CC BY
18
P03BHT0K eKcnopTHoro внpo6ннuтвa, i npoTaroM neBHoro nepiogy Hacy gacTb cboi no3HTHBHi pe3y.bTaTH.
Tain. 1. nommuani ma iieeamueni nunnuKu ennuey Ha einmummie eKcnopmne mpoCmu^mo _herathbhi hhhhhkh_
- 3MeHrneHHa nonHTy Ha hh3i>ko TexHo.oriHHy npogyкцiro y po3BHHeHHx KpaiHax, m,o 3opieHTOBam, b ocHOBHOMy, Ha BHC0K0TexH0^0riHHy npogyKuiro bhcokoi aKocr
- BHcoKa KoHKypeH^a Mm BHpoÖHHKaMH KpaiH, m,o po3BHBaroTbca i KpaiH 3 nepexig-hom eKoHoMiKoro, m,o 6a3yroTb cbom KoHKypeHTocnpoMo^HicTb Ha BHpoÖHH^rBi hh3bko TexHonorigHHx ToBapiB_
- HH3&KHH cBiToBHH peÖTHHr HagiMHocri yKpaiHH, b ToMy nucrn, Hepe3 B^Hira Be.HKoi KinbKocii aHTHgeMniHroBHx 3axogiB npoTH yKpaiHH, m,o ycKnagHroe npo^gypy ot-pHMaHHa ^Becrn^n Ta KpegmiB y nepcneKTHBHi eKcnopTHo-3opieHTOBam npoeKTH
- 3arocipeHHa MmHapogHoi кoнкypeнцii npu ogHonacHoMy 3pocTaHHi gep^aBHoi nigTpHMKH cBoro eKcnopiy b npoBigHHx 3apy6i>kHHx KpaiHax_
- nomTHKa пpoтeкцioнiзмy 3 6oKy geaKHx iHo3eMHHx gepncaB_
- HecTa6mbHicTb y cBiTi_
- nigBHm^eHHa BHMor He TinbKH go TexHonorinHoro piBHa i aKocii ToBapiB (npu Hera-THBHiö тeнgeнцii 3pocTaHHa b eKcnopii HacTKH chpobhhhhx ToBapiB), a h go cno^HB-hhx Ta eKonorinHHx xapaKTepucTHK npogyKuii (HegocTaTmn po3bhtok cepTH^iKauii)
- nigBHm^eHHa цiн Ha eHeproHocii_
_n03hthbhi hhhhhkh_
- cnpuaraHBa KoH'MHKiypa gna тpagнцiнннx ToBapiB yKparncbKoro eKcnopiy (npogyK-цia MeTa^yprinHoi, xiMiwHoi npoMHcnoBocii, MamHHo6ygyBaHHa Ta MeTa.oo6po6KH)
^rrepaTypa
1. MOMOT C.B., R^rornKHH H.n. OopMHpoBaHHe cHcreMbi экQHQмннecкQн 6e3onacHocTH MeTa^^yprHHecKoro npegnpHaTHa// BicHHK ^He^Kora MeHeg^ep. HayK. «ypHa.. - 2005, № 2(32). - C. 76-80.
2. Export ist 2007 die Stuetze der Konjunktur. BDI - Aussenwirtschaftsbarometer. Bundesverband der Deutschen Industrie e. V. - www.nrw-export.de/etxport/ - 7.11.2006.
3. ^OBTOHCbKHii B. EHepro36epe^eHHH Ha repe3ax eKoHoMiKH. - www.kmu.gov.ua - 12.06.2005.
4. 3axapHeHKO B. npoMbim.eHHbiM KoMnneKc yKpaHHbi: HMnepaiHB ycToHHHBoro pa3BHTHa// 06^eciBo h экQHQмнкa: Me^gyHap. HayHH. h o6^.-no.m\ «ypHan. - 2004, № 5-6. - C. 233-251.
5. „üiviaHCbKHH A. ОpraнiзauiннQ-eкQHQмiннi MexaHi3MH nigBH^eHHa e^eKTHBHocr npo-mhc.obhx nignpHeMcTB b yMoBax тpaнc$Qpмauii Ta eвpo-iнтeгpaцii (Ha npHK.agi npoMHc.oBHx nignpHeMCTB no.b^i Ta yKpaiHH) HAH yKpaiHH/ HayK. peg. g-p eKoH. HayK, npo$. n.M. Ee-.eHcbKHH. - HbBiB: Ih-t P^, 2003. - 520 c.
6. MaHiB 3.O., ^y^KHH I.M. EKoHoMiKa nignpHeMCTBa: HaBH. noci6HHK. - K.: 3HaHHa, 2004. -
580 c.
УДК 338.246.2 Б.1. Кабащ - Rbeiecbm КА
ЕВОЛЮЦ1Я ТЕОРЕТИЧНИХ ПОГЛЯД1В НА ДЖЕРЕЛА ТА МОЖЛИВОСТ1 ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДИНАМ1КИ ЕКОНОМ1ЧНОГО ЗРОСТАННЯ
Проаналiзовано особливостi еволюцп теоретичних поглядiв на джерела та мож-ливостi державного регулювання динамiки економiчного зростання впродовж yciei юторп економiчноi науки
Ключовi слова: державне регулювання економши, динамiка економiчного зростання, моделювання процесу економiчного зростання.
B.I. Kabaci - L 'viv commercial academy
The evolution of theoretical views into the sources and the possibilities of the state regulating dynamics of economical growing
In the article is analyzed the generosities of evolution theoretical views into the sources and the possibilities of the state regulating dynamics of economical growing until all history of the economical science
Keywords: state influence on an economy, dynamics of economy growing, modulating of process economical growing.
В 0CH0Bi будь-яко! теорп, що дослщжуе проблеми на MaKpoeKOHOMi4-ному piBHi лежить питання про те, за допомогою яких Mexarn3MiB в економщ забезпечуеться економiчне зростання та повна зайнятють. Розбiжностi поля-гають тшьки в тому, яю чинники виводяться як найбшьш вагом^ або ri, що пов'язаш 3i зростанням сукупного попиту, або - сукупно! пропозицп.
Основнi теоретичнi концепцп економiчного зростання вiдображають взаемозв'язок основних джерел шдвищення кiлькiсних характеристик економь ки: трудових ресурсiв, капiталу та науково-техшчного прогресу. Ще Адам Смiт у пращ "Дослщження про природу та причини багатства народiв" вщзна-чав: '^чний продукт землi та пращ будь-яко! наци може бути збшьшений у сво!й вартостi тiльки шляхом збшьшення або числа продуктивних пращвниюв або продуктивно! сили попередньо зайнятих працiвникiв. Число !! продуктивних пращвниюв, зрозумшо, може бути значно збшьшено тiльки в результатi збшьшення кашталу або фондiв, призначених для !х утримання. Продуктивна сила одше! i ^е! ж кiлькостi пращвниюв може бути збшьшена тiльки внаслщок збiльшення або вдосконалення машин, що полегшують i скорочують працю, або в ходi цiлеспрямованого роздiлення та розподшу працi" [1, с. 369].
Визначальним чинником зростання сукупного виробництва А. Смгг визначав попит на трудовi ресурси: "Попит на оЫб, що живуть на заробiтну працю, необхщно зростае зi збiльшенням доходу та кашталу ще! кра!ни i жодним чином не може збшьшуватися за умови вiдсутностi такого зростання. Зростання ж доходу та кашталу означае зростання нащонального майна. Вщ-повщно, попит на осiб, що живуть на зарплату природно зростае зi зростанням нащонального майна i не може зростати за вщсутност останнього.
Не розмiри нащонального майна, а його поступове зростання викликають збшьшення заробггно! плати за працю. Вдаовщно з цим заробггна плата найвища не у найбшьш багатих кра!нах, а в кра!нах, що найбiльше нагромаджують або швидко збагачуються" [1, с. 138]. "Висока оплата працi е як незапобiжним нас-лiдком, так i природтм симптомом зростання нацiонального майна" [1, с. 141].
Використання ресуршв пращ повинно носити не хаотичний характер, а вщповщати оптимальнш структурi економши. Тiльки тодi можна говорити про ефективне використання цих ресурЫв: ".. .чим бiльшою е частка його (кашталу), яку вкладають у хлiборобство, тим бiльшою буде кiлькiсть продуктивно! пращ, що приводиться в дда в середин кра!ни, вщповщно як i вар-тiсть, яку прикладання його добавляе до рiчного продукту землi та працi сус-пiльства. Пiсля хлiборобства найбiльшу юльюсть працi приводить в рух i добавляе найбiльшу вартiсть до рiчного продукту капiтал, що вкладаеться в ма-
нуфактуру. Той таки капiтал, що вкладають у вивiзну торгiвлю, дае найменшi результата" [1, с. 388]
Стан eK0H0Mi4H0r0 розвитку краши, по-своему, ютотно впливае на психологiчнi та фiзiологiчнi властивостi трудових ресурсiв: "Стан робочих е складним за умови стащонарного стану сусшльства та жалюгiдним при спадi його. Прогресуючий стан сусшльства означае насправдi радiсть та достаток для вЫх його класiв, нерухомий стан сусшльства тшьки радють, а стан, що регресуе - сповнюе жалоби" [1, с. 148].
В окремi iсторичнi перiоди зв'язок мiж основними джерелами еконо-мiчного зростання заперечувався, а школи напрями ди основних з них (каш-талу та працi) визначалися як протилежш. Так К. Маркс у пращ "Наймана праця та капiтал" [2] стверджуе: "Твердження, що iнтереси кашталу та ште-реси працi однаковi насправдi вiдображають тiльки одне: каттал та праця -це два боки одних i тих же вщносин. Один бш обумовлюе шший ... iнтереси капiталу та штереси наймано! працi дiаметрально протилежнi". Збшьшення обсягу швестованого капiталу, на думку економюта, повинно спричиняти збiльшення прибутюв, проте прибуток буде зростати тшьки за умови, що мь нова вартють працi (заробiтна плата) буде зменшуватися. Маемо на увазi вщ-носну заробiтну плату, що вщображае спiввiдношення ïï величини до резуль-татiв працi (прибутку). Наприклад, якщо в перiоди сприятливого розвитку подш заробiтна плата пiдвищуеться на 5 %, а прибуток, що отримано власни-ком зростае на 30 %, то вщносна заробiтна плата не зростае, а зменшуеться.
Науково-техшчних прогрес, на думку Маркса, спричиняе ri ж самi дiï, проте в бшьшому масштабi, оскiльки вш "... замiнюе вмiлих працiвникiв менш вмiлими, чоловiкiв - жiнками, дорослих - дггьми, так як машини, там де вони впроваджуються вперше, масами викидають на вулицю робочих руч-ноï працi, а там де машини вдосконалюються, покращуються, замшюються на бiльш продуктивнi, вони витюняють окремi групи працiвникiв" [2].
Таким чином, в умовах кашталютичного типу суспшьних вiдносин поступовий процес економiчного розвитку е неможливим, оскшьки, збшь-шення одного чинника призводить до зменшення iншого, а цш однiеï части-ни учасникiв виробничого процесу (власниюв капiталу) не зб^аються з ште-ресами iншоï (власниюв наймано1' працi).
Визначну роль у переглядi поглядiв марксизму вiдiграли пращ М. Ту-ган-Барановського з проблем криз та розподшу. Велике значення мав його критичний шдхщ до теори криз С. де-Сисмонд^ який пояснював кризи невщ-повiднiстю мiж виробництвом i споживанням. Недостатнiй розмiр сукупного попиту, на думку С. де-Сисмонд^ сто1'ть на завадi розширеного вiдтворення. На противагу даному твердженню М. Туган-Барановський наводить ращ-ональш засади Ж.Б. Сея, за якою пропозицiя породжуе попит, оскiльки товар обмшюеться на товар, з чого було зроблено висновок про можливост зростання обсягу виробництва. Можливост економiчного розвитку, на думку Ту-ган-Барановського, лежать у продуктивних силах сусшльства, а не в розмiрi його споживання. Отже, причини економiчних цикшв полягають у неправильному розподш економiчних ресурсiв та у неефективнш органiзацiï нащ-онального виробництва.
Вiн пpийшoв дo виcнoвкy, щo мпoпит на тoваpи cтвopюeтьcя cамим виpoбництвoм i жoдниx зoвнiшнix мeж poзшиpeнoгo вiдтвopeння, кpiм бpакy пpoдyктивниx cил, те icнye. Якщo тiльки запаc пpoдyктивниx cил дocить вe-ликий, завжди мoжна poзшиpити виpoбництвo i знайти вмiщeння для нoвoгo капiталyм [3, c. 3G].
На ocнoвi пpoвeдeнoгo ним гpyнтoвнoгo аналiзy паpамeтpiв, щр xаpак-тepизyвали циклiчний poзвитoк пpoмиcлoвoгo виpoбництва в Aнглiï, Туган-Баpанoвcький пpийшoв дo виcнoвкy, щo pyшiйними cилами poзвиткy rorao-даpcтва е iнвecтицiйна дiяльнicть. Cамe вoна, з oднoгo бoкy пiдвищye пpoдyк-тившеть пpацi та збiльшye пpoдyкт, який "... мае пoдiлитиcя мiж poбiтника-ми та капiталicтами" [3, c. 147]. "Kiнeць-кiнцeм, пiдвищeння тexнiки виpoб-ництва, звичайнo, збiльшye заpoбiтнy платню, ате нe в такиx poзмipаx, в якиx збiльшилаcь пpoдyктивнicть пpацi" [3, c. 148].
Oкpeмoï yваги пoтpeбye тoй факт, щo вчeний вpаxye мoжливicть вига-pиcтання гpoшoвoгo дoxoдy нe тiльки на cпoживання тoваpiв абo iнвecтyван-ня y виpoбництвo, а й yтвopeння заoщаджeнь. Cамe виникнeння диcпpoпopцiï мiж вeличинoю заoщаджeнь та iнвecтицiй, ocoбливo в галyзяx, виpoбництвo в якиx cпpямoванo на вигoтoвлeння заcoбiв виpoбництва, cпpичиняe на думку вчeнoгo, ocнoвнy дичину циклiчниx кoливань. Hecпpoмoжнicть pинкoвиx мexанiзмiв дo вpeгyлювання диcпpoпopцiй у cфepi нагpoмаджeння та витpа-чання cyc^^^ro капiталy, пpизвoдить дo пopyшeння eфeктивнocтi poзпoдi-лу eкoнoмiчниx pecypciв мiж cфepами викopиcтання. Вiдпoвiднo, peгyлюван-ня iнвecтицiйнoï дiяльнocтi, на думку вчeнoгo, мoглo б забeзпeчити пpoцec poзшиpeнoгo виpoбництва.
Тeopiя циклiв та ^из М. Тyган-Баpанoвcькoгo oдepжала виcoкy oцiнкy в пpацяx Е. Ханceна, Дж. ^йтеа та Й. Шyмпeтepа, А. П1гу, Дж. Хiкcа та Р. Хаppoда.
Виpiшальнy poль у пepeглядi клаcичниx yявлeнь пpo мexанiзм era^-мiчнoгo вiдiгpав вiдoмий eкoнoмicт Джoн Meйнаpд Keйнc (1883-1946 pp.). Вш вiдcтoював нeoбxiднicть дepжавнoгo peгyлювання eкoнoмiки у cвoíи ^а-цi "Загальна тeopiя зайнятocтi, вiдcoтка та гpoшeй", надpyкoванiй у 1936 p. На пpoтивагy клаcичнiй тeopiï pинкoвoгo cамopeгyлювання та дep-жавнoгo нeвтpyчання в eкoнoмiкy вiн запpoпoнyвав альтepнативнy макpoeкo-нoмiчнy тeopiю, в ocнoвi я^ лeжить дepжавнe peгyлювання eкoнoмiки. Ц явищe oтpималo в наyцi назву "кeйнciанcька peвoлюцiя".
На вiдмiнy вщ тeopiï Kлаpка, Mаpшала, Пiгy та шшж, Keйнc дiйшoв виcнoвкy, :rn,o вci пpoблeми макpoeкoнoмiчнoгo poзвиткy виcoкopoзвинeнoгo капiталicтичнoгo cycпiльcтва нeoбxiднo шукати те cтiльки у cфepi пpoпoзи-цп, cкiльки у cфepi пoпитy.
^и визначeннi oб,eктiв дepжавнoгo впливу на eкoнoмiкy Keйнc виxo-див з того, щo гoлoвнoю пpичинoю падшня виpoбництва е нeдocтатнicть cy-куптего пoпитy. Цe oзначаe, щo зi збiльшeнням cyкyпнoгo пoпитy дepжава cпpoмoжна eфeктивнo впливати на piвeнь виpoбництва. Cтимyлювання тепи-ту пoвиннo зды^юваттея тiльки з вpаxyванням пoтeнцiйниx мoжливocтeй eкoнoмiки кpаïни i е нeдoцiльним за yмoви дocягнeння пoвнoï зайнятоет^ oc-кiльки пpизвoдить нe дo пiдвищeння oбcягiв виpoбництва, а дo poзвиткy ш-
192
Збiрник нayкoвo-тeхнiчних прaць
фляцшних процесiв: "Коли подальше збiльшення ефективного попиту вже не призводить до збшьшення обсяпв виробництва, а повшстю використовуеться на шдвищення одиницi витрат, що походить строго пропорцiйно до збшьшення ефективного попиту, тодi ми досягаемо положення, яке впевнено мож-на назвати ютинною шфлящею" [4, с. 282].
Динамiка економiчного зростання в краïнi залежить не стшьки вiд кшь-кiсних, скшьки вiд якiсних або структурних аспекпв стимулювання сукупного попиту з боку держави: ".. .величина мультиплжатора залежить вщ того, як но-вий дохщ, що виникае в результатi збшьшення ефективного попиту, розподь ляеться мiж рiзними категорiями споживачiв" [4, с. 278]. 1нструменти державного впливу та ".. .загальна воля, що впроваджена в полчищ держави, повинна бути спрямована на тдсилення та укршлення стимулiв до iнвестування i, нас-кiльки це безпечно, стимулювати середню схильшсть до споживання..." [4, с. 345]. "Держава повинна здшснювати свш керуючий вплив на схильшсть до споживання частково шляхом вщповщно1" системи податюв, частково фжсу-ванням норми проценту i, можливо, шшими шляхами" [4, с. 346].
Серед основних шструменпв стимулювання росту швестицш Кейнс пропонуе норму проценту: "До цього часу вщносно висока норма проценту виправдовувалася необхiднiстю створення достатшх стимулiв до заощаджен-ня. Проте... величина ефективних заощаджень незаперечно визначаеться роз-мiрами iнвестицiй i збшьшенням розмiру останнiх, що сприяе низькш нормi проценту, якщо тшьки ми не будемо робити спробу стимулювати швестицп цим шляхом поза умовами повно1' зайнятостГ' [4, с. 343].
Спираючись на концепщю "ефективного попиту", кейнЫанщ пропо-нують два методи його активiзацiï i стимулювання:
• за рахунок збшьшення державних закупок або зниження иодатшв;
• за рахунок зниження ввдсоткових ставок за кредит.
Саме вщ Кейнса значною мiрою бере початок концепщя дефiцитного фi-нансування, або штучного збшьшення грошей в економщ. Створення "нових грошей" е доповненням до загального потоку витрат i, тим самим, компенсуе недостатнш попит, зайнятють та прискорюе зростання нацiонального доходу.
Основним стратепчним напрямом економiчноï пол^ики держави, згiд-но з за Кейнсом, мае стати шдтримка швестицшно1" дiяльностi, сприяння максимальному перетворенню заощаджень на кашталовкладення. Саме зменшен-ня рiвня iнвестицiйноï дiяльностi Д. Кейнс та його послщовники вважали основною причиною депресiï 30-х роюв. Щоб подолати основну слабюсть капi-талiстичноï економiки (недостатню схильшсть до швестування), держава повинна не тшьки створити ^^^^rammi умови для швестицшно1" дiяльностi пiдприемцiв, а й взяти на себе функцн безпосереднього вкладника капiталу.
Сучаснi теоретичш концепцiï та пiдходи до моделювання процесу еко-номiчного зростання класифжуються як неокласичнi та неокейнсiанськi.
Неокласична модель загально1' економiчноï рiвноваги дае змогу роз-глянути уявлення представниюв класично1' та неокласично1' школи про фун-кцiонування ринково1' економiки загалом. Економiсти цього напряму визна-чальну роль у стабiлiзацiï суспiльно-економiчних вщносин, що е основою
стимулювання економiчного зростання, визначають ситуацiю на ринку пращ. Це е основною, вщправною точкою в розумiннi само! теорп i визначення причин не сприйняття 11 представниками необхiдностi використання окремих елеменпв державного регуляторного впливу.
Рiвновага на ринку працi встановлюеться пiд впливом врiвноваження попиту (N0) i пропозицй (N8) робочо! сили, що досягаеться пiд впливом гнучких щн (р) i реальних ставок заробггно! плати (w/p) (рис. 1).
Рис. 1. Рiвновага на ринку пращ в неокласичнш концепци [5, с. 83]
У точщ А визначаеться рiвноважне значення реально! ставки заробггно! плати ^*/р), що забезпечуе досягнення на ринку пращ повно! зайнятост (№).
На думку представниюв цього напряму ринкова економiка спроможна забезпечити повне використання економiчних ресуршв. Повна зайнятiсть е нормою, а найкращим варiантом впливу з боку держави е невтручання. Оскшьки, згiдно з принципом класично! дихотомй, економiка подiлена на два вщокремле-нi один вiд одного сектори: реальний та грошовий, то в реальному секторi неза-лежно вщ грошового визначаеться обсяг i структура виробництва, а на грошовому тшьки встановлюеться рiвень цiн, який вщповщае встановленому обсягу
*
виробництва. Ршноважному значенню N , яке визначаеться як точка перетину кривих попиту (N0) та пропозицй (N8) на ринку пращ, вщповщае тшьки одне едине значення рiвноважного обсягу виробництва (У). В точщ перетину кривих сукупного попиту (АО) та сукупно! пропозицй (А8) визначеному рiвноваж-ному обсягу виробництва вщповщае значення рiвноважного рiвня цiн (Р ) та рiвноважного рiвня реально! заробiтно! плати ^*/р) (рис. 2).
Повна зайнятють (N*) може включати в себе випадки, коли окремi зайнятi не працюють. Вони добровiльно вiдмовляються вщ роботи, оскiльки запропонована !м заробггна плата здаеться дуже низькою. А оскшьки безробгг-ними називають тшьки вимушено незайнятих, то згiдно з класично-неокласич-ною теорiею, на ринку пращ завжди досягаеться стабшьний стан рiвноваги за рахунок гнучко! ставки заробггно! плати. При визначенiй ставщ процента внаслiдок взаемодi! попиту та пропозицй встановлюють таку ставку реально! заробiтно! плати, при якiй домогосподарства цшком реалiзують сво! плани що-до продажу робочо! сили, а пщприемницький сектор - щодо !х найму.
Таким чином, згiдно з проаналiзованою концепцiею, гнучкiсть ставки реально! заробггно! плати та процентно! ставки постшно спрямовуе економь ку до стану загально! рiвноваги при повнш зайнятостi. Використання елемен-
N N
т1в державного впливу е недоречним, оскшьки в умовах повно1 заинятост1 на-родне господарство самостшно сягае стану р1вноваги.
У=У(К) 1
Рис. 2. Класично-неокласична концепця загальног економiчно'iрiвноваги [5]
Обсяг сукупно! пропозици визначаеться р1внем повно1 заИнятост (К*) Зпдно з неокласичною виробничою функщю, при К* виготовляють едине р1вноважне значення нащонального доходу (У*) (рис. 3).
Звщси представники класично-неокласично! теори зробили висновок, що р1вновага на ринку благ означае вщповщшсть единого розм1ру загально! пропозици (АБ), що прямо залежить вщ р1вня повно! заИнятост (К*) та попи-ту (АО), що становить суму споживчого попиту 1 швестицш, величина яких залежить вщ величини р1вноважно! ставки проценту.
Отже, р1вновага на вс1х ринках в народному господарсга зпдно з уяв-леннями класично-неокласично! концепци може бути зображена таким чином:
1) На ринку пращ: попит на працю (N0) дор1внюе пропозици (N8) тд впливом гнучко! ставки реально! зароб1тно! плати (w/p). Визначаеться значення повно! заИнятост (К*).
N0
w w
•—= N8 • —
Р
Р
У
У*
У=У(Ю
N* N -►
Рис. 3. Неокласична виробнича функщя
2) На ринку благ зпдно з виробничою функщею визначають обсяг су-купно! пропозици (А8).
3) На ринку кашталу р1вновага залежить вщ р1вноваги м1ж обсягом
пропозици катталу та обсяпв попиту на нього. Визначають р1вноважну став*
ку процента (1) [5, с. 99-102].
Що вщбуваеться, коли держава застосуе шструменти стимулювання попиту на ринку товар1в та послуг? Шляхом збшьшення попиту на окрем1 то-варш групи держава переор1ентовуе на !х виробництво { частину трудових ресурЫв, а оскшьки вона не може вплинути на пропозищю робочо! сили (яка залежить тшьки вщ величини реально! заробггно! плати та процентно! ставки), це призводить до зменшення виробництва в шших секторах та сферах економжи. Аналопчна ситуащя вщбуваеться { з фшансовими (швестицшни-ми), { з сировинними ресурсами.
На думку представниюв класично! та неокласично! школи "продуктивна' швестицшш витрати замшюються "непродуктивними" державними. Якщо центральним елементом у неокласичнш модел1 е ринок пращ, то в не-океИнЫанськш модел1 провщна роль належить ефективному попиту, що фор-муеться на ринку благ та грошеИ. Важливим е припущення, що пропозищя пращ е абсолютно еластичною до визначено! ставки номшально! заробпно! плати, через наявшсть кон'юнктурного безроб1ття.
Досить широко для анал1зу наслщюв державного регулювання еконо-мжи використовуеться модель 18-ЬМ, що запропонована у 1937 р. англшсь-ким економютом Хжсом. У щИ модел1 за допомогою граф1чного вщображен-ня характеризуеться взаемод1я товарного { грошового ринку. З одного боку, це крива 18 (швестицн-заощадження), яка вщображае залежшсть м1ж величиною швестицш, розм1ром заощаджень та величиною процентно! ставки. З другого боку, це крива ЬМ (л1квщшсть-грош1), яка характеризуе попит на грош1 залежно вщ процентно! ставки. Крива 18 е кривою, яка вщображае можливиИ стан економ1чно! р1вноваги на ринку благ при кожнш ставщ (1). Для кожного р1вня (1) зростання державних витрат спричиняе збшьшення на-щонального доходу та сукупного випуску. Це означае змщення криво! 18 праворуч. Навпаки, зростання податюв спричиняе зрушення !! л1воруч. Крива ЬМ е кривою р1вноважних ставок на грошовому ринку, вона вщображае рь вень ставок, що вр1вноважуе грошовиИ ринок при кожному р1вш доходу.
Точка перетину кривих 18-ЬМ вщображае одночасну р1вновагу на ринках благ та грошеИ, що визначае р1вноважне значення валового внут-р1шнього продукту [5, с. 133-145].
Побудова починаеться з визначення параметр1в стану одночасно! еконо-м1чно! р1вноваги на ринку благ та ринку грошеИ зпдно з моделлю 18-ЬМ (рис. 4). У точщ перетину цих кривих визначаеться значення ефективного попи-ту (У ). За умови визначеного р1вня щн (Р ) на ринку благ визначаеться стан р1в-новаги при певному р1вш сукупного попиту (АО) та сукупно! пропозици (А8). ВизначениИ р1вень сукупно! пропозици зпдно з юнуючою виробничою функщею (У=f(N)) потребуе певно! кшькосп людських ресуршв (N0). На ринку пращ визначаеться р1вень заробггно! плати та пропозици послуг пращ (N8).
Основним висновком з дослщження теоретичних пiдходiв неокейнсь анського варiанту визначення принцишв стабшзацй економiчноl ситуацй е те, що стан економiчноl рiвноваги та стимулювання пiдвищення динамiки ос-новних економiчних показникiв залежить вiд ситуацй не тiльки на товарному ринку краши, а й на грошовому. Таким чином аспекти державного регулятор-ного пливу можна спрямовувати не тшьки на безпосередне стимулювання зростання обсягу виробництва на ринку благ, а й стимулювати це зростання шляхом змши ситуацй на ринку грошей.
НеокейнЫанськими називають т моделi зростання, якi, як i кейнсь анська теорiя взагалi, грунтуються на попить Один iз факторiв попиту - ш-вестицй, якi мультиплжативно збiльшують дохiд. Водночас швестицй самi обумовлюються зростанням доходу (ефект акселератора).
Вщомим прикладом моделей даного напряму е модель Домара-Харро-да (30-1 р. ХХ-го ст.), яка грунтуеться на мкапiтальнiйм теорй вартостi, тобто визначальним чинником економiчного зростання визначаеться розмiр та запас катталу, а працi вiдводиться другорядна роль. У моделi Домара припускаеться, що:
• юнуе тшьки ринок благ 1 вш початково збалансований;
• на ринку пращ е надлишкова пропозищя 1 це забезпечуе постшний р1вень щн;
• фактором зростання сукупного попиту 1 сукупно! пропозици е прир1ст швес-тицш.
Домар запропонував систему з трьох рiвнянь. Рiвняння сукупного попиту:
ч—
w
Рис. 4. Неокейнаанська концепця загальноХ економiчноiрiвноваги
AB1 BIt - BIt-1
AAD =-= —t-—,
1 - ГСС ГСЗ
де: A AD - прирют сукупного попиту в перiодi t; А В1 - прирют iнвестицiй в перiодi t; ГСС - гранична схильшсть до заощаджень. Рiвняння сукупно! пропозици:
AAS = b х BI t-ь
де: A AS - прирiст сукупно! пропозицi! в перiодi t; BIt-1 - прирiст капiталу в перiодi t; b - гранична продуктившсть капiталу: b = Y/BI. Рiвняння рiвноваги:
AD = AS
або
ABI BIt - BIt-i b BT
=-— = b X BIt-1.
1 - ГСС ГСЗ
Bit - Bit-1
Звщки Ь х ГСЗ
В1,-1
Отже, в модел1 Домара р1вноважне економ1чне зростання отримуемо тод1, коли темпи приросту швестицш ((В1( - В1(-1)/ В1(-1) дор1внюють добутку продуктивност кашталу (гранично! або середньо!) на граничну схильшсть до заощаджень. Змшити р1вноважниИ темп зростання можливо тшьки за раху-нок змши гранично! схильност до заощадження (ГСЗ), тому що в сташ дина-м1чно! р1вноваги гранична продуктившсть кашталу (Ь) визначаеться юну-ючим р1внем розвитку техшки.
Модель Харрода
Аналопчних висновюв дшшов { Харрод. На вщмшу вщ Домара, Хар-род особливу увагу придшяе заИнятост робочо! сили за умов економ1чного зростання.
Модель Харрода враховуе так припущення. Якщо в попередньому пе-рюд1 сукупниИ попит перевищуе сукупну пропозищю (АБг-1 > Л8г-1), то шд-приемщ збшьшують темпи розширеного вщтворення. Якщо АБг-1 < А^г-1, темпи виробництва зменшуються, \ якщо АБг-1 = ЛБг-1, темпи зростання зали-шаються незмшними. Формал1зовано це записуеться так:
Y, - Y,-1 Y,-1 - Y,-2 -= п--,
де: п - темп розширеного вщтворення, набувае такого значення
> 1, якщо ЛБ1-1 > Л81-1; п = •<< 1, якщо ЛБ,-1 < Л8,-1; = 1, якщо ЛБ(-1 = Л8(-1.
Отже, темп розширеного вщтворення визначаеться зютавленням величин сукупного попиту та сукупно! пропозици. Тшьки за умови, що попит перевищуе пропозищю у попередш перюди можливим е прискорення динамжи економ1чного розвитку.
Темп економ1чного зростання спричинениИ приростом швестицш, Харрод назвав "гарантованим", тобто таким, що забезпечуе повне викорис-
тання капiталу. Поряд з "гарантованим" Харрод вводить поняття "природного" темпу економiчного зростання, який забезпечував би повну зайнятють. Якщо юнуе повна зайнятють i кашталоозброешсть працi постшна, як це при-пускаеться в неокейнЫанських моделях, то "природний" темп зростання еко-номiки дорiвнюе темпу зростання трудових ресуршв.
Спiввiдношення мiж "гарантованим" i "природним" темпами зростання визначае стан економжи. Якщо темп зростання трудових ресурЫв ("природний" темп зростання) вщстае вщ темпу зростання капiталу ("гарантовано-го" темпу зростання), то внаслiдок нестачi трудових ресурсiв очiкуваний шд-приемцями темп зростання не буде досягнутий, обсяг швестицш скоротиться i виникне депреЫя.
I навпаки, коли "природний" темп зростання перевищуе "гарантова-ний", надлишок трудових ресурсiв дае змогу збшьшувати iнвестицiï. Тодi фактичний обсяг виробництва починае перевищувати очiкуваний, що стиму-люе подальше зростання швестицш та економши загалом.
Схожiсть розглянутих моделей зумовила ïx до об'еднання в модель Домара-Харрода. Ïï модифжаци набули широкого практичного застосування. Ключовими елементами моделi Домара-Харрода е величина заощаджень i сxильнiсть до заощаджень.
Головш особливост1 модел1 Домара-Харрода
Основним фактором економiчного зростання е сукупний попит. У мо-делi приймаеться, що швестици (BI) дорiвнюють заощадженням.
Величину економiчного зростання можна обчислити за формулою:
AY ГСЗ
ЕЗ=— = ГСЗ х b = —, Y k
де: ЕЗ - економiчне зростання; A Y - прирют продукту протягом певного пе-рiоду; Y - обсяг продукту в попередньому перюдц b - гранична продуктив-нiсть капiталу (мультиплшатор iнвестицiй); k - частка приросту кашталу у приростi продукту (акселератор швестицш)
Отже, економiчне зростання визначаеться часткою заощаджень у продукт (через яку оцiнюеться загальна схильшсть до заощаджень), вiднесеною до коефщента, що показуе внесок зростання кашталу у зростання продукту. Зпдно з формулою, економiчне зростання можна забезпечити або шляхом збшьшення заощаджень у нащональному доxодi, або шляхом шдвищення ефективностi використання додаткового капiталу.
Таким чином, модель Домара-Харрода вщображае зв'язок мiж рiвнем заощаджень, iнвестицiями (кашталовкладеннями) та економiчним зростанням.
Серед неокласичних моделей економiчного зростання доцiльно розгля-нути модель Солоу (1956 р.), що враховуе дда бiльшоï кшькосп чинникiв, пов-нiше вiдображае картину економiчного зростання порiвняно з моделлю Дома-ра-Харрода. В 1987 р. за модель Солоу було присуджено Нобелiвську премш.
Модель Солоу показуе, як заощадження, змша чисельностi населення та технолопчний прогрес впливають на економiчне зростання. Солоу вико-ристовуе для своеï моделi економiчного зростання виробничу функщю Кобба-
Дугласа. Мехашзм економiчного зростання у моделi базуеться на ролi заощаджень: збшьшення граничноï сxильностi до заощаджень призводить до зростання обсягу швестицш.
Основними рисами моделi Солоу е maKi:
1. Враховано вплив трьох факторiв - запасу капiталу, зростання населення та теxнологiчного прогресу.
2. Визначальну роль вщграють заощадження, що спорщнюе ïï з моделлю До-мара-Харрода.
3. К1нцевим результатом е не зростання продукту як такого (Y), а зростання продуктивност пращ (Y/N = y), яка по-своему залежить вщ катталооз-броеност!
Пропозищя валового продукту в моделi Солоу формалiзуеться у виг-лядi виробничо!" функцп
Y = f(K, N).
Обсяг продукцп на одного пращвника е функцiею капiталу на одного пра-цiвника.
Y I K Л
N=f IK, 1=f (k ,1),
N \ N J де k - капiталоозброенiсть працi
Необхщно з'ясувати, якi фактори визначають кашталоозброешсть правд: обсяг iнвестицiй, зношування капiталу та чисельнiсть працiвникiв.
Обсяг швестицш визначаеться не стшьки сумарною величиною швес-тованого капiталу, скшьки розмiром чистих iнвестицiй (В1-А). Водночас чим бшьшим е обсяг кашталу, тим бшьшим буде його зношування.
Обсяг кашталу на пращвника, за якого швестици та амортизащя до-рiвнюють одне одному, називаеться стащонарним обсягом капiталу, за умови якого прирют капiталоозброеностi дорiвнюе 0.
Висновок Солоу: тшьки за умови, що кашталоозброешсть пращ не до-сягла стшкого стану (вЫ значення, меншi за k*), зростання капiталоозброе-носл може розглядатись як фактор економiчного зростання. Тобто, капiтало-озброенiсть, як фактор зростання, дiе обмежено.
Ключовим параметром рiвноважного економiчного зростання в моде-лi Солоу е норма заощаджень. За шших рiвниx умов при зростанш норми заощаджень економжа матиме бiльше iнвестицiй, бшьший запас капiталу, бiль-ший рiвень виробництва.
Але збiльшення норми заощаджень супроводжуеться скороченням норми споживання. Як виршуеться ця суперечшсть у моделi Солоу? 1снуе так зване, золоте правило, згщно з яким критерiем пiдчас вибору норми заощадження е максимiзацiя добробуту суспiльства, тобто споживання. "Золотому правилу" вщповщае така норма заощаджень, за яко1' формуеться стшка капiталоозброенiсть, але з урахуванням максимуму споживання.
Зпдно з моделлю Солоу, високий рiвень заощаджень прискорюе еконо-мiчне зростання, але тшьки доти, доки нащональна економша не досягне нового стацiонарного рiвня. За рiвниx умов при зростанш норми заощаджень економжа матиме бшьше iнвестицiй, бiльший запас капiталу, бшьший рiвень виробництва.
В модел1 Солоу також дослщжуеться вплив зростання населення та кшькост заИнятих на кашталоозброешсть пращ. Зростання населення мае до-сить неоднозначниИ вплив на економ1чне зростання. Доведено, що збшьшен-ня населення д1е на кашталоозброешсть так само, як { зношування кашталу. Якщо швестици збшьшують запас кашталу { кашталоозброешсть пращ, то зношування кашталу { зростання кшькост працюючих !! зменшують. ЦеИ елемент модел1 Солоу використовуеться як аргумент для пояснення того, чо-му в кра!нах 1з високим щор1чним темпом приросту населення е низькими продуктившсть пращ та випуск продукци на душу населення. ВисокиИ темп приросту населення гальмуе економ1чне зростання у тому випадку, коли зростання швестицш не може Иого компенсувати.
Трете джерело економ1чного зростання за моделлю Солоу - техшчниИ прогрес.
Висновок з модел1 Солоу такиИ: якщо населення зростае з темпом п, а ефектившсть пращ - з темпом то загальниИ обсяг виробництва збшь-шуеться шд впливом приросту населення та техшчного прогресу з темпом (п + g). Провщною щеею модел1 Солоу е те, що тшьки техшчниИ прогрес може зумовити зростання р1вня життя населення. Адже вш забезпечуе постшне зростання продуктивност та загального обсягу виробництва.
ПодальшиИ розвиток теорп економ1чного зростання полягав в уточ-ненш модел1 Солоу такими вченими як Р. Лукас, Г. Менк'ю, Д. Ромер.
Модель Лукаса (1988 р.) е спробою врахування впливу на динамжу економ1чного зростання такого чинника як людськиИ каштал. На вщмшу в1д пращ новиИ економ1чниИ терм1н характеризуеться бшьш широким зм1стом. В1н визначае не тшьки ступень залучення прац1 в процес суспшьного виробництва, а И !! як1сн1 характеристики: знання, навички, здоров'я, мотивац1я до пращ. Чим бшьшими е 1нвестицИ в людськиИ каштал з боку суспшьства, тим бшьшими вигоди для нього.
Модель економ1чного зростання Менк'ю-Ромера-УеИла (1992 р.) поля-гала у визначенш к1льк1сних параметр1в впливу таких чинниюв як ф1зичниИ кап1тал та людськиИ каштал для кра!н з р1зним р1внем економ1чного розвитку. Оск1льки едино можливим, для сучасного вар1анту економ1чного розвитку будь-яко! кра!ни, типом суспшьно-економ1чних в1дносин е ринкова економ1ка змшаного типу, то фактично кожна теоретична концепщя не оминае важли-вост1 впливу держави на покращення яюсних та к1льк1сних аспект1в зростання.
Таким чином, кожна кра!на св1ту формуе шдивщуальну модель в1дно-син м1ж ринком та державою, проте в теоретичному аспекл кожен механ1зм державного регулювання ринково! економ1ки включае в себе: мету впливу як у короткостроковому, так { довгостроковому перюдц визначення основних об'екпв впливу; виб1р конф1гурацИ метод1в державного регулювання; обгрун-тування основних форм та шструменпв.
Л1тература
1. Антология экономическоИ классики. Предисловие И. А. Столярова. - М.: МП "ЭКО-НОВ", "КЛЮЧ", 1993. - 475 с.
2. Маркс К. НаемныИ труд и капитал// Цитовано з http://socialism.ru/classic/marks.
3. Туган-Барановський М.1. Подлинна економ1я. - К.: Наук. думка, 1994. - 262 с.
4. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. - М.: Гелиос АРВ, 1999. - 352 с.
5. Фельдерер Бернард, Хомбург Стефан. Макроекономка 1 нова макроекономка: Пщруч-ник/ Пер. з им. О. БуровтковоЛ, А. Степаненка, К. Валеева. - К.: Либщь - Кчлава, 1998. - 464 с.
УДК338.012 Ст. викл. Т.Г. Васильщв1, канд. екон. наук;
студ. О.Ю. Соколова - Львiвська КА
НАПРЯМИ ЗМЩНЕННЯ EKOHOMI4HOÏ БЕЗПЕКИ ШДПРИеМНИЦТВА В УКРАШ1
Проаналiзовано piBeHb eK0H0MÎ4H0ï безпеки сектора малого i середнього тд-приемництва в Укра'].'ш та запропоновано заходи для оргашв державного управдшня, якi сприятимуть змiцненню економiчноï безпеки цього сектора економiки.
Ключов1 слова: економiчна безпека, конкурентоспроможнiсть, мале mдириeмницгво.
Senior teacher T. G. Vasylciv, stud. O. Yu. Sokolova - L'viv commercial academy Directions of strengthening of economic security of enterprise are in Ukraine
The level of economic security of sector of small and middle enterprise is analysed in Ukraine and measures are offered for the organs of state administration, which will be instrumental in strengthening of economic security of this sector of economy. Keywords: economic security, competitiveness, small enterprise.
Вступ
Загальновщомою e взаемообумовлешсть актив1зацп шдприемниць^' д1яльност1 та сощально-економ1чного розвитку держави (прирют ВВП, фор-мування конкурентного середовища, забезпечення зайнятост тощо). Вщпо-вщно забезпечення економiчноï безпеки шдприемниць^' д1яльност1 треба вважати вагомою компонентою сощально-економ1чного розвитку та нащ-ональноï безпеки краши.
Важливють проблеми економiчноï безпеки набувае особливоï гостро-ти для малого i середнього тдприемництва (МСП) внаслщок таких причин:
• стихшно-хаотичного i недостатньо керованого з боку держави формування сектора МСП у перюд трансформацiï економжи i сустльства;
• об'ективно вищого ступеня вразливосп пiдприeмств цього сектора економiки через його розм1ри, р1вень забезпеченосп матер1альними i фiнансовими ресурсами;
• недосконалого конкурентного середовища, ирояв1в монопол1зму i кл1ентсь-ких вщносин, корупци у ввдносинах "б1знес-держава";
• надм1рно високого р1вня кримшал1зацй i тшзацй господарсько! дiяльностi у сектор1 МСП.
Рiзним аспектам проблеми економiчноï безпеки присвячено працi вгг-чизняних науковщв, зокрема В. Гееця, О. Барановського, В. Мунтяна, О. Вла-сюка, З. Варналiя, А. Моюя, Я. Жалiла та iн. Напрями та мехашзми посилен-ня економiчноï безпеки розробляють у своïх наукових працях А. Качинський, Г. Пастернак-Таранушенко, О. Гончаренко, G. Лисицин, М. Срмошенко та iншi. Серед зарубiжних дослiдникiв доцiльно видiлити Д. Бекера, I. Ерлiха, Л. Фш-
1 Зав. вщдшом Регюнального фшалу Нацюнального шституту стратепчних дослвджень у м. Львов1 (Manager by the department of the Regional branch of the National institute of strategic researches in L'viv)
