CC BY
25
Ostashko, T. O., and Voloshchenko-Kholda, L. Yu. Nadzvychaini zakhody SOTdlia zakhystu rynkiv ahroprodovolchykh tovariv [Extraordinary Measures of the WTO to protect agro-food commodities markets]. Kyiv, 2011.
Rynky realnoho sektora ekonomiky Ukrainy v instytutsionalnomu seredovyshchi SOT : kon'iunktura ta intehratsiia [Markets to the real economy in Ukraine's institutional WTO situation and integration]. Kyiv, 2012.
Skolotnianyi, Yu. "Valerii P'iatnytskyi: «SOT zahyne, iakshcho bude nakladene veto na zminy»" [Valery Pyatnitskii: "The WTO will die if it is vetoed the changes"]. Dzerkalo tyzhnia, no. 9: 7-.
Sidenko, V. R. Globalizatsiiaiekonomicheskoerazvitie [Globalization and economic development]. Kyiv: Feniks, 2008.
Stratehichni vyklyky XXI stolittia suspilstvu ta ekonomitsi Ukrainy [Strategic Challenges of the XXI century society and economy in Ukraine]. Kyiv: Fenyks, 2007.
Sotsialno-ekonomichnyi stan Ukrainy : naslidky dlia narodu ta derzhavy [The socio- economic situation in Ukraine : Implications for the Nation and the State]. Kyiv: NVTs NBUV, 2009.
Skolotnianyi, Yu. "Valerii P'iatnytskyi: «My - chastyna mizhnarod-noho torhovelnoho prostoru i vidsikaty sebe vid nyoho ne zbyraiemo-sia»" [Valery Pyatnitskii: "We - the international trade of the space and cut off themselves from him going"]. Dzerkalo tyzhnia, no. 34 (2012): 7.
Klymenko, I. V., Fedirko, O. A., and Us, I. V. Try roky chlenstva v SOT: tendentsii zovnishnyoi torhivli Ukrainy u postkryzovyi period [Three years of WTO membership, in Ukraine's foreign trade trends in the post-crisis period]. Kyiv: NISD, 2011.
"WTO ITC UNCTAD World Tariff Profiles", 2013.
"Zvit Robochoi hrupy z pytan vstupu Ukrainy do Svitovoi orhani-zatsii torhivli. WT/ACC/UKR152" [Report of the Working Party on the Accession of Ukraine to the World Trade Organization. WT/ACC/UKR152]. http://www.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=32172
УДК 911.375(1-25):332.12
еВРОПЕИСЬКА МОДЕЛЬ КРЕАТИВНО1ЛОКАЛ1ЗАЦ11 СТОЛИЧНИХ М1СТ
® 2014 КРАМАРЕНК0 Р. М., ГАЛЕНК0 Н. 0.
УДК 911.375(1-251:332.12
Крамаренко Р. М., Галенко Н. О. Свропейська модель креативно! локалiзацм столичних мкт
Розвиток столичних мст на европейському континент'! завжди наштовхувався на проблему !х 'дентиф'шаци як у межах наиональних регональних систем, так i в декларованй в Европейському Сою3i концепцИ «Европа регттв», котра вирзняеться з-помiж шших наявтстю потужних 'нструмен-тв соиiально-економiчно¡конвергенци. Разом з тим, для кращого розумння, яким чином aid було впливати на цей процес, варто чтко iдентиф'жу-вати, що таке «регюн» i який вплив на нього мають спричинити наиональн та наднацональн структури з метою зменшення регональних асиме-трш, як в сучасних умовах е небезпечними як для окремоi держави, так i для Стльноти в илому. Саме з цею метою визначено статус, iерархiчний р'вень та структурш характеристики столиць, котр в £врот суттево вiдрiзнялися як за чисельтстю населення та площею, так i за масштабами економiчно'i Ыяльности Метою статт'> е об(рунтування необхiдностi розвитку методологiчних та аналтичних дослджень у сферi управл'тня мегаполками та нових пiдходiв до структурування проблематики мського розвитку. Перспективами подальших доМжень у даному напрямi е теоретичт аспекти регюнал'ваии в умовах глобалвацИсвтового господарства, а також особливостi европейськоi економiчно'iттеграцИ. Кпючов'! слова: столичний мегаполс, регональна економка, економiчний розвиток, фактори впливу. Рис.: 1. Табл.: 4. Шбл.: 8.
Крамаренко Руслан Михайлович - кандидат економiчних наук, доцент, здобувач кафедри мiжнародного облку i аудиту, Ки/вський наиональний економiчний утверситет iм. В. Гетьмана (пр. Перемоги, 54/1, Ки(в, 03068, Украна) E-mail: moia.kneu@ukr.net
Галенко Наталiя Олександрiвна - астрантка, кафедра мiжнародних фiнансiв, Ки/вський наиональний економiчний унверситет iм. В. Гетьмана (пр. Перемоги, 54/1, Ки(в, 03068, Украна) E-mail: natagalenko@ukr.net
УДК 911.375(1-25):332.12
Крамаренко Р. М., Галенко Н. А. Европейская модель креативной локализации столичных городов
Развитие столичных городов на европейском континенте всегда наталкивалось на проблему их идентификации как в пределах национальных региональных систем, так и в декларируемой в Европейском Союзе концепции «Европа регионов», которая отличается от других наличием мощных инструментов социально-экономической конвергенции. Вместе с тем, для лучшего понимания, каким образом следовало влиять на этот процесс, необходимо четко идентифицировать, что такое «регион» и какое влияние на него должны оказывать национальные и наднациональные структуры с целью уменьшения региональных асимметрий, которые в современных условиях являются опасными как для отдельного государства, так и для Сообщества в целом. Именно с этой целью определен статус, иерархический уровень и структурные характеристики столиц, которые в Европе существенно отличались как по численности населения и площади, так и по масштабам экономической деятельности. Целью статьи является обоснование необходимости развития методологических и аналитических исследований в сфере управления мегаполисами и новых подходов к структурированию проблематики городского развития. Перспективами дальнейших исследований в данном направлении являются теоретические аспекты регионализации в условиях глобализации мирового хозяйства, а также особенности европейской экономической интеграции. Ключевые слова: столичный мегаполис, региональная экономика, экономическое развитие, факторы влияния. Рис.: 1. Табл.: 4. Библ.: 8.
Крамаренко Руслан Михайлович - кандидат экономических наук, доцент, соискатель кафедры международного учета и аудита, Киевский национальный экономический университет им. В. Гетьмана (пр. Победы, 54/1, Киев, 03068, Украина) E-mail: moia.kneu@ukr.net
Галенко Наталья Александровна - аспирант, кафедра международных финансов, Киевский национальный экономический университет им. В. Гетьмана (пр. Победы, 54/1, Киев, 03068, Украина) E-mail: natagalenko@ukr.net
UDC 911.375(1-25):332.12 Kramarenko Ruslan M., Halenko Nataliia O. European Model of Creative Localisation of Capital Cities
Development of capital cities in the European continent always faced the problem of their identification both within the national regional systems and within the Regional Europe concept declared in the European Union, which differs from others due to availability of powerful instruments of socio-economic convergence. At the same time, in order to understand better how this process should be influenced, it is necessary to clearly identify what is a region and how it should be influenced by national and supranational structures with the aim of reduction of regional asymmetries, which, under modern conditions, are dangerous both for an individual state and for the Community in general. Namely for this purpose the article identifies the status, hierarchical level and structural characteristics of the capitals, which significantly differ in Europe both by population and area and scales of economic activity. The goal of the article is justification of the necessity of development of methodological and analytical studies in the sphere of megapolis management and new approaches to structuring problems of municipal development. Prospects of further studies in this direction are theoretical aspects of regionalisation under conditions of globalisation of the world economy and also specific features of European economic integration.
Key words: capital megapolis, regional economy, economic development, influence factors.
Pic.: 1. Tabl.: 4. Bibl.: 8.
Kramarenko Ruslan M.- Candidate of Sciences (Economics), Associate Professor, Applicant, Department of international accounting and auditing, Kyiv National Economic University named after. V. Getman (pr. Peremogy, 54/1, Kyiv, 03068, Ukraine) E-mail: moia.kneu@ukr.net
Halenko Nataliia O.- Postgraduate Student, Department of International Finance, Kyiv National Economic University named after. V. Getman (pr. Peremogy, 54/1, Kyiv, 03068, Ukraine)
E-mail: natagalenko@ukr.net
о о =п
Е? m
о
О
Q_ <
Щ
Я 1 Ч '
наний, що с
'е у 1980-tí роки, замислюючись над структурою управлiння столичних мегапол1сш бвропи, вГдо-. мий росiйський дослiдник Г. Лаппо був переко-, що столичний мегаполис мае нести в сво!й основi на-самперед агломерацiйний ефект, а вГдтак може забезпечити ефективне управлшня за трьох основних умов: 1) отриман-ня наукових знань, котрГ, на його думку, можуть дати надш-не обгрунтування концепцГ! розвитку (з нашо! точки зору це е шчим iншим, як моделлю розвитку); 2) виокремлення агломерацп як особливого об'екта державного (у автора -народногосподарського) планування та мгстобудшного проектування; 3) удосконалення вихГдно! iнформацi¿ та пе-ретворення агломерацп (столицi також, яку б чисельшсть населення вона при цьому не мала б) в об'ект спещального статистичного облшу [1, с. 142]. Однак варто зробити наго-лос саме на останньому - значення окремого статистичного облшу, адже саме бвростат свого часу тдштовхнув краши тодiшнього 6С до необхiдностi проведення унiверсифiкацГ¿ та стандартизацГ! насамперед - аналГтично! регюнально! моделГ, а вГдтак й до чГткого обгрунтування так званого особливого статусу мкта-столищ.
Певним теоретичним обгрунтуванням могла б вважа-тися теорГя центральних мгсць, котра була сформульована ще у 30 - 40-вГ роки ХХ столГття нГмецькими дослГдниками Кристаллером (Christaller) i Льошем (Lösch) та розвинута вже у ХХ1 ст. вГдомими сучасними дослГдниками M. Fujita, P. Krugman, A. Venables (2001). НайбГльш визначною части-ною цього вчення можна вважати Гдею «мГкроруху», який у першу чергу охоплюе так зваш центральнГ мГсця, а у нашо-му прикладГ столичнГ мегаполки, якГ впродовж короткого термГну рГзко просуваються вперед [2, р. 26 - 27].
Замислюючись над структуризацию регюнального простору великого ГнтеграцГйного угруповання, чимало су-часних дослГдникГв переконаш, що неабияке значення мае мГжнародна дифузГя вГдповГдних публГчних полГтик. Так, американський дослГдник з КолумбГйського унГверситету виказав свою точку зору щодо процесу конгломерацГ! полГтик держав - лГдерГв свГту, назвавши його «глобальною дифузГею» [3, р. 118 - 119]. Неважко передбачити, що ва принциповГ полГтичнГ й економГчш рГшення приймаються у столицях, саме в них розробляються секторальш та го-ризонтальнГ полГтики, що скероваш на розвиток рГзних за своею ГерархГчною таксономГею територГй.
ТеоретичнГ аспекти регюнамзаци в умовах глоба-мзаци свГтового господарства, а також особливостГ евро-
пейсько! eK0H0Mi4H0'i iнтеграцГ¿ достатньо глибоко досль джувалися в працях вггчизняних вчених, зокрема, В. Гееця,
B. Герасимчука, Д. Лук'яненка, В. Новицького, Ю. Макогона, 6. Панченка, Л. Полщук, А. Поручника, В. Оденка, А. Фш-пенка, В. Чужикова i багатьох iнших. Pi3rn аспекти досль дження регюнально! асиметрп i можливостi !х регулюван-ня в межах бвропейського Союзу та створюваного ним спкьного европейського економiчного простору знайшли свое вiдображення в працях зарубiжних вчених: М. Ктнга, М. МакДжинiса, М. Портера, А. Родрпеса-Посе, В. Салета,
C. Хард^ М. Харта. Внесок в розвиток сучасного регюнального аналiзу був зроблений також представниками «регюнально! школи» як вггчизняно!, так i зарубiжно!, зокрема Е. Алаевим, З. Варналiем, Дж. Лессiнджером, О. Гранбер-гом, Б. Данилишиним, М. Долшшм, Р. Кларком, I. 1вано-вим, Б. Лавровським, Н. Мшулою, В. Пилою, С. Романю-ком, В. Симоненком та цким рядом шших науковцiв.
У статтi обгрунтовуеться необх^шсть розвитку методологiчних та аналiтичних досл^жень у сферi управ-лiння мегаполками та нових шдходш до структурування проблематики мiського розвитку. Також серед щлей публь кацп - визначення статусу, iерархiчного ршня та структур-них характеристик столиць, котрi в бврот суттево вiдрiз-няються як за чисельшстю населення та площею, так i за масштабами економiчно! дiяльностi.
В умовах глобамзацп можуть виникати спкьш пiдходи,
тотожнi чи подiбнi до них iнструменти та мехашзми
регулювання, якi й забезпечуватимуть в^пов^ну ди-фузiю, у т. ч. за напрямком «периферiя - центр». Водночас надзвичайно важливою е специфжащя сучасного регюналь-ного неолiбералiзму, апологети якого переконаш, що вплив його моделей на регюнальний ландшафт у виглядi трансфор-мацй iнституцiйних, економiчних i полiтичних форм стае дедам бкьш значущим [4, р. 149]. Разом з тим, як засв^чуе J. Peck, у теорп сучасного неолiбералiзму слiд вирiзняти двi його течп: градуалiстську та реляцiйну основш вiдмiнностi котрих наявно продемонстрованi на рис. 1.
Водночас, за умов селектування рiзних пiдходiв до визначення найбкьш прийнятно! сучасно! моделi регюнально! стратифшацп надзвичайно важливим е те, що слд постiйно пам'ятати про необх^шсть ^ентифжацп таких мкт, котрi вирiзняються не лише низкою економiчних характеристик, а й мають доволi довгий перелiк функцiо-нально-естетичних ознак, котрий канадський i американ-
Градуалктський неолiбералiзм Реляцшний неолiбералiзм
Локалiзована винятковiсть Ослаблений неол'берал'вм: локальнi винятки, визначенi вiдносно контрасту нормованого та натуралiзованого правила ринку; вибiрка на основi спряженостi; внутршнш наголос: нешаблонна рiзниця проти монолггноТ норми Р'зновиди л'берал'зму: 6araT0pa30Bi форми правила ринку; «успад-кована» рiзниця через сильний шлях залежносп, слабку сiмейну подiбнiсть
Глобалiзуюче пiдключення Пбридний неол'берал'зм: Змiннi штенсивносп глибоких проти повер-хових правил ринку, що £ такими, котрi слабо з'вднаш через глобалiзуючi потоки та вектори Строката неол'берал'зац'я: полiморфнiсть; взаемна та мультискалярна взаемозалежшсть локальних структур, що мщно з'£днанi «по горизонталi» та ieрархiчно; всерединi/поза: шаблонна рiзниця мiж динамiчним та нерiвномiрно розвиненим ландшафтом
<
ш
Рис. 1. Мiж неолiбералiзмом як виключенням та неолiбералiзмом всерединi/зовнi за J. Peck (2013) [4, р. 149]
ський професор R. Florida, а також bîaomî досл^ники Ch. Mellander та K. Stolarick називають «найкращими мк-цями» (beautiful places), iдентифiкацiя яких включае доволi довгий перелiк громадських оцшок, серед яких найбкьш значущими е задоволенicть мicцевоï громади, яисть пу-блiчних шкк, якicть коледжiв та унiверcитетiв, релiгiйнi iнcтитуцiï, наявшсть мicць для зуcтрiчей друзiв, публiч-ний транспорт, клiматичнi умови, чистота повггря, парки, очiкування покращення економiчних умов тощо [5, р. 37]. В^так автори шляхом розрахунку переваг регюну, у т. ч. столичного тдходять до необхiдноcтi розрахунку рiвня маргiналiзацiï, який визначаеться вагою кожного фактора i може таким чином визначати перспектившсть регiону.
Подiбним шляхом щодо виокремлення ново'1 моделi регюнального устрою пiшли icпанcький i британський на-уковцi R. Ezcurra та A. Rodrignez-Pose. На кню думку вихо-дить, що полiтика децентралiзацiï, яка стала домiнуючою в пров^них крашах cвiту по cутi складаеться з полiтичного, адмiнicтративного та фюкального напрямш, що суттево змь нюе наше уявлення про те, якими саме мають бути моделi регюнального, а в^так й столичного зростання. На думку авторш ^ентифжувати такий процес може модель полiтич-но'1 децентралiзацiï, котра на коефiцiентнiй оcновi ув'язуе по-казник ВВП на душу населення (log), освггу (log), швестицп, зростання чиcельноcтi населення, торговельну в^критють та державне управлiння [6, р. 389 - 393]. В^так виходить, що iдентифiкацiя ршня успшност нацiонального столичного таксону мае ставити з кожним роком все бкьш об'емною, а тому й бкьш складною для розрахункш та анамзу.
Разом з тим серед багатьох значущих ранiше пiдходiв та численних дискусш краши обрали для себе як до-мiнуючий, все-таки, демографiчний пiдхiд, основою якого стала чисельшсть населення у регiонi, а головною причиною, що спонукала европейцiв до закршлення як до-мiнуючого оцшювання територiального устрою на континент служило те, що у 1975 р. почав дiяти бвропейський фонд регюнального розвитку (ERDF), котрий м1г фшан-сувати локальнi проекти лише у тому випадку, коли буде чико визначений його територiально-iерархiчний ршень. Для цього було запроваджено так зваш рiзнорiвневi таксо-ни NUTS (Nomenclature of Territorial Units for Statistics) -номенклатура територiальних одиниць для статистики. Внасл^ок узгодження к параметров було запропоновано встановити п'ять ршнш iдентифiкацiï:
+ NUTS-I - найбiльшi регiони з cереднiм числом жи-телiв 4238 тис. ойб. Прикладом могли вважатися землi Шмеччини, або ж бкьш дрiбнi цш краши; + NUTS-II - розповсюджена в 6С аналiтична ка-тегорiя европейсько'1 таксономп, з середньою чи-cельнicтю жителiв - 1830 тис. Типовим зразком цього можуть вважатися област 1тали; + NUTS-III - периферiйний ршень, з аналогiчним середшм показником чиcельноcтi населення 41 тис. жителiв.
Крiм цього, чимало краш, спираючись на свою кто-ричну кентичшсть, дозволяли cобi ще й iншi бкьш дрiбнi варiанти так званого нащонального моделювання, внаcлiдок чого з'явилися NUTS-IV та NUTS-V. В окремих випадках допускалося навггь кнування й NUTS-VI, втiм починаючи з 2000 р. кнуючу модель було частково змшено, адже вiдтепер шдикативними рiвнями для 6С могли вважатися лише три першi рiвнi (NUTS-I, NUTS-II, NUTS-III), натомicть бiльш
Api6rn територп, якi могли виокремитися в межах певно! кра1ни, а могли й бути позбавлеш тако! можливосп, бврос-тат i основнi грантодавчi структури вже не цiкавили, хоча 1х кiлькiсть була чималою (NUTS-IV збереглися у Велико-британи (!х налiчувалось 485), Португаш (305), Грецп (150), Фшляндп (88), 1рландп (34), Люксембурзi (12)). Водночас напередоднi початку реамзацп програми «Порядок денний 2000» (Agenda - 2000) регюни ршня NUTS-V зберiгалися у всгх державах Спкьноти i 1х налiчувалося 98433 [7, с. 414]. Загальний розподк регюнш I-III рГвнгв в 6С наприкiнцi 90-х рокГв перед початком Берлшського самiту (1999) набув чггко! таксономiчноl визначеностi (табл. 1).
Таблиця 1
Кiлькiсть perioHiB за рiвнями NUTS в €С у 1999 р. [7, с. 414]
Кража lндикативнi piBHi
NUTS-l NUTS-ll NUTS-lll
Авс^я 3 9 35
Бельпя 3 11 43
Великобриташя 11 35 65
Ымеччина 16 38 445
Грецiя 4 13 51
Данiя 1 1 15
lрландiя 1 1 8
1спаыя 7 17 52
lталiя 11 20 103
Люксембург 1 1 1
Hiдерланди 4 12 40
Португалiя 3 7 30
Фiнляндiя 2 6 19
Францiя 9 26 100
Шве^я 1 8 24
Разом по £С 77 206 1031
На початку нового тисячолггтя iз столичними мк-тами в 6С склалася доволi парадоксальна ситуацiя, адже частина з них утворювала столичний регюн, котрий вкте-пер iдентифiкувався рiвнем ЫШ^-П (Брюссель), натомiсть друга частина (1ль-де-Франс зi столицею Франца на чол^ утворювала лише з прилеглими територiями вiдповiдний ршень, а сама столиця (у цьому випадку Париж) кенти-фжувалась лише з ршнем ЫШ^-Ш. Не менш суперечли-во виглядали статистичнi данi щодо показниюв ВВП на душу населення. бвростат засвiдчував що в межах одинищ ЫиТ8-11 Лондон мае самий високий шдикатор в 6С, котрий у 3,5 раза перевищуе середнш по Спiльнотi, а держава Люксембург мае найвищий в 6вросоюзi ВВП, що припадае на одиницю населення, натомкть проведене бвропейським 1нститутом, що функцюнуе при Лiверпульському ушверси-тет спецiальне до^дження встановило дещо шший роз-подiл мiсць щодо створювального так званого суспiльного багатства (табл. 2).
Як випливае з проведеного досл^ження, широко розповсюджена думка про те, що в столицях створюеться доволi значна частка ВВП лише частково знайшла свое тд-твердження, адже станом на кшець 2001 р. виявилося, що найбагатшими мiстами в 6вросоюзi е шмецьи Франкфурт-на-Майнi з показником ВВП на душу населення у 74465
евро та Карлсруе - 70097, i лише третю сходинку посiдаe столиця Францп - Париж (67200), натомють Лондон ви-явився лише 23-м (35072), а Берлш пропустив поперед себе 19 (!) шмецьких мкт (усi iз Заидно! Нiмеччини) ставши, таким чином, 54-им в бврот (23428 евро), що частково по-яснювалось тим, що столиця ще! кра!ни на той час знахо-дилась в стадй пере!зду з Бонна, а процес штеграци Сх^но! Нiмеччини проходив недостатньо високими темпами. Разом з ним слд вiдмiтити, що деякi европейськi столищ вза-галi не потрапили до цього рейтингу, серед них - Люабон, Мадрид, Афши, Люксембург. З цього випливало, що змь ни в iерархil регiонiв могли суттево вплинути на столичне господарство тдшмаючи його швидко вгору чи, навпаки, рiзко спускаючи донизу.
тому, що темпи зростання Далласу виявились вищими, ашж ФiладельфГl. Водночас зниження зайнятост спостер!галось у вск, за виключенням американсько! столицi мiстах. Водночас в^рив мiж Вашингтоном i Чикаго суттево зменшився стягнувши у 2008 р. рiзницi iндикаторах в 1,1% (у 1995 р. вш становив 2,3%). Водночас скоротилася частка вйе! п'ятiрки мiст - лiдерiв США з 31,6% (1995 р.) до 29,7% (2008 р.).
Принципово в^мшну ситуащю, попри всю уяву по-дiбнiсть систем, мав Свропейський Союз. Частка п'япрки мiст-лiдерiв майже не зазнала змш (18,1% у 1995 р. i 18,8% у 2006 р.). Водночас, як випливае зi схеми, столищ Франца i Великобританп обмiнялися мiсцями, суттево знизилась частка Франкфурта-на-Майш та Берлiну, натомiсть зросла Мадриду. У цкому протягом одинадцяти роив шституаль
Таблиця 2
Найбага^ столицi краУн €С в рейтингу 61-ого MicTa Спiльноти
Свропейський ранг Назва мкта ВВП на душу населення, евро Свропейський ранг Назва мкта ВВП на душу населення, евро
3 Париж 67200 20 Стокгольм 35733
7 Брюссель 51106 22 Хельсшки 35322
8 Копенгаген 50775 23 Лондон 35072
15 Амстердам 38203 48 Рим 24766
18 Дублш 36591 54 Берлш 23428
19 Вщень 36572 - - -
Джерело: Swit Nick. European cities outperform their English counterparts [Електронний ресурс], Режим доступу http://www.citymayors. com/business/eurocities_gdp.html
Враховуючи те, що промислова функцiя багатьох мкт держав-лiдерiв швидко втрачалася, i розвинуп кра'ни 6С не стали при цьому виключенням, при оновленш европейсько! моделi регiонального планування непоодинокими стали вважати рекомендащ! щодо зосередження уваги на тих перевагах, котрi вже на початку ХХ1 ст. стали основними прю-ритетами розвитку мегаполгав. З огляду на це заслуговуе на увагу системне до^дження фiнансових i бiзнес-сервiсних функцiй основних мегаполгав бвропи, як i проведене досль дження ESPON TIGER, що було здшснено у лютому 2012 р. позищонувало у доволi незвичний спойб (табл. 3).
Зазначене дослкження виявило чимало суперечли-вих у цкому моменпв, адже при аналiзi европейських тен-денцiй використовувався показник додано! вартост у сфе-рi фiнансiв та бiзнес послуг, натомкть в США найбiльшо'¿ аналiтично'¿ значущост набув iндикатор зайнятостi.
Як випливае з табл. 3, у США спостераалась в^повк-на структурна шерцшшсть з невеликою вiдмiннiстю лише у
защя найбкьших европейських столиць суттево зросла, що потягнуло за собою збкьшення частки трьох столичних мют-лкерш з 14% до 15,6%. Водночас полiтика деконцентрацп, що проводиться бвропейським Союзом, призвела до того, що питома вага 50-ти найбкьших мют Спкьноти за показником створювального ВДВ (в основному столиць) у сферi фiнансiв та дкових послуг зменшилась з 48% (1995 р.) до 47,2%, у той час, коли в США вона не зазнала абсолютно шяких змш i е, з нашо! точки зору, гранично високою (86,8%). Сказане вище наводить на думку, що традицшш тдходи до виокремлення таксонiв рiзного аналiтичного рiвня поступово втрачають свою вамдшсть i потребують принципово ново! штерпре-тацй столично! результативностi.
«Вибухоподiбне» розширення бвропейського Союзу у 2004 та 2007 рр. призвело до значних змш в регюнально-му структуруванш господарства нових членш i викликало чимало суперечок у сусшльств^ адже, примiром, польська територiальна реформа обшшлась скарбницi ще! кра!ни у
Таблиця 3
Еволюцiя MicT €С та США у фiнaнcaх i 6i3Hec cepBici (рангова оцiнкa коефщкнта ESPON)
СС США
Додана варткть у ф'шансахта бизнес сфер! Зайняткть у фшансах та бЬнес-сферi
1995 2006 1995 2008
Париж - 7,5 Лондон - 7,3 Нью-Йорк - 11,9 Нью-Йорк - 10,7
Лондон - 4,6 Париж - 6,8 ЛосАнджелес - 6,8 ЛосАнджелес - 6,0
Франкфурт-на-Майн - 2,1 Мюнхен - 1,7 Чтаго - 5,9 Чкаго - 5,3
Мюнхен - 2,0 Мтан -1,6 Вашингтон - 3,6 Вашингтон - 4,2
Берлш - 1,9 Мадрид - 1.5 Фiладельфiя -3,4 Даллас - 3,5
Джерело: ESPON TIGER. Draft Finals cientific Report. February 2012. - Brussels, 2012. - P. 35.
суму 5 млрд евро. Чимало дискусш викликало також пози-цiонування столиць краш Центрально! та сх^но! бвропи. Так, рiвень ЫиТ8-П отримали Братислава, Прага, Бухарест, натомкть решта головних мiст бвропи, включаючи Варшаву i Будапешт вирiшили, попри значну чисельшсть населення, що в них мешкае, «розчинити» високi столичнi показники економiчноí активностi в оточуючому 1х, як правило депресивному, регюнь Наслiдком таких змiн стало те, що столиця Польщi разом iз Мазовецьким воеводством, до складу якого вона в^тепер входила, могла розраховувати на структурну допомогу з боку 6С за найбкьшою за фшан-суванням мету 1, а чеська столиця таких можливостей була позбавлена, адже и iндикатор ВВП перевищував середнiй по 6С. Навiть спроби чеського уряду на передодш вступу краши до 6С у 2003 р. роздкити столицю на Прагу-Сх^ та Прагу-Захiд не стали надшним аргументом у розподiлi фондiв Стльноти.
Сучасна ж модель позицiювання столиць Спкьноти мае хоча й демократичний (адже кожна краша обирала най-кращу для себе модель), але доволi суперечливий характер (табл. 4).
З цього випливае, що обидва тдходи до виокремлен-ня столичного статусу базуеться переважно на юторичних умовах столично-периферiйного розмежування i значно меншою мiрою вiд чисельностi населення в столищ. Внасль док застосування таких пiдходiв для невеликих краш може виникнути й парадоксальна в щлому ситуацiя. Так, столиця Великого Герцогства м. Люксембург позищонуеться як на рiвнi ЫиТ8-11, так i на ЫиТ8-Ш. Вiдтак виходить, що як у першш колонцi, так i у другiй е так зваш екстремальнi ви-
ключення. У першому випадку - це Люксембург, а у другому - столиця Мальти - Валлетта.
Щх
х
думку, мож
е одним пiдходом, котрий доволi часто використо-вуеться у сучаснш таксономп, е максимальне вра-■хування площi, яку займае столиця, що, на нашу думку, може бути пов'язане як з р1внем економiчноl актив-ностi в регiонi, з його юторичними традицiями та юнуючими в краШ нормами забудови, так i з численними ментальними моментами, котрi визначають своерiднi «поверхи» забудови мегаполюу та переваги розселення в ньому. На превеликий жаль, виявити яку-небудь залежшсть у цьому плат та вста-новити свою таксономп надзвичайно важко, адже за даними бвростату виходить, що площа Риги (Латвiя) е майже у три рази бкьшою за ту, котру займае Париж, а Загреб (Хорвапя) е значно бкьшим за Мадрид (1спашя).
ВИСНОВКИ
Наведене вище дозволяе зробити деилька надзвичайно важливих висновив що визначають характер сучас-но! регюнально1 стратифшаци в 6С.
По-перше, необхiднiсть переходу бвропейського союзу до трирiвневоl системи ^ентифжацп регiонiв була зумов-лена необх^шстю чiткого визначення позицiй тих чи шших територiй, що сформувалися тд впливом iсторичних, еконо-мiчних, полiтичних та iнших чинник1в. Поступовий перех^ вiд багатоповерхнево1 моделi ЫиТБ-1-У1 до ^ентифжованих бвростатом ЫиТ8-1; ЫиТ8-11, ЫиТЗ-Ш дозволив здшсню-вати компаративний анамз розвитку регiонiв, ефективно, у в^пов^носп з цiлями европейсько1 регюнально1 полiти-
Таблиця 4
Позицiонування столиць краТн-члешв €С в його структурнiй моделi
!дентифшацшш рiвнi МиТБ
1\ШТБ - II, тис. жителiв, рiк ЫиТБ-Ш, тис. жителiв, рк
1. Брюссель - 1139 (2012) 1. Амстердам - 810 (2013)
2. Прага - 1285 (2013) 2. Афши - 656 (2011)
3. Берлш - 3397 (2013) 3. Будапешт - 1736 (2013)
4. Люксембург - 104 (2013) 4. Валлетта - 7 (2011)
5. Вщень - 1764 (2013) 5. Варшава -1711 (2012)
6. Лксабон - 545 (2011) 6.Втьнюс - 537 (2013)
7. Бухарест - 1883 (2011) 7. Дублш - 506 (2006)
8. Братислава - 462 (2012) 8. Загреб - 790 (2011)
9. Хельсинки - 604 (2012) 9. Копенгаген - 562 (2013)
10. Стокгольм - 868 (2012) 10. Люблена - 274 (2013)
11. Внутршнш Лондон - 8308 (2012) 11.Мадрид - 3216 (2013)
Середня чисельшсть - 1858 тис. В(розмах варiацN) -8204 тис. без Люксембургу -7763 тис. 12. НЛкоая - 310 (2011)
13. Париж - 2250 (2011)
14. Рига - 696 (2013)
15. Рим - 2646 (2013)
16. ^я - 1272 (2013)
17. Таллшн - 430 (2013)
Середня чисельшсть - 1082 тис. Середня чисельшсть без Валлетти - 1125 тис. В (розмах варiацГl) - 3209 тис. (без Валлетти) - 2942 тис.
Розраховано автором за даними бвростату [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://appsso.eurostat.ec.europa.eu
ки, розподГляти кошти Спiльноти, проводити системний мошторинг рiвнiв конвергенцГ! (або ж дивергенцГ!) столич-них i перифершних економiчних систем, активно розвива-ти мГжкрашову кооперацiю.
По-друге, встановлення конкретного рiвня столичного таксону викликало в 6С чимало розбiжностей, зумовле-них тим, що уряди й народи по-рГзному бачили майбутне головного мкта свое! кра!ни, надаючи йому особливих по-вноважень, чи, навпаки, суттево !х обмежуючи, проводячи полiтику централГзацГ! чи вiдмовляючись вiд не! та пере-даючи, таким чином, знанш повноваження на мiсця. По-силення евроцентричних тенденцiй у СпГльнотГ впродовж останнГхх двадцяти рокiв призвело до необхГдностГ ушфша-цГ1 юнуючо! таксономГ! за рахунок врахування чисельносп населення столичного регiону, його площГ та результатов економГчно! дГяльностГ.
По-трете, постсощалютичш кра!ни Центрально! та СхГдно! бвропи в процесi вступу до 6С та у вГдповГд-носп до «СпГльного доробку» СпГльноти вимушеш були проводити системну адмiнiстративно-територiальну реформу, головною метою яко! стало виокремлення вГдпо-вГдних регiональних таксошв 1-111 рангу. З огляду на те, що кожна з кра1н-аплiкантiв по-рГзному бачила роль свое! столищ г в рГзних масштабах розраховувала на до- г пГсля-вступну допомогу, була вимушена визначити для себе як найбГльш прГоритетну ту чи Гншу статусшсть головного мГста кра!ни. Так, рГвень ЫШ^-П отримали згГдно зГ змь нами в КонституцГ! Прага, Братислава, Бухарест, натомють Варшава, Будапешт та шшГ столицГ нових членГв визначити як прюритетний рГвень ЫиТ8-Ш Г вГдповГдне внутршньо-центральне положення в межах оточуючо! !х територГ1.
По-четверте, розвиток неолГберальних тенденцГй у регюналктищ, !х ускладнення та прояв нетипово! ранГше для столичних мГст динамки, потребуе суттевого оновлен-ня й розроблення нових таксономГчних пГдходГв насампе-ред при формуваннГ нацГонально- глобалГзацшних каркасГв розвитку мегаполкш, що передбачае не лише врахування показниив ВВП головного мГста, оцГнювання ефектив-ностГ його ГнституцГйних функцГй, а й використання бГльш складного, але водночас й високовалГдного ГнструментарГю оцГнювання обсяпв бГзнес-послуг, фГнансово! концентрацГ1, застосування полГтики «кращих мГсць», комфортних систем розселення та вГдповГдного до цього 1хнього ранжуван-ня, що дозволить краще визначити перспективи розвитку як столичного регюну зокрема, так Г кра!ни в цГлому.
По-пяте, европейський пГдхГд до виокремлення ре-гГонально! таксономГ! тдходить й для Укра!ни, радянське моделювання територГ! яко! виявилось, як це не дивно, максимально придатним для подальшого, тепер вже евро-пейського, реформування з урахуванням того, що столиця кра!ни - Ки!в, як шякий Гнший столичний мегаполГс, краще всього пГдходить пГд рГвень ЫиТЗ-П европейсько! регю-нально! стратифжаци. ■
4. Peck J. Explaining (with) Neoliberalism / Jamie Peck // Territory, Politics, Governance. -2013. - № 2. - P. 132 - 157.
5. Florida R. Beautiful Places. The Role of Perceived Aesthetic Beauty in Community Satisfaction / Richard Florida, Charlotta Mellander, Kevin Stolarick // Regional Studies.- 2011.- № 1 (45). -P. 33 - 48.
6. Ezcurra R. Political Decentralization, Economic Growth and Regional Disparities in the OECD / Roberto Ezcurra, Andres Rodriguez-Pose // Regional Studies. - 2013. - № 3 (47). - P. 388 - 401.
7. Гранберг А. Основы региональной экономики / А. Гранберг. - М. : Высшая школа экономики, 2000. - 495 с.
8. Swit N. European cities outperform their English counterparts / N. Swit [Електронний ресурс]. Режим доступу : http:// www.citymayors.com/business/eurocities_gdp.html
REFERENCES
Ezcurra, R., and Rodriguez-Pose, A. "Political Decentralization, Economic Growth and Regional Disparities in the OECD". Regional Studies, no. 3 (47) (2013): 388-401.
Fujita, M., Krugman, P., and Venables, A. The Spatial Economy. Cities, Regions and International Trade. Cambridge: The MIT Press, 2011.
Florida, R., Mellander, Ch., and Stolarick, K. "Beautiful Places. The Role of Perceived Aesthetic Beauty in Community Satisfaction". Regional Studies, no. 1 (45) (2011): 33-48.
Granberg, A. Osnovy regionalnoy ekonomiki [Fundamentals of the regional economy]. Moscow: Vysshaia shkola ekonomiki, 2000.
Lappo, G. Goroda naputi vbudushchee [The city on the way to the future]. Moscow: Mysl, 1997.
Peck, J. "Explaining (with) Neoliberalism". Territory, Politics, Governance, no. 2 (2013): 132-157.
Smith, M. "The Global Diffusion and Public Policy: Power Structures and Democratic Accountability". Territory, Politics, Governance, no. 2 (2013): 118-131.
Swit, N. "European cities outperform their English counterparts" http://www.citymayors.com/business/eurocities_gdp.html
Л1ТЕРАТУРА
1. Лаппо Г. Города на пути в будущее / Г. Лаппо. - М. : Мысль, 1997. - 236 с.
2. Fujita M. The Spatial Economy. Cities, Regions and International Trade / М. Fujita, Р. Krugman, А. Venables. - Cambridge : The MIT Press, 2011.- 367 p.
3. Smith M. The Global Diffusion and Public Policy: Power Structures and Democratic Accountability / Michael Peter Smith // Territory, Politics, Governance. -2013. - № 2. - P. 118 - 131.
