CC BY
24
УДК 1:355.1
Л. О. Петрова, кандидат фшософських наук
ЕТИКА В1ДПОВ1ДАЛЬНОСТ1: НЕБЕЗПЕКА В1ЙН ТА ЗБРОЙНИХ КОНФЛ1КТ1В У СУЧАСНОМУ СВ1Т1
У дант статт1 розглядаються глобально небезпеки, якг постали перед людством внасл1док в1йськовог д1яльност1. Автор доходить висновку про потребу у нов1й ф1-лософсько-етичнт парадигмг, засновант на принцип7 в1дпов1дальност1 з огляду на його методолог1чне значення щодо урозум1ння небезпек, пов'язаних 7з сучасними в1йнами та збройними конфл1ктами. В умовах розвитку втськовог д1яльност1 ви-явлено та обгрунтовано необх1дмсть використання принципу в1дпов1дальност1 як нового категоричного ¡мперативу втськово-профестног морал1.
Ключовi слова: проблема в1йни 7 миру, еколог1чм проблеми у в1йськовт сфер1, етика в1дпов1дальност1.
Актуальтсть проблеми. Проблема вшни i миру завжди була i е найго-стршою проблемою людства. Виршення ще'1 проблеми пов'язано, перш за все, з пол^икою основних суспшьних сил сучасносп. Яким шляхом буде роз-виватися св^? Яю заходи необхщно вжити для того, щоб запоб^и можливш вшш? Вiд вщповщей на цi питання залежить майбутне людства. Досягнення науково-техшчного прогресу безпосередньо впливають на появу нових видiв озброення та вшськово'1' технiки. Прийняття сучасних зразкiв озброення та вшськово'1 технiки на озброення передбачае виникнення нових форм i спосо-бiв його застосування, а отже, нов^шх типiв вiйн. Накопичення екологiчних проблем у вшськовш сферi - свого роду бомба сповшьнено'1' дп, яка загрожуе майбутньому людини з огляду на можливють незворотностi процесiв.
Актуальшсть теми посилюеться через останнi поди, що вiдбуваються в Украшу Тому необхщним стае прогнозування майбутнього, ураховуючи наслiдки, якi передбачити можна, а виправити ш. Особливою за таких умов стае вщповщальшсть за наслщки вшськово'1' дiяльностi.
Осмислення глобальних проблем сьогодення мае свою специфшу вщнос-но феномену вiдповiдальностi i полягае в тому, що вона розглядаеться вже не стшьки як характеристика, котра мае суттеве значення для виконання певно-го виду дiяльностi людини, а швидше як необхщна характеристика людсько'1' життедiяльностi в цшому, як найважливiший життевий принцип сучасно'1' людини, без наявностi якого неможливе самозбереження людства (Г. Йонас), неможлива унiверсальна макроетика як етика вщповщальносп (К.-О. Апель),
120
© Петрова Л. О., 2017
неможлива людська комунiкацiя (Ю. Габермас, Е. Левiнас, М. Piдель, П. Ршер) тощо.
Становлення етики в суспшьста за умов еколопчно'1' кризи презентоване працями таких видатних екофiлософiв сучасностi, як А. Швейцер, Х. Ролстон, П. Тейлор. 1де'1' вщповщальносп людини перед природою вперше зус^ча-ються у працях М. Хайдеггера. Серед украшських дослiдникiв вщповщальносп можна видiлити Н. Тарасова, М. Лемковського, Т. Яковенка, I. Тимошу-ка, В. Жадана, А. Срмоленка.
Що стосуеться теоретичного розгляду етики вщповщальносп в контекстi небезпеки наслщюв воен та конфлiктiв сучасностi маемо недостатню кiлькiсть публiкацiй. Наявнi лише першi спроби усвiдомлення деяких аспекпв ризикiв, що утворюе сучасна армiя [1].
Мета статт1 - обгрунтування необхiдностi цiлепокладання принципу вiдповiдальностi як засадничого принципу запоб^ання воен та конфлiктiв.
Виклад основного матерiалу. Використання плодiв науково-технiчного прогресу у вшськовш сферi досить часто пов'язане з нарощуванням вшсько-вого потенцiалу, з черговими вшськовими випробуваннями та приготування-ми. В процесi наукових вщкритпв вченi можуть не вiдчувати, що вони ними несуть негативш наслщки для людей. Але тi вчеш, якi, наприклад, працюють у вшськових, розвiдувальних установах при виконаннi конкретних замовлень, прекрасно розумiють, що 1'х дослiдження (ядерна, атомна, хiмiчна, бюлопчна та iнша зброя) слугують певним цшям. Але водночас зброя може слугувати i як засiб стримування агресивних намiрiв [2].
Усе це разом свщчить про те, що у вшськовш сфер^ як i в iнших галузях життедiяльностi людини, зосереджуеться надзвичайно велика кiлькiсть еко-логiчних обставин, несумiсних iз ращональним природокористуванням.
Особливу небезпеку становить неконтрольоване зростання кшькосп держав, яю володiють ядерною зброею. З винаходом ядерно'1' збро'1' питання мо-ралi зникло взагалi, адже вона створюе небезпеку на всiх етапах, починаючи вiд розробки закiнчуючи випробуваннями.
Збшьшуються масштаби руйнувань, якими супроводжуються вiйськовi конфлiкти, що призводить до збшьшення кiлькостi бiженцiв. Негативний вплив вшн насамперед позначаеться на кiлькостi i якостi населення. За пщ-рахунками вчених, за останш п'ятдесят шють столiть вiдбулося близько 14 500 вшн, у яких загинуло понад 3,6 млрд людей [3, с. 96].
Якщо проблема вшни i миру юнувала з часу виникнення людства, то еко-логiчна проблема виникла в останш столггтя. Природа внаслщок вiйськових операцiй знищуеться або сильно пошкоджуеться, погiршуються чи стають нестерпними природш умови життя мюцевого населення, втрачаються при-роднi ресурси [4].
У цьому ж ряду вшськових злочишв проти людства i природи, на превеликий жаль, тепер поди на територп схщних областей Украши. Еколопчш наслщки вшськових дш на Донбаа, таю ж як економiчнi, сощальш i людськi втрати, е катастрофiчними [5]. «Здоров'я держави, - писав Гегель у статп "Конститушя Имеччини", - знаходиться не стшьки в споко! мирного часу, скiльки в рус вшни» [6, с. 65]. Адже шяю посилання на державну, економiч-ну або технiчну доцiльнiсть i вищi науковi iнтереси не можуть виправдати моральних i матерiальних збиткiв, позаяк сучасна криза е не лише кризою довкшля, але й ушверсально-онтолопчною кризою, яка загрожуе самому буттю. Тому у центрi уваги автора статп - вiдповiдальнiсть як принцип буття, що забезпечуе виживання i людства, i природи.
В. I. Вернадський говорив, що людина мае добре усвщомлювати свою активну, перетворюючу роль у вщносинах з техшкою та природою. Вчений стверджував: «На певнш сходинцi розвитку цившзацп людству доведеться взяти на себе вщповщальшсть за 1! подальшу еволющю» [7, с. 17].
Ураховуючи еколопчш небезпеки, нiмецький фiлософ А. Швейцер висунув принцип «благоговiння перед життям», включаючи в нього своерiдну етику, а саме «етику благоговшня перед життям» [8]. Тшьки в цш етицi людина служить суспiльству, не приносячи себе йому в жертву.
Етика вщповщальносп Г. Йонаса е своерщним продовженням щей, запо-чаткованих А. Швейцером. У сво'ш фундаментальнш працi «Принцип вщпо-вiдальностi», яка мае величезний вплив на свщомють нашого часу, вчений висловлюе занепокоення розвитком сучасного сустльства i висувае щею створення ново! етики. Саме цей видатний фшософ сформулював категорич-ний iмператив для сучасно! доби: «Чини так, щоб наслiдки твое! дiяльностi узгоджувалися з продовженням автентичного людського життя на Землi» [9]. Вщповщно до ново! етики, людина стае вщповщальною не тiльки за власш вчинки по вiдношенню до шших людей, а й за наслщки власно! дiяльностi у майбутньому. Саме цей iмператив, у рiзних його варiантах, став базовим принципом подальшого розвитку рiзних сфер людського буття (пол^ика, економiка, екологiя, наука, педагогика та iн.). При цьому вщповщальшсть по-стае як новий обов'язок людини в свт, що зосереджуеться на далекосяжно-му плануванш, передбаченнi наслiдкiв дiй, якi мають безперечний вплив на майбутне. Людство не може дозволити собi ризикувати, коли пщ загрозу по-ставлене його юнування.
Нiмецький фiлософ Клаус Мiхаель Маер-Абiх вважае, що сучасна людина не бажае бути вщповщальною перед прийдешшми поколшнями [10, с. 79]. Пщтримуючи цей напрям, Д. Бьолер говорить, що «бути вщповщальним за майбутне означае брати на себе стввщповщальшсть за постiйний поступ морального» [11, с. 96].
Дослщжуючи проблему стввщповщальносп, К.-О. Апель вважае, що «якого ж ще значення мае набувати принцип вщповщальносп, слушно ви-сунутий Гансом Йонасом як головний принцип сьогодшшньо! етики, як не те, що шдивщуально ставиться в обов'язок кожнш окремш людинi, а саме вщ-повщальшсть як спiльна вселюдська спiввiдповiдальнiсть уах за наслiдки й побiчнi наслщки колективно! дiяльностi людей». Саме К.-О. Апель вщзна-чае, що колективну безвщповщальшсть необхiдно замiнити колективною вщповщальшстю. Акцентуючи увагу на комунiкативних засадах розвитку людського буття, вiн головну увагу придшяе питанню обгрунтування етичних норм, цiнностей, зокрема i в сферi екологп. Тому дискурсивну етику К.-О. Апель розглядае як адекватну вщповщь на виклики еколопчно! кризи [12, с. 413-454].
Вщомий американський фшософ Дж. Ролз розумiння поняття вщповщаль-ностi поширюе на характер людських взаемовiдносин. Вiн у контекст поглядiв А. Бергсона, Г. Йонаса здшснюе перехiд вiд морального розумшня вщповщаль-ностi до сощально! трактаци. Вiн наголошуе: «Хто однаково вiдкидае i пре-тензп себе майбутнього до самого себе, та штереси шших, той е не тшьки безвiдповiдальним вiдносно них, але й стосовно власно'1 персони» [13, с. 576].
Украшський вчений А. Ермоленко вважае, що потрiбна вiдповiдь на за-питання, як саме ми повинш жити у злагодi один з одним i у злагодi з природою? А це вже запитання практично! фшософп, яка об'еднуе в собi питан-ня i фшософп природи, i фшософп технiки, i фiлософii науки, i фiлософii культури, i фiлософii господарства, i фiлософii права [14, с. 106].
Висновки. На наш погляд, головна причина того, що сучасний св^ е кри-зовим, полягае в тому, що прогресуе диспропорщя мiж технiчними можли-востями людини, зокрема вшськовими i 11 духовно-етичним розвитком. Але людство мае усвщомити, що вшни завжди несуть за собою смерть, розруху та страждання i на порядок денний мае постати розробка методiв та техноло-гiй для уникнення переходу конфл^пв на поле битви.
л1тература
1. Севрук I. I. Еколопчна складова формування вшськового профес1онала у сус-п1льств1 ризику / I. I. Севрук // Вюн. Харк. нац. пед. ун-ту ¡м. Г. С. Сковороди. Сер1я «Ф1лософ1я». - Х. : ХНПУ, 2013. - Вип. 41 (ч. 1). - С. 47-58.
2. Онопр1енко М. Морально-щннюш ¡мперативи розвитку науки { техшки у ф1-лософИ' Г. Йонаса / М. Онопр1енко // Вюник Нац1онального ав1ац1йного ун1вер-ситету. Сер1я: Ф1лософ1я. Культуролог1я : зб. наук. пр. - 2008. - № 2 (8). -С. 48-51.
3. Полгголопчний енциклопедичний словник / уклад.: [Л. М. Герасша, В. Л. По-гр1бна, I. О. Полщук та ш.] ; за ред. М. П. Требша. - Х. : Право, 2015. - 816 с.
4. Шевчук В. Вшна е найбшьш руйшвним фактором впливу на людей, природу, економшу, пол1тику [Електронний ресурс] / В. Шевчук. - Режим доступу: http://www.ukrpryroda.org/2014/07/blog-post_29.html.
5. Вшна на Донбас - це друга шсля Чорнобиля вшськово-техногенна катастрофа в Укршш [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrpryroda.org/2014/! 1/ blog-post_8.html.
6. Гегель Г. В. Ф. Политические произведения / Г. В. Ф. Гегель. - М. : Наука, 1978. - 438 с.
7. Вернадский В. И. Научная мысль как планетарное явление / В. И. Вернадский. -М. : Наука, 1991. - 270 с.
8. Швейцер А. Благоговение перед жизнью : пер. с нем. / А. Швейцер. - М. : Прогресс, 1992. - 572 с.
9. Йонас Г. Принцип вщповщальность У пошуках етики для технолопчно! цивш-зацп : пер з шм. / Ганс Йонас. - К. : Л1бра, 2001. - 400 с.
10. Маер-Аб1х К. М. Повстання на захист природи. Вщ довкшля до спшьносв1ту / К. М. Маер-Аб1х ; пер. з шм., тслямова, примггки А. Ермоленка. - К. : Л1бра, 2004. - 196 с.
11. Бьолер Д. 1дея та обов'язковють вщповщальносп за майбутне / Дитрих Бьолер // Фшос. думка. - 2007. - № 1. - С. 117-135; № 2. - С. 77-95; № 3. - С. 81-99.
12. Апель К.-О. Еколопчна криза як виклик дискурсивнш етищ / К.-О. Апель // Ермоленко А. М. Комушкативна практична ф1лософ1я : шдручник / А. М. Ермоленко. - К. : Л1бра, 1999. - С. 413-454.
13. Ролз Дж. Теор1я справедливой! / Дж. Ролз ; пер. з англ. О. Мокровольський. - К. : Основи, 2001. - 822 с.
14. Ермоленко А. М. Екоетика у св1тл1 парадигмального повороту в фшософп (по-передш зауваги до критики еколопчного розуму) / А. М. Ермоленко // Фшос. думка. - 2008. - № 3. - С. 88-108.
этика ответственности: опасность войн
и вооруженных конфликтов в современном мире
Петрова Л. А.
В статье рассматриваются глобальные опасности, возникающие перед человечеством в результате военной деятельности. Поэтому возникает потребность в новой философско-этической парадигме, основанной на принципе ответственности с его методологическим значением для понимания рисков, связанных с развертыванием современных войн и вооруженных конфликтов. Подчеркнуто, что в условиях развития военной деятельности принцип ответственности становится новым категорическим императивом военно-профессиональной морали.
Ключевые слова: проблема войны и мира, экологические проблемы в военной сфере, этика ответственности.
ethical responsibility: danger war and armed conflicts in sovremennom myre
Petrova L. О.
The paper is concerned with global dangers faced by humanity as a result of military activity. The author comes to conclusion about necessity for a new philosophical and ethical paradigm, based on the principle of responsibility to its methodological significance for understanding of the risks associated with expansion of modern wars and armed conflicts. In context of military operations and development revealed the necessity of use principle responsibility as a new categorical imperative military professional ethics.
The problem of war and peace has always been and is the most acute problem of mankind. The solution for this problem is mostly due to the policy of basic social forces of the present. In what way the world will develop? What measures need to be taken to prevent possible war? The answers to this questions depends the future of humanity. Continuous development of military activity entails changing ecosystems. Big harmful impact on them is covered in a problem of existence, and stockpiling of conventional weapons; astill big danger to ecology is constituted by weapons of mass destruction, especially nuclear.
Destructive impact of military activity on the habitat human environment has many faces. Heavy damage of ecology is caused by wars, leaving a long-healing wounds.
Acceptance of modern weapons and military equipment on arms involves the emergence ofnew forms and methods of its application, so the newest types ofwars. The accumulation of environmental problems in the military sphere - a kind of time bomb that threatens the future of a person, considering a possibility of irreversibility ofprocesses.
Relevance of a subject amplifies the latest events occurring in Ukraine. The heroic defense of Ukraine's independence, freedom and dignity has provided an impulse to revival and further search of new spiritual foundations and sources of human existence.
Therefore, it becomes necessary to predict the future, taking into account the consequences that can be provided, but not to correct. Therefore, it becomes necessary to bring up a question ofresponsibility for consequences ofmilitary activities. The aggravated responsibility of military to the possibility of the future shall become a basis of modern military life.
Key words: the problem of war and peace, environmental problems in the military sphere, ethics of responsibility.
