CC BY
53
УДК 343.226:316.26 О. В. Ряшко
Львiвський державний ушверситет внугрiшнiх справ,
канд. юрид. наук, доц., доц. кафедри кримшального процесу та кримiналiстики,
В. I. Ряшко
НН1ПП Нацiонального ушверситету "Львiвська полггехшка",
канд. iстор. наук, доц., доц. кафедри гстори держави i права
НАСИЛЬСТВО ЯК ПОЛ1ТИКО-ПРАВОВА ПРОГРАМА У ТЕОРЕТИЧНИХ КОНЦЕПЦ1ЯХ МАРКСИЗМУ ТА ЙОГО СОЦ1АЛЬН1 НАСЛ1ДКИ (фшософсько-правовий аспект)
© Ряшко О. В., Ряшко В. I., 2014
Анал1зуеться проблема насильства в теоретичних концепщях К. Маркса i Ф. Енгельса, як полггико-правова програма диктатури пролетарiату, роль арми i полщи в буржуазному i сощалктичному сусп1льств1, реалващя марксистських 1дей диктатури пролетар1ату в СРСР та ïx сощальш наслщки.
Ключов1 слова: держава, насильство, право, законнкть, арм1я, класи, полщ1я, влада, револющя, антагонiзм, диктатура пролетарiату, терор.
О. В. Ряшко, В. И. Ряшко
НАСИЛИЕ КАК ПОЛИТИКО-ПРАВОВАЯ ПРОГРАММА
В ТЕОРЕТИЧЕСКИХ КОНЦЕПЦИЯХ МАРКСИЗМА И ЕГО СОЦИАЛЬНЫЕ ПОСЛЕДСТВИЯ (философско-правовой аспект)
Анализируется проблема насилия в теоретических концепциях К. Маркса и Ф. Энгельса, как политико-правовая программа диктатуры пролетариата, роль армии и полиции в буржуазном и социалистическом обществе, реализация марксистских идей диктатуры пролетариата в СССР и их социальные последствия.
Ключевые слова: государство, насилие, право, законность, классы, армия, полиция, власть, класс, революция, антагонизм, диктатура пролетариата, террор.
V. О. Riashko, V. I. Riashko
VIOLENCE AS A POLITICAL AND LEGAL PROGRAM IN THEORETICAL CONCEPTS OF MARXISM AND ITS SOCIAL
CONSEQUENCES
The problem of violence in the theoretical concepts of Karl Marx and Friadrich Engels, as political and legal program dictatorship of the proletariat, role of the army and police in bourgeois and socialist society, implementation of Marxist ideals dictatorship of the proletariat in the USSR and its social consequences.
Key words: state, violence, right, legality, army, police, power, class, revolution, antagonism, distatorshi of the proletariat ,terror.
Постановка проблеми. Проблема насильства одна з актуальних в йсторй розвитку i функцйонування суспйльства. Упродовж усiеi йсторй розвитку ф]лософсько-правово1 i полiтичноi думки йснували рiзнi концепцii щодо виникнення i ролi цього феномену. У радянськйй лiтературi насильство визначаеться як застосування тим чи iншим класом (соцiальною групою) рiзних, аж до збройного впливу, форм примусу по вйдношенню до йнших класiв (соцйальних груп) з метою придбання або збереження економiчного i полiтичного панування, завоювання тих чи iнших прав або привйле1в [1, с. 551].
У сучасних вiтчизняних джерелах насильство трактуеться як умисний фiзичний чи психологйчний "вплив однiеi особи на йншу проти ii волi, що спричиняе цiй особi фiзичну, моральну, майнову шкоду, або мйстить у собi загрозу заподйяння зазначено!' шкоди зi злочинною метою" [2, с. 68]. Представники основно!' течii захiдноi полйтично' думки розглядають насильство як згубний, але йнколи необхiдний засйб досягнення полiтичних цйлей. Повстання, як вид насильства, на думку захйдних фiлософiв i полiтологiв, "теж потрiбно узаконити, але лише як повстання проти тиранй" [3, с. 255].
Варто пйдкреслити, що насильство як дйяльнйсть, е невiд'емною стороною усiеi iсторii людства. З давнiх часйв мислителi-гуманiсти вважали виправданим право народу на насилля у разi справедливих вййн, боротьби проти тиранii. Вйдповйдно до цих iдей конституцii демократичних держав визнають законним i моральним право народу на застосування сили, боротьбу проти тих, хто намагаеться по насильницьки лйквйдувати демократичний порядок. У всйх полйтичних системах йснуе подйл людей на тих, хто мае владу, та тих, хто !'м пйдкоряеться. Насильство може здййснюватись як у легiтимних формах, так i у формi позасудових репресйй, масового терору.
Сьогоднi людство вступило у XXI ст., але постае риторичне питання, що воно винесло зi своеi йсторй, якi висновки зробленй з й урокiв. На жаль, в багатьох регйонах свйту вiдбуваються конфлiкти, збройнi протистояння, вййни. Насильство продовжуе правити свiй "кривавий бал".
Мета роботи - проаналiзувати марксистськi теоретико-фiлософськi, полiтичнi концепцii щодо ролi i мiсця диктатури пролетарiату як важливого чинника насильства та його соцйально-полiтичних, правових, духовно-моральних наслiдкiв в iсторii колишнього СРСР.
Стан дослщження. Окремi фiлософсько-теоретичнi аспекти проблеми насильства у працях К. Маркса i Ф. Енгельса аналiзували росййськй та вiтчизнянi вченi: П. Балей, М. Капустйн, Ю. Курносов, Е. Плимак, Т. Ойзерман, С. Ковалев, П. Федосеев, Ю. Шаповал. Аналiз теоретичних джерел засвiдчуе, що у вйтчизнянйй лiтературi ще недостатньо придйлено уваги теоретичному осмисленню марксизму та його концепцй насильства як в йсторй загалом, так i в ходi полйтично' боротьби за владу. Необхйдно констатувати, що цй iдеi не втратили своеi актуальностй i в XXI ст., про що свйдчать подй, якi вйдбуваються у рiзних регiонах планети.
Виклад основних положень. Проблема насильства в йсторй - е однйею з актуальних як в теоретико-фйлософському, так й в практико-полiтичному аспектi. У сво'х теоретичних працях К. Маркс й Ф. Енгельс цйй проблемй придйляли велику увагу, оскйльки в !'х концепцii революцiйноi перебудови йснуючого соцйально-полйтичного устрою суспйльства насильство виступало важливим фактором лйквйдацй усiеi буржуазноi соцiально-полiтичноi системи. Причиною насильства в йсторй, на думку Маркса й Енгельса, е наявнйсть антагонйзму мйж соцйальними класами, якй протягом усього йснування вели мйж собою боротьбу.
1хня йдея грунтувалась на фйлософському законй едностй й боротьби протилежностей. Маркс й Енгельс пояснювали, що соцйально непримиреннй класи - буржуазйя й пролетарйат, - йснують у вйдноснйй едностй, але !'х цйлй та йнтереси е об'ективно протилежними, а значить мйж ними йснуе вйчний антагонйзм та боротьба. Приватна власнйсть - як багатство, - писав Маркс, - змушена зберйгати свое власне йснування й тим самим йснування своеi протилежностй - пролетарйату. У межах усього антагонйзму приватний власник е консервативною стороною, пролетарйй - руйнйвною.
Ввд першого йде дм, направлена на збереження антаготзму, а вiд другого - дм, скерована на його знищення [4, с. 38-39].
Отже, у надрах катталютичного соцiально-полiтичного устрою об'ективно закладенi соцiальнi суперечностi, яю виступають у формi боротьби старого i нового, де старим виступае буржуазний соцiально-полiтичний i правовий устрш на чолi з державою i ïï силовими структурами, який захищае iнтереси панiвного класу i забезпечуе "за допомогою збройноï сили економiчне гноблення трудящоï бшьшосп" [5, с. 359-360]. Новим, прогресивним е революцшний клас -пролетарiат. Боротьба цих протилежностей з об'ективною необхiднiстю веде до лшввдаци буржуази, як пашвного класу. Змiнити iснуючий свiт, сощальний порядок можна тшьки насильницькими дмми з боку пролетарiату, тшьки матерiальною силою у формi соцiалiстичноï' революци.
Накопичення конфлiктiв i суперечностей, викликаних iснуючим антагонiстичним сощально-полiтичним устроем, на думку Маркса i Енгельса, згвдно з фшософським законом переходу кшьюсних i якiсних змiн, призведе до сощального вибуху, результатом якого буде сощалктична революця. Перехiд ввд однiеï' якостi до iншоï' у фшософському розумiннi - це стрибок. У марксистському розумшт цей стрибок мае характер полiтичноï революцiï.
Диктатура пролетарiату, на думку Маркса i Енгельса, е не що шше, як полiтична влада, i щоб утримати ïï пролетарiат, потрiбне "знищення сво^х противниюв" [6, с. 5]. Противники експлуататорських клашв, на думку марксизму, як сввдчить iсторiя, мирним шляхом не ввддадуть владу, безсумшвно, що вони будуть чинити шалений опiр проти революцiйних сил - лшввдаци свое!1 протилежностi. Отже, оволодгги владою пролетарiат зможе тшьки за допомогою насильства. У свош робой "Анти-Дюршг" Енгельс писав: "Насилля ввдцрае в ^тори... справдi революцiйну роль... воно е "бабкою повитухою" усякого старого суспшьства, коли воно вагине - шшим, новим, насильство е зброею, за допомогою яко]' суспшьний рух прокладае собi дорогу i знищуе окам'янiлi, омертвiвшi полiтичнi форми" [7, с. 189].
У Машфесл Комунiстичноï партiï Маркс i Енгельс чпко сформулювали свою програму соцiалiстичноï революцiï, основою якоï виступае вдея насильницького повалення iснуючоï полiтичноï влади. "Комушсти вважають презирливою справою ховати своï погляди i намiри. Вони ввдкрито заявляють, що ïхнi цш можуть бути досягненi лише насильницькою лшввдащею усього iснуючого сусп]льного устрою" [8, с. 459].
Отже, центральною теоретичною вдеею усього марксизму е учення про сощалктичну революцiю i встановлення диктатури пролетарiату. Державна влада в класово-антаготстичному суспiльствi е знаряддям класового панування буржуазiï', вона була i е для пашвних клашв засобом пригноблення i збагачення. Тшьки за допомогою революцiï' пригнiчений клас може взяти владу у своï руки.
"Революцм - це акт, в якому частина населення нав'язуе свою волю шшш частит... рушницями, штиками i пушками. I якщо парт]я - переможниця - не хоче загубити плоди сво^х зусиль, вона повинна втримувати свое панування цим страхом" [9, с. 305]. Отже, щоб взяти владу в своï' руки, революцшний робггничий клас повинен пам'ятати, - вчили Маркс i Енгельс, - що автоматично з полiтичноï авансцени не зникають його вороги. Буржуазм, а це показав досввд Паршь^ Комуни, перейде в контрнаступ з метою повернути втрачену владу. "З приходом пролетарiату до влади, ще не зникають його вороги, не зникае стара оргашзацм суспшьства, вш повинен застосовувати засоби насильства" [10, с. 611].
Логша революцiйноï боротьби, на думку Маркса i Енгельса, пвдштовхуе робггничий клас i його союзникГв на революцшний тероризм, без якого не можна досягти своеï' мети. "1снуе лише один спосГ6, - писали Маркс i Енгельс, - скоротити... кровожадну аготю старого суспшьства i кривавi муки родГв нового суспшьства, тшьки один спошб - революцшний тероризм" [11, с. 494]. Отже, терор, на думку класиюв, - це справедливий i необхвдний захвд в класовш 6ороть6Г. Як же оцшюе марксизм насильство i терор з погляду права. Маркс i Енгельс не створили цiлiсноï теори права, на що вказують сучаст захiднi марксисти.
Маркс i Енгельс постшно акцентували увагу на класовому xapaKTepi як нормативному регулюванш суспшьних вiдносин в штересах економiчно пануючого класу. Необхiдно зазначити, що Маркс i Енгельс у сво!х теоретичних концепцмх терор i тероризм не зводили в абсолют, на 1хню думку, тсля переможно!' соцiалiстичноï революци, коли владу в свой' руки вiзьме пролетарiат, на чолi з революцiйною комунiстичною партею, терор, як вимушений захiд, ввдпаде сам по собi.
Отже, тсля переможно'' соцiалiстичноï революцiï пролетарiат повинен: "... Не передавати iз одних рук в rnmi бюрократичну державну машину, як було до цього часу, а зламати ïï, - це така необхвдна умова усято^ дiйсно народноï революцiï на континенп" [12, с. 172]. Спираючись на досввд Паршь^ Комуни, Маркс i Енгельс пвдкреслюють, що: "Першим декретом Комуни було знищення постiйного вшська i замiна його озброеним народом" [13, с. 342]. Цю проблему революцшний пролетарiат повинен вирiшувати насамперед тому, що армм i полщм - це знаряддя державноï влади. У свош роботi '^шмнадцяте брюмера Луï Бонапарта", "Громадянська вiйна у Франци" та iн., Маркс особливу увагу звертае на роль i мюце полiцiï, як важливого державного i полггичного органу: "Полщм, яка до цього часу була знаряддям... уряду, була термшово позбавлена своïх полггичних функцiй i перетворена у ввдповвдальний орган Комуни" [13, с. 342]. Отже, для пвдтримки порядку в суспшьстш i охорони законних прав i свобод громадян "...Полщейсью, яю до цього часу були знаряддям ... уряду, повинш стати слугами Комуни i, подiбно до посадових осiб усiх iнших галузей управлшня, повиннi назначатися Комуною" [13, с. 601].
Теоретичне фшософське положення марксистськоï дiалектики про перетворення кшьюсних i якiсних змiн в полггико-пракгичнш площинi означало, що армiя i полщм, якi ранiше захищали уряд ввд громадян, повиннi змiнити свш змiст i форму, в умовах диктатури пролетарiату нацiональна армм i мшщм, навпаки, захищають громадян ввд влади, маючи на увазi повалену буржуазну владу. Перед Марксом i Енгельсом стояло важливе завдання: сформулювати ]де1, на основi яких iз колишнiх старих силових структур створити нов1 Такою органiзацiею, яка була здатна захищати соцiалiстичну державу, мш бути озброений народ i всезагальне навчання володшня зброею. "Ми допускаемо, як тимчасовий захвд, iснування невеликих постшних армiй, якi будуть служити школами для навчання командного складу мшщи; кожний громадянин чоловiчоï стаи повинен... служити у цих арммх" [14, с. 203]. Армм i мшщм соцiалiстичного суспшьства, основу яких становитимуть робiтники i селяни, будуть надшними захисниками народу. Спираючись на досввд Паршь^ Комуни, Маркс зазначав, що Париж мш чинити опр усiм реакцiйним силам i королiвським вiйськам лише тому, що вш "позбувся староï армiï i полщи i замiнив ïï нацiональною гвардiею, основну масу якоï становили робггники" [13, с. 342]. Спираючись на фшософський закон заперечення, Маркс i Енгельс зазначали, що лiквiдацiя староï буржуазноï машини з ïï атрибутами, армiею i полiцiею означае, що iз староï органiзацiï пролетарiат повинен взяти усе позитивне, спираючись на нього, будувати нову сощалютичну державу, i в боротьбi з внутршньою контрреволюцiею i зовнiшньою агресiею така армм показуе свою морально-психологiчну i вшськову перевагу над прогнившим буржуазним i експлуататорським соцiально-полiтичним устроем i 1х збройними силами. "За силою спритносл i iнтелiгентностi вони перевершать ушх тих солдат, якi може дати сучасне суспшьство" [15, с. 512].
Аналiзуючи сутнiсть насильства i його сощально-полггичш наслiдки, Маркс i Енгельс зазначали, що якщо буржуаз1я пвд час революцiï стане застосовувати проти пролетарiату терор, то i пролетарiат мае законне право застосувати проти неï свiй революцiйний терор. Як показала ютор1я в процесi Жовтневоï революцiï i встановлення влади диктатури пролетарiату, бшьшовики широко застосовували у свош полiтицi i практищ насильство i терор. Отже, фшософсько-полггичш концепцiï марксизму в 1х летнськш iнтерпретацiï про роль насильства в гстори були важливою теоретико-методологiчною основою революцiйноï дiяльностi партiï бiльшовикiв на чолi з В. I. Летним.
Шсля закiнченння громадянськоï вiйни процесс насильства набирае нових оберив - тепер вш спрямований не проти класу буржуази, iнтелiгенцiï, вчених i духовенства, а проти надуманих "воропв народу". Цiеï мети "батько всiх народiв" досягнув насильством як в полггищ, так i на практищ.
"Капiталiстичнi елементи, - говорив Сталш, - не бажають добровольно залишити сцену: вони чинять ошр i будуть надалi чинити опр соцiалiзму" [16, с. 231]. Ця заява прозвучала у той перюд, коли фактично "капiталiстичних елеменпв" в СРСР не юнувало. Це була полiтика, спрямована на правове виправдання насильства. Сталш постшно нагадував, що: "Диктатура пролетарiату е необмежена законом, i спираеться на насильство" [17, с. 34].
Антигуманнiсть тоталiтарноï системи заключалась ще й в тому, що вона жорстоко карала "ввдхвд вед накресленоï зверху" Генеральноï лiнiï (тобто вказГвок Сталiна), за будь-яке виявлення власноï думки. Сама система юнувала на тотальному безжалiсному знищеннi мшьйотв радянських людей. "Люди знищувалися руками людей, як самi невдовзi потряпляли в смертельнi жорна. Так, наприклад, коли Сталiн виршив знищити М. Скрипника, то у його цькуванш брали участь, колишш його товаришГ по партiï П. Постишев i С. Косюр, М. Попов i П. Любченко, В. Затонський i А. Хвиля, шшГ партшш та державш функщонери, i вс вони незабаром були знищет" [18, с. 139]. "Мораль, насаджувана тоталитарною системою, - пише Ю. Шаповал, - це якесь химерне скупчення кривих дзеркал, у яких порядшсть ставала кримшалом, а пвдлота - доблестю. Це, зокрема, виразилось у тш лавиш доносГв, яка затопила крашу. Страшним е те, що здебшьшого тг хто доносив, вГрили, що роблять праведне дшо в Гм'я високих вдей" [18, с. 139]. Насильство i репреси проводились у всГх союзних республшах, але найбшьше цей страшний молох обрушився на Украшу. Яскравим сввдченням цього е Голодомор - сввдомо спланована акцм сталшським режимом. Це злочин, який не мае аналопв в Гстори.
Висновок. Марксизм як теорм i вдеологм виник як результат аналГзу кнуючих антаготстичних суперечностей у XIX ст. Його теоретичною i свгтоглядною базою були: шмецька класична фшософГя, англшська полггачна економГя i французький утотчний сощалГзм. Сутшсть фшософсько-економГчних, полггако-правових вдей К. Маркса i Ф. Енгельса становить теорм класовоï' боротьби, спрямована на побудову безкласового комушстичного суспшьства, в якому пануватиме свобода, рГвшсть i братерство. Але побудова такого суспшьства вимагае революцiйноï перебудови, лшввдащю буржуазноï' держави та ïï сощальних шститупв (чиновництва, армiï, полщи) i знищення експлуататорських клашв. Шсля революцiï' пролетарГат встановлюе свою владу -диктатуру, яка з метою закршлення свого положення i захисту вГд контрреволюций застосовуе проти сво^х воропв терор. Варто вказати й на те, що сощалктичш iдеï ввдображали вшовГчт прагнення людства до свободи i особистого щастя. У марксистськш штерпретаци щ iдеï перегукувалися з вдеями Великоï французькоï революци, прихильниками якоï були Маркс i Енгельс. Проголошуючи iдеï' справедливости, рГвносл, братерства як гуманш, Маркс i Енгельс об'ективно вступали в суперечносл щодо практичноï гх реалiзацiï, оскшьки, проголошували насильство як "повивальну бабку" Гстори. Гумашзм i насильство - це суперечливГ антаготстичш категорiï' сощального розвитку. Насильство призводить до деформаци усГх частин сощального оргашзму, i як результат, мае величезний негативний вплив на свгтогляд, сввдомкть i дГяльшсть сощальних клашв, сощальних груп i окремого шдиввда. Саме про це попереджали кращГ уми минулого, слушно вважаючи, що непадготовлетсть народу до сприйняття свободи, недостатне його виховання - в сощальному i культурному плат - може призвести до встановлення тирани. Пад час сталiнськоï тиранiï були безневинно знищет мшьйони радянських людей i, зокрема, визначт дмчГ науки, культури, мистецтва, партшш, державш та вшськовГ керГвники. Особливо трапчною сторшкою в Гстори Украши був Голодомор. Для нас, украшщв, ця тема е особлива, оскшьки наш народ пройшов тернистий шлях своеï Гстори. На жаль, i сьогодт Украïна змушена у важких сощально-економГчних, полггачних умовах вести боротьбу за свою незалежшсть i сувереншсть. Необхщно зауважити, що теорм насильства не втратила своеï актуальносп i у наш час, оскшьки вимагае критичного осмислення минулого, його трапчних насладив, боротьбу за розвиток i збереження щнностей, демократа, прогресу i гумашзму.
1. Философская энциклопедия / гл. ред. Ф. В. Константинов. - М.: Советская энциклопедия, 1964. - 594 с. 2. Юридична енциклопедгя : в 6 т. /ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (гол. ред.) та т. -
К.: Укр. енцикл., 1998. - Т.4. - 2002. - 720 с. 3. Енциклопедiя полтичноТ думки / пер. з англ.; за ред. Н. Лисюк. - К.: Дух iЛiтера, 2000. - 472 с. 4. Маркс К., Энгельс Ф. Святое семейство, или критика критической критики против Бруно Бауэра и компании. / К. Маркс, Ф. Энгельс. Собр. соч.: в 49 т. -2-е изд. - М.: Госполитиздат., 1965. - Т.2. - С. 3-230]. 5. Энгельс Ф. К смерти Карла Маркса / К. Маркс, Ф. Энгельс. Собр. соч.: в 49 т. - 2-е изд. - М.: Госполитиздат, 1961. - Т.19. - С. 355-362. 6. Энгельс Ф. Письмо А. Бебелю / К. Маркс, Ф. Энгельс. Собр. соч.: в 49 т. - 2-е изд. - М.: Госполитиздат, 1961. - Т.19. - С. 1-8. 7. Энгельс Ф. Анти Дюринг. Теория насиллия / К. Маркс, Ф. Энгельс. Собр. соч.: в 49 т. - 2-е изд. - М.: Госполитиздат, 1961. - Т.20. - С. 162-190. 8. Маркс К. Манифест Коммунистической партии / К. Маркс, Ф. Энгельс. Собр. соч.: в 49 т. - 2-е изд. - М.: Госпополитиздат, 1955. - Т.4. - С. 419-459. 9. Энгельс Ф. Об авторитете / К. Маркс, Ф. Энгельс. Собр. соч.: в 49 т. - 2-е изд. - М.: Госполитиздат, 1961. - Т.18. - С. 302-305. 10. Маркс К. Конспект книги Бакунина "Государственность и анархия" / К. Маркс, Ф. Энгельс. Собр. соч.: в 49 т. - 2-е изд. - М.: Госполитиздат, 1961. - Т.18. - С. 579-624. 11. Маркс К. Победа контрреволюции в Вене / К. Маркс, Ф. Энгельс. Собр. соч.: в 49 т. - 2-е изд. - М.: Госполитиздат,1956. - Т.5. - С. 492-494. 12. Маркс К. Людвигу Кугельману в Ганновер, 12 апреля / К. Маркс, Ф. Энгельс. Собр. соч.: в 49 т. - 2-е изд. - М.: Госполитиздат, 1964. - Т.33. - С. 172-173. 13. Маркс К. Гражданская война во Франции /К. Маркс, Ф. Энгельс. Собр. соч.: в 49 т. - 2-е изд. -М.: Госполитиздат, 1960. - Т.17. - С. 317-370. 14. Маркс К. Инструкция делегатам Временного революционного Центрального Совета по отдельным вопросам / К. Маркс, Ф. Энгельс. Собр. соч.: в 49 т. - 2-е изд. - М.: Госполитиздат, 1960. - Т.16. - С. 194-203. 15. Энгельс Ф. Возможности и перспективы войны священного союза против Франции в 1852 г. /К. Маркс, Ф. Энгельс. Собр. соч.: в 49 т. - 2-е изд.- М.: Госполитиздат, 1956. - Т.7. - С. 495-524. 16. Сталин И. Вопросы ленинизма / И. Сталин. 11 изд. - М.: Политиздат при ЦК ВКП(б), 1940. - 611 с. 17. Сталин И. Об основах ленинизма / И. Сталин. - М.: ОГИЗ. Государственное издательство политической литературы, 1945. - 135 с. 18. Шаповал Ю. I. Людина i система: штрихи до портрета тоталтарноТ доби в Укрспт / Ю. I. Шаповал // УкраТнський юторичний журнал. - 1995. - №6. - С. 138-140.
