CC BY
70
АКТУАЛЬШ ПИТАНИЯ Ф1ЛОСОФСЬКО1 АНТРОПОЛОГИ
УДК 1 (343.9)
«_» _ 1 *
И. М. БОИЧЕНКО1
1 Нацiональна медична академiя тслядипломно! освiти iм. П. Л. Шупика (Ки!в), ел. пошта n_boychenko@ukr.net, ORCID 0000-0001-8793-7776
Ф1ЛОСОФСЬКЕ РОЗУМ1ННЯ ПРИРОДИ НАСИЛЬСТВА
Мета. Для того, щоб послщовно розмежувати насильство, яке е завжди передусiм руйнiвною силою, та цившзоване застосування сили, яке передбачае конструктивна творчi цiлi, необх1дно дослвдити основнi можливi фiлософськi пiдходи до розумшия природи насильства та спробувати дати !х системний виклад. Методолопя. У даному дослiдженнi було використано системний тдхвд для виявлення внутршнього взаемозв'язку мiж рiзними видами насильства та, вщповвдно, протидп насильству. Також було використано аксюлопю для виявлення тих цшностей, як1 е тдставою для вирiзнення насильства вiд його прото-форм, для розрiзнення насильства та примусу, а також рiзних титв примусу. Наукова новизна. У данш статтi здiйснено суттевi уточнення до класифжаци видiв насильства, зокрема, чггко визначено, що окремi види насильства не можуть мати етично! релевантности оск1льки належать до сфери бюлогп (експансiя, агресiя) або сощально! антропологи (культурний, iнституцiйний примус). Власне насильство, або ж насильство у вузькому значенш передбачае наявшсть волi, свщомосп i деструктивно! мети. Вiдповiдно, протидiя насильству мае передбачати формування певного ненасильницького типу вол^ ненасильницько! культури та творчих, конструктивних цiлей. Для цього необхдт як особистi зусилля, так i iнституцiйна пвдтримка та наявшсть ввдповщних моральних традицiй. Етична теорiя покликана прояснити та систематизувати ц зусилля. У цьому сежи етика е ядром практично! фшософи. Тiею мiрою, як зростае вплив етики на змши людсько! культури та сощальносп у режимi контрфактичносп, варто також говорити про антрополопчну значущiсть етики. Висновки. З сощально-фшософсько! точки зору необхiдна конкретика, яш саме соцiальнi iнститути i в якш констеляцi! породжують насильство. Етичний аспект дослiдження насильства передбачае категоризащю проблеми у термiнах добра i зла: насильство е злом на ввдшну вiд примусу, який може бути виправданим, легiтимованим - але завжди з позицiй сприяння розвитку сустльства та iндивiда, заохочення розкриття його творчого потенцiалу. Контрфактичнiсть постае важливою етичною категорiею, яка розкривае мехашзм перетворення людиною себе та сустльства в орiентацi! на цшносп добра та iншi конструктивнi й творчi цiнностi.
Ключовi слова: насильство; примус; лептимний примус; влада; щнносп; норми; фактичнiсть; контрфак-тичнiсть.
Актуальшсть
У сучасному суспшьств^ для якого сощаль-ш змши стали не просто нормою, а умовою його юнування, насильство як результат боротьби нового з1 старим стае не просто неминучим, але все часпше розглядаеться як щось корисне, ш-струментальне, чим варто оволод1ти для досяг-нення устху. При цьому нерщко змшують насильство з поняттям примусу, а особливо -лептимного примусу. Так, вважаеться, що до-сить знайти якесь виправдання насильству, якусь його рац1онал1зац1ю - i воно вже пере-творюеться на легiтимний примус. Так можна виправдовувати не лише вшни (навт у демо-кратичних державах), але i повсякденне насильство у им'!, насильство по вiдношенню до слабких - жшок, дiтей, старих та людей з
особливими потребами. Таке насильство вигля-дае переважно як втшення давно вщомого сумнозвюного «права сильного», якому ци-вiлiзований св1т давно протиставив «силу права». Цившзована протцщя насильству, а не змагання у насильств! - ось шлях, властивий сучаснш людиш як представнику виду Ното Sapiens.
Успiшне протистояння насильству передбачае докладний аналiз самого феномену насильства, що послщовно i системно можна здшсни-ти завдяки фшософському тдходу до цього питання. Це i визначило актуальнiсть даного дослщження.
Мета
Для того, щоби послщовно розмежувати насильство, яке е завжди передуем руйшвною
силою, та цившзоване застосування сили, яке передбачае конструктивы, творч1 цш, необ-хщно дослщити основш можлив1 фшософсью тдходи до розумшня природи насильства та спробувати дати !х системний виклад.
Методологiя
У даному дослщженш було використано системний шдхщ для виявлення внутршнього взаемозв'язку м1ж р1зними видами насильства та, вщповщно, протиди насильству. Також було використано аксюлогда для виявлення тих щн-ностей, яю е тдставою для вир1знення насильства вщ його прото-форм, а також для розр1з-нення насильства та примусу, а також р1зних тишв примусу. Також було враховано досвщ нещодавнього дослщження травматичносп як самого насильства, так i досвщу дослщження насильства колективом авторiв за редакци 1ванни Мацек, якi рекомендують застосовувати «витончену емпатда», яка уможливлюе макси-мальне наближення до предмету дослщження, але без повного злиття з власного досвщу i3 дослiджуваним [17, с. 177]. Також варто пам'ятати, як наголошуе Гелена Вулф, що «У неолiберальному аспектi академiчного аудиту, рейтингування та iмпакт-факторiв навчання втрачае свш престиж. Натомiсть головним зав-данням е написання та публшащя з огляду на кар'еру та академiчну органiзацiю. Це невлови-мий ареал, оскшьки критери постiйно мiняють-ся: те, щодо чого одна когорта антрополопв пройшла пiдготовку, обов'язково мае стати ш-шим, щойно вони починають пiддаватися оцiнцi. Якою мiрою якiсть написання академiч-ного текспв пiдлаштовуеться пiд оцiнки до-слiдження та формат оцiнювання, а отже якими будуть штелектуальш наслщки цього?» [18, с. 9]. Мова, звюно, йде не про вщмову вiд взаемоди з широким колом колег, але про прюритетну необхщшсть збереження аутентичного змюту i точностi результатiв до-слщження - саме вони мають бути критерiем академiчностi, хоча не менш важливим е пере-дати щ результати мовою, зрозумiлою для колег навт з найвiддаленiших куточюв свiту, а для цього необхщно показати зв'язок свое! проблематики з !хньою.
Виклад основного матерiалу
З фшософсько1 точки зору варто розрiзняти щонайменше три основних аспекти дослщжен-ня природи насильства: антрополопчний, соцiальний та етичний.
Антрополопчний тдхщ до розкриття при-роди насильства звертае увагу на властивий усьому живому феномен агреси. Вже будь-яка експаншя одше1 живо! iстоти за межi свого тiла може сприйматися iншою живою iстотою як агреая, а вiдповiдно насильство. Однак, насильство - доволi складна форма сприйняття, властива вже доволi розвиненим формам живих органiзмiв. Таким чином, слщ насамперед з'ясувати, якi саме впливи шших живих iстот можна квалiфiкувати як насильство, на якому рiвнi розвитку живих iстот експансiя переро-стае у агресiю, а на якому агресiя набувае фор-ми насильства. Причому насильство не замщае собою агресда, а агресiя експансда - вони по-стають як особливi !х рiзновиди з точки зору бюлоги. Однак, з точки зору фшософи агресiя мае т якостi, якi не можна звести, редукувати до експанси, а насильство не можна розглядати просто як агресда, а тим бшьше - просто як дещо ускладнену експансда. Насильство мае власне людську природу як цшеспрямовану i послiдовну експансда та зумисний i оргашзо-ваний прояв агреси.
Експаншя сприймаеться вже найпростшими живими iстотами, а вщповщно отримуе вiдповiдну реакцiю - або протидда, або втечу (вiдомий у психологи принцип «бий або тшай» («fight or flight» - англ.) [15-16]). У якосп експанси може сприйматися не лише дiя живих iстот, але й змши у впливi середовища - сезон-не зростання активностi сонця, посилення в^ру пiд час циклонiв, «наступ» повенi чи посухи тощо. Тому на вщмшу вiд найпростiших форм життя (аж до рослин), бшьш складнi вже починають вiдрiзняти, здiйснювати селекцiю при-родно-клiматичних впливiв вiд ди iнших живих ютот. Вже хробаки i комахи починають реагу-вати саме на експансда шших живих ютот як на агресда, а вщповщно - реагують на не1 бшьш варiативно, шж на погодно-клiматичнi змiни. Для цього необхвдна центральна нервова система - нехай навт найпростiша, як у безхре-бетних.
Будь-яке насильство передбачае тиск на ш-шого, однак далеко не кожен такий тиск е
HacH^bCTBOM, 6inbme Toro - nepeBaKHa 6inb-micTb npoaBiB TaKoi' eKcnaHcii' 30BCiM He noTpe-6ye KogHoro HacunbcrBa. HanpuKnag, y nrogcb-KOMy cycninbcTBi, eKcnaHcia hobhx, 6inbm aKiCHHx ToBapiB Ha HoBi phhkh Big6yBaeTbca ^nKoM npupogHo - He nume 6e3 HacunbcTBa, ane, HaBnaKH, npu aKTHBHoMy no3HTHBHoMy cnpuM-Harri thmh, xto TaKy eKcnaHciro 3a3Hae, aK 6aKa-hoi i noTpi6Hoi. HaToMicTb, 6inbmicrb reo-noniTHHHHx KoH^nuifi npuxunbHHKiB нaцнстсb-koi goKTpuHH - K. raycro^epa (Karl Ernst Haushofer «Grenzen in ihrer geographischen und politischen Bedeutung», 1939), O. fflnernnepa (Oswald Spengler «Jahre der Entscheidung», 1933), B. 3oM6apTa (Werner Sombart «Händler und Helden: patriotische Besinnungen», 1915) Ta rnmux BunpaBgoByBanu HacunbCTBo «cunbHoi gepKaBH» Ii «npupogHHMH» noTpe6aMH y eKcnaH-
cii 3a MeKi ii HaaBHux gepKaBHux KopgoHiB. 3po-
3yMino, ^o caMe aK HacunbCTBo cnpuMManu TaKy «eKcnaHciro» nepegyciM caMi ii KepTBH. I xona 3aBoMoBHHKH npegcTaBnanu цe aK peani3a^ro neBHoi KynbTypHoi, цнвiniзaцiннoi to^o Micii, aKa Mana 3po6uTH «^acnuBHMH» nigKopeHi Hapo-gu, ane HacnpaBgi BoHa npu3Boguna, aK npaBuno, go ixHboi acuMina^i a6o M gyxoBHoro Ta $i3HH-Horo BHHH^eHHa. BTiM, oneBugHo, ^o He eKcnaH-cia neKana b ocHoBi TaKoro HacunbCTBa, a HaBna-KH HacHnbcTBo npHKpHBanoca, MacKyBanoca BH-ragaHoro noTpe6oro y eKcnaHcii.
KnacHHHoro MoKHa BBaKaTH no3H^ro, ^o gna Toro, ^o6h 6yTH 3gaTHHM BuaBHTH iHmy, nyKy Bonro, Heo6xgHo BKe MaTH cboio BnacHy Bonio. TaKHM hhhom, arpeciro MoKHa po3rnagaTH aK 3MaraHHa Bonb. TaKe 3MaraHHa cnocTepiraeMo cepeg nucneHHux BKe goBoni po3BHHeHHx $opM KHTTa - oco6nHBo cepeg TBapHH, ogHaK, HaM6inbm aBHo boho npocTeKyerbca y ccaвцiв. CaMe цi npHKnagH cnoHyKanH cnonaTKy r. CneH-cepa (Herbert Spencer «Social Statics», 1851) Ta H. flapBma (Charles Darwin «On the Origin of Species», 1859) tobophth npo 6opoTb6y BHgiB 3a BHKHBaHHa, a 3rogoM K. Пopeнц (Konrad Lorenz «Das sogenannte Böse», 1963) Ta H. Tm6epreH (Nikolaas Tinbergen «Social Behaviour in Animals», 1953) oTpuManu Ho6eniBcbKy npeMiro 3a gocnigKeHHa, y aKoMy goBenu, ^o HaM6inbm rocTpa 6opoTb6a y npupogi Big6yBaeTbca He MiK BugaMH, a Bcepegum BHgiB: agKe caMe KHBi icTO-th ogHoro Bugy MaroTb ginuTH MiK co6oro ogHy TepuTopiro gna MemKaHHa, ogHaKoBuM Ha6ip xap-
чування тощо, тодi як pi3Hi види займають як правило pi3Hi екологiчнi шш^ швидше допов-нюючи одна одну - аж до симбюзу. Лоренц вважав агресда природним внутрiшньовидовим засобом боротьби за виживання, властивим усiм живим ютотам, у тому числi й людиш. Зо-крема, для нього свiтовi вiйни, а також бороть-ба нациспв за «расову чистоту» поставали щлком природним явищем, яке не варто надто серйозно засуджувати з позицш мораль
Нарешп, саме наявнють свiдомостi у люди-ни, тобто високорозвинена психша, створюе передумови для тако! експансп та агреси, яю виявляються результатом свщомо! оцiнки ш-шого носiя свiдомостi як суперника, а на основi тако! ощнки розробляють стратегiю поведiнки протидп цьому супернику. Для людини власти-во таку протидда забезпечувати оргашзовани-ми i, як правило, колективними дiями. Така особлива соцiальна взаeмодiя з суперником от-римала назву сощального конфлiкту.
Г. Зiмель обгрунтував необхщнють чiтко вирiзняти ворожiсть (Georg Simmel «Der Mensch als Feind», 1907) (яку зараз бшьш точно характеризують термiном «агресивнють») люд-сько! поведшки як причину появи конфлiктiв вщ самих соцiальних конфлiктiв, як ле! власти-во! лише людинi форми сощально! взаемоди, яка спрямовуе цю ворожють на кориснi для суспшьства цiлi. За Зiмелем, на противагу стихiйнiй ворожостi, яка створюе численш за-грози для людей та суспшьства в цшому, ко-рисною е опанована ворожють - та, яку вдалося спрямувати у культурне русло, надати !й сощально сформований канал для виходу назовш. У останньому випадку, тобто коли йдеться про сощально опановану ворожють вона з загрози суспшьству перетворюеться на потужний сощальний ресурс, яким варто вм^и скористатися. У сучаснш конфлштологп [3], яка спираеться на ще! Зiмеля як свого натхнен-ника, навт обгрунтованi методики штучного викликання ворожоси - у контрольованих межах. Можна провести певну аналогiю зi спортсменами, яким корисно перед змаганнями набратися «спортивно! злосп» для кращо! мобшзащ! усiх сво!х ресурсiв. Втiм, якою мiрою i за яких умов насильство як «окультурена» ворожiсть-агресiя е сощально виправда-ним - питання, вщповщь на яке знаходиться
вже за межами антропологи i потребуе сощаль-но-фшософського розгляду [1; 13].
Сощальна фiлософiя розрiзняе, передусiм, легiтимне застосування сили та !! нелегiтимне застосування. М. Вебер обгрунтував зв'язок функцiонування усiх сощальних iнститутiв, у тому числi й шм'! та держави, з неминучим за-стосуванням насильства - щонайменше щодо порушникiв норм цих шститупв, щодо тих, хто зазiхае на !хш базовi цiнностi (Max Weber «Wirtschaft und Gesellschaft», 1925). Лише таке насильство е виправданим, тобто лептимним -його необхщнють визнають усi члени суспшь-ства - однак, воно потрiбне i виправдане лише до пе! мiри i за тих умов, поки воно захищае соцiальнi iнститути, а не ди всупереч !х нормам i цiнностям, наприклад - у его!стичних штере-сах окремо! людини. Тодi таке насильство вщ-разу втрачае свою лептимшсть, бiльше того, воно перестае бути шститущйним i перетво-рюеться на сваволю окремо! людини чи людей. Г. Арендт розвинула погляди Вебера i проти-ставляла владу (die Macht) як лептимне насильство гвалтуванню (das Gewalt) як насильству нелептимному - не лише у пол^ичнш сферi, але й у всiх iнших сферах суспшьного життя [13]. При цьому Арендт як гвалтування харак-теризувала не ди окремих людей, а функщонування уше! нацистсько! держави. Тим самим питання про нелегiтимне насильство набуло значно ширшого, порiвняно з Вебером витлумачення. У окремих випадках не лише окремi сощальш шститути, але й уся !хня су-купнiсть починають продукувати поряд з лептимним насильством також i нелептимне. Як же вiдрiзнити одне вщ iншого?
Навряд чи у сучасному секуляризованому суспiльствi можна успiшно апелювати до кри-терiя Божого благословення, щоб виявити пiдстави для лептимаци насильства. Тому вар-то звернутися до концепцiй суспiльного договору, першу з яких обгрунтував свого часу Т. Гобс (Thomas Hobbes «Leviathan», 1651). Сус-пiльство як сукупнiсть соцiальних шститупв е результатом досягнення неявно! суспшьно! зго-ди - згоди уникати тих ворожих один щодо одного дш, як загрожують життю та добробуту громадян. Так, Гобс стверджував, що до прий-няття суспiльного договору люди жили у так званому природному сташ - сташ «вшни усiх проти ушх», коли всi дiяли лише у сво!х
его!стичних iнтересах i нiхто не зважав на свободу шшого, прагнучи реалiзувати лише влас-ну. Лише вщмовившись вiд частини власно! свободи - за умови, що й iншi вчинять так само - людина може отримати вщносну безпеку i досягнути миру з iншими людьми. Такий мир забезпечить можливють жити самому i забезпе-чувати зростання сво!й сiм'!. Дж. Локк до базо-вих прав, якi мае забезпечувати суспшьний до-говiр, додав ще й право власностi, яка також мае бути захищеною вщ нелегiтимного насильства (John Locke «Second Treatise on Civil Government» , 1689). 1де! природного права у ХХ d^i'm розвивали Дж. Ролз (John Rawls «A Theory of Justice», 1971) та Л. Штраус (Leo Strauss «Natural Right and History», 1953), по-своему !х розвивають прихильники еко-лопчних, фемшютичних, сощалютичних та рiзних шших протестних рухiв. Втiм, представ-ники цих рухiв, захищаючи вiд нелептимного насильства певнi частини суспiльства, самi при цьому нерiдко вдаються до насильства - при-чому школи ще бiльш радикального.
Чи можна захищатися вiд насильства за до-помогою насильства? Питання, вiдповiдь на яке не така очевидна, як здаеться. На перший по-гляд, слщ вiдповiдати негативно - адже насильство породжуе насильство i отримуемо нескш-ченний ланцюг взаемно! помсти. Однак, уже в Бiблi! даеться iнша вщповщь - «Аз воздам», тобто право на насильство мае вища шстанщя. У релiгi! це вище право реалiзуеться поза межами нашого св^у - у Судний день. Однак, вже церква почала брати на себе функци Бога i судити, карати схвалювати вшни i хрестовi походи вже у цьому свт. Пiсля доби Просвiт-ництва людина взагалi спробувала перейняти на себе частину цих функцiй i передала легiтимне насильство соцiальним шститутам. Особливо показовою е трансформацiя осв^шх iнститутiв за доби просвiтництва та збереження !! базових принципiв до сьогодш [5]. Суспiльно виправданим й цшшсно припустимим стало легiтимне насильство як зашб проти нелегiтим-ного насильства. Так, держава суворо карае за самосуд, однак те ж саме покарання з боку держави нерщко виявляеться цiлком припустимим.
Така ситуащя породжуе низку сощальних колiзiй. Що робити, коли оцшка насильства вiдрiзняеться з позицiй рiзних iнститутiв?
Наприклад, випадки шмейного насильства школи суворо караються державою, а школи вона !х шноруе, тобто фактично лептимуе. Якщо втрачений единий, вищий понад yd шш^ критерш лептимносп насильства, тод1 авторитет жодного i3 сощальних шститупв не вигля-дае достатнiм для винесення присуду щодо припyстимостi насильства. Адже виявляеться, що припyстимiсть насильства з точки зору сощально! фшософи визначаеться його ко-риснiстю для суспшьства у першу чергу, а вже поим - для людини. Така корисшсть мiнялася неодноразово протягом юторп людства, i хоча окремi 11 прояви, такi як соцiальна штегращя, соцiальна справедливiсть тощо залишаються незмшними, однак !хне цiннiсне наповнення надто радикально вiдрiзнялося у рiзних людсь-ких сyспiльствах. Так Ювал Ной Харiрi заува-жуе, що «вченим невiдомо жодного великого сyспiльства, спроможного обiйтися без дис-кримшаци взагалЬ» [9, с. 175] .Наприклад, бо-ротьба за вищу справедливiсть парадоксальним чином припускала виправдання терору Велико! Французько! революцi!, сталiнських репресiй, рiзних випадкiв геноциду по всiй планет протягом ХХ столiття. I дос у багатьох кра!нах св^у практикуеться легiтимована державою смертна кара. А вшна у виглядi боротьби з те-роризмом легiтимyеться ушма демократичними кра!нами свiтy i ниш.
У цш ситyацi! варто звернутися до авторитету моралi i етики. Саме вона подае и критерi! й аргументи, якi щоразу дозволяють квалiфiко-вано та виважено приймати ршення щодо при-пустимост насильства. Так, етика стверджуе категоричну неприпyстимiсть зла. Те насиль-ство, яке ми можемо охарактеризувати як зло, не може мати жодного виправдання вщ жодного iз соцiальних шститупв. Так, Ф. Достоевсь-кий свого часу у ромаш «Брати Карамазови» виробив формулу: «Навiть щастя всього св^у не варто однiе! сльозинки на щощ невинно! ди-тини». Проблему неприйнятностi боротьби за добро засобами насильства аналiзyвали М. Гандi (Mohandas Karamchand Gandhi An Autobiography or The Story of My Experiments With Truth, 1940) та Л. Толстой («Сповщь», 1884). Для них насильство завжди було злом. Навряд чи ця етична позищя може набути характеру повсюдно! практики, однак, цю пози-щю можна уточнити, зазначивши, що неприй-
нятно боротися за добро засобами того насиль-ства, яке ми визнаемо злом. Тобто не все насильство е злом, хоча й всяке зло породжуе насильство та тiсно пов'язане з ним.
Так, наприклад, лшар майже завжди здiйснюе сво! професшш дi! iз застосуванням елементiв насильства, однак вш прагне лише добра, а тому його дп не можна розцшювати як зло - у пршому випадку може йти мова про лшарську помилку. Пщкреслюемо, що ми говоримо про людей, яю дiють як лшар^ а не з iн-ших мiркyвань - комерцiйних, полiтичних тощо.
Про протидда злу силою докладно писав I. 1ль!н [6], який не бачив шшого шляху для боротьби з бшьшовизмом. Ще рашше М. Ше-лер стверджував, що для утвердження добра необхiдне не менш рiшyче й дiяльне вiдкидання зла [10]. Таким чином, питання полягае не в тому, чи варто протидiяти злу силою, а в тому, як прийняти правильне моральне ршення, яке надшно обгрунтуе застосування сили добра.
Обгрунтоване моральне ршення потребуе трьох компонентiв: 1) етично! компетентностi, зокрема глибокого знання моральних закошв, 2) постiйного вправляння у розвитку власних моральних чеснот у визнаних моральних практиках та 3) звернення до морального дискурсу, тобто застосування комушкативного морального розуму у суперечливих ситуащях. За ана-лопею з лiкарським консилiyмом у моральних питаннях потрiбен етичний консилiyм, причому останнiй потребуе обов'язково! учасп в ньому фахiвцiв з етики, а також надання такому моральному дискурсу регулярного характеру. Фахiвцi з етики повиннi мати виршальний голос у прийнятп морально виважених рiшень -щонайменше вони повиннi мати право «вето» у прийнятп таких рiшень. Важливу роль також вщшрае прийняття спещальних професiйних етичних кодексiв. Хоча вони школи не можуть бути вичерпними i остаточними, однак вони акумулюють у собi сукупшсть прецедентiв yспiшних моральних ршень та дозволяють значною мiрою уникати сyб'ективiзмy i групо-во! yпередженостi.
Нарештi, зовсiм не зайвим буде нагадати, що насильство притаманне людиш не лише як бюлопчному iндивiдy, особистостi як члену конфлштуючих колективiв та носiю певного типу етики на противагу носiям шшо! етики -
насильство у тих чи шших його проявах е та-кож невiд'емною складовою певних сощальних практик, у яких люди беруть участь - свщомо чи несвщомо, бiльш або менш активно. Якщо канiбалiзм був звичним явищем у деяких давнiх народiв чи навт досi е таким для деяких су-часних етнiчних груп на Папуа-Новш Гвiне!, то це не значить, що вони були бшьш жорстоки-ми, анiж сучаснi полщейсью, якi придушують громадянську непокору, або тюремники у Гуантанамо, чи окремi лiкарi, якi беруть участь у державно дозволених програмах евтанази. В ушх цих випадках маемо справу з певними культурними практиками, яю визнаються достатньо прийнятними, сощально-
функцюнально виправданими, а отже соцiально нормальними: насильство тут розглядаеться як таке, що шбито не потребуе протиди, а навпаки - його слщ правильно органiзувати i надiйно забезпечити. До таких унормованих репресив-них практик привернув увагу та класично про-аналiзував Мiшель Фуко, передуем у сво!й працi «Наглядати та карати» [8].
Втiм, елемент прихованого насильства на-явний не лише у особливих культурних практиках - вш притаманний будь-якому сощаль-ному шституту у виглядi легiтимованого насильства, ба бшьше: Зiгмунд Фройд вважав, що уся людська культура мютить елемент насильства над бюлопчною природою людини, культура у сво!й основi залишаеться табу, хоча й приховуе це i надае сво!м табу привабливо! та вигадливо! форми (Sigmund Freud «Totem und Tabu», 1913). К^м того, Фройд тдводить до думки, що через культуру природне насиль-ство, яке набувае сублiмованих форм також постшно спрямовуе поведiнку людини. Цшаве дослiдження крайнiх за жорстокими наслщками i збочених за спробами культурно та щеолопч-но виправдати форм тако! сублiмацi! здiйснили представники Франкфуртсько! школи сощаль-них дослщжень Макс Горкгаймер у «Критицi шструментального розуму» (Max Horkheimer «Eclipse of Reason», 1947), Теодор Адорно у «Авторитарнш особистостЬ» (Theodor Adorno «The Authoritarian Personality», 1950), вони обое спшьно у <^алектищ Просвiтництва» («Dialectic of enlightenment: philosophical fragments», 1944), Ерiх Фром у «Аналiтицi люд-сько! деструктруктивностi» [], Герберт Маркузе у «Одновимiрнiй людинi» (Herbert Marcuse
«One-Dimensional Man», 1964) та «Ерос та ци-вшзаци» («Eros and Civilization», 1955), Юрген Габермас у «Структурних перетвореннях сфери вiдкритостi» (Jürgen Habermas «The Structural Transformation of the Public Sphere», 1962). Репресивною постае уся людська цив^защя, у чомусь - за аналопею з базовою значущютю фрейдистського iнстинкту смертi Танатоса. Як людський оргашзм запрограмований на вми-рання вщ самого народження (таким е невбла-ганний кiнцевий результат перманентного оновлення кттин), так i людське суспшьство постiйно оновлюе себе, знищуючи дисфункцю-нальнi сво! елементи - навпь якщо ранiше вони входили до функщонального ядра соцiально! штеграцп. Таким чином, певнi прояви насильства виглядають не стшьки як немину^ девiацi! чи навiть сощальш патолог^! [4], але як сощальний засiб досягати потрiбного результату. Однак, така видимють лише приховуе тонку грань мiж неприйнятним деструктивним насильством (з гшотетичним позитивним результатом у невщомш перспективi) i обереж-ним i дбайливим застосуванням сили для до-сягнення близького i чiтко визначеного позитивного результату.
Застосування сили з метою втшення в життя соцiально значущих творчих проекпв - справа делiкатна i тонка, вона потребуе як належно! компетентности так i вмiлого виконання (пер-формативностi). Але найбiльше адекватне за-стосування сили для добра потребуе вiри у добро i його беззастережного визнання як вищо! цiнностi тим, хто цю силу застосовуе. I навт щ перестороги недостатнi. Застосуван-ня сили завжди непомiтно, але неминуче приз-вичаюе людину !! виправдовувати як таку, а не лише як зашб. А тут уже недалеко до стирання гранi мiж застосуванням сили i насильством. Тому застосування сили не може бути шчи!м прившеем - воно може бути виправдане лише як виконання певно! сощально! ролi i чiтко об-межуватися межами виконання ще! соцiально! ролк чи то йдеться про полщейського, чи про лiкаря, чи судщ, чи про представника iншо! професи, пов'язано! з примусовими заходами щодо iнших людей. В iдеалi варто було би об-межувати виконання таких «силових» ролей певним термшом (роюв у 10), пiсля якого лю-дина мала би мшяти свою професiю. 1накше такий «супер-професюнал» може почати пере© Н. Б. Бойченко, 2017
биpaти нa ce6e мюю Бoгa y визнaчeннi, як бути з iншими, xтo виявивcя y того влaдi: лiкap визнaчaтимe тому жити, a кoмy - ш (як aмepи-кaнcький лiкap-пpиxильник eвтaнaзiï Джeйкoб Гeвopкян), cyддя - того вapтo кapaти, a кoгo -ш (як кoлишнiй cyддя-мaнiяк y детективтому poмaнi Aгaти Kpicтi «Дecять нeгpeнят») тoщo. Звicнo, щo людита yдocкoнaлюeтьcя ^o-фeciйнo з poкaми нaбyтoгo дocвiдy, aлe вce ж i pизики втpaтити дeлiкaтнicть y зacтocyвaннi cили неминуче зpocтaють - це нopмa, яку лише пiдтвepджyють пpиeмнi винятки.
Bce ж вapтo нaгoлocити, щo нeпpaвильним буде пepeклaдaти лише нa iндивiдyyмa - чи то як бioлoгiчнy icтoтy, чи як coцiaльнy, чи нaвiть мopaльнy oco6y - пoвнy вiдпoвiдaльнicть зa нeдoпyщeння нacильcтвa, a6o ж yтpимaння вiд пepepocтaння кoнcтpyктивнoгo зacтocyвaння етли y дecтpyктивнe нacильcтвo. Иacильcтвo y cycпiльcтвi мaйжe нiкoли не e cтиxieю - тoбтo нecпoдiвaним i не пpoгнoзoвaним явищем. Иaвпaки - як пpaвилo, нacильcтвo rpyнтyeтьcя та лeгaльнo чи нeoфiцiйнo визнaниx дoпycти-мими coцiaльниx пpaктикax, тoбтo нacильcтвo мae пpaктичнo зaвжди кoлeктивнe, OT^^rae випpaвдaння: це фaктичнo пpaктики толектив-нoгo нacильcтвa, якi мaють, як пpaвилo, oди-ничниx викoнaвцiв, oднaк зaoxoчyютьcя a6o випpaвдoвyютьcя нaбaгaтo бшьшим кoлoм oci6. Taк caмo, oднaк, i пpoтидiя нacильcтвy e не cпpaвoю oдинaкiв-Дoн Kixoтiв, aлe ^a^rm^ зaвжди мae coцiaльний ycпix як peзyльтaт то-лeктивнoгo a6o ^^mraora дiяльнoгo OTpora-ву, нecxвaлeння a6o нaвiть пpeвeнтивнoгo не-дoпyщeння нacильcтвa. Toбтo мoвa мae йти ^o cycпiльнi пpaктики пpoтидiï нacильcтвy, яю cпpияють пpийняrтю iндивiдaми вiдпoвiдниx prnem. Taкi пpaктики нaпpaцьoвyютьcя cтoлirтями - тут мoжнa звepнyтиcя дo npau;i Иopбepтa Eлiaca «Пpoцec цивiлiзaцiï» [11], тoдi як вpaтити ïx штоли мoжнa мaйжe миrтeвo - y випaдкax бeзyмcтв нaтoвпy, щo дoклaднo aнaлiзyвaв Гюcтaв Лeбoн [7]. Taким чинoм, ми пoвepтaeмocя дo ^eï кyльтypи пpoтидiï шотль-cтвy - oднaк уже нa iнcтитyцiйнoмy piвнi: не лише oкpeмa ocoбиcтicть, aлe дepжaвa, цepквa, ciм'я тa iншi coцiaльнi iнcтитyти мaють уфи-мyвaти людину як вiд нacильcтвa, тaк i вiд yчacтi в yтвopeнняx нaтoвпy, де piдкicнa oco-бистють мoжe вcтoяти пepeд тиcкoм aвтopитe-
ту, a штоли i пpямим фiзичним пpимycoм живoï coцiaльнoï мacи.
Gднaк, oкpiм кyльтypниx пpaктик, якi вiдвepтaють зaгpoзy нacильcтвa дoвoлi м'якo i нeнaв'язливo, cy^^oreo y oco6í дepжaви тa-тож цiлкoм нeдвoзнaчнo i дoвoлi жopcткo ^o-тидie oкpeмим, пepeдyciм ocoбливo небезпеч-ним пpoявaм нacильcтвa. Moвa йде, пepeдyciм, пpo кapний тодето, y якoмy дepжaвa не стшьки лeгiтимye зacтocoвyвaння влacнoгo нacильcтвa щoдo злoчинцiв (зaгaIIOм тут мoвa в^ ж мae йти пpo лептимне зacтocyвaння cили -лeгiтимний ^иму^ a не нacильcтвo), cкiльки нaмaгaeтьcя вciлякo oбмeжити будь-яке зa-cтocyвaння нacильcтвa. Taк, пepeдyciм, cyчacнi poзвинeнi дepжaви вiдмoвляютьcя вiд cмepтнoï кapи як зacoбy пoкapaння бyдь-якиx здачишв. У Бpитaнiï, нaпpиклaд, тaкoж голщежью не ш-cять iз coбoю збpoï (oкpiм cпeцпiдpoздiлiв). Gднaк, тут з'являeтьcя iншa нeбeзпeкa - cxвa-лення aбopтiв тa eвтaнaзiï, щo e пo cyтi, теж лeгiтимaцieю нacильcтвa, пpичoмy з нaйбiльш paдикaльними нacлiдкaми (це нiяк не шзвеш кoнcтpyктивним зacтocyвaнням cили). Цi двi ocтaннi теми ще нaдтo диcкyciйнi, щoби дocя-гaти пo ним ocтaтoчниx виcнoвкiв, oднaк мoж-та oднoзнaчнo кaзaти, щo пoзитивнi piшeння пo тaким випaдкaм мaють бути виняттовими, i aж нiяк не мoжyть cтaти pyтинoю. Taкi piшeння пoтpeбyють як глибoкoгo пpoфecioнaлiзмy лiкapiв, тaк i бeзcyмнiвнoï нaявнocтi ageraarao-гo cтaнy тиx, щoдo того, i rax, xтo пpиймae щ тpaгiчнi piшeння.
Cyчacнe cycпiльcтвo тяжie дo poзшиpeння фyнкцiй кoнтpoлю зa нacильcтвoм нa npaOTm-нo yci co^amm iнcтитyти - зa paxyнoк нaдaння тaкoмy кoнтpoлю peфлeкcивнoгo xaparcrepy. Це влacтивo пepeдyciм для cycпiльcтвa знaнь [13]. Пpи цьoмy йдeтьcя пpo кoнтpoль як yrape-дження нacильcтвa, щo пocилюe yвaгy дo фе-нoмeнy кoнтpфaктичнocтi як ocoбливoгo croco-бу пpoeктyвaння мaйбyтньoгo: мoжливe (кoнтpфaктичнe) мaйбyтнe пocтae як чинник фaктичниx дiй. Ми вже aнaлiзyвaли цi влacти-вocтi кoнтpфaктичнocтi як нopмaтивнoгo cro-coбy визнaчeння чиннж цiннocтeй - дo-cлiджyючи cфepy вищoï ocвiти [2; 14]. Пш^ння пoлягae y тoмy, щo ця мoдeль мoжe i мae бути y дaнoмy випaдкy бути пoшиpeнoю зi cфepи вищoï ocвiти m yce cycпiльcтвo. Пpи цьoмy кoнтpфaктичнo мoжнa не лише yпepeджyвaти
актуальш питания фиософсь^ антропологи
насильство, але контрфактично ор1ентуватися на можливе бажане майбутне, утверджувати таю норми ствжиття, яю якщо й не унемож-ливлюють повшстю, то значною м1рою реду-кують насильство або спрямовують його у вузьке i, за можливосп, суспшьно корисне русло. Про це як про свщоме проектування сощальних проблем пише М.Бойченко [13]. Ми також вже згадували приклад Махатми Гацщ, який упереджував можливе насильство за до-помогою пропаганди норм ненасильницького життя. Хоча ненасильництво навряд чи е ре-алiстичним як ушверсальна практика, однак воно подае хороший приклад того, як контр-фактичш норми поступово, але неухильно мо-жуть змiнювати нашi суспшьш практики на краще.
Наукова новизна
У данш статтi здiйснено суттевi уточнення до класифiкацiï видiв насильства, зокрема, ч^ко визначено, що окремi види насильства не можуть мати етичноï релевантностi, оскiльки належать до сфери бюлогн (експансiя, агресiя) або соцiальноï антропологiï (культурний, шсти-туцшний примус). Власне насильство, або ж насильство у вузькому значенш передбачае на-явнiсть волi, свiдомостi i деструктивноï мети. Вiдповiдно, протидiя насильству мае передба-чати формування певного ненасильницького типу волi, ненасильницько1' культури та твор-чих, конструктивних цiлей. Для цього необхiднi як особист зусилля, так i шституцшна пiдтримка та наявнiсть вiдповiдних моральних традицш. Етична теорiя покликана прояснити
та систематизувати щ зусилля. У цьому сенс етика е ядром практично!' фшософн. Tiею мiрою, як зростае вплив етики на змши людсь-коï культури та сощальност у режимi контр-фактичностi, варто також говорити про антро-полопчну значущiсть етики.
Висновки
У статп було обгрунтовано розрiзнення щонайменше трьох основних аспектiв до-слiдження природи насильства: антрополопч-ного, соцiального та етичного. При цьому ан-трополопчний аспект включае в себе як широк бiологiчнi чинники насильства, так i специфiчнi для людини чинники, включно з соцiальними. Однак, власне сощальш чинники вирiзняе 1хня конструктивютська природа: якщо з антропо-логiчноï точки зору йде мова про сощальш ш-ститути як таю, без ïхньоï специфiкацiï, то з соцiально-фiлософськоï точки зору завжди необхщна конкретика, якi саме соцiальнi шсти-тути i у якiй констеляцн породжують насиль-ство, перешкоджають йому, або ж обмежують його. Етичний аспект дослщження насильства передбачае категоризацiю проблеми у термiнах добра i зла: насильство е злом на вщм^ вщ примусу, який може бути виправданим, лепти-мованим - але завжди з позищй сприяння ро-звитку суспiльства та iндивiда, заохочення роз-криття його творчого потенщалу. Контрфак-тичнiсть постае важливою етичною категорiею, яка розкривае механiзм перетворення людиною себе та суспшьства у орiентацiï на цiнностi добра та iншi конструктивнi та творчi щнносп
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бойченко, М. I. Нов1 п1дходи до визначення i вир1шення завдань сощально1 ф1лософ11 / М. I. Бойченко // Плея: науковий в1сник : зб. наук. пр. - Кшв: В1Р УАН, 2016. - Вип. 112. - С. 154159.
2. Бойченко, Н. М. Цшшсш засади визначення контрфактичного статусу етичних норм ушверситетсь-ких сп1льнот / Н. М. Бойченко // Вюник Льв1вського нац1онального ун1верситету. Сер1я фшософсьш науки. - 2016.- Вип. 18. - С. 37-45.
3. Гуменюк, Л. Й. Сощальна конфл1ктолог1я: тдручник / Л. Й. Гуменюк. - Льв1в: Льв1в. держ. ун-т внутр. справ, 2015. - 563 с.
4. Дюркгейм, Э. О разделении общественного труда / Э. Дюркгейм ; [пер. с фр.] // О разделении общественного труда. Метод социологии. - Москва : Наука, 1991. - С. 5-380.
5. Зшченко, В. В. 1нституал1зац1я глобальних стратегш трансформацш сустльства та освгги у контекст1 критично1 теор11 / В. В. З1нченко // Антрополопчш вим1ри ф1лософських досл1джень. - 2015. -Вип. 7. - С. 50-67.
6. Ильин, И. А. О сопротивлении злу силой / И. А. Ильин // Собр. соч. в 10-и т. - Т. 5. Москва : Русская книга, 1995. - С. 31-220.
7. Лебон, Г. Психология народов и масс / Г. Лебон [пер с фр.]. - Санкт-Петербург. : Макет, 1995.- 313 с.
8. Фуко, М. Наглядати i карати: Народження в'язнищ / М. Фуко [пер. з фр.]. - Кшв : Основи, 1998. -392 с.
9. Харар^ Ю. Н. Людина розумна. Iсторiя людства вiд минулого до майбутнього / Ю. Н. Харарi [пер. з англ. Я. Лебеденко] - Харшв : Клуб амейного дозвiлля, 2016. - 544 с.
10. Шелер М. Ordo amoris / М. Шелер ; [пер. с нем.] // Шелер М. Избранные произведения. - Москва : Гнозис, 1994. - C. 339-376.
11. Элиас, Н. О процессе цивилизации. Социогенетические и психогенетические исследования. Т. 1. Изменения в поведении высшего слоя мирян в странах Запада / Н. О. Элиас [пер. с нем. А. М. Руткевича; Науч. ред. О. Ю. Бойцова]. - Москва, Санкт-Петербург.: Университетская книга, 2001. - 332 с.
12. Arendt, H. Macht und Gewalt / H. Arendt. - 7. Aufl. OrigSpr.: engl. - München : Piper, 1990. - 106 p.
13. Boychenko, M. Social problems creation and solving in a knowledge society / M. Boychenko // Research Result. Sociology and Management. - 2017. - Т. 3, Vol. 1. - P. 58-63.
14. Boychenko, N. Counterfactuality of the ethical norms of higher education / N. Boychenko // Future Human Image. - 2017. - № 1(7). - P. 28-35.
15. Bracha, H. S. Does «Fight or Flight» Need Updating? / H. S. Bracha // Psychosomatics. - 2004. - № 45 (5). - P. 448-449.
16. Buades-Rotger M. Avoidant Responses to Interpersonal Provocation Are Associated with Increased Amygdala and Decreased Mentalizing Network Activity / M. Buades-Rotger, F. Beyer, U. M. Krämer // eNeuro. -May/June 2017. - Vol. 4, Is. 3. doi: https://doi.org/10.1523/ENEUR0.0337-16.2017.
17. Engaging Violence. Trauma, memory and representation / Edited by Ivana Macek. - London, New York: Routledge, 2014. - 198 p.
18. Wulff, H. Introducing the Anthropologist as Writer: Across and Within Genres / H. Wulff // The anthropologist as writer. Genres and contexts in the twenty-first century /edited by Helena Wulff. - New York : Berghahn Books, 2016. - P. 1-18.
«_» _ 1 *
Н. М. БОИЧЕНКО1
1 Национальная медицинская академия последипломного образования им. П. Л. Шупика (Киев), эл. почта n_boychenko@ukr.net, ORCID 0000-0001-8793-7776
ФИЛОСОФСКОЕ ПОНИМАНИЕ ПРИРОДЫ НАСИЛИЯ
Цель. Для того, чтобы последовательно разграничить насилие, которое всегда прежде всего является разрушительной силой, и цивилизованное применение силы, которое предусматривает конструктивные, творческие цели, необходимо исследовать основные возможные философские подходы к пониманию природы насилия и попытаться дать их системное изложение. Методология. В данном исследовании был использован системный подход для выявления внутренней взаимосвязи между различными видами насилия и, соответственно, противодействия насилию. Также была использована аксиология для выявления тех ценностей, которые являются основанием для различения насилия от его прото-форм, а также для различения насилия и принуждения, а также разных типов принуждения. Научная новизна. В данной статье осуществлены существенные уточнения классификации видов насилия, в частности, четко определено, что отдельные виды насилия не могут иметь этической релевантности, поскольку относятся к сфере биологии (экспансия, агрессия) или социальной антропологии (культурное, институциональное принуждение). Собственно насилие, или насилие в узком смысле предполагает наличие воли, сознания и деструктивной цели. Соответственно, противодействие насилию должно предусматривать формирование определенного ненасильственного типа воли, ненасильственной культуры и творческих, конструктивных целей. Для этого необходимы как личные усилия, так и институциональная поддержка и наличие соответствующих моральных традиций. Этическая теория призвана прояснить и систематизировать эти усилия. В этом смысле этика является ядром практической философии. В той мере, как возрастает влияние этики на изменения человеческой культуры и социальности в режиме контрфактичности, стоит также говорить об антропологической значимости этики. Выводы. С социально-философской точки зрения необходима конкретика, какие именно социальные институты и в какой констелляции порождают насилие. Этический аспект исследования насилия предусматри-
вает категоризацию проблемы в терминах добра и зла: насилие является злом в отличие от принуждения, которое может быть оправданным, легитимированным - но всегда с позиций содействия развитию общества и индивида, поощрения раскрытия его творческого потенциала. Контрфактичность предстает как важная этическая категория, раскрывающая механизм преобразования человеком себя и общества в ориентации на ценности добра и другие конструктивные и творческие ценности.
Ключевые слова: насилие; принуждение; легитимное принуждение; власть; ценности; нормы; фактичность; контрфактичность.
_ 1 *
N. M. BOYCHENKO1
1 Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education (Kyiv), e-mail n_boychenko@ukr.net, ORCID 0000-0001-8793-7776
PHILOSOPHICAL UNDERSTANDING OF THE NATURE OF VIOLENCE
Purpose. In order to consistently distinguish between violence, which is always primarily a destructive force, and the civilized use of force that involves constructive, creative goals, one should explore the main possible philosophical approaches to understand the nature of violence and try to give it a systematic outline. Methodology. This study uses a systematic approach to identify the internal relationship between different forms of violence and, accordingly, the counteraction against violence. Also, the author uses an axiology to identify the values that are the basis for distinguishing violence from its prototypes, as well as for the distinction between violence and coercion, as well as different types of coercion. Originality. This article presents significant clarifications on the classification of types of violence, in particular, it is clearly established that certain types of violence can not have ethical relevance, since they belong to the sphere of biology (expansion, aggression) or social anthropology (cultural, institutional coercion). Actually violence or violence in the narrow sense implies the existence of will, consciousness and destructive purpose. Accordingly, counteraction against violence should include the formation of a certain non-violent type of will, non-violent culture and creative, constructive goals. This requires both personal effort and institutional support and the availability of appropriate moral traditions. Ethical theory is intended to clarify and systematize these efforts. In this sense, ethics is the core of practical philosophy. To the extent that the influence of ethics on changes in human culture and sociality in the counterfactual regime is increasing, one should also speak of the anthropological significance of ethics. Conclusions. From the socio-philosophical point of view, it is necessary to specify exactly which social institutions and in which constellation generate violence. The ethical aspect of the study of violence involves categorizing the problem in terms of good and evil: violence is evil, as opposed to coercion, which can be justified, legitimated - but always from the point of view of promoting the development of society and the individual, encouraging the disclosure of his creative potential. Counterfactuality acts as an important ethical category, which reveals the transformation mechanism applied by human relative to himself and society while focusing on the values of goodness and other constructive and creative values.
Key words: violence; coercion; legitimate coercion; power; values; norms; factuality; counterfactuality.
REFERENCES
1. Boichenko, M. I. (2016). Novi pidkhody do vyznachennia i vyrishennia zavdan sotsialnoi filosofii. Hileia: naukovyi visnyk: Zbirnyk naukovykh prats, 112, 154-159. (In Ukranian)
2. Boichenko, N. M. (2016). Tsinnisni zasady vyznachennia kontrfaktychnoho statusu etychnykh norm univer-sytetskykh spilnot. Visnyk Lvivskoho natsionalnoho universytetu. Seriia filosofski nauky, 18, 37-45. (In Ukra-nian)
3. Humeniuk, L. Y. (2015). Sotsialna konfliktolohiia: Pidruchnyk. Lviv: Lvivskyi derzhavnyi universytet vnu-trishnikh sprav. (In Ukranian)
4. Dyurkgeym, E. (1991). O razdelenii obshchestvennogo truda. Moskva: Nauka. (In Russian)
5. Zinchenko, V. V. (2015). Instytualizatsiia hlobalnykh stratehii transformatsii suspilstva ta osvity u konteksti krytychnoi teorii. Antropolohichni vymiry filosofskykh doslidzhen, 7, 50-67. (In Ukranian)
6. Ilin, I. A. (1995). O soprotivlenii zlu siloy (Vol. 5, pp. 31-220). Moscow: Russkaya kniga. (In Russian)
7. Lebon, G. (1995). Psikhologiya narodov i mass.Saint-Petersburg: Maket. (In Russian)
8. Fuko, M. (1998). Nahliadaty i karaty: Narodzhennia viaznytsi. Kiev: Osnovy. (In Ukranian)
9. Kharari, Yu. N. (2016). Liudyna rozumna. Istoriia liudstva vid mynuloho do maibutnoho. Kharkiv: Klub simeinoho dozvillia. (In Ukranian)
10. Sheler, M. (1994). Ordo amoris. In M. Sheler (Ed.), Izbrannye proizvedeniya (pp.339-376). Moscow: Gnozis. (In Russian)
11. Elias, N. (2001). O protsesse tsivilizatsii. Sotsiogeneticheskie i psikhogeneticheskie issledovaniya. In O. Yu. Boytsova (Ed.), Izmeneniya v povedenii vysshego sloya miryan v stranakh Zapada (Vol. 1, p. 332). Moscow, Saint-Petersburg: Universitetskaya kniga. (In Russian)
12. Arendt, H. (1990). Macht und Gewalt. München: Piper. (In English)
13. Boychenko, M. (2017). Social problems creation and solving in a knowledge society. Research Result. Sociology and Management, 3(1), 58-63. (In English)
14. Boychenko, N. (2017). Counterfactuality of the ethical norms of higher education. Future Human Image, 1(7), 28-35. (In English)
15. Bracha, H. S. (2004). Does «Fight or Flight» Need Updating?. Psychosomatics, 45(5), 448-449. (In English)
16. Buades-Rotger, M., Frederike, B., & Krämer, U. M. (2017). Avoidant Responses to Interpersonal Provocation Are Associated with Increased Amygdala and Decreased Mentalizing Network Activity. ENeuro, 4(3). doi https://doi.org/10.1523/ENEURO.0337-16.2017. (In English)
17. Macek, I. (Ed.). (2014). Engaging Violence. Trauma, memory and representation. London, New York: Routledge. (In English)
18. Wulff, H. (2016). Introducing the Anthropologist as Writer: Across and Within Genres In H. Wulff (Ed.), The
anthropologist as writer. Genres and contexts in the twenty-first century (pp. 1-18). New York: Berghahn Books. (In English)
Стаття рекомендована до публ^кацИ д. фтос. н., проф. В.М. Петрушовим (Украгна)
Надшшла до редколеги: 10.11.2016 Прийнята до друку: 29.09.2017
