CC BY
13
УДК 340.12
О. Л. Чорнобай
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка",
канд. юрид. наук, доц. кафедри теорiï та фшософп права
МЕТОДОЛОГ1Я ВИВЧЕННЯ ТА освоення КОМУНIКАТИВНОÏ КУЛЬТУРИ
© Чорнобай О. Л., 2014
Комушкативний поворот у сучаснш фiлософiï в1д суб'ективносп до iHTepcy6 ' ективно cri передбачае pi3Hi концептуальнi пiдходи як до само!' комунiкацiï, так i до форм i заcобiв ïï вiдтворення, що стосуеться глибинних смисложиттевих орiентацiй i мае вiльний характер. Тож конструктив свгтобачення у галузi комунiкативноï фiлоcофiï полягае насамперед у тому, що юридичний рацiоналiзм вибудовуеться на удосконалених унiверcальних правах людини, юридичн1й легiтимацiï влади, вiльному обговорент моральних i полiтичних альтернатив.
Ключовi слова: методологiя, комунiкацiя, комунiкативна культура, моральна свщомкть, комунiкативна д1я, фшософ!я.
Е. Л. Чорнобай
МЕТОДОЛОГИЯ ИЗУЧЕНИЯ И ОСВОЕНИЯ КОММУНИКАТИВНОЙ КУЛЬТУРЫ
Коммуникативный поворот в современной философии от субъективности к интерсуб'ективности предусматривает разные концептуальные подходы как к самой коммуникации, так и к формам и средствам ее воссоздания, которое касается глубинных смысложизненных ориентаций и имеет свободный характер. Поэтому конструктив миропонимания в отрасли коммуникативной философии заключается прежде всего в том, что юридический рационализм выстраивается на усовершенствованных универсальных правах человека, юридической легитимации власти, свободном обсуждении моральных и политических альтернатив.
Ключевые слова: методология, коммуникация, коммуникативная культура, моральное сознание, коммуникативное действие, философия.
O. L. Chornobay
METHODOLOGY STUDY AND DEVELOPMENT COMMUNICATION CULTURE
A communicative turn in modern philosophy from subjectivity to subjectivities envisages the different conceptual going both near communication and to the forms and facilities of her recreation that touches deep vital orientations and has free character. Therefore world view of attitude in industry of communicative philosophy consists foremost in that legal rationalism lines up on the improved universal human rights, legal legitimation of power, free discussion of moral and political alternatives.
Key words: methodology, communication, communicative culture, moral consciousness, communicative action, philosophy.
Постановка проблеми. Для вивчення сутшсних основ комушкативжи культури доцшьно спиратися на фшософсько-правову методолопю, тобто систематизовану сукупшсть ввдреф-
92
лексованих тзнавальних засобiв, що дають змогу дослвджувати рiзнi форми вияву правово! реальностi у 11 рiзноманiтних зв'язках iз повсякденним i загальносвiтовим буттям.
Мета роботи -дослiдити та проаналiзувати дискусiйнi питання сучасно! теорп права про роль i значення правово! поведшки та фактс^в, що 11 зумовлюють, як складово! загального поняття правово! культури i як важливого компонента комушкативно! культури.
Стан дослщження. Саме на метафiзичнiй методологи Грунтувалося дослiдження джерел фшософсько-правово! теорп комушкативно! ди класиюв фшософсько! науки Платона, Арктотеля, Цицерона. На цьому фундамента маловивчений напрям професшно! правово! комушкацп отримав потужний розвиток у сучаснш теорп сощально! дИ (Ю. Габермас, Х. Перельман, Г. Хааршер, М. ван Хоек, А. Поляков).
Виклад основних положень. Щоб мати повнощнне уявлення про пiзнавальний шстру-ментарш, його вiдповiднiсть характеру дослiджуваного об'екта та зв'язок з пiзнавальною метою або цшями практично! дiяльностi, що може досягатися виконанням низки конкретних завдань, щоб вiднайти ефективнi для нашого контексту пiзнавальнi засоби, що зумовлюе закономiрнiсть розгортання конкретних метсдав у систему, необхiдно усвiдомити сутшсть фшософсько! категори "методолопя" (з грец. methodosloqos - вчення про шляхи дослвдження чи пiзнання). У фшософп прийнято трактувати цю категорiю, по-перше, як "сукупшсть пiдходiв, способiв, метсдав, прийомiв та процедур, що застосовуються у процесi наукового пiзнання та практично! дiяльностi для досягнення наперед визначено! мети"; по-друге, як "галузь теоретичних знань i уявлень про сутшсть i форми, закони, порядок та умови застосування пiдходiв, способiв, методiв та процедур у процем наукового пiзнання та практично! дiяльностi" [2, с. 374].
Через заперечення вiдмови вiд "насильницького" рацiоналiзму, ращоналктично! оцiнки природних прав представники практично! фшософп шукають рiзнi способи уникнення суб'ективiзму i сваволi, шляхи до нового способу порозумшня, до "гнучко! рацiональностi. Так, А. Срмоленко вважае, що комушкативна практична фiлософiя Грунтуеться на iсторичнiй необхiдностi "iнституцiоналiзацil дискурсу у процеи еволюцп комунiкацiй i суспiльства загалом". Його розумiння практично! фшософп вибудовуеться на межi багатьох дисциплш - теорп дiй i теорп рiшень, лiнгвiстики i фшософп" мовлення, екожмчно! теорп i фшософп права, полггологп i соцюлогп, культурологи та екологil i об'еднана вона саме морально-етичною проблематикою. Це i вирiзняе !! у поворотi "вщ класично! парадигми фiлософil свiдомостi до посткласично! парадигми фiлософil комунiкацil, що вщкривае можливостi для нiвелювання "методичного солшсизму", для обгрунтування етичних норм на основi принципу справедливостi та досягнення взаемопорозумшня.
Фiлософського осмислення ^зь призму етики набули такi категорп, як "вiдповiдальнiсть", "справедливiсть", "сувереннiсть особистостГ', "обов'язок та сумлiння". Конструктивний шдхвд до проблеми морально! вiдповiдальностi за колективну i особисту дiяльнiсть закож^рно загострюе очевидну постановку питання спшьно! вiдповiдальностi, як утопiчного. "Неможливим вважаеться рацюнальне обгрунтування та регулювання ввдповвдальноста у сенсi участi iндивiда в громадському (консенсуально-комушкативному) процесi органiзацil спшьно! ввдповвдальноста за iнституцil, а ввдтак (опосередковано) i за наслiдки колективно! дiяльностi. Звiдси видаеться прийнятним аргумент про безсилля шдивща, зворотним боком чого, можливо, е фрустрованi акцп протесту". А. врмоленко скеровуе дослвдження на необхiднiсть обгрунтування основно! норми етики -консенсуально! комушкацп на пошук рацюнального зв'язку мiж мораллю переконання iндивiдiв i суспiльно значущою мораллю.
Прийнятною е позиц1я А. Срмоленка щодо побудови моделi згоди, яка може стати "етично релевантною" лише тсда, коли нормативною умовою згоди е критерш "консенсуальностi для умх учасникiв, а не тшьки для учасникiв конфлiкту. "Лише у такому випадку, який з самого початку виключае згоду за рахунок третього завдяки принципу узагальнено! взаемноста, можна говорити про згоду у сени консенсуально-комушкативно! як етично! рацюнальноста".
93
Очевидно, слвд визнати слушними i доречними у контекстi нашо! теми фшософствування згаданого науковця, що торкаються у певний споиб концепци рацiональностi, тобто вчення про всезагальнiсть мiрок розуму у життед!яльност та пiзнаннi, що великою мiрою впливае на формування комушкативно! культури. Як засаднича ¿дея - теза про те, що сустльство повинно створити форми "шституцюнально! лептимацп норм та цiнностей, а отже, й умови для свого морального вдосконалення", морально-етичного поступу, можливост "шституцюнал!заци у сучасному свiтi морально-етичного розуму як меташституцп". Це дасть тдстави для перспективного визначення прюритетав у правовiй комушкаци, встановлення нормативних вимог до рiвноправностi комунiкантiв, конституювання комушкативно! рацiональностi через досягнення правовими методами аргументованого порозумiння в умовах комушкативно! кризи, для нейтрал!зацл конфронтащйних особливостей з метою уникнення порушень прав людини i громадянина, змши умов комушкаци, скерованих на консенсусно-регулювальну дта.
Засновник теори комушкативно! ди Ю. Габермас "...розбудовуе постконвенцшну етику, яка Грунтуеться на консенсуально-дискурсивнiй лептимацп моральних i правових норм на основi регулятивного принципу щеально! комушкативно! сшльноти, умовами яко! е права людини i симетричнi стосунки в комушкацИ" [2, с. 102]. Про учасниюв таких стосункiв - суб'ектпв, як дготь комушкативно, шмецький фшософ писав: "Вони вiльнi вiд пращ створювати синтези, яю об'еднували б свгт у едине цше. Вони знаходять його вже даним у контекст! життевого свпу, який настшьки уможливлюе !хш комунiкативнi дЦ, наскшьки в1н сам, з! свого боку, зберпжться завдяки медiумам сусшльного процесу взаеморозумiння". Вщтак учений висловлював конструктивну ¿дею, яка, на нашу думку, е прийнятною для сучасно! комушкативно-стратепчно! рацюнальносп, - модерного сенсу гуматзму. Це гуманзм, який "не наполягае на самоствердженн". Вш, як ! "комунжативний розум, мае ¿сторичний характер"; потребу "вчитися розумгги амб1валенци, нам притаманш, як ! заклики до посилення вщповщальносп". Безумовно, для шдвищення р1вня комушкативно! культури майбутнього правника необидно ознайомитися з фундаментальними працями Ю. Габермаса "Теорш комушкативно! ди": у 2-х т.: "Моральна свщомють та комушкативна дя", "Фактичность та значущютъ". У першй з них висуваеться ¿дея про те, що не ¿снуе поняття "об'ективна ¿стина", з якого способом шдукцц чи дедукци можна робити висновки. Натомють рацюнальшсть не е чимось даним, а явищем, яке постшно виробляеться "через комушкацто" (способом комушкаци) з шшими, тому вщбуваеться постшний пошук найкращо! вщповщ через ведення постшного д!алогу у принцип! з ус1ма людськими ¿стотами, ! тут мова посщае дуже важливе мюце через сприйняття певно! (комушкативно!) рацюнальносп ! базових правил, таких як пропозицшна ¿стина, особиста щирютьМдверттсть та нормативна правота.
Це важливо осмислено сприймати насамперед тим, хто прагне не тшьки в належний споЫб засво!ти основи теори права, а й на практищ штерпретувати, застосовувати норми права. Шляхом комушкативного шдходу Ю. Габермас намагався спорудити мости м!ж фактами ! нормами, ! це робить вш на засадах критично! трансформаци системно-функцюнального анал!зу, що у прав! стосуеться вчення про чисте правознавство, засновником ! головним теоретиком якого вважаеться Ганс Кельзен, вщомий австршський правознавець, глава Вщенсько! нормативютсько! школи права, що розвивалася за традициями юридичного позитив!зму. Суть кельзенських концепцш важливо зрозумгги й усвщомити для розширення наукового свггогляду кожного правового комушканта. За Кельзеном, правознавство не зобов'язане давати каузальн пояснення правовим феноменам. Його завдання - описувати !х за допомогою принципу зобов'язання. Кожний правовий акт мае два значення - суто правове ! природно-ф!зичне. У сво!й чуттевш шостаЫ ! шдпорядкованосп закону причинносп воно не мае вщношення до права. Його ж правовий змют виявляеться за допомогою розумових зусиль ! зютавлень з юридичними законоположеннями [2, с. 154]. Отже, на шдстав! цього Кельзен повшстю вщокремлював факт вщ норми. Натомють Габермас не намагався "очистити" факти вщ норм, або навпаки, швидше вш хот!в зрозумгги боротьбу ! ткний взаемозв'язок м!ж ними.
Зпдно з традицшною теор!ею права, законодавство як форма комушкаци характеризуеться певними особливостями ! запровадженням закону в життя вважаеться одностороншм комушкативним процесом; сам законодавець спрямовуе закони на суб'ектш права, як! не ввдомо як можуть ввдреагувати на них; можливкть вплинути на змкт законодавства через право голосувати можна вважати як непряму неефективну дта. Комушкативна ж концепция права передбачае двоб!чтсть зазначених зв'язкш, як! е нашстотшшим моментом демократизаци сустльно-
94
полгшчного життя. Обнародування (опублiкування) закону е частиною ввдносин або зв'язку влади, завдяки чому законодавець мае можлишсть диктувати свою волю суб'ектам права. Комушкащя через законодавство власне й спрямована на те, щоб вплинути на поведiнку громадян. Вплив на поведшку займае певне мiсце у межах структури нормативного комунiкативного процесу. Громадян змушують виконувати закони. На поведшку можна вплинути не тальки за допомогою примусу, а й психолопчно. Щодо ставлення до законодавства, то громадян завжди змушують, безпосередньо або т, виконувати закони.
Щ характеристики законодавства як форми комушкацп частково визначають, як законодавчi тексти повинш формулюватись i тлумачитись. Отже, одностороння природа комунiкативного процесу вимагае максимально! ясностi, чiткостi у формуванш законодавчих текстiв, а вiдтак - !х штерпретацп, так би мовити олюднення.
Якщо законодавець хоче отримати оптимальний результат вiд комунiкативного процесу, а саме - максимальний вплив на повед1нку, для нього доцшьно було б не обмежуватись тшьки самим впровадженням закону, а й додати шформацшний коментар з поясненнями i прикладами, в такий споиб мотивуючи необхiднiсть виконання запроваджених закотв. Це сприятиме пiдвищенню комушкативно! культури, оскшьки зростатиме рiвень загально! правово! культури.
Шдкреслимо, що висновок дослвдниюв права як комушкацп про те, що аналiз основних проблем юриспруденцп з позицiй комушкативно! перспективи повинен орiентуватися на плюралiстичний комунiкативний тдхвд, а не на монолiтне та iерархiчне сприйняття суспiльних явищ. Це особливо важливо для нашо! молодо! демократично! держави, яка позбуваеться тенденцш диктаторських нав'язувань думки, свавiльного ^норування права на свободу слова, думки i спiлкування. Однак така штерпретащя галузево! правово! комушкацп поки що не отримала належного розумiння у суспiльствi та реально! пiдтримки владних структур. Враховуючи це, зазначимо, що аналiз феномену права в контекста комушкацп мае кшька переваг. Комушкативний пiдхiд трактуе право як заиб людсько! взаемодп, а не як якесь автономне явище. Сприйняття тако! концепцп дае широю можливостi для комутканта осмислити рiзножанровий характер правових феноменiв, оскiльки комушкащя iснуе на рiзних рiвнях i у рiзноманiтних формах. Вона не подае право у виглядi певно! закрито! системи, оскшьки акцент зроблено на комушкативних процесах, а не на таких фжсованих елементах, як норми. Наприклад, концепцiя комушкацп як така передбачае врахування рiзних поглядiв i певний дiалектичний обмiн думками. Такий дiалектичний пiдхiд застерiгае вiд однобiчного аналiзу лише правових текстiв i висновюв.
Якщо юридична антропологiя трактуе право як шструмент, який створюеться кожним суспiльством для розв'язання в ньому конфлжтав, то способом реал1заци такого права е саме комуткативна дiяльнiсть. Сучасне право мае ставати все бшьшою мiрою правом примирення, консенсусним правом. На цьому етапi ввдкриваються широкi можливостi для використання у комушкацп толерантноста (терпимоста). На основ! досягнень юридично! антропологи у новому свита постае проблема суверештету особистосп, який якнайповшше може бути досягнутий завдяки методам створення комушкативного порозумшня м1ж комушкантами.
Сощально-фшософський анал1з категорп справедливост! у контекст! соц1ально! комушкацп визнаний визначальним феноменом людського буття. Основоположн1 поняття функцИ та структура справедливой в1д1грають регулятивну роль у формуванш та розвитку сощального дискурсу. Фжсоваш прояви справедливост! у р1зних сферах соц1ально! комун1кацй визнан1 ушверсальним надбанням людства й ун1версальною реальтстю сусп1льного буття. Це спонукае до поглиблення досл1джень смислових пол1в комушканта саме у галузев1й правов1й комушкацп.
У цьому сени заслуговуе на особливу увагу та вивчення досвщ правоохоронних структур США. Американська модель комуткаци у забезпеченн! правопорядку полягае у залежноста людсько! взаемодй не лише вщ закону, й вщ !! учасник1в. Недостатня увага вчених до сучасних прикладних проблем комуткативно! д1яльност! прац1вник1в органов правопорядку тдтверджена наявн^стю перекладу ! видання лише одте! з праць американських достднишв. Особливост! забезпечення правопорядку через спшкування досл1джен1 на основ! матер1ал1в, тдготовлених Центром пол1цейського трен1нгу (практики). Акцентуеться увага на комун1кац1! як важливому й ефективному засоб1.
Через спшкування полщейських вибудовуеться теор1я впливу сучасних комушкативних та шформацшних технолог1й на полщейсью орган1зацИ та особливост1 перемовин у виршенш
95
кризових ситуацш у випадку захоплення заручниюв. Основний висновок, зроблений дослвдниками, полягае у тому, що, використовуючи д1алог, оргашзащя може посилити законшсть ! свою автоном1ю через взаемод1ю !з громадсьюстю. Процес взаемодп комушканлв ! д1алог м1ж ними -важлиш складов! тдтримання порядкуу сустльств!
Американсью дослвдники визначили у правовш галуз1 три основш види зовшшньо! полщейсько! комушкаци: кризову, рутинну ! стратеНчну. Кризова комушкацш виникае у результат! неввдкладно!, спонтанно! ситуаци, яка загрожуе полщейськш оргашзаци; вона спонукае сустльство тдтримувати полщю, бо несе загрозу усьому сустльству. Рутинна зовтшня комушкащя будуеться на звичайному, щоденному спшкуванш, що ввдбуваеться м1ж полщею ! конкретними членами сустльства, оскшьки офщери виконують рутинш функцп, таю як реагування на виклики громадян чи патрулювання. Рутинна комушкацш забезпечуе можливкть будувати яюсш ввдносини з громадсьюстю. Стратепчна зовтшня комушкащя розрахована на гласшсть ! засоби масово! шформацп, щоб досягти консенсусу щодо зовшшньо! тдтримки полщп. За допомогою стратепчно! комушкаци полщш подае шформащю громадськост про програми ! напрями д1яльност1 через прес-рел1зи, прес-конференцп ! публ1чт виступи чшьних представниюв ввдповвдних оргашв. Важливим стратепчним напрямом таких комушкативних дш е те, що полщя шщюе та контролюе таю програми ! напрями д1яльност1, щоб зберегти полщейську автоном1ю.
Важливим е визнання символ1чно! природи зовшшньо! полщейсько! комушкаци, адже через не! здшснюеться контроль за злочинтстю ! шдтриманням сощального порядку. Лопчним теоретико-прикладним висновком, що стосуеться галузево! комушкаци, е !! ткний зв'язок !з репутащею установи. Полщя застосовуе гасла, символи ! закодоваш поввдомлення, щоб створювати ! тдтримувати сприятливий полщейський 1м1дж. Однак дискусшним е твердження про те, що частково це е насл!дком неспроможност! пол!ц!! в!дпов!дати спод!ванням ! вимогам, поставленим нею ж самою ! сусп!льством. У той час, коли пол!ц!я повинна контролювати злочинн!сть ! п!дтримувати порядок у сусп!льств!, багато спостер!гач!в вважае, що в пол!ц!! бракуе ресурс!в ! можливостей, щоб впливати на т!ньов! сили, в!дпов!дальн! за злочинн!сть ! безчинства. У в!дпов!дь на так! кризов! ситуац!! пол!ц!я повинна зд!йснювати контроль за злочинн!стю, щоб п!дтримувати сусп!льну законн!сть. А тому пол!ц!я активно використовуе засоби гласност!, щоб пол!пшити св!й !м!дж у сусп!льств!. Американський учений, який узагальнив цей досв!д пол!ц!!, звернув увагу на те, що охорона порядку в сустльству як "системний шдхщ до оргашзацшно! комун!кац!!", мае на мет! контролювати громадськ!сть через зменшення в!дстан! м!ж пол!ц!ею ! громадськ!стю. Оск!льки пол!ц!я стае частиною життя м!сцево! громадськост! ! створюе в!дчуття, що пол!ц!я ! громада под!ляють сп!льну долю, отже, пол!ц!я зм!цнюе св!й статус в сусп!льств! ! в!дпов!дно п!двищуе св!й профес!йний !м!дж.
Висновок. Отже, йдеться про правоохоронну структуру, яка е в кожн!й держав! ! в як!й несуть ввдповвдальну службу особи, надшет винятковими правами. Ефектившсть !х професшно! д1яльност1 (як бачимо на приклад! вищенаведено! професюграми слвдчого) значною м1рою узалежнена в!д оволод!ння кожним належним р!внем комун!кативно! культури. А цьому, безумовно, може сприяти засвоення ф!лософсько-правових знань, ознайомлення з ц!кавим профес!йним досв!дом ! насамперед повсякденне самовдосконалення, п!двищення свое! !нтелектуально! культури. Тому потр!бно значно б!льше уваги прид!лити комун!кативн!й д1яльност1, що через штенци комушканлв може постати новим конструктивним засобом виршення багатьох актуальних проблем. Тому оц!нка нових ! старих вид!в злочин!в з! старих догматичних позиц!й вичерпала себе, а законом!рно постае потреба пошуку нових способ!в вир!шення актуальних проблем та шлях!в "нейтрал!зац!! насл!дк!в антизаконно! д!яльност!".
1. Ермоленко А. М. Комуткативна практична фiлософiя / А. М. Ермоленко. — К.: Лiбра, 1999. — 488 с. ФЫософський енциклопедичний словник /ред. кол.: В. I. Шинкарук (гол. ред.) та т. — К.: Довiра, 2002. — 744 с. 3. Хабермас Ю. Комуткативна дiя i дискурс / Ю. Хабермас // Першоджерела комуткативноЧ фтософп. — К.: Либiдь, 1996. — С. 84—91. 4. Циnnелiус Р. Фiлософiя права: тдруч. /Р. Циппелiус; пер. з тм. — К.: Тандем, 2000. — 300 с.
96
