CC BY
20
тання колективних форм стимулювання працi за результатами виробничо-господарсько! дiяльностi. Вщбуваеться поступовий перехiд вiд трискладово-го мехашзму оплати працi (держава як законодавчий орган - ринок пращ -колективна угода) до двоскладового (держава - шдивщуальна угода, контракт) як результат поглиблення процесу шдивщуашзацп заробггно! плати. При укладанш контраклв застосовуеться диференцiацiя оплати пращ через систему ощнки робiт i працiвникiв. Кiлькiсна оцiнка результатiв пращ поед-нуеться з системою премшвання за продуктивнiсть, якiсть, економiю матерь алiв, задоволення попиту споживачiв.
Головною формою оплати у кра!нах з розвиненою ринковою економь кою е погодинна, обов'язковим атрибутом яко! е використання нормованого завдання. Велике значення надають ефективност нормативно! бази, якост норм. Аналiз показуе, що основою оргашзаци заробггно! плати е процедура визначення кшькосл витрат працi та вимiрювання !! якостi, а також використання заохочувальних систем.
Ринкова економжа потребуе притаманно! ринковим вщносинам систе-ми стимулювання працi. Отже, можна сказати, що стимулювання пращ - не-обхщний елемент ринково! економiки. Стимулювання працi - досить склад-ний процес, однак, якщо його правильно органiзувати, то вш приносить пози-тивний ефект. Серед сукупност видiв стимулювання працi особливе мюце належить заробiтнiй платi, оскшьки саме вона найповнiше вiдображае залеж-нiсть мiж результатами працi пращвника i його матерiальною винагородою.
Лггература
1. Зав1новська Г.Т. Економша пращ: Навч. пос. - К.: КНЕУ, 2000 р. - С. 72-75.
2. Статистичний щор1чник Укра!ни за 2004 р. - К.: Консультант. - 2005. - С. 426-431.
3. Латж В., Пщлужна Н. Основш показники р1вня життя населення// Праця 1 зарплата -№ 46, грудень 2004 р. - С. 2.
4. Риндзак О. Мотиващя зайнятосп населення на региональному ринку пращ 1 сощаль-ний контекст// Региональна економша. - 2000, № 4. - С. 5-7.
5. Кучер Г. Нов1 тдходи до оргашзаци оплати стимулювання пращ// Економют, № 7, 1999 р. - С. 56-59.
6. Красноносова О.М. Проблеми матер1ального стимулювання персоналу промислових тдприемств// Фшанси Укра!ни. - 2002, № 10. - С. 48-52.
7. Карпш М.1. Теоретичш аспекти стимулювання пращ в умовах фшансово! нестабшь-носп// Фшанси Укра!ни. - 2000, № 2. - С. 3-9.
8. Пашко Л. Володшня мистецтвом менеджменту людськими ресурсами як основа уп-равлшсько! культури в державному управлшш// Вюник НАДУ, 2001. - С. 90-95.
9. Жипрь А. Вплив мотивацшних моделей на формування мехашзму зароб1тно! плати// Економка. - 2000, № 2. - С. 51-54_
УДК 330.8 Доц. О.В. Врублевська, канд. екон. наук - НЛТУ Украти
ЕВОЛЮЦ1Я ЕНЕРГЕТИЧНОГО П1ДХОДУ В ЕКОЛОГО-ЕКОНОМ1ЧНИХ ДОСЛ1ДЖЕННЯХ
Наводиться ретроспективний анал1з застосування енергетичного тдходу в еко-ном1чнш теорп в контекст проблеми сталого розвитку.
Ключов1 слова: енергетичний пщхщ, термодинам1ка, економ1чний процес.
Doc. O.V. Vrublevska - NUFWT of Ukraine Evolution of Energy Approach in Ecological-Economic Research
The paper contains the concept of resource rent is analyzed. Contradictions and shortcomings of approaches to retrospective analysis of energy approach applications in the economic theory related to the sustainability problem.
Keywords: energy approach, thermodynamic theory, economic process.
Постановка проблеми
Дослщники, як вивчають emnoro-eKOHOMi4Hi проблеми, дшшли вис-новюв про кризу традицшно1 теоретично1 економжи. Вони доводять, що еко-HOMi4Ha теорiя, яка е основою прийняття пол^ичних рiшень, в ïï сучасному виглядi неадекватно описуе процеси в економiчнiй системi. Нaслiдком цього е висунення помилкових цшей суспiльного поступу, екстенсивний рют масштабу економiки, забезпечений виснажливим використанням природних ре-сурЫв та aсимiляцiйного потенцiaлу довкiлля за рахунок майбутшх поколiнь. При цьому помилковими вважаються як класична теорiя [1], марксистська економiчнa наука [2], так i неоклaсичнi пiдходи [3-7]. Через це, наголошуемо на необхщност розробки новоï економiчноï теорiï, яка повинна вщповщати фiзичним законам, що запоб^ло б iгнорувaнню домiнaнтноï ролi екологiчноï системи в життезaбезпеченнi суспшьства, уможливило прийняття адекватних рiшень i збалансований розвиток. При цьому ведуться активш пошуки в нап-рямку розробки теорп, яка б штегрувала економiчнi та енергетичнi концепцiï.
Метою дано1' стaттi е послiдовно розглянути еволющю уявлень про роль природничих закошв в економiчному процесi. Ц уявлення, що на початку формування достатньо було позначити як енергетичний тдхщ в еконо-мiчнiй теорiï (фiзичнa економiя, за М. Руденком), сьогодш розглядають як термодинaмiчнi засади економiки i е невщ'емними вiд загального контексту розвитку синергетики. За О.М. Соляник, енергетичний шдхщ - це "нстру-мент наукового дослщження, в основу якого покладено поняття енерги як за-гально1' мiри рiзних видiв руху та взаемоди, а також зaконiв ïï збереження та трансформаци" [8, с.8]. Iсторiï його становлення в економiчнiй теорiï присвя-чено остaннi дослщження вiтчизняних вчених Л.С. Гринiв, Л.Г. Мельника, О.М. Соляник, Л. Воробйово].', В. Шевчука, а також американського дослщ-ника Г. Дейль Впровадження енергетичного шдходу вважають необхiдною передумовою формування стрaтегiï стaлостi.
Еволюц1я енергетичного пщходу
Вперше спробували застосувати природничi закони до aнaлiзу еконо-мiчних процесiв фiзiокрaти через дослiдження вартост (XVIII ст.). Як вщо-мо, поняття вартосл, додaтковоï вaртостi, ренти, багатства наци були основ-ним предметом уваги економю^в XVIII - XIX ст. Засновником цiеï школи економiчноï думки е Франсуа Кене (1694 - 1774 рр.), визначний французький економют, лiкaр за профеЫею. Теорiя фiзiокрaтiв виникла на противагу шко-лi меркaнтилiстiв i стверджувала, що не торгiвля чи запас щнних метaлiв створюють багатство наци, а земля [9, с.11]. В дискуси щодо джерела додат-ковоï вaртостi фiзiокрaти дотримувалися думки, що единою формою додатко-
во! вартостi е земельна рента, вщповщно единою формою продуктивно! працi е хлiборобська праця. Тут ми вперше зустрiчаемо енергетичний пiдхiд до визначення додатково! вартостi. Вартiсть, за Ф. Кене, е не що шше як "сино-нiм до сонячно! енерги, яка отримала ознаки енерги бюлопчно!, i тiльки тому вона стае енерпею нашо! працi" (цитата за [3, с.55]). Праця створюе додатко-ву вартiсть тiльки в тш мiрi, в якiй вона створена природою [3, с.55]. Промис-ловють не створюе матери, тшьки видозмiнюе !!, тому промисловiсть е ви-робництвом не матери, а форми, що е не створенням багатства, а навпаки, витратою. В цьому питанш фiзiократам протистояв Д. Ржардо, який вважав, що роль природи в промисловост е не меншою, нiж в хлiборобствi. Аналiзу-ючи цi погляди в IV томi "Капiталу", К. Маркс, який сам надавав матерiаль-ному виробництву провщного значення, вiдзначав такi конструктивы аспек-ти теори фiзiократiв: "... заслугою i характерною ознакою фiзiократi! е те, що вона виводить вартють i додаткову вартiсть не з обшу, а з виробництва... вона. починае з ^е! галузi виробництва, яку взагалi можна мислити вщособле-но, незалежно вщ обiгу, вiд обмiну, i яка передбачае не обмш мiж людиною i людиною, а тiльки обмш мiж людиною i природою" [10, с.19]. Хибу фiзiокра-тiв К. Маркс вбачав в тому, що вартють ними ототожнювалася з речовиною природи: "1х помилка полягала в тому, що прирiст речовини... вони змшува-ли з приростом мшово! вартостi" [10, с.33].
Майже через столтя послiдовником фiзiократiв став укра!нський вчений, лiкар, революцiонер-демократ, соцiалiст Сергш Андрiйович Подо-линський. Вiтчизняними фахiвцями С.А. Подолинський визнаеться як заснов-ник укра!нсько! школи фiзично! економи [11, с.59]. Наукова спадщи-на С.А. Подолинського активно вивчаеться останшм часом, хоча не можна сказати, що його iм,я замовчували в радянськ часи, зокрема йому було прис-вячена праця львiвського дослщника А.1. Пашука, який називае С. Подолинського "оригшальним пропагандистом i захисником iдей марксизму" [12, с.3]. Повернення до науково! спадщини С.А. Подолинського сьогодш набувае актуальност з таких причин: 1) його дiяльнiсть як укра!нофша, нацiоналiста, борця проти соцiально-економiчного, полiтичного i нацiонального гшгу е частиною iсторi! розбудови укра!нсько! державностi; 2) дослiдження ним процеЫв накопичення i перетворення енергi! на планет^ збiльшення !! за до-помогою людсько! працi, аналiз енергетично! сутностi процесу працi та еко-номiчного процесу цiлковито виводить нас на сьогодшшне розумiння сталос-т екосоцiосистем; 3) його позицiя як сощалюта заслуговуе на вивчення в умовах соцiалiзацi! i гуманiзацi! соцiально-економiчно! дiяльностi.
В своему науковому дослщженш "Праця людини та !! вщношення до розподiлу енергi!" (1880) С. Подолинський, прихильник марксизму, ставить за мету "погодити надвишку працi [додаткову працю] зi сучасними фiзични-ми теорiями"1 [13, с.193]. Маючи грунтовну пiдготовку з природничих наук, вш розглядае бiофiзичнi умови i наслщки працi. За С. Подолинським, "праця -це таке використання мехашчно! i психiчно! роботи, накопичено! в оргашзм^
1 Упорядник цитовано! пращ дотримуеться правопису Голоскевича.
яка мае сво!м результатом збiльшення кiлькостi перетвiрно! [перетворено!] енергi!' на земнiй поверхш" [14, с.64]. Вiн доводить, що, оскшьки джерелом життя i задоволення сусшльних потреб е сонячна енерпя, то метою працi лю-дини повинно бути накопичення ще! енерги на планетi заради збiльшення енергетичного бюджету людства. По сут вш не суперечить К. Марксу в тому, що додаткова праця е джерелом додатково! вартостг "Ось чому ми ду-маемо, що кшець-кшцем тiльки працю, а саме м'язову працю, можна вважати шдставою для дефiнiцi! цiнностi продукцi! i що, таким чином, вона повинна ввшти як головний елемент в кожну сощалютичну теорiю справедливого, або що те саме, точного) розподшу продуклв" [13, с.186]. С. Подолинський, зви-нувачуе капiталiстичну систему виробництва у розсшванш енергi!, i ця критика також базувалася на фiзичнiй теорi!: "Цей висновок засуджуе на смерть кожну систему продукци, о^м соцiалiстично!. Нам зiстаеться лиш доказати, що соцiалiзм - це споЫб продукцi! [виробництва], який може акумулювати найбшьше сонячно! енергi! на землi або, що вiн може задовольнити вс потреби людства. Вш же дае найбiльше шанЫв для тяглого поступу [згадаймо ста-лий розвиток! - О.В.], що привiв би поволi в цшм свiтi до гармонiйного i мирного способу життя" [13, с.187].
На наш погляд, оцiнюючи значення щей С. Подолинського для еконо-мiчно! теорi! з позицi! сьогодення, можна сказати, що попри дискусшний, не-однозначний характер ряду його висновюв, звернення його уваги до фiзич-них засад економiчного процесу було далекоглядним. За оцiнкою Ф. Енгель-са, "його дiйсне вщкриття лежить в тому, що людська праця може довше за-держувати соняшну енергiю на поверхнi землi i примушувати !! дiяти, шж це було б без не!. Але вс витягненi ним звщси економiчнi виводи помилковi" [13, с.193]; "зi свого дуже цiнного вщкриття Подолинський зiйшов на машв-щ, тому що вiн хотiв знайти новий науково-природничий доказ для слушнос-т соцiалiзму i через це фiзичне змiшав з економiчним" [13, с.195]. Якщо мiж-дисциплiнарна розвщка С. Подолинського i мала пол^ичну спрямованiсть, то менш нiж через столггтя дорогу в цьому ж напрямi торували вже пiд жорстким тиском еколого-економiчних проблем.
Хронологiчно наступне повернення до енергетичного шдходу мало мюце в 1920-х роках в дослщженнях американського хiмiка Ф. Соддi (18771956), якого разом з американським економютом румунського походження Н. Георгеску-Роугеном (1906-1994) Г. Дейлi вважае тонерами економiчно! теорi! сталого розвитку завдяки !хньому внеску в розробку термодинамiчних основ економiчного процесу [6]. Вщзначаючи роль сво!х спiввiтчизникiв, Г. Дейлi не згадуе про !хшх попередникiв, в тому числi С.А. Подолинського.
Ф. Соддi як фахiвець з природничих наук звернув увагу на те, що накопичення реального багатства на планер вщбуваеться завдяки енергетичним надходженням вiд сонячного св^ла, до того ж це багатство поступово руйнуеться пiд впливом ентропй. Помилку економiстiв вiн вбачав у шноруван-нi цього факту i описi росту уявного багатства за законом складних вiдсоткiв. Заслуга Ф. Соддi полягае в тому, що вш бачив вiдiрванiсть економiчно! теорi! вiд фiзичних реалiй i наголошував на тому, що !! вiдправною точкою мають
бути закони термодинамiки (1934). За ощнкою Г. Дейлi, Ф. Соддi випередив внесок, зроблений в 1971 р. Н. Георгеску-Роугеном, який додав до фундаменту eKOHOMi4HOÏ науки термодинамiчну основу - фiзику корисностi [6, с.208].
Фактично в один час з Н. Георгеску-Роугеном, видатним економютом, у роки шсля Другоï Свiтовоï вшни в Радянському Союзi працював над роз-витком iдей фiзичноï економи письменник за фахом, украïнець М. Руденко (народився в 1920 р.), науково-публщистична спадщина якого вiдкрилася для вивчення тшьки шсля руйнування радянсь^' системи. Вш звинувачував К. Маркса у свщомому викривленнi iдей Ф. Кене i доводив помилковють марксистсь^' економiчноï теорiï як вiдiрваноï вщ законiв природи [2]. М. Руденко дотримувався поглядiв фiзiократiв i С.А. Подолинського. Заслуговуе шани смiливiсть мислителя, який в умовах радянсь^' системи вiдважився критикувати марксизм, за що й зазнав переслщувань. Очевидно, що недолжи, в яких М. Руденко звинувачував марксистську економiчну теорш, були при-таманнi i сучаснш йому захiднiй економiчнiй думщ, яка на той час залишала-ся за межами мзалiзноï завюи" (своï економiчнi рукописи М. Руденко вишс на обговорення у кол! дисидентiв у 1974 р.). Таким чином, iдеï М. Руденка, як i Ф. Соддi та Н. Георгеску-Роугена, не подiлялися переважною бшьшютю еко-номiстiв ^eï епохи як в сощалютичних, так i в кашталютичних краïнах.
Мабуть, можна вважати, що закршлення енергетичного пiдходу як ме-тодологiчноï засади економiчного дослщження вiдбулося в працi Н. Георгеску-Роугена "Закон ентропи та економiчний процес" (1971), яка "надихнула щ-ле поколiння авторiв на критику традицiйноï моделi економiчного розвитку з бiофiзичних позицiй" [4, с.293]. Тепер це було вже не тшьки дослщження фь зичних основ вартост^ а термодинамiчний аналiз еколого-економiчноï системи в душ сучасних поглядiв. На той час вже була сформована загальна теорiя систем, покладено початок теорiï синергетики (1960-тi рр.), розроблено осно-ви кiбернетики. Уведення термодинамiчних понять в економiчну теорш було одним з проявiв зародження синергетики в результат проникнення системного тдходу в рiзнi сфери дослщжень.
Хоча Н. Георгеску-Роуген не першим застосував фiзичний термiн "ен-тропiя" (його використовував вже С. Подолинський), в економiчному лекси-кош вiн закрiпився, мабуть, саме завдяки його працi. Це стало тим, що шзш-ше назвали "парадигмальним щепленням" iдей [15, с.33]. Як вщзначае Задо-рожний Г.В., синтез природничих i суспшьних знань в умовах формування постнекласичноï науки реалiзуеться шляхом мiждисциплiнарноï взаемодп i запозичень наукових положень i доказiв, а розвиток процесу тзнання вщбу-ваеться не стiльки пiд впливом внутршньодисциплшарних чинникiв, скiльки шляхом "парадигмального прищеплення" iдей, якi транслюються з шших наук [15, с.28-29]. Однак, маючи конкретний фiзичний змiст, ентротя сьогоднi залишаеться метафорою в економiчному лексиконi. Вимагають чiткого виз-начення поняття ентропи/негентропи екосоцiосистем.
Труднош! штегрування фiзичних концепцiй в економiчну теорш приму-шують у черговий раз замислитися над ï^ принциповою придатнютю для опису соцiально-економiчних процесiв. 1стор!я розвитку енергетичного тдходу (табл. 1)
В1хи розвитку енергетичного пщходу В1хи розвитку природничих наук |4, 16, 17]
XVIII ст. Фшократи Мехашка Ньютона, мехашстична картина CBiry. Сформульовано понятгя теплоемко ст1, розпочато вивчення теплоп-ровщносп, закладено основи молекулярно-кшетичио1 Teopi'i тепло-ти.
XIX ст. У. Джевонс (1865) С. Подолинський (1880) Класична термодинам1ка (середина XIX ст. -середина XX ст.) * в1дкриггя закону збереження еиергн - Ю.Р. Майер (1842), Г. Гельмгольц i Г. Гирн (1847), Дж. Джоуль (1843); * сформульовано П закон термодинамки Р. Клаузiyс (1850), У. Томпсон (1951), введено понятгя emponii —Р. Клауз1ус (1865); * Л. Больдман (1872). Дав стагистичне тлумачення II закону термоди-налпки, eHTpomi. Вв1в пснятгя доступно! енерги, Дав тлумачення концепцн боротьби видав за ¡снування (теория еволюцп Ч. Дарвша) як боротьби за досгупну вшьну енергио;
XX ст. Ф. Содд1 (1920-xi pp.) Н. Георгеску-Роуген (1971) Г. Дейт (1973, 1996) М. Руденко (1974) Б. Прикш, Л. Гришв, Л. Мельник (кшець 1990-х pp.) еконофгзика * перегляд закошв збереження маси i енергп в зв'язку з появою специально! Teopii в^осноси (початок XX ст.); * Lotka (1925): розвинув 1деТ Л. Болъцмана про боротьбу оргашзмЬ за досгупну енерпю; * Е. Шредингер: "What is Life" (1944)- встановив зв'язок мiж бЪлопч-ним житгям та енгрошего, BBiB поняття негентропп. Кдбсрнстика (1940-Bi pp.) Загальна теор1я систем (1940-1950-ri pp.). Термодинамжа нер!вноважних npoyecia (1960) * Г. Хакен(1970-т] pp.) * Г. Hi колю, I. Пригожин: "Самооргашз auj я в нертвноважних системах" (1977); * L Пригожин, I. Стенгерс: "Псрядок з хаосу11 (1984). Теорш складних систем - синергетика.
*Прим1тка: стршками вказано прямий теоретичний вплив окремих концепцш природничих наук
е наполегливим висуненням щей мiждисциплiнарноï взаемоди, як! спросто-вувалися як "плутанина ф!зичного з економ!чним". Сьогодт е намагання пог-либити i розвинути його: термодинам!чш основи самоорганiзацiï екосощ-осистем дослщжено Л.С. Гритв [3], енергошформацшш засади розвитку со-щально-економ!чних систем розроблено Л.Г. Мельником [18], нову еконо-м!чну теорш запропоновано Б.В. Прикшим [19]. З'являються окрем! пращ украïнських економ!ст!в, як! намагаються штегрувати термодинам!чт кон-цепцiï (ентрошя [20], ексерпя [21]) в економ!чш модель В економ!чнш наущ виник новий напрям - еконоф!зика, яка намагаеться застосовувати принципи математичноï ф!зики до вивчення фшансових ринюв, базуючись на остантх досягненнях у розумшш хаотичних систем [22].
Висновки
Енергетичний шдхщ в економ!чнш теорп, що вперше зреал!зовано в працях школи ф!зюкрат!в, вщповщав баченню свгту, пропонованому природ-ничими науками того часу. З ïx розвитком вш еволюцюнував у синергетичну методологш економ!чного дослщження.
Труднощд застосування енергетичного тдходу вщображають в цшому складний процес поширення синергетичноï методологiï на р!зт галуз! дос-лщжень. Потр!бно зауважити, що суперечност!, як! проявляються при спро-бах поеднання природничих i суспшьних наук, здшснюваних на методолопч-них засадах синергетики, демонструють труднощд ïï становлення в цшому як трансдисциплшарного напряму i кроскультурноï методологи, що вщзначають й шш! дослщники [23, 24].
Заслуговуе на подальше вивчення евристичний потенщал синергетики як методологiчноï засади еколого-економ!чних дослщжень проблеми сталост!
Л1тература
1. Соляник О.Н. Экономическая теория и концепция устойчивого развития: становление энергетического подхода// Вюник Сумського ДУ: Сер1я "Економша". - 2002, № 7(40). -С. 55-60.
2. Руденко М.Д. Енерпя прогресу: Нариси з ф1зичжл економп. - К.: Молодь, 1998. -
528 с.
3. Гришв Л.С. Еколопчно збалансована економша: проблеми теорп: Монограф1я. -Льв1в: ЛНУ 1м. 1вана Франка, 2001. - 240 с.
4. Jackson T. Sustainability and the "Struggle for Existence"// Environmental Values., № 12. - 2003. - P. 289-316.
5. Kay J.J. About exergy// http://www.jameskay.ca.
6. Дейл1 Г. Поза зростанням: економ1чна теор1я сталого розвитку/ Пер. з англ. - К.: 1н-телсфера, 1н-т сталого розвитку, 2002. - 312 с.
7. Прыкин Б.В. Стратегия экономики. Природный экогармонизм: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 367 с.
8. Соляник О.М. Енергетичний пщхщ у загальнш систем! еколого-економ1чних вщно-син/ Автореф. дис. ... канд. екон. наук - Суми: СумДУ, 2004. - 20 с.
9. Kula E. History of Environmental Economic Thought. - Routledge, London and New York, 1998. - 235 c.
10. Маркс К., Енгельс I. Твори, т.26. - Ч.1. - К.: Вид-во пол1т. лгг-ри Украïни, 1965. - 447 с.
11. Воробйова Л., Шевчук В. Украшська наукова школа фiзичноï економп як новггня економ1чна школа св1тового вим1ру// Економют. - 2004, № 2. - С. 58-61.
12. Пашук A.I. Сощолопчш та суспшьно-пол1тичш погляди С.А. Подолинського. -Льв1в: Вид-во Льв1в. ун-ту, 1965. - 220 с.
13. Сергш Подолинський. Вибран1 твори. Документи гстори украТнськоТ суспшьно-полггичноТ думки/ Упорядник Р. Сербин. - Монреаль: Украшське 1сторичне Товариство, 1990. - 208 с.
14. Подолинський С. Вибраш пращ ./Упорядник М. Кратко. -Луцьк: 1н-т фундамен-тальних дослiджень, НТ iM. С. Подолинського, 2004. - 151 с.
15. Задорожный Г.В., Радченко Я.Ю. Социальная экономика как научная область пос-тнеклассического экономического знания// Социальная экономика. - 2003, № 4. - С. 26-41.
16. Физический энциклопедический словарь/ Гл. ред. А.М. Прохоров. - М.: Сов. энциклопедия, 1984. - 944 с.
17. Храмов Ю.А. Биография физики: Хронологический справочник/ Отв. ред. А.Г. Си-тенко. - К.: Техника, 1983. - 344 с.
18. Мельник Л.Г. Фундаментальные основы развития. - Сумы: ИТД "Университетская книга", 2003. - 288 с.
19. Прыкин Б.В. Новейшая теоретическая экономика. Концепции философии и естествознания в экономике. - М.: ЮНИТИ, 1998. - 445 с.
20. Ксенжек О. Грошi - вiртуальна енерпя// Економют. - 2005, № 3. - С. 48-51.
21. Бандура О.В. Нова макроекономiчна модель та регуляторна реашзащя резервiв (на прикладi США)// Економют. - 2003, № 10. - С. 37-39.
22. World Wide Words// http://www.worldwidewords.org/turnsofphrase/tp-eco2.htm.
23. Дрюк М.А. Синергетика: позитивное знание и философский импрессионизм// Вопросы философии. - 2004, № 10. - С. 102-113.
24. Чешков М. Мир науки и науки о мире в свете идей И. Пригожина// Мировая экономика и международные отношения. - 2002, № 1. - С. 121-126.
УДК339.9:502.853(438) Проф. О.А. Васюта, д-р полт наук -НД1
Укратознавства МОН Украти; магктр О. С. Васюта - НЛТУ Украти
П1ДНЕСЕННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТ1 ЗАСТОСУВАННЯ ЕКОНОМ1ЧНИХ ШСТРУМЕНТ1В ЕКОЛОГ1ЧНО1 ПОЛ1ТИКИ
ПОЛЬЩ1
Дослщжено еколопчну пол^ику Польщi та ii реформування зпдно з вимогами €С; проаналiзовано теоретичш тдстави економiчних шструменпв охорони навко-лишнього природного середовища; формування економiчних iнструментiв еколопч-но'1 полiтики в контекст умов i прiоритетiв Евросоюзу; вдосконалення економiчних iнструментiв еколопчно'1' пол^ики Польщi на засадах мiжнародного природоохорон-ного досвiду. Пiднесенню результативностi застосування економiчних iнструментiв еколопчно'1' полiтики Польщi посприяло розширення ЕС, яке стало домшуючим чин-ником, котрий позитивно вплинув на вдосконалення i подальший розвиток еколопч-но'1' полiтики.
Ключов1 слова: екологiчна полiтика, принципи еколоriчноi полiтики ЕС, еколого-економiчна пол^ика, економiчнi iнструменти охорони навколишнього природного середовища; види та типи економiчних механiзмiв та iнструментiв природокористування;
Prof. O.A. Vasyuta - Scientific-research institute of Ukraine-knowledge Ministry of Education of Ukraine; Magistrate O.S. Vasyuta - NUFWT of Ukraine
Increasing of economic instruments effectiveness of ecological
policy in Poland
In the work the ecological policy of Poland and its reformation was analyzed in obedience to the EU requirements; the theoretical ground of economic instruments of natural environment protection were analyzed; forming of economic instruments of ecological policy in the context of terms and priorities of European Union; perfection of economic instruments of ecological policy in Poland on principles of international nature-protection
