CC BY
70
СОЦ1АЛЬНА Ф1ЛОСОФ1Я I Ф1ЛОСОФ1Я ICTOPIÏ УДК 141.7:316.42
В. В. З1НЧЕНКО1*
1 Iнcтитyт вищoï ocвiти Haцioнaльнoï aкaдeмiï пeдaгoгiчниx жук Укpaïни (Кшв), eл. пoштa [email protected], OR-CID 0000-0001-9729-6861
1НСТИТУЦ1ЙНА ГЛОБАЛВАЦШ ЯК СИСТЕМНЕ IНТЕГPАЦIЙНЕ ЯВИЩЕ ПОСТМОДЕPНОГО PОЗВИТKУ
Мета. Iнcтитyцioнaлiзм нaбиpae стлу як дoмiнyючa тoчкa зopy га cвiт. Йoгo фiлocoфcькoю зacaдoю e ш-cтyлaт пpo нeвизнaчeнicть poзвиткy, якa пpиxoдить нa змiнy нeoклacичнiй визнaчeнocтi, xapaктepнoю для iндycтpiaльнoгo cycпiльcтвa. Пocтyлaт нeвизнaчeнocтi нaйтicнiшим чинoм з^дганий з iдeeю cyб'eктивiзaцiï тa iндивiдyaлiзaцiï пocтiндycтpiaльнoгo cycпiльcтвa. Bce цe - дyжe вaжливi кoмпoнeнти нoвoï rapa^m^ xoчa вoни i нe вичepпyють пpoблeми. У цeнтpi пocтмoдepнy cтoïть мacoвa ocoбиcтicть - як дyxoвнa cy6CTa^ цiя, тoдi як щe зoвciм нeдaвнo людинa мacи peaлiзoвyвaлa ce6e як пpиpoднa i coцiaльнa icтoтa. Ocoбиcтicть вoлoдie aбcoлютнoю cвoбoдoю у пpийняттi тa нeпpийняттi кyльтypи i цивiлiзaцiï, вoнa плюpaлicтичнa у cвo-ïx дiяx i в cвoïй cвiдoмocтi, вoнa - cy6'era' icтopiï i як тaкий мae cтaти твopчим пoтeнцiaлoм, щo вшьш ocвoюe yci дocягнeння кyльтypи. Методолопя. Дiaлoг cиcтeми Пocтмoдepнy, щo знaxoдитьcя в ocнoвi cпiлкyвaння людини з iншoю людинoю, людини з cycпiльcтвoм e мoдeллю кoнвepгeнтнoгo cтaнoвлeння cвiтoвoгo ^вто-вapиcтвa тa cвiтoвoï eкoнoмiки. Мoдeллю ж paцioнaлiзмy i aдeквaтнoгo йoмy iндycтpiaльнoгo cycпiльcтвa e мoнoлoг, вiд якoгo лeгкo звoдитьcя мют дo нacильcтвa, нaвiть якщo вoнo здiйcнюeтьcя в iм'я людини i зa ним cтoïть пaфoc звeличeння людини як нociя нeoбмeжeниx мoжливocтeй твopeння. Oднaк дyжe вaжливo ж ^o-cтo мoдифiкyвaти paцioнaлiзм, a зpoзyмiти йoгo цивiлiзaцiйнi витoки. Наукова новизна. Eroxa пocтмoдepнy пoчинaeтьcя œ^ocm Мoдepн oбopoняeтьcя, викopиcтoвyючи yci cвoï peзepви: cycпiльнy cпpaгy cпpaвeд-ливocтi, пpiopитeтнicть paцioнaльнoгo пoчaткy (пpинaймнi в eкoнoмiцi), мoнoлoгiчнicть гpoмaдcькиx crpy^-тyp i пoлiтикiв нa вiдмiнy вщ дiaлoгiчнocтi пocтмoдepнy, iмпepaтив мoдaльнocтi в дyxoвнoмy icнyвaннi людини зaмicть cвoбoди. Hapeштi, cвiтoвiй cпiльнoтi icтopiя влaштyвaлa пacткy - aнтpoпoлoгiчнy rapaAmT^y фopмyвaння iдeoлoгiï глoбaлiзaцiï. У цш пapaдигмi людинa бaчитьcя мaтepiaлicтичнoю paцioнaльнoю мipoю пoбyдoви кocмocy i cycпiльcтвa, тoбтo пpиpoднoю i coцiaльнoю ютотою, a нe дyxoвнoю ocoбиcтicтю. Уте цe яcкpaвo пpoявляeтьcя у xoдi тpaнcфopмaцiï в Укpaïнi. Гoлoвнi ïï cлaбкocтi oчeвиднi. Цe звyжye пoлe мacoвoï yчacтi в pинкy a6o, зa пpийнятoю нaми cимвoлiцi, пoлe cyб'eктнocтi. Haceлeнню пpoпoнyeтьcя чeкaти i тep-пiти, тoбтo вiдвoдитьcя poль oб'eктa пoлiтичнoгo тa eкoнoмiчнoгo мaнiпyлювaння. Щe бiльш нeпpийнятнa мoнoпoлiзaцiя cyб'eктнocтi дepжaвoю, для якoï вce i вcя poзглядaeтьcя як пpeдмeт дepжaвнoгo peгyлювaння. Висновки. Для цивiлiзaцiï кapдинaльнoю pиcoю e звepнeння дo людини як дo cyб'eктa icтopiï. З ^oro ви-пливae нeoбxiднicть в мipy poзвиткy цивiлiзaцiï пiдвищeння стушия cyб'eктнocтi в eкoнoмiцi, дe людига мoжe пpoявити ce6e вiльнo i вiдпoвiдaльнo чepeз cиcтeмy вiднocин ^^amoi' влacнocтi: eкoнoмiчний cyб'eкт e cy6'era' влacнocтi. У пoлiтицi пiдвищeння poлi людини тa poзвитoк пpинципy cyб'eктнocтi oзнaчaють шг-либлeння дeмoкpaтичниx зacaд дepжaвнoгo ycтpoю. У coцiaльнiй cфepi cyб'eктнicть виpaжaeтьcя в iндивiдy-aлiзaцiï cycпiльнoгo icнyвaння людини i в пepcoнiфiкaцiï cycпiльниx зв'язк1в i peaлiзyeтьcя чepeз мexaнiзми лiбepaльниx iнcтитyтiв. H^ видaeтьcя, щo цивiлiзaцiйнa eднicть eкoнoмiки, дeмoкpaтичнoï дepжaви тa лiбe-paльнoгo cycпiльcтвa мae в дaний чac знaчeння нayкoвoï пapaдигми. Якими б ж були вeликi кyльтypнi вep-шини пocтмoдepнy, гoлoвнi пpoцecи нoвoгo cycпiльcтвa cклaдaютьcя бiля йoгo шдшжжя: у cфepi фopмyвaн-ня cyra^M!' cвiдoмocтi тa cycпiльниx пpeфepeнцiй зa yчacтю мacoвoгo iндивiдa, в eкoнoмiцi (з зaлyчeнням мacoвoгo iндивiдa в cycm^^ виpoбництвo нa piвнi фiнaнcoвиx вiднocин, як1 дoзвoляють у мaкcимaльнoмy cтyпeнi включити в eкoнoмiкy в№ний вибip), в гaлyзi дepжaвнoгo бyдiвництвa i фopмyвaння cycпiльниx iнcтитyтiв га пpинципax caмoдiяльнoï yчacтi нaceлeння.
Ключовi слова: пocтмoдepн, пocтiндycтpiaлiзм, мoдepнiзaцiя, глoбaлiзaцiя, мeгaпpoeкти, iнcтитyцioнaлi-зaцiя, oптимiзaцiя yпpaвлiння, тpaнзитивнicть, cиcтeмний poзвитoк.
Актyaльнicть теми дослщження
Iнcтитyцioнaлiзм нaбиpae cилy як дoмiнyю-Ha тoчкa зopy та cвiт. Йoгo фiлocoфcькoю зaca-дoю e пocтyлaт пpo невизначетсть розвитку, ята пpиxoдить нa змшу неокласичнт визначе-
Hocmi, xapaктepнoю для iндycтpiaльнoгo cyc-пiльcтвa. Пocтyлaт нeвизнaчeнocтi нaйтicнiшим чинoм з'eднaний з iдeeю cyб'eктивiзaцiï тa iндивiдyaлiзaцiï пocтiндycтpiaльнoгo cyOT№-cтвa. Bce цe - дyжe вaжливi кoмпoнeнти нoвoï пapaдигми, xoMa вoни i нe вичepпyють пpoблe-
ми.
Пост1ндустр1альне суспшьство наука оцшюе як постмодерн, на вщм!ну вщ модерну (кшець XIX - середина XX столггтя) - Шдустр1алъного етапу ¡сторп. У центр! постмодерну сто!ть ма-сова особистють - як духовна субстанщя, тод1 як ще зовс1м недавно людина маси реатзовува-ла себе як природна \ сощальна ютота. Особистють волод1е абсолютною свободою у прийнятп та неприйнятп культури { цившзаци, вона плюралютична у сво!х д1ях { в сво!й свщо-мост1, вона - суб'ект ютори 1 як такий мае стати творчим потенщалом, що вшьно освоюе ус досягнення культури: «...людина-постмодершст отримала щасливу можливють вщчути вшьний полгт в единому, не вщае часових { тери-тор1альних кордошв «четвертому вим1р1 культури», про який не м1г { думати И побратим епохи модерну ... » [8, с.32].
Чи готова Укра!на до епохи постмодерну? Перш шж вщповюти на це питання, поставимо шше. Чи можна спод1ватися, що постмодерн вийшов з1 свое! початково!. стартово! позици { готовий асимшювати в свш просторово-часовий континуум народи { держави? Здаеться, що ш. Укра!ш теж доведеться прокладати шлях у постмодерн, додаючи свш досвщ трансфор-маци до св1тово! скарбнички ютори.
Методологiя
Людина у своему духовному юнуванш опиняеться сам на сам ¿з собою, але вона школи не бувае самотньою, якщо з нею е Д1алог. Д1алог, що знаходиться в основ! спшкування людини з шшою людиною, людини з суспшь-ством е моделлю конвергентного становлення св1тового сшвтовариства та св1тово! економши. Моделлю ж ¿ндивщуатзму { адекватного йому шдустр!ального суспшьства е монолог, вщ яко-го легко зводиться мют до насильства, нав1ть якщо воно здшснюеться в ¿м'я людини { за ним сто!ть пафос звеличення людини як нос1я необ-межених можливостей творення. Однак дуже важливо не просто вщкинути ¿ндивщуатзм, а зрозумгш його цившзацшш витоки. Тут е одна складшсть, пов'язана з тим, що цившзащя в принцит е об'еднання народ1в I держав на релшйнш основа Якщо ми говоримо про Захщ як про певну економ1чну { пол1тичну систему, то говоримо про християнську цившзащю. Як же тод1 зрозум1ти те, що !й належить { епоха ате!зму, { рацюнал!зму, { сучасне повернення до
релшйного самосвщомосп?
Однак шдивщуатзацп громадських зв'язюв 1 фрагментаци сощально! сфери протисто!ть тенденщя до штегрування останньо! як струк-тури формування суспшьно! свщомосп, в якш суспшьству належить перетворювальна функщя, колективу - адаптацшна, ¿ндивщу -оцшно-критична. У цш проблем! багато сшрно-го - немае едино! думки з приводу змюту суспшьно! свщомосп, його мехашзм!в. Але для нас важливий сам факт обговорення тако! нау-ково! постановки, яка дозволяе тдходити до суспшьства як до цшсносп в сферах свщо-мост1, де прюритет особистост! беззаперечний. З одного боку, гшотеза про сощальну штегро-вашсть потр1бна хоча б тому, що економша не може розвиватися в суспшьств^ розпадаеться { дефрагментуеться. З шшого боку, заглиблюю-чись у суто економ1чну область стимул1в та шщатив, необхщно мати певш уявлення про д1алектику об'ективного 1 суб'ективного, яка в сучасну епоху, як ми це соб1 уявляемо, повинна бути розгорнута в ланцюжок переход1в «об'ек-тивне-об'ектне-суб'ектне-суб'ективне»[7, с.112].
У даному ланцюжку категорш проглядаеть-ся сощальний мехашзм постшного тдвищення р1вня шдивщуального розвитку. У цьому вщношенш дуже важливе ускладнення об'ек-тивного, виявлення його системних властиво-стей при переход! вщ об'ективного як абстрактного об'екта, що протисто!ть шдивщуальнш св!домост!, до об'ектному, наповненого еко-ном!чними формами, структурними р!внями, моделями економ!чного зростання ! т.п., звер-неного до д!яльного суб'екту. Не менше зна-чення мае сшввщнесешсть об'ектного з системою суспшьних !нститут!в, !нтегруючих ком-пактн! безл!ч! !ндив!д!в ! перетворюють !х на суб'ектне. У цих умовах повернення до суб'ективного, ¿ндивщуального передбачае професю-натзащю сусп!льства ! формування самод!яль-но! колективност!, вектор яко! спрямований не на прим!тив!зац!ю культури, а на розвиток !! в складному юторичному контекст!. У зв'язку з цим шституцшна глобал!зац!я мае не тшьки просторовий сенс св!тово! економ!ки, а й мо-ральний: складно влаштована економ!ка не може бути освоена примгшвним суспшьством [15, с.49].
Виклад основного матерiалу
Анатзуючи шституцшно-трансформацшш суспшьш процеси 1 спроби реформ в Укра!ш, ми постшно стикаемося з необхщшстю зрозу-м1ти !х зв'язок з глобал!защею, причому як в теоретичному, так { практичному планах. З самого початку реформ Укра!на спиралася на св1товий каттал 1 його структури - М1жнарод-ний валютний фонд { Свгговий банк, Паризький 1 Лондонський клуби. Ми маемо на уваз1 тдтримку процесу трансформаци кредитами. Але не тшьки це. Принципове значення мала обумовлешсть кредитов реформами, адекват-ними формулою т.зв. Вашингтонського консенсусу: л!бератзащею внутршньо! економши, включаючи експортночмпортш вщносини, при одночасному забезпеченш фшансово-грошово! стабшьносп та вщкритосп економши [20, с.48].
Реал!защя цих принцитв почалася в надзвичайно жорстких умовах, коли експорт продукцп сировинно-металургшного комплексу вже протягом багатьох роюв став основним джерелом поповнення. Разом з тим цих над-ходжень хрошчно не вистачае для загального економ1чного тдйому. Необхщш серйозш структурш змши, здатш компенсувати падшня валових накопичень { тим самим забезпечити позитивну динамшу.
Розрив м1ж колишньою - ще сощалютичною - галузевою базою суспшьного виробництва (нею був швестицшний комплекс галузей) { нишшньою базою (галузями сировинного, па-ливно-енергетичного комплексу) доход1в бюджету призв1в до нульово! ефективност прива-тизацп як з точки зору структурних перетво-рень суспшьного виробництва, так { з точки зору його ефективносп. Нагадаемо: масова приватизащя (95,6% шдприемств - недержавш) у промисловост принесла значне збшьшення числа шдприемств. Однак у галузевому склад! швестицш мало що змшилося. Що стосуеться ефективност поточно! виробничо! д1яльност1, то тут сталося р1зке - у кшька раз1в - збшьшення частки збиткових шдприемств у вс1х галузях народного господарства. Остання обставина значно попршуе загальний стан фшансово! си-стеми кра!ни { збшьшуе навантаження на бюджет по поточному фшансуванню.
Уряд намагаеться вийти з положення за до-помогою нарощування зовшшньо! заборгова-
носп. Однак щ заходи не ведуть до ефективно! ринково! трансформаций Так, динамша швестицш в основний каттал виробничого призна-чення постшно знижуеться. Як вщомо, до 60% виробничого промислового потенщалу не д1е багато в чому через високий стушнь зноше-ност устаткування. Укра!нське виробництво в зв'язку з цим вже знизило 1 продовжуе зни-жувати свш технолопчний р1вень { втрачае на-уково-техшчний потенщал. До негативно! кар-тини стану суспшьного виробництва потр1бно додати падшня р1вня життя. Майже чверть населення мае доходи нижче прожиткового мшмуму, при тому, що й середнш дохщ пере-вищуе його не бшьше шж в 2 рази [21, с.418].
Наведен! цифри змушують думати не стшь-ки про це. А й про те, що проведена приватизащя не дала очшуваних плод!в, скшьки про те, що !! вплив на економшу заблоковано розривом м!ж галузево! базою розвитку суспшьного виробництва в тшьових формах внутршнього ринку та галузево! базою бюджетних доход!в. Якщо розглянути проблему глибше, роз!рваний зв'язок м!ж розпод!лом власност!. з якого вини-кають вс! !мпульси розвитку, ! розпод!лом реального, продуктивного кашталу, який сприй-мае так! !мпульси ! реал!зуе !х в певних параметрах економ!чного зростання. При цьому продуктивний кап!тал втратив свою власну ц!л!сн!сть: п!д крило фшансового кап!талу п!шов сировинно!, паливно-енергетичний комплекс, що е галузево! базою бюджетних до-ход!в. Решта галузей, перш за все швестицшш, живуть в режим! спонтанного становлення ринку в формах тшьово! економ!ки.
Як вийти з дано! ситуаци? П!ти назад вщ примату ф!нансового кап!талу до прюритету реального ! переор!ентувати грошов! потоки п!д наглядом держави з фшансово-грошового сектора у виробничий? Або йти до посл!довного перетворення економши в таку ринкову макро-економ!ку, базисом яко! е фшансовий кап!тал? Це питання можна було б рахувати риторич-ним, якщо б, з одного боку, не юнувало акаде-м!чно! опозиц!!, прихильно! до !де! примату реального кашталу, а з шшого - була б достат-ньо ясною формула ринково! трансформаци на основ! прюритету фшансового кашталу.
Поставлен! питання впритул тдводять до проблеми взаемозв'язку ринково! трансфор-мац!! та глобатзацп, в межах яко! - на р!вш !! формул - вщпрацьовуеться системоутворююча
роль фшансового кашталу в сучаснш економщ [19, с.73]. Перш шж перейти до цього аспекту анатзу, затримаемося ще трохи на укра!нськш економ1чнш ситуаци. Нас щкавить бшьш точне визначення причин, за якими приватна влас-нють виявляеться не в змоз1 стати конструктивною основою суспшьного виробництва.
По-перше, др1бний 1 середнш б1знес в мас сво!й спещал1зований на посередницьких функщях, що змушуе його групуватися навколо великого фшансового або продуктивного кашталу 1 не дозволяе йому стати тдставою для структурних перетворень економши, а значить, { перетворитися на виробничу базу фшан-сового кашталу. Такою основою практично е поки тшьки експортш галуз1 сировинного та паливно-енергетичного комплексу. Саме туди спрямований фшансовий каштал.
По-друге, велик сфери економши, про як говорилося вище (з одного боку, експортний сировинний, паливно-енергетичний комплекс, з шшого - тшьовий швестицшний), рухаються паралельно, будучи по-р1зному пов'язаними з обшом свггового фшансового кашталу. 1х зби-рае в едине цше, використовуючи кошти бюд-жетно! пол1тики, держава, причому др1бний { середнш приватний б1знес не вщграе рол1 !! сильного партнера. Укра!нський держбюджет ще з час1в СРСР спирався на велик { найбшьш1 шдприемства, як створювали основш потоки до бюджету { з бюджету.
По-трете, становлення внутршнього ринку на баз1 приватного кашталу передбачае пози-тивну { високу корелящю ¡з зростанням доход1в населення, шдвищенням споживчого попиту. Така корелящя у нас в кра!ш вщсутня..
Зазначеш особливосп перехщно! укра!нсь-ко! економши ставлять шд сумшв можливють безпосередньо використовувати вщом1 форму-ли глобатзаци: Вашингтонський \ пост-Вашингтонський консенсуси. Та обставина, що експортно-ор1ентована модель розвитку дае негативш ефекти, робить неможливою послщовну реал1защю принцишв вщкритосп трансформованою економши, як передбача-ються формулою Вашингтонського консенсусу. Що ж стосуеться бюджету, то вш шдтримуе вщцентров1 тенденци сфери суспшьного виробництва, тому прюритет бюджету можна вва-жати суперечить формулою пост-Вашингтонського консенсусу.
Парадоксально, але економ1чна стагнащя I
низький р1вень доход1в населення оргашчно поеднуються з ор1ентащею ус1х сфер економши на максим1защю прибутюв { доход1в. По вщношенню до критер1ю - максимуму доходгв -нормативи накопичення та ефективност шве-стицш е вторинними, так само як { нормативи оплати пращ, р1вня особистих доход1в { питомо! ваги заощаджень у доходах, тобто це - тдсумок розподшу доход1в, притому не штегруються в чистий доход суспшьства. Як наслщок, внутршнш ринок втратив свш власний вартюно! екв1валент { змушений використовувати потршну валюту (евро, гривню I долар). У тш м1р1, в якш мехашзм евро/доларового насичення пов'язаний з вщцентровою структурою економши. потршна валюта ф1ксуе ситу-ащю, що склалася { тим самим створюе проти-вагу тенденци до вщкритост економши.
Таким чином, ситуащя неадекватна не тшьки вимогам розвиненог ринковог макроеко-номгки, але нав1ть принципам класичного каштатзму час1в А. Маршалла. коли еко-ном1чним базисом був реальний (торгово-промисловий) каштал. У простор1 його круго-обшу { вщбувалося штегрування доход1в (за сво!м економ1чним змютом - фшансових величин) у вартюну категорда - чистий дохщ сус-пшьства. Здавалося б, саме щ принципи { по-кладеш в методолопчне шдгрунтя вщомих формул глобал1зацп, проте в них не введена необхщна функцюнальна передумова - фор-мування продуктивного кашталу як цшюносп. I в цьому полягае головна проблема вибору формули глобатзацп для Укра!ни. Проспр формул обмежуеться абстрактною дилемою «ринок-держава», реальш ж проблеми укра!н-сько! перехщно! економши потребують розроб-ки формули глобал1зац1!, виходячи з дилеми «каштал-держава».
Якщо ми перемщуемо центр пошуку формули глобатзаци в1д першо! до друго! дилеми, то зм1нюються основн1 чинники, що визнача-ють виб1р [3]. З одного боку, найважлившим фактором вибору формули глобатзаци стае р1вень розвитку промисловост1 { взагал1 продуктивного потенщалу кра!ни. З шшого боку, фундаментальне значення набувае розвиток ф1нансового кап1талу, а, отже, 1 стушнь зр1лост1 ринку як макроекономши («грошовог еко-номгки», за Д. Кейнсом).
Цей момент недостатньо оцшений теоретично, а разом з тим юторичш епохи базуються
кожна на своему функщональному кашталк становлення нащональних економш - на торго-во-промисловому катталк глобал1защя - на фшансовому каштат.
Завдяки пануванню фшансового кашталу глобатзащя повинна бути в принцип заснова-на на конвергентних (переговорних, партнерсь-ких, погоджувальних) вщносинах суб'екпв св1тового ринку, включаючи держави. Точно так само конвергентними повинш б стати взаемоди економши { держави на нащонально-му р1вш. Мабуть, конвергенщю можна вважати третьою (тсля двох згадуваних консенсус1в) формулою глобал1заци [9, с.51]. Разом з тим увага до конвергентних мехашзмам розвитку св1тово! економши накопичуеться поволь Це добре видно по роботам Римського клубу - зас-новника I лщера розробки глобальних про-гноз1в.
Перша доповщь Римського клубу 1972 року - «Меж1 зростання» - була вщображенням па-нування факторного тдходу. Однак масштаб завдань настшно зажадав ввести в методолопю сощальний аспект, який реал1зувався в розробщ ощнок ефективносп виробництва за показни-ками якосп життя. Так, в доповщ1 1976 року «За межами стол1ття марнотратства» велика увага придшялася вдикаторами задовшьного р1вня життя для р1зних титв суспшьства. Дал1, всезростаючу роль став грати шститущональ-ний ракурс прогнозування. У 1980 рощ була сформована доповщь «В1хи { майбутне», в яко-му знайшла свое вщображення щея едносп класичного та шституцшного напрямюв еко-ном1чно! науки. Автори побачили джерело стабшьносп в гармони трьох частин: системи щнностей, форми пол1тичного управлшня, еко-ном1чно! системи. У доповщ1 1991 синтез кла-сики { шститущонал1зму змщнився, так як нам1тився синергетичний тдхвд до анал1зу становлення свггово! економши з урахуванням не-визначеносп { високого ступеня впливу фак-тор1в свщомосп - громадських преференцш { погодженосп («единий задум св1тового госпо-дарства») [18, с.63]. Чи прийнятна конвергент-на формула глобал1заци для Укра!ни? Вщповщь на це питання вимагае спещального анал1зу.
Епоха постмодерну починаеться непросто. Модерн обороняеться, використовуючи ус сво! резерви: суспшьну спрагу справедливости прюритетшсть ращонального початку (при-
наймш в економщ), монолопчшсть громадських структур { полггиюв до вщм1ну вщ д1алопчносп постмодерну, 1мператив модаль-носп в духовному юнуванш людини замють свободи [11, с.9]. Нарешт1, свгговш спшьнот ютор1я влаштувала пастку - антрополопчну парадигму формування щеологи глобал1заци. У цш парадигм1 людина бачиться матер1алютич-ною ращональною м1рою побудови космосу 1 суспшьства, тобто природною I сощальною ютотою, а не духовною особистютю.
Усе це яскраво проявляеться в ход1 транс-формаци в Укра!ш. Головш !! слабкост очевидна Перш за все, ставка на актившсть тшьки «нових укра!нщв». Це звужуе поле масово! участ в ринку або, за прийнятою нами сим-волщ1, поле суб'ектность Населенню пропо-нуеться чекати { тершти, тобто выводиться роль об'екта полггичного та економ1чного маншулювання. Ще бшьш неприйнятна моно-пол1защя суб'ектносп державою, для якого все 1 вся розглядаеться як предмет державного ре-гулювання. У такш якосп виступае, наприклад, економша, яка подаеться як суто ращональна система, яку держава «впроваджуе». Що ж сто-суеться сощальних вщносин держави з насе-ленням, то тут, як у граматичному реченш: держава - «тдмет» бюджет - «присудок», насе-лення - «доповнення».
Сшввщношення людини, держави { ринку -дуже складне теоретичне питання [14]. Але з'я-сування цього питання надзвичайно важливе 1 для вироблення стратеги ринково! трансформации 1 для включення останньо! в гло-бал1защю. Практика не надасть тут однознач-них шдказок.
У вщомому сенс св1товий ринок поглинае держава, використовуючи елементи державного управлшня (податкову, кредитно-валютну, митну пол1тику, мехашзми регулювання цш. Режим поведшки внутршшх { зовшшшх 1нве-стор1в, ф1нансово-грошову стабшзащю, струк-турну пол1тику { т.зв.) в якосп фактор1в системно! конкуренци. Однак не можна повшстю прийняти тезу Д.Брока, зг1дно з яким держава повинна в шдсумку втратити сво! позици, оск1льки економ1чна влада е право на виб1р. Вона перевершуе пол1тичну владу, «оргашзую-чу влада, тому що може користуватися нею як 1нструментом» [4, с.32]. Може бути. в цьому випадку з'являеться тдстава говорити про еко-ном1ку як про «владнш систем1 координат»?
А.Неклесса вказуе на загрозу переходу влади до «неформальних конфшурацш приватного кашталу» та встановлення «м1жнародного олшарх!чного режиму» [10, с.35]. Напевно, для таких побоювань е тдстави, але ситуащя не фатальна.
По-перше, системна конкуренщя передбачае маншулювання саме державною пол1тикою, тобто пол1тикою, оргашзовано! в рамках нащо-нально! держави у вигляд! сукупносп еко-ном1чних, сощальних { пол1тичних чинниюв функщонування ринку, !, отже, збереження нащонально! держави як шституту. По-друге, разом з глобатзащею нс зменшуеться, а збшь-шуеться роль держави у шдтримщ ринково! конкуренци, при цьому вщбуваеться струк-турне роздшення св1тового та нащонального р!вшв економши { пол1тики (наприклад, у формах «двор1внево! структури торгово-полгтичних оргашзацш» [13, с.52]). Отже, гло-бал!защя не послаблюе, а, швидше, змщнюе позици держави в його старш функци суб'екта ращонатзаци економши { вс1х шших сфер жит-тед!яльносп. По-трете, держава доби постмодерну стае центром громадських шститут!в, пов'язуючи воедино особистють, громадсью преференци та !х реал!защю. У всьому свт змщнюються позици держави як в економщ (ринково!), так { в сустльствь
Усталене в укра!нськш науковш л1тератур1 протиставлення ринку { держави, л1берал1зму { держави на принципах «або-або» хибне. Сучас-на економша немислима поза процесом гло-бал!заци, але тим самим вона немислима 1 без держави як активного учасника ринку [17, с.14]. Глобалiзацiю можна розглядати як но-вий тип iнституалiзацu, в рамках якого не можна вiдокремити економiчне вiд сощаль-ного та полтичного. Тому для розумшня гло-бал!заци та !! зв'язку з ринковою трансфор-мащею в предмет дослщження суто еко-ном1чних проблем потр1бно неодмшно включа-ти !х сощально-полгтичний контекст [16, с.22].
1сторична панорама сучасного глобального сощуму та глобально! сучасно! економши ще тшьки складаеться, вщбуваеться з1ткнення коршних властивостей модерну I постмодерну. У цьому з!ткненш, з одного боку, беруть участь стар! <андустр!альш» титани: ате!зм (у р1зних проявах монолопзму { тотаттаризму), рацго-налгзм (у вигляд! примату економши на вс1х р1внях свггового сшвтовариства) 1 матергалгзм
(у формах антропоморф1зму).
З шшого боку, в ньому беруть участь ще тшьки набирають силу молод! титани постшду-стр1ального суспшьства: релггШтстъ (у формах самощентифшаци християнсько! цившзаци 1 розвитку конвергентних мехашзм!в спшкуван-ня вс1х р!вшв { тишв, виходячи з модел! д1ало-гу), 1нституцюнал1зм (у вигляд! занурення ращональних ринкових структур у синергетич-ний синтез об'ективного \ суб'ективного, який тшьки почав свое становлення) \ «глобалгзацгя» особистост1 (прюритет духовно! сфери шдивщуального юнування { прюритет особи-стосп в розвитку суспшьства).
Для укра!нського сощуму звщси виплива-ють три кардинальш проблеми. По-перше, держава не зможе проводити ринков! л1бераль-ш перетворення якщо вона як { рашше зали-шиться тшьки суб'ектом рацюнатзаци еко-номши { суспшьства. Сучаснш держав! потр1б-на його власна трансформащя в шституцшний центр, який би об'еднував л1берально-демократичш шститути, що формують та ре-ал1зують громадсью преференци, виходячи з примату духовних потреб людини [2, с.43]. Економ!чнш наущ потр1бно дослщити д1юч1 та потенцшш структури та шститути, як здатш висловити економшу як систему суб'екпв д1алогу з державою. Без ще! передумови не може бути досягнута повнота ринкових пере-творень.
По-друге, держава мае осво!ти синергетич-ш принципи поеднання класичного та шститу-цшного шдход!в до суспшьства та економши. Таке ж завдання сто!ть перед суспшьство-знавчою та економ1чною теор1ями. Класична теор1я розглядае ринок на його елементарному р!вш як конкурентну взаемод1ю тдприемств. Зв1дси 1деолог1я ринково! трансформац!! та глобатзаци зводиться до концепц!! ринку вшь-но! конкуренц!!. Саме в нш укра!нська держава намагаеться знайти м!ру правильност! проведе-них перетворень. Але як включити в економшу масового !ндивща? Питання принципове, тому що практично мова йде про введення в еко-номшу !ндив!да (а не шдприемства) як елемен-тарно! кл!тинки л!берального ринку, визна-чальною граничн! вимоги до нього. Чистий ш-ститущонатзм не вир!шуе ц!е! задач! в силу т!е! ж абстрактност!, яка властива класичному напрямку: тдприемство прир!внюеться до суб'екта господарювання, а останнш - до реаль-
нoгo iндивiдa. Лoгiчнo з цьoгo випливae мoж-ливють дoпoвнити кoнцeпцiю pинкy
Рaзoм з тим тe кpилo неоiнcтiтуцiонaлiзму, яте взялo в якocтi cвoгo пpeдмeтa cтpyктypнi piвнi в eкoнoмiцi тa ïxнi ycтaнoви, дyжe близькo дo cинергетичноï методологИ' cycпiльнoгo тa eкoнoмiчнoгo aнaлiзy. Синергетичний nidxid пoвнoю мipoю з'eднye клacикy тa шституцю-нaлiзм, тaк як вiн вiдкpивae cвiт квaнтoвoï ^и-poди icтopичнoгo poзвиткy тa aдeквaтнi ш фop-ми cиcтeмнoï eвoлюцiï. ïï пpивaтним випaдкoм мoжнa ввaжaти пepexiд вiд coцiaлiзмy дo pинкy, щo cпиpaeтьcя та coцiaлicтичний pинкoвий го-тeнцiaл, rapex^^ cтpyктypи i coцiaльнy eнepгiю, щo нaкoпичyeтьcя в xoдi cпoнтaнниx pинкoвиx пepeтвopeнь.
Пo-тpeтe, пoки нe цштом яcнi мexaнiзми, щo зaбeзпeчyють aвтoнoмнicть людини в eкoнoмiцi тa дepжaвi, бeз чoгo нeмoжливий пpiopитeт ocoбиcтocтi в poзвиткy cycпiльcтвa. Дocлiдники вiдзнaчaють явищe пepcoнiфiкaцiï тa iндивiдyaлiзaцiï вж cycпiльниx вiднocин, щo oбyмoвлюють «кoлocaльнy фpaгмeнтaцiю coцiaльнoгo cyб'eктa» i вoднoчac «втeчa вiд ш-ститупв». З ^eï oбcтaвини нaвiть вивoдитьcя тeндeнцiя дo нoвoï apxaïки [2, c.42-43]. Maбyть, якщo мoвa йдe ^o глoбaльнy тeндeнцiю, тo вoнa визнaчeнa нeвipнo, пpинaймнi вoнa нe мo-жe бути дoвeдeнa бeз вивчeння cиcтeмниx влa-cтивocтeй cycпiльcтвa, щo oxoплюють в eднocтi poзвитoк prnrny, дepжaви i cycпiльcтвa в та^ямку лiбepaлiзмy.
Рaзoм з тим як oдин iз нaпpямкiв poзвиткy тeндeнцiя дo apxaïки мae дocить етльш пoзицiï. Пpиклaдoм мoжe cлyгyвaти пoшиpeння мacoвoï кyльтypи, якa пpигнiчye cepйoзнe твopчicть i, гoлoвнe, щo викликae пpaгнeння дepжaви бути зpoзyмiлим i ^ий^там мacoвoю cвiдoмicтю нeзaлeжнo вщ йoгo piвня. У цьoмy ceœi apxaï^i cxильнa тa iдeoлoгiя peфopм: aбcoлютнo oчe-виднo, щo вcepйoз пpиймaти як бaзиcy era-томши мaлий i cepeднiй бiзнec, минaючи op-гaнiзyючий пoчaтoк вeликoгo кaпiтaлy, - oзнa-чae пpaгнyти дo тoгo, щoб «cпoдoбaтиcя» cyc-пшьству, пpиcтocyвaтиcя дo пpимiтивнoгo era-нoмiчнoмy i пoлiтичнoмy миcлeнню. Тoчнo тaк caмo звoдити кpизoвy cитyaцiю дo впливу то-pyпцiï - зтачить пiдмiняти cepйoзнy пoлiтикy пoлiтикaнcтвoм.
Наукова новизна
З точки зopy eкoнoмiки, зaнypeнoï в пpoцec
глoбaлiзaцiï, вaжливo пiдкpecлити, щo пepexiд дo пocтмoдepнy нece з coбoю iдeю з^дтання ocoбиcтocтi i мacoвoï iндивiдyaльнocтi. Стaнoв-лeння eвpoпeйcькoï ocoбиcтocтi (iндивiдa в Toto гepoïчнoмy, якe пpoтиcтoïть пpиpoдi i cyc-пiльcтвy, aмплya), пoчaтoк якoгo cлiд вiднecти дo Iтaлiï XIV cтoлiття, бyлo пoв'язaнo з poзвит-кoм iндивiдyaлiзмy i ocвiчeнocтi. Цi якocтi cклaдaлиcя в 6opo^6í з тиpaнieю, в жopcткiй кoнкypeнцiï зa бaгaтcтвo i cлaвy ocвiчeниx вepcтв cycпiльcтвa. Сaмe ocoбиcтicть crao-pювaлa в пoдaльшoмy кyльтypнi eпoxи, тoдi як мaca зaвжди гpaлa poль cпoживaючoгo cyб'eктa, тобто cyб'eктa пpaктичнoï дyxoвнocтi. Ha^rn клaд XIV cтoлiття нaзивaли для Флopeнцiï, зa-знaчeний poзвиткoм peмeceл i мopeплaвaння, «eнepгiйним i бaдьopим», cтoлiттям «зaгaльнoï вмiлocтi, щo poзвилacя ... зaвдяки yчacтi нapoдy в дepжaвниx cпpaвax, тopгiвлi тa пoдopoжax, cиcтeмaтичнoгo виключeнню з життя бyдь-якoï нepoбcтвa». Biн зaзнaчaв, щo «тoдi ycя Флopeн-цiя бyлa гpaмoтнa, тавт пoгoничi ocлiв виcпiвyвaли кaнцoни Дaнтe» [5, c.124-125].
Macoвий iндивiд як ocoбиcтicть e нoвe cлoвo пocтмoдepнy. Щo зa цим cтoïть - виpoджeння кyльтypи, якa нa нaшиx oчax пepeтвopюeтьcя нa мacoвy? Ц нeмoжливo для кyльтypи, якa, зa виcлoвoм I. Бpoдcькoгo, «ycя cпaдкoeмнicть, ycя - вiдлyння» [6, c.159]. Пpийняти зв'язoк пocтмoдepнy iз знижeнням дyxoвнoгo пoтeн-цiaлy cycпiльcтвa мoжнa лишe тимчacoвo, лишe як явищe йoгo icтopичнoгo cтapтy. Щo cto-cyeтьcя мacoвoï ocoбиcтocтi, тo пepcпeктивa ïï poзвиткy пepeбyвae у cфepi пoдoлaння pa^o-нaльнoï пpaктичнocтi, a oтжe, - щo вжe вaжливo для eкoнoмiки, - пoдoлaння cитyaцiйнocтi cyc-пiльнoï cвiдoмocтi, зaвдяки якш нaceлeння мo-жe бути лeгкo пiддaнe iдeoлoгiчним впливaм з 6o^ дepжaви i piзнoгo poдy шшим мaнiпyля-цiям. Сycпiльнa cвiдoмicть як пepeдyмoвa фop-мyвaння гpoмaдcькиx пpeфepeнцiй у дiaлoзi дepжaви i вимaгae включeння в iндивiдyaльнy cвiдoмicть oцiнoчнo-кpитичнoï кoмпoнeнти i зaгaльнoï пoтpeби в iндивiдyaльнoмy ocвoeннi дyxoвнocтi cвoeï eroxrn.
У тoй жe чac людинa-твopeць oтpимye нa цьoмy тлi нeбyвaлy пepш cвoбoдy, якoï вiн був paнiшe пoзбaвлeний внacлiдoк вимyшeнoгo oropy дepжaвнoï iдeoлoгiï чи вiдтopгнeння вщ cycпiльcтвa чepeз cклaднoщi взaeмopoзyмiння. Oбидвa цi фaктopи збepiгaли icтopичнi тpaдицiï гocтpoю, нa мeжi бopoтьби зa виживaння, тон© Зiнчeнкo В. В., 2015
куренци в культурнш сфер1. Добре вщома тра-пчна доля М.Цветаево!, але саме !й належить неймов1рно емна характеристика майбутньо! взаемоди художника 1 суспшьства. Художник -«вода ... Можна зачерпнути склянкою, але можна наповнити { море. Вся справа у мюткосп посудини { ще - в розм1рах спраги» [6, с.160]. «Розм1р спраги» - ось секрет постмодерну, з якого витшае ядро плюратзму аж до з'еднання непоеднуваного. Прагнення з'еднати непоеднуване було притаманне творчосп Бродського, I в цьому поет став вщдзеркален-ням загального стану культури постмодерну [8, с.114].
Вщштовхуючись вщ цього контексту, можна зрозум1ти й 1ндивщуалютичну та ате!стичну домшанти суспшьно! свщомост шдустр1ально-го суспшьства, що включае одночасно об'ек-тив1заци 1ндивща як чинника пращ 1 буржуаз-ний пафос творення. Без ще! передумови був би неможливий сощал1зм - юторично перша форма вщновлення масово! суб'ектносп трудящих, яю при каштал1зм1 мали об'ектне юнування (ринок пращ). Сощатзм виник { розвинувся як виробництво без катталу (його базис - гро-мадська кооперащя живо! пращ). У результат суб'ектнють придбала парадоксальш форми пролетаризаци суспшьства, пов'язано! з тотальною пол1тизащею вс1х сфер життед1яльносп. Сощатзм виявився тим майданчиком, на якш ате!зм дав б1й релшйносп { виграв його. Ду-маемо, це сталося тому, що тут суб'ектнють от-римала ращональш, що випливають з трудового базису, принципи оргашзацп. I! атрибутом стало повиннюне по вщношенню до трудового колективу, суспшьству { держава
Людина повинна проявляти свою духовнють активно, виб1р добра 1 зла не може нав'язувати-ся з1 сторони, вш мае життеву структуру, { це -спошб шукати { знаходити божественне одкро-вення, ютину. Релшйна свщомють вщноситься до св1ту { людини дбайливо 1 з над1ею, для не! св1т будучи творшням благого Бога. в силу цього - е благом, а тому зло - у тому числ1 1 людсь-ка гр1ховна гординя - не в сташ його зруйнува-ти: те, що створено несюнченною силою, не може до кшця винищити { до кшця спотворити сила кшцева, хоча, на жаль, вона у сташ бага-торазово помножити зло 1 страждання в цьому свт. Релтя впливае на загальш принципи з'еднання людини { суспшьства, цившзаци та сучасно! економши [12, с.92].
На нашу думку, абсолютно законом1рш спроби пов'язати духовнють масового ¡ндивща з вщродженням релшшно! самосвщомость Така позищя протисто!ть зусиллям деяких теоре-тиюв обгрунтувати в якост ново! парадигми теорда антрополопчно! революци, викори-ставши !! { при осмисленш само! релшп [18, с.20]. Практично спроби такого роду являють собою одну з форм ращонатзму-ате!зму у релшйнш масщ. Ведучи мову про вщродження релшйно! самосвщомост1, ми не збираемося вторгатися в область церковних проблем. Ми маемо на уваз1 конструктивну основу духов-носп, завдяки якш людина здатна, живучи в суспшьств^ дистанщюватися вщ нього 1 тдда-вати самостшного критичного осмислення вс аспекти { сфери його життед1яльност1. Без тако! передумови щея людини як суб'екта ютори ви-глядала б непорозумшням. Релшйна само-свщомють постшно спонукае людину до само-оцшки за критер1ями вищо! моральност { не дозволяе шти «по той бш добра 1 зла» - в область свавшля { насильства.
Висновки
Разом з епохою модерну (для суспшьство-знавця та економюта це - епоха 1ндустр1ального суспшьства) закшчуеться { епоха «економ1чно! людини», поставлено! в повну залежшсть вщ ринково! стихи, коли «невидима рука ринку» управляе практично вс1ма аспектами жит-тед1яльносп. Звщси не випливае, як це часто постулюеться, що постмодерн е постекономгка. Просто економша перестае бути вираженням стихшно! залежносп суб'ективного вщ об'ек-тивного, тепер вона ту ж залежшсть виражае через мехашзми розвитку на засадах самоор-гашзаци, тобто у формах спонтанного, немож-ливого без розгортання зазначеного вище чо-тирьохланкового ланцюжка «об'ективне-об'ектне-суб'ектне-суб'ективне».
У будь-якого суспшьствознавця та економюта, яю намагаються вникнути у фшософ-сью аспекти становлення св1тово! економши, викликае незадоволення те, як теор1я постмодерну пов'язуе людину - духовну ютоту - з дво-ма шшими !! шостасями - природно! та сощально! 1стоти. Пр1оритет духовност1 та осо-бист1сного начала в людиш не означае можли-вост1 вшьно ман1пулювати матер1альними, еко-ном1чними та сощальними умовами 1снування. З точки зору економши мае бути бшьш ч1тко
виявлено гармошзуюче ядро ¡ндивщуального духовного юнування, без якого реатзащя сво-боди вол1 (виб1р) стае необгрунтованою або довшьною. Це тим бшьше необхщно, якщо на людину як творця ютори сфокусована уся ш-ституцшна система суспшьства. У тому випад-ку, коли вщсутнш високий духовний горизонт особистост^ суспшьство втрачае значиму сощальну перспективу.
Для цившзацп кардинальною рисою е звер-нення до людини як до суб'екта ютори. З цього випливае необхщнють в м1ру розвитку цившзацп шдвищення ступеня суб'ектност в економщ, де людина може проявити себе вшь-но i вщповщально через систему вщносин приватно! власносп: економiчний суб'ект е суб'ект власносп. У полiтицi шдвищення ролi людини та розвиток принципу суб'ектност означають поглиблення демократичних засад державного устрою. У сощальнш сферi суб'ектнiсть вира-жаеться в iндивiдуалiзацi! суспiльного юнуван-ня людини i в персошфшаци суспiльних зв'яз-кiв i реалiзуеться через мехашзми лiберальних
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Актуальные вопросы глобализации. Круглый стол // Мировая экономика и международные отношения. - 1999. - № 4. - С.37-52.
2. Актуальные вопросы глобализации. Круглый стол // Мировая экономика и международные отношения. - 1999. - №5. - С. 41-57.
3. Бжезинский, З. Выбор. Глобальное господство или глобальное лидерство / З. Бжезинский. - Москва : Международные отношения, 2004. - 288 с.
4. Брок, Д. Экономика и государство в эпоху глобализации. От национальных экономик к глобализированному мировому хозяйству / Д. Брок // Политэкономист. - 1997. - № 3-4. -С. 27-34.
5. Буркхардт, Я. Культура Италии в эпоху Возрождения: Опыт / Я. Буркхардт. - Москва : Интрада,2001. - 543 с.
6. Иосиф Бродский: творчество, личность, судьба. Итоги трех конференций. - Санкт-Петербург .: Журн. «Звезда», 1998. - 320 с.
7. Евстигнеева, Л. Проблема синтеза общеэкономической и институционально-эволюционной теорш / Л. Евстигнеева // Вопросы экономики. - 1998. - № 8. - С. 97-113.
8. Кравченко, С. А. Социология модерна и постмодерна в динамически меняющемся мире / С. А. Кравченко. - Москва : МГИМО-Университет, 2007. - 264 с.
шститупв. Нам видаеться, що цившзацшна еднють економши, зведено! на приватновлас-ницькш основi i тому ринково!, демократично! держави та лiберального суспшьства мае в да-ний час значення науково! парадигми.
Однак, якими б не були велик культурш вершини постмодерну, головш процеси нового суспшьства складаються бшя його шдшжжя: у сферi формування суспшьно! свщомост та сус-пшьних преференцш за участю масового шдивща, в економщ (з залученням масового шдивща в суспшьне виробництво на рiвнi фшансових вщносин, яю дозволяють у максимальному ступеш включити в економшу вшь-ний вибiр), в галузi державного будiвництва i формування суспiльних iнститутiв на принципах самодiяльно! участi населення.
Усе це висувае на переднш план питання про те, що повинно знаходитися в основi прiоритету власне духовних потреб людини, а також прюритету особистостi, !! iнтересiв i потреб, у розвитку суспшьства i цивiлiзацi!.
9. Мартин, Г.-П. Западня глобализации. Атака на процветание и демократию / Г. -П. Мартин, Х. Шуманн. - Москва : Альпина, 2001. -335 с.
10. Неклесса, А. Конец цивилизации, или Конфликт истории? / А. Неклесса // Мировая экономика и международные отношения. -1999. - № 3. - С. 35-39.
11. Огурцов, А. П. Постмодернистский образ человека / А. П. Огурцов // Человек. - 2001. -№ 3. - С. 5-17.
12. Религия и глобализация на просторах Евразии Антология / под ред. А. Малашенко и С. Филатова. - Москва : Российская политическая энциклопедия, Московский Центр Кар-неги, 2009. - 344 с.
13. Хиллебранд, P. Глобализация экономики: последствия международной конкуренции территориальных условий хозяйствования для экономической политики / Р. Хиллевранд // Politekonom. - 1997. - № 3-4. - С. 35-56.
14. Хмшь, В. В., Антрополопчна компонента природи держави / В. В. Хм!ль, Т. В. Хм!ль // Антрополопчш вим!ри фшософських до-сладжень. - 2015. - № 7. - С. 7-15.
15. Шаститко, А. Фридрих Хайек и неоинститу-ционализм / А. Шастико // Вопросы экономики. - 1999. - № 6. - С. 43-53.
16. Exner, A. Losarbeiten Arbeitslos - Globalisierungkritik und die Krise der Arbeitsgesellschaft / A. Exener. - Munster : Unrast Verlag, 2005.284 p.
17. Krugman, P. The Return of Depression Economics and the Crisis / P. Krugman. - New York : W. W. Norton, 2009. - 224 p.
18. Lafontaine, O. Keine Angst vor der Globalisierung: Wohlstand und Arbeit fur alle. / O. Lafontaine. - Berlin/Bonn : J. H. W. Dietz Verlag, 2009. - 352 p.
19. Naisbitt, J. Mind Set!: Eleven Ways to Change the Way You See and Create - the Future / J.
В. В. ЗИНЧЕНКО1*
Naisbitt. - New York : Harper Paperbacks,2008. - 304 p.
20. Stiglitz, J. E. Globalization and Its Discontents. -New York : W.W.Norton & Company, 2003. -304 p.
21. Zinchenko, V. Institutional Aspects of Globalization and Regionalization in the Context of the Transformation of Society / V. Zinchenco // Journal of Social Sciences and Humanities. -2015. - Vol. 1. - №. 4. - P. 415-421.
1 Институт высшего образования Национальной академии педагогических наук Украины (Киев), эл. почта [email protected], ОЯСГО 0000-0001-9729-6861
ИНСТИТУЦИОНАЛЬНАЯ ГЛОБАЛИЗАЦИЯ КАК СИСТЕМНОЕ ИНТЕГРАЦИОННОЕ ЯВЛЕНИЕ ПОСТМОДЕРНОГО РАЗВИТИЯ
Цель. Институционализм набирает силу как доминирующая точка зрения на мир. Его философской основой является постулат о неопределенности развития, которая приходит на смену неоклассической определенности, характерной для индустриального общества. Постулат неопределенности теснейшим образом соединен с идеей субъективизации и индивидуализации постиндустриального общества. Все это - очень важные компоненты новой парадигмы, хотя они и не исчерпывают проблемы. В центре постмодерна стоит массовая личность как духовная субстанция, тогда как еще совсем недавно человек массы реализовывала себя как природное и социальное существо. Личность обладает абсолютной свободой в приятии и неприятии культуры и цивилизации, она плюралистична в своих действиях и в своем сознании, она - субъект истории и как таковой должен стать творческим потенциалом, свободно осваивает все достижения культуры. Методология. Диалог системы Постмодерна, которая находится в основе общения человека с другим человеком, человека с обществом является моделью конвергентного становления мирового сообщества и мировой экономики. Моделью же рационализма и адекватного ему индустриального общества является монолог, от которого легко возводится мост к насилию, даже если оно осуществляется во имя человека и за ним стоит пафос возвеличивания человека как носителя неограниченных возможностей созидания. Однако очень важно не просто модифицировать рационализм, а понять его цивилизационные истоки. Научная новизна. Эпоха постмодерна начинается непросто. Модерн обороняется, используя все свои резервы: общественную жажду справедливости, приоритетность рационального начала (по крайней мере в экономике), монологичность общественных структур и политиков в отличие от диалогичности постмодерна, императив модальности в духовном существовании человека вместо свободы. Наконец, мировому сообществу история устроила ловушку - антропологическую парадигму формирования идеологии глобализации. В этой парадигме человек видится материалистической рациональной мере построения космоса и общества, т. е. природным и социальным существом, а не духовной личностью. Все это ярко проявляется в ходе трансформации в Украине. Главные ее слабости очевидны. Это сужает поле массового участия в рынке или, по принятой нами символике, поле субъектности. Населению предлагается ждать и терпеть, т. е. отводится роль объекта политического и экономического манипулирования. Еще более неприемлема монополизация субъектности государством, для которого все и вся рассматривается как предмет государственного регулирования. Выводы. Для цивилизации кардинальной чертой является обращение к человеку как к субъекту истории. Из этого вытекает необходимость по мере развития цивилизации повышение степени субъектности в экономике, где человек может проявить себя свободно и ответственно через систему отношений частной собственности: экономический субъект есть субъект собственности. В политике повышение роли человека и развитие принципа субъектности означают углубление демократических основ государственного устройства. В социальной сфере субъектность выражается в индивидуализации общественного существования человека и в персонификации общественных связей и реализуется через механизмы либеральных институтов. Нам представляется, что цивилизационное единство экономики, демократического государства и либерального общества имеет в настоящее время значение научной парадигмы. Какими бы ни были велики культурные вершины постмодерна, главные процессы нового общества складываются у его подножия: в сфере формирования общественного сознания и общественных преференций с участием массового индивида, в экономике (с вовлечением массового индивида в общественное производство на уровне финансовых отношений, которые позволя-
ют в максимальной степени включить в экономику свободный выбор), в области государственного строительства и формирования общественных институтов на принципах самодеятельного участия населения.
Ключевые слова: постмодерн, постиндустриализм, модернизация, глобализация, мегапроекты, институ-ционализация, оптимизация управления, транзитивность, системное развитие.
V. V. ZINCHENKO1*
1 Institute of Higher Education of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine (Kyiv), e-mail [email protected], ORCID 0000-0001-9729-6861
INSTITUTIONAL GLOBALIZATION AS A SYSTEM OF INTEGRATION THE PHENOMENON OF THE POSTMODERN DEVELOPMENT
Purpose. Institutionalism is gaining strength as a dominant point of view on the world. Its philosophical basis is the postulate of the uncertainty of the development, which comes to replace the neoclassical certainty characteristic of industrial society. The postulate of uncertainty is closely connected with the idea of subjectivization and individualization of post-industrial society. All these were very important components of the new paradigm, although they do not exhaust the problem. In the heart of postmodernism is a mass identity as a spiritual substance, while the more recently mass of people to realize themselves as natural and social beings. Person has absolute freedom in the acceptance and rejection of culture and civilization; it is pluralistic in their actions and in their consciousness. It is the subject of history and it should be creative, fluent mastering all the achievements of culture. Methodology. The dialogue system of the Postmodern, which is the basis of human communication with another person, human with society is a model of convergent formation of the world community and world economy. The same model of rationalism and adequate industrial society is a monologue, which is easily builds a bridge to violence, even if it is carried out in the name of the man behind him and the pathos of the exaltation of man as the bearer of unlimited creation possibilities. However, it is very important not just to modify rationalism, and to understand the origins of civilization. Scientific novelty. The postmodern era begins is not easy. Modern defending, using all their reserves: public thirst for justice, the priority of rationality (at least in the economy), monologist public agencies and politicians in contrast to the dialogic postmodern imperative modality in the spiritual existence of man instead the freedom. Finally, the world of the story is set a trap - the anthropological paradigm of the globalization ideology formation. In this paradigm, people see materialistic rational measure of space and society building, i.e. the natural and social being, not a spiritual person. All this was evident in the course of transformation in Ukraine. Its main weakness is obvious. This narrows the field of mass participation in the market or by the adopted symbolism, the field of subjectivity. The population is invited to wait and endure, i.e. plays the role of the object of political and economic manipulation. Even more unacceptable monopolization of subjectivity government, for which everything is regarded as a subject of state regulation. Conclusions. For civilization of cardinal feature is the treatment of the person as the subject of history. The need for the development of civilization to increase the degree of subjectivity in an economy where people can express themselves freely and responsibly through a system of private property relations: economic entity is the subject of property. Policy enhancing the role of human rights and the development of the principle of subjectivity means deepening the democratic foundations of the state structure. In the social sphere the subjectivity is expressed in the individualization of the social existence of man and the personification of public relations and it is implemented through the mechanisms of liberal institutions. It seems that the civilizational unity of the economy, democratic state and liberal society has the value of a scientific paradigm. Whatever the great cultural peaks of the postmodern, the main processes of a new society formed at its foot: in the area of formation of public consciousness and public preferences with the mass participation of the individual in the economy (involving the mass of the individual in social production on the level of financial relations, which allow the maximum extent possible to include in the economy of free choice), in the field of statebuilding and the formation of social institutions on the principles of Amateur participation.
Key words: postmodern, post-industrialism, modernization, globalization, megaprojects, institutionalization, management optimization, transitivity system development.
REFERENCES
1. Aktualnye voprosy globalizatsii. Kruglyy stol [Current issues of globalization. Round table]. Mirovaya ekonomika i mezhdunarodnye otnosheniya - World economy and international relations, 1999, no. 4, pp. 3752.
2. Aktualnye voprosy globalizatsii. Kruglyy stol [Topical issues of globalization. Roundtable]. Mirovaya ekonomika i mezhdunarodnye otnosheniya - World economy and international relations, 1999, no. 5, pp. 4157.
3. Bzhezinskiy Z. Vybor. Globalnoye gospodstvo ili globalnoye liderstvo [Choice. Global domination or global leadership]. Moscow, Mezhdunarodnye otnosheniya Publ., 2004. 288 p.
4. Brok D. Ekonomika i gosudarstvo v epokhu globalizatsii. Ot natsionalnykh ekonomik k globalizirovannomu mirovomu khozyaystvu [The economy and the State in the era of globalization. From national economies to a globalized world economy]. Politekonomist- Political economist, 1997, no. 3-4, pp. 27-34.
5. Burkkhardt Ya. Kultura Italii v epokhu Vozrozhdeniya: Opyt [The culture of Italy in the Renaissance: Experience]. Moscow, Intrada Publ., 2001. 543 p.
6. Iosif Brodskiy: tvorchestvo, lichnost, sudba. Itogi trekh konferentsiy [Joseph Brodsky: works, personality, destiny. The results of the three conferences]. Saint-Petersburg, Zhurnal «Zvezda» Publ., 1998. 320 p.
7. Yevstigneeva L. Problema sinteza obshcheekonomicheskoy i institutsionalno-evolyutsionnoy teoriy [The problem of synthesis of General economic and institutional and evolutionary theories]. Voprosy ekonomiki -The Problems of Economics, 1998, no. 8, pp. 97-113.
8. Kravchenko S.A. Sotsiologiya moderna i postmoderna v dinamicheski menyayushchemsya mire [Sociology of modernity and postmodernity in a dynamically changing world]. Moscow, MGIMO-Universitet Publ., 2007. 264 p.
9. Martin G.-P., Shumann Kh. Zapadnya globalizatsii. Ataka na protsvetaniye i demokratiyu [The trap of globalization. Attack on prosperity and democracy]. Moscow, Alpina Publ., 2001. 335 p.
10. Neklessa A. Konets tsivilizatsii, ili Konflikt istorii? [The end of civilization or Conflict of history?]. Mirovaya ekonomika i mezhdunarodnye otnosheniya - World economy and international relations, 1999, no. 3, pp. 3539.
11. Ogurtsov A.P. Postmodernistskiy obraz cheloveka [The postmodernist human image]. Chelovek - Human, 2001, no. 3, pp. 5-17.
12. Malashenko A., Filatov S. Religiya i globalizatsiya na prostorakh Yevrazii Antologiya [Religion and globalization in Eurasia anthology]. Moscow, Rossiyskaya politicheskaya entsiklopediya, Moskovskiy Tsentr Karnegi Publ., 2009. 344 p.
13. Khillebrand P. Globalizatsiya ekonomiki: posledstviya mezhdunarodnoy konkurentsii territorialnykh usloviy khozyaystvovaniya dlya ekonomicheskoy politiki [Economic globalization: the impact of international competition territorial conditions for economic policy]. Politekonom, 1997, no.3-4, pp. 35-56.
14. Khmil V.V., Khmil T.V. Antropolohichna komponenta pryrody derzhavy [Anthropological component of the nature of the state]. Antropolohichni vymiry filosofskykh doslidzhen - Anthropological measurements of philosophical research, 2015, no. 7, pp. 7-15.
15. Shastitko A. Fridrikh Khayek i neoinstitutsionalizm [Friedrich Hayek and neoinstitutionalism]. Voprosy ekonomiki - The Problems of Economics, 1999, no. 6, pp. 43-53.
16. Exner, A. Losarbeiten Arbeitslos - Globalisierungkritik und die Krise der Arbeitsgesellschaft. Munster, Unrast Verlag Publ., 2005. 284 p.
17. Krugman P. The Return of Depression Economics and the Crisis. New York, W. W. Norton Publ., 2009. 224 р.
18. Lafontaine O. Keine Angst vor der Globalisierung: Wohlstand und Arbeit fur alle. Berlin, Bonn, J. H. W. Dietz Verlag Publ., 2009. 352 p.
19. Naisbitt J. Mind Set!: Eleven Ways to Change the Way You See and Create - the Future. New York, Harper Paperbacks Publ., 2008. 304 p.
20. Stiglitz J. E. Globalization and Its Discontents. New York, W.W.Norton & Company Publ., 2003. 304 р.
21. Zinchenko V. Institutional Aspects of Globalization and Regionalization in the Context of the Transformation of Society. Journal of Social Sciences and Humanities, 2015, vol. 1, no. 4, pp. 415-421.
Стаття рекомендована до публгкацИ д. ф1л. н., проф. В. В. Хмглем (Украгна)
Надшшла до редколеги 23.11.2015 Прийнята до друку 02.12.2015
