CC BY
220
Iсторiя фшософп УДК 172.4
Д. В. УСОВ 1
'Черкаський шститут пожежно! безпеки iMern Геро!в Чорнобиля Нацюнального ушверситету цившьного захисту Украши (Черкаси), ел. пошта [email protected], ORCID 0000-0002-8898-9743
ЕТИКА В1ДПОВ1ДАЛЬНОСТ1 К.-О. АПЕЛЯ В ЛАНДШАФТАХ КОН-ТРАКТУАЛ1ЗМУ
Мета. Всeбiчно проаналiзувати творчють видатного нiмeцького фiлософа К.-О. Апеля крiзь призму на-гально! необхадносп всeбiчного дослiджeння сучасного контрактуалiзму та розбудови новгтшх варiантiв фшософсько! антропологи. В означеному контексп розкрити тезу Апеля про те, що головною передумовою можливостi порозумiння мiж людьми е iдeальна комунiкативна спiльнота, а також його спроби надати етищ дискурсу нового, практичного змiсту. Методолопя. З метою послiдовного аналiзу основних складових та принципiв етики вщповщальносп К.-О. Апеля в ландшафтах контрактуалiзму автор застосовуе генеалопч-ний, герменевтичний та компаративiстський методи, якi дозволили реконструювати апeлiвську фiлософiю як етику солщарно! глобально! вiдповiдальностi та комушкативно! взаемодп за умов глобально! еколопчно!, соцiально! кризи та життево-нагально! необхщносп поеднання iдeй суспiльно! угоди, справедливосп та вщ-повiдальностi. Наукова новизна. Чгтко окреслена мета статтi та плщш мeтодологiчнi принципи дали мож-ливiсть автору послiдовно з'ясувати, що Апель вважае витоком суспшьно! угоди рацюнальне прагнення кожного !! учасника добровiльно пiдпорядковуватися вiдповiдним нормам i процедурам. А справжня свобода та вщповщальшсть грунтуються на взаемозв'язку прав та обов'язк1в, повазi до них, що е ютотшшим за кон-вeнцiйнe чи примусове !х визнання. Дослiджeно також спробу К.-О. Апеля уможливити таку угоду та поро-зумiння мiж людьми, яке б враховувало наступш важливi людсьш чесноти та прагнення: повагу, справедли-вiсть та солiдарнiсть. I насамперед - в якосп важливих, сощальних та eкзистeнцiйних засад нового фшософ-сько-антропологiчного дискурсу. Послiдовно доведено, що саме в цьому рiчищi грунтовно! зацiкавлeностi алгоритмами обгрунтування унiвeрсальних цшностей вкорiнeна новiтня фiлософська антропологiя, осердям яко! й стане апeлiвська людина вiдповiдальна. Без врахування етично! складово! тiе! чи iншо! угоди, сутшсть демократичного поводження редукуеться до рацюнально зважено! повeдiнки !! учасник1в, а нормативнш чинностi домовленостей стае притаманна лише eфeктивнiсть в досягнeннi основних штереав !х учасник1в. Реконструйовано роздуми К.-О. Апеля та Ю. Габермаса про необхщшсть та мeтодологiчну значущють вщ-мови вiд тeорeтико-пiзнавального (або ж методолопчного) солiпсизму фiлософi! модерну i замiну його по-няттями «порозумшня», «згоди», «угоди», «спiлкування», в межах яких навiть самотня людина може тзна-ти та зрозумгти свiт. Висновки. Важливою особливiстю новгтшх фiлософських тeорiй, до яких належить i комунiкативна фiлософiя К.-О. Апеля, е !х органiчна приналeжнiсть до царини дискусш про пошуки мора-льних засад сучасного суспiльства, коли основш eтичнi настанови та цшносп мусять полишити i, зрештою, полишають сферу приватного життя, що сввдчить про рeальнi спроби подолання розпорошення вiдповiдаль-ностi та фрагментац^! особистосп. Саме К.-О. Апель наголошуе на тому, що колективну бeзвiдповiдальнiсть необхщно замiнити колективною вiдповiдальнiстю.
Ключовi слова: суспшьна угода, комунiкацiя, комунiкативна спшьнота, вiдповiдальнiсть.
Актуальн1сть
В контекст1 дослщження сучасного контрактуал1зму важливо звернутися до творчосп видатного н1мецького ф1лософа К.-О. Апеля. Адже вже в класичнш на сьогодн1 свохй прац1 «Трансформащя ф1лософИ» Апель наголошуе на тому, що головною передумовою можливосп порозумшня м1ж людьми е 1деальна комушкативна сп1льнота. Прагнучи вийти за меж1 монолог1чного категоричного
1мперативу етики I. Канта, Апель ставить на мюце канпвського принципу поняття 1деально! комушкативно! спшьноти. То ж як1 складов! та характерш риси, засновано! на тeз! про !дeальну комун!кативну спшьноту, апeл!всько!' етики в!дпов!дальност! в контекст! новгтшх дискурс!в сусп!льно! угоди? В!дпов!дь на це актуальне й сьогодн! запитання ! е предметом нашо! статт!. До того ж варто зауважити, що Апель, сл!дом за його учнем та посл!довником Ю. Габерма-сом, також виходить з того, що суспшьна угода
«виникае з ще1 про те, що кожен претендент на вступ до не! мусить мати ращональний мотив, аби добровшьно стати його членом i пiдпорядковуватися вщповщним нормам i процедурам. Когштивний змiст, завдяки якому порядок стае моральним чи справедливим, спираеться отже на спшьну згоду вшх окремих його членiв; з бшьшою точнiстю його можна пояснити ращональнютю зважування благ, яке кожен iз них здiйснюе з огляду на власш штереси» [3, с.26]. Отже, подальшого дослiдження та всебiчноl реконструкци потребуе (лише започаткована такими вггчизняними дослiдниками творчостi К.-О. Апеля як А. Ермоленко, Л. Ситшченко, М. Тур) грунтовна спроба фiлософа уможливити таку угоду та порозумшня мiж людьми, яке б врахо-вувало й таю важливi людськi чесноти та прагнення як повага, справедливють, солщарнють та вiдповiдальнiсть, якi можуть стати важливими засадами нового фшософсько-антрополопчного дискурсу, соцiально-екзистенцiйними алгоритмами подолання глибоко! сощально1 та еколопчно! кризи. На необхiднiсть конструктивного, яке й розпочинае у вггчизняному фшософському просторi наша стаття, та методолопчно-плiдного поеднання «теоретико-емтричних» та «морально-практичних дискуршв» вказуе й учень Апеля Д. Бьолер. Йдеться передусiм про розвиток висновку Апеля про дворiвневiсть етики: «На першому iдеальному рiвнi «А» треба обгрунтувати (на основi iдеальних вiдносин симетри та визнання чистого дiалогу партнерiв аргументацп) те, що е власне легггимним, або морально правильним i тому безумовно вартим прагнення. Тим часом як на рiвнi «В», пов'язаному з реальнютю, треба перевiрити, яю контрстратеги щодо его!зму, спричиненого життесвггом i природою, щодо сильних групо-вих, зокрема нацiональних iнтересiв, щодо пар-тикулярних налаштувань iнституцiй, щодо механiзмiв впровадження суспiльних (суб-) систем можуть бути ефективними i морально вщповщальними»» [2, с.34-35]. Подiбноl думки в осмисленш творчостi К.-О. Апеля дотримуеться i нинiшнiй очiльник Франкфуртсько1 школи А. Гонет, звертаю-чись до його праць в контекст розгляду рефлексивное' свободи та концепци справедливостi [12, с.69]. В цьому актуальному
рiчищi осмислення етики Апеля знаходиться й теза вггчизняних дослiдникiв В. Хмшя та О. Корха про те, що обстоюваш Апелем трансцендентнi смисли «з'еднують воедино суб'ективний та онтолопчний свiт людини з елементами екзистенцшносп» [5, с.71]. Разом з тим, викликае певш роздуми та застереження тлумачення поглядiв нiмецького фiлософа як критики позицп Ю. Габермаса «стосовно гетерономного походження моралi, тобто з емтрично1 iнтерсуб'ективностi, як загрози юнуванню духовно1 автономностi та самощнносп людини» [5, с.71].
Методолопя
З метою послщовного конструктивного аналiзу основних складових та принцитв вимiрiв етики вщповщальносп К.-О. Апеля в ландшафтах контрактуалiзму нами застосовано генеалогiчний, герменевтичний та
компаративютський методи, якi дозволили висвгглити апелiвську фiлософiю як етику солщарно1 глобально1 вiдповiдальностi та комушкативно1 взаемоди за умов глобально1 еколопчно1 та сощально1 кризи та життево-нагально1 необхiдностi поеднання ще1 суспшьно1 угоди, справедливостi та вiдповiдальностi. Основт ж методологiчнi принципи та поняття комушкативно1 верси суспшьно1 угоди Ю. Габермаса, якi доповню-ють роздуми та висновки К.-О. Апеля за сучас-них умов, були рашше проаналiзованi нами в журналi «Практична фiлософiя» [8].
Виклад основного матер1алу
Репрезентуючи фшософда К.-О. Апеля в якостi одного iз провiдних новiтнiх способiв комушкативно1 трансформацп фшософп, його послiдовники та учш (Д. Бьолер, Ю. Габермас, А. Ермоленко, В. Кульман) справедливо наго-лошують на наступних принципово важливих для нас речах, яю потребують осмислення та подальшого розвитку. По-перше, саме твори К.-О. Апеля е найповтшим свщченням повороту, «трансформаций сучасно1 передусiм практично1 фшософп [7]. Йдеться, насамперед, про окрес-лення тих ушверсальних умов та принцитв, на яю спираеться будь-яке людське спiлкування. Та про наповнення новим змютом
трансцендентально1 аргументацп класично1 фшософп. 1ншими словами, варто говорити про вщмову К.-О. Апеля вщ теоретико-пiзнавального (або ж методолопчного) солiпсизму фшософп модерну i замiну його по-няттями «порозумiння», «згоди», «угоди», «спiлкування» та побудову на цих засадах трансцендентально1 фшософп апрiорi iнтерсуб'ективного порозумiння, в межах якого навггь самотня людина може пiзнати та зрозумiти свгг. В роботi «Трансформацп фшософп» Апель на засадах комушкативного пiдходу чггко зазначае, що «розробка цiннiсних нормативiв мае здiйснюватися не на основi наслiдування традицiй, до чого закликають ГГ. Гадамер та неоконсерватори, та не на основi монолопчного розуму, до якого звертаеться захщноевропейський рацiоналiзм, а на основi комушкацп, яка уявляеться останньою авторитетною шстанщею. Вiдповiдно до цього пiдходу, ращонально-комушкативне обгрунтування цiнностей може бути здшснено лише тодi, коли не юнуватиме жодних авторитетiв, здатних санкцiонувати результати дiяльностi. Тiльки комунiкативна спiльнота мае бути зобов'язуючою шстанщею для вшх И члешв. 1накше кажучи, лише «на основi порозумiння у мовленево-комушкативнш взаемодп iндивiдiв можуть бути витвореш мо-рально-практичнi нормативи» [4, с.30]. До того ж в шших сво1х працях («Дискурсивна етика як полггична етика вiдповiдальностi в ситуацп су-часного свiту», «Дискурсивна етика перед проблематикою права та полггики») Апель прагне уникнути звинувачень в абстрактносп комушкативно1 теори. Одним iз способiв подо-лання таких закидiв стало осмислення ним про-блеми легггимацп, витлумачено1 у виглядi певно1 угоди державних iнституцiй та особистосп на право перших бути визнаними, виправданими в якосп шструменту примусу та насильства. Адже, як наголосив свого часу Дж. Ролз в «Теори справедливостi», держава, як i iншi суспiльнi шституцп, е нелегггимною тодi, коли И вважають справедливою. Якщо в теори суспшьно1 угоди можна виокремити гобсiвську та кашгвську И версп, то Апель, дотримуючись останньо1, перетворюе кантiвську спробу роз-будови ушверсально1 справедливостi на тезу про те, що легггимними можуть бути лише и норми та щнносп, якi укладенi вшьними та
р1вними людьми. Проте одше1 згоди, як свщчить праця Апеля «Дискурс та вщповщальнють», тут недостатньо, ми мусимо вийти за меж1 емшричного консенсусу до вщкритого ушверсального громадського дискурсу. За словами самого Апеля, йдеться про легггимащю моральних та правових норм через згоду вс1х учасниюв вшьного, не примусового дискурсу.
Зауважимо, що саме А. Ермоленко та Л. Ситшченко, витлумачуючи легггимувальну силу кращого аргументу в якосп «мета шституцп вс1х шституцш», одними 1з перших в новггнш вггчизнянш фшософп окреслили сутшсть та меж1 апел1вського способу фшософування. Сучасш дослщники творчосп К.-О. Апеля вщдають належне його спробам виступити по-середником у синтез1 континентального та анг-ло-американського способ1в фшософування, сприяючи д1алогу таких р1зних фшософських позицш, як американський прагматизм, аналогична ф1лософ1я та герменевтика, з трансцендентальною фшософ1ею у сфер1 мовлення, комушкативно1 спшьноти. Апель назвав свою етику «трансцендентальною комушкативною етикою», котра спирасться, як ми вже зазначали, на поняття необмежено1 комун1кативно1 спшьноти. «Завдяки тому, що комушкащя, порозумшня (як поставов! поняття комушкативно! фшософп) передбачають суб'ект-суб'ектний зв'язок та визнання в людиш суверенно! особистосп, комушкативна ф1лософ1я сутнюно зб1гаеться у засадничих пи-таннях з етикою як цариною м1ж особистих людських взаемин» [6, с.18].
Вже в «Трансформацп фшософп» (особливо в роздш «Апрюр1 комун1кативно1 спшьноти та головш положення етики») Апель розбудовуе теорда остаточного обгрунтування та аргументацп в межах комушкативно1 спшьноти. На шляху осмислення найсприятливших умов для людсько1 аргументацп, Апель i запроваджуе поняття «трансцендентально!», «iдеальноï комушкацп», що е синошмом необмеженоï комунiкативноï спiльноти. У такий спосiб витлумачена комушкащя виступае засадою будь-якоï угоди, надае можливють досягнення справжнього порозумшня в складних життевих ситуацiях. Тобто «мета правила вшх конвенцiйно вста-новлених правил», вкорiненi не в кон-
кретних мовних та соц!альних контекстах, а в «трансцендентальн!й мовн!й гр! або необмежен!й комун!кативн!й сп!льнот!» [11, с.248]. 1стотна роль в запропонованому Апелем п!дход! до усв!домлення значення порозумшня та обмеження конвенц!йного, власне контрактуал!стського тлумачення можливостей угод та порозумшня належить з'ясуванню обмеженост! реально! комушкацп, яка ! е власне процесом обговорення та досягнення згоди м!ж и учасниками. Важливою перепоною для завершення осмислення м!сця реально! комушкацп в досягненн! на И засадах всезагально! та об'ективно! згоди е не лише И конкретна просторова та часова обмежен!сть. Проблематичним залишаеться питання про критер!! емшрично! аргументац!!, яке для свого вир!шення потребуе, на думку Апеля, встанов-лення необх!дних умов для аргументац!!, що е важливою умовою для досягнення згоди. За-пропонована Апелем !деальна (трансцендентальна) комун!кац!я, як синон!м необмежено! комун!кативно! сп!льноти стае засадою, про що ми вже зазначали вище, не лише згоди, але й комушкацп, сп!лкування загалом. Можлив!сть для важливого в розма!тих життевих ситуац!ях людського буття взаеморозум!ння спираеться, на думку Апеля, на певн! правила, про як!, люди не домовляються, саме останн! стають засадою людського сп!лкування. То ж в його етиц! дискурсу, на в!дм!ну в!д етики Канта, йдеться про метанорму аргументативного досягнення консенсусу, яка спираеться на тезу про те, що аргументативний дискурс ус!х можливих учасник!в сп!лкування стае !деальною !нстанц!ею обгрунтування та лег!тимац!! передус!м проблематичних норм та ц!нностей. Важливою особлив!стю необмежено! комун!кативно! сп!льноти е !!
контрафактичн!сть та, через це, апр!орна задан!сть виступати в якост!
трансцендентально! передумови комушкацп.
На засадах !стотно трансформовано! «рефлексивно! трансцендентально! ф!лософ!!» Апель говорить про принципову можлив!сть обгрунтування етики. I! «строго рефлексивне обгрунтування» будуеться на розр!зненн! пропозиц!ональних та перформативних аспект!в мовлення та на теор!! аргументу. «Саме з визнанням рац!онально! аргументац!! пов'язане визнання «спшьноти аргументую-
чих», що е вт!ленням застосування трансцендентально-прагматичних положень остаточного обгрунтування до проблем практично! ф!лософ!!. Сама процедура такого обгрунтування виходить не лише !з безсумн!вност! для нас ситуац!! аргументац!!, а й з того, що сама осмислена аргументац!я мож-лива лише в площин! необмежено! комушкативно! спшьноти» [1, 185]. В межах свого вар!анту трансформац!!
трансцендентально! парадигми фшософського мислення К.-О. Апель знову ! знову постулюе, а пот!м розгортае тезу про те, що необмежена комун!кативна спшьнота -це та «передумова трансцендентально-прагматичного саморозум!ння ф!лософ!!, яка згодом перетворилася на категоричний !мператив комушкативно! етики - д!яти так, н!би ти е членом !деально! комун!кативно! сп!льноти» [Там само]. При цьому в!н вир!зняе два пласти !нтерсуб'ективно! сп!льноти: пласт емп!рично, !сторично утворено! злагоди та взаемод!! (фактичного апр!ор! належност! до реально! комушкативно! спшьноти), з одного боку, та нормативно-!деальний пласт (регуля-тивне апр!ор! !деально! комун!кативно! сп!льноти), з !ншого, як едино можливий «ре-гулятивний принцип» справжнього вшьного порозум!ння. Ця нова форма несвободи е не менш бол!сною та важкою, н!ж !нш! !! форми. Тому ц!лком природно, що в сучасн!й фшософи виникае проблема подолання залежност! в!д панування (у р!зних формах обмежень та тиску) певного класу чи групи над !ншими людьми. Йдеться, насамперед, про створення умов для можливост! в!льно думати та не залежати в!д занадто конкретних спшьнот, як! нав'язують стереотипи, не заснован! на правах ! свободах.
Таким чином, на думку Апеля, аби не нара-зитися на несправедлив!сть чи ман!пуляц!ю, кожен учасник реально! взаемод!! мае бути спроможним наперед мати на уваз! !деальну комун!кативну спшьноту (або ж спшьноту ар-гументуючу): тобто кожна «здатна до мови» людина, яка в процес! соц!ал!зац!! та оволод!ння мовою водночас набула й «комушкативно! компетенц!!», перебуваючи в !стин!, мусить збер!гати такий стан речей шляхом «трансцендентально! рефлекс!!». К.-О. Апель також стверджуе, що через визнання та повагу до головно! норми аргументативного
дискурсу: р!вноправнють та спшьну вщповщальнють ус1х його учасниюв, можливо обгрунтувати доповнювальнють двох голов-них щеально-типових позицш сучасно! практично! фшософп: ушверсалютсько! етики справедливосп та прагматично-
аристотел1всько! етики доброго життя. Адже ця доповнювальнють притаманна самш сутносп концепцп «трансцендентального
комуштаризму» дискурсивно! етики, котра ви-ходить, на думку Апеля, з регулятивного апрюр! щеально! комушкативно! спшьноти, з одного боку, та фактичного апрюр! реально! спшьноти, з шшого. Саме завдяки щеальнш комушкативнш спшьнот ми дшсно можемо вийти за меж! «фактичного апрюр! традицшно! спшьноти». Послщовно розкриваючи змют свое! етики вщповщальносп, К.-О. Апель наголошуе на тому, що його щеальна комушкативна спшьнота - це необхщна пере-думова серйозно! аргументацп та регулятивна щея. Незважаючи на те, що правдива аргументащя мусить бути вшьною вщ примусу (але не вщ примусу кращого аргументу), ми ставимо за мету, разом з К.-О. Апелем, йти дал! { вже в межах етики вщповщальносп розгляну-ти !! фшософсько-антрополопчш вим1ри. Адже буде поверхнево вважати, що публ1чно визнаш норми вкоршеш у приватнш сфер!, а згода-компромю аж шяк не змшюе часто глибоко приховану !х его!стичну сутнють. Апель, звер-таючись до проблеми етично! ращональносп, знову { знову наголошуе на вщмшносп м1ж стратепчно-економ!чною та стратепчно-полпичною ращональностями, а також на тому, що «систематичне обгрунтування типологи можливих форм ращональносп людських дш шляхом трансцендентально-прагматично!
рефлекс!! е принципово досяжним» [1, 60]. Вш також пропонуе свш абрис розма!тих титв ращональносп, враховуючи той факт, що «поняття ращональносп найчаспше розумдать як щннюно-нейтральний лопчний висно-вок чи математичний апарат певного !нструментального застосування - ще з час1в Томаса Гоббса йдеться про «ращональнють» як засаду теоретичного 1 практичного розуму» [1, с.61].
Апель говорить про необхщнють подальшо-го осмислення окреслено! М. Вебером ще! дуал1зму щннюно-нейтрально! ращональносп
та ¿рращонального вибору остаточних, останшх норм { щнностей, тобто !дею комплементарного дуал1зму публ1чно! (врегульовано! щннюно-нейтральною ращональнютю науки { техшки) та приватно! сфер життя. Зауважимо також, що К.-О. Апель цшеспрямовано прагне вщнайти ращональний взаемозв'язок м1ж шдивщуальною та колективною, сощальною мораллю. Цьому мае слугувати все те ж, означене вище, усвщомлення вщмшносп консенсуально-комушкативно! та стратепчно! ращональностей: «Обидв! форми
ращональносп е формами взаемодп та - якщо хто хот1в би так вживати це слово -комушкацп м1ж людьми як суб'ектами дш та вчинюв. Але лише консенсуально-комушкативнш ращональносп передують правила чи норми, що мають апрюрний характер на вщмшу вщ штерешв окремо! людини; стратепчна ж ращональнють грунтуеться вик-лючно на застосуванш шструментально-техшчно! ращональносп у взаеминах м1ж людьми. I тому вона не може бути достатшм пщгрунтям для етики» [1, с.65].
В контекст! запропонованого Апелем визна-чення рац!ональност! актуал!зуеться також ! проблема сусп!льно! угоди, на чому Апель наголошуе у такий спошб: якби засадою етич-них норм та щнностей була в!льна угода, то не виникало б питання про необхщнють правових чи навгть кримшальних застережень для пере-важно б!льшост! угод. «Показово, - зазначае Апель, - що вже Гоббс свого часу визнавав, що суспшьна угода, на як!й грунтуеться правова держава, тримаеться на штересах кожного. Але в !хньому прорахованому штерес м!ститься також - за умови дотримання договору вшма шшими - можлив!сть принаг!дно в!дмовитися вщ нього, щоб насолоджуватися отриманими внаслщок цього паразитичними додатковими перевагами» [1, с.51-52]. До того ж варто пого-дитися з розвинутою учнем та колегою Апеля В. Кульманом тезою про значущють та сутнють запропонованого в дискурсивнш етиц! в!дпов!дальност! переходу вщ методолог!чного сол!псизму до обгрунтування етичних норм та щнностей через таку регулятивну щею як апрюр! щеально! комун!кативно! ситуац!!. Як-що скористатися часто цитованим грунтовним викладом В. Кульмана апел!вського регулятивного принципу для етики вщповщальносп, то
вiн виглядатиме наступним чином: аргументуй рацюнально та прагни розумного консенсусу. Проте головним, важливим для нашого розгля-ду осердям комунiкативноï етики Апеля е фор-мулювання принципу розв'язання конфлштних ситуацш. З цiею метою, наголошуе В. Кульман, ми повинш прагнути такого ршення, з яким мiг би погодитися кожен член необмежено1' комушкативно1' спiльноти.
В цьому контекстi стае зрозумшим, що К.-О. Апель намагаеться вщнайти умови можливостi витлумачення суспшьних явищ з морально!' точки зору. Зазначимо, що такою умовою можливостi для Дж. Ролза виступае поняття первинноï позицiï, яка забезпечуе справедливють досягнутих в нiй угод через рiвноправнiсть усiх ïï учасникiв. Габермас говорить про «практичний дискурс», який на засадах всезагальних передумов комушкацп мае гарантувати правильнють (чи справедливють) будь-якого порозумшня. Послщовно реконст-руюючи сенс трансцендентально-
прагматичного аргументу Апеля, Ю. Габермас передуам в робой «Моральна свщомють i комунiкативна дiя» говорить про можливють його застосування до обгрунтування моральних принципiв. Адже, на його думку, «аргументи можна назвати трансцендентальними лише тодi, коли вони звернеш до дискурсiв чи вiдповiдних компетенцш, якi настiльки загальнi, що не можуть бути замшеш функцiональними е^валентами» [9, с.131]. До того ж Ю. Габермас зазначае, що в трансцендентальнiй прагматицi Апеля йдеться про «умови можливосп аргументуючоï мови загалом», коли фiлософ «хоче показати, що будь-який здатний говорити та дiяти суб'ект, як тшьки вiн долучаеться до якоюь дискуси, щоб критично перевiрити гiпотетичну претензда на значущiсть, повинен зв'язати себе нормативно-змютовними передумовами» [1, с.134], яю й можна вивести в трансценденталь-но-прагматичний спосiб. Саме К.-О. Апель, наголошуе Габермас, «обмежуе аналiз передумов не моральною аргументащею, а умовами можливосп аргументуючоï мови взагат» [1, с.134]. 1ншими словами, будь-який дiездатний суб'ект вже вступаючи в дискусда зв'язуе себе нормативно-змiстовними передумовами. Саме ця теза мусить нейтралiзувати скептичне (в тому числГ й комуштаристське та
постмодернiстське) тлумачення трансцендентального аргументу: участь в процес аргументацп та визнання його певних переду-мов лише поглиблюе ту перформативну суперечнють, в яку потрапляе скептик.
Якщо сумшви стають складшшими та глибшими, що може на них вщповюти Апель? Спрямованiсть цих сумнiвiв цiлком зрозумiла та виправдана, бо стосуеться вщмшносп правил всередиш дискурсу та поза ним. Цю вщмшшсть чiтко формулюе Габермас: «Навпъ якби учасники дискусiï були б змушеш прий-мати нормативно-змютовш передумови (на-приклад, поважати одне одного в якосп тдсудних суб'екпв, поводися однин з одним як з рiвноправними партнерами, сподiватися на взаемну щирють та спiвробiтничати мiж собою) вони все ж могли б позбавитися цього трансцендентального примусу, як тшьки полишили б царину цiеï дискуси. Такий примус не переносить безпосередньо з дискурсу на дда» [9, с. 135-136]. В цьому ж контексп Габермас зазначае, що (на вщмшу вщ свого ж бачення проблеми сшввщношення дискурсу та дп, вик-ладеного у його спшьнш з Н. Луманом робот^, що здатнiсть прагматичного аргументу регулю-вати тi чи iншi дiï потребуе додаткових обгрунтувань.
Розкриваючи змют етики вiдповiдальностi, К.-О. Апель наголошуе на тому, що його iдеальна комушкативна спшьнота - це необхiдна передумова серйозноï аргументацiï. Вже цитована вище робота Апеля «Дискурс та вiдповiдальнiсть» насичена тезами, яю не лише не застарши, але й набули нового, для нас навггь трагiчного звучання в сучасному фiлософсько-антропологiчному вимГрГ. Зокрема в роздш першому «КонфлГкти нашого часу i вимога грунтовноï етико-полiтичноï орiентацiï» Апель зазначае: «Та обставина, що конфлшт мГж 6ГднГстю та багатством у контексп швшчно-швденного конфлГкту багато в чому зб^аеться з мiжнацiональним конфлГктом - як зовнГшньополГтичною боротьбою за владу та престиж, - допомагае зрозумпи, що цей аспект мГжлюдських конфл^пв навряд чи пом'якшиться перед загрозою екологiчноï кризи, проте, що дуже ймовГрно, може навпъ за-гостритися» [1, с.21].
Актуальним виступае визначення Апелем потреби в етицi вiдповiдальностi: «До останнь-
ого часу етика була справою особистого намГру, який, за Кантом, орiентувався виключ-но на добру волю (як «максиму намГру»), а не на усшшнють наших дш у свт (наприклад, у свт полпики). Проте саме за усшшнють наших дш - або, шакше кажучи, за ризик планетарного масштабу вщ прямих та непрямих наслщюв нашоï технiчно-iндустрiальноï активносп - ми й повинш були б сьогодш нести вiдповiдальнiсть. Отже, юнуе потреба -кажучи словами М. Вебера - не в «етищ добромисносп», а в «етицi вiдповiдальностi» [1, с.22].
Вартою уваги та пщтримки, на нашу думку, потребуе теза Апеля про те, що на сьогодш за умов глобальноï екологiчноï та соцiальноï кризи недостатньо етики екзистенцiальноï граничноï ситуаци. Йдеться про етику солiдарноï глобальноï вiдповiдальностi та комунiкативноï взаемодiï iнтересiв та обгово-рення кризових ситуацiй. Слщ наголосити на тому, що нагально вщповщае сучасним вимо-гам визначена Апелем «вщнесена до ситуацiï етика вщповщальносп за окреме полiтичне рiшення - яку мав на увазi М. Вебер, коли говорив про «ситуацшну етику», що ïï тзшше було розроблено в екзистенцiалiзмi, наприклад, у Сартра, як етику екзистенцiальноï граничноï ситуаци» [1, с.22]. I мова йде не лише про те, що граничш ситуаци завжди юнують, де кожен обираючи себе обирае й шших. А на-гальна на сьогодш етика спiльноï,солiдарноï вiдповiдальностi вкорiнена в персональнiй вщповщальносп кожного, особливо тiеï людини, яка може впливати, грати долями, навпъ життями шших людей. Адже саме людина влади, як мiркували фшософи вже з кантГвських часiв, мусить бути насамперед чесною та справедливою. З огляду на це, Апель також вважае, що запропоноваш аналпичною фiлософiею три аксiоматичнi передумови ращонального обгрунтування етичних норм виглядають що-найменше схематичними i потребують допов-нення, опертя на етичнi висновки екзистенцiалiзму. Адже, констатуе Апель, екзистенцiалiзм та аналiтична фшософГя не е несумюними протилежностями, а скорiше пе-ребувають в суперечливих взаеминах взаемодоповнення, як i ri сфери людського бут-тя на як вони орiентуються. Йдеться про як про достеменну царину цiннiсно-нейтральноï
науковоï рацiональностi, так i про царину осо-бистих замiрiв людського сумлшня. Ця теза стала не лише теоретично плщною, але й практично значущою. В ïï межах необхщно спробу-вати, що й пропонуе Апель, обгрунтувати таке поняття, як етичний обов'язок. Проблема полягае саме в переходi вщ морального чуття до цiлерацiонального обгрунтування обов'язюв. I тут доречно пригадати працю Ю. Габермаса «Залучення шшого», де вш наголошуе: «Наскшьки важким е прямий шлях вщ мораль-них почуттГв симпатп та неприязнГ до цГлерацГонального обгрунтування обов'язюв, настГльки ж нелегкий i зворотний - вщ контрактуалГстського обгрунтування нормативного порядку до почутпв штерналГзованого несхвалення» [3, с.27]. Без врахування етичноï складовоï тiеï чи iншоï угоди, не лише сутшсть демократичного поводження редукуеться до рацГонально зваженоï поведГнки ïï учасниюв, а нормативнГй чинностГ домовленостей стае притаманна, насамперед, ïï ефективнють в досягненш сутнГсних ГнтересГв. Адже людина живе разом з шшими людьми, проте юнуе автономно. I в цьому контексп важливими ста-ють не лише рацюнальш, але й екзистенцшш регулятиви наших дш та вчинкГв.
Висновки
Незважаючи на те, що вказана праця Апеля «Дискурс та вщповщальнють» е засадничою для осмислення його творчосп, принципове значення мають i його пращ спрямоваш на критику, допрацьовану тезами про доповнюва-льнють унГверсалГзму та партикуляризму, су-часного комунГтаризму та на розбудову своеï власноï версiï полiтичноï антропологи, на чому вш наголошував, вщповщаючи на переконливГ аргументи своïх колег та учшв в однГй Гз остан-нГх фундаментальних робГт, присвячених його етищ вщповщальносп [13].
Важлива ж для розумшня як класичного так i сучасного контрактуалГзму сутшсть полiтичноï антропологiï викладена насамперед в роботах О. Гьофе. Зокрема в його «Полпичнш справедливости» та в статп «Полпична антропологГя в особливому полГ уваги права». Якщо безпосередньо звернутися до першоï з означених праць, то викладу ос-новних понять та принцитв полiтичноï
антрополог!! у Гьофе передують роздуми про те, що адекватне осягнення сучасного сустльства вкор!нене в нашому соц!альному досв!д!. Йдеться про досв!д соц!ально! кризи, а також про досв!д пригн!чення та експлуатац!!, а для нас - ще й траг!чний досв!д втрати частини нашо! територ!! та повно! непевност! на майбутне. Наше сустльство, як мало хто в сучасн!й Свроп! може зрозум!ти слова Гьофе про те, що «найсильн!ш! потряс!ння в держав! -пол!тико-рел!г!йн! в!йни, тобто як раз т! умови, за яких виникла теор!я сустльно! угоди Гоббса ! як!, (! тут ми вже, на жаль, не можемо погоди-тися з професором Гьофе - Д.У.) в пом'якшен!й форм!, продовжують !снувати ! в сучасних плюрал!стичних демократ!ях, вт!люючись в боротьб! !нтерес!в розма!тих груп та союз!в» [10, с.10]. То ж ! Апель мусить погодитися з Гьофе про необх!дн!сть ц!л!сного осмислення системного взаемозв'язку права, держави та справедливости «якщо соц!альне буття людей хоче бути лег!тимним, то воно, по-перше, мусить бути правовим, по-друге, право мусить бути справедливим !, по-трете, справедливе право мусить бути захищеним громадським правопорядком, тобто справедливою державою» [10, с. 11-12]. А саме ц!е!, необх!дно! та пл!дно! для осмислення траг!чних под!й нашого
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Апель К.-О. Дискурс i вадповадальшсть: проблема переходу до постконвенцюнально! етики. - К.: Дух i Лгтера, 2009. - 430 с.
2. Бьолер Д. Вщповщальшсть за майбутне з глобально! перспективи. - К.: Стилос, 2014, -157 с.
3. Габермас Ю. Залучення шшого. Студи з полгтично! теорп. - Льв!в: Астроляб!я, 2006.
- 416 с.
4. Ермоленко А.М. Комушкативна практична фшософ!я. - К.: Л!бра, 1999. - 488 с.
5. Корх О.М., Хмшь В.В. Трансцендентш свгти гендеру // Антрополопчш вим!ри фшософських дослщжень. - 2014.- Вип. 5. -С.69-76.
6. Ситшченко Л.А. Першоджерела комушкативно! фшософп. - К.: Либщь, 1996.
- 176 с.
Антрополог!чн! вим!ри ф!лософських досл!джень, 2015, вип. 7.
сьогодшшнього буття, цiлiсностi й бракуе роз-думам К.-О. Апеля.
Важливою 0с0бливiстю новПШх фiлософських дискурсiв е !хня оргашчна приналежнiсть до царини дискусш про пошуки моральних засад сучасного суспiльства, коли основнi етичш настанови та цiнностi мусять полишити i, зрештою, полишають сферу приватного життя, що свщчить про реальш спроби подолання розпорошення вщповщальносп та фрагментацп особистостi. Саме К.-О. Апель наголошуе на тому, що колективну безвщповщальнють необхiдно замiнити колек-тивною вiдповiдальнiстю. Таким чином, у цьо-му рiчищi грунтовно! защкавленост алгоритмами обгрунтування унiверсальних щнностей вкоршена новiтня фiлософська антропологiя, осердям яко! й стане апелiвська людина вiдповiдальна. То ж побажаемо Апелю вийти за порiг свого охайного европейського будиночку й подивиться на несподiвано суперечливий свп нашого столгття крiзь призму не лише свое! так доладно вибудовано! дискурсивно! етики, але й поглядом живого, сощокультурно вкоршеного буття 1ншого. Адже «криза розуму», яку вш так прагнув подолати, постае перед нами знову i знову, набуваючи нових жахливих вимiрiв.
7. Ситшченко Л.А. Сучасна шмецька практична фшософ1я: трансформащя трансцендентально! парадигми // Практична фшософ1я - К., 2011. - №3. - С.183-192.
8. Усов Д.В. Комушкативна верая теорп сустльно! угоди: Ю. Габермас // Практична фшософ1я. - К., 2011. - №3 (41). - С.193-197.
9. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие. - СПб,: Наука, 2001. -379 с.
10. Хеффе О. Политика. Право. Справедливость. Основоположения критической философии права и государства. - М.: Гнозис, 1994. -328 с.
11. Apel K.-O. Transformation der Philosophie. -Fr./am Main: Suhrkamp, Bd.2, 1973. - 378 S.
12. Honneth A. Das Recht der Freiheit. Grundriss einer demokratischen Sittlichkeit. - Fr./am Main: Suhrkamp, 2013. - 628 S.
13. . Reflexion und Verantvortung. Auseinandersetzungen mit Karl-Otto Apel. - Fr./am Main: Suhrkamp, 2003. - 436 S.
Д. В. УСОВ 1
1Черкасский институт пожарной безопасности имени Героев Чернобыля Национального университета гражданской за-
147
щиты Украины (Черкассы), эл. почта [email protected], ORCID 0000-0002-8898-9743
ЭТИКА ОТВЕТСТВЕННОСТИ К.-О. АПЕЛЯ В ЛАНДШАФТАХ КОН-ТРАКТУАЛИЗМА
Цель. Всесторонне проанализировать творчество выдающегося немецкого философа К-О. Апеля сквозь призму острой необходимости всестороннего исследования современного контрактуализма и развития новейших вариантов философской антропологии. В рассматриваемом контексте раскрыт тезис Апеля о том, что главной предпосылкой возможности взаимопонимания между людьми есть идеальное коммуникативное сообщество, а также его попытки придать этике дискурса нового, практического смысла. Методология. Для последовательного анализа основных составляющих и принципов этики ответственности К.-О. Апеля в ландшафтах контрактуализма автор применяет генеалогический, герменевтический и компаративистский методы, которые позволили реконструировать апелевскую философию как этику солидарной глобальной ответственности и коммуникативного взаимодействия в условиях глобального экологического, социального кризиса и жизненно острой необходимости сочетания идеи общественного договора, справедливости и ответственности. Научная новизна. Четко обозначенная цель статьи и плодотворные методологические принципы позволили автору последовательно выяснить, что Апель считает истоком общественного договора рациональное стремление каждого ее участника добровольно подчиняться соответствующим нормам и процедурам. А настоящая свобода и ответственность основываются на взаимосвязи прав и обязанностей, уважении к ним, что является более значимым, чем конвенциональное или принудительное их признание. Исследована также попытка К.-О. Апеля воплотить такое соглашение и понимание между людьми, которое бы учитывало следующие важные человеческие достоинства и стремления: уважение, справедливость и солидарность. И прежде всего - в качестве важных, социальных и экзистенциальных основ нового философс-ко-антропологического дискурса. Последовательно доказано, что именно в этом русле основательной заинтересованности алгоритмами обоснования универсальных ценностей базируется новейшая философская антропология, сердцевиной которой и станет апелевский человек ответственный. Без учета этической составляющей того или иного договора, сущность демократического поведения редуцируется к рационально взвешенному поведению его участников, а нормативной действенности договоренностей становится присуща только эффективность в достижении основных интересов его участников. Реконструированы размышления К.-О. Апеля и Ю. Хабермаса о необходимости и методологической значимости отказа от теоретико-познавательного (или методологического) солипсизма философии модерна и замены его понятиями «понимания», «согласия», «договора», «общения», в пределах которых даже одинокий человек может познать и понять мир. Выводы. Важной особенностью новейших философских теорий, к которым относится и коммуникативная философия К.-А. Апеля, является их органическая принадлежность к области дискуссий о поисках нравственных основ современного общества, когда основные этические установки и ценности должны оставить и, наконец, оставляют сферу частной жизни, что свидетельствует о реальных попытках преодоления распыления ответственности и фрагментации личности. Именно К.-А. Апель отмечает, что коллективную безответственность необходимо заменить коллективной ответственностью.
Ключевые слова: общественный договор, коммуникация, коммуникативное сообщество, ответственность
D. V. USOV 1
'Cherkassy institute of fire safety (Cherkassy), e-mail [email protected], ORCID 0000-0002-8898-9743
ETHICS OF LIABILITY K.-O.APELY IN THE LANDSCAPES OF CON-TRACTUALISM
The purpose is to analyse comprehensively the work of the famous German philosopher K-O. Apel through the light of the urgent needs for a comprehensive study of modern contractualism and the development of new variants of philosophical anthropology. In this context to reveal April's thesis that the main background for the possibility of understanding between people is the ideal communicative community and its attempts to discourse ethics, new, practical content. Methodology. In order to make a sequential analysis of the basic components and principles of ethical responsibility in K-O. Apel's view of counteractualism the author uses genealogical, hermeneutic and
148
comparative methods that allow to reconstruct Apel's philosophy as the ethics of global responsibility and solidarity of communicative interaction under the conditions of global environmental and social crisis and the urgent need of vital combination of social contract idea, fairness and responsibility. Scientific novelty. The purpose of the article is clearly defined and productive methodological principles consistently enabled the author to find out that Apel perceives the source of social agreement in rational desire of each participant to obey voluntarily the relevant rules and procedures. And a true freedom and responsibility are based on the correlation of the rights and duties; respect them, which is more significant for the enforcement of their conventional or forced recognition. It is also investigated the attempt of K.-O. Apel to enable such an agreement and understanding between people, which would take into account the following important human virtues and aspirations, respect, justice and solidarity. And above all they are important as being the social and existential foundations for a new philosophical and anthropological discourse. It is consistently proved that in the context of substantial interest of justification was established the algorithms of universal values of modern philosophical anthropology, which will become the core of Apel's responsible person. Excluding the ethical component of this or that agreement, the essence of democratic behaviour changes to rational behaviour of the participants and to the law validity of agreements belongs only the effectiveness in achieving the best interests of their members. It was reconstructed the memories of K.-O. Apel and Y. Habermas about the need and methodological importance of significance of epistemological (or methodological) solipsism of modern philosophy and its replacement by the concepts of "understanding", "agreement", "communication" within which even a single person can know and understand the world. Conclusions. An important feature of the latest philosophical theories, which include communication philosophy of K.-O. Apel is their organic belonging to the realm of discussion about the search of moral foundations of modern society where basic ethical guidelines and values must leave and eventually leave the sphere of private life, indicating that real attempts to overcome the fragmentation and dispersion of responsibility of the individual. It was exactly K.-O. Apel who stresses that collective irresponsibility should be replaced by collective responsibility.
Key words: social contract, communication, communicative society, responsibility.
REFERENCES
1. Apel K.-O. Diskurs i vidpovidalnist': problema perehoda do postkonventsionalnoyi etiki [Discourse and responsibility: the problem of transition to the post-ethics]. Kyiv Publ., Duh i Litera. 2009. 430p.
2. Byoler D. Vidpovidalnist' za maybutnye z globalnoyi perspektivi [Responsibility for the future with a global perspective]. Kyiv Publ., Stilos. 2014. 157p.
3. Habermas Y. Zaluchennya inshogo. Studii z politichnoyi teoriyi [Attracting more. Studies in Political Theory]. Lviv Publ., Astrolabiya. 2006. 416p.
4. Yermolenko A. Komunikativna praktichna filisofiya [Communicative practical philosophy]. Kyiv Publ., Libra. 1999. 488p.
5. Korkh O., Khmel V. Transtsendentni sviti genderu [Transcendental aspects of gender]. Antropolohichni vymiry filosofskikh doslidzhen - Anthropological measurements of philosophical research. 2014, issue 5, pp. 69-76.
6. Sytnichenko L. Pershodzherela komunikativnoyi filosofiyi [Primary Korkh O., Khmel V. Transtsendentni sviti genderu [Transcendental aspects of gender]. Antropolohichni vymiry filosofskikh doslidzhen -Anthropological measurements of philosophical research. 2014, issue 5, pp. 69-76.Sources of communicative philosophy]. Kyiv Publ., Libid'. 1996. 176p.
7. Sytnichenko L. Suchasna nimetska praktichna filosofiya: transformatsiya transtsendentalnoyi paradigmi [Modern German practical philosophy: transcendental transformation of paradigm]. Praktichna filosofiya. 2011. issue 3, pp. 183-192.
8. Usov D. Komunikativna versiya teoriyi suspilnoyi ugodi: Y. Habermas [Communicative version of the social contract theory: Y. Habermas]. Praktichna filosofiya. 2011. issue 3, pp. 193-197.
9. Habermas Y. Moralnoye soznaniye i kommunikativnoye deystviye [Moral consciousness and communicative action]. SPb, Nauka, 2001. 379p.
10. Hoffe O. Politika. Pravo. Spravedlivost. Osnovopolozheniya kriticheskoy filosofiyi prava i gosudarstva [Policy. Right. Justice. Fundamental principle of the critical philosophy of law and state]. Moscow, Gnozis, 1994. 328p.
11. Apel K.-O. Transformation der Philosophie. - Fr./am Main: Suhrkamp, Bd.2, 1973. - 378 S.
12. Honneth A. Das Recht der Freiheit. Grundriss einer demokratischen Sittlichkeit. - Fr./am Main: Suhrkamp, 2013. - 628 S.
13. Reflexion und Verantvortung. Auseinandersetzungen mit Karl-Otto Apel. - Fr./am Main: Suhrkamp, 2003. -436 S.
Надшшла до редколегiï 30.04.2015 Прийнята до друку 21.05.2015
