CC BY
21
СОЩАЛЬНИИ АСПЕКТ ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ
УДК 101(73)
В. М. ПЕТРУШОВ1*, I. В. ТОЛСТОВ 2*
1 Укра1нський державний утверситет зал1зничного транспорту (Харюв), ел. пошта vnpetrushov@yandex.ua, ШСГО: 0000-0003-3279-2180
2 Укра1нський державний утверситет зал1зничного транспорту (Харюв), ел. пошта Tollivan12@gmail.com, ORCID: 0000-0001-5511-1670
СОЦИАЛЬНО-АНТРОПОЛОГ1ЧШ 1ДЕ1 В АМЕРИКАНСЬКОМУ КРИТИЧНОМУ РЕАЛ1ЗМ1 (ДЖОРДЖ САШТАЯША)
Мета. Стаття передбачае анал1з сощально-антрополопчних щей Джорджа Сантаяни, як1 представлен у його працях «Життя розуму або стади людського прогресу» та «Панування 1 влада. Роздуми про свободу, суспшьство та уряд». Це дозволить по-новому осягнути проблему пошуку сучасною людиною цшшсних основ власного юнування, шлях1в тзнання себе з метою подальшого самоздшснення та розвитку прихованих потенщал1в. Методолопя. Методолопчною основою дослвдження е плюралютична стратепя, яка поеднуе юторико-фшософський анал1з та сощально-антрополопчний пщхвд. Шаукова новизна. 1де! Сантаяни про людину та суспшьство можуть здатися утотчними в контекст реал1й сучасного життя, в той же час актуальною залишаеться його думка про те, що життеве завдання людини полягае в тому, щоб жити так, як дозволяють призначет долею обставини. Прийняття свое! дол1 веде не до безд1яльност1 та самозречення, а до самотзнання та дп, до самовираження в наущ, поезп, релш! та мистещга, до реал1зацп свого справжнього призначення - творця культури. Також актуальною е думка Сантаяни про головну роль США у встановленш рацюнального справедливого свггопорядку. Висновки. Шлях до самореал1зацп людини лежить через самотзнання в сокрапвському сена слова та наукове тзнання навколишнього свиу. Мета наукового тзнання не в тому, щоб розум керував життям, а в тому, щоб вш допом1г досягти шляхом компромюу певно! гармони м1ж суперечливими бажаннями, пристрастями та амбщями людини та життевими <ампульсами» р1зних людей або кра!н. Розум може допомогти упорядкувати життя, оргашзувати його хоча б частково рацюнально, щоб воно стало стаб1льшшим та безпечним, без чого неможлив1 щастя та свобода - головш бажання кожно! людини.
Ключовi слова: людина; розум; дух; свобода; щастя; ам'я; сустльство.
AKTya^bHiCTb
fl^opg^ CamaaHa (1863-1952) - KnacuK aMe-pHKaHCbKOi ^inoco^ii XX cToniTTa. 3HanuMicTb CaHTaaHH KOHKypye 3i 3HanHMicTro fl^OHa flbroi, BinbaMa fl^eHMca Ta Hapnb3a CaHgepca nipca. ^k^o He 6paTH go yBaru ^inoco^iro, to niTepa-TypHi TBopn CaHTaaHH Mo^Ha nopiBHaTH t№kh 3 niTepaTypHoro gianbHicTro EMepcoHa. ^k rpo-MagcbKHH gian CamaaHa 3'aBnaBca Ha o6Kna-gннцi ^ypHany «Time» (3 nroToro 1936 r.), a horo aBTo6iorpa^ia «Persons and Places» - «Bra-nag i nono^eHHa» (1944), eguHHK poMaH «The Last Puritan» - «OcTaHHiM nypmaHHH» (1936), aKHM 6yB HoMiHoBaHHM Ha nyni^epiBcbKy npeMiro, npoTaroM geKinbKox мicaцiв 6ynu Bu6opoM Kny-6y «KHura Mica^» Ta 6ynu 6ecTcenepaMH b Cno-nyneHHx fflTaTax.
ABTo6iorpa^iro CaHTaaHH «Branag i nono-^eHHa» Mo^Ha nopiBHaTH 3 geaKHMH o6paHHMH
автобюграф1ями представниюв найвищого кла-су, наприклад, з такими як «Осв1та Генр1 Адам-са» Г. Адамса та «Спогади про минуле» М. Пруста. Дуже щкавим фактом е те, що Сантая-на досяг под1бних висот в американськш думщ, не будучи американським громадянином. Вш з гордютю збер1гав протягом всього свого життя юпанське громадянство хоча жив в США з 1872 р. до 1912 р. Проте, за його власним визнанням, весь корпус його фшософських та л1тературних твор1в повинен вважатися американським. Якщо використовувати сучасну класифшащю, то Сантаяна - перший та найбшьш видатний юпано-американський фшософ, представник критичного реатзму.
У Сантаяни не було фшософсько! школи, вш практично не мав учшв. Але вплив його щей на подальший розвиток американсько! та европейсько! фшософп дуже значний. Про ньо-го написага десятки книг, йому вщведеш
окрем1 томи в сер1ях критичних видань, при-свячених найвидатшшим мислителям минулого та сучасность 1нтерес до фшософи Сантаяни не згасае i сьогодш. Так в США в 1980 рощ в 1нд1анапол1с1 було засновано мiжнародне това-риство Джорджа Сантаяни, яке проводить шд егщою Американсько! фшософсько1 асощаци щорiчнi конференци, присвяченi творчiй спад-щиш фiлософа, готуе до друку та перевидае його численш твори. А з 1983 року виходить в св^ щорiчний бюлетень цього товариства «Overheard in Seville: Bulletin of the Santayana Society» [5].
Ми вважаемо, що в багатограннiй фшософ-ськiй спадщинi фiлософа доцiльно видшити та пiддати ретельнiй рефлекси його сощально-антропологiчнi ще1.
Мета
Метою статп е аналiз сощально-антрополопчних iдей Джорджа Сантаяни, якi представлеш у його працях «Життя розуму або стадп людського прогресу» та «Панування i влада. Роздуми про свободу, суспшьство та уряд». Це дозволить по-новому осягнути проблему пошуку сучасною людиною цiннiсних основ власного юнування, шляхiв пiзнання себе з метою подальшого самоздiйснення та розвит-ку прихованих потенцiалiв.
Виклад основного матерiалу
У 1905-1906 роках була опублшована п'ятитомна праця Джорджа Сантаяни «The Life of Reason: Or, The Phases of Human Progress» -«Життя розуму або стади людського прогресу», завдяки якш вш став головною ф^урою в аме-риканськш фшософи ХХ столотя. У цiй роботi Сантаяна простежив «життя розуму» з моменту появи iндивiдуальноl свiдомостi до ll об'ективацп у феноменах суспшьного життя, соцiальних шститутах, а також в релш1, ми-стецтвi та науцi. У другому томi «Розум у сус-пшьствЬ» [9], головною темою якого е людина, сiм'я, суспiльство, економiка та влада, розкри-ваеться сутнiсть сощально-антрополопчних iдей фiлософа.
Фiлософ починае розгляд суспiльства з моменту його зародження i показуе, яким чином соцiальна оргашзащя з'явилася з надр оргашч-но! природи, як людство пройшло довгий шлях до цившзацп вiд прим^ивних спiльнот до
складних соцiальних утворень, i яку роль з^рав розум в процесi створення та розвитку культу-ри.
У якосп вщправно1 точки для реконструкцil ютори цивiлiзацil Сантаяна вибирае феномен статево1 любовi. На прикладi трансформацil почуття любовi з простого, можливо, найсиль-нiшого природного iнстинкту в штелшбельну любов до iдеалу вiн показуе, як шстинкти та вимоги природи, збертаючись i не втрачаючи свое1 споконвiчноl значимостi, приборкуються розумом. Тваринний шстинкт розмноження, статевий потяг та вщтворення потомства - най-важливiшi природнi iмпульси та найпростiша форма любовь
У своему природному сташ суспшьство за-безпечуе умови для здшснення «тваринно1 лю-бовi» - вщтворення потомства через iнститут им'1. Виникнувши через необхiднiсть народ-жувати i виховувати дiтей, якi протягом трива-лого часу потребують батьювсько1 опiки, сiм'я зажадала спiльного проживання, ведення гос-подарства та спшьно1 власностi. Поступово, в силу необхщносп, виникли виробництво, торгiвля, збройнi сили та державне управлшня.
Дана реконструкщя походження сiм'l, влас-ностi та держави не оригшальна, але досконала за формою художнього викладу. Набагато бшьш глибокий та предметний аналiз цього питання представлений в робоп Ф. Енгельса 1884 року «Походження им'1, приватно1 влас-ностi та держави в зв'язку з дослщженнями Лью1са Г. Моргана». Подiбнi концепцп висува-лися з середини XIX столотя етнографами, iсториками, соцiологами, такими як Л.Г. Морган, Е. Тейлор, Дж. Фрезер, яю шукали загальш закономiрностi розвитку культури i суспiль-ства, вiдстоювали iдеl прогресу та закономiр-ностi в ютори.
Свщчень знайомства Сантаяни з роботою Ф. Енгельса, не знайдено. Зате вщомо його за-хоплення сощально-дарвшютськими iдеями Г. Спенсера, який в 1852 рощ, за ам роюв до публiкацil «Походження видiв» Ч. Дарвша, написав статтю «The Development Hypothesis» -«Ппотеза розвитку», в якш виклав щею еволю-ци. Спенсер визнавав природний вiдбiр в якосп одного з факторiв еволюци та сформулював принцип «виживання найбшьш пристосова-них». Виходячи з позитивютського принципу пiзнаваностi тiльки явищ, у свош пiзнiй працi
«Descriptive Sociology» - «Описова соцiологiя» вiн iнтерпретував iсторичнi факти та описував етапи еволюци.
Власне той самий метод вибрав i Сантаяна. Як i Спенсер, вiн вважав основною рушшною силою бюлопчно! та сощально! еволюци бо-ротьбу за виживання, в якiй перемагають найбiльш пристосоваш види тварин та людськi спшьноти. Процес виникнення влади в житп громади вiн порiвнював з природним домiнуванням в згра1 тварин найсильшших i розумних особин, якi виконують функци ва-тажкiв та захисниюв. Сильнi i вiдважнi первiснi люди ставали вошами-захисниками, потiм вождями племен та правителями народiв.
Спенсер проводив аналопю мiж суспшь-ством та бюлопчним органiзмом. Суспiльство як i органiзм розвиваеться вiд найпростшого до сучасного багатошарового завдяки вдоско-наленню процесу розподiлу працi, який з'являеться завдяки им'1. Традицiйна патрiар-хальна сiм'я для Сантаяни була «одним iз ше-деврiв природи» та зразком iдеального державного устрою. Природний розподш працi та обов'язки в родиш не передбачають рiвноправ-ностi. Але, незважаючи на це, в хорошш им'1 вс щасливi. Так само i в щеальнш державi немае рiвностi мiж соцiальними верствами та класами, але е громадська гармонiя.
Як i в им'1 у суспiльствi виникають вщно-сини, якi слугують прототипом громадянських. Так, на думку Сантаяни, i в природному первiсному суспiльствi дозрiвають передумови для формування лiберального суспiльства. Стутнь досконалостi лiберального суспiльства вимiрюеться повнотою дружшх вiдносин. Дружба зароджуеться, як правило, в дитинсга з товариських вiдносин та спiльних занять. Потяг один до одного живить дружбу, але ll сутшсть -духовна спшьшсть. Дружба не переслiдуе без-посередньо1 матерiальноl вигоди; друзi подшя-ють спiльнi iдеали. Суспiльство стае вшьним тодi, коли в ньому починають домiнувати вiдносини, вiльнi вщ матерiальноl залежностi та примусу. Ця думка проходить червоною ниткою крiзь всю сощально-фшософську тематику Сантаяни. У нш мiститься iдеал людини та суспшьства, вiльного вiд духу меркантильносп, прагнення наживи та манiакального переслщу-вання вигоди.
Реалют Сантаяна справедливо вважав, що шякий досягнутий у суспiльствi компромiс не зробить його щеальним, оскiльки щеал це тшь-ки символ, щея, мрiя. Навiть якщо бiльшiсть людей в суспiльствi буде роздiляти спшьш ще-али або прагнути до одних i тих самих щеаль-них об'ектiв, саме суспiльство вщ цього не стане iдеальним. Але в лiберальному сус-пiльствi можливе щеальне спiвтовариство iдей: «Релiгiя, мистецтво i наука - ось ri головнi ца-рини, в яких виявлено iдеальне товариство. Наука допомагае активно адаптуватися та при-стосовуватися до навколишнього середовища, а релшя - морально компенсувати невдачi та провали, нездшснеш очiкування та мри. Мистецтво створюе твори, яю слугують прикрасою та цшш самi по собi. Воно естетично обла-городжуе i iншi предмети, яю мають практичне призначення. Взяп всi разом, релiгiя, мистецтво i наука спроможнi облаштувати життя так, щоб людина вiдчувала себе щасливою» [8, p. 143].
Таким чином, через духовне самовираження в поези, релiгil та мистецтвi людина реалiзуе свое вище призначення творця культури.
У своему останньому масштабному творi «Dominations and Powers: Reflections on Liberty, Society and Government» - «Панування i влада. Роздуми про свободу, суспiльство та уряд» (1951) Сантаяна переосмислив крiзь призму двох минулих св^ових воен все те, про що писав майже швстолотя тому в «Житп розуму». У цьому творi фшософ простежуе шляхи i можливостi самореалiзацil людини, здiйснення ll волi в трьох рiзних вимiрах буття: природному, громадянському та пол^ичному.
1сторичний розвиток людства Сантаяна розглядае як змшу трьох «порядкiв»: «пород-жуючого» (generative), «войовничого» (militant) та «рацюнального» (rational) [7, p. 26]. Пород-жуючий порядок призвiв до появи им'1 та перших примiтивних спiльнот. Пiсля чого почали формуватися звича1, традицil, види дiяльностi, суспiльно-економiчнi уклади та феномени духовно! культури - мистецтво i релiгiя. З фор-муванням перших держав людство освоюе но-вий вид дiяльностi - полiтику i стикаеться з но-вим войовничим (militant) порядком, тобто з систематичним застосуванням насильства (з боку держави) для шдтримки миру, спокою та економiчного процвiтання. Для того, щоб лю-
динa бyлa щacливoю нeoбxiднe здiйcнeння paцioнaльнoгo (rational) пopядкy.
Kpитepieм paцioнaльнocтi y Caнтaяни ви-cryme нe piвeнь poзвиткy нayки тa виpoб-ництвa, нe дocкoнaлicть дepжaвнoгo ycтpoю, a poзвинeнicть дyxoвнoï кyльтypи. Бo в кyльтypi вiддзepкaлюeтьcя caмocвiдoмicть eпoxи, caмo-cвiдoмicть людeй, яю ïï cтвopюють. У ми-ст^щи, в пoeзiï, в peлiгiйнiй мiфoлoгiï, як в дзepкaлi, вiдбивaютьcя ва вдaлi i нeвдaлi c^o-би дocягти гapмoнiï, cпpoби пpимиpити людини з ïï дoлeю. Poзyм бeзcилий змiнити кocмiчний пopядoк aбo зупинити нeвблaгaнний pyйнiвний вплив вopoжиx cra нa дoлю людини. Алe poзyм здaтний пoгoджyвaти нaшi бaжaння з шшими мoжливocтями, нaшi цiлi з xoдoм пoдiй в cвiтi. Якщo гapмoнiя виявляerьcя нeдocяжнoю в зoвнiшньoмy cвiтi, тo poзyм в змoзi вcтaнoвити ïï в нaшiй душг Гapмoнiя виявляeтьcя iдeaль-нoю, a мeтa poзyмy мopaльнoю. Пoтpeбa в rap-мoнiï - цe мopaльнa вимoгa тoтaльнoгo блaгa. Для кoжнoгo iндивiдa aбo cycпiльcтвa блaгoм e тe, щo cпpияe йoгo мaтepiaльнoмy пpoцвiтaнню тa зaдoвoлeнню дyxoвниx пoтpeб. Te, щo блaгo для oднoгo, мoжe виявитиcя злoм для iншoгo. I poзyм кoжeн paз фopмye тi iдeaли i oбиpae ri cпocoби гapмoнiзaцiï вiднocин, якi нaйбiльшoю мipoю вiдпoвiдaють вимoгaм жиrтeвиx iмпyль-ciв iндивiдa тa cycпiльcтвa.
Для зд^тення paцioнaльнoгo пopядкy го-тpiбнo викoнaти чoтиpи yмoви. Пepшa yмoвa -yтвepджeння дepжaвнoï влacнocтi та зacoби виpoбництвa, якa дoзвoлить ro^acra кpaй x^-нiй пpaктицi пpиcвoeння влacникaми пiдпpиeмcтв дoдaткoвoï вapтocтi aбo, як ïï шзи-вae Carn^rn, «нeзaкoннoгo пoдaткy», яким o6-клaдaють нaймaниx пpaцiвникiв. Toдi y пpaцiвникiв з'явитьcя мoжливicть для caмope-aлiзaцiï; нa змiнy «raparnï пiднeвiльнoï ^a^» пpийдe вiльнa пpaця, зa дoпoмoгoю якoï люди-нa змoжe зд^отити cвoю cпpaвжню, жиrтeвy cвoбoдy (vital liberty). Cy^^oreo пoвиннo зa-бeзпeчити людям пoчyrтя coцiaльнoï, era-нoмiчнoï тa фiзичнoï зaxищeнocтi, тoмy щo « ... бeз пoчyrтя бeзпeки тa вiдчyrтя жиrтeвoï cвo-бoди, якe пpиxoдить з цим гочуттям, життя нe кoштyвaлo б того, щoб йoгo пpoжити» [7, p. 91].
Звepтaючиcь дo cвoeï yлюблeнoï тeми caмo-пiзнaння, фiлocoф нaгaдye, щo здiйcнeння жит-тeвoï cвoбoди вимaгae вiд людини cepйoзнoгo зуетлля, cпoчaткy iнтeлeктyaльнoгo, щoб
пiзнaти ceбe i cвoe oтoчeння, пoтiм вoльoвoгo, щoб дiяти paцioнaльнo нa ocнoвi oтpимaниx знaнь, як влучвд зayвaжye нa цe yкpaïнcький дocлiдник O. Бaзaлyк [1, p. 14]. Для бaгaтьox людeй випpoбyвaння cвoбoдoю oбepтaeтьcя ш-вим пoнeвoлювaнням, 6o вoни нe знaють, щo з нeю poбити.
Caнтaянa пoкaзye, щo вiдчyrтя eфeмepнoï, пopoжньoï (vacant), бeзглyздoï cвoбoди змiнюerьcя пepeживaнням ïï життeвoï зтачу-щocтi тiльки тод^ кoли людинa знaxoдить cвoe мювд в cвiтi, пpиxoдить дo згоди з влacнoю пpиpoдoю тa oбcтaвинaми життя. Toмy людинi, якa ^arae peaлiзyвaти cвoю жиrтeвy cвoбoдy, пoтpiбнo yникaти пaнyвaння cил, якi ïï ^и-гнiчyють (dominations), i вмiлo викopиcтoвyвa-ти тi cили (powers), яю cпpияють ïï цiлям тa дo-пoмaгaють peaлiзyвaти ïï мoжливocтi. У цьoмy випaдкy людинa змoжe дocягти paцioнaльнoгo блaгa, тoбтo, блaгa, якe б вiдпoвiдaлo ïï oб'eктивним пoтpeбaм, yмoвaм життя тa мoж-ливocтям.
Дpyгoю yмoвoю e вiдмoвa вiд вибopнoгo ypядy. Kepyвaти говинш дepжaвнi cлyжбoвцi, якиx oбиpaють m ocнoвi виявлeниx ними oco-бист^ якocтeй тa дocтoïнcтв. Taкий ypяд «бyдe пpиймaти piшeння зa люд^тою шкaлoю, з лю-бoв'ю вiднocитиcя дo кpacи iндивiдyaльнoгo. Якщo б шго нaкaзи пiд тиcкoм нeoбxiднocтi 6ули жopcтoкими, тo ця жopcтoкicть бyлa б paцioнaльнoю... В тaкoмy випaдкy, тpимaючи icтинy зa py^, влaдa мoглa cтaти м'якoю тa нaвiть пpaвeднoю» [10, p. 114-115].
«Paцioнaльнe yпpaвлiння - цe ми^^щ^, якe пoтpeбye нaйшиpшиx знaнь i ци^вш^' нeyпepeджeнocтi, - ввaжae Camera - вoнo го-виннo 6УТИ пocтiйним тa тpaдицiйним, пpи цьoмy вiдкpитим дo бeзпepepвнoгo npraTOcy-вaння дo пpиpoдниx змiн в звичaяx, ^и-cтpacтяx тa пpaгнeнняx людeй» [7, p. 382] Ta-ким чивдм, бyдe вiдтвopeнa пaтepнaлicтcькa мoдeль yпpaвлiння cycпiльcтвoм, кoли мyдpий пpaвитeль yпpaвляe cвoïми пiддaними пoдiбнo дo тoгo, як cyвopий, aлe люблячий бaтькo кepye cвoeю вeликoю poдинoю.
Для тoгo, щoб уникнути aвтoкpaтiï в yмoвax нeдeмoкpaтичнoгo пpaвлiння, та думку Carnaa-ни, нeoбxiднo пoзбaвитиcя дepжaвнoï iдeoлoгiï. Питaння мopaлi, peлiгiï тa миcтeцтвa пoвиннi зaлишaтиcя пoзa нaцioнaльнoю юpиcдикцieю. Цe тpeтя yмoвa paцioнaльнoгo пopядкy в cyc© В. M. Пeтpyшoв, I. В. Toлcтoв, 2017
пiльствi, який вiн нaмaгaeться oбrpyнтyвaти шляxoм йoгo вивeдeння 3i свoгo нaтypaлiстич-нoгo свiтoглядy, гoлoвним пpинцип якoгo e «життя зпдш з пpиpoдoю». Для цieï мeти ми-слитeль викopистoвye iнший вaжливий госту-лaт свoeï фiлoсoфiï ^o вiднoснiсть дoбpa тa злa.
Зaвдaнням тиx, xтo yпpaвляe сyспiльствoм, пoлягae нe в тoмy, щoб дaвaти мopaльнi oцiнки, yтвepджyвaти вepxoвeнствo oдниx клaсiв тa iнтepeсiв нaд шшими, a в тoмy, щoб ствopювaти yмoви, якi спpияють дoсягнeнню спpaвжньoгo блaгa для всix члeнiв сyспiльствa. Для здiйснeння тaкиx yмoв пpaвитeлям тa всiм ш-шим людям пoтpiбнo зpoзyмiти свoï спpaвжнi пoтpeби i, вiдпoвiднo дo ниx, opгaнiзyвaти свoe пpивaтнe тa сyспiльнe життя. Tyr Caнтaянa звepтaeться дo чeтвepтoï yмoви - дo свoeï era4-нoï мaксими, зaпoзичeнoï y Coкpaтa, «пiзнaй сaмoгo ce6e».
Пiзнaння вiдкpивae людинi бaнaльнy iстинy пpo свoбoдy, як пpo пiзнaнy нeoбxiднiсть, ^o стaбiльнiсть тa стaлiсть, як yмoви здiйснeння жиrтeвoï свoбoди. Ha думку Caнтaяни, пpи дo-сягнeннi тaкoгo poзyмiння людинa пepeстae спpиймaти ^имус пpиpoдниx тa сoцiaльниx сил як злo, a пpиймae ïx як пpиpoднe, спpaвжнe блaгo. Toдi щ сили дoпoмaгaють зaдoвoльнити людинi спpaвжнi, a нe уявним пoтpeби. «Знaxoджeння в гapмoнiï з нeoбxiднiстю дae нaм вiдчyrтя свoбoди, якa e eдинoю свoбoдoю, яку ми мaeмo» [7, p. б7].
З oглядy нa спiльнiсть oснoвниx, бaзoвиx пoтpeб yсix людeй i зaгaльнi зaвдaння, якi го-виннi виpiшyвaти вс paцioнaльнo влaштoвaнi ypяди кpaïн св^у, Caнтaянa poбить виснoвoк пpo дoцiльнiсть yстaнoви всeсвiтньoгo ypядy. Пpи цьoмy вiн вiдpaзy зaстepiгae, щo шго iдeaл нe Лiгa Haцiй i ж Opгaнiзaцiя Oб'eднaниx Haцiй, дe пpaвo нaклaдaти вeтo нa piшeння Pa-ди бeзпeки пepeтвopюe ц opгaнiзaцiï в бeзсилy стpyктypy. Bсeсвiтнiй ypяд мae з'явитися нa rpyrni oднoгo з paцioнaльнo opгaнiзoвaниx нaцioнaльниx ypядiв. Зaвдaнням цьoгo ypядy мae бути ствopeння yмoв для peaлiзaцiï жит-тeвoï свoбoди людeй, для poзкpиття ïxньoгo твopчoгo пoтeнцiaлy. Ц п'ятa yмoвa фop-мyвaння paцioнaльнoгo свiтoпopядкy. Kaндидa-тaми нa poль мaйбyтньoгo гeгeмoнa людствa Caнтaянa poзглядae двi кpaïни: Paдянський Co-юз тa Cпoлyчeнi Штaти.
Бaгaтoнaцioнaльний yстpiй Paдянськoгo Coюзy, дe piзнi нapoди тa нapoднoстi зpiвнянi y пpaвax, poзвивaють свoю нaцioнaльнy культу-py, мoжe слyгyвaти пpoтoтипoм oб'eднaння нapoдiв свiтy пiд влaдoю всeсвiтньoгo ypядy. Диктaтypa пpoлeтapiaтy, та думку Caнтaяни, виpaжae нe стшьки aбстpaктнy влaдy po6iï-никiв, скшьки симвoлiзye eднiсть yсix людeй зa фaктoм спiльнoстi ïxнix oснoвниx пoтpeб. I нaвiть кoмyнiстичнa iдeoлoгiя, зaснoвaнa нa iстopичнoмy мaтepiaлiзмi, iмпoнye Carn^m, oскiльки вoнa визнae пpiopитeт мaтepiaльнoгo бaзисy сyспiльствa: «Paцioнaльнa влaдa ... мoжe дiстaвaтися ypядaм, тiльки якщo вoни пpeд-стaвляють нeминyчy влaдy peчeй, тoбтo мa-тepiaльниx yмoв вiльнoгo життя тa вiльнoï дiяльнoстi» [7, p. 457].
Oднaк, Paдянський Coюз нe змoжe oб'eднaти тд свoeю влaдoю всi нapoди св^у, oскiльки pyшiйнoю силoю, якa poзпoвсюджye диктaтypy пpoлeтapiaтy, e peвoлюцiйнa змoвa, a нe eкoнoмiчнa iнтeгpaцiя. Бшьш тoгo, то-мyнiстичнa диктaтypa втopгaeться в сфepy i4eo-лoгiï i «^ypnye мopaльнe тa iнтeлeктyaльнe rn-нyвaння в yсix людськиx спiвтoвapиствax» [7, p. 457].
Ha вiдмiнy вiд Paдянськoгo ^юзу, Cпoлy-чeнi Штaти, нa думку Caнтaяни, бiльшe пiдxo-дять m poль свiтoвoгo лiдepa в силу нaстyпниx oбстaвин. Пo-пepшe, iнтepeси Aмepики тa всix iншиx кpaïн збтаються в питaннi poзвиткy вiльнoï тopгiвлi. Пo-дpyгe, для зaбeзпeчeння динaмiчнoгo poзвиткy свoeï eкoнoмiки aмepи-кaнськi мeнeджepи пoшиpюють свoï висoкoe-фeктивнi paцioнaльнi мeтoди yпpaвлiння виpo-бництвoм тa тopгiвлeю в iншi кpaïни, тим сa-мим ствopюючи yмoви для eкoнoмiчнoï irne-гpaцiï. Пo-тpeтe, aмepикaнцi мoжyть пoшиpити пo свiтy свoю систeмy oсвiти i, кpiм eкспopтy тoвapiв, будуть «eкспopтyвaти» свoï щншст тa спoсiб життя.
Цим пpипyщeнням Caнтaянa випpaвдoвye «мopaльнe» пpaвo aмepикaнцiв нa iдeoлoгiчнy eкспaнсiю, oскiльки aмepикaнцi «xopoшi, ïxra мeнтaльнiсть yстaлeнa тa глибoкa, вoни ви-нaxiдливi i вiддaнi спpaвi пoлiпшeння rnoipy-мeнтiв i мeтoдiв мaтepiaльнoï eкoнoмiï; i сaмe в цiй сфepi вoни пoкликaнi дiяти в iнтepeсax блa-гoпoлyччя всьoгo людствa» [7, p. 45S]. Aлe Caнтaянa зaстepiгae, щo швидкe poзпoвсюд-жeння aмepикaнськoгo сгошбу мислeння тa
стилю життя можуть визвати негативну реак-щю з боку шших кра!н.
Наукова новизна
Проведений сощально-антрополопчний анал1з показав, що ще! Сантаяни про людину та суспшьство можуть здатися утотчними в контекст реалш сучасного життя, в той же час актуальною залишаеться його думка про те, що життеве завдання людини полягае в тому, щоб жити так, як дозволяють призначеш долею об-ставини. Прийняття свое! дол1 веде не до безд1яльност1 та самозречення, а до само-тзнання та дп, до самовираження в наущ, по-ези, релш! та мистещта, до реатзацп свого справжнього призначення - творця культури. Також актуальною е думка Сантаяни про го-ловну роль США у встановленш ращонального справедливого св1топорядку.
Висновки
Сьогодш, через шютдесят шють роюв тсля виходу в св1т «Панування i влади», багато сощально-фшософських iдей !! автора не втра-тили свое! актуальност для сучасних мисли-телiв. Але слiд визнати, що !х неможливо розглядати в якостi суворо! сощально-
пол^ично! теори або практичного керiвництва для проведення реформ в управлшш та владi.
Однак несправедливо вимагати вщ мудреця наукових ютин. Думки, висловленi Сантаяною в «Пануванш i владi», цiннi саме як «роздуми», i саме такий шдзаголовок цього твору. Сантая-на обгрунтовано стверджуе, що дiючi сили при-роди i суспiльства - матерiальнi. В основi будь-яких щей, яю приводять до руху суспшьство, лежать фундаментальш потреби людей в mi та безпецi. Тому вс сво! дп людина та суспшьство повинш направляти на досягнення сво!х справжнiх, а не уявних потреб, враховуючи при цьому сво! можливосп та обставини життя.
Отже, шлях до самореатзаци людини ле-жить через самошзнання в сократiвському сенс слова та наукове пiзнання навколишнього свiту. Мета наукового пiзнання не в тому, щоб розум керував життям, а в тому, щоб вш допом^ до-сягти шляхом компромюу певно! гармони мiж суперечливими бажаннями, пристрастями та амбщями людини та життевими «iмпульсами» рiзних людей або кра!н. Розум може допомогти упорядкувати життя, оргашзувати його хоча б частково ращонально, щоб воно стало стабшь-нiшим та безпечним, без чого неможливi щастя та свобода - головнi бажання кожно! людини.
CnHCOK BHKOPHCTAHHX fl^EPEH
1. Bazaluk, O. The Strategies of Systematization of the Theories of Education. The Main Meaning and Features of the Theories of Education of Plato's and Isocrates' Line / O. Bazaluk // Future Human Image. - 2017. -Vol. 7. - P. 11-27.
2. Brodrick, M. The ethics of detachment in Santayana's philosophy / M. Brodrick, Miami University, USA. Houndmills, Basingstoke, Hampshire. - New York : Palgrave Macmillan, 2015. - 174 p.
3. George Santayana at 150 : international interpretations / edited by M. C. Flamm, J. A. Rea, and G. Patella. -Lanham, MD : Lexington Books, 2014. - 280 p.
4. Grossman, M. Art and morality: essays in the spirit of George Santayana / M. Grossman ; edited by M. A. Coleman. - New York : Fordham University Press, 2014. - 315 p.
5. Moreno, D. Santayana the philosopher : philosophy as a form of life / D. Moreno ; translated by Ch. Padrón. -Lanham, Maryland : Bucknell University Press, 2015. - 195 p.
6. Overheard in Seville: Bulletin of the Santayana Society / edited by A. Kerr-Lawson and H. J. Saatkamp. -Jr. Indianapolis : Indiana University Purdue University Indianapolis. Published annualy.
7. Santayana, G. Dominations and Powers: Reflections on Liberty, Society and Government / G. Santayana. -New Brunswick, New Jersey .: Scribner's, 1995. - 481 p.
8. Santayana, G. The Philosophy of Santayana: Selections from All the Works of George Santayana / G. Santayana ; edited by I. Edman. - New York : Charles Scribner's Sons, 1936. - 587 p.
9. Santayana, G. The birth of reason & other essays / G. Santayana ; edited by D. Cory. - New York : Columbia University Press, 1995. - 186 p.
10. Santayana, G. The life of reason, or, The phases of human progress Book 2, Reason in society / G. Santayana ; co-edited by M. S. Wokeck and M A. Coleman ; with an introduction by J. Gouinlock. - Cambridge, Mass. : MIT Press, 2013. - 249 p.
11. Yalcin, M. O. Naturalism's philosophy of the sacred: Justus Buchler, Karl Jaspers, and George Santayana /
M. O. Yalcin. - Lanham, Maryland : Lexington Books, 2013. - 137 p.
В. Н. ПЕТРУШОВ1*, И. В. ТОЛСТОВ 2*
1 Украинский государственный университет железнодорожного транспорта (Харьков), эл. почта vnpetrushov@yandex.ua, ORCID: 0000-0003-3279-2180
2 Украинский государственный университет железнодорожного транспорта (Харьков), эл. почта Tollivan12@gmail.com, ORCID: 0000-0001-5511-1670
СОЦИАЛЬНО-АНТРОПОЛОГИЧЕСКИЕ ИДЕИ В АМЕРИКАНСКОМ КРИТИЧЕСКОМ РЕАЛИЗМЕ (ДЖОРДЖ САНТАЯНА)
Цель. Статья предполагает анализ социально-антропологических идей Джорджа Сантаяны, которые представлены в его работах «Жизнь разума или стадии человеческого прогресса» и «Господство и власть. Размышления о свободе, общество и правительстве». Это позволит по-новому понять проблему поиска современным человеком ценностных основ своего существования, путей познания себя с целью дальнейшей самореализации и развития скрытых потенциалов. Методология. Методологической основой исследования является плюралистическая стратегия, которая объединяет историко-философский анализ и социально-антропологический подход. Научная новизна. Идеи Сантаяны о человеке и обществе могут показаться утопическими в контексте реалий современной жизни, в то же время актуальной остается его мысль о том, что жизненная задача человека состоит в том, чтобы жить так, как позволяют предначертанные судьбой обстоятельства. Принятие своей судьбы ведет не к бездействию и самоотречению, а к самопознанию и действию, к самовыражению в науке, поэзии, религии и искусстве, к реализации своего истинного предназначения - создателя культуры. Также актуальна мысль Сантаяны о главной роли США в установлении рационального справедливого миропорядка. Выводы. Путь к самореализации человека лежит через самопознание в сократовском смысле слова и научное познание окружающего мира. Цель научного познания не в том, чтобы разум руководил жизнью, а в том, чтобы он помог достичь путем компромисса определенной гармонии между противоречивыми желаниями, страстями и амбициями человека и жизненными «импульсами» разных людей или стран. Разум может помочь упорядочить жизнь, организовать его хотя бы частично рационально, чтобы она стала более стабильной и безопасной, без чего невозможны счастье и свобода - главные желания каждого человека.
Ключевые слова: человек; разум; дух; свобода; счастье; семья; общество.
1 * 1 * V. M. PETRUSHOV1 , I. V. TOLSTOV 1
1*
Ukrainian State University of Railway Transport (Kharkiv), e-mail vnpetrushov@yandex.ua, ORCID: 0000-0003-3279-2180 2*Ukrainian State University of Railway Transport (Kharkiv), e-maill Tollivan12@gmail.com, ORCID: 0000-0001-5511-1670
THE SOCIO-ANTHROPOLOGICAL IDEAS IN THE AMERICAN CRITICAL REALISM (GEORGE SANTAYANA)
Purpose. The purpose of the article is to analyze George Santayana's socio-anthropological ideas, which are presented in his works The Life of Reason: or The Phases of Human Progress and Dominations and Powers: Reflections on Liberty, Society and Government. Realization of the purpose will provide fresh insight into the problem of finding the value basis of modern human existence, ways of improving self-knowledge with the aim of further self-realization and development of the latent potential. Methodology. The methodological basis of the investigation is a pluralistic strategy that combines historical-philosophical analysis and the socio- anthropological approach. Originality. Santayana's ideas about the human and society may seem utopian in the context of the realities of modern life. On the other hand, his concept that the vital mission of humans is to live the way they were destined to remains topical. Acceptance of one's fate leads not to inaction and self-denial but to self-knowledge and action, to self-expression in science, poetry, religion and art, to realization of one's true mission, which is of a culture creator. His idea about the primary role of the USA in establishing a rational and fair world order is also topical. Conclusions. The way to self-realization of the human being is through the self-knowledge in the Socratic sense and the scientific knowledge of the world around. The objective of the scientific cognition does not imply that reason should guide life, but that it may help to achieve a certain harmony between the conflicting desires, passions and ambitions of the
human being, and the vital «impulses» of different people or countries by means of a compromise. Reason may help to rationalize life, at least partially, so that it could become more stable and safe to ensure happiness and freedom, which are the greatest desires of every human being.
Keywords: human being; reason; spirit; freedom; happiness; family; society.
REFERENCES
1. Bazaluk, O. (2017). The Strategies of Systematization of the Theories of Education. The Main Meaning and Features of the Theories of Education of Plato's and Isocrates' Lines. Future Human Image, 7, 11-27. (In English)
2. Brodrick, M. (2015) The ethics of detachment in Santayana's philosophy. New York: Palgrave Macmillan. (In English)
3. Flamm, M. C., Rea, J. A., & Patella, G. (Eds.). (2014). George Santayana at 150: international interpretations. Lanham, MD: Lexington Books. (In English)
4. Grossman, M., & Coleman, M. A. (Ed.). (2014). Art and morality: essays in the spirit of George Santayana. New York: Fordham University Press. (In English)
5. Moreno, D. (2015). Santayana the philosopher: philosophy as a form of life. Lanham, Maryland: Bucknell University Press. (In English)
6. Kerr-Lawson, A., & Saatkamp, H. J. (undated). Overheard in Seville: Bulletin of the Santayana Society. Indianapolis: Indiana University Purdue University Indianapolis. Published annualy. (In English)
7. Santayana, G. (1995). Dominations and Powers: Reflections on Liberty, Society and Government. New Brunswick, New Jersey: Scribner's. (In English)
8. Santayana, G., & Edman, I. (Ed.), (1936). The Philosophy of Santayana: Selections from All the Works of George Santayana. New York: Charles Scribner's Sons. (In English)
9. Santayana, G., & Cory, D. (Ed.), (1995). The birth of reason & other essays. New York: Columbia University Press. (In English)
10. Santayana, G., & Wokeck, M. S., Coleman, M. A. (Eds.), (2013). The life of reason, or, The phases of human progress Book 2, Reason in society. Cambridge, Mass.: MIT Press. (In English)
11. Yalcin, M. O. (2013). Naturalism's philosophy of the sacred: Justus Buchler, Karl Jaspers, and George Santayana. Lanham, Maryland: Lexington Books. (In English)
Стаття рекомендована до публ1кацИ' д. фтос. н., проф. Л.Кац (1зрагль)
Надшшла до редколеги: 08.11.2016 Прийнята до друку: 30.09.2017
