CC BY
51
АНТРОПОЛОПЧНА ПРОБЛЕМАТИКА В ЮТОРП ФГЛОСОФП
УДК 141.3
В. Ю. ПОПОВ1*, О. В. ПОПОВА2*
'"Донецький нац1ональний унГверситет ГменГ Василя Стуса (ВГнниця, Украша), ел. пошта [email protected], ORCID 0000-0003-3097-7974
2*Донецький нацюнальний унгверситет ГменГ Василя Стуса (ВГнниця, Украша), ел. пошта [email protected], ORCID 0000-0002-0157-4642
WELTKRIEGSPHILOSOPHIE I Ф1ЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГ1Я МАКСА ШЕЛЕРА
Мета. Досл1дження спрямоване на осмислення фшософсько-публщистичнох спадщини М. Шелера 1914-1919 рок1в. "ФшософГя вшни" розглядаеться як середня ланка мiж феноменологiчним та антрополопч-ним етапами його фшософсько! еволюци. Теоретико-методологiчною основою дослгдження е фшософсь-кий спадок Макса Шелера, а також роботи впчизняних та захiдних дослiдникiв, присвячеш цьому питанню. Проблеми Weltkriegsphilosophie осмислеш на пiдставi iсторичного, логiчного та компаративного принцитв iсторико-фiлософського аналiзу, що дозволило теоретично реконструювати культурно-юторичний контекст, фiлософськi джерела та свиоглядш Гнтенци нiмецького фiлософа. Наукова новизна. Вперше у вичизнянш iсторико-фiлософськiй думщ доведено, що працi Макса Шелера чаав Першо! свповш вiйни вщгра-ли визначну роль у формуванш фшософсько! антропологи як окремого фшософського напряму. Висновки. В основi Weltkriegsphilosophie Макса Шелера лежить фiлософське осмислення вшни, в якГй мислитель намагаеться побачити високий сакральний сенс, який полягае в тому, що жертви, якГ приносить нацiя на олтар перемоги не е марними: нащя гуртуеться ще1 жертовнiстю, готовнiстю до не!. За Шелером вiйна е найб1льш ефективним засобом формування так званих "стльнот любовi", до яких вш вгдносить бойове побратимство, родину та нацш як "колективну особиспсть", яка усвiдомлюе себе за допомогою вшни. У сво1х бiльш тзнГх военних публiцистичних творах фiлософ певним чином розчаровуеться у мштаристському захопленш та закликае до духовно-етичного оновлення Свропи, що живиться з христи-янських коренiв. В основi цього оновлення повинен лежати принцип персонального солгдаризму, заснований на християнськш вде1 любовi. Втiм, католицький унiверсалiзм не е достатшм засобом для формування "спшьноти любовi" та справжньо1 людини спiв-творця Бога, що становить головний стрижень фшософськох антропологи Макса Шелера, що виникае у 20-т1 роки ХХ сторiччя. На пiдставi цього у статтГ стверджуеться наявнiсть у творчосп Шелера промiжного етапу мГж його феноменологiею та фiлософською антрополопею - Weltkriegsphilosophie (фшософн Свиово! вшни).
Ключовi слова: фшософська антропологiя; Weltkriegsphilosophie (фiлософiя СвГгово! вiйни); "спiльноти любов1"; европейський патрiотизм; нiмецький партикуляризм; католицький унiверсалiзм
Вступ
Одним з найбшьш важливих 1 фундаментальних фшософських учень захiдноi фшософи XX стол1ття, в яких грунтовно досдiджуеться проблема людини, е фшософська антрополо-пя, основоположником яко! по праву вважаеться Макс Шелер. Сл1д зазначити, що до сих тр е дискусшним Г зберiгае свою актуадьнiсть питання про спадкоемшсть р1зних етапiв творчост шмецького мислителя. Чи завжди Шелер залишався феноменологом або його тзш антрополопчш студи знаменують собою радикальний розрив з феноменолопею Г створення власного фшософського вчення, яке не мае шчого спшьного з "класичною" феноменолопею Е. Гуссерля? Що вплинуло на його вщмову в1д первюних феноменолоп-чних настанов? I нарешт1, яким чином культурно-пол1тична атмосфера Имеччини в часи Першоi свггобо! вшни вплинула на формування фшософсько! антропологи?
До останнього часу у в1тчизняних Г заруб1жних дослщженнях творчост Шелера, в роботах з фшософсько! антропологи було прийнято видшяти два етапи у творчосп мислите-ля: раннш - феноменолопчний, переважно пов'язаний з розробкою аксiологiчноi пробле-
АНТРОПОЛОПЧНА ПРОБЛЕМАТИКА В ICTOPII ФГЛОСОФП
матики, i тзнш - антрополопчний етап. 1нод1 проводився триетапний розподш фшософ-сько! еволюцп поглядiв мислителя (Bokhenskiy, 2000; Malinkin, 1996): фiлософiя життя (роботи, присвячеш темi вiйни та щй нащонального духу i культури), працi, що не вкла-даються у традицшну "фшософш життя", та працi, що мають достатньо самостiйнi штен-цп, що не вкладаються у вищеозначену схему.
Пiсля проведення у грудш 2014 року мiжнародноi конференцп "Велика вшна та фено-менолопя" штерес до праць Макса Шелера чаав Першо'1' свГтово!' вiйни у захщнш фшосо-фп значно пiдвищився. Свщченням цього е новiтнe осмислення його спадщини у межах новiтнього загальноевропейського наукового проекту "Перша св^ова вшна та сучасна фь лософГя" (The First World War and Modern Philosophy). Зокрема, з'явилися статтi бельгш-ських дослiдникiв Нiколаса де Варрена (de Warren, 2017) та Крю^ана Стернада (Sternad, 2017), присвяченi цш проблематицi. Викликае iнтерес i спшьна монографiя де Варрена та Томаса Вонгера "Фшософи на фропп", яка виходить друком в Лувенському ушверситет цього року (de Warren, & Vongehr, 2018). До щкавих робгг, в яких в певному контекст розглядаеться Weltkriegsphilosophie Макса Шелера, можна вщнести також публ^ацп iталiйських вчених Леонардо Алодi (Allodi, 2016) та Анжело Туманелi (Tumminelli, 2016-2017). До аналiзу певних аспектiв названих робгг ми й звернемося у викладi основного матерiалу.
У данш стагтi робиться спроба подолання зазначеного розриву у шелерiвськiй фшосо-фп шляхом долучення його фшософсько-публшистичних творГв часiв Першо'1 свГтово!' вшни. Саме нове прочитання цих роб^ Шелера, послщовне спiввiднесення 1х з бшьш тз-шми шелерiвськими текстами, дозволяе говорити про принципову едшсть фшософського завдання i задуму засновника фшософсько! антропологи, - задуму, що збер^ае свою зна-чимсть протягом уйе творчост Шелера.
Мета
Враховуючи вищезазначене, основною метою дано! стагтi е експлшащя iдей Шелера про вплив вшни на духовне життя вдродГв та екзистенцiйнi пошуки окремого шдивща. Лише на пiдставi цього е можливим осмислення "военноi фшософи" М. Шелера як середньоi ланки мГж його феноменологiчним та антрополопчним етапами фшософсько!' еволюцп.
Виклад основного матер1алу
Важливим фшософським напрямом першоi половини XX сташття е фiлософська антропология, представлена М. Шелером, Х. Плеснером, А. Пеленом, Е. Касйрером та ш. За-сновником та безперечним штелектуальним лiдером цього напряму по праву вважаеться Макс Фердинанд Шелер 1874-1928 рр. Вт1м, його фшософсью погляди протягом його достатньо недовгого життя зазнали серйозноi еволюцп: вш був неокантiанцем, потсм став феноменологом, а в подальшому спробував поеднати результати сво'х колишшх пошуюв з тим, що вш тепер вважав головним - вивченням проблеми людини. Половним завданням фшософсько!' антропологи Шелер (Sheler, 1994) вважав розкриття сутност людини, тобто вщповщь на питання: що е людина? "I релiгii, i фiлософеми, - писав вш, - до сих тр намагалися говорити про те, яким чином i звщки з'явилася людина, замсть того щоб визначити, чим вона е", (р. 129). Мартш Пайдеггер (Heidegger, 1975), називав Шелера "найбшьш серйозною фшософською силою в сучаснш Нiмеччинi, та й у всш сучаснiй Сврот" (р. 9).
ÄHTPOnOflOmHÄ nPOEHEMÄTHKÄ B ICTOPII OinOCOOII
Cbo'i igei $moco$cbKoi aHTpononorii Maxe fflenep nonaß po3BHBaTH ^e go 1914 poxy. y po6oTax "npo peceHTHMeHT Ta MopanbHy o^HKy" 1912 p. Ta "^o ^eHOMeHonorii M Teopii CHMnaTii Ta npo nro6oß Ta HeHaßHcTb" 1913 p., a Taxo« y pyxonucHOMy Hanepxy "^o igei nro-guHu" 1914 p. ßiH Ha nigcraßi ^eHOMeHonorinHoi MeTogonorii Bucyßae igero npo eMO^HHe a priori Ta npiopureT nro6oßi nepeg ni3HaHHaM, goMiHyBaHHa ^HHocreM Hag inrepecaMH. Цi poöoTH 6ynu b noganbmoMy noxnagem b ocHOßy aHTpononoriHHHx po6iT fflenepa. OgHax ^ aHTpononoriHHi HacraHOBH, xona i BH3HaHaroTb y 3HaHHiM Mipi xig Moro MipxyßaHb, ane 3anu-maroTbca npuxoßaHHMH i HeTeMaTH3OBaHHMH.
Cßoei "^inoco^cbKoi ch^h" Ta aBTopcbKoi opHriHanbHocTi fflenep Ha6yßae ^nme nig Hac nepmoi cßiTOBoi ßiHHH, ^inoco^cbKe ocMucneHHa axoi crano HaMBa^nußimoro nepegyMOßoro ^opMyßaHHa Horo $moco$cbKo'i aHTpononorii. noaßa Weltkriegsphilosophie ($inoco$ia cßiTOBoi ßiHHH) 6yna BHKnHKaHa He nume neßHoro icropuHHoro nogiero, ane M Heo6xigHicrro o6MipxyßaHHa Tiei gyxoßHoi xpH3H, axa po3xonona Gßpony He TinbKH Ha gßa BoporyroH ßiMcb-KOßi 6noKH, ane M no3HaHHna KpH3y igeaniß MogepHy Ta npH3Bena go nepeocMHcneHHa cHcre-mh ^HHocreM, ^o ne^anu b ocHOßi eBponeMcbKoi цнвiniзaцii. 1914 piK ^aKTHHHO cTaß nonaT-kom cynacHoi enoxu, a ßiMHa - cro^eTOM, axuM Ha goßri poKH 3anumaBca y ^oxyci yßaru 6a-raTbox eßponeMcbKHx MucnuTeniß 3 pi3HHx xpaiH, ane oco6.hbo Taxux, ^o 3HaxogHnuca y cTaHi ßiHHH ogHa 3 ogHoro: HiMeHHHHu Ta Pocii, Benuxoi EpuTaHii Ta ÄBcrpo-yrop^HHH. Ha cTopiHxax ^inoco^cbKHx Tßopiß 3'aßunaca He3BHHHa gna goßoeHHux Haciß anonoreTHKa giM aKTopiß HaH6inbmoro Ha toh MOMeHT Mi^HapogHoro KOH^nixTy 3 He3MiHHoro geмонiзaцiero cynpoTHBHHKa. Oco6.hbo цe crocyBanoca Pocii Ta HiMeHHHHu. y cepnHi 1914 poxy iHTenex-TyanbHy eniTy (btim, ax i 6inbmicTb HaceneHHa) цнx xpaiH oxonuß cßoepigHHH "Mo6ini3a^H-hhh eHTy3ia3M", ^o 3HaMmoß cßoe Big6uTTa y 3HaMeHHTOMy BHcryni BonoguMupa EpHa "Big KaHTa go Kpynna" Ta MaHi$ecri "Aufruf der 93 an die Kulturwelt" (Bigo3ßa geß'aHocra Tpbox go xynbTypHoro cßiTy), nignucaHOMy B. BiHgenb6aHgoM, B. ByHgTOM Ta iHmHMH нiмeцbкнмн iHTenexTyanaMH.
y Weltkriegsphilosophie Maxca fflenepa y BenuxiM Mipi ßigo6pa^eHa peaкцia MHcnaHOi HiMenHHHH Ha Tax 3ßaHe "cepnHeße nepe^HBaHHa" (Augusterlebnis) 1914 poxy. Horo ßiMcbKOßa eceicTHKa cny^HTb HaH6inbm noxa3OBHM npuxnagoM aKTHBHOi ynacTi b "iHTeneKTyanbHiH мо6iniзaцii" HiMe^Koi нaцii. I xona xaTonux i co^anicr fflenep Hixonu noßHicTro He noginaß нaцiонanicтннноrо eHTy3ia3My, npoTe b Horo boehhhx TBopax mh 3HaxogHMO ^inoco^cbxe oc-MucneHHa ßiHHH Ta oco6nHBocreH eвоnroцii eBponeMcbKoi gyxoßHocTi nig BnnHBOM цiei icTO-puHHoi nogii.
HaM6inbm ßigoMoro npaцero Maxca fflenepa Haciß nepmoi cBiTOBOi ßiMHH e ece 'TeHiM ßiM-hh" (Der Genius des Krieges). ^M Tßip 6yß HanucaHuM fflenepoM BoceHH 1914 poxy i npucßa-HeHHH "moi'm gpy3aM Ha noni 6paHi". Цeнтpanbноro TeMoro цbоrо TBopy, BTiM, ax i iHmux tbo-piß, ^o cxnagaroTb Weltkriegsphilosophie fflenepa, 6yna igea npo Te, ^o nume ßiMHa cTBoproe "cninbHOTH nro6oßi":
HaMBa^nußima o6'eKTHBHa MeTa ßiMHH_ e nepm 3a ßce: ^opMyßaHHa i po3mupeHHa thx hh iHmux 3 6e3nini mo«.hbhx ^opM cnpaß^Hix cninbHOT nro6oßi. Taxi coro3H, ax "Hapog", "нaцia" Ta iH., e npoTune^HicTro 3acHOBaHHM Ha iHTepeci cniBTOBapucTBaM, axi
ЛЫТРОПОЛОПЧЫЛ ПPОБЛEMЛTИKЛ В ICTOPIÏ ФIЛОCОФIÏ
фaктичнo icнyють aбo ж виникли y пoвнiй вiдпoвiднocтi з зaкoнaми.
(Scheler, 1915, p. 10)
Ожшьки вiйнa пocилюe пoчyття любoвi cepeд людcькиx icтoт, вiйнa e бiльш цiнним cтaнoм, нiж м^. Mиp мoб'eднye людeй тiльки зoвнi; цe вiдбyвaeтьcя тoмy, щo м^ repe-твopюe людeй нa aтoми i poз'eднye ïx" (Scheler, 1915, p. 89). Л oœ^m вшта e нaйбiльш eфeктивним зacoбoм фopмyвaння cпiльнoт любoвi, yчacть y вшш cтae peлiгiйним oбoв'язкoм. 4epe3 гpixoпaдiння i пepвopoдний гpix Бoг пoклaв мopaлi вiйни 6ути ^o6x№ нoю пepexiднoю фaзoю пepeд дocягнeнням мopaлi любoвi: мВiйнa зaлишaeтьcя пoзитив-нoю i icтoтнoю чacтинoю бoжecтвeннoгo пoзбaвлeння вiд гpixiвм (Scheler, 1915, p. 97). Оптоуючи пepeвaги вiйни, Шeлep тaкoж викopиcтoвyвaв мeтaфopи здopoв'я i xвopoби. Вiйнa винocить нa пoвepxню жaxливi кoнфлiкти, пoв'язaнi з ^^вистю, зaздpicтю, гнiвoм, пoмcтoю, люттю i вiдpaзoю, - пoчyття, якi в м^ш чacи пpигнiчeнi i 3araam в тeмнi пiдвa-ли душ^ - i тaким чинoм, вшта вiднoвлюe пoчaткoвi yмoви для cпpaвжньoï взaeмнoï пoвa-ги i cимпaтiï мiж нaцiями. Вiйнa cтae пcиxoтepaпieю для нaцiй. Te ж caмe e вipним i для шдиввдв. Шeлep (Scheler, 1915) пpиeднaвcя дo пpипyщeння Бiнcвaнгepa пpo тe, щo нeвpo-тичнi мoлoдi люди вилiкoвyютьcя Mвeликим чиcтильникoм - вiйнoюм (p. 65). Шeлep дoвo-дить, щo вигoди вiйни oчeвиднi для poзвиткy тexнiки, нayки, миcтeцтв тa фiлocoфiï. Ha-пpиклaд, caмe вiйнa пpизвeлa дo зaceлeння бeзлiчi чacтин cвiтy. Бiльш тoгo, винaxiд нoвиx видiв oзбpoeнь cтимyлювaлo i нaпpaвлялo poзвитoк тexнoлoгiй: мЗбpoя пepeдyвaлa знapя-ддям ^a^, i мaйжe вci виcoкi тexнoлoгiï, як в icтopичнiй ^pOTe^^i, тaк i бiльш cyчacнi, були cтвopeнi в пiдтpимкy тexнoлoгiй вшни i фopтифiкaцiйм (Scheler, 1915, p. 46). З oглядy нa тe, щo Шeлep ввaжaв вiйнy cтимyлoм для iнтeлeктyaльниx дocягнeнь, нe дивним e тe, щo вiн виpiшyвaв кoнфлiкт мiж вiйcькoвими i yнiвepcитeтcькими iнтepecaми щoдo poзпo-дiлy pecypciв нa кopиcть пepшиx. Вливaння гpoшeй в yнiвepcитeти i aкaдeмiï пpизвeдe дo нeбaжaниx ypiзaнь вiйcькoвиx витpaт, i - в бyдь-якoмy витдку - нe вeдe дo бaжaнoгo pe-зyльтaтy: мЗa виняткoм ^poraoro пpoмiжкy вiд Kaнтa дo Гepбapтa в ^yccii, вcя eвpoпeй-фiлocoфiя з чaciв Дeкapтa... виниклa 3a мeжaми дepжaвниx yшвepcитeтiв... Meч i дyx yтвopюють пpeкpacнy, пдну пapyм (Scheler, 1915, p.141). Miлiтapизм, тaким чинoм, 3a Шeлepoм був нaйкpaщoю гapaнтieю нayкoвoгo пpoгpecy. Ц^вим e тe, щo Шeлep да тшь-ки зaxищaв нiмeцький мiлiтapизм, aлe й cтaв зacнoвникoм нoвoï фopми пaтpioтизмy, a ca-мe мeвpoпeйcькoгo пaтpioтизмyм. Cyтнicть пaтpioтизмy тaкoгo poдy пoлягaлa в двox тасту-пниx pиcax. Пo-пepшe, Шeлep (Scheler, 1915) дoвoдив, щo eвpoпeйcькa тау^ пpивeлa дo фopмyвaння зaгaльнoeвpoпeйcькoгo cвiтoглядy. Цeй cвiтoгляд вiдпoвiдae мcтpyктypi eвpo-пeйcькoï думки, якa пiдпopядкoвye будь-яю явищa пpиpoди i дyxy мoжливocтi aктивнoгo кoнтpoлю нaд ними" (p. 246). Шeлep ввaжaв, щo eвpoпeйcькe cвiтopoзyмiння бyлo ближчe дo бeзпocepeдньoгo влaштyвaння cвiтy, нiж якa б то да бyлo iншa ^prara cвiтy. Пo-дpyгe, Шeлep (Scheler, 1915, p. 340) ввaжaв, щo Hiмeччинa вoювaлa 3a тaкий eвpoпeйcький cвiтo-гляд, який пpoтиcтoïть aзiaтчинi, щo пpeдcтaвлeнa нacaмпepeд Pociйcькoю iмпepieю. Miciя Ыiмeччини зaлишaлacя мcвятoюм дo rax mp, пoки Ыiмeччинa зaxищaлa зaxiднoeвpoпeйcькy кyльтypy вiд Pociï.
Вeликe мюда в Weltkriegsphilosophie Шeлepa пpидiляeтьcя пpoблeмi cyтнocтi тащ:!. Вiн poзглядae тащю як мкoлeктивнy ocoбиcтicтьм, як дyxoвний кoлeктив, щo ycвiдoмлюe ceбe 3a дoпoмoгoю вiйни. У cтaттi 1916 po^ мПpo нaцioнaльнi ^eï вeликиx нaцiйм Шeлep вiдмeжoвye нiмeцькe poзyмiння вiд фpaнцyзькoï кoнцeпцiï тащ!' як гpoмaдянcтвa.
АНТРОПОЛОПЧНА ПРОБЛЕМАТИКА В 1СТОР11 ФГЛОСОФП
Пол1тична нащя складаеться з шдиввдв, тод1 як шмецьке розумшня нацп абсолютно апол1тичне:
Нащя для нас сукупна духовна особиспсть (Gesamtperson), що спочатку присутня у вах сво1х члешв (тобто ам'ях, племенах, народах), причому таким чином, що моральну сутшсть "нацп" становить не вщповщальшсть за самого себе, властива приватнш вол1, а спочатку солщарна колективна вщповщальшсть (Mitverantwortung) кожного члена за юнування, сенс i цшшсть цшого. Але ця солщаршсть, - застерiгае Шелер, - знаходиться для нас перш за все в моральнш та духовнш сфер^ i строго вiдокремлена вщ мполiтичногом колективу та позитивного права. (Scheler, 1916, p. 76)
Отже, вшна виявляе еднiсть i ушкальш особливостi шмецько! нацп, що розумiеться зно-ву-таки в сенсi духовно! спiльноти. У "Пени вiйни" чимало сторшок присвячено вихвалян-ню шмецького космополiтизму. Цей космополiтизм вiдрiзняеться як вщ пустопорожнiх мрiй про "громадянський мир", так i вiд економiчного iнтернацiоналiзму, що мае на увазi загальнi iнтереси, але по суп е продовженням нацiоналiзму. Вся справа в тому, говорить Шелер, що у прагненш шмщв до досягнення благополуччя для вае! нацп виявляеться ще один сенс, який не зб^аеться з нацiональною метою. Шелер аргументуе досить витончено: для Свропи принципово важлива свобода, за яку борються Имеччина i Австрiя у цш вiйнi. Свобода, як раз поставлена тд питання союзниками, що домагаються сво1х приват-них цшей. Перед нiмецькою нацiею постае пол^ичне завдання вiдкинути Росiю назад, в Азда, i об'еднати Свропу. Але ця диференцшовашсть свiту не перешкоджае нiмцям, з точки зору автора, мати "св^ове покликання" (Weltberuf) i "виконувати сенс свiту". Свiт, Welt передбачае вiру в вище, метафiзично-релiгiйне право Свропи. Мова не йде про апологетику шмецького або европейського iмперiалiзму (його неспроможшсть вш демон-струе на британському приклад^ - без залучення iнших кра1н до европейського капiталу i засобiв сучасно! технiки, будь-яка спроба европе1зацп розiб'еться стикаючись з культурними вщмшностями народiв. Процеси розвитку в Сврот протiкають у рiзних напрямках, а не розрiзняються лише рiзними стадiями, як вважав М. Вебер. I все ж европейська духовна iсторiя юнуе, але лише в ретроспективi европейського свiту, "унiверсуму наших батьюв". Звiдси Шелер i обгрунтовуе право вшни. Ця вiйна справедлива i священна (bellum iustum), тому що випливае з европейського призначення Имеччи-ни, "единого оплоту i захисту европейсько! гiдностi" (Scheler, 1915, p. 225). Боротьба Нiмеччини за юнування - це боротьба проти азiатськоi загрози, пiд якою вш мае на увазi перш за все росшський деспотизм i експансюшзм останнiх двох столiть. "Порядок вели-чини росшсько-европейсько! протилежностi" набагато перевершуе "порядок величини" внутрiшньо-европейських конфлiктiв (Scheler, 1915, p. 226). Тому перемога Имеччини
АНTPOПOЛOПЧНА ПPOБЛEMЛTИKЛ В ICTOPIÏ ФIЛOCOФIÏ
cтала б тopжecтвoм пpава. "€вpoпeïзмy", eвpoпeйcькiй coлiдаpнocтi вiдвoдитьcя вищe мicцe на шкалi цiннocтeй, шж нацioналiзмy, - щo мoжна взагалi вважати такoю co6í "шн-cтантoю" шeлepiвcькoï фiлocoфiï вiйни.
У тpактатi Шeлepа "Gвpoпа i вiйна" 1915 p. щe cильнiшe кpитикyeтьcя паpтикyляpний нiмeцький нацioналiзм i виcyваeтьcя на пepeднiй план eвpoпeйcька opieнтацiя Нiмeччини. Moжна cказати, щo в xoдi вiйни у Шeлepа пocилюeтьcя тeндeнцiя дo cамoкpитики (np^yr-ня вжe в Terni вiйни"), пpoтe в той жe чаc вoна ¿шли нe пpиймаe cамo pyйнyючoгo xаpак-тepy i завжди вpiвнoважyeтьcя ^инцигом нацioнальнoï coлiдаpнocтi. З ycix учаотиюв ду-xoвниx баталiй Шeлep видiляeтьcя як уважний cпocтepiгач зoвнiшньoпoлiтичниx пpoцeciв i пoдiй, - тoмy, зoкpeма, вiн i задаeтьcя дeлiкатним питанням ^o пpичини нeнавиcтi дo шмщв (вiдчyття тoгo, щo вcюди вopoги, наcпpавдi cyпpoвoджyвалo нiмцiв з cамoгo пoчат-ку вiйни). Дyxoвнi лiдepи нацп були poзгyблeнi, зiткнyвшиcь з xoлoднicтю, якщo нe жаза-ти - piзкoю вopoжicтю з 6o^ заpyбiжниx кoлeг. 20 лиcтoпада 1916 po^ Шeлep виcтyпаe у Фpанкфypтi-на-Mайнi з дoпoвiддю, дe пoяcнюe шмцям фeнoмeн нeнавиcтi дo нiмцiв. На йoгo ocнoвi ним була наптоана знамeнита poбoта "Пpичини нeнавиcтi дo нiмцiв. Нацю-нальнo-пeдагoгiчний пoгляд" 1917 p. ^нависть щoдo цeнтpальниx дepжав, з тoчки зopy Шeлepа, - де нeнавиcть пepифepiï щoдo ^rnpy, cepця Gвpoпи, в ceнci ocepeдкy тиx eвpo-пeйcькиx iнcтитyтiв, щo дoзвoлили Gвpoпi пiднecтиcя дo piвня лiдepа вcьoгo людcтва. Kocмoпoлiтичний дyx i ocoблива здатнicть нiмцiв poзyмiти i заcвoювати чyжi кyльтypи жладають ocoбливий пoлiтичний талант нiмцiв. Нiмeцький нацioналiзм нe e якимocь пo-poджeнням глибиннoï нiмeцькoï cyтi, алe e cвoгo poдy баcтioнoм, cпopyджeним пpoти фpанцyзькoгo нацioналiзмy напoлeoнiвcькиx чайв. Нiмeцький капiталiзм тeж нe виник cам coбoю, алe виник як наcлiдoк залyчeння в глoбальнy кoнкypeнцiю, i пpивiв дo витicнeння кopпopативнoгo пpинципy взаeмoдoпoмoги, xаpактepнoгo для Нiмeччини як xpиcтиянcькoï ^à™. Щoб пoяcнити пpичини нeнавиcтi дo нiмцiв, Œ^ep пpивoдить ^o-cтy i наoчнy фopмyлy: нiмцi нiбитo вигнали cвoïx cyciдiв з pаю. Цeй pай виглядав для кoжнoгo з eвpoпeйcькиx наpoдiв пo-piзнoмy. На Cxoдi люди нecлиcя у cвiт мpiй, жили в лiнoщаx i нepoбcтвi, пoкipнo згиналиcя пiд яpмoм дoлi, вщдаючжь гpyбoмy i бeзладнo-му пияцтву. Для англшщв, як наpoдy мopeплавцiв i тopгoвцiв, pай пoлягав у кутвль пpoдажy бeз ypаxyвання peальниx пoтpeб клieнта, пoтiм cюди дoдалиcя cпopт, cпeкyляцiï, змагання, пoдopoжi. Наpeштi, pаeм для Фpанцiï були багатcтвo, poзкiш, авантюpизм i ^а-c™i жiнки. Пiдcyмoк такий: кpаïнам-cyciдам бpакye в Нiмeччинi блиcкy. Найпoши-peнiший нiмeцький тип - цe ^oci™ poбiтник: людина, щo дie вiдпoвiднo дo внyтpiшнix пepeкoнань, бeз бажання шш^ пepeвepшити i гаpнeнькo "вiдтягнyтиcя" пicля poбoти. Cталicть, тoчнicть, пунктуальшсть, pадicть пpацi - ocь бeзпepeчнi пepeваги нiмця. Tак у отлу нeвтoмнoï пpацi ця "життeва маcа" Цeнтpальнoï Gвpoпи стала cпpийматиcя cyc^-ми як кoнкypeнт, тим бiльшe щo cтаpаннicть пpинocила плoди. Вщмшнютю нiмeцькoгo стилю життя, за Шeлepoм (Scheler, 1917), e cамe пoeднання пpацi i pадocтi; pацioнальна opганiзацiя пpацi (нe poзкiш, як што кiнцeвий peзyльтат) cтаe cвoгo poдy "дyшeвним мoтo-poм" (p. 364). Кмщ пpoдeмoнcтpyвали здатнicть дo швидш'1 iндycтpiалiзацiï бeз пpинципy штyчнoгo виpoбництва пoтpeб i, вiдпoвiднo, збiльшeння cпoживання (кажучи в cyчаcниx тepмiнаx, бeз пpинципy "eкoнoмiчнoгo зpocтання"). Шeлep пiдвoдить i фiлocoфcький фун-дамeнт тд цю eнepгiйнy дiяльнicть, нecкiнчeннe ^аг^нта дo cамoвдocкoналeння (Unendlichkeitsstreben), а cамe, - вчeння пpo oбoв'язoк. Нiмeцькi фiлocoфи poзглядали пpи-poдy як матepiю для нecкiнчeннoï peалiзацiï oбoв'язкy (Гeгeль), як мoтив нecкiнчeннoï вoлi дo життя (Шoпeнгаyep), як зааб дo бeзмeжнoï влади (Нiцшe). Одним cлoвoм, для Шeлepа
АНТРОПОЛОГ1ЧНА ПРОБЛЕМАТИКА В 1СТОР11 ФШОСОФП
це презирство до нiмцiв обернулося для них самих геро1змом i дiяльним щастям, звшь-нивши вiд конс'юмеризму i брехливих общянок матерiального благополуччя i лiберально-го уташтаризму. Збентеженi цiею янусоподiбною дволиюстю Нiмеччини, - дух, з одного боку, праця i влада, з шшого боку, - закордоннi критики (Шелер обмежуеться двома авторами - Емшем Бутру i Дж. Холдейном) прийшли до висновку про те, що справжня духовна Имеччина зiпсована мiлiтаризмом i повинна бути звшьнена вiд згубно! зарази. Ця популярна "теорiя двох Имеччин" отримуе рiшучу вiдсiч з боку Шелера. У Нiмеччинi '^i однаково реальних душь.. iдеальна i реалiстична трудова душа," - стверджуе вш (Scheler, 1917). 1ноземнi критики не в змозi зрозумiти сутшсть так званого свiтоглядного мшта-ризму шмщв, адже для них вшськовий iдеал iснуе незалежно вiд переслщуваних цiлей, а тому, на думку Шелера (Scheler, 1917, p. 372), бшьше схильний до свiту, шж цшеспря-мована мiлiтаризацiя життя. Те ж стосуеться i шме^^' "ще! свободи", яка сприймаеться в перспективi захiдного "демократизму". Вона знаходить свш вираз не в публiчнiй i полiтичнiй дiяльностi (як в пол^ичних системах тодiшнього "Заходу"), а "в думщ i спо-гляданнi, у професшнш працi, в им'! i домашньому вогнищi" (Scheler, 1917, p. 372). Вона нацiлена не на зрiвняння всiх, а на пошук вiдмiнностей. Таким чином, у якост протиотру-ти вiд ненавистi до шмщв, Шелер рекомендуе самовладання, подальший розвиток позитивного шмецького духу i самокритику - у тих випадках, коли щось тшло не так. Шелер засуджуе агресивний нацiоналiзм, вiдкидаючи навiть саму лiберальну думку про право нацп на самовизначення, але погоджуючись з принципом культурно! автономп всерединi держави (приклад Австрп). 1деалом Шелера виступае винятково предметно орiентована наука, яка повинна виконувати не нащональш або мiжнароднi завдання, а служити ютиш. З ^d причини i його аналiз ненависп до нiмцiв виглядае бiльш стриманим i урiвноваже-ним, нiж памфлет "Пенш вiйни", написаний пiд сильним впливом патрютичного тднесен-ня. Самокритика виражена тут бшьш рельефно, незважаючи на те, що Шелер принципово не вщмовляеться вiд фундаментальноi протилежносп друга-ворога. Можна погодитися з висновком П. Хьореса (Hoeres, 2004), що Шелер "намагаеться поеднувати старий, кон-сервативний етос з новим, сощалютичним i розраховуе на те, що цей синтез дозволить по-долати буржуазно-катталютичну епоху" (р. 252). Вш розглядае вiйну не як зааб, але як сприятливе середовище для здшснення нiмецькоi соцiалiстичноi революцй, що начисто виключить можливють для буржуазноi революцй захiдного штибу.
Критика Шелера на адресу Имеччини ставала все виразшшою в другiй половинi вшни. У журналi "Archiv für Sozialwissenschaft und Sozialpolitik" вийшла стаття Шелера тд ла-конiчною назвою "1789 i 1914" - рецензiя на знаменитий трактат Йоханна Пленге "1789 i 1914". Символiчнi роки в юторп полiтичного духу 1916 р., де вш послiдовно вибудовуе опозищю нацiонального соцiалiзму нiмецького життевого порядку i iндивiдуалiзму Фран-цузько! революцп. Основний удар Шелера припав на щею нiмецького месiанiзму, який, на думку Шелера, повинен залишитися долею противниюв Имеччини i взагалi мае по-занiмецьке походження.
Коли ми сьогодш, - пише Шелер, - стаемо мимовшьними свiдками того, як нашi вороги мають нахабство називати в чист цiлей у цш вiйнi проведення "внутрiшнiх реформ" у нашому рейху, наприклад, знищення "прусського мштаризму", вiдокремлення федеральних
АН1ГОПОЛОПЧНА ПPOБЛEMЛTИKЛ В ICTOPIÏ ФIЛOCOФIÏ
зeмeль вiд peйxy, так звану "вшьну нiмeцькy кoнcтитyцiю", то для нiмeцькoï думки нe тшьки змicт, а й cам xаpактep такoгo мipкyвання пoвинeн здаватиcя абcoлютнo чужим. (Scheler, 1917, p. 584)
Вiдпoвiднo, ^eï 1914 i ттояча ciмcoт вiciмдecят дeв'ять poкiв да yтвopюють пpoтилeж-нocтi, 6o влада дай у бyдь-якoмy випадку oбмeжeна. Бiльш тoгo, Шeлep пiддаe змютовнш кpитицi i навiть думку ^o пpинцип opганiзацiï i мoжливocтi ïï тpанcлювати абo кoнвepтy-вати. ^зш eлeмeнти opганiзацiйнoï ^eï мoжна знайти в piвнiй мipi у фpанцyзькиx coцiалicтiв-yтoпicтiв i у нiмeцькиx фiлocoфiв pecтавpацiï). Вибyдoвyвати альтepнативy мiж шдивщуальним i coцiальним началами (як да poбить Плeнгe) в кopeнi нeвipнo:
Moва нe йдe пpo !e, щoб вiдмoвлятиcя вiд дyxoвнoгo ocoбиcтicнoгo iндивiдyалiзмy, який e мeтафiзичним magna charta Gвpoпи в ïï cтавлeннi дo Азп i на яшму rpyнтyeтьcя вcя ïï cила, вecь ïï дyx cвoбoди, вci ïï дocягнeння. Йдeтьcя пpo тe, щoб як pаз затвepдити пpинцип coлiдаpнocтi, пoчаткoвoï вiдпoвiдальнocтi oдин пepeд шшим на ocнoвi цьoгo cамoгo iндивiдyальнoгo пepcoналiзмy, збepiгаючи внyтpiшню напpyгy з властивим йoмy пoчyттям i пpинципoм шдивщуальдах' вiдпoвiдальнocтi пepeд cамим coбoю, щo cтанoвить cамe ocepдя xpиcтиянcькo-eвpoпeйcькoгo мopальнoгo iдeалy. (Scheler, 1917, p. 585)
Пepeд нами пo cyri пpoгpамна заява Шeлepа: нiмeцькoï ^eï opганiзацiï вiн пpoтиcтав-ляe дyxoвнo-eтичнe oнoвлeння Gвpoпи, щo живитьcя з xpиcтиянcькиx кopeнiв. Пpинцип пepcoнальнoгo coлiдаpизмy, абo, як називав йoгo iнoдi cам Шeлep, "нацioнальнoгo coцiалiзмy" (а толя вiйни - "xpиcтиянcькoгo coцiалiзмy") peалiзyeтьcя нeзалeжнo вiд iндивiдyальнoгo абo coцiальнoгo пpинципy в eкoнoмiцi (дepжавний coцiалiзм тeж мoжe пepecлiдyвати зoвciм iншi цiлi i так cамo oбмeжyвати ocoбиcтy cвoбoдy, як i лiбepальна eкoнoмiка). В oбмeжeнiй icтopичнiй пepcпeктивi peальна загpoза бачилаcя Шeлepoм (i нe лишe 1'м) у "встут Азп в cвiтoвy icrop^". Cамe вoна, на йoгo думку, мoгла пepeшкoдити дyxoвнoмy oб'eднанню €вpoпи (Scheler, 1917, p. 589). ^итака Шeлepа на адpecy яш^ь нацioнальнoï мюп, виxваляння нiмeцькoï opганiзацiï та от^шти зачiпаe cамий нepв cy-чаcнoï йoмy фiлocoфiï cвiтoвoï вшни, нe пepecтаючи бути пpи цьoмy ïï opганiчнoю части-нoю. У 1917-1918 pp. Œenep ocтатoчнo вiдмoвляeтьcя вiд заcад нiмeцькoï фiлocoфiï, у тому чит вcieï iдeалicтичнoï ф^^фи вiд Kанта дo Гeгeля. Фiлocoфiя Kанта, Фixтe i Гeгeля здаeтьcя йoмy абo занадто "пpyccькoю" абo занадто "пантeïcтичнoю". Iдeалoм для moro
АHTPОПОЛОПЧHА ПPОБЛEMЛTИKЛ В ICTOPIÏ ФIЛОCОФIÏ
cлyжить вiдкpитicть фiлocoфa Ляйбниця. У нeвeликoмy ece "Miciя Hiмeччини i кaтoлицькa iдeя" 1918 p. Шeлep вce щe пpoдoвжye бopoтиcя з кaльвiнicтcькoю Лнглieю i кpитикyвaти нiмцiв зa вyзькoлoбий нaцioнaлiзм тa виxoлoщeний iдeaл oбoв'язкy. Пoпyтнo вш poзвiнчye цiлий pяд звичниx мiфiв, cтвopeниx вiйcькoвoю пpoпaгaндoю. Звичaйнo, да мoжнa oднo-знaчнo cтвepджyвaти, щo "нaцiя як opieнтиp для пoлiтичнo-фiлocoфcькoï думки вce бiльшe втpaчae для moro cвoю peлeвaнтнicть" (Scheler, 1918, p. 535). Шeлep дiйcнo ¿шли нe po-зyмiв нaцiю як pacoвy aбo eтнiчнy, aлe зaвжди тiльки як дyxoвнy cпiльнoтy. Одтак нaвiть в ocтaннiй piк вшни йoгo пepш зa вce xвилюe пpoблeмa "eднaння нiмeцькoгo нapoдy", a ca-мe, eднaння нa фyндaмeнтi цiннocтeй. I тут eтичний ми^т^ль Шeлep бepe вepx нaд '^rno-coфoм вiйни". Вiн poбить агавку нe нa "нiмeцький нapoд", a та штьте^ "кaтoлицькoгo ду-xy" з йoгo здaтнicтю i вoлeю дo caмoopгaнiзaцiï як eдиний вipний cпociб пoдoлaння ra^o^í пpoтилeжнocтi клaciв i ïx iнтepeciв.
Вiдoмo, щo Maкc Шeлep був виxiдцeм з лютepaнcькo-юдeйcькoï poдини (бaтькo Гoтлiб був лютepaнинoм зa вipocпoвiдaнням, a мaти Coфi бyлa opтoдoкcaльнoю юдeйкoю i пoxo-дилa зi знaтнoгo eвpeйcькoгo poдy), aлe щe y 25-piчнoмy вiцi 1899 p. вiн пpиймae гато-лицькe xpeщeння. Вiн нaмaгaвcя y вiднoвлeнoмy i вiдpoджeнoмy кaтoлицизмi (йoгo нaзи-вaли нaвiть "фiлocoфoм нeoeзyïтcькoгo кaтoлицизмy" (Kagan, 2001, p. 85) зтайти пpoтивa-гу бypжyaзнoмy cвiтoглядy, щo вiдчyжye людину вщ cвiтy тa вiд iншиx людeй. Haпpикiнцi Пepшoï cвiтoвoï вiйни Шeлep ввaжaвcя oдним iз нaйвпливoвiшиx ^толи^к^ фiлocoфiв Hiмeччини. Втiм, нaвpяд чи мoжливo нaзвaти йoгo opтoдoкcaльним ^толи^м. Зoкpeмa в чepвнi 1917 po^ Шeлep oпyблiкyвaв y "Фpaнкфypтcькoмy жypнaлi" лиcт, в якoмy йшлo-cя пpo тe, щo вiн да мoжe нaдaлi викoнyвaти функцп cтapшoгo cпiвpoбiтникa жypнaлy "Summa". Дocтoвipнi ^ичини тaкoгo piшeння нe вiдoмi. Одтак icнye пpипyщeння, щo Шeлep да пoгoджyвaвcя з дeякими пoлoжeннями лиега, aдpecoвaнoгo Пaпi Pимcькoмy Бe-дадикту XV, який був oпyблiкoвaний y кв^ш цьoгo ж poкy зi cтaтycoм кoлeктивнoгo мaнiфecтy. У звepнeннi зaгaлoм йшлocя пpo мaйбyтнe €вpoпи пiд пoкpoвитeльcтвoм пaпcькoгo пpecтoлy, i зoкpeмa - пpo лeгiтимaцiю Святого ^ecrony як нaйдaвнiшoï влaди з ycix icнyючиx, зaвдaнням якoï нapaзi e cпpияння фopмyвaнню нoвoгo eвpoпeйcькoгo пo-pядкy. Пepeдбaчaлocя, щo Святий ^ecron мaв нecти вiдпoвiдaльнicть зa вiйcькoвi дп i пpипинeння в €вpom нeдoцiльнoï вiйни (Caronello, 2003, p. 244). Peaкцiя Шeлepa та moro бyлa нeгaтивнoю. Вiдoмo, щo нiмeцький миcлитeль нe пoдiляв пoглядiв cвoïx кoлeг щo-дo пpизнaчeння цepкви. Г. Блaй i K. ШЫт ввaжaли, щй цepквa кoнcтитyюeтьcя cyra^-cтвoм, щo y cвiтoвoмy знaчeннi бyлo нeyзгoджeним. Зa Шeлepoм жe, цepквa, як i будь-яю iншi мeтaфiзичнi кaтeгopiï, бaзyeтьcя нa iмaнeнтниx цiннicниx вiднoшeнняx. Вш ввaжaв, щo зaвдaнням цepкви e oбoжнити людcькy cпiльнoтy. Люди caмi мaють oб'eднaтиcя зapa-ди цepкви, a нe нaвпaки. Пpичoмy цepквa як гpoмaдa - нeoдмiнний aтpибyт peлiгiйнocтi, i цe e oднieю з cyттeвиx вiдмiннocтeй мiж peлiгiйнoю вipoю i фiлocoфcькими пoшyкaми Бoгa. Дyxoвнa cпiвпpaця в цepквi e cycпiльним втiлeнням мopaлi. Toмy-бo i вaжливo вciм iндивiдaм кepyвaтиcя пpaвильним пopядкoм цiннocтeй, тoдi cycпiльcтвo pyxaтимeтьcя в oднoмy пoзитивнoмy нaпpямкy (Caronello, 2003, p. 247). У ^mmcn cвoeï eклeзioлoгiï M. Шeлep poзвинyв iдeю coлiдapнocтi cпaciння (Heilssolidarität), щo rpyнтyeтьcя нa xp^ cтиянcькiй ^eï любoвi:
Haйвищoю фopмoю любoвi, - пишe M. Шeлep, - e любoв дo Бoгa,
oднaк да як дo вceмилиcтoвoгo Tвopця, 6o цe тaк caмo, як i дo
АНТРОПОЛОПЧНА ПРОБЛЕМАТИКА В 1СТОР11 Ф1ЛОСОФП
певного об'екту, а як ствучасть в Його любов1 до св1ту ("amare mundum in Deo") i до Нього самого ("amare Duem in Deo") водночас, шшими словами, це те, що схоласти-мютики i зрештою Аврелiй Августин називали "amare in Deo". (Scheler, 1915, p. 162)
Солщаршсть спасшня постае осьовим стрижнем мiкрокосму людини як цiлiсностi, тiльки в 11 здiйсненнi особистiсть постае цiлiснiстю. Причому ця солiдарнiсть представлена не Богом, який перебувае по той бш св^у, а самою людиною, яка конституюе себе в цьому свт через очiкування спасiння. Одним i3 аспектiв солiдарностi спасiння е вщповщальшсть перед собою, що може вщбуватися лише у церквi. Мова йде про особисте еднання з Богом, який в даному контекст! розумiеться як "особа ойб" ("Person der Personen") (Caronello, 2003, p. 248).
Як зазначае сучасний бельгшський дослщник К. Стернад (Sternad, 2017 ) "Шелер може бути розглянутий як один з не багатьох випадюв колишнього вiйськового фшософа, що пройшов фiлософську демобiлiзацiю (philosophical demobilization)" (р. 98). Впм, розча-рування в тому захопленнi боротьбою "духовних сил", яке було у Шелера в 1914-му оста-точно не залишало його до початку 20-х роюв.
Таким чином, Шелер, вщмовляючись вiд головних засад Weltkriegsphilosophie, нама-гався спочатку створити своерщну католицьку антропологiю. Недаремно Ернст Трольч, дослщжуючи нiмецьку феноменологiчну школу, назвав Шелера "католицьким Нiцше". Адже якщо Нiцше вважав, що нiгiлiзм европейського суспшьства вiдбуваеться не без участ християнства, то Шелер чiтко роздшяв первиннi цiннiснi настанови християнства, прописаш у Святому Письмi (вони безсумшвно е iстинними i гiдними наслщування), i по-дальшу 1х трансформащю (штерпретацп богословiв i церковнi тенденцп актуалiзацii щн-ностей). Обидва мислшеш критикували суспiльнi устро! свого часу, але один з них зви-нувачував у цьому християнство, а шший вбачав у ньому порятунок.
У 1919 р. обер-бургомютр та майбутнш перший канцлер ФРН Конрад Аденауер запросив Шелера викладати у вщновленому Науково-дослщницькому шституп сощальних наук у Кельнi. Згiдно з намiрами Аденауера, Шелер мав поповнити ряди католицьких фiлософiв i розвивати католицьку думку в шституп. Одначе невдовзi мислитель ди-станцiювався вщ католицизму. Мислитель не засуджуе, принаймш публiчно, анi като-лицьке вiровчення, анi iнститут церкви, але його погляди виходять далеко за меж1 христи-янсько! ортодокс^. В його рукописах 1923-1929 роюв, якi вш, до речi, не опублiкував за свого життя, ми знаходимо таю роздуми:
Призначення людини бшьше, шж бути тiльки "рабом" i слухняним слугою Бога, воно бiльше, шж бути тiльки "Сином" певного единого в ^6í й досконалого Бога. У своему бутп. _ людина достойна бiльш високого звання ств-творця Бога, якiй судилося нести стяг
АНТРОПОЛОПЧНА ПРОБЛЕМАТИКА В 1СТОР11 Ф1ЛОСОФ11
божества, знамено "Deitas"... попереду Bcix речей в штормових стих1ях CBiTy. (Scheler, 2007, p. 13)
Його творчicть поступово переходить до третього i останнього етапу - перюду "ди-намiчного пантйзму" та створення проекту "фшософсько"1 антропологи".
Наукова новизна
Екcплiкацiя iдей, викладених Максом Шелером у циклi статей 1914-1919 роюв, якi мо-жна об'еднати в цiлicнy концепцiю шелеровсько1 Weltkriegsphilosophie, надае можливоcтi стверджувати, що працi Макса Шелера чаciв Першо1 св^ово"1 вiйни вiдiграли визначну роль у формуванш фшософсько"1 антропологи.
Висновки
В оcновi Weltkriegsphilosophie Макса Шелера лежить фшософське осмислення вiйни, в якш мислитель намагаеться побачити високий сакральний сенс, який полягае в тому, що жертви, яю приносить нащя на олтар перемоги не е марними: нащя гуртуеться щй жерто-внicтю, готовнicтю до не'. За Шелером вшна е найбшьш ефективним засобом формування так званих "спшьнот любовЬ», до яких вш вiдноcить бойове побратимство, родину та на-цiю як "колективну особиспсть", що ycвiдомлюе себе за допомогою вiйни.
У сво'х бiльш тзшх военних пyблiциcтичниx творах фiлоcоф певною мiрою розчаро-вуеться у мштаристському заxопленнi та закликае до духовно-етичного оновлення Свро-пи, що живиться з християнських корешв. В оcновi цього оновлення повинен лежати принцип персонального солщаризму, заснований на християнськш щй любовi. Втiм, ка-толицький yнiверcалiзм не е доcтатнiм засобом для формування "спшьноти любовi" та справжньо1 людини cпiв-творця Бога, що становить головний стрижень фшософсько"1 антропологи Макса Шелера, яка виникае в 20-т роки ХХ cторiччя.
Все вищевикладене дае змогу стверджувати наявшсть у творчоcтi Шелера промiжного етапу мiж його феноменологiею та фшософською антропологiею - Weltkriegsphilosophie, що становить певну щншсть i для сучасно"1 Укра!ни, яка знаходиться у cтанi гiбридноi вiйни та формування ново"1 нацй.
REFERENCES
Allodi, L. (2016). Guerra e pace tra filosofia della storia e sociologia della cultura, saggio introduttivo alla traduzione italiana. In M. Scheler, Lidea di pace perpetua e il pacifism (pp. 7-102). L. Allodi, Trans. Milano: Mimesis. (in Italian)
Bokhenskiy, Y. M. (2000). Europaische philosophie der gegenwart. M. N. Gretskiy, Trans. Moscow: Nauchnyy mir. (in Russian)
Caronello, G. (2003). Max Scheler und Carl Schmitt, zwei Positionen des katholischen Renouveau in Deutschland. Eine Fallstudie über die Summa (1917/1918). In C. Bermes, W. Heckmann, & H. Leonardy (Eds.), Vernuft und Gefühl: Schelers Phänomenologie des emotionalen Lebens (pp. 225-254). Würzburg: Verlag Königshausen und Neuman GmbH. (in German) De Warren, N. (2017). The Splendor of Glittering Helmets: Dawn of the Great War in Proust. Tijdschrift voor
Filosofie, 79(4), 89-108. (in English) De Warren, N., & Vongehr, T. (Eds.). (2018). Philosophers at the Front: Phenomenology and the First World War.
Leuven: Leuven University Press. (in English) Heidegger, M. (1975). Andenken an Max Scheler. In P. Good (Ed.), Max Scheler im Gegenwartsgeschehen der Philosophie (p. 9). Bonn: Bouvier Verlag. (in German)
АНТРОПОЛОПЧНА ПРОБЛЕМАТИКА В 1СТОР11 Ф1ЛОСОФ11
Hoeres, P. (2004). Krieg der Philosophen: Die deutsche und britische Philosophie im Ersten Weltkrieg. Paderborn:
Ferdinand Schöningh. (in German) Kagan, M. I. (2001). Paul Natorp i krizis kultury. In M. M. Bakhtin, Pro et Contra. Lichnost i tvorchestvo M. M. Bakhtina v otsenke russkoy i mirovoy gumanitarnoy mysli: Antologiya (Vol. 1, pp. 39-57). Saint Petersburg: Russian Christian Humanitarian Academy. (in Russian) Malinkin, A. N. (1996). Maks Sheler: Ocherk zhizni i tvorchestva. Sociological Journal, 1-2, 117-121. (in Russian) Scheler, M. (1915). Das Ressentiment im Aufbau der Moralen. In M. Scheler, Abhandlungen und Aufsätze (Vol. 1,
pp. 39-274). Lepzig: Verlag der weissen Bücher. (in German) Sheler, M. (1994). Die Stellung des Menschen im Kosmos. In M. Sheler, & A. V. Denezhkin (Ed.), Izbrannye proizvedeniya (pp.129-194). A. V. Denezhkin, A. P. Malinkin, & A. F. Fillipov, Trans. from Germ. Moscow: Gnozis. (in Russian) Scheler, M. (1917). Die Ursachen des Deutschenhasses. In M. Scheler, Politisch-Pädagogische Schriften (Vol. 4,
pp. 283-372). Bern: Francke. (in German) Scheler, M. (1917). "1789 und 1914". In M. Scheler, Politisch-Pädagogische Schriften (Vol. 4, pp. 584-599). Bern: Francke. (in German)
Scheler, M. (1918). Deutschlands Sendung und der katholische Gedanke. In M. Scheler, Politisch-Pädagogische
Schriften (Vol. 4, pp. 515-540). Bern: Francke. (in German) Scheler, M. (1915). Der Genius des Krieges und der Deutsche Krieg. In M. Scheler, Politisch-Pädagogische
Schriften (Vol. 4, pp. 7-250). Bern: Francke. (in German) Scheler, M. (1915). Europa und der Krieg. In M. Scheler, Politisch-Pädagogische Schriften (Vol. 4, pp. 251-266). Bern: Francke. (in German)
Sheler, M. (2007). Philosophische Fragmente aus dem Nachlass. M. Khorkov, Trans. from Germ. Moscow: Institut
filosofii, teologii i istorii svyatogo Fomy. (in Russian) Scheler, M. (1916). Über die Nationalideen der großen Nationen. In M. Scheler, Schriften zur Soziologie und
Weltanschauungslehre (Vol. 6, pp. 62-285). Bern: Francke. (in German) Sternad, C. (2017). Max Scheler and Jan Patocka on the First World War. Labyrinth, 19(1), 89-106.
doi: http://dx.doi.org/10.25180/lj.v19i1.74 (in English) Tumminelli, A. (2016-2017). Max Scheler sullamore. Tra fenomenologia eLebensphilosophie. Roma: Universita La Sapienza. (in Italian)
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Allodi, L. Guerra e pace tra filosofia della storia e sociologia della cultura, saggio introduttivo alla traduzione italiana / L. Allodi // Scheler, M. L'idea di pace perpetua e il pacifism / M. Scheler ; Traduttore : L. Allodi. - Milano : Mimesis, 2016. - P. 7-102. Бохенский, Ю. М. Современная европейская философия / Ю. М. Бохенский ; пер. М. Н. Грецкого. - Москва :
Научный мир, 2000. - 256 с. Caronello, G. Max Scheler und Carl Schmitt, zwei Positionen des katholischen Renouveau in Deutschland. Eine Fallstudie über die Summa (1917/1918) / G. Caronello // Vernuft und Gefühl: Schelers Phänomenologie des emotionalen Lebens / hrsg. von C. Bermes, W. Heckmann, H. Leonardy. - Würzburg, 2003. - S. 225254.
De Warren, N. The Splendor of Glittering Helmets: Dawn of the Great War in Proust / N. de Warren // Tijdschrift
voor Filosofie. - 2017. - Vol. 79, Is. 4. - P. 89-108. Philosophers at the Front: Phenomenology and the First World War / Eds. par N. de Warren, T. Vongehr.- Leuven :
Leuven University Press, 2018. - 250 р. Heidegger, M. Andenken an Max Scheler / M. Heidegger // Max Scheler im Gegenwartsgeschehen der Philosophie /
hrsg. von P. Good. - Bonn : Bouvier, 1975. - S. 9. Hoeres, P. Krieg der Philosophen: Die deutsche und britische Philosophie im Ersten Weltkrieg / P. Hoeres. -
Paderborn : Ferdinand Schöningh, 2004. - 365 s. Каган, M. И. Пауль Наторп и кризис культуры / M. И. Каган // Pro et Contra. Личность и творчество М. М. Бахтина в оценке русской и мировой гуманитарной мысли: антология / М. М. Бахтин. - Санкт-Петербург, 2001. - Т. 1. - С. 39-57. Малинкин, А. Н. Макс Шелер: очерк жизни и творчества / А. Н. Малинкин // Социологический журнал. -
1996. - № 1-2. - С. 117-121. Scheler, M. Das Ressentiment im Aufbau der Moralen / M. Scheler // Scheler, M. Abhandlungen und Aufsätze : in 2 bänden / M. Scheler. - Lepzig, 1915. - Band I. - S. 39-274.
АНТРОПОЛОПЧНА ПРОБЛЕМАТИКА В ICTOPIÏ ФШОСОФIÏ
Шелер, М. Положение человека в космосе / М. Шелер // Шелер, М. Избранные произведения / М. Шелер ; перевод с нем. А. В. Денежкина, А. П. Малинкина., А. Ф. Филлипова ; под ред. А. В. Денежкина. -Москва : Пнозис, 1994. - C. 129-194. Scheler, M. Die Ursachen des Deutschenhasses / M. Scheler // Scheler, M. Politisch-Pädagogische Schriften /
M. Scheler. - Bern, 1917. - Band 4. - S. 283-372. Scheler, M. "1789 und 1914" / M. Scheler // Scheler, M. Politisch-Pädagogische Schriften / M. Scheler. - Bern,
1917. - Band 4. - S. 584-599. Scheler, M. Deutschlands Sendung und der katholische Gedanke / M. Scheler // Scheler, M. Politisch-Pädagogische
Schriften / M. Scheler. - Bern, 1918. - Band 4. - S. 515-540. Scheler, M. Der Genius des Krieges und der Deutsche Krieg / M. Scheler // Scheler, M. Politisch-Pädagogische
Schriften / M. Scheler. - Bern, 1915. - Band 4. - S. 7-250. Scheler, M. Europa und der Krieg / M. Scheler // Scheler, M. Politisch-Pädagogische Schriften / M. Scheler. - Bern,
1915. - Band 4. - S. 251-266. Шелер, М. Философские фрагменты из рукописного наследия / М. Шелер ; перевод с нем. М. Хорькова. -
Москва : Институт философии, теологии и истории св. Фомы, 2007. - 384 с. Scheler, M. Über die Nationalideen der großen Nationen / M. Scheler // Scheler, M. Schriften zur Soziologie und
Weltanschauungslehre / M. Scheler. - Bern, 1916. - Band 6. - S. 62-285. Sternad, C. Max Scheler and Jan Patocka on the First World War / C. Sternad // Labyrinth. - 2017. - Vol. 19, № 1.
- P. 89-106. doi: 10.25180/lj.v19i1.74 Tumminelli, A. Max Scheler sull'amore. Tra fenomenologia eLebensphilosophie / A. Tuminelli. - Roma : Università La Sapienza, 2016-2017. - 182 р.
В. Ю. ПОПОВ1*, Е. В. ПОПОВА2*
'* Донецкий национальный университет имени Василия Стуса (Винница, Украина), эл. почта [email protected], ORCID 0000-0003-3097-7974
2*Донецкий национальный университет имени Василия Стуса (Винница, Украина), эл. почта [email protected], ORCID 0000-0002-0157-4642
WELTKRIEGSPHILOSOPHIE И ФИЛОСОФСКАЯ АНТРОПОЛОГИЯ ШЕЛЕРА
Цель. Исследование направлено на осмысление философ^ко -публицистического наследия М. Шелер 1914-1919 годов. "Философия войны" рассматривается как среднее звено между феноменологическим и антропологическим этапами его философской эволюции. Теоретико-методологической основой исследования является философское наследие Макса Шелера, а также работы отечественных и западных исследователей, посвященные этому вопросу. Проблемы Weltkriegsphilosophie осмысленные на основании исторического, логического и сравнительного принципов историко -философского анализа, что позволило теоретически реконструировать культурно-исторический контекст, философские источники и мировоззренческие интенции немецкого философа. Научная новизна. Впервые в отечественной историко-философской мысли доказано, что труды Макса Шелера времен Первой мировой войны сыграли выдающуюся роль в формировании философской антропологии как отдельного философского направления. Выводы. В основе Weltkriegsphilosophie Макса Шелера лежит философское осмысление войны, в которой мыслитель пытается увидеть высокий сакральный смысл, который заключается в том, что жертвы, которые приносит нация на алтарь победы не напрасны: нация сплачивается этой жертвенностью, готовностью к ней. По Шелером война является наиболее эффективным средством формирования так называемых "сообществ любви", к которым он относит боевое братство, семью и нацию как "коллективную личность", которая осознает себя с помощью войны. В своих более поздних военных публицистических произведениях философ определенным образом разочаровывается в милитаристском восторге и призывает к духовно-нравственному обновлению Европы, питающийся из христианских корней. В основе этого обновления должен лежать принцип персонального солидаризма, основанный на христианской идее любви. Впрочем, католический универсализм является недостаточным средством для формирования "сообщества любви" и нового человека со-творца Бога, составляет главный стержень философской антропологии Макса Шелера, которая возникает в 20 -е годы ХХ столетия. На основании этого в статье
АНТРОПОЛОГ1ЧНА ПРОБЛЕМАТИКА В 1СТОР11 ФГЛОСОФП
утверждается о наличии в творчестве Шелера промежуточного этапа между его феноменологии и философской антропологией - Weltkriegsphilosophie (философии Мировой войны).
Ключевые слова: философская антропология; Weltkriegsphilosophie (философия Мировой войны); "сообщества любви"; европейский патриотизм; немецкий партикуляризм; католический универсализм
V. Y. POPOV1*, E. V. POPOVA2*
''Vasyl' Stus Donetsk National University (Vinnytsia, Ukraine), e-mail [email protected], ORCID 0000-0003-3097-7974 2*Vasyl' Stus Donetsk National University (Vinnytsia, Ukraine), e-mail [email protected], ORCID 0000-0000-0002-0157-4642
WELTKRIEGSPHILOSOPHIE AND SCHELER'S PHILOSOPHICAL ANTHROPOLOGY
Purpose. The research is aimed at understanding the philosophical and journalistic heritage of M. Scheler during 1914-1919. "The philosophy of war" is regarded as the middle link between the phenomenological and anthropological stages of its philosophical evolution. The theoretical and methodological basis of the study is the philosophical legacy of Max Scheler, as well as the work of domestic and Western researchers devoted to this issue. Problems of Weltkriegsphilosophie become comprehensible based on the historical, logical and comparative principles of historical and philosophical analysis, which allowed to theoretically reconstruct the cultural and historical context, philosophical sources and ideological intentions of the German philosopher. Originality. For the first time in domestic historical and philosophical thought, it proved that the works by Max Scheler of the First World War played an outstanding role in the formation of philosophical anthropology as a separate philosophical trend. Conclusions. The basis of the Weltkriegsphilosophie by Max Scheler is the philosophical comprehension of the war in which the thinker tries to see the high sacral meaning, where the sacrifices that the nation brings to the altar of victory are not in vain: the nation is rallying this sacrifice, its readiness for it. According to Scheler, war is the most effective means of forming the so-called "love communities", to which he refers combat brotherhood, family and nation as a "collective personality", which recognizes itself through war. The philosopher is disappointed to some part with militaristic enthusiasm in his later military journalistic works and calls for a spiritual and moral renewal of Europe, fed from Christian roots. At the heart of this renewal should be the principle of personal solidarity, based on the Christian idea of love. However, Catholic universalism is an insufficient means for the formation of a "love community" and a new man who is co-creator of God that constitutes the main core of the philosophical anthropology of Max Scheler, which emerges in the 20s of the twentieth century. Based on this, the article affirms the existence in Sheler's works of an intermediate stage between his phenomenology and philosophical anthropology - Weltkriegsphilosophie (philosophy of the World War).
Keywords: philosophical anthropology; Weltkriegsphilosophie (philosophy of the World War); "community of love"; European patriotism; German particularism; Catholic universalism
Надшшла до редколегл: 28.12.2017 Прийнята до друку: 25.03.2018
