CC BY
1
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 2 (34), 2022
УДК 34 (091) 1ван Терлюк
Нацюнальний унiверситет "Львiвська полтехшка", доктор юридичних наук, доцент, доцент кафедри теорп права та конституцюнатзму
Навчально-наукового iнституту права, психологи та шновацшно! освiти i.terlyuk2406@gmail.com
ФЕНОМЕН НАЦ11 I НАЦ1ОГЕНЕЗУ В КОНТЕКСТ1 (НАЦЮНАЛЬНОГО) ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ
http://doi.org/10.23939/law2022.34.013
© Терлюк I., 2022
Висв^лено питання феномену нацп, зокрема панiвнi в сучаснiй юридичнш науцi дефшщп вказаного поняття. Висловлено думку, що вони зводяться до декшькох найбiльш поширених його значень: як тотожне поняттю населення держави; як етносо-щальноТ спiльноти, що характеризуется нерозривною eднiстю соцiально-економiчних i культурних властивостей; як усiх громадян держави, незалежно вiд 1х (нацюнального чи сощального) походження, мови та/чи релтТ.
Наголошено, що попри умовшсть подiлу нац1й на полiтичнi та етшчш, такий пiдхiд -яскраве вщображення нацiоrенезу будь-якого народу, себто кторичного процесу його еволюцп як етносу, який, на вщмшу вщ етногенезу, тiсно пов'язуеться з пол^ичним са-моусвiдомленням цього народу. Поняття "нащогенез" спiввiднесене з поняттями "нащональне державотворення" та "нацiональна державнiсть". Останню, зокрема, визначено як вторично мшливий, проте завжди комплексний процес формування сус-пiльних iнституцiй, що сшвставний (i в iсторичнiй ретроспективi паралельний) з на-цiоrенезом.
Акцентовано, що безпосередшм i найб1льш зовшшньо поманим виявом нащогене-зу е явища нащональноТ самосвiдомостi (самоусвiдомлення), нащональноТ iдентичностi та нащональноТ свiдомостi. Пiдкреслено, що в основ! самосвiдомостi нацп е нацiональна iдентичнiсть (нац1ональна самощентифжащя), своерщне суб'ективне вiдчуття тото-жностi нащональноТ спiльноти. Наголошено, що нацiональна iдентичнiсть сутнiсно -багатовимiрна субстанцiя, яку не можна звести до одного знаменника. Нащональна щентичшсть не вщмшяе iншi iдентичностi - етнiчну, решгшну, професiйну тощо, а на-впаки, - охоплюе й доповнюе Тх. Обгрунтовано тезу про те, що основною ознакою, яка вiдрiзняе одну нащю вiд шшоТ, е сукупна (колективна) iдентичнiсть.
Ключов1 слова: нащя, нащогенез, нац1ональна самосв1дом1сть, нац1ональна щентичшсть, нащональна свщомкть.
Постановка проблеми. Поди росшсько-украшсько! вiйни, особливо повномасштабного наступу рошян у лютому - березш 2022 р., переконливо показують, що едино прийнятною перспективою украшського державотворення е побудова нащонально! держави - украшсько! Укра!ни. Тому основою нацюнального державотворення мае стати усвщомлення просто! ще!: не iснуе Украши без украiнцiв. Водночас треба розумгги, що будiвництво держави мае бути результатом колективно!
вол^ правильного вибору, ч^кого усвщомлення цивiлiзацiйних настанов, якi ми перед собою ставимо, усвщомлення того, що цi настанови мають бути виробленi усiм украшським суспшьством. Звiсно, вирiшенню цих завдань, зокрема, мало б сприяти глибоке розумшня феномену наци (довко-ла якого не вщухають дебати, що зумовлюються рiзними пiдходами до його трактування), нацюге-незу й сутностi украшського нацiонального державотворення.
Аналiз дослiдження проблеми. Загалом, питання феномену наци - предмет дослщжень багатьох втизняних вчених. З-помiж iсторикiв та полiтологiв найбшьше на слуху iмена Я. Грицака, Г. Касьянова, С. Плохiя, А. Колодш, I. Кресшо1, а з правознавщв - П. Рабiновича, В. Колюника, О. Макаренкова та ш. Зауважимо, що у свiтовiй та в^чизнянш науцi поважну iсторiю мае на-вiть проблема термiнологiчного визначення самого поняття "нащя". Цьому питанню присвятили сво! працi знанi зарубiжнi (Е. Геллнер, К. Гiрц, Е. Гобсбаум, К. Дойч, Е. Ренан, Е. Смщ Е. Шилз, Дж. Фiшмен та iн.) та украшсью (О. Бочковський, Д. Донцов, В. Липинський, С. Рудницький В. Старосольський та ш) дослщники. Iхнiми ( не лише) зусиллями на сьогодш в науцi вироблено десятки дефшщш поняття "нащя" [1, с. 163-203], як бiльше чи менше вщповщають нашому розу-мiнню й сприйняттю цього феномена. До того ж, у мене вже була можливють привернути увагу до проблеми вивчення наци як базово! одиницi сустльно! оргашзаци, висвiтливши пануючi у втиз-нянiй та свiтовiй науковiй думщ пiдходи щодо сутностi цього поняття, його змюту й обсягу, часу появи, взаемозв'язку з поняттями "етнос" i "народ" тощо [2, с. 48-53].
1х повторювати не потрiбно, можливо десь доповнити, а тому основна мета статт - виокрем-лення панiвних у сучаснiй юридичнш науцi дефiнiцiй поняття "нацiя", висловлення власного став-лення до понять пол^ично! та етшчно1 наци та, головно, формулювання основних критерпв й скла-дових нацiогенезу як багатоаспектного юторичного процесу еволюци народу та його державносп.
Виклад основного матерiалу. Нагадаемо, що класична соцiологiя розглядае нащю як спшь-ноту, найважлившу та найбiльш складну й довершену, з породжених цивiлiзованим життям [3, с. 300]. Погоджуемось iз тим, що у найбшьш загальному визначенш нацiя - це така людська спiльнота, що iсторично склалася в процес формування спiльностi за такими ознаками, як територiя, економiчнi зв'язки, лтературна мова, певнi особливостi культури i менталiтету [4]. Якщо мати на увазi остан-нiй аспект, то доволi цiкавим видаеться погляд на нащю втизняного вченого О. Рудакевича. За ним, нацiею е шщо iнше як "спосiб самооргашзацп етшчно1 спiльноти, який пов'язуеться з форму-ванням пол^ично1 сфери життедiяльностi людей". Нацiя - соцiобiологiчний оргашзм, що виникае й розвиваеться, поеднуючи етнiчну та полiтичну самоорганiзацiю людей на певнш територи планети [5]. 1ншими словами, за нацiю вчений приймае особливу етшчну спiльноту, що виникае й ево-люцiонуе внаслщок органiчного поеднання бiологiчних i сощальних способiв самооргашзацп.
Панiвнi в сучаснш юридичнiй лiтературi численнi дефшщи поняття наци зводяться до декшь-кох найбшьш поширених И значень.
Так, проф. П. Рабшович схиляеться до думки щодо перспектив такого розумшня наци, що "майже тотожне поняттю населення держави" [6, с. 10]. 1нший укра1нський правознавець В. Колюник, висвiтлюючи основнi пiдходи щодо поширеного в юридичнiй лiтературi розумiння значення поняття "нацл"', зупиняеться, зокрема, на одному з них, яке взагалi зводить його до три-вiального позначення держави практично без будь-яких застережень [7, с. 36].
Зауважимо, що такий шдхщ, загалом, корелюеться з пашвним у мiжнародному правi розумш-ням поняття "народ" у значенш "нацiя". Однак у цьому випадку йдеться не про будь-який народ, а лише про такий, що мае власну державнють, сувереннють ^ головне, - полiтичну еднють, а вiдтак може виступати як самодостатнш суб'ект зовнiшнiх стосункiв [8, с. 347].
Та все ж, найбшьш поширеним, на обгрунтовану думку В. Колюника, е визначення наци як етносощально1 (або ж нащонально-етшчно1) спшьноти в межах певно1 держави. Приблизно так
визначае нащю правознавець О. Макаренков, для якого "нащя - це етносощальна спшьнота, яка ха-рактеризуеться нерозривною еднiстю соцiально-економiчних i культурних властивостей" [9, с. 19].
Ще один, не менш поширений серед юристiв, погляд на нащю зводиться до розумшня 1! як сукупност усiх осiб певно! нацiонально-етнiчноi приналежностi (з тих, хто усвщомлюе свое по-ходження) на всш планетi, незалежно вiд громадянства та мiсця перебування (йдеться про титульну нащю в сво!й кра!ш, i дiаспору в iнших державах, i про окремих представникiв нащонально-етнiчноi спiльноти, незалежно вiд кра!ни проживания i громадянства).
Загалом, найбшьш визнаним серед правознавцiв вважаеться шдхщ, за яким сучасну нацiю складають усi громадяни держави, незалежно вщ 1х походження, мови чи релт! [7, с. 35].
Фактично перелiченi В. Колiсником значення поняття наци у правознавсга вкладаються у рамки вщомо! в полiтологii типологii нацш. Якщо в останньому випадку йдеться про т. зв. полгтич-ну нацгю, то попередш трактування наци е в основi И шшо! класично! концепцii - т. зв. етшчно! нацИ (етнонаци або за влучним визначенням В. Тимченка, етно-домгнантног нацИ, оскiльки в кож-шй такiй нацii е один домшантний етнос [10, с. 25]).
Коли йдеться про концепци полiтичноi та етшчно! нацiй, то, висловимо таю мiркування. По-перше, типологiя нацiй усебiчно розроблена у свiтовiй та втизнянш науковiй думцi. 1х деталь-ний огляд в украшськш iсторiографii здшснено, зокрема, в численних працях юторика Г. Касьянова [11], полiтичного фшософа А. Колодiй [12, с. 12-25] та ш. вчених [13, с. 42-48].
У зарубiжнiй науцi у цьому сенс - прiоритет за британським вченим Е. См^ом [14].
По-друге, треба зважати на те, що такий подiл е тшьки одним iз багатьох у типологп нацiй (досить згадати про подш нацiй на "iсторичнi" та "неюторичш" (за Г. Гегелем), старi й новi (за Г. Сетон-Вотсоном) та ш.).
По-трете, головнi засади типологп пол^ичних та етнiчних нацiй були сформульоваш ще на початку минулого столiття нiмецьким iсториком i фшософом Ф. Майнеке для позначення юторично! основи, на якiй нацiя виникае, та визначення способу i чинниюв, що впливають на и формування.
По-четверте, погоджуемося з тими дослщниками, як! стверджують, що немае сенсу протиставляти т. зв. етнiчне i полiтичне розумшня нацii, що подш нацш на етшчш та пол^ичш мае умовне спяму-вання [15, с. 31-33], бо, очевидно, цшком умовним треба вважати формування етшчно! нацii зусил-лями переважно культурних ел!т (за Ф. Майнеке - культурна нащя) на моноетшчнш основ!, а поль тично! - зусиллями переважно пол^ичних елiт на полiетнiчнiй основ!.
Насамперед тому, що будь-яка нащя формуеться через процес, який американський вчений Дж. Ротшильд назвав полгтизацгею еттчностг. А "стати полггизованою", себто увшти у суперництво за владу та вплив на пол! державно! оргашзаци, мае можливють "будь-яка етшчшсть", котра дома-гаеться статусу наци [16, с. 277, 278].
Також, гадаемо, мае ращю Е. Смщ коли вважае, що будь-яка нащя виникае на основ! певного етшчного ядра, себто - культурних здобутюв конкретного етносу [17, с. 47-51], а культура в сво!й основ! завжди була ! е нащональною. Безнащонально! або штернащонально! культури не бувае, бо "не бувае культури без коршня ! без генетично! лшп, а вони завжди мають нащональне обличчя" [18, с. 8].
Вщтак у процес! формування наци, нав!ть у пол!етшчному сустльсга, пол!тичш ел!ти мали бути нолями культури певного етносу. I ця культура, зазвичай, стае основою для консолщацп ус!е! наци, незалежно вщ етшчного походження. Так само нащональна культура державотворчо! (або т. зв. титульно!) наци мае визнаватися ус!ма шшими нащональностями створено! нею держави ядром нащонально! державност ще! наци.
I в одному, ! другому випадках у бшьшш чи меншш м!р! мае мюце проблема нацгональних меншин. Вважаемо, що вона мае виршуватися вщповщно до загальноприйнято! европейсько! практики - представники ус!х нащональних меншин мають невщ'емш права з розвитку свое! само-бутносп, мови, ютори та культури, проте щ об'ективно юнуюч! фактори, не можуть ставити тд сумшв саму сутшсть нащонально! державност державотворчо! наци.
Та все ж, повтстю вщкидати усталений подiл надiй на етшчш та полiтичнi не доцшьно, оскiльки вiн опосередковано е основою тзнання iнших, пов'язаних iз нащею, важливих явищ та процесiв.
По-перше, такий подш в узагальненiй формi вiдбивае певнi несхожостi в поглядi на саме поняття "нащя", що властивi для народiв захщноевропейських кра1н (т. зв. полгтичний тдхгд) та кра1н Схщно! Свропи або колишнього СРСР (етмчний тдх1д) [12, с. 18], та, головно, - вщображае два основш шляхи (модел^ нацгогенезу. Щд останнiм розумiемо юторичний процес еволюцп народу як етносу, який, на вщмшу вiд етногенезу, тюно пов'язуеться з його (народу - I. Т.) полгтичним самоусвщомленням.
А, по-друге, незалежно вщ прихильност до одше! чи шшо! парадигми дослщження, погляди учених на проблему нащотворення збiгаються у певних аспектах, взаемодоповнюючи один одного. Зокрема ус дослщники феномену наци сходяться на тому, що мова про нащю може йти лише за умови наявност трьох И складових - нащонального самоусвiдомлення (або самосвiдомостi), нащо-нально1 iдентичностi та нащонально! свщомосп.
У сучаснiй науцi проблема сшввщношення зазначених понять поставлена досить давно [19, с. 22-27], хоча дос повшстю не вирiшена. Вiдомо, що щ категорп треба розглядати у контекст нацiогенезу, i не треба трактувати як синошми. Так, поняття "нацiональна свiдомiсть", порiвняно з поняттям "нацiональна самосвiдомiсть", охоплюе бiльш широк реалп. А поняття "нацiональна щентичнють" - центральний елемент останньо1. Мислимо, що в основi побудови наци iз перелiче-них понять е концепт нацгонального самоусвгдомлення, який вважають першорядною умовою по-стання наци. Саме на цю обставину звертають увагу авторитеты захщш вченi.
Так, Д. Армстронг, для якого нащя - вщгалуження, що нерозривно пов'язане з феноменом етшчносп, у пращ "Наци до нацiоналiзму" (1982) на основi аналiзу великого обсягу юторично! шформацп - питань впливу релт! на захiднi та схiднi суспшьства, ролi мiста в державi та мюця ре-тгп в процеш формування i розвитку етнiчностi ^зь багатовiковi часовi вiдтинки та рiзноманiтнi культури, - зробив висновок, що говорити про початки етшчносп можна лише вщ часу вiдповiдно-го усвщомлення себе (единою - I. Т.) спшьнотою [20, р. 130].
Так само для конструктивюта Б. Андерсона суть феномену наци як "уявлено1 спшьноти" та-кож полягала в усвiдомленнi себе (такою едшстю - I. Т.). Тобто шд нацiею вiн розумiе те суспшьство, яке саме бачить себе спшьнотою. А "уявна" вона через те, що "представники навiть найменшо1 наци школи не знатимуть бiльшостi зi сво1х спiввiтчизникiв, не зустрiчатимуть i навiть не чутимуть нiчого про них, i все ж в уявi кожного житиме образ !х спiвпричетностi" [21, с. 21, 22].
А В. Коннор взагалi вважае, що нащя - це етшчна група людей, що самоусвщомлюе свою iндивiдуальнiсть, i допоки И представники не усвщомлять свою унiкальнiсть, вона так i залишиться етнiчною групою, а не нащею [22, р. 45]. У свош шшш пращ, що перекладена укра1нською, з про-мовистою назвою: "Коли сформувалась нащя?", дослщник наголошуе на декiлькох тезах, загалом важливих для бачення i наукового розумiння нашо1 проблеми. Вш висловлюе думку, що "нацiона-льна самосвщомють - це явище, притаманне не елiтним групам, а масам; i цi маси, донедавна iзольованi у глибоких сiльських нетрях, нашвписьменш або суцiльно неписьменнi, в плаш само-ототожнення з тiею чи пею групою можна вважати просто шмими". 1ншими словами, нацiональну самосвщомють творять не маси, а елга шляхом писаного слова, "дуже часто поняття наци, притаманне елт, не можна приписувати масам" [23, с. 535].
Зазначимо, що нацгональна самосвгдомгсть як наукова проблема вивчалася багатьма зарубiж-ними та втизняними науковцями [24]. Вони розрiзняють поняття етнiчноl самосвiдомостi i нащо-нально1 самосвiдомостi, хоча попри вiдомi вiдмiнностi мiж етносом i нащею, в "структурi як етнiч-но!, так i нацiональноl самосвiдомостi процеси самопiзнання, само осмислення, самоусвiдомлення i самовизначення нерозривно поеднанi"; вважають, що людсью спiльноти постiйно перебувають у сташ колективного самоусвiдомлення, яке пов'язане зi змiною соцiально-економiчноl чи культурно-iсторичноl ситуацil, через що колективна самосвщомють народу в рiзнi перюди фокусуеться навколо панiвних для того часу щей та щнностей, яю мають власнi суспiльно-iсторичний тип та специфшу
[25, с. 51]; переконаш, що, якщо формування етшчно! самосвщомост завершуе процес становлення етносу, то нацюнальна самосвiдомiсть у певному сенс лише розпочинае процес становлення наци. Адже з'являеться в результат дп рiзновекторних процесiв у суспшьсга певно! юторично! доби -пол^ичних, економiчних та соцiальних процесiв, i загалом визначаеться як усвiдомлення людиною свое! належност до певно! нацюнально! спiльноти. Тобто узагальнено нацiональна самосвщомють трактуеться як здатнiсть людини щентифшувати свое "Я" (себе - I. Т.) iз конкретною спiльнiстю "Ми" [24], шшими словами - шдивщуальну свiдомiсть iз колективною.
Мiж шшим, американський вчений Е. Шилз стан колективно! самосвiдомостi ототожнюе з нацгональшстю, i вважае, що з самого факту юнування останньо!, виникае нацгоналгзм [26].
Та все ж, для осягнення феномену наци найбшьш перспективним вважаеться звернення до одше! з визначальних ознак нацюнально! самосвщомост, И мотивацiйно-смислового "ядра" -нацгональног гдентичностг, концепту, який у найбшьш широкому розумшш можна визначити як сукупнють щнностей, що притаманнi певнш надiональнiй спiльнотi. Проведенi укра!нською дослщни-цею С. Бойко дослiдження свщчать, що в структурi таких щнностей велику роль вдаграе т. зв. аксь ологiчна складова, яка репрезентуеться у фориi думок, поглядiв, образiв, переконань, установок i т. ш, в яких вiдображенi уявлення про бажане, належне, справедливе, суспiльний щеал, суспiльнi цiлi та засоби !х досягнення, а також функцп членiв нацюнально! спiльноти [25, с. 52]. Подати цi цiнностi - означае почуватися приналежним до наци й вщчувати еднiсть з усiею спшьнотою. А не подiляти, навпаки, означае щентифшувати себе з iншою нащональною спiльнотою.
У сучасному глобалiзованому свт концепт нацюнально! iдентичностi набувае значення засадничого способу людського буття. Пщтвердження цього - вiдстоювання народами щнностей власно! iдентичностi, винесення питання нацюнально! щентичност на переднi плани св^ово! сус-пiльно-полiтично! та науково! думки. Численш працi теоретичного й прикладного спямування авторства представникiв захiдного суспшьствознавства i вiтчизняних дослiдникiв [27, с. 370-373] засвщчують, по-перше, комплекснiсть i широту дискурсу iдентичностi, а по-друге, - переважне до-мiнування нацюцентричного пiдходу, згiдно з яким нацюнальна щентичнють розглядаеться у контекст нацiогенезу.
Як приклад назвемо двi концепцi! нацiонально! iдентичностi вiд представниюв зах1дно! гума-нiтаристики, якi е найближчими для нас - це погляди на проблему вщомих дослщниць Лi! Гр1нфелд зi США та Монтсеррат Йбернау з Iспанi!.
Так, для американки Л. Гршфелд, нацюнальна щентичнють полягае у приналежностi до "народу", найважлившою ознакою якого е його визнання нащею. Вона вид^е п'ять ключових ознак нацюнально! щентичност, що охоплюють: людськi переконання, шшими словами, нащя е доти, допоки !! члени в один одному бачать стввтизниюв i прагнуть продовжувати спiльне спiвiсну-вання); спшьне iсторичне минуле й уявлення про спшьне майбутне; спiльнi дi!; постшне проживан-ня в однiй кра!ш; сп1льн1 загальнонародна культура i "нащональний характер" [28, с. 692; 697-699]. А для каталонки М. Йбернау (автономна область 1спанп, чие населення прагне до державно! неза-лежносп - I. Т.), нацiональна щентичнють - це, передовсiм, атрибутивнiсть, "колективне вiдчуття, що спираеться на вiру в приналежнiсть до однiе! наци i в спiльнiсть бiльшостi атрибупв, якi роб-лять !! вщмшною вiд iнших нацiй". Учена переконана, що нацюнальна щентичнють складаеться з низки атрибутв, якi притаманнi ушм тим, хто належить до конкретно! наци. Вона визначае п'ять вимiрiв щентичност нацi! як групи людей, як1 усвгдомлюють, що вони формують стльноту, мають культуру, стльне минуле г "стльний проект на майбутне " (видшення наше - I. Т.) - психо-лопчний, культурний, територiальний, iсторичний i полiтичний [29, с. 20-38].
Попри важливють для визначення розумiння нацi! категорiй самосвщомост та iдентичностi, стрижнем будь-яко! наци й мiрилом !! стiйкостi, уважаеться нацгональна свгдомгсть.
Поняття "нацiональна свщомють" також досить повно розроблене як у втизнянш, так i зару-бiжнiй суспiльствознавчiй науцi. Показовим вважаемо погляд на проблему, висловлений у низщ праць укра!нсько! професорки I. Кресшо! [30, с. 12-19; 394].
Дослщниця трактуе нацюнальну свщомють як складну модершзовану систему "духовних фе-номешв та !хшх утворень, як! сформувалися в ход! юторичного розвитку наци, й вщбивають визна-чальш засади !! буття та розвою"; виводить три р!вш нацюнально! свщомосп: буденний, теоретич-ний ! державно-пол!тичний. Буденна свщомють, що охоплюе вщносно стшю й динам!чш складов! -звича!, ментальш прюритети ! настанови, скороминуч! потреби, штереси й настро! тощо, на думку учено!, - своерщне "решето", кр!зь яке тсля певного перюду просдавання вщходить усе несуттеве, а залишаеться те, що вагоме для нащ!".
Розумшня I. Кресшою теоретичного р!вня нацюнально! свщомост як "науково обгрунтованих чи мистецько осмислених щей, концепцш, програм, св!тоглядних ор!ентацш, що характеризують ¡нтелектуальну потению наци та !! споабшсть на основ! рефлекав до само опанування ! самостверджен-ня" [30, с. 13], суголосне з твердженням В. Жмира, для якого також "нацюнальна свщомють витшае з традицш мистецтва, забобошв, мораш, релт!, згодом ! пол!тико-державно! самовизначеност!, яка грунтуеться на теори наци ! нацюнально! держави" [31, с. 145].
Дослщниця переконана, що "теоретичний р!вень нацюнально! свщомосп вбирае в себе т здо-бутки, як! необхщш для щейного забезпечення сощального, економ!чного, культурного розвитку нащ!" [30, с. 13, 14]. 1ншими словами, саме на теоретичному р!вш нацюнально! свщомосп кон-центруються штелектуальш здобутки наци у форм! щей, програм, учень, концепцш тощо. Вони вщображають штереси наци у сфер! полпики, держави, права, а вщтак - обгрунтовуеться низка таких важливих для нацюнального усвщомлення речей як нацюнальна гдея, нацгональна гдеологгя, нацгональний гнтерес, нацгональний гдеал ! т. ш.
Останнш, державно-полпичний р!вень нацюнально! свщомосп - емшричний. Вш охоплюе реальну практику д!яльност наци !з забезпечення адекватних до нацюнально! сутност умов юну-вання. I. Кресша справедливо робить !з цього приводу кшька застережень: по-перше, у кожнш наци така д!яльшсть залежить вщ суб'ективного фактору, тобто ступеня усвщомлення полпичною ель тою нащональних штерешв; по-друге, у кожнш наци цей р!вень розвинений вщповщно до особли-востей !! юторичного шляху, стад!! нацюнального процесу, специф!чних умов державотворення, полпично! системи, ступеня розвитку громадянського суспшьства тощо [30, с. 12-14].
Ми повшстю приймаемо висновок дослщнищ про те, що саме на теоретичному ! державно-полпичному р!внях концентруються полпичш штереси та щнносп наци - категори, як! визначають загальний р!вень !! нацюнально! свщомосп.
Висновки. По-перше, у св!товш та в!тчизняшй наущ вироблено десятки дефшщш поняття наци, однак единовизнаного наукового визначення не юнуе. Це - об'ективно, оскшьки з феноменом наци пов'язаш багатогранш функци, як! нормують ! лептим!зують майже ус! прояви сустльного буття людини. Пашвш в сучаснш юридичнш л!тератур! численш дефшщи поняття наци зводяться до декшькох найбшьш поширених його значень: як тотожне поняттю населення держави; як етносощально! спшьноти, що характеризуеться нерозривною едшстю сощально-економ!чних ! культурних властивостей; як ус!х громадян держави, незалежно вщ !х (нацюнального чи сощального) походження, мови та/чи релш!. Вважаемо найбшьш адекватним розумшня наци як народу, що об'еднаний в одну спшьноту на грунт! спшьних громадянських, чи нацюнально-громадянських, цшностей та штерешв й пщнесений запасом державницьких сил, надшений змогою до само-щентифшацп, побудови держави й вщмежування вщ шших нацш державними кордонами, а також -штегрування представниюв шших нацш до складу свое! держави на правах нащональних меншин.
По-друге, попри усю умовшсть под!лу нац!й на пол!тичш та етн!чн!, такий пщхщ - яскраве в!-дображення нацюгенезу народу - !сторичного процесу його еволюцп як етносу, який, на вщмшу в!д етногенезу, т!сно пов'язуеться з пол!тичним самоусв!домленням цього народу. Вважаемо, поняття "нацюгенез" сп!вв!дносним !з поняттями "нац!ональне державотворення" (комплексний, такий, що охоплюе пол!тичш, правотворч!, культурш, пол!тичн!, м!фотворч! (в розум!нн! пол!тичного м!фу), рел!г!йн! тощо чинники, й довготривалого процесу, спрямованого на усвщомлен-
ня/утворення/розбудову народом власно!, себто нацiональноi, держави) та "нацюнальна держав-шсть" (iсторично мiнливий, проте завжди комплексний процес формування суспшьних iнституцiй, спiвставний (i в юторичнш ретроспективi паралельний) з нацiогенезом).
По-трете, нащя iснуe (й формуеться - нащогенез) за умови наявностi трьох li складових -нацiонального самоусвщомлення, нацiональноi iдентичностi та нацiональноi свщомосп.
Оскiльки процес нацiотворення передбачае, насамперед, самоусвщомлення спiльноти як самочинного суб'екта юторн, то можемо стверджувати, що в основi побудови наци е нащональне самоусвiдомлення. Основою самосвщомосп наци вважаемо нацiональну iдентичнiсть (нащональну самоiдентифiкацiю), своерiдне суб'ективне вiдчуття тотожносп нащонально! спiльноти. Нацiональна iдентичнiсть сутшсно - багатовимiрна субстанцiя, така, яку не можна звести до одного знаменника. Це означае, що нацюнальна щентичтсть не вщмГняе iншi щентичносп - етнiчну, релiгiйну, професiйну тощо. А, навпаки, - охоплюе й доповнюе 1'х. 1з великою ймовiрнiстю припускаемо, що головною ознакою, яка вiдрiзняе одну нацiю вiд шшо!, виступае сукупна (колективна) iдентичнiсть. А найбшьш широкi реалн iз вказаних охоплюе поняття "нацiональна свщомють", яке вважаемо виявом певного рiвня розвитку наци.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Жижко С. Нацгя як спшьнота. К. : Днгпро, 2008. 805 с.
2. Терлюк I. Феномен наци у науковому дискурсг: до методологи проблеми гсторичнох спадкоемносп наци та держави // Вгсник Нацюнального унгверситету "Львгвська полггехшка" : зб. наук. пр. № 906. Юридичнг науки. Вип. 20. Львгв : Видавництво Львгвсько! полггехшки, 2018. С. 48-53.
3. Маргтен Ж. Нащя, полгтичне суспгльство держава. Консерватизм. Антологгя. 2-ге вид. / упоряд. О. Проценко, В. Лгсовий. К., 2008. С. 298-308.
4. Нащя. URL : https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F (дата звернення: 20.03.2022).
5. Рудакевич О. М. Нацюнальний принцип: етнополггачна концепцiя наци : монографiя Тернопiль : Вид-во ТНЕУ "Економiчна думка", 2009. 292 с.
6. Рабгнович П. М. Соцгальна сутнгсть держави: нацiонально-етнiчний та наиюнально-полгричний аспекти // Проблеми державотворення i захисту прав людини в Украшг : матер. II регiональноi науково1 конференций Львгв : ЛДУ, 1996. С. 10-13.
7. Колгсник В. П. Нацюнально-етшчш вгдносини в Украшг: теоретичнi засади та конституцiйно-правовi аспекти : монографiя / Харкiвська правозахисна група. Х. : Фолго, 2003. 240 с.
8. Нельга О. В. Укра1нська етносоцюлопя : навч. посгб. Ч. 1. К. : Персонал, 2015. 539 с.
9. Макаренков О. Правовий вимгр концепту "нащя" як когнгтивна основа трансформаци права в умовах вгдкритого суспгльства // Юридична Украша. 2003. Вип. 11. С. 17-23.
10. Тимченко В. Модерний нацюналГзм. Шлях до нового сустльства. К. : Видавець Марко Мельник (ФОП Мельник М. Ю.), 2019. 128 с.
11. Касьянов Г. В. Теори наци та нацгоналГзму. К. : Либгдь, 1999. 351 с.
12. Колодгй А. До питания про сутнгсть, шляхи i стади формування громадян^^" наци в Украшг // Народознавчг зошити. 2004. № 5-6. C. 12-25.
13. Пгдбережник Н. Концептуальнг засади дослвдження проблем етшчносп на наци в контекстг науки державного управлгння // Державне управлгння та мгсцеве самоврядування. 2018. Вип. 2(37). С. 42-48.
14. Смгт Ентонг Д. Культурнг основи нацгй. 1ерархГя, заповгт i республша. К. : Темпора, 2009. 312 с.
15. Степико М. Т. Укра1нська Гдентичнгсть: феномен i засади формування : монографгя. К. : Н1СД, 2011.
336 с.
16. Смит Э. Д. Национализм и модернизм. Критический обзор современных теорий и национализма / пер. с англ. А. В. Смирнова и др. М. : Праксин, 2004. С. 454.
17. Смгт Е. Д. Нацюнальна гдентичшсть / пер. з англ. П. Таращука. К. : Основа, 1994. 224 с.
18. Маланюк £. Нариси з гстори нашоi культури. К. : АТ "Обереги", 1992. 80 с.
19. Вырост Й. С. Национальное самосознание: проблемы определение и анали за // Философская и социологическая мысль. 1989. № 7. С. 21-28.
20. Armstrong J. A. Nations before nationalism / John Alexander Armstrong. Carolina : University of North Carolina Press, 1982. 411 р.
21. Андерсон Б. Уявлет спшьноти. MipKyBaHHH щодо походження й поширення нацiоналiзму / пер. з англ. В. Морозова. К. : Критика, 2001. 276 с.
22. Connor W. A. Nation is a Nation, is a State, is a Ethnic Group, is a... Hutchinson / J. and Smith A. (eds.) Nationalism. Oxford; New-York, 1994. P. 392.
23. Коннор В. Коли сформувалася нащя? // Нацiоналiзм : aнтолоriя / упор. : О. Проценко, В. Люовий. К. : Смолоскип, 2000. С. 529-537.
24. Зелтська С. I. Нацюнальна самосвщомють та фактори И формування // Фшософсьш проблеми гуманггарних наук. : зб. наук. пр. 2009. URL : http://www.info-library.com.ua/books-text-11405.html.
25. Бойко С. М. Теоретико-методолопчт засади дослщження нацюнально! самосвщомосп укра!нсь-кого народу. Мультиверсум // Фшософський альманах : зб. наук. пр. Вип. 45. К. : Укра!нський центр духовно! культури, 2005. С. 51-59.
26. Шилз Е. А. Нащя, нацюнальнють, нацiоналiзм i громадянське суспiльство // Незалежний культуролопчний часопис "I". 2001. Ч. 21: Громадянське суспшьство - Укра!на. URL : http://www.ji.lviv.ua/ n21texts/shilz.htm (дата звернення: 29.05.19).
27. Громакова Н. Соцюкультурний простiр як чинник трансформацп вдентичносп // Гiлея : наук. вюн. 2013. № 75. С. 370-373.
28. Гршфелд Л. Типи нацiоналiзму // Нацiоналiзм : антологiя / упор. : О. Проценко, В. Люовий. К. : Смолоскип, 2000. С. 692, 697-699.
29. Пбернау М. 1дентичнють нацш. К. : Темпора, 2012. 304 с.
30. Креста I. Нацюнальна свщомють: сутнють, основт складовi та рiвнi функцюнування // Нова полггика. 1998. № 3. С. 12-14.
31. Жмир В. Ф. На шляху до себе: юторгя становлення укра!нсько! нацюнально! самосввдомосп // Фiлософська i соцюлопчна думка. 1991. № 4. С. 136-152.
REFERENCES
1. Zhyzhko S. (2008). Naciyayak spil nota. K. : Dnipro. 805 p.
2. Terlyuk I. (2018). Fenomen naciyi u naukovomu dy^skursi: do metodologiyi problemy" istory^chnoyi spadkoyemnosti naciyi ta derzhavy" Visny'k Nacional nogo universy tetu "L vivs ka politexnika" : zbirnyk naukovyx pracz'. № 906. Yuiydychni nauky'. Rel. 20. L'viv : Vy'davny'cztvo L'vivs'koyi politexniky'. Рр. 48-53.
3. Mariten Zh. (2008). Naciya, polity^chne suspiVstvo derzhava. Konservaty^zm. Antologiya. Rel. 2 / edited by O. Procenko, V. Lisovyj. Kyiv. 298-308 p.
4. Naciya. (2020. March 20). URL : https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F.
5. Rudakevych O. (2009). NacionaVny^j pry^ncy^p: etnopolity^chna koncepciya naciyi : monografiya. Ternopil : Vy'd-vo TNEU "Ekonomichna dumka". 292 p.
6. Rabinovych P. (1996). SociaVna sutnist" derzhavy": nacionaVno-etnichny^j ta nacional^no-polity^chny^j aspekty\ Problemy" derzhavotvorennya i zaxy^stu prav lyudy^ny" v Ukrayini : мaterialy, II regional noyi naukovoyi konferenciyi. Lviv : LDU. Рр.10-13.
7. Kolisny'k V. (2003). NacionaVno-etnichni vidnosy^ny" v Ukrayini: teorety^chni zasady" ta konsty^tucijno-pravovi aspekty" : monografiya / Xarkivs ka pravozaxy sna grupa. Kharkiv : Folio. 240 p.
8. Nel ga O. (2015). Ukrayins^ka etnosociologiya : navchaVny^jposibny^k. Ch. 1. Kyiv : Personal. 539 p.
9. Makarenkov O. (2003). Pravovy^j vy^mir konceptu "naciya"yak kognity^vna osnova transformaciyiprava v umovah vidkry togo suspil stva. Yury dy chna Ukrayina. Rel. 11. Рр. 17-23.
10. Ty'mchenko V. (2019). Moderny^j nacionalizm. Shlyah do novogo suspiFstva. Kyiv : Vy davecz' Marko Mel'ny'k (FOP Mel'nyk M. Yu.). 128 p.
11. Kasyanov G. (1999). Teoriyi naciyi ta nacionalizmu. Kyiv : Ly'bid'. 351 p.
12. Kolodij A. (2004). Do py^tannya pro sutnist\ shlyaxy" i stadiyi formuvannya gromadyans^koyi naciyi v Ukrayini. Narodoznavchi zoshy'ty'. Rel. 5-6. Рр. 12-25.
13. Pidberezhny'k N. (2018). KonceptuaVni zasady" doslidzhennya problem etnichnosti na naciyi v konteksti nauky" derzhavnogo upravlinnya. Derzhavne upravlinnya ta misceve samovryaduvannya. Rel. 2(37). Рр. 42-48.
14. Smit E. D. (2009). KuVturni osnovy" nacij. lyerarxiya, zapovit i respublika. Kyiv : Tempora. 312 p.
15. Stepy ko M. (2011). Ukrayins^ka identy^chnistfenomen i zasady" formuvannya : monografiya. Kyiv : NISD. 336 p.
16. Smy4 E. D. (2004). Nacy^onaly^zm y^ moderny^zm. Kry^ty^chesky^j obzor sovremennux teory^j y^ nacyonalyzma / transl. from english by A. Smy rnova. M. : Praksy n. 454 p.
17. Smit E. D. (1994). Nacionalna identychnist / transl. from english by P. Tarashhuka. Kyiv : Osnova.
224 p.
18. Malanyuk Ye. (1992). Nary^sy" z istoriyi nashoyi kultury. Kyiv : AT "Oberegy". 80 p.
19. Vyrost J. (1989). NacyonaVnoe samosoznanye: problemy opredelenye y^ analyza. Fylosofskaya y" socyologycheskaya mysl\ Rel. 7. Рр. 21-28.
20. Armstrong J. (1982). Nations before nationalism. Carolina : University of North Carolina Press. 411 p.
21. Anderson B. (2001). Uyavleni spiVnoty\ Mirkuvannya shhodo poxodzhennya j poshy^rennya nacionalizmu / transl. from english by V. Morozova. Kyiv : Kry'ty'ka. 276 p.
22. Connor W. (1994). Nation is a Nation, is a State, is a Ethnic Group, is a... Hutchinson / J. and Smith A. (eds.). Nationalism. Oxford ; New-York. 392 p.
23. Konnor V. (2000). Koly sformuvalasya naciya? Nacionalizm : antologiya / O. Procenko, V. Lisovy j. (eds.). Kyiv : Smoloskyp. Рр. 529-537.
24. Zelinska Ye. (2009). NacionaVna samosvidomist" ta faktory" yiyi formuvannya. Filosofs^ki problemy gumanitarnyh nauk: zb. naukovyxpracz . URL : http://www.info-library.com.ua/books-text-11405.html.
25. Bojko S. (2005). Teorety^ko-metodologichni zasady" doslidzhennya nacionaVnoyi samosvidomosti ukrayinskogo narodu. Mul ty versum. Filosofs ky j al manax : zb. nauk. pracz. Rel. 45. Kyiv : Ukrayins ky j centr duxovnoyi kultury. Pp. 51-59.
26. Shy'lz E. (2001). Naciya, nacionaVnisV, nacionalizm i gromadyans^ke suspiVstvo. Nezalezhny^j kulturologichnyj chasopy^s "Yi". Ch. 21. Gromadyanske suspilstvo - Ukrayina. URL : http://www.ji.lviv.ua/n21texts/shilz.htm.
27. Gromakova N. (2013). Sociokulturny^j prostir yak chynnyk transformaciyi identychnosti. Gileya: naukovyj visny'k. Rel. 75. Pp. 370-373.
28. Grinfeld L. (2000). Typy" nacionalizmu. Nacionalizm : antologiya / O. Procenko, V. Lisovy j (eds.). Kyiv : Smoloskyp. Рр. 697-699.
29. Gibernau M. (2012). Identy chnist" nacij. Kyiv : Tempora. 304 p.
30. Kresina I. (1998). Nacionalna svidomisf: sutnist\ osnovni skladovi ta rivni funkcionuvannya. Nova polityka. Rel. 3. Pp. 12-14.
31. Zhmy'r V. (1991). Na shlyaxu do sebe: istoriya stanovlennya ukrayins^koyi nacionaVnoyi samosvidomosti. Filosofska i sociologichna dumka. Rel. 4. Pp. 136-152.
Дата надходження: 30.03.2022р.
Ivan Terlyuk
Lviv Polytechnic National University, Doctor of Juridical Sciences (J.S.D.), Docent psychology and innovative education Department of Theory of Law and Constitutionalism Educational and Scientific Institute of Law
THE PHENOMENON OF THE NATION AND NACIOGENESIS IN THE CONTEXT OF (NATIONAL) STATE FORMATION
The issues of the nation's phenomenon are covered, in particular, the definitions of this concept prevailing in modern legal science. The opinion is expressed that they are reduced to some of its most common meanings as identical to the concept of the population of the state; as an ethno-social community characterized by the inseparable unity of socio-economic and cultural characteristics; as all citizens of the state, regardless of their (national or social) origin, language and/or religion.
It is emphasized that despite the conditional division of nations into political and ethnic, this approach is a vivid reflection of the nation-genesis of any nation, ie the historical process of its evolution as an ethnic group, which, unlike ethnogenesis, is closely linked to political self-awareness. The concept of "nation-genesis" is correlated with the concepts of "nation-building" and "national statehood". The latter, in particular, is defined as a historically changing, but always complex process of formation of social institutions, which is comparable (and in historical retrospect parallel) with the nation-genesis.
It is emphasized that the phenomena of national self-consciousness (self-awareness), national identity and national consciousness are the direct and most outwardly visible manifestation of nationgenesis. It is emphasized that the self-consciousness of the nation is based on national identity (national self-identification), a kind of subjective sense of identity of the national community. It is emphasized that national identity is essentially a multidimensional substance that cannot be reduced to a single denominator. National identity does not abolish other identities - ethnic, religious, professional, etc., but, on the contrary, covers and complements them. The thesis that the main feature that distinguishes one nation from another is the collective (collective) identity.
Key words: nation, nation-genesis, national self-consciousness, national identity, national consciousness.
