CC BY
39
завдяки здатностi до кумуляцп формуе значне внутрiшнe забруднення оргашзму, що супрово-джуеться порушенням мiкроелементного обмiну. Пiдвищений BMicT важких металiв у навколиш-ньому середовищi та органiзмi людини призво-дить до змЫ показникiв гомеостазу, насамперед до зниження iмунiтету i резистентностi оргашзму.
Покращити санiтарно-хiмiчнi характеристики та пщвищити стiйкiсть до корозií сплаву Fe-Cr-Ni допомагае нанесення захисного шару у ви-глядi Pd-In покриття. Саштарно-ппешчш до-слiдження цього сплаву провадили протягом 10, 30 та 60 ^i6. При аналiзi екстракту встановлено, що кшькють мiгрованого паладю протягом заз-начених термiнiв була нижчою за межу його вольтамперометричного та атомно-адсорбцш-ного визначення. Вмют паладiю та iндiю у протезах рiзного термiну використання представлено у табл.2
Таблиця 2
Результати визначення паладю у зубних протезах (Р=0,95; n=3)
Термш використання Наважка, г Знайдено
Pd(II)
X +AX, мас % Sr, %
Нов1 0,0461 1,05+0,07 2,7
5 роюв 0,0512 0,71+0,05 2,8
8 роюв 0,0487 0,45+0,04 3,6
Використання покриття у виглядi благородних металiв мае низку переваг. Зокрема, таю сплави неалерпчш i цiлком позбавленi недолшв, прита-манних сплавам з неблагородних металiв. Вони абсолютно нетоксичнi, стмю до окислення та во-лодють бактерiостатичним ефектом.
Л1ТЕРАТУРА
1. Трезубов В.Н., Штейгарт М.З., Мишнев Л.М. Ортопедическая стоматология. Прикладное материаловедение: Учебник для медицинских вузов / Под ред. проф. В.Н. Трезубова. — СПб.: Специальная литература, 1999. — 324 с.
2. Бесов А.В. Металевi сплави для ортопедичноТ стоматологи // Фiзика i хiмiя твердого тша. — 2002. — Т. 3, № 4. — С. 647-653.
3. Васильев М.О., Гурш П.А., Фшатова В.С. Зми на фiзико-хiмiчного стану поверхш стоматоло-пчних сплавiв пiсля лазерноТ обробки // Uzhorod University Scientific Herald. Series Physics. — 2005. — Issue 17. — Р. 87-90.
4. Левицька Г., Тимошук С., Возняк Л. Поляро-графiя кальцесу та його комплексних сполук з юнами шкелю // Вопросы химии и химической технологии. — 2004. — № 2. — С. 14-17.
5. Сборник руководящих методических материалов по токсиколого-гигиеническим исследованиям полимерных материалов и изделий на их основе медицинского назначения // Утверждено начальником Управления новых лекарственных средств и медицинской техники от 27 ноября 1985 г. — М., 1987.
6. Москалев Ю.И. Минеральный обмен.— М.: Медицина,1985. — 288 с.
7. Фомин ГС., Ческис А.Б. Вода. Контроль химической, бактериальной и радиационной безопасности по международным стандартам: Справочник / Под ред. Подлепы С.А. — М.: Геликон, 1992.
STRESS THEORY EVOLUTION: FROM THEORY TO PRACTICE
(100 YEARS FROM HANS SELYE BIRTH) Radchenko O.M.
ЕВОЛЮЦ1Я ТЕОР11 СТРЕСУ: В1Д ТЕОР11 ДО ПРАКТИКИ
(ДО 100-Р1ЧЧЯ В1Д ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ГАНСА СЕЛЬЕ)
дея пiдтримки житте-здатностi органiзму шляхом реагування на ото-чення з'явилася сто роюв тому у роботах Клода Бернара та Уолтера Кен-нона. На )'хшй основi мо-лодий науковець з ней-мовiрним даром спосте-реження та узагальнення Ганс ГьюГо Бруно Селье (1907-1982) створив теорю стресу [12, 13], прийняту у цшому свт [14]. Вперше загальну вiдповiдь оргашзму на будь-який шфекцмний чинник Г. Селье описав тд час навчання в уш-верситетi (1925), а ц1т-сну теорiю стресу, яку ми знаемо, оприлюднив у 1935-1936 роках, завершивши низку експери-ментальних досшджень в ушверситетах Америки та Канади.
За Г. Селье [8, 12, 13], суть стресу зводиться до ушверсально)' стадмно)' однотипно)' вщпов^д оргашзму на подразник сильно' дм. Перша стадiя стресу — стадiя тривоги — характеризуеться зменшенням тимуса, лейкоцитозом, лiмфопе-
ЭВОЛЮЦИЯ ТЕОРИИ СТРЕССА: ОТ ТЕОРИИ К ПРАКТИКЕ (К 100-ЛЕТИЮ СО ДНЯ РОЖДЕНИЯ ГАНСА СЕЛЬЕ) Радченко Е.М.
Ганс Хьюго Бруно Селье (1907-1982), продолжая идеи К. Бернарда и У. Кеннона, создал теорию стресса, которая значительно опередила науку того времени. Г. Селье описал три стадии стресса. Другие адаптационные реакции были описаны Гаркави Л.Х. с соавт. (ориентировка, активация, переактивация). Мы разделили их на типы — эустресс и дистресс. Поданы характеристики работы разных систем при этих типах реакций. Определение типа адаптационной реакции имеет большое значение в клинике.
РАДЧЕНКО О.М.
Львiвський нацюнальний медичний ушверситет iм. Данила Галицького
УДК:
612.014.484(091)
Е&Н*26
нieю, анеозинофiлieю, нейтро-фiльозом, виразкуванням трав-hoï системи, пщвищенням се-крецiï глюкокортикоïдiв та пригшченням продукцiï мЫера-локортикоïдiв. Так процеси призводять до друго' стадiï — тдвищення резистентностi ор-ганiзму. Пщ час цieï стадiï вщбу-ваеться нормалiзацiя дiяльно-стi залоз внутршньо'' секрецiï та iмунноï системи. Якщо силь-ний подразник продовжуе дiя-ти, розвиваеться третя стадiя — виснаження, в яюй спостери гаються пригнiчення секрецiï глюкокортико'^в та шших гор-монiв на фонi виражено'' iму-носупресiï [8, 12, 13]. Тобто ви-никнення стресу, на думку Г Селье, зумовлюеться лише силою дючого фактора незал-ежно вщ його природи [12].
Однак на пiдставi подальших експериментальних дослщ-жень у власноруч створеному дослiдному lнститутi стресу за декшька рокiв до смертi Г. Селье прийшов до iдеï юнування рiзних за якiстю вiдповiдей ор-ганiзму: однi е типовими по-шкоджувальними стресорними ("поганий стрес" за висловом дослщника), а iншi можуть по-переджати та зменшувати стрес ("добрий стрес"). Такi позитивнi реакцп вiн назвав "еустрес" [8, 13], на вщмЫу вiд "дистресу". Однак дослщити якiсно вiдмiннi реакцiï еустресу Г Селье не встиг.
Розвиваючи ц iдеï, у 70-х роках минулого сташття Гарка-вi Л.Х., Квакiна О.Б., Уколо-ва М.А. (Роая) описали iншi ти-пи адаптацiйних реакцiй: ори ентування (у вiдповiдь на по-дразники слабко'' сили), спо-кiйноï та пщвищено'' активацп (на подразнення середньо! сили), переактивацiï (не визна-чивши силу подразника та мю-це реакцiï у загальному адапта-цiйному синдромi) [1]. Як бачи-мо, вiдповiдь органiзму також зумовлюеться лише силою подразника. Однак на вщмЫу вщ теорiï стресу Г Селье, теорiя загальних адаптацмних реак-цiй була прийнята не вама кли нiцистами та експериментато-рами, оскiльки звичайний арифметичний тдхщ до оцiнки живо! складно! системи — лю-дини — виявився занадто спрощеним. А кiлькiсна оцЫка сили подразника на практицi також не завжди можлива, ос-кшьки органiзм кожного моменту вщповщае не на один
1СТОР1Я I СЬОГОДЕННЯ
лише зовшшшй подразник пев-но! сили, а на сукупнють усiх зовнiшнiх та внутрiшнiх (що не менш важливо) чинникiв. Тому i виходить, що той саме за силою зовшшшй подразник може викликати в органiзмi людини рiзнi типи загальних адаптацй них реакцм, що утруднюе ме-хашчне застосування адапта-цiйних реакцiй у клшщк
Подальшi дослiдження у га-лузi теорiï адаптацiйних реак-цм в Украïнi сконцентрувалися на двох напрямках. Перший представлений Трускавецьким вщдшом експериментально'' бальнеологiï 1нституту фiзiоло-гп iм. О.О. Богомольця (акад. Костюк П.Г, проф. Iвасiвка С.В., проф. Флюнт 1.С., канд. мед. н. Попович 1.Л. та iн.), де прова-диться фiзiологiчне та морфо-логiчне вивчення загальних адаптацiйних реакцм у людини та тварин [2, 9]. Другий при-кладний напрям — практичне застосування адаптацмних ре-акцiй у клiнiцi — розробляеться у Львiвському нацiональному медичному ушверситет (проф. Олiйник С.Ф., проф. Панчи-шин М.В., проф. Радченко О.М., доц. Бевз В.П., Жакун 1.Б., Со-рокопуд О.С. та ш.) [4-6, 10]. Окремi роботи з використання адаптацмних реакцiй у клшщ здiйснювались i в iнших ме-дичних установах (Харювсько-му медичному ушверситет — д. мед. н. Безд^ко Т.В.). Вив-чаючи можливост використання адаптацiйних реакцiй у ктш-цi, ми дiйшли до обфунтування iснування ще однieï реакци, характерною рисою яко! е лейко-пенiя периферiйноï кровi. Ми назвали ïï реакцieю неповно-цшно'' адаптацiï [4]. Досвiд практично! роботи показав, що у сучасних умовах у хворих з запаленням частше спостери галася лейкопенiя, нiж лейкоцитоз. А реактивнють хворих з лейкопешями мае сво! особли-востi [7].
Власш експериментальнi дослiдження виявили таку саме адаптацiйну реакцiю й у щурiв, причому лише у тих, як отриму-вали якiсь медикаменти. У тварин спостер^апися низька ма-са надниркових залоз, пстоло-гiчнi ознаки дегенерацiï тимуса, зменшення його маси, iншi на-прямки кореляцмних зв'язкiв iмунокомпетентних органiв та кттин периферiйноï кровi [4, 5]. У хворих з реакцю неповно-цiнноï адаптацiï виявлялися дисбаланс процеав гiпо- та п-перкоагуляцiï, ютотно нижчi рiвнi трийодтиронiну та тироксину, висока реактивна та осо-бистюна тривога, активацiя симпатично! ланки, пригшчен-ня iмунноï системи. За багать-ма параметрами ця реак^я була подiбною до стресу, однак за характеристикою гормонального стану та гемограми сутте-во вiдрiзнялась, осктьки не су-проводжувалася типовими оз-наками стресу, описаними Г. Селье (лейкоцитозом, лiмфо-пешею, анеозинофiлieю, висо-ким рiвнем глюкокортико'^в). Реакцiя неповноцiнноï адапта-цiï часто виявлялась у хворих з внутршньою патолопею: вона посiдала трете мюце за частотою пiсля стрес-реакци та ори ентування, зустрiчалася в уах вiкових групах, не виявлялась у здорових оаб. За нашими да-ними, у таких па^ен^в будь-яка патологiя внутрiшнiх орга-нiв мае тяжчий перебiг, частше виникають ускладнення, лку-вання бтьш тривале [4-6].
Серед 1345 хворих з патолопею внутршшх оргашв зустри чались усi типи загальних неспецифiчних адаптацiйних реакцiй, однак частота 'х ви-явлення залежала вщ патологiï [5]. Найчастiшою адаптацй ною реак^ею був стрес, який виявлявся за умов тяжко' три-вало' патологiï (70-80% хворих на гшйш процеси, ураження су-дин та тяжк хвороби печiнки).
27*Е&Н
STRESS THEORY EVOLUTION: FROM THEORY TO PRACTICE (100 YEARS FROM HANS SELYE BIRTH) Radchenko O.M.
Hans Hugo Bruno Selye (1907-1982) continued theoretical ideas of C. Bernard and W. Cannon and created the famous stress theory, which was much ahead of that time science. H. Selye describe three stages of stress-reaction. Other adaptational reactions were described by Garkavy L.H. et al. (orientation, activation, overactivation). We divided them into eustress and disress type. Characteristics of different system in eustress and disress adaptational reactions are present. Detection of adaptational reaction type what has clinical value.
Адаптацшш реакци стресу, переактивацп та неповноцЫно'Т адаптацп були подiбними за характеристиками до стану нервовоТ, ендокринноТ, iмунноТ систем за параметрами запа-лення та гемостазу. Тому ц1 ти-пи адаптацмних реакцм можна об'еднати поняттям "дистрес". Отже, поняття Г. Селье ("дистрес — поганий стрес") було розширене: до нього включено не лише стрес, а й реакци переактивацп та неповноцшно'Т адаптаци. До сприятливих ти-тв загальних адаптацмних реакцш, яю об'еднуються в "еу-стрес" ("добрий стрес" за
Г. Селье), ми вщносимо реакци споюйно'Т та тдвищено'Т акти-вацiТ [5, 6]. Характеристику двох видiв адаптацiйних реакцш подано на рис. 1.
Реакци дистресу та еустресу — це не ттьки особливост ро-боти усiх органiв та систем, яю зумовлюють перебiг патологiТ. Типи адаптацмних реакцiй мо-жуть бути критерiями ремiсiТ хронiчноТ патологiТ внутршшх оргашв: повноТ, частковоТ або неповноцiнноТ [10]. Повна ре-мiсiя (спостерiгалася лише у 18% пащенлв) характеризу-еться зникненням кшшчних проявiв, стабiльною нормали
Рисунок 1
OcHOBHi характеристики реакцш дистресу (стрес, переактивацiя, неповноцiнна адаптацiя) та еустресу (спокiйна та пщвищена активацiя)
Дистрес
Еустрес
Висока тривожнють, агресивн1сть, перевага симпатичноТ 1нервац1Т'
Зм1нена секрец1я наднирник1в, низький
р1вень гормон1в щитопод1бно1 залози
Пригн1чення чи надм1рна активац1я кл1тинноТ ланки, зм1на 1муноглобул1н1в
Ппер- або г1пореактивна в1дпов1дь, змши фагоцитозу
Пперкоагуляц1йний тип гемостаз1ограми
У старших хворих, тяжкий переб1г, тривалий термш л1кування, залишков1 зм1ни порушень
Нервова система
Ендо-кринна система
1мунна система
Запа-лення
Гемостаз
Кл1н1ка
Низька тривожн1сть, високий оптим1зм, вегетативна ейтон1я
Кортизол у межах верхньоТ зони норми,
висока секретя щитопод1бно1 залози
Нормальний та активацй ний типи 1мунограми, в1дсутн1сть розлад1в
Висока бактерицидн1сть, незначна продукц1я цитоюн1в, перевага регенераци
Низька частота вщхилень, нормальний тип гемостазlограми
Виявлення у молодому в1ц1, перевага з нетяжкою патолопею
зацieю лабораторних та функ-цiональних показникiв, розвит-ком реакцш еустресу. При частковш ремiсп (72% хворих) ознаки клiнiчного покращання супроводжуються реакцiями орieнтування та активацií низь-кого рiвня реактивностi. Не-повна ремiсiя (10% хворих) вд значаеться зникненням кшшч-них ознак на фон реакцiй дистресу [5].
Загальн адаптацiйнi реакцií дозволяють здшснювати ме-дичне прогнозування, мають досить високу чутливють та специфiчнiсть щодо функцю-нальних змiн, насамперед сер-цево-судинноí системи, печш-ки та нирок. За умов розвитку дистрес-реакцш у хворих з хворобами нирок юнуе висока ймовiрнiсть протеíнурií (90%), у хворих на гепатити та цирози — виражено!' печiнковоí недо-статностi (87%), у хворих на iшемiчну хворобу серця — не-достатностi кровообiгу (71%). При реакцях еустресу ймовiр-нiсть цих розладiв iстотно мен-ша: протеíнурiя при хворобах нирок — 14%, печЫкова недо-статнiсть у хворих на гепатити та цирози — 17%, недостат-нють кровообiгу у хворих на стенокардю — 7% [6].
Таким чином, теорiя стресу Ганса Селье продовжуе розви-ватися та знаходить все бтьше i бтьше прихильниюв. Опис однieí адаптацiйноí реакци пе-ретворився на цiлiсну теорю загального адаптацiйного синдрому, який включае увесь спектр вiдповiдi оргашзму: реакци стресу, орieнтування, спо-кiйноí та пiдвищеноí активаци, переактивацп, неповноцшно[ адаптацií. 1снують адаптацiйнi реакци сприятливi (еустрес) та несприятливi (дистрес). Визначення загально[ неспецифiч-но( адаптацiйноí реакцií мае важливе значення для кпшки: дозволяе об'ективно оцшити стан хворого та ступiнь тяжко-стi будь-якоí хвороби, визначи-ти ефективнють терапií у дина-мщ та вплив медикаментiв, прогнозувати переб^ патоло-гií, ймовiрнiсть ускладнень та побiчнi ефекти медикаментоз-ноí терапи, виявляти критери повноí чи частково( ремiсií, ранжувати хворих та здорових осiб за групами з урахуванням реактивностi органiзму для спостереження чи наукового дослщження, визначати стан здоровоí людини.
Е&Н*28
Л1ТЕРАТУРА
1. Гаркави Л.Х., Квакина Е.Б., Кузьменко Т.С. Антистрессор-ные реакции и активационная терапия. — М.: Имедис, 1998.
— 654 с.
2. Загальш адаптацмш реак-цií i резистентнiсть оргашзму лiквiдаторiв аварií на ЧАЕС / Попович 1.Л., Флюнт 1.С., Алексеев О.1. та iн. — К.: Компью-терпрес, 2000. — 117 с.
3. Радисюк М.Г. Вплив ку-рортноí реабiлiтацií на iмуно-бiохiмiчний гомеостаз у лкви даторiв наслiдкiв Чорнобильсь-коí катастрофи // Мед. реабiл. курортол. фiзiотер. — 1996. — № 6. — С. 61-62.
4. Радченко О.М., Панчи-шин М.В. Значення реакци не-повноцiнноí адаптацií у клшщ внутрiшнiх хвороб // Укр. мед. альманах. — 2003. — Т. 6, № 4.
— С. 123-126.
5. Радченко О.М. Адаптацмш реакци у клшщ внутршшх хвороб. — Львiв: Л^а-прес, 2004.
— 232 с.
6. Радченко О.М., Радченко Л.М. Дiагностичнi можливо-ст адаптацiйних реакцм при внутрiшнiй патологií // Про-блеми вiйськовоí охорони здо-ров'я. — К., 2006. — Вип. 16. — С. 313-318.
7. Сысоева Е.П. Иммунные цитопении у больных хроническими вирусными гепатитами // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колонопроктологии.
— 2001. — № 4. — С. 55-56.
8. Селье Г Стресс без дистресса. — М.: Прогресс, 1982.
— 127 с.
9. Чорнобиль, пристосуваль-но-захисш системи, реабТшта-щя / За ред. Костюк 1.Г, Попович 1.Л., 1ваавка С.В. та Ы. — К.: Комп'ютерпрес, 2006. — 348 с.
10. Effect of flureniside on adaptive reactions in patients with chronic obstructive pulmonary diseases / Panchyshy-na M.V., Al-Qdemat YA., Panchyshyn J.M. et al. // Intern. J. Clin. Pharmac. Res. — 1997.
— V. 16. — P. 128-134.
11. Rosch P. J. Reminescences of Hans Selye, and the birth of "stress" // Int. J. Emerg. Ment. Health. — 1999. — V. 1, № 1. — P. 59-66.
12. Selye H. The evolution of the stress concept // Amer. Scientist. — 1973. — V. 62, № 6. — P. 642-649.
13. Selye H. Present status of the stress concept // Clin. Ther.
— 1977. — V. 1, № 1. — P. 3-15.
REFLECTION ON L.V. GROMASHEVSKII'S JUBILEE
Vasilieva V.L., Rybalko S.L.
РОЗДУМИ З ПРИВОДУ ЮВ1ЛЕЮ Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО
ВАСИЛЬЕВА В.Л., РИБАЛКО С.Л.
ДУ "1нститут етдемюлоги та Ыфекцмних хвороб iм. Л.В. Громашевського АМН УкраТ'ни"
УДК-303.035.3.061.23.
РАЗМЫШЛЕНИЯ ПО ПОВОДУ ЮБИЛЕЯ Л.В. ГРОМАШЕВСКОГО Васильева В.Л., Рыбалко С.Л. В статье изложены взгляды Л.В. Громашевского относительно комплексной медицинской оценки препаратов вирусных инсектицидов, предлагаемых народному хозяйству для борьбы с членистоногими вредителями растений. Также изложены мировоззренческие и методологические основы относительно молекулярной мимикрии как возможной причины ложно-положительных реакций в серологической диагностике тяжелых вирусных инфекций и возможности использования мимикринов в профилактической медицине.
жовтн 2006 року колектив 1н-ституту етдемюлоги урочисто вщсвяткував 110^ччя вщ дня заснування установи. Пщ час ювшейних заходiв багато гово-рилося про видатного вченого, академка Л.В. Громашевського — нашого багаторiчного наукового керiвника й оргаш-затора науки. А у жовтш 2007 року медична громадськють вщзначила 120^ччя вщ дня народження самого Лева Ва-сильовича, iм'я якого по праву носить 1нститут етдемюлоги та шфекцмних хвороб. Науковц краТни з вдячнютю вшановують цю непереачну Людину та ТТ величне творшня — фундамен-тальну науку етдемюлогю.
До цих дат було подготовлено i видано "Матерiали доповiдей науково-практичних конфе-ренцм", в яких розкриваеться сучасний стан епiдемiологiТ, тенденцiТ ТТ розвитку i стан контролю Ыфекцмних хвороб в Ук-ра'Тнк У книзi також представлено спогади сучасниюв Лева Васильовича та його учшв, все-бiчно висв™ено живий образ порядноТ, iнтелiгентноТ, чудо-воТ Людини, Вчителя [1, 2]. Окрiм того стараннями учнiв та ствроб^ниюв створено мемо-рiальний кабЫет — музей Лева Васильовича, в якому представлено етапи його творчого шляху, науковi прац^ розпови даеться про педагогiчну та гро-мадську дiяльнiсть. Матерiали музею та ювшейних заходiв ще раз нагадали, що Л.В. Грома-шевський, як i всi талановитi люди, був обдарований всебiч-но i багатогранно, мав широке коло iнтересiв, великий дiапа-зон знань, володiв здатнютю передбачати.
Окрiм iнфекцiйних антропо-нозних хвороб Лева Васильовича непокоТли доля i стан здо-ров'я населення УкраТни зага-лом. Зокрема, процеси,, що вд буваються у довкТ^ пiд впли-вом антропогенних та природ-
29*Е&Н
