CC BY
37
УДК 159.944.4
Треумова С. I., Бурмак Ю. Г., Петров е. е., Трибрат Т. А., Шуть С. В.
АДАПТИВН1 ТА УШКОДЖУЮЧ1 МЕХАН1ЗМИ РОЗВИТКУ СТРЕСУ
Вищий державний навчальний заклад Укра'Гни «УкраГнська медична стоматологiчна академiя» (м. Полтава)
trybrat.tatyana@gmail.com
Публiкацiя е фрагментом науково-дослщно! ро-боти кафедри пропедевтики внутршньо! медицини з доглядом за хворими, загально! практики (сiмейноI медицини) ВДНЗУ «Укра!нська медична стоматоло-гiчна академiя» «Особливостi перебiгу та прогнозу метаболiчного синдрому з урахуванням генетич-них, вкових, гендерних аспектiв хворих, наявност у них рiзних компонентiв метаболiчного синдрому i конкретно! супутньо! патологи та шляхи корек-цiI виявлених порушень», № державно! реестрацiI 011411001909.
«Все усилия благоразумного человека должны направляться не к тому, чтобы гнить и конопатить свой организм, как утлую и дырявую ладью, а к тому чтобы устроить себе такой образ жизни, при котором организм как можно меньше приходил бы в стрессовое положение, а следовательно как можно реже нуждался в починке».
Д.И. Писарев
Вступ. Переважна бтьшють людей у сучасному суспiльствi знаходиться пщ впливом стресу. В часи науково-техычно! революци, в яюй ми живемо, по-силюеться психiчна дiяльнiсть людини. Це пов'язано з необхщнютю засвоення та переробки великого об-сягу Ыформацп [4]. Тому й виникае проблема емоцй ного стресу, тобто розвитку напруження i перенапру-ження фiзiологiчних систем органiзму пщ впливом емоцiйних чинникiв [6]. Двi третини населення про-мислово-розвинутих кра!н вмирають вiд стресiв. Вони впливають на поведiнку людини, !! працездат-нiсть, здоров'я, взаемовiдносини з оточуючими i у родинi.
Вчення про стрес - один з провщних розд1гмв сучасно! медицини. Основоположником цього на-прямку, е канадський вчений - фiзiолог Г. Селье, який у 1936 рощ узагальнивши результати сво!х доот-джень, висунув концепцю стресу. За його визначен-ням: «стрес - неспецифiчна вiдповiдь оргаызму на будь-яку пред'явлену йому вимогу» .У перекJlадi з ан-глмсько! мови слово «стрес» означае «натиск, тиск, напруження». Вперше термiн «стрес» був введений в наукове вживання стосовно техычних об'екпв. У XVII ст. англмський вчений Роберт Гук застосував його для характеристики об'екпв, що випробовують навантаження та чинять отр. Ця iсторична аналогiя цкава тим, що поняття «стрес» в сучаснм фiзiологi!, психологи, медицинi (що базуеться на ктлычних до-слщженнях Г. Селье) включае уявлення про зв'язки стресу з навантаженням та складними системами (бюлопчы, психологiчнi, сощально-психолопчы) iз опором цьому навантаженню. Вщповщно до цих уяв-лень стрес розглядаеться як фiзiологiчний синдром, що складаеться з сукупностi неспецифiчно виклика-
них змiн, як неспецифiчна реакщя органiзму на вимо-ги, що пред'являються до нього [12]. ТермЫ «стрес» застосовувався i до Г Селье у художнм лiтературi. Так, вперше слово «стрес» було згадано поетом Р Маншгом в 1903 рощ у значены потрясЫня: «I ця мука була манною небесною, яку Господь послав людям, як перебувають у пустелi сорок зим i що перебува-ли у великому стреЫ». У XIV стол^ термЫом «стрес» позначали напади болю i горя, виснаження, знемогу, стомлення.
Енциклопедичний словник дае наступне визна-чення стресу:
«сукупнють захисних фiзiологiчних реакцiй, що виникають в органiзмi тварин i людини у вiдповiдь на вплив рiзних несприятливих факторiв». Вiдповiд-но до визначення стрес це усе, що веде до швидко-го старшня органiзму або викликае хвороби. За ви-словом А. Шопенгауера: «Дев'ять десятих нашого щастя залежить вщ здоров'я. А здоров'я людини - це i подолання стану психiчного напруження, психiчного страждання, як приводять до розвитку навiть неви-лiковних хвороб, а саме, до онкогенного ефекту стре-су».
В сучасному формулюваны, прийнятому на мiж-народному конгресс цей феномен вже визначаеть-ся як неспецифiчна реакцiя оргаызму на будь який вплив, який чиниться на нього. Це споЫб досягнення резистентност (стiйкостi) органiзму при дм на нього шкiдливого чинника.
Стрес - це реакщя оргаызму на значний подраз-ник, а за своею природою стресова реакщя е психо-фiзiологiчною [16].
Отже, в нормальному здоровому органiзмi юнуе механiзм, спрямований на боротьбу з несприятли-вим фактором, вплив якого може привести до заги-белi органiзму. Цей механiзм i отримав назву стрес-реакцiя, або загальний адаптацмний синдром. Термiн «стрес» слщ вважати родовим поняттям для розумЫь двох пiдвидiв: дистрес - поганий стрес i еустрес - хороший стрес [13]. Про це писав у сво!й книзi Г. Селье «Стрес без дистресу», 1979 [17], цьому присвячена загальнодоступна, досить глибока за змютом книга Ю. Чиркова «Стрес без стресу», 1988. Роботами Л.Х. Гаркав^ 1977, було виявлено, що сильн подразнення ппоталамуса вабили весь букет негативних якостей стресу, але зате слабю впливи володти зворотною властивiстю стресу - благотворно впливати на орга-ызм. Концепцiя стресу постiйно розвиваеться. Так, Л. Левi видiлив окремо емоцмний стрес, як фактор, що провокуе розвиток багатьох хвороб. Емоцiйний компонент стресу на сьогодн розглядаеться як один iз основних, а комплекс загального адаптацмного синдрому, запропонований Г Селье, як похщний у вщповщь органiзму на стресовий стимул. М.М. Амо-
сов, 1977 [11] вщзначив: «Стрес не тiльки Ытенсив-но впливае на органiзм але i гартуе валеогенетичний фактор» [11].
Тому вивчення поняття стресу, адаптивних, ушко-джуючих механiзмiв його розвитку, вплив 1х на орга-нiзм людини та подолання е актуальним.
Мета дослщження. Розглянути адаптивнi, ушко-джуючi механiзми розвитку стресу, вплив 1х на орга-нiзм людини та подолання.
Об'ект i методи дослщження. Аналiз та уза-гальнення лггературних джерел, системно-структур-ний аналiз.
Результати дослщження та 'Гх обговорення.
Сьогодн проблема загрози здоров'ю розглядаеться свгговою спiльнотою як одна iз загроз планетарного масштабу - антрополопчна катастрофа. Згщно з да-ними вчених, здоров'я людини бтьш нiж на 50% зу-мовлено способом життя, близько 40% соцiальними i природними умовами, а також спадкоемнютю i лише 10% залежить вiд медичного обслуговування [19]. У цьому не менш важлива роль належить розвитку стану психiчного напруження - стресу, що викликае в органiзмi цтий ряд особливих змiн та може привести до захворювання i навiть смертi людини. Так, поеднання тютюнопалшня зi стресовими ситуацiями збтьшуе ризик спазму коронарних судин, розриву атеросклеротично! бляшки та приводить до негативного прогнозу захворювання.
На мозок людини безперервно дють рiзнома-нiтнi за ктькютю i якiстю подразники з внутршнього i навколишнього середовища. При несподiванiй та напруженiй ситуацiI порушуеться рiвновага мiж ор-ганiзмом i навколишым середовищем. Наступае не-специфiчна реак^я у вiдповiдь на ситуацiю - стрес. Це е одним iз захисно-пристосувальних механiзмiв органiзму людини, що виробилися в процес еволю-цп, як засiб збереження життя в постiйно мiнливих умовах проживання [14]. Це природнм побiчний продукт будь-яко! дiяльностi людини, вiн необхщний у II життi та вщображуе потребу в адаптацiI. На цьому по-будований психологiчний тиск стресом. ВЫ допома-гае пристосуватися до нових умов, впливае на пра-цездатнють, творчiсть. Навчае долати перешкоди на життевому шляху, мобiлiзувати власы сили та ставати впевненим в собi [5]. Але водночас стрес, якщо вЫ дiе довго, може стати руйывним для людини, вщ нього потерпають найслабшi органи.
Стрес - складова частина життя, у помiрних дозах вiн надае життю смак i аромат, як писав Г Селье. Ме-ханiзм стресу може бути включений i ударом хлиста i пристрасним поцiлунком. Залежно вщ подразника, який дiе на людину, розрiзняють два види стресу: дистрес - дiя негативних емоцм (горе, нещастя, хвороба), що знижуе опiр органiзму до несприятливих чинниюв середовища, виснажуе людину, заважае !й мобiлiзуватися, еустрес - дiя позитивних емоцiй, на-тхнення, творчого осяяння, кохання, коли за плечи-ма ыби крила виростають. Найнебезпечнша стадiя стресу - коли вш переходить у хворобу, з якою впора-тися пiд силу лише квалiфiкованому психотерапевту. На цьому етап наднирковi залози, крiм адреналiну, починають продукувати небезпечний гормон кортизон, що може спровокувати погiршення пам'яД сер-цево-судиннi захворювання, хвороби шлунково-киш-
кового тракту, ослаблення ÍMyHÍTeTy, ранне старЫня [10]. Пiд час стресу видтяються гормони, змiнюеться режим роботи багатьох оргаыв i систем (ритм серця, частота пульсу, тощо). Стресова реак^я мае рiзний прояв у рiзних людей: активна - зростае ефектив-нiсть дiяльностi; пасивна - ефективнють дiяльностi рiзко зменшуеться [6]. На цьому побудований психо-лопчний тиск стресом.
Пiд впливом стресу в органiзмi вiдбуваеться роз-пад бшюв, зменшуеться кiлькiсть вiтамiнiв А, Е, С, розвиваеться «окислювальний стрес». У ходi розвитку психiчного напруження спостерiгають три стадй' згщно Г. Селье, яю вiдбивають динам^ вiдповiдi ор-ганiзму на достроково дючий агресор:
1-а ста^я тривоги. Це найперша стадiя, що вини-кае з появою подразника, який викликае стрес. При цьому вщбуваеться ряд фiзiологiчних змiн: у людини прискорюеться подих, пiднiмаеться тиск, пщвищу-еться пульс. Змiнюються i психiчнi функцп, моб!тзу-ються захиснi можливост органiзму та механiзми са-морегуляцп на захист вiд стресу. Якщо ще! дм досить, то тривога i хвилювання вщухають, стрес заюнчуеть-ся. Бiльшiсть стресiв дозволяеться на цм стадй;
2-а ста^я опору. Настае у випадку, якщо стрес-фактор, що викликав, продовжуе дiяти. Тодi орга-нiзм захищаеться вщ стресу, витрачаючи «резервний запас сил з максимальним навантаженням на вс сис-теми органiзму;
3-я ста^я виснаження. Якщо подразник продовжуе дiяти, вщбуваеться зменшення можливос-тей протистояння стресов^ виснажуються резерви людини, знижуеться загальна опiрнiсть органiзму. Стрес «захоплюе» людину i може привести II до хвороби. При цьому формуеться загрозлива оцЫка си-туацп, якi штовхають людину на подолання шюдливих впливiв, на що особистють направляе усi сво! сили. Можливi неврози i ряд незворотних порушень в ор-ганiзмi людини. Наявнють усвiдомленоI загрози - це основний стресовий фактор людини, який викликае у вщповщь захисну дiяльнiсть, формуеться мотива^я на подолання труднощiв. На цiй стади зменшуються розмiри кори наднирникових залоз, знижуеться про-дукцiя глюкокортикоIдiв i одночасно запускаються в реакцю соматотропний i тиреощний механiзми, що повертае органiзм до стану «бойово! тривоги», але захищатися просто нiчим, що й обумовлюе загибель оргаызму в цiй стади [2].
Стрес не обов'язково повинен проходити вс за-значенi стади, вЫ може обриватися на перший або другiй.
Визначити стади стресу можна i за фiзичним станом людини [13].
1-а ста^я - втома, розумова дiяльнiсть ускладне-на, очi сухi, шкiра блискуча та масна;
2-а ста^я - косоокють, унаслiдок якого людина не може адекватно сприймати деякий час вщстань;
3-я ста^я - виникае вщчуття розбiжностi з самим собою, свщомють не контролюеться.
Стрес мае фiзiологiчнi, психологiчнi, особистiснi i медичн ознаки. Крiм того будь-який стрес вклю-чае емоцiйне напруження, яке може переродитися в стан тривоги. При цьому дезоргаызуеться дiяльнiсть людини, з'являються помилки, порушуеться процес планування та оцЫка дiяльностi. Усе це приводить
до негативних емоцм, занепокоення, невпевненос-Ti у сво|'х силах, зниження самооцшки. I як наслщок, росте стан напруження, що приводить до значних по-милок i дефектiв дiяльностi. Виходить замкнуте коло «втягування» людини в стрес [3].
Наше життя складаеться з несюнченного лан-цюжка хвилювань: свiдомiсть зштовхуеться з якоюсь проблемою та бореться щоб ïï розв'язати, якщо ми не можемо розв'язати цю проблему, виникае роз-пач, збiльшуеться емоцмне напруження. Д.1. Писарев свого часу зауважив, що «оч^вання лиха бувае завжди гiрше i нестерпншим, нiж саме лихо» [7]. Слщ пам'ятати: не можна будувати життя на невда-чах, необхщно любити i хвалити себе - цього багато не бувае. У наш час стрес прийняв характер епще-мп, набув хроычних форм внаслщок iнформацiйного перевантаження. Але екстремальнi ситуацп потрiбнi людинi, вони пiдвищують тонус, якщо не досягають визначеного критичного рiвня, коли дiють на шкоду органiзмовi та його активнiсть [18].
ВЫ рiзновиди стрес-реакцiй можна роздтити на адаптивнi i патогеннi - ушкоджуючi [11]. При адаптивна стрес-реакцп, активацiя функцiй органiв i систем в умовах дм стресорного агента запобкае вiдхиленню параметрiв гомеостазу за межi нормального дiапа-зону, а надзвичайний фактор характеризуемся по-мiрною силою i тривалiстю впливу. Формуеться стан пщвищено'| резистентностi оргаызму до стресу, пщ-вищуеться його пристосованють до певного дiючого агенту [7]. Таку стрес-реакцiю називають адаптивною. Бтьш того, повторний вплив стресорного агента помiрноï сили через певн промiжки часу форму-ють стiйку, довгостроково пiдвищену резистентнють органiзму. Неспецифiчну адаптуючу властивiсть по-вторноï дiï рiзних стресорних факторiв помiрно,i сили (ппокси, фiзичного навантаження, охолодження та iн.) використовують для штучного пiдвищення стй кост органiзму до стресорних факторiв i поперед-ження ïх шкiдливоï дм.
Патогенна (ушкоджуюча) стрес-реакцiя - надмiр-но тривалий або частий повторний вплив сильного стресорного агента на оргаызм, не здатний попере-дити порушення гомеостазу. Це може привести до значних розладiв його життедiяльностi, розвитку екс-тремального або навггь термiнального стану (колапс, шок). У рядi випадкiв при розвитку стрес-реакци, навiть значно виражено'|', не виникае пошкодження органiв i розлади життедiяльностi органiзму. Бiльш того, часто сама стрес-реакщя швидко усуваеться. Це означае, що в органiзмi досить швидко починають дiяти чинники, що обмежують ïï iнтенсивнiсть та три-валiсть. Сукупнiсть ïх позначають як антистресорн механiзми органiзму [11].
Надмiрнi стресовi фактори можуть з'явитися причиною рiзного роду захворювань: виразки шлунка i кишкiвника, ппертоычно'|' хвороби, аритмп, бронхг ально'|' астми, екземи та Ы.). Iнфекцiйнi хвороби на-бувають тяжкий затяжний перебщ за рахунок iмуно-депресп можуть виникати пухлини (онкогенний ефект стресу) [1,15]. Чимала роль стресу i в розвитку пси-хiчних порушень: неврозiв, депресивних та психома-тичних стаыв [9].
Отже, при тривалм за часом iнтенсивнiй стрес-реакци всi основнi адаптивнi ефекти трансформують-
ся в пошкоджуванi i саме так можуть стати основою стресорних хвороб. Але категорично стресу не слщ уникати, '|'м необхщно користуватися для профтак-тики та терапп. Мiкропошкодження, що виникли при стресових впливах, вщновлюють заодно i мiкропош-кодження iнших систем i оргаыв, оскiльки регенера-цiйнi процеси включаються вiдразу у всьому оргаыз-мг Звiдси i головне завдання лкаря - пiдтримувати системи валеокiнеза на високому рiвнi.
Подолання стресу грунтуеться на активних способах пщвищення загальноï стiйкостi людського орга-ызму. Це фiзичнi фактори впливу ^зична культура, загартування органiзму, бiг) аутогенне тренування, психотерапiя, гiпноз, трудова дiяльнiсть, вживання бiологiчно активних речовин [8]. Слщ розв'язати кон-флiкт, усунути розбiжностi, змiнити погляд на проблему, помиритися, зумiти витягти користь, щось позитивне навiть з невдач^ довести собi, що могло бути i прше (а iншому набагато прше), змiнити спосiб життя, наближаючи його до здорового i врiвноваже-ного.
Один iз кращих засобiв заспокоення - це сптку-вання з близькою людиною: розрядити вогнище порушення, переключитися на цiкаву тему, знизити зна-чимiсть конфлiкту, активiзувати почуття гумору. Смiх приводить до падЫня тривожностi, коли людина по-смiялася, ïï м'язи менш напружеы (релаксацiя), нор-малiзуеться серцебиття, дихання.
Досить поширена думка про алкоголь як заЫб боротьби зi стресами. Але вЫ може лише полегшити переживання стресу, знижуючи при цьому здатнють людини до опору. Невипадково один iз стародавнiх вчених зазначив: «У пляшщ незадоволенiсть шукае розраду, боягузтво - мужнiсть, а боязкють - впевне-нiсть у собЬ> [7].
Серед станiв органiзму найбтьш близькими до стресу е негативы емоцмы переживання та втома [6]. Будь-яку негативну емоцiю, гостру втому при '|'х достатнiй iнтенсивностi можна розглядати як стрес, осктьки вони супроводжуються всiма проявами стресово'|' реакци - вщ дезорганiзацiï поведiнки до адаптацмного синдрому. Багато уваги придтяеться проблемi тривоги, яка або ототожнюеться зi стресом, або вважаеться одним iз його видiв. Допускаеться, що на найвищому регуляцiйному рiвнi стрес i емоци мають единий анатомо^зюлопчний субстрат.
Висновки. Стрес - це стан мобкглзаци всiх сил ор-ганiзму у вiдповiдь на нов^ життево важливi впливи з метою адаптацп до них.
При тривалм за часом iнтенсивнiй стрес-реакцй' адаптивы ефекти трансформуються в пошкоджуванi i можуть стати основою стресорних хвороб.
Психолопчний спокiй необхiдний - «систему напруження» потрiбно берегти вiд «перетренування».
Психоемоцiйнi напруження людини повиннi но-сити епiзодичний характер для повернення змЫених фiзiологiчних функцiй до нормального рiвня.
Стрес може бути навггь корисним: зустрiч з загро-зами змушуе замислюватися над життям, виробляти в собi терпiння, стриманiсть, волю, удосконалювати-ся.
Перспективи подальших дослiджень. В по-
дальшому плануеться проведення вивчення бiохiмiч-них механiзмiв регуляц^ стресу.
Лiтeрaтyрa
1. Abramov V.V. ntegratsiya immunnoy i nervnoy sistem I V.V. Abramov. - Nüvosibirsk: Nauka, Sib.otd-niye, 1991. - 1бб s.
2. Akmayev I.G. Sovrepennyye predstavleniya o vzaimodeystviyakh reguliruyushchikh sistem: nervnoy,endokrinnoy i imunnoy I I.G. Akmayev II Uspekhi fiziol. nauk. - 199б. - № 1. - S. 3-20.
3. Bendzhamin Kolodzin Kak vyzhit' posle psikhicheskoy travmy. Perevod s ang. Savel'yevoy I Kolodzin Bendzhamin. - M., 1994. -240 s.
4. Bodrov V.A. Informatsionnyy stress I V.A. Bodrov. - M., 2000. - 352 s.
5. Vasilyuk FYe. Psikhologiya perezhivaniya I F.Ye. Vasilyuk. - M., 1984. - 158 s.
6. Vedyayev F.P. Limbicheskaya sistema mozga, emotsional'nyy stress i yego endokrinno-vegetativnyye proyavleniya I F.P. Vedyayev II Vest. Akad. med. nauk SSSR. - 1998. - № 8. - S. 57-б5.
7. Gregor O.A. Kak protivostoyat' stresu I O.A. Gregor. - Spb. TOO Leyla, 1994. - 384 s.
8. Gmnberg Upravlrnnya stresom I Gmnberg. - SPB.: P4ter, 2002. - 494 s.
9. Grimak L.P. Rezervy chelovecheskoy psikhiki: Vvedeniye v psikhologiyu aktivnosti I L.P. Grimak. - M.: Politizdat, 1989. -S.180-195.
10. Golikov P.P. Retsepropnyye mekhanizmy glyukokortikoidnogo effekta I P.P Golikov. - M.: Meditsina, 1988. - 288 s.
11. Yeyler A.K. Stress I A.K. Yeyler II Byul. Eksperemental'noy biologii i meditsiny. - 197б. - T. 82, № 12. - S. 143б-1439.
12. Kizhayev-Smyk L.A. Psikhologiya stressa I L.A. Kizhayev-Smyk. - Izd. Nauka, Moskva, 1983. - S. 114-272.
13. Klevaka L.P. Teksty lektsiy z kursu «Pedahohichna psykholohiya» I L.P. Klevaka. - Poltava, 2013. - S. 83-85.
14. Kogan B.M. Stress i adaptatsiya I B.M. Kogan. - M.: Znaniye, 1980. - № 10. - 45 s.
15. Kolyada T.I. Adaptatsionnyy sindrom i immunitet I T.I. Kolyada, Yu.L. Volyanskiy. - Khar'kov.: Osnova, 1995. - 3б8 s.
16. Lazarus R. Teomya stresu н psi^o^^^n^n! dosl4dzhennya I R. Lazarus. - L.: Nauka, 1970. - 178 s.
17. Sel'ye G. Stres bez distresu I G. Sel'ye. - M.: Progres, 1979. - 123 s.
18. Trigranyan R.A. Stress i yego znacheniyedlya organzma I R.A. Trigranyan. - M.: Nauka, 1988. - S. 3-140.
19. Ottawa Charter for Health Promotion First International Conference on Health Promotion. - Ottawa, Canada, 17-21 November. -198б.
УДК 159.944.4
АДАПТИВН1 ТА УШКОДЖУЮЧ1 МЕХАН1ЗМИ РОЗВИТКУ СТРЕСУ Трeyмовa С. I., Бурмэк Ю. Г., Петров G. G., ТрибрэтТ. А., Шуть С. В.
Резюме. Вчення про стрес - один з провiдниx розд^в сyчасноï медицини. Основоположником цього напрямку, е канадський вчений - фiзiолог Г. Селье, який y 193б рощ yзагальнивши результати своïx досл^ джень, висунув концепцт стресy. У перекладi з англмськоУ мови слово «стрес» означае «натиск, тиск, на-прyження». Стрес - складова частина життя, y помiрниx дозаx вЫ надае життю смак i аромат, як писав Г. Селье. Залежно вщ подразника, який дie на людину, розрiзняють два види стресу: дистрес - дiя негативниx емоцм (горе, нещастя, xвороба), що знижуе отр оргаызму до несприятливиx чинниюв середовища, висна-жуе людину, заважае |'й моб^зуватися; еустрес - дiя позитивниx емоцм, натxнення, творчого осяяння, ко-xання, коли за плечима ыби крила виростають. Всi рiзновиди стрес-реакцм можна роздiлити на адаптивнi i патогены . При адаптивнм стрес-реакци, активацiя фyнкцiй органiв i систем в yмоваx дiï стресорного агента запоб^ае вiдxиленню параметрiв гомеостазу за межi нормального дiапазонy, а надзвичайний фактор xарак-теризуеться помiрною силою i тривалютю впливу. Формуеться стан пщвищено'| резистентностi органiзмy до стресу. Патогенна стрес-реак^я - надмiрно тривалий або частий повторний вплив сильного стресорного агента на оргаызм, не здатний попередити порушення гомеостазу. Це може привести до значниx розладiв його життeдiяльностi, розвитку заxворювань, нав^ь смертi.
Ключовi словэ: стрес, дистрес, еустрес, адаптивна патогенна стрес-реак^я, стресорний агент.
УДК 159.944.4
АДАПТИВНЫЕ И ПОРАЖАЮЩИЕ МЕХАНИЗМЫ РАЗВИТИЯ СТРЕССА Трeyмовa С. И., Бурмэк Ю. Г., Петров Е. Е., ТрибрэтТ. А., Шуть С. В.
Резюме. Учение о стрессе - один из ведyщиx разделов современной медицины. Основоположником этого направления, является канадский ученый - физиолог Г. Селье, который в 193б году обобщив результаты своиx исследований, выдвинул концепцию стресса. В переводе с английского языка слово «стресс» означает «нажим, давление, напряжение». Стресс является составной частью жизни, в умеренные дозаx он придает жизни вкус и аромат, как писал Г. Селье. В зависимости от раздражителя, который действует на человека, различают два вида стресса: дистресс - действие негативные эмоций (горе, несчастье, болезнь), что снижает сопротивление организма к неблагоприятным факторам среды, истощает человека, мешает ему мобилизоваться; эустресс - действие положительные эмоций, вдоxновения, творческого озарения, любовь, когда за плечами словно крылья вырастают. Все разновидности стресс-реакций можно разделить на адаптивные и патогенные. При адаптивной стресс-реакции, активация функций органов и систем в yсловияx действия стрессорного агента предотвращает отклонением параметров гомеостаза за границы нормального диапазона, а чрезвычайный фактор xарактеризyется умеренной силой и длительностью воздействия. Формируется состояние повышенной резистентности организма к стрессу. Патогенная стресс-реакция - чрезмерно длительное или частое повторное воздействие сильного стрессорного агента на организм, не способный предупредить нарушение гомеостаза. Это может привести к значительным расстройствам жизнедеятельности, развития заболеваний и даже смерти.
Ключевые слова: стресс, дистресс, эустресс, адаптивная патогенная стресс-реакция, стрессорный агент.
UDC 159.944.4
ADAPTIVE AND DAMAGING MECHANISMS OF STRESS DEVELOPMENT
Treumova S. I., Burmak Yu. G., Petrov Ye. Ye., Trybrat T. A., Shut S. V.
Abstract. Most people are under the influence of stress in modern society. We live in the period of the scientific-technical revolution when human mental activity intensifies. It is connected with necessity of learning and processing of the great amount of information. That is why the problem of stress occurs. Two-thirds of industrial countries' population die from development of stress and overstrain of their organisms' physiological systems under influence of a stimulus.
The stress theory is one of the leading parts of modern medicine. Hans Selye, a Canadian scientist, is a founder of this school. In 1936 he put forward the stress conception having generalized the results of his research. According to his definition "stress is a non-specific response of an organism to any demand to him. It's everything leading to fast organism's aging or causing diseases".
"Stress" means "pressure or tension" in translation from English. The term "stress" had been mentioned in literature before H. Selye used it. It was used for the first time by the poet R. Mannin in 1903.
A dictionary gives the following definition of stress: "It is a combination of protective physiological reactions which occur in organisms of animals and people as a response to an influence of different unfavourable factors (stressors)". According to modern definition, passed at the international congress, this phenomenon is interpreted as a non-specific organism's response to any influence_upon it.
There is a mechanism in a normal, healthy organism directed at the struggle against an unfavourable factor, the influence of which can lead to the organism's death.
There are two types of stress depending on a stimulus which has an effect on the individual: they are distress which is defined as bad stress and eustress - good stress.
So, distress is an effect of negative emotions in situations of misfortune, grief. It decreases the organism's resistance to unfavourable factors of environment, exhausts the person. Eustress is an effect of positive emotions, inspiration, and creativity. The most dangerous stage of stress is when it transforms into some disease. Adrenal glands begin to produce in addition to adrenalin dangerous hormone cortisone at this stage. It can provoke memory impairment, cardio-vascular diseases, diseases of a gastrointestinal tract, weakening of immunity, and premature aging.
Hormones are released and the work of many organs and systems is changed when stress is present. Destruction of proteins occurs under influence of stress, the amount of vitamins A, E, C decreases, and "oxidation stress" develops.
According to H. Selye there are three stages in the stress-reaction: the 1st stage is a phase of anxiety, the 2nd stage is a phase of resistance, and the 3rd stage is a phase of exhaustion which reflects the dynamics of an organism's response to the acting stressor of long duration.
The stage of anxiety is shaking of the whole organism, a call "to arms!", the mobilization of all the protective mechanisms including endocrine ones. The organism's endurance towards this stressor increases, the production of somatotropin and thyroid hormones decreases, and the production of glucocorticoids increases at the stage of resistance. The stage of exhaustion can cause the death of the organism - "the means of defense" are already absent.
It is not necessary that stress should have all the mentioned stages; it can finish at the first or second stages.
All the types of stress-reactions can be subdivided into adaptive and pathogenic-damaging. In case of adaptive stress-reaction, activation of functions of organs and systems in conditions of stressor agent's action prevents the deviation of hemostasis parameters outside the normal diapason, and extraordinary factor is characterized by the moderate strength and duration of influence. The state of the increased organism's resistance to stress forms, its adaptation to an acting agent increases. The pathogenic stress-reaction is an extremely durable or frequent repeated influence of a strong stressor agent on an organism incapable to prevent the disorders of homeostasis. It can cause significant disorders of the organism's vital activity, the development of an extreme and even terminal state (shock, collapse). The excessive stress factors can be a reason for different diseases, even for tumors.
Thus, all the main adaptive effects transform into damaging in case of a durable and intensive stress-reaction and can become a basis for stressor diseases in this way.
It is not necessary to avoid stress at all; it should be used for prophylaxis and therapy. So, the main aim of a physician is supporting of a valeokinesis system at the high level.
Stress can be useful: facing threats makes us think about our life, learn to be patient and reserved, improve ourselves. But human psychoemotional stress must occur occasionally for the changed physiological functions to return to the normal level.
One should remember H. Selye's statement: "Stress is a component of life and it gives the life taste and aroma when it is moderate".
Keywords: stress, distress, eustress pathogenic adaptive stress reaction, stressor agent.
Рецензент - проф. Скрипник I. М.
Стаття надшшла 11.08.2017 року
