CC BY
71
Глобальний виклик нашого часу полягае в переходi вiд iHflycTpianbHOi стади до постiндустрiальноl, тобто штелектуально-шформацшно!'. Перехiд до штелектуально-шформацшно! стади розвитку економiки передбачае прискоре-не зростання не тiльки шдустри iнтелектуально-комп,ютерних технологiй i ко-муткацш, але й галузей, якi забезпечують удосконалення i зростання людсь-кого катталу. Процес переходу до штелектуально-шформацшно! стади передбачае змiну в структурi iнвестицiй, адже збiльшуеться питома вага кашталов-кладень у галузi удосконалення i зростання людського кашталу, тобто освiти та охорони здоров'я за рахунок зменшення капiталовкладень у сферу тради-цiйного матерiального виробництва.
Отже, Укра!ш потрiбно брати приклад iз краш-сусщв, таких як Поль-ща i Угорщина, якi, незважаючи на жорстку конкуренцiю, змогли досягнути поставлено! мети: сформувати сприятливi умови для припливу прямих шозем-них швестицш. На нашу думку, для Украши цiлком реально створити приваб-ливий iнвестицiйний клiмат. Для цього потрiбно здiйснити реструктуризацiю дiючих шдприемств, ввести нову технiку та технологи, визначити легальш по-датки, спростити процедуру реестраци пiдприемств з шоземним капiталом та багато iншого. Усе це можливо, тiльки потрiбно докласти певних зусиль. Ук-ра1на повинна втшити у життя положення Угоди про партнерство i ствробгт-ництво з Свропейським Союзом, збiльшити швестицшш ресурси.
Лiтература
1. Богиня Д., Волинський Г. Структурна перебудова економши Украши в умовах глобашзацп та шформатизацп// Економша Укра1ни. - 2003, № 7. - С. 19-28.
2. Богусловський О.В. Мехашзми розв'язання економ1чних суперечностей в пере-хщнш економщ// Формування ринкових вщносин в Укра1т. - 2005, № 2. - С. 20-25.
3. Рожкова Г.С. Реструкгуризащя економши Укра1ни в умовах трансформацшних процеав сучасного свпу// Вюник м1жнародних вщносин. - К.: КНУ. - 2001, вип. 19. - С. 40-41.
4. Осика С., П'ятницький В. Св1това оргашзащя торпвлг Пщручник. - 2-е вид. пе-рероб. i доп. - К.: К.1.С., 2004. - 509 с.
5. УкраТна: Поступ у ХХ1 ст. - стратегия економ1чного та сощального розвитку на 2000-04 рр. 23 лютого 2000 р. № 11. www.infokes.com.
УДК 331.101.6 Доц. С. Т. Дуда, канд. екон. наук;
студ. А.1. Винницький - Львiвська КА
СУЧАСН1 П1ДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ПРОДУКТИВНОСТ1 ПРАЦ1
Дослщжуеться cyTHicTb показника продуктивнiсть працi, розглядаються pi3HO-маштш пiдходи до визначення ïï 3MiCTy та ochobhï фактори, що впливають на дану категор^. Дослiджyються пiдходи до вивчення продуктивное^ працi як одного з найголовшших показникiв ефективностi працi у сучасних умовах.
Doc. S.T. Duda; stud. A.I. Vinnitskiy - Commercial Academy of L 'viv Modern Methods of Approaches to the Study of Concept of Labour Productivity
The essence of labour productive indicator are investigated, different methods of approach as to the definition of its contest and main factor that influence this category are examined. Methods of approach to the labour study productivity as one of the most important indicators of the labour effectiveness in modern conditions are investigated.
У вс часи економiсти рiзних поглядiв, шкiл i напрямiв визнавали, що праця е одним iз найголовшших факторiв економiчного розвитку. Недвознач-но на це натякають бiблiйнi слова: "У пот лиця твого будеш !сти свiй хлiбм. Носiем, персошфжатором працi е людина, вона - суб'ект господарства, репрезентант трудового потенщалу держави i наци. У цьому контекст при з'ясу-ванш економiчних проблем, стану i перспектив економiчного зростання особливого значення набувае анашз продуктивностi трудового потенцiалу, який, хоч i привертае увагу щораз бiльшого числа економiстiв, не мае дос однозначного пiдходу до розрахунку. Отже сама спроба такого визначення свщчить про новаторськ пошуки в економiчнiй науцi, яка не задовольняеться традицшним понятiйним апаратом.
В Укра!ш кiлька десятилiть економiчна думка перебувала у полонi iдеологiзованих догм, тому були недосконаш показники розрахунку продук-тивностi трудових ресурсiв, оскiльки вони були прирiвнянi до матерiально-сировинних факторiв виробництва. Пiд впливом яюсних змiн в економiцi, впроваджень наукових досягнень у виробництво, подальшого розвитку на-уково-техшчно! револющ! виникла потреба у пiдходi до нових методiв розрахунку продуктивностi трудових ресурЫв. У результатi почали з'являтися чис-леннi публшаци, присвяченi продуктивностi населення i трудових ресурсiв. Це було ознакою поступу економiчно! науки, який, однак, i досi ще обтяже-ний традицiйними стереотипами мислення.
Висока продуктившсть - головна якiсна ознака ефективно! системи господарювання ринкового типу, в якш вiльний рух кашталу i робочо! сили сприяе розширенню мiсткостi товарного ринку, ринку пращ та кашталу, а та-кож забезпечуе товаровиробникам нагромадження основного кашталу, нор-мальне вiдтворення залучено! до економiчно! дiяльностi робочо! сили, ство-рення iнвестицiйних та iнновацiйних фондiв, а також вирiшення iнших на-гальних соцiально-економiчних проблем.
У сучасних наукових дослщженнях категорiя продуктивностi набувае прюритетного значення, оскiльки в штегрованому виглядi вiдображае резуль-тативнiсть взаемодп усiх агентiв економiчно! системи i е основою для оцiнки И потенцшних можливостей.
Дослiдженню рiзних аспектв проблеми продуктивностi присвяченi науковi пращ авторiв: В. Онiкiенко, С. Бандура, Д. Богиш, О. Сологуб, I. Бон-дар. Тим не менш, новi соцiально-економiчнi умови вимагають виявлення й ощнки реальних можливостей забезпечення продуктивного використання людських ресурсiв, зокрема на регюнальному рiвнi з урахуванням завдань державно! регiонально! економiчно! пол^ики та необхiдностi забезпечення сталого розвитку. Актуальшсть аспектiв означено! проблематики зумовлена посиленням ди глобальних чинникiв з !х суперечливим впливом на сощаль-но-економiчний розвиток кожно! кра!ни, насамперед тих, як трансформують економiчну систему, а тому е залежними вщ зовнiшнiх чинникiв, що можуть дiяти у напрямах, не сприятливих для змщнення й нарощування економiчно-го потенщалу. Виходячи з цього, необхщно виявити обмеження, iснуючi ре-зерви та можливост нарощування потенцiалу продуктивного використання
людських ресурЫв у краш з орiентащею на забезпечення достатньо1 конку-рентоспроможностi нацiональноï економiки та високих TeMniB ïï зростання у найближчiй перспективi [4. ст. 25].
Сформувались методологiчно вщмшт погляди на сутнiсть продуктив-ност та ïï мiсце у ^CTeMi економiчних категорiй, диференцiацiя яких об'ективно зумовлена вiдмiнностями в цiлях дослщження, його рiвнях, а та-кож особливостями авторського бачення iерархiчноï системи взаемозв'язюв мiж соцiально-eкономiчними явищами. Через те виникли й рiзнi шдходи у дослiджeннi проблем продуктивностi, як в узагальненому виглядi можна представити таким чином: перший - продуктившсть розглядаеться як результат взаемоди кашталу, пращ та залучених ресуршв; другий - продуктивнiсть eкономiчноï системи чи будь-яку факторну продуктившсть виокремлюють як похщну вiд продуктивностi пращ у сфeрi матeрiального виробництва; тре-тiй - ототожнення рiзних аспектв суспiльноï продуктивностi з продуктившс-тю працi на тiй пiдставi, що остання вщграе активну роль у суспшьному вщ-творювальному процeсi.
Продуктившсть як невщ'емний атрибут та вихщний принцип ринковоï господарськоï системи формуе вщповщш соцiально-eкономiчнi вимоги до людських ресуршв, якi стосуються, насамперед, результативност працi, ïï вщ-повiдностi суспшьним потребам та трудовим настановам i орiентацiям самого населення. За умови продуктивного використання людських ресурЫв забезпе-чуеться створення нацiонального продукту, достатнього для повного задово-лення матeрiальних та духовних потреб члeнiв суспшьства, а вiдтак рeалiзу-ються передумови, необхщт для соцiально-eкономiчного прогресу у кршт.
В eкономiчнiй науцi ïï господарськш практицi нашоï краïни i за кордоном для характеристики результативност трудовоï дiяльностi людей i ощнки ïï рiвня упродовж багатьох роюв використовувалася катeгорiя "продуктившсть пращ", яка показуе спiввiдношeння кшькост продукцiï, що вироб-ляеться у процес працi, i витрат пращ на ïï виробництво.
Однак при цьому виникають велик складностi як при вимiрюваннi витрат працi, так i при ощнщ ïï матeрiального результату.
По-перше, мае мiсцe дискуЫя про те, якi витрати пращ треба врахову-вати: тiльки безпосередньо зайнятих виробництвом продукцп працiвникiв (так зваш витрати живоï працi) чи також витрати пращ зi створення засобiв виробництва, що використовуються у процес трудовоï дiяльностi (тобто витрати урeчeвлeноï працi). У першому випадку йдеться про витрати робочого часу, а у другому - про вщдачу засобiв виробництва. Проте обидва види витрат пращ можуть мати в межах шдприемства вартюну ощнку.
По-друге, здeбiльшого у публжащях ведуться суперечки про те, чи враховуеться в рiвнi продуктивност iнтeнсивнiсть працi. Дана катeгорiя вщ-бивае напружeнiсть трудовоï дiяльностi як з погляду "щшьносп" завантажен-ня фонду робочого часу, так i з погляду швидкост виконання трудових опе-рацш. Зазначимо одразу, що розходження мiж катeгорiями "iнтeнсивнiсть" i "напружешсть" полягае в тому, що перша мютить у собi яюсний аспект збшь-шення трудових зусиль за одиницю часу. Так, для виконання ряду робгт
просто необхщний високий рiвень iнтенсивностi: як завгодно довга трива-лiсть мало напружено! пращ не приведе т до якого корисного результату, !! змша означае змiну обсягу зусиль, що працiвник вщдае трудовому процесу. При зростанш iнтенсивностi праця стае бшьш напруженою, що потребуе вщ-дачi всiх сил iндивiда. Виршення даного питання з теоретично! точки зору також е досить складним. Однак на практищ можна використовувати показ-ники, що вiдбивають як ту, так й шшу позици. Справдi, сукупнiсть застосову-ваних засобiв виробництва, iснуюча органiзацiя виробництва i працi чiтко визначають об'ективно можливу (потенцшну) продуктивнiсть (!! часто нази-вають продуктивною силою працi). Але конкретний рiвень iнтенсивностi працi може ютотно вiдхиляти фактичний (реальний) обсяг вироблено! про-дукцi! вiд його передбачувано! величини. Природно, що рiзнi управлiнськi рь шення по-рiзному впливають як на продуктивну силу, так i на iнтенсивнiсть працi [1, с.222].
У сучасному економiчному i соцiальному життi суспiльства вщбува-ються змши, якi вимагають нового концептуального шдходу в розумiннi оцiнки результату пращ при збереженш ролi i значення категорi! "продуктив-нiсть пращ".
По-перше, розвинута ринкова економiка орiентуе суспiльне виробниц-тво на задоволення конкретних потреб споживачiв. Це змушуе виробникiв постiйно оновлювати продукцiю, розширювати !! асортимент i полiпшувати яюсть, а для отримання максимального прибутку в результат свое! дiяльнос-т скорочувати затрати працi. До того ж, отримання прибутку шдприемцями залежить вiд того, чи потрiбну для споживачiв продукцiю вони виробляють. Таю умови висувають новi вимоги до ощнки результату працi й зумовлюють необхщшсть використання об,емнiшо!, нiж продуктившсть працi, категорi!, якою, на нашу думку, е ефектившсть працi.
По-друге, сучасна науково-техшчна революцiя забезпечуе розробку i виготовлення рiзноманiтних видiв високояюсно! продукцi!, зростання обсягiв !! виробництва i скорочення витрат працi. Цей багатогранний результат пращ не враховуеться i не ощнюеться повною мiрою категорiею "продуктивнiсть працi", що потребуе використання шшо! категорi!, якою, на наше переконан-ня, може бути "ефектившсть пращ". В умовах сучасно! науково-техшчно! ре-волюцi! зростають кшьюсть i роль працi науковцiв, конструкторiв, робiтникiв та iнженерно-технiчних працiвникiв, яю зайнятi в експериментальному ви-робнищш нових зразкiв технiки, обладнання, товарiв широкого вжитку, що теж розширюе сферу застосування категорi! "ефективнiсть пращ".
По-трете, у сучасному суспiльствi зростають кшьюсть i значення пращ в нематерiальних галузях суспiльного виробництва, результат яко! мае рiз-номаштш конкретнi форми. Оцiнка результативностi трудово! дiяльностi в нематерiальнiй сферi суспшьного виробництва може бути здiйснена, як ми вважаемо, на основi категори "ефективнiсть працi"
В Укра!нi в останш роки великого поширення набула тенденщя до зменшення витратомiсткостi виробництва в щлому в Укра!нi, а по основних галузях виробництва цей показник в останш роки тшьки зростае, тшьки у
2003 р. була незначна тенденщя до стабшзаци цього показника. У галузях торгiвлi витратомiсткiсть продукци в останнi роки pi3KO зменшилася. Це призвело до рiзкого росту прибутковостi шдприемств торпвль Найгiрша си-туацiя е у сшьському господарствi тому що даний показник мае тенденщю до зростання i е вже бiльшими за одиницю. Це призвело до збитковост дано! га-лузi господарства.
Табл. Показники витрат на 1 грн. товарообнгу в УкраШу 2000-04 рр., грн.
Галузi о (N m Ввдхилення (+;- )
о о о 0 О 0 о 0 о 0 2001 2002 2003 2004
(N (N (N (N (N до 2000 до 2000 до 2000 до 2000
Загальна по галузях 0,98 0,95 0,94 0,91 0,9 -0,03 -0,04 -0,07 -0,08
Промисловшть 0,97 0,96 0,96 0,96 0,95 -0,01 -0,01 -0,01 -0,02
Сiльське господарство 0,98 0,97 1,03 1,03 1,03 -0,01 0,05 0,05 0,05
Оптова i роздрiбна торгiвля 1,14 0,84 0,86 0,65 0,65 -0,3 -0,28 -0,49 -0,49
У Радi з вивчення продуктивних сил Украши НАН Украши розгорну-то науковi дослщження з проблем продуктивного використання земельних, люових, водних, мiнерально-сировинних та людських ресурсiв у контекстi за-гальноекономiчних проблем трансформаци нащонально!' економiки та забез-печення усталеного соцiально-економiчного розвитку Украши та li регiонiв. Не викликае сумшву, що досягнення тако!' траектори розвитку передбачае, насамперед, високу продуктившсть працi та вiдповiдну !й систему зайнятостi населення з досконалими територiально-галузевими пропорцiями розподiлу робочо!' сили, ii високою мобiльнiстю та широким вибором альтернативних варiантiв працевлаштування населення. Щодо основного - людського ресурсу, то рiвень продуктивностi його використання значною мiрою обумовлений дiевiстю механiзму регулювання зайнятостi населення, його гнучюстю на змiну кiлькiсно-якiсного сшввщношення попиту i пропозици на ринку пращ та здатшстю забезпечувати потреби трудоактивного населення у продуктивних робочих мюцях розгалужено!' сфери прикладання працi.
Загальний рiвень соцiально-економiчного розвитку територи (ощню-ваний за показниками валово!' додано!' вартостi на душу населення, структурою господарського комплексу, рiвнем безробгття за методологiею МОП, об-сягами iнвестицii на душу населення та ш.) визначае потенщал продуктивно!' зайнятостi населення, який може бути реалiзований чи нереалiзований залеж-но вiд дiевостi соцiально-економiчноi полггики, що проводиться, у тому чи^ й полiтики зайнятостi населення.
Таким чином, узагальнюючи оцiнку реальних можливостей форму-вання продуктивно!' зайнятостi в Укра'ш, можна зробити висновки стосовно того, що продуктивны зайнятостi населення вщповщатимуть такi зрушення:
• повна вщповщтсть змiн у територiальних i галузевих пропорцiях зайнятост! населення прогресивним напрямам структурно!' трансформаци економжи -зростання р1вня зайнятост у наукоемних та експортоспроможних галузях промисловост!, сощальнш шфраструктур^ споживчому сектор1 економ1ки;
• зростання обсяпв вившьнення робочо!' сили з галузей економжи, яке оптимь зуе структуры характеристики зайнятост! i поеднуеться з розширенням мож-
ливостей працевлаштування на основ1 створення нових робочих мюць у пер-спективних високоприбуткових сферах господарювання, в тому числ1 малому й середньому тдприемницга;
• дом1нування напрям1в i заход1в активно! пол1тики зайнятост над пасивною, що знаходить свое конкретне втшення у створены нових ефективних робочих мюць, зростанш обсяпв професшно!' тдготовки та переподготовки кад-р1в, тдвищенш ефективност оргатзаци громадських робгт тощо;
• яшсш зрушення в шфраструктурному (шформащйному, оргатзацшному, техшчному) забезпеченш сфери працевлаштування населення, внаслвдок чо-го скорочуеться термш пошуку роботи, середнш термш перебування у стату-ti безроб1тного, зменшуються обсяги застшного безробгття;
• зростання продуктивности пращ в галузях економ1ки внаслвдок оновлення техтко-технолопчно!" бази виробництва, скорочення прямих втрат робочого часу та його непродуктивного використання, оитимiзацii чисельност зайня-тих, зростання штенсивност пращ;
• ютотне скорочення обсяпв прихованого безробгття та нерегламентовано! зайнятосп населення внаслвдок активного сприяння самостшнш зайнятосп населення, збшьшення обсяпв переп1дготовки робочо! сили з ор1ентац1ею на потреби ринку пращ та перспективи модертзацл економ1чно! системи;
• загальне тдвищення продуктивност територ1ально-галузево1 системи зайня-тост населення мае супроводжуватись адекватним зростанням реально! за-роб1тно! плати в галузях економ1ки, ii наближенням до потреб розширеного ввдтворення робочо! сили, полшшення структури доход1в населення;
• формування i закр1плення основ продуктивно! зайнятосп населення мае зу-мовити прирют валово! додано! вартостi у розрахунку на одного зайнятого, а у юнцевому пiдсумку - сприяти зростанню продуктивност усiеi економiчноi системи [4. ст. 29].
Лгтература
1. Богиня Д.П. Основи економши пращ: Навч. поабник. - К.: Значно - Прес, 2000. -
С. 313.
2. Мазарак1 А.А. та ш. Економша торгового иiдириемства: Пщручник для вуз1в. - К.: Хрещатик, 1999. - 800 с.
3. Тимош 1.М. Економша пращ: Навч. поабник. - Тернотль: Астон, 2001. - 347 с.
4. Заяць Т.В. Продуктивнють людських ресурав Украши та регюнальш можливост ii забезиечення// Украiна: аспекти пращ - 2004, № 3. - С. 115.
5. Д1есперов А.В. Продуктивност пращ в сшьському господарст// Економша АПК. - 2002, № 11. - С. 132.
6. Яковлев Р. Динамика производительности труда и заработной платы в постсоветской России: есть ли взаимосвязь// Укра'жа: аспекти пращ. - 2004, № 4. - С. 125.
УДК 658.589 Доц. М.К. Колкник, канд. екон. наук;
студ. Н.О. Зинюк - НУ "Львiвська полтехтка"
ЛЕГАЛ1ЗАЦ1Я ДОХОД1В, ОТРИМАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ, I МЕТОДИ БОРОТЬБИ З НЕЮ НА СВ1ТОВОМУ
Ф1НАНСОВОМУ РИНКУ
Дослщжуеться мехашзм легал1зацп доход1в, отриманих злочинним шляхом та етапи його здшснення; подано перел1к основних оргашзацш для боротьби з "ввдми-ванням" грошей на св1товому фшансовому ринку та розглянуто завдання укра!нського органу фшансово! розввдки; наведено методи боротьби з легал1защею доход1в 1 за-пропоновано заходи щодо нейтрал1зацп загроз фшансово-кредитнш безпещ.
