучного шституцшного середовища ïï вiдтворення.
У ще'1 сощокультурно'' трагеди iснуе i ще одна сторона. Часто виявляеться, що атомiзо-ваний обиватель, як сингулярна особа, що позбавлена права на самодiяльну життеву твор-чiсть, переведена на штучне "вигодовування" сурогатами i синтетично створеними бюдо-бавками, раптово отримуе вщ екранного Антигерою, що неодноразово пщкреслював у сво'х роботах K. Wynter (2016), як "транснащонально'' фiгури серiйного вбивцi" (p. 43) кривавий екшен^мпульс, i в останнш момент вирiшуе дiаметрально змiнити владно нав'язану ззовш бiотичну програму. Tодi останнi життевi сили вона вщдае "виробництву" власно'1 смертi, яка iнодi виявляеться першим i, на жаль, единим у ïï житп Вчинком. Вда-ючись до смертi як останнього способу сощального "самоздiйснення", обиватель вщтво-рюе миттеву несвiдому шюзш споконвiчного символiчного спiввiдношення себе i св^у, якого вiн так i не досяг у домшантно'1' шституцшно'1' "реальностi" споживчого суспiльства. Подiбне ставлення апрюрно зв'язуеться з досвiдомим поривом шдивщу вiдновити пер-винну архетитчну цiлiснiсть вiдносин Себе i Св^у як Матерi i Дитя. На жаль, екранна смерть i ïï емоцшна проекщя, вiдображена у свщомосп обивателя, виявляеться не менш буденним, рутинним, начисто позбавленим штимносп актом, як i будь-який шший момент "сощального руху" iндивiду в споживчому суспшьсга. I це пщтверджуеться, напри-клад, тим, що засоби масово'1' iнформацiï ретельно культивують статус як шдивщуально'1', так i масово'1' смер^ як повсякденно'1', знаково'1', новинно'1' подi'ï, динамiчно перерозподiляю-чи в процеа його капiталiзацiï вiртуальний сощальний простiр i переозначуючи сво'' щео-логiчнi, а слiдом за ними, i iншi псевдоантропологiчнi прiоритети. Екзистенцшна драма су'циду виражаеться не стшьки в падiннi "iнстинкту досягнення мети" (Pavlov, 2017, p. 67), але в першу чергу в тому, що вш завжди е найбшьш "економiчним" i "технолопч-ним" сощальним сценарiем, який надае владi можливють звiльнитися вiд поведiнковоï не-адекватносп особин у межах контрольованого нею сощокультурного ареалу. Для сучасно'' ж бювлади це ще й шанс сформувати жадане шституцшно гомогенне середовище споживчого суспшьства. Можна стверджувати, що сформована за тисячол^я маншулятивна практика влади грунтуеться на якомусь несвщомому механiзмi "самоочищення" соцiуму вщ потенцiйно-деструктивних елементiв. Tодi як кiнематографiчнi хоррор-карнавали носi-'в соцiальних i психобютичних девiацiй, якi тривають уже понад стшття, доводять, що навггь бiовладi, в рамках iдеологiï, що трансформувала екзистенцшш смисли споживчого
cycпiльcтва, так i нe вдалocя вiдтвopити нi аpxeтипiчнoï дiалeктицi пoкoлiнь, нi cимвoлiч-нoгo oбмiнy дocвiдoм мiж ними. Чepeз тe шституцшна дoля i eкзиcтeнцiйний poк cпoжив-чoгo cycпiльcтва - цe випpямлeна в лiнiю eнepгiя нecвiдoмиx людcькиx пepeживань, шн-вepтoваниx фiльмами жаxiв у iдeoлoгiю iнcтитyцiйниx афeктiв i "вoлi дo влади". Вoднoчаc дocлiджeння пpичин ïx пoяви, як cпpавeдливo вважае Е. Фpoмм:
Moжe пocтавити пiд cyмнiв ocнoви найбiльшиx iдeoлoгiчниx cиcтeм. Tyт нeмoжливo уникнути аналiзy пpoблeми ippацioнальнocтi нашoгo cycпiльнoгo ладу, тут дoвeдeтьcя пopyшити дeякi табу, яю repexo-вуються за cвящeнними пoняrтями "бeзпeка", "чecть", "патpioтизм" тoщo. (Fromm, 2016, p. 21)
Tаким чинoм, cамe акцeнтyацiя на iдeoлoгiчнoмy i манiпyлятивнo-пpoпагандиcтcькoмy xаpактepi впливу ^oro жанpy на cпoживчe cycпiльcтвo дoзвoляe oцiнити мipy дeфopмацiï кyльтypниx тpадицiй та заcoбiв coцiальнoï opганiзацiï в cyчаcнoмy cвiтi. Cамe пoява фшь-мiв жаxiв знамeнye занeпад клаcичнoï пoлiтичнoï влади (яка тpадицiйнo сп^алася на сак-pалiзацiю та pацioналiзацiю ocoбиcтoгo автopитeтy i фiзичнoгo насильства) i пoчатoк epи маншуляци бютичним, щo фактичнo oзначаe вoцаpiння бювлади. У тpадицiйнoï мeнталь-нocтi, мiфoлoгiï кoнcтpyювалиcя навкoлo cильниx, cамoдocтатнix i вoльoвиx ocoбиcтocтeй як "cпeцифiчниx кyльтypниx cимвoлiв" (Nekita, & Malenko, 2016, p. 385), пepcoнiфiкoва-ниx бoгами, напiвбoгами, гepoями та ïxнiми зeмними "апocтoлами". Cамe вoни були унь вepcальними зpазками eкзиcтeнцiальнoгo ocвoeння бoжecтвeннoï мyдpocтi, cлyжiння ку-льтypнoï тpадицiï, гiдними наcлiдyвання пpикладами твopeння влаcнoï дoлi. У састенс-iдeoлoгiï фiльмiв жаxiв пepвиннi iндивiдyацiйнi, антpoпoлoгiчнi та coцioфopмyючi ceнcи пpинципoвo дeфopмyютьcя.
Coцioкyльтypний iдeал твopця/pyйнiвника пocтyпoвo витicняeтьcя кiнeматoгpафiчним cимyлякpoм кpeативнocтi, а пoтiм i oбpазoм заляканoгo, пoзбавлeнoгo бyдь-якoï pацioна-льнocтi, зацiпeнiлoгo вiд жаxy oбиватeля, чия cаcпeнc-eкзиcтeнцiя знамeнye пocт-апoкалiпcиc "знайoмoгo cвiтy". Пpи цьoмy навт злoвicний Aнтигepoй фiльмiв жаxiв ви-являеться нeздатним пoдoлати наpocтаючy шщальну eнтpoпiю бeз "гepoïчнoгo" зус^ч-нoгo pyxy з бoкy oбиватeльcькoгo cepeдoвища, якe пicля cпpoвoкoванoï ним панiчнoï атаки пpагнe вiднoвити кoлишнiй eмoцiйний фoн як "запpoгpамoваний кpитepiй oцiнки" (Carroll, 2013, p. 67). ^му в пocтпoлiтичнy epy cамe фшьми жаxiв найбiльш тoчнo дiагнocтyють пoчатoк та xiд cyблiмацiï клаcичниx гepoïчниx мiфoлoгiй у бioпoлiтизoванy патoмiфoлo-пю. А сам xoppop-кiнeматoгpаф е найяcкpавiшим пpикладoм "пpямoï дiï" iдeoлoгiчниx симуля^в. Cамe дo такoï пpактики вдаеться будь-який пoлiтичний peжим для poзшиpeн-ня eкзиcтeнцiйнoï бази cвoгo панування.
Наукова новизна
Иаушва нoвизна статп пoлягаe в аналiзi cyблiмацiйнoгo xаpактepy мiфoлoгiчнoгo i ма-нiпyлятивнo-пpoпагандиcтcькoгo впливу фiльмiв жаxiв на cycпiльcтвo маcoвoгo cпoжи-вання, щo дoзвoляe oцiнити мipy нecвiдoмoгo вiдчyжeння, coцioкyльтypнoï i антpoпoлoгi-чнoï дeфopмацiï та o^e^rn^ пepcпeктиви наcильницькoï аcимiляцiï кoнкypyючиx куль-
турних традицш та способ1в сощадьно!' оргашзацп в сучасному свт. Саме поява жанру ф1льм1в жах1в в американському та св1товому кшематограф1 знаменуе занепад кдасично'1 под1тично'1 вдади (що традицшно спирадася на сакрал1защю та рац1онад1зац1ю особистого авторитету i ф1зичного насидьства) i одночасний початок ери маншудяцп бютично! основою сощадьно!' взаемодп, що фактично означае воцаршня бiовдади.
Висновки
Художнi засоби фiльмiв жахiв, на вiдмiну вщ iнших видiв мистецтва i сощадьних шсти-тупв, якi так чи шакше камуфдюють сво'1 цiдi i завдання, безпосередньо манiфестують агре-сивну сутнють i танатодогiю вдади. Виявдяеться, що саме "жах" е найважлившим i попудярним товаром в споживчому суспшьста. Кдючем до його ментально! стратеги е висхiдна антроподогiчна максима: страх споживае дюдину, дюдина споживае страх, а бювдада, чшм найваждившим стратепчним ресурсом виступае кiнохоррор, "споживае" як вдасне суб'екпв споживання, так i весь пронизаний терором контекст ix сощокудьтурно!' комушкаци. Таким чином, фiдьми жаxiв виступае ефективним засобом пропагандистського зараження, деформаци та споживчого замщення ментадьного ядра iншиx кудьтурних тра-дицiй. У рамках подiбного iдеодогiчного пресингу арxетипiчний потенцiал екзистенщаль-них та антроподогiчниx сенсiв нейтралiзуеться i за допомогою саспенсу сублiмуеться в жах, перетворюючись на едино можливий i повнiстю керований екзистенщад. Тому фiдьми жа-xiв постають у сучасному свiтi апробованою когштивною теxнодогiею, що вiдображае сут-нють бющеодоги, формуе i модернiзуе маншулятивну платформу бiовдади.
"The reported study was funded by RFBR according to the research project № 18-011-00129".
REFERENCES
Carroll, N. (2013). Movies, the Moral Emotions, and Sympathy. In N. Carroll, Minervas Night Out: Philosophy, Pop Culture, and Moving Pictures (pp. 83-105). Hoboken: Wiley-Blackwell. doi: 10.1002/9781118322925.ch5 (in English) Fromm, E. (2016). Anatomiya chelovecheskoy destruktivnosti. E. M. Telyatnikova, Trans. from Germ. Moscow: AST. (in Russian)
Fuko, M. (2016). Surveiller et punir: Naissance de la prison. V. Naumov, Trans. from French. Moscow: Ad Marginem. (in Russian)
Fuko, M., & Puzyrey, A. (Ed.). (1996). Volya k istine: Po tu storonu znaniya, vlasti i seksualnosti. Raboty raznykh
let. S. Tabachnikova, Trans. from French. Moscow: Kastal. (in Russian) Fukuyama, F. (2007). The End of History and the Last Man. M. B. Levin, Trans. from Engl. Moscow: AST. (in Russian)
Kastrup, B. (2017). Making Sense of the Mental Universe. Philosophy and Cosmology, 19, 33-49. (in English) Komm, D. (2012). Formuly strakha. Vvedenie v istoriyu i teoriyu filma uzhasov. Saint-Petersburg: BKhV-Peterburg. (in Russian)
Lawrence, K. (2016). The Horror of High School: Formal vs Informal Learning in Teen Horror Television. In M. Readman (Ed.), Teaching and Learning on Screen (pp. 169-186). London: Palgrave Macmillan. doi: 10.1057/978-1-137-57872-3_11 (in English) McCollum, V. (2016). Post-9/11 Heartland Horror: Rural horror films in an age of urban terrorism. London: Routledge. (in English)
Nekita, A. G. (2017). Ideological transfers in the history of the russian mentality: Sublimation of sophianic matriarchy in the imperial patriarchy. Bulletin of Udmurt University. Series: Fhilosophy. Psychology. Pedagogy, 27(1), 20-25. (in Russian) Nekita, А. G., & Malenko, S. A. (2016). Rus Kultur Geleneginin Ta§iyicisi Olarak "Ana" Arketipi. Bingol
Universitesi Sosyal Bilimler Enstitusu Dergisi, 6(12), 385-392. doi: 10.29029/busbed.328675 (in Turkish) Pavlov, I. P. (2017). Refleks svobody. Saint-Petersburg: Piter. (in Russian)
Pendery, D. R. (2017). Biochemical responses to horror, or, why do we like this stuff? Horror Studies, 8(1), 147163. doi: 10.1386/host.8.1.147_1 (in English)
Shvarts, Y. L. (2005). Obyknovennoe chudo. Moscow: Azbuka-klassika. (in Russian)
Wynter, K. (2016). An Introduction to the Continental Horror Film. In S. Siddique, & R. Raphael (Eds.), Transnational Horror Cinema (pp. 43-63). London: Palgrave Macmillan. doi: 10.1057/978-1-137-58417-5_3 (in English)
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Carroll, N. Movies, the Moral Emotions, and Sympathy / N. Carroll // Minerva's Night Out: Philosophy, Pop Culture, and Moving Pictures / N. Carroll. - Hoboken : Wiley-Blackwell, 2013. - P. 83-105. doi: 10.1002/9781118322925.ch5 Фромм, Э. Анатомия человеческой деструктивности / Э. Фромм ; пер. с нем. Э. М. Телятниковой. - Москва : АСТ, 2016. - 624 с.
Фуко, М. Надзирать и наказывать. Рождение тюрьмы / М. Фуко ; пер. с фр. В. Наумова. - Москва : Ad Mar-ginem, 2016. - 416 с.
Фуко, М. Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности. Работы разных лет / М. Фуко ; пер.
с фр., комм. и послесл. С. Табачниковой ; общ. ред. А. Пузырея. - Москва : Касталь, 1996. - 448 с. Фукуяма, Ф. Конец истории и последний человек / Ф. Фукуяма ; пер. с англ. М. Б. Левина. - Москва : АСТ, 2007. - 588 с.
Kastrup, B. Making Sense of the Mental Universe / B. Kastrup // Philosophy and Cosmology. - 2017. - Vol. 19. -P. 33-49.
Комм, Д. Формулы страха. Введение в историю и теорию фильма ужасов / Д. Комм. - Санкт-Петербург :
БХВ-Петербург, 2012. - 224 с. Lawrence, K. The Horror of High School: Formal vs Informal Learning in Teen Horror Television / K. Lawrence // Teaching and Learning on Screen / Ed. M. Readman. - London : Palgrave Macmillan, 2016. - P. 169-186. doi: 10.1057/978-1-137-57872-3_1 McCollum, V. Post-9/11 Heartland Horror: Rural horror films in an age of urban terrorism / V. McCollum. -
London : Routledge, 2016. - 154 p. Некита, А. Г. Идеологические трансферы в истории русской ментальности: сублимация софийного матриархата в имперском патриархате / А. Г. Некита // Вестник Удмуртского университета. Серия: Философия. Психология. Педагогика. - 2017. - Т. 27, вып. 1. - С. 20-25. Nekita, А. G. Rus Kultur Geleneginin Ta§iyicisi Olarak "Ana" Arketipi / А. G. Nekita, S. A. Malenko // Bingol Universitesi Sosyal Bilimler Enstitusu Dergisi. - 2016. - Cilt 6, Sayi 12. - S. 385-392. doi: 10.29029/busbed.328675 Павлов, И. П. Рефлекс свободы / И. П. Павлов. - Санкт-Петербург : Питер, 2017. - 432 с. Pendery, D. R. Biochemical responses to horror, or, 'why do we like this stuff? / D. R. Pendery // Horror Studies. -
2017. - Vol. 8, № 1. - P. 147-163. doi: 10.1386/host.8.1.147_1 Шварц, Е. Л. Обыкновенное чудо / Е. Л. Шварц. - Москва : Азбука-классика, 2005. - 896 с. Wynter, K. An Introduction to the Continental Horror Film / K. Wynter // Transnational Horror Cinema, Bodies of Excess and the Global Grotesque / Eds. S. Siddique, R. Raphael. - London : Palgrave Macmillan, 2016. -P. 43-63. doi: 10.1057/978-1-137-58417-5_3
С. А. МАЛЕНКО1*, А. Г. НЕКИТА2*
1 *Новгородский государственный университет имени Ярослава Мудрого (Великий Новгород, Россия), эл. почта [email protected], ORCID 0000-0003-4828-0171
2*Новгородский государственный университет имени Ярослава Мудрого (Великий Новгород, Россия), эл. почта [email protected], ORCID 0000-0002-9254-2901
ФИЛЬМЫ УЖАСОВ В БЕССОЗНАТЕЛЬНЫХ АНТРОПОЛОГИЧЕСКИХ СТРАТЕГИЯХ БИОВЛАСТИ
Цель. Статья посвящена рассмотрению фильмов ужасов как формы антропологического кризиса массовой культуры, который порождает специфические смыслы и объективируются в способах контроля и управления обществом потребления, а также выступают бессознательными идеологическими медиаторами муль-тикультурализма и глобализации. Теоретический базис. Основным рабочим инструментарием для анализа фильмов ужасов выступает метод исторической амплификации, разработанный К. Г. Юнгом, в качестве ос-
новы для проведения сравнительного анализа символических интерпретаций культурных реальностей, существующих, как и традиция американских фильмов ужасов, одновременно в различных областях человеческого бытия. На этом основании, авторы предлагают собственную методологическую стратегию анализа фильмов ужасов, дополняющую теоретический потенциал юнгианства методологическими наработками марксизма и неомарксизма, которую условно можно назвать "юнгомарксизмом". Она отличается направленностью и содержанием интерпретаций социокультурных явлений, сущность которых рассмати-вается в контексте взаимодействия социальных и архетипических смыслов бытия человека и общества, а также позволяет выявить латентные бессознательные тенденции возникновения и функционирования социальных институтов. При таком подходе фильмы ужасов не только являются институтами производства и внедрения страха в потребительском обществе, но и биотической основой управления на всех уровнях социальной коммуникации. Научная новизна. Фильмы ужасов оказывают существенное воздействие на общество потребления на основе особой мифологии, в которой сублимируются манипулятивно-пропагандистские методы формирования и трансляции современной власти. А появление жанра фильмов ужасов в американском и мировом кинематографе означает отказ от модели классической политической власти, основанной на сакрализации и рационализации персонального авторитета и физического принуждения. Рефлексия над произведениями этого жанра позволяет понять биотические механизмы манипуляции социальным пространством и констатировать формирование биовласти как нового качественного состояния социального управления. Выводы. Антропологическая модель фильмов ужасов концентрируется в следующей максиме: страх потребляет человека, человек потребляет страх, а биовласть потребляет как субъектов потребления страха, так и весь, пронизанный террором, контекст их социокультурной коммуникации. Поэтому, фильмы ужасов являются продуктивным средством идеолого-пропагандистского заражения, последующей деформации и потребительского замещения ментального ядра иных культурных традиций.
Ключевые слова: фильм ужасов; массовая культура; идеология; мифология; архетип; страх; сублимация; биовласть; замещение культурных традиций; общество потребления; антропологический кризис
S. A. MALENKO1*, A. G. NEKITA2*
'* Yaroslav-the-Wise Novgorod State University (Veliky Novgorod, Russia), e-mail [email protected], ORCID 0000-0003-4828-0171
2* Yaroslav-the-Wise Novgorod State University (Veliky Novgorod, Russia), e-mail [email protected], ORCID 0000-0002-9254-2901
HORROR FILMS IN UNCONSCIOUS ANTHROPOLOGICAL STRATEGIES OF BIOPOWER
Purpose. The article is devoted to horror films as forms of anthropological crisis in mass culture, which generate specific meanings and are presented in ways of control over consumer society, as well as act as unconscious ideological mediators of multiculturalism and globalization. Theoretical basis. The main working tool for the analysis of horror films is the method of historical amplification, developed by C. G. Jung, as a basis for comparative analysis of symbolic interpretations of cultural realities and traditions of American horror films. On this basis, the authors propose their own methodological strategy for the analysis of horror films, complementing the theoretical potential of Jungianism with methodological developments of Marxism and neo -Marxism, which can be called "Jung-Marxism". It is distinguished by the orientation and content of socio-cultural phenomena, the essence of which is considered in the context of the interaction of social and archetypal meanings of life of man and society, as well as allows to identify latent unconscious trends in the emergence and functioning of social institutions. With this approach, horror films are not only institutes of production and introduction of fear in consumer society, but also the biotic basis of management at all levels of social communication. Originality. Horror films have a significant impact on the consumer society on the basis of a special mythology, in which the manipulative and propaganda methods of formation and transmission of modern power are sublimated. And the emergence of the horror film genre in American and world cinema means abandoning the model of classical political power based on the sacralisation and rationalization of personal authority and physical coercion. The scie n-tific reflection on the films of this genre allows us to understand the biotic mechanisms of manipulation of social space and the formation of the state of biopower as a new qualitative state of social control. Conclusions. The anthropological model of horror films is concentrated in the following maxim: fear consumes a man a man con-
sumes fear, and the biopower consumes all the subjects of fear consumption, and all their socio-cultural context of communication. Therefore, horror films are a productive means of ideologue-propaganda infection, subsequent deformation and consumer substitution of the mental nucleus of other cultural traditions.
Keywords: horror film; mass culture; ideology; mythology; archetype; fear; sublimation; biopower; replacement of cultural traditions; consumer society; anthropological crisis
Hagmm.na go pegKO.nerií: 07.01.2018 npHHHATa go gpyKy: 24.03.2018
