CC BY
15
УДК 339.92 JEL: В00; В41; F60
ЕВОЛЮЦ1Я МЕТОДОЛОГИ" ДОСЛ1ДЖЕНЬ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ Л1ДЕРСТВА
®2019 ШЛАПАК А. В.
УДК 339.92 JEL: В00; В41; F60
Шлапак А. В. Еволюфя методологи дослiджень конкурентних переваг лщерства
Метою cmammi е досл/дження еволюциметодолог/чних питань конкурентного л/дерства кра:н, яке в умовах глобал/зацинабувае як/сно нових зм/сту i формату та «розчиняеться» у багатьох теоретико-методолог/чних i прикладних вим/рах. Досл/дження еволюцикатегорП «конкурент-не л/дерство» дае п/дстави стверджувати, що вона зародилась у надрах ф'шософських, пол/тичних, /сторичних, психолог/чних, соцюлоачних / юридичних наук / е продуктом /сторичного розвитку св/тового господарства. Як результат - сутн/сний змст даного поняття зазнавав по-ст/йних трансформацй тд впливом незворотних, спрямованих / законом/рних зм/н у структурн/й динам/ц/ м/жнародно: економ/чно: системи. Саме цим обумовлюеться той факт, що в теоретичн/й квал/ф'жаци дано: категорП, як, власне, / в :: понят/йн/й операцюнал/заци, завжди /снували значн/ методолог/чн/ труднощ/. Вони обумовлен/ як перманентними змнами диспозици держав у св/тогосподарськ/й систем/ та стр/мким роз-ширенням й ускладненням взаемозв'язк/в м/ж ними, так / нарощуванням доцентрових силових л/н/й у взаемоди нац/ональних економ/к з фундамен-тальними модифкац/ями структурних властивостей м/жнародно: економ/чно: системи як законом/рного результату взаемоди великих держав. Ключов'! слова:методолог/я досл/джень, конкурентн/ переваги, л/дерство, держави, нац/ональн/ економ/ки, глобал/зац/я. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2019-4-348-352 Б'бл.: 14.
Шлапак Алла Васил'тна - кандидат економ/чних наук, доцент кафедри м/жнародного облку / аудиту, Ки:вський нац/ональний економ/чний ун/вер-ситет /м. В. Гетьмана (просп. Перемоги, 54/1, Ки:в, 03057, Укра:на)
УДК 339.92 JEL: В00; В41; F60
Шлапак А. В. Эволюция методологии исследований конкурентных преимуществ лидерства
Целью статьи является исследование эволюции методологических вопросов конкурентного лидерства стран, которое в условиях глобализации приобретает качественно новые содержание и формат и «растворяется» во многих теоретико-методологических и прикладных измерениях. Исследование эволюции категории «конкурентное лидерство» дает основания утверждать, что она зародилась в недрах философских, политических, исторических, психологических, социологических и юридических наук и является продуктом исторического развития мирового хозяйства. Как результат - сущностное содержание данного понятия испытывало постоянные трансформации под влиянием необратимых, направленных и закономерных изменений в структурной динамике международной экономической системы. Именно этим объясняется тот факт, что в теоретической квалификации данной категории, как, собственно, и в ее понятийной опера-ционализации, всегда существовали значительные методологические трудности. Они обусловлены как перманентными изменениями диспозиции государств в мирохозяйственных системе и стремительным расширением и усложнением взаимосвязей между ними, так и наращиванием центростремительных силовых линий во взаимодействии национальных экономик с фундаментальными модификациями структурных свойств международной экономической системы как закономерного результата взаимодействия больших стран. Ключевые слова: методология исследований, конкурентные преимущества, лидерство, государства, национальные экономики, глобализация. Библ.: 14.
Шлапак Алла Васильевна - кандидат экономических наук, доцент кафедры международного учета и аудита, Киевский национальный экономический университет им. В. Гетьмана (просп. Победы, 54/1, Киев, 03057, Украина)
UDC 339.92 JEL: B00; B41; F60 Shlapak A. V. Evolution of the Methodology of Researching the Competitive Advantages of Leadership
The article is aimed at researching the evolution of methodological issues of competitive leadership of countries, which in the conditions of globalization acquires a qualitatively new content and format and «are dissolved» in numerous theoretical-methodological and applied dimensions. Researching the evolution of the category of «competitive leadership» gives grounds to assert that it originated in the depths of philosophical, political, historical, psychological, sociological and legal sciences and is a product of historical development of the world economy As result, the essential content of this concept experienced constant transformations under the influence of irreversible, directed and logical changes in the structural dynamics of the international economic system. This alone explains the fact that in the theoretical qualification of this category as, particularly, in its conceptual operational-ization, there always existed significant methodological difficulties. They are conditioned by permanent changes in the disposition of States in the world economic system along with rapid expansion and complexity of the relationships between them, as well as by growth of the centripetal power lines in the interaction of national economies with the fundamental modifications of the structural properties of the international economic system as a logical result of the interaction of large countries.
Keywords: research methodology, competitive advantages, leadership, States, national economies, globalization. Bibl.: 14.
Shlapak Alla V. - PhD (Economics), Associate Professor of the Department of International Accounting and Auditing, Kyiv National Economic University named after V. Hetman (54/1 Peremohy Ave., Kyiv, 03057, Ukraine)
Ключове значення мають методолопчш питання досл/дження конкурентного лидерства краш, яке в умовах глобгшзаци набувае яшсно нового змшту i формату та «розчиняеться» в багатьох теоретико-методолопчних i прикладних вимiрах. Досмдження еволюци категорП «конкурентне лидер-
ство» дае шдстави стверджувати, що вона зародилася в надрах фкософських, полiтичних, кторичних, пси-холопчних, соцюлопчних i юридичних наук i е продуктом шторичного розвитку свишого господарства. Як результат - сутшсний змшт даного поняття зазнавав постшних трансформацш як за речовим змштом, так
i за сустльними формами прояву шд впливом незво-ротних, спрямованих i закономiрних змiн у структурой динамiцi мiжнародноi економiчноi системи. Саме цим обумовлюеться i той факт, що в теоретичнiй ква-лiфiкацГi даноi категорii, як власне й и понятiйнiй опе-рацiоналiзацГi, завжди iснували значнi методологiчнi труднощi. Вони обумовлеш як перманентними змша-ми диспозицй держав у свiтогосподарськiй системi та стрiмким розширенням i ускладненням взаемозв'язкiв мiж ними, так i нарощуванням доцентрових силових лiнiй у взаемоди нацiональних економiк та фундамен-тальними модифiкацiями структурних властивостей мiжнародноi економiчноi системи як закономiрного результату взаемодц великих держав.
Комплексш досл1дження конкурентного л1дер-ства мають багатовжову iсторiю, як i спроби науко-вого осмислення феномена вiдносин влади (домшу-вання) та пiдпорядкування, впливу та насл^дування у групових оргашзащях i мiжособистiсних вкноси-нах. З цього приводу повною мiрою можна погоди-тись iз влучним висловом французького полиолога Ж. Блонделя, який в1дзначае, що «лiдерство е на-стiльки ж старим, як i людство, воно унiверсальне й неминуче. Воно кнуе скрiзь: у великих i малих оргаш-зацiях, у бiзнесi та рел1гй", у профсшлках i благодiйних органiзацiях, у компанiях i унiверситетах. Воно iснуе у неформальних оргашзащях, вуличних зграях i ма-сових демонстрацiях. Для того, щоб iснувало л1дер-ство, необх^дш групи, а всюди, де виникають групи, з'являеться й лидерство» [1, с. 7].
Незважаючи на те, що визначальну роль лидерства у суспкьному розвитку та формуван-нi поведiнки i дiй рiзних агентiв (держави, сусп1льних груп й окремих особистостей) визнавала бкьшкть мислителiв минулого - Геродот i Плутарх (роль лидера в iсторii); Лао-Цзи (хитршть i справед-ливiсть як головш риси лiдера); Н. Макiавеллi (мiсiя полiтичного лiдера у згуртуванш сусп1льства, шд-триманнi сусп1льного порядку, утриманш влади та збереженнi панування); Конфуцiй (гiднiсть i доброта як ключовi характеристики лiдера за повно'1 в1д-сутностi жадiбностi, гордиш, лютостi та марнотрат-ства); Т. Карлейль i Р. Емерсон (шторичний поступ як результат суспкьно! дiяльностi полiтичних лiдерiв i видатних особистостей); Ф. Нщше (iдея надлюдини); Г. Тард (насмдування лiдера як сощальний закон) [2, с. 13], однак шхто з них не змц навiть наблизи-тися до формулювання самого поняття «лидерство». I лише в першш половинi 1940-х роюв, з остаточним оформленням бiполярноi моделi свiтового порядку, формуються об'ективнi шторичш передумови для розроблення загальних теоретичних i методолопч-них пiдходiв до дослкження даного поняття через призму таких критерив, як «нацiональнi штереси», «нацiональна сила», «силовий потенцiал», «гегемо-нiя», «експансiя», «влада», «нацiональна потужшсть»,
«нацiональна могутнiсть», «вплив» та ш. Б1льше того, саме бiполярна модель свтового порядку, визнаючи наявнiсть двох наддержав у статуа рiвноважних по-люсiв ухвалення мiжнародних управлiнських ршень, закрiпила право кожно! з них формувати навколо себе центри домшантного впливу та регюнальш простори реалiзащi «життево важливих» iнтересiв, а також в1д-стоювати сво'1 лiдерськi позици серед третiх краш, у тому числi засобами економiчного, вшськово-поль тичного, шформацшного й iдеологiчного впливу.
Так, одш дослiдники (М. Кете де Врк, Р. Лай-керт, Ф. Ротлшбергер, В. Дiксон та ш. [3]) квалiфiку-ють лiдерство як статусну диспозицiю конкретно! особистостi в соцуш, яка користуеться непохитним авторитетом i впливом у колективi [4], здатними за-безпечити залучення и послiдовникiв у той чи шший вид сусп1льно'1 дiяльностi. Iншi вчеш (Д. Гоулман, Р. Боятзiс, А. Маки, П. Селовей, Ю. Мейер та ш. [5]) ототожнюють дане поняття з емоцшним iнтелектом особистосп та и соцiальним успiхом, що досягаються на основi самосвiдомостi (розумшня сво'1х можли-востей i конкурентних переваг); саморегуляци (умш-ня контролювати сво'1 внутрiшнi мотиви й емоцшний стан, обдумувати сво! майбутнi ди); мотиваци (вмiння спонукати до ди iнших суб'ектiв); емпати (здатностi розумiти почуття та iнтереси iнших людей) i сощаль-них навичок (здатносп викликати в iнших людей пе-редбачувану реакцiю) [6].
Дослiдження конкурентного лидерства краш знаходимо також у цкш низцi економiчних теорiй i концепцiй, зокрема в марксизмi, шституцшнш теори, теори господарського порядку, теори фiрми, теори органiзацiй, соцiально-iнституцiйнiй теори та ш. [7]. Так, представники марксистсько1 теори, спираючись на методологш iсторичного матерiалiзму та супереч-ностей кашталштичних виробничих вiдносин, класо-во! боротьби та нерiвномiрностi соцiально-економiч-ного розвитку краш, в аналiзi конкурентного лидерства краш основну увагу концентрують на еволюци так званого «транснацюнального капiталiстичного класу». На !хне тверде переконання, саме транснащ-ональний кашталштичний клас, генезис якого збиа-еться в часi з фундаментальними трансформащями, що !х зазнала система мiжнародних вiдносин на ру-бежi Х1Х-ХХ ст., формуе мiцний фундамент для геге-монiстського впливу пе! чи iншоi держави на всю свь тогосподарську систему в едносп всiх '11 структурних компонентiв й елементш [8, р. 28].
Вагомшть методологiчного внеску марксизму в розробку проблематики конкурентного лидерства краш та обгрунтування його природи ви-являеться також у подоланнi вузьких рамок державо-центричного пiдходу, характерного для реалiзму. Йдеться про те, що марксисти, подкяючи, з одного боку, реалштичну традицiю щодо обгрунтування можливостей використання конкурентного лкер-
ства краш в штересах реалiзацil власних нацюнальних iнтересiв у мiжнароднiй сфер^ з iншого боку - розгля-дають процеси глобал1зац1! як головш рушiйнi сили формування мiжнародних вкносин i мiжнародноi по-лiтико-економiчноi системи. Саме з останшм фактором пов'язана особлива увага, що и прид1ляе марксист-ський напрямок дослджень конкурентного лiдерства краш проблематицi системно! транснацюналiзацii сусп1льних вiдносин i ролi «транснацiонального класу менеджерiв» в управлшш все бiльш iнтегрованою глобальною полiтичною економiею [8, р. 359].
Натомють представники наукових шк1л у рамках лiберальноi економiчноi парадигми вкрай негативно ставляться до залучення проблеми лидерства (у значенш сили або влади пе1 чи шшо1 краiни) до предмету економiчного аналiзу, за виключенням ви-падшв теоретичноi операцюналiзацii поняття монопольно! влади як вкхилення вiд природного стану економiчноi системи [9, с. 13]. I це щлком закономiр-но, оскiльки включення гегемонiстського лидерства в методологiчне поле наукового аналiзу економiчних процесiв i явищ явно дискредитуе традицшш мето-дологiчнi засади лiберальноi економiчноi доктрини в частиш ефективного розподiлу глобально1 ресурс-но1 бази й ефективностi результатiв ендогенноi й ек-зогенноi лiбералiзацГi нацюнальних економш.
Саме лiберальна модель свитого порядку най-бiльш повно, на нашу думку, вкбивае природу та мехашзми поширення на глобальному поприщi на-цiональних iнтересiв Сполучених Штапв Америки у статусi держави-гегемона, у той час як решта краш свггу здобувають цiлу низку конкурентних переваг вк функцiонування вiдкритоi, передбачуваноi та ба-зованоi на правилах економiчного порядку транспа-рентних «правилах гри» економiчних агентiв.
Зподiбноi постановки питання випливае голов-ний мехашзм гармонiзацГi нацiональних штер-есiв краш з рiзним рiвнем сощально-еконо-мiчного розвитку - самообмеження гегемонiстськоi потуги: державу-гегемона, як й шших акторiв мiж-народно! системи, завжди обмежують параметри системи, яку вона сама заснувала й розвинула [10, р. 32-34]. Мiж тим, навиъ лiберальнi теоретики цк-ком визнають, що гегемошстський статус Сполучених Штапв Америки в сучасних глобальних умовах свiтогосподарського розвитку виходить далеко за межi 1х економiчного панування у свiтi у статуа над-держави й охоплюе також геополiтичний, вiйськовий, культурно-гуманiтарний i загалом свггоглядний фор-мати впливу цiеi держави на всi сфери людсько! жит-тедiяльностi [10, р. 142].
НаймасштабнМ ж дослiдження конкурентного лидерства як здатностi держави здобувати й утри-мувати системнi переваги над сво'ми потенцiйними суперниками за вама кiлькiсними й якiсними показ-никами структурних компонентiв нацiональноi сили
(national power) - eKOHOMi4HMM, полiтичним, вш-ськовим, iнновацiйно-технологiчним, фiнансовим -припали на перюд 1940-1970 рр. Однак з появою CTpyKTypaAi3My, неоiнститyщонaлiзмy та домшуван-ня рaцiонaльних пiдходiв до оцiнки ролi лiдерa в су-сп1льному розвитку та феномена лидерства iHTepec до цiei проблематики в перюд 1980-1990-х роив певною мiрою зменшився.
Мiж тим, в останш два десятилiття зaхiднi учеш не тiльки активно повертаються до досл^дження конкурентного лiдерствa краш й оцшки ефективностi мaкроекономiчних управлшських моделей, але й де-дaлi бiльшою мiрою екстраполюють дослiдницький aнaлiз на мiждисциплiнaрний i трaнсдисциплiнaрний рiвнi. I це ц1лком зaкономiрно, осккьки лише такий пiдхiд дае змогу проводити комплексш компaрaтивнi дослiдження проблематики конкурентного лидерства крaiн з найбкьш повним поясненням як полiтичних й економiчних нaслiдкiв ухвалених глобальних управлшських ршень, так i рушшних сил формування глобально! моделi свiтового економiчного порядку.
Важливу методолопчну фyнкцiю щодо розкрит-тя природи i рyшiйних сил конкурентного ль дерства мiстять, на нашу думку, таи положення теори перерозподiлy сили: неможливiсть довготри-вало! пiдтримки силово! рiвновaги великих держав; формулювання основних структурних компоненпв нaцiонaльного силового потенщалу (кiлькiсть насе-лення та рiвень нayково-технiчного й технологiчного розвитку). Позитивна роль теори перерозподку сили вбачаеться нами також у можливосп на ii методоло-гiчнiй плaтформi пояснити рушшш сили сучасних процесiв конкурентного розвитку краш i регiонiв на основi нарощування !х внyтрiшнiх ресурав, що ство-рюе передумови для передиспозици крашових сил на економiчнiй i полiтичнiй мaпi свiтy. Дана теорiя також грунтовно пояснюе i поняття status quo мiжнaродноi системи як такого ii стану, коли «могутня держава на-магаеться встановити систему вкносин iз меншими державами». Подiбний стан «можна квaлiфiкyвaти як «порядок» з огляду на стабкьш вкносини, сформо-вaнi звича'1' та принципи щодо !х реaлiзaцii, визнання певних держав як лiдерiв ..., розробленi правила ди-пломати та нaвiть правила ведення вiйни» [11].
Як бачимо, такий тдхд повною мiрою корес-пондуеться з поняттям свиово!' стaбiльностi у формат реaлiзaцii гегемонiстського впливу, що шдтвер-джуе нaявнiсть конвергенцii' методологiчних пiдходiв цих двох нaпрямiв дослiдження конкурентного ль дерства, набуваючи на сьогодш осо6ливо!' актуаль-ностi для полiтикiв-прaктикiв. Так, згiдно з теорiею перерозподку сили саме рiвень задоволення нащ-ональних iнтересiв великих держав лежить в осно-вi мiжнaродного економiчного порядку. При цьому нaцiонaльнi штереси середнiх i малих держав у жо-ден спосiб не здатш змiнити iснyючий мiжнaродний
порядок, а для передиспозици краш на економiчши i полiтичнiИ мапi свГту !м спочатку необхiдно нагро-мадити достатню кiлькiсть «сили» для потужного прориву на свiтовi ринки i витiснення з них традицш-них гравцш з числа держав-лiдерiв.
Ц
iлком зрозум1ло, що саме новi центри свгто-вого суперництва стали в останш десятилГт-. тя потужними драйверами структурно! ди-намiки' свитого господарства, активiзацii процесiв глобально! штеграци та зовнiшньоекономiчноi д1яль-ностi. За прогнозними оцшками, на перiод до 2020 р. на частку США, Китаю i бвропеИського Союзу при-падатиме по 20% глобального ВВП, на 1ндго - 10%, на Японш - близько 5%. Хоча за абсолютними показ-никами валового внутршнього продукту (як, власне, i якiсними Иого структурними параметрами) економь ка Китаю все ще значно поступаеться американськiИ, однак вже у 2014 р. за показником ВВП за паритетом кушвельно! спроможносп КНР вийшла на перше мш-це у свт. I це при тому, що, за прогнозами авторитет-них захГдних полiтикiв И експерпв, це мало б статися не рашше 2019 р. [12]. Як результат - багато з них на-вГть ув'язують очiкуване встановлення нового мГжна-родного економiчного порядку з економiчним «вГд-катом» держав захГдно'! демократГ! та втратою ними гкки глобального конкурентного лiдерства [13].
З шшого боку, в силу незбку, а почасти г кон-флiктогенностi нацГональних ГнтересГв цих держав у полГтичнш, економГчнГИ Г безпековш сферах цГлком ГмовГрним е нарощення протистояння мГж ними як на регюнальному, так Г на глобальному поприщах Г, як результат, - посилення свГтово! нестабкьносп, розгортання зброИних конфлГктГв чи навГть вГИн. Не слГд скидати з рахункГв Г потужних загроз Гдеолопч-ного протиставлення нових центрГв свГтового суперництва державам захГдно'! демократГ! з консолГдащею на !х теренах авторитарних режимГв та прагненням до реалГзацГ! ревГзюшстсько'! зовшшньо'! полГтики, у тому числГ способом нарощування власного силового ресурсу. На шдтвердження ще! тези достатньо навести масштаби сучасних вшськових витрат таких кра!н, як КитаИ (228 млрд дол. США у 2017 р., або 13,6% загальносвГтових витрат та 1,9% валового внутршнього продукту), Росшська ФедерацГя (66,3 млрд, 3,8% Г 4,3%), СаудГвська Арав1я (69,4 млрд, 4% Г 10%), Туреччина (18,2 млрд, 1% Г 2,1% вГдповГдно) [14], котрГ вже в недалекому маИбутньому можуть стати реальними антагошстами кра!н захГдно'! ци-вшзацГ! та загрожувати глобальнш вшськово-поль тичнГИ рГвновазГ. ПодГбна загроза випливае Гз само! кторично'! логки розгортання процесГв мштариза-цГ! нацГональних економш. ВтГлюючи в собГ симбюз торговельних Г «холодних» вГИн та вГдбиваючи висо-киИ ступГнь мГждержавно! недовГри на регГональному Г глобальному рГвнях, вони супроводжуються не тГль-ки штучним нагнГтанням вГИськових загроз Г приско-
реним моральним старшням ц1лих арсеналГв озбро-ення та першокласних зразкГв вшськово! технГки, але И культивуванням нацюнально-етшчних конфлГктГв Г територГальних претензГИ держав. Як результат -формування величезного за сво!ми масштабами та диверсифшованого за структурою свГтового ринку збро! И товарГв вшськового призначення з вГдволь канням зГ сфери виробничого нагромадження коло-сальних науково-техшчних, фГнансових Г людських ресурав для пГдтримання свГтового вГИськово-полГ-тичного балансу.
ВИСНОВКИ
Конкурентне лидерство кра!н традицГИно було об'ектом дослГджень рГзних шк1л Г напрямГв економГчно! думки, що визначали Иого сутнГсну природу, виходячи з домГнуючих на кожному етат свГтогоспо-дарського поступу Иого рушшних сил Г стратегГчних напрямГв трансформацГ! мГжнародно! економГчно! системи. НауковГ погляди на проблему конкурентного розвитку кра!н беруть свш початок з 1940-х роив Г пов'язанГ з утвердженням бшолярно'! моделГ свГтового порядку, яка уперше визнала наявнГсть двох наддер-жав у статусГ рГвноважних полюсГв ухвалення мГжна-родних управлшських рГшень, закрГпивши право кож-но! з них формувати навколо себе центри домшантно-го впливу та регюнальш простори реалГзацГ! «життево важливих» ГнтересГв, а також вГдстоювати сво! лГдер-ськГ позицГ! серед третГх кра!н, у тому числГ засобами економГчного, вГИськово-полГтичного, ГнформацГИного И Гдеолопчного впливу. НаИвГдомГшими теор1ями, що дослГджують конкурентне лГдерство в Гсторичному, полиолоичному И економГчному аспектах, е:
+ теорiя перерозподщ сили (шституцюналГза-цГя мГжнародних вГдносин на основГ складно! ГерархГ! держав Г розроблення великими дер-жавами-бенефГцГантами наднацГональних ре-гуляторГв мГжнародно! системи); + теорiя гегемотстськог стабiльностi (системна стабшзащя мГжнародних економГчних вГдносин однГею кра!ною-гегемоном, що фор-муе структурнГ параметри мГжнародно! полГ-тично! И економГчно! системи вГдповГдно до власних нацГональних ГнтересГв); + теорiя балансу сил (утримування кра!на-ми-лГдерами сво!х конкурентних позицш на основГ встановлення стандартГв поведшки для Гнших кра!н через масове продукування глобальних публГчних благ); + теорiя полюав зростання (основа конкурентного лГдерства кра!н - прогресивш транс-формацГИнГ змГни в галузево-секторальнш структурГ !х нацГональних економГк); + теорiя зовншньог залежнот (головнГ причини конкурентного лГдерства розвинутих кра!н - нарощування ними свое! полГтично!, економГчно!, фГнансово! та науково-технГчно!
потужносп як мехашзму домiнування в мш-народних валютно-фiнансових органiзацiях); f теорiя ендогенного зростання (прюритет-шсть у забезпеченш конкурентного лiдерства кра!н внутршнк ресурсiв i джерел економiч-ного розвитку, здатних вктворюватись у в^д-носно закритих нацiональних економiчних системах);
f теорiя свiтових систем (трактування конкурентного лидерства як здатностi певно! дер-жави перетворити одну частину мiжнародноI сис-теми на сво!х союзнишв, а iншу - спону-кати до переходу в оборонну позищю).
Кожна з них мае сво! переваги i недолки та ви-конала певну iсторичну функцiю у формуванш науко-вих поглядiв на проблему конкурентного лидерства кра!н у рамках загально! науки про мiжнароднi в^д-носини. ■
Л1ТЕРАТУРА
1. Блондель Ж. Политическое лидерство. Путь к всеобъемлющему анализу / пер. с фр. М. : Российская академия управления, 1992. 135 с.
2. Комлева В. В. Лидерство как фактор устойчивого развития общества: российские и зарубежные исследования. Среднерусский вестник общественных наук. 2015. № 6. С. 12-22.
3. Likert R. New Patterns of management. New York : McGrave-Hill, 1961. 279 p.
4. Мерзлякова С. Б. Современные теории лидерства в экономической науке управления // IX Всероссийская научно-практическая конференция молодых ученых «Россия молодая» (18-21 апреля 2017 г.). URL: http://science.kuzstu. ru/wp-content/Events/Conference/RM/2017/RM17/pages/ Articles/0706025-.pdf
5. Goleman D., Boyatzis R., McKee A. Primal Leadership: Learning to Lead with Emotional Intelligence. Harvard Business Review Press, 2004. 336 p.
6. Крылова Т. А. Развитие теорий лидерства в экономической науке. Экономический журнал. 2015. № 1. C. 53-70.
7. Дементьев В. В. Власть: экономический анализ. Основы экономической теории власти : монография. Донецк : Каштан, 2003. С. 7-11.
8. Cox R. W. Production, Power, and World Order: Social Forces in the Making of History. New York : Columbia University Press, 1987. 512 p.
9. Чугаев О. А. Глобальн вимiри економiчно! сили кра'ши : монографiя. Ки!в : ВПЦ «Ки!вський ушверситет», 2017. 495 с..
10. Ikenberry G. J. After Victory: Institutions, Strategic restraint, and the Rebuilding of Order After Major Wars. Princeton, NJ : Princeton University Press, 2000. 320 р.
11. Organski A. F. K. World Politics. New York : Alfred A. Knopf, 1958. 461 p.
12. Приходько О. В., Смирнов П. Е. Меняющаяся конфигурация мирового порядка: основные тенденции и роль США. Россия и Америка. 2017. № 3. URL: http://www. rusus.ru/print.php?id=584
13. Fischer J. Das Ende des Westens // Süddeutsche Zeitung, 12 December 2016.
14. The 15 countries with the highest military spending worldwide in 2017 (in billion U. S. dollars). URL: https://www. statista.com/statistics/272481/shares-of-selected-countries-in-world-military-spending/
REFERENCES
Blondel, Zh. Politicheskoye liderstvo. Put k vseobemlyush-chemu analizu [Political leadership. The path to a comprehensive analysis]. Moscow: Rossiyskaya akademiya upravleniya, 1992.
Chuhaiev, O. A. Hlobalni vymiry ekonomichnoi syly krainy [Global dimensions of the country's economic strength]. Kyiv: VPTs «Kyivskyi universytet», 2017.
Cox, R. W. Production, Power, and World Order: Social Forces in the Making of History. New York: Columbia University Press, 1987.
Dementev, V. V. Vlast: ekonomicheskiy analiz. Osnovy eko-nomicheskoy teorii vlasti [Power: economic analysis. Fundamentals of the economic theory of power]. Donetsk: Kashtan, 2003.
Fischer, J. "Das Ende des Westens". Suddeutsche Zeitung, December 12, 2016.
Goleman, D., Boyatzis, R., and McKee, A. Primal Leadership: Learning to Lead with Emotional Intelligence. Harvard Business Review Press, 2004.
Ikenberry, G. J. After Victory: Institutions, Strategic restraint, and the Rebuilding of Order After Major Wars. Princeton, NJ: Princeton University Press, 2000.
Komleva, V. V. "Liderstvo kak faktor ustoychivogo raz-vitiya obshchestva: rossiyskiye i zarubezhnyye issledovaniya" [Leadership as a factor in the sustainable development of society: Russian and foreign studies]. Srednerusskiy vestnik ob-shchestvennykh nauk, no. 6 (2015): 12-22.
Krylova, T. A. "Razvitiye teoriy liderstva v ekonomiches-koy nauke" [The development of theories of leadership in economics]. Ekonomicheskiyzhurnal, no. 1 (2015): 53-70.
Likert, R. New Patterns of management. New York: Mc-Grave-Hill, 1961.
Merzlyakova, S. B. "Sovremennyye teorii liderstva v eko-nomicheskoy nauke upravleniya" [Modern theory of leadership in economic science management]. IX Vserossiyskaya nauchno-prakticheskaya konferentsiya molodykh uchenykh «Rossiya molodaya». http://science.kuzstu.ru/wp-content/Events/Con-ference/RM/2017/RM17/pages/Articles/0706025-.pdf
Organski, A. F. K. World Politics. New York: Alfred A. Knopf,
1958.
Prikhodko, O. V., and Smirnov, P. Ye. "Menyayushchayas-ya konfiguratsiya mirovogo poryadka: osnovnyye tendentsii i rol SShA" [The changing configuration of the world order: the main trends and the role of the United States]. Rossiya i Amerika. 2017. http://www.rusus.ru/print.php?id=584
"The 15 countries with the highest military spending worldwide in 2017 (in billion U. S. dollars)". https://www.statista. com/statistics/272481/shares-of-selected-countries-in-world-military-spending/
