CC BY
13
ПРОБЛЕМН1 ПИТАНИЯ ЕКОНОМ1КИ УКРА1НИ ТА II РЕГ1ОН1В
ECONOMICS OF UKRAINE AND ITS REGIONS: PROBLEMATIC ISSUES
УДК 330.1:330.8
1СТОРИКО-ЕКОНОМ1ЧНИЙ АСПЕКТ СТАНОВЛЕННЯ КОНЦЕПЦП ЛЮДИНИ В КОНТЕКСТЕ ЕВОЛЮЦП ЕКОНОМ1ЧНО1 ТЕОРП
Н.1. Волкова, к.е.н., доц.
Одеський нацюнальний полгтехтчний унгверситет, Одеса, Украта
Волкова H.I. 1сторико-еконо.тчний аспект становления концепцп людини в контекст! еволюци еконолпчног meopi'i.
В статп проводиться анал1з наукових теоретичних дослщжень з питань становления людини як основного суб'екту i об'екту ¡сторико-економ1чних процешв. Дослщження сутносп та еволюцп людини здшснюеться за лопкою: визначення cyraocTi людини, становления людини з точки зору сощально-економ1чного аспекту, мотивацш д1яльности еволюцп концепцп та напрямюв моделювання людини. Визначеш ochobhI тенденцп розвитку людини як основи реформування економжи.
Ключовi слова: людина, економжа, мотиващя, людина економ1чна, людина творча, моделювання, концепщя
Волкова H.II. Псторико-экономический аспект становления концепции человека в контексте эволюции экономической теории.
В статье проводится анализ научных теоретических исследований по вопросам становления человека как основного субъекта и объекта историко-экономических процессов. Исследование сущности и эволюции человека осуществляется по логике: определение сущности человека, становление человека с точки зрения социально-экономического аспекта, мотиваций деятельности, эволюции концепций и направлений моделирования человека. Определены основные тенденции развития человека как основы реформирования экономики.
Ключевые слова: человек, экономика, мотивация, человек экономический, человек творческий, моделирование, концепция
Volkova N.I. The historical-economic aspect of development of the man's concept in the context of the economic theory's evolution.
The article analyzes the theoretical scientific research on the formation of man as the main subject and object of historical and economic processes. The study of the nature and evolution of man carried the logic: definition of human nature, becoming human in terms of socio-economic aspect of motivation, concept evolution and trends of modeling human. The basic trends of human development as the basis of economic reforms are defined.
Keywords: man, economy, motivation, Homo Economicus, a creative person, modeling, concept
Одним i3 сучасних напрямшв наукових дослщжень е еволюцшний тдхвд, який заснований на щеях нелшшносп та само-оргашзацц складних економiчних систем. Еволюцшний тдхвд привертае увагу багатьох економгспв. Для його реатзацц пот^бна не конс-татащя еволюцюшзму як такого, а вмшня його застосовувати у якосп загальнонаукового методу. В такому випадку здшснюеться еволюцшне пояс-нення не тшьки окремих явищ, але й розробка основ фундаментально! теори економiки. Еволю-цшна економiчна теорiя розширюе традицшну проблематику та категорiальний апарат на основi синтезу рiзних пiдходiв до аналiзу розвитку соща-льно-економiчних систем. Еволющя економiчноl практики може бути зрозумшою на основi тд-ходу, коли одночасно дослiджуеться минуле, теперiшне та майбутне. Економiчна теорiя еволю-цiонуе у напрямi поглиблення та розширення фундаментальних проблем цившзацшного розвитку суспiльства. При цьому головним об'ектом аналiзу залишаеться людина i, одночасно, вона е суб'ектом будь-яко! соцiально-економiчноl системи. Незалежно вiд усiх тракту-вань предмету економiчноl теорil, людина займае центральне мюце як вихiдний пункт, мiра та само-цiль усiх процесiв, що вiдбуваються в суспiльствi [1-5]. Все бшьш стверджуеться iдея про те, що людина е не тшьки творцем матерiальних i духов-них цшностей, а й сама е найвищою цiннiстю сучасного суспiльства. Необхщно лише врахову-вати, що економiчна думка перебувае в постiй-ному розвитку i вiдповiдно до переломних етатв у людському суспiльствi вщбуваеться згасання одн1е1 i формування шшо! теорil або моделi.
Аналiз дослiджень i публiкацiй
Проблемою сутностi та еволюци людини в iсторико-економiчному аспекп займалися представники всiх напрямк1в економiчноl теорil, а
саме А. Смгг, Д. Ржардо, У. Петп, Дж. Мшь, К. Маркс, К. Менгер, Ф. В1зер, Е. Бем-Баверк,
0. Курно, А. Маршалл, В. Парето, Дж.Б. Кларк, Дж. Кейнс, Р. Гаррод, Е. Хансен, Дж. Хжс, Р. Коммонс, К. Гелбрейт, Р. Коуз, Й. Шумпетер, П. Друкер, Е. Тоффлер, Д. Белл, Я. Тшберген, Д. Медоуз, К. Поппер, Ф. Хайек, Л. Мзес, В. Хармен, G. Долан, Р. Барр, П. Самуельсон, Г. Беккер, Т. Шульц та ш.
Серед украшських автор1в слщ вщзначити роботи С. Арх1ереева, Д.П. Богиш, Ю.К. Балашова, О.А. Гршново1, А.С. Гальчинського, В.М. Гееця, Я.М. Дуткевича, G.I. Крихтша, B.I. Куценко, О. Кузнецовой В.Д. Лугового, В.Д. Лагутша, С.В. Мочерного, Г.Д. Тарасенко,
1.T. Фролово1, А.А. Чухно та ш. З росшських дослщнишв проблемою людини займалися Л. Абалк1н, В.С. Автономов, О.Н. Баева, О.А. Давидов, С.А. Дятлов, В.Л. 1ноземцев, В.В. Клочков, B.I. Марцинкевич, С.Г. Струмшн та ш.
Метою cmammi е систематизащя концепттуа-льних дослщжень з питань становления людини як основного суб'екту i об'екту економ1чних про-цеав в iстopикo-eкoнoмiчнiй еволюцп та визна-чення основних тенденцш розвитку людини як основи реформування eкoнoмiки.
Виклад основного матерiалу
Iсторiя походження людини сягае в далеке минуле. Сучасна антропологiя не дае докорiнно достовiрноl уяви про час та причини появи «людини розумно!» та вщправно! точки 11 еволюцп. Очевидно лише те, що людина пройшла довгий та нелегкий шлях в своему бюлопчному та сощальному розвитку.
Дослiдження концепцiй, а далi й моделей «людини», неможливо без окреслення загальних контурiв економiчних аспекпв людсько! ктори, бо iсторiя людини - це, перш за все, iсторiя економiки. Вивчаючи iсторiю економiки, ми вивчаемо й iсторiю людсько! пращ, мотиващя яко! буде суттево впливати на економiчний розвиток i саму людину.
Економiка - це результат трудово! дiяльностi людей. 1снуе багато пiдходiв до етапностi економiчного розвитку, тобто до подiлу економiчноl динамiки на характернi часовi вiдрiзки чи епохи. Не вдаючись в 1х деталiзацiю, зупинимося на так званому «технолопчному пiдходi», який е сьогодш найбiльш поширеним завдяки науково-техшчно! революцп. В його основу лягли так1 схеми: доiндустрiальне -iндустрiальне - постiндустрiальне суспiльство (Д. Белл) [6]. Порiвняльна характеристика типiв сустльства систематизована нами у табл. 1.
Таблиця 1. Пopiвияльна характеристика титв суспiльства за тeхнoлoгiчнoю пepioдизацiею
eкoнoмiчнoï iстopiï
Хаpактepиi риси Тип сустльства
дошдустр!альне шдустр!альне постшдустр!альне
Часoвi пepioди Сepeднiй палеолгг 40 тис.роюв назад до початку XVIII ст. Початок XVIII ст. до 50-х роюв ХХ ст. 50-i рок! ХХ ст. по тепершнш час
Тип людини Homo sapiens (людина як функщя) Homo economicus (людина ращональна) Homo creator (людина як самощншсть)
Засоби виробництва Природщ сили, природщ предмети пращ, прост! знаряддя виробництва Машитзоват знаряддя пращ Автоматизована система виробництва, р!зноматтт технолопчт процеси: бюлопчт, х!м!чт, iифopмацiйиi
Тип poбoчoï сили з позицп пoлiтичиoï eкoиoмiï Переважно особиста залежтсть людини Економ!чна залежтсть людини Всеб!чно розвинута людина
Тип пращ Ручний Машинний, фабрично мехатзований Автоматизований, штелектуальний
Домшуючий тип виробництва Сшьськогосподарський Промисловий 1нформацшний, сфера послуг
Пров!дний тип власноста Земельний (приватна власшсть на землю), цехова залежтсть Промисловий (приватна властсть на засоби виробництва i на результат виробництва) 1нтелектуальний (корпоративна властсть)
Пpoвiдна форма господарювання Натуральна Товарно-ринкова Соц!ально-ор!ентована ринкова економжа
Джерело: Власна розробка автора
Слад зауважити, що видiлeния у «чистому» виглядi типу i оргашзацп тiеï' чи iншoï' системи eкoнoмiки нeoбхiднo для виявлення та розумшня закoнoмipнoстeй 1х становлення i розвитку. Разом з тим, ва eкoнoмiчнi процеси знаходяться у pусi, у розвитку. При цьому здшснюеться перехщ з
одного стану в шший. Тобто, системи виступають як проввдт за певних умов, а на практищ реально iснують «змiшанi» eкoнoмiчнi системи.
Сучасна eкoнoмiчна тeopiя переосмислюе сугубо eкoнoмiчну лoгiку у розумшш людини. При цьому, на наш погляд, мова не повинна йти
про те, щоб суто мехашчно додати економiчнiй матери сощальних, нацiональних, моральних, iнформацiйних i навiть, релiгiйних аспектiв. Головне - зрозумпи !х внутрiшню приналежнiсть природi людини та, що особливо важливо, !х невiдокремленнiсть вiд економiчно! складово! людсько! житгeдiяльностi.
На основi еволюцп розвитку сощально-економiчних систем можна провести систематизацiю мотивiв економiчно! поведшки людини. При вивченнi економiки викори-
стовуються рiзнi види економiчного аналiзу: суттевий, iсторичнiй, кон'юнктурний, к1льк1сний, порiвняльний, функцiональний. Мотивацiйний аналiз розкривае мотиви, що спонукають дiяльнiсть людей в економщ при прийняттi рiшень. Ц мотиви застосовуються, з одного боку, тшьки до деяких наборiв матерiальних факторiв (прибуток, дохiд, оплата пращ та ш.), з другого боку, поведшка людей в економiцi носить далеко не завжди рацiональний характер (рис. 1).
Рис. 1. Мотивацшна схема житгeдiяльностi людини
Джерело: Власна розробка автора
Еволющя людини ввд бюлопчно! iстоти до со-щально!, революцiонiзуe у саму працю, а отже i систему цiнностей та мотивацп працi. Вiдношення «людина - рiч» витiсняються iндивiдуалiзованими особистiсними вщношеннями. В них людина сприймаеться не як функщя («людина економь чна»), а як суб'ект ушкально! дiяльностi, самощн-нiсть. Вiдповiдно, у сво!й поведiнцi така людина орiентуеться не на ввдчуженш речовi цiнностi, а на яшсть працi, характер вщносин в суспiльствi, об'ем та яшсть вшьного часу та iн. Саме цi, нееко-номiчнi блага стають у все бiльшiй мiрi щнностями i мотивацiею людини. Тому, так сфери як наука, освiта, спорт, рекреащя природи, культура - стають для людини домшантою, подiбно до того, як колись в аграрному сусшльсга з'явилась iндустрiя як домшанта економiчно! житгедiяльностi. Сказане не е абстрактною «шфо-рмацiею до мислення», а е новою реальнiстю, яка тдлягае економiчному осмисленню. Людська особистють розвиваеться в бiологiчному, сощаль-ному, економiчному напрямах. Бiологiчний розвиток йде в напрямку становлення людини як мислячо! ютоти, яка надiляеться сукупнiстю фiзи-чних i розумових здiбностей, здатнiстю взаемодiяти з природою i жити за !! законами. Соцiально-економiчний напрямок вщображае людину як частину соцiуму, в якому переплпаються соцiальнi, полiтичнi, правов^ на-цiональнi, культурнi, духовнi, амейш та безпере-чно економiчнi аспекти.
Концепщя «людини» в економiчнiй теорп формувалася по мiрi появи рiзноманiтних, в залежностi вiд iсторичних епох, наукових напрямшв (рис. 2).
До появи полггачно1 економil як науки (як вщомо теоретична школа економiчноl думки, яку назвуть класичною политичною економiею, зародилась з к1ния XVII - початку XVIII ст., хоча сам термш вперше з'явився у виданш французького меркантилiста Антуана Монкретьена в 1615 рощ в пращ «Трактат политично! економiки») панували мехашчна та органiчна концепцi! економiки (рис. 2).
За думкою французького економюта Р. Барра, мехашчна концепщя базуеться на врахуванш взаемних регулюючих об'ективних, зовшшшх факторiв по вiдношенню до людини, а суб'ективне - не враховуеться. Так, французький вчений Жак Рюефа вiдмiчав, що закони полпично! економп в повнiй мiрi порiвнюються iз законами газiв, так як люди вщграють в полiтичнiй економп ту ж саму роль, що i молекули в шнетично! теорп [4]. Мехашчна концепщя затвердилась у такш течи сучасно! економiчно! науки, як фiзична економiя. Вона виходить з того, що е прийнятним для фiзики (природи), е прийнятним i для економiчних наук. Представники ще! школи стверджують, що визначальною передумовою розвитку людства е адекватшсть знань суспiльно-господарсько! реальностi, яку вони вщдзеркалюють. А тому, найбiльш наближеним до суспiльно-господарсько! реальностi е знания, яке базуеться на природних ^зичних) законах економiчного буття. Вважають, що теоретичш засади фiзично! економi! були сформульоваш ще французькими фiзiократами Ф. Кене i А. Тюрго у XVIII ст. До розвитку фiзично! економп причетш Г. Лейбнiц, Ф. Лют, А. Галмшьтон, Л. Ларуш [7].
Рис. 2. Еволющя концепцш людини в економiчнiй теорп
Джерело: Власна розробка автора.
Оргашчний пiдхiд користуеться аналопями, взятими з бюлогп. Його представники характеризують потреби суспiльства з точки зору фiзiологiчних сторiн. Так, наприклад, фiзiократи застосовували до аналiзу обиу багатства в суспiльному органiзмi закони Харвея про кровооби в людському органiзмi, а нiмецький економiст Вагеман називав економiчний органiзм «живим оргашзмом» [4].
Концепцiя людини в економiчнiй теорп базуеться на динамiчному розвитку само! людини. Сустльт системи, як юторичш системи, розвиваються i змiнюються тому, що змiнюються самi люди, яш в них дiють. На ввдшну вiд попереднiх концепцiй, яш вважали економiку як статичну, як незмшну, економiчна теорiя розглядае економiчну систему в 11 динамiцi. Людина iснуе не тiльки у певному чай i просторi, але й в гстори, i на 11 поведiнку впливае динамiка суспiльного життя, в тому числi економiчноl дiяльностi. «Економiчна система, це система сустльна, <асторична система», яка змiнюеться i дiе тому, що змiнюються i дiють люди» i далi: «Людина - це не атом чи молекула, це ютота не пасивна. Вона розраховуе, ощнюе i зважуе, тому що повинна зробити свш вибiр, вона прогнозуе, дiе i вiдповiдае, тому що живе у чай» [4].
В основу подальшого дослщження економiчно! концепцп людини були покладеш два напрямки: суто економiчнiй пiдхiд («людина економiчна») та соцiально-економiчнiй («людина творча»). Все бiльше стверджуеться iдея про те, що людина е не тшьки творцем матерiальних i духовних цiнностей, а й сама е найвищою цiннiстю сучасного суспiльства. Так1 погляди призвели до появи у 50-60 роках ХХ столитя концепцп «людського капiталу». Теоретики «Римського клубу» (неформальна органiзацiя, заснована у 1968 рощ та займаеться глобальними проблемами розвитку светового ствтовариства) як прихильники глобального, гумаштарно-економiчного пiдходу до вирiшення суто економiчних проблем, обгрунтовують
необхiднiсть гумаштарно! (людсько!) i
економiчноl революцп в економiчнiй поведiнцi i мисленнi людства як умови виживання, а ця револющя потребуе переносу важеля економiки з проблем виробництва на проблему формування всебiчно розвинено! особистостi [8].
При аналiзi людини, И економiчно! життедiяльностi в конкретнiй сощально-економiчнiй систем^ використовують принцип моделювання. Економiчне моделювання - це формалiзований опис економiчних процесiв i явищ, в тому чи^ за допомогою математики й економетрики, структура якого абстрактно вщтворюе реальну картину економiчного життя. В зарубiжнiй економiчнiй лiтературi нерщко термiни «теорiя», «модель», «принципи», «закони» використовуються як синонiми [5]. На нашу думку, модель людини повинна включати перш за все мотиви економiчноl дiяльностi, особливостi фiзичних, психологiчних, розумових,
штелектуальних можливостей людини, як1 вона використовуе при виршенш поставлено! мети. В економiчнiй теорi! видiляються рiзнi моделi людини, як1 еволюцiйно можна представити такими угрупуванням:
1. Англiйською класичною школою, маржиналiзмом i неокласицизмом.
2. Кейнаанською школою, шституцю-налiзммом.
3. Моделлю соцiально-iндивiдуально! лю-дини.
Для моделей першого напряму характерний
его!стичний матерiальний, перш за все грошовий штерес, який виступае головним мотивацiйним стимулом дiяльностi «людини економiчно!». Модель 'Ъото-есопотюш" - найбiльш вiдома модель. Проведений А. Смиом аналiз природи людини в основнш працi «Дослiдження природи i причинах багатства народiв (1776 рж), !! взаемозв'язку та взаемодп iз суспiльством був покладений в основу поняття "homo-economicus" -«людина економiчна», яке виникло як поняття шзшше. Сутнiсть людини економiчно! достатньо доказово показано вже у другш главi книги першо! «Багатство народiв», де дослiджуеться розподiл працi як результат певно! схильностi
людсько! природи до торгiвлi та облшу. А. Смiт характеризуе «людину економiчну», яка прагне особистого збагачення досконалого его!ста. «Ми звертаемось не до !х гуманностi, а до !х его!зму», вiдмiчав А. Смiт [9]. Керуючись его!стичними iнтересами, пошуком особисто! вигоди, людина оптимiзуе сво! зусилля, а це обертаеться на вигоду для всього суспiльства. Людина може реалiзовувати свiй iнтерес тiльки у взаемодп та шляхом взаемообмiну з шшими людьми результатами особисто! економiчно! активностi, тобто, в процесi розпод^ працi. Маючи приватнi iнтереси люди об'ективно задовольняють потреби один одного. Процвггання суспiльства, таким чином, можливо тiльки на шляху iндивiдуального благополуччя, а приватний iнтерес, який веде до цього, е потужним стимулом. В теорп капiталу А. Смп (I глава книги II) також звертаеться до проблеми людини «економiчно!». Основний капiтал, за його думкою, складаеться в тому числi «..лз набутих i корисних здiбностей вах жителiв чи членiв суспiльства», тобто шбито включае в себе «людський капiтал» [9]. Слiд зазначити, що при аналiзi «людини економiчно!», А. Смп однак не iзолюе !! вiд iнших аспектiв людсько! природи. У сво!х працях вiн розглядае i моральнi, i громадсьш аспекти дiяльностi людини. Концепцiею «економiчна людина» А. Смп поставив питання колосально! теоретично! i практично! важливостi: про мотиви i стимули господарсько! дiяльностi людини. I вiн дав вщповщь на нього, так як тд його «природною» людиною ховаеться людина «економiчна». Створення А. Смiтом уяви про природу людини i сшввщношення людини та суспiльства полягло в основу класично! школи. Як вже було вказано, поняття "homo economicus" («людина еконо-мiчна») виникло шзшше, але започаткування цього термiну зв'язують iз А. Смiтом.
Аналiз економiчно! поведiнки людини в рамках моделi «людина економiчна» набуло подальшого розвитку в теорп маржиналiзму, яка базуеться на принципово нових методах економiчного аналiзу, що дозволяе визначити граничш величини для характеристики змiн у явищах. Основна iдея маржиналiзму -дослщження граничних економiчних величин як взаемозв'язаних явищ на вах рiвнях господарства. Теорiя маржиналiзму - це економiчний аналiз переважно з точки зору психологи поведшки окремого суб'екта в господарських вщносинах. Хоча слщ зазначити, що другий етап «маржинально! революцi! (I етап - 70-80-i роки, а II - 90-i роки XIX ст.) характеризуеться вщмовою вiд суб'ективiзму та психологiзму. Людина, як господарський суб'ект керуеться перш за все особистими оцшками граничних випд i граничних втрат ввд участi чи неучастi в економiчному процесi. На базi таких оцшок в економiчно! теорi! пояснюються витрати виробництва, попит i пропозицiя, щна тощо. Тобто в основi рацюнально! поведiнки людини лежить прагнення отримати максимальний результат при
мшмальних витратах в умовах граничних можливостей, що використовуються, i ресурсiв. При цьому при задоволенш сво!х штереав люди знаходяться у виборi альтернативних способiв використання граничних економiчних благ. Для рацюнально! поведшки людини велику роль вщграе стутнь свободи вибору, яка залежить вiд полiтичних, щеолопчних, правових та iнших обмежень. Класиками теорп маржиналiзму е представники австршсько! школи К. Менгер, Ф. Вiзер, Е. Бем-Баверк, хоча i до них проблемою «гранично! корисносп» займались шмецьш дослiдники Г. Госен i Й. Фон Тюнен та французьш - Ж. Дюпюi та О. Курно.
В рацiональнiй поведiнцi людини, на наш погляд, е деяш недолiки. По-перше, повно! рацiональностi економiчно! поведiнки не iснуе, вона може вважатися як теоретичне припущення, так як людина не може мати всю наявну i не наявну шформацш для досягнення найкращого пiдсумку мiж затратами та результатами. Подруге, економiчнi рiшення можуть прийматися суб'ектами господарювання на базi досвiду шту!цп тощо, тобто сприйматися як деякий виграш. Втрете, на економiчну поведшку впливають i неекономiчнi фактори. Як правильно зауважуе, на наш погляд, Л. Мiзес: «вщмшна риса сучасно! гранично! корисностi складаеться з того, що вона звертае особливу увагу на недосконалють реально! людини. Ця теорiя мае справу з ршеннями, як1 приймають всi учасники суспшьного життя в процесi взаемодi! один з одним на основi розпод^ працi [10].
Становления неокласично! теорп пов'язують перш за все з видатним англiйським економiстом А. Маршаллом, який запропонував замiсть поняття «политична економiка» поняття «економшс» i дав власне визначення предмету науки: це наука, що вивчае людство в його повсякденному життц вона розглядае ту частину iндивiдуальних i суспiльних дiй, як1 пов'язаш з придбанням i споживанням матерiальних атрибутiв добробуту [11]. Це визначення суттево вiдрiзияеться вiд тих, яш були до нього, адже предмет политично! економi! обмежувався наукою про багатство. А. Маршалл розширив це трактування, залишивши вказану сутнiсть, але й додав, що економшс - це наука про людину, яка ввдчувае на собi вплив рiзноманiтних факторiв, а сама економiка зв'язана переважно з мотивами, як1 впливають на поведшку людини в !! економiчному життi.
В цiлому погляди неокласично! школи з рiзними течiями, у сучаснш економiчнiй лiтературi отримали назву лiбералiзм i неолiбералiзм (лат. "ИЬега^" - вiльний), в тому чи^ основним змiстом яких е заперечення необхiдностi втручання держави, або !! обмеження в економiчне життя. Методолопчною основою е принцип iндивiдуалiзму, зпдно якого повинна iснувати природна свобода людини ввд суспiльства, а вщстоювання iнтересiв окремими iндивiдами, веде до задоволення суспiльних
ÎHTepecÎB i добробуту. Найбшьш вiдомi cy4acHi послiдовники - австршсьш B4eHi Л. Mi3ec та Ф. Хайек. Так, центральне мiсце у Л. Mi3eca вiдведено праксеологiï - вченню про людську поведiнкy. Людська дiяльнiсть - це цiлеспрямована поведшка, а людина здатна дати рацюнальне пояснения своeï поведiнки [10].
Таким чином, концепщя «людина економiчна» базуеться на тому, що у людини е единий стимул поведiнки - досягнення повноï особистоï вигоди. Iншi фактори - полiтика, культура, релтя, тощо -не враховуеться. Це загальна уява по модель «людини економiчноï». На нашу думку, економiчний тдхвд е всебiчний, вiн застосовуеться до будь-яко1' людсько1' поведiнки. Уява про широке застосування економiчного тдходу знаходять пiдтримкy в сyчаснiй науковш лiтератyрi. Можемо стверджувати, що економiчний пiдхiд дае продуктивну схему для розумшня всiеï людсько1' поведiнки в цшому.
Другим напрямком «моделювання» людини слщ вважати кейнсiанськy школу та iнститyцiоналiзм. Моделi людини в рамках цих напрямшв е бiльш складними. Мотивацiйними стимулами до економiчноï дiяльностi е не тiльки прагнення отримати матерiальнi, грошовi блага, але й певш елементи психологiчного характеру -престижшсть, милосердя, повагу, соцiальний статус, використання вiльного часу та ш. В цiй моделi з'являються трyднощi iз реалiзацiею поставлених цiлей внаслщок недостатньо1' iнформативностi господарських сyб'ектiв (обмежено1' рацiональностi), недосконалостi 1'х iнтелектy, стереотипносп поведiнки в залежиостi вiд звичок, релiгiйних установ, емоцiйних тощо. В таких умовах неможливо досягнення цшей господарських сyб'ектiв через вiльнy конкуренщю. Тому для пiдтримки сyспiльноï рiвноваги необхiдно державне втручання в економiчнi вiдносини.
Кейнсiанство - один iз провiдних напрямiв, i, загалом вважаеться революцшним в економiчнiй теорiï. Назву отримав вiд iменi всесвiтньо вщомого англiйського економiста Джона Мейнарда Кейнса, який в 1936 роцi надрукував свою саму вiдомy роботу: «Загальна теорiя зайиятостi, процента i грошей», тим самим заснував новий напрямок економiчноï теорiï. Ключовою iдеею кейнйанства i неокейнсiанства е iдея державного регулювання економiчного циклу на уйх стадiях його протiкания. Вчення Кейнса стало своерщною реакцiею на неокласичну школу i маржиналiзм. Економiчна криза 1929-1933 рошв рiзко змiнила погляди Кейнса. Вш писав: «...моя критика направлена проти неспроможиостi теоретичних основ доктрини laisser faire, на якш я сам виховувався. Ми, академiчнi економiсти, опинились досить самовпевненими, помилково вважаючи дитячою yпертiстю те, що на протязi столiть було першою турботою державне yправлiния» i далi вiн вважае, що «...традицшш переваги iндивiдyалiзмy залишаються i далi [12]. Не поглиблюючись у конкретизацш теорiï
Кейнса, зробимо акцент лише на те, що у пiдходi до людини вчений використовував не тшьки економiчнi важелi, але й неекономiчнi фактори, так1 як: держава, яка стимулюе споживчий попит на засоби виробництва i новi швестицп та психологiя людей. У якосп основи економiчних процесiв у Кейнса виступае психолопчна природа людини [12]. Сутшсть «психологiчного закону» Кейнса, в тому, що люди схильш, як правило, збшьшувати свое споживання, але не в той мiрi, в якш росте дохщ. Цей закон пояснюе виникнення скорочення сукупного попиту за рахунок заощаджень «на руках» i в концевому рахунку рецидиви хронiчного безробiття, з одного боку, а з другого - перевищення розходiв над доходами за рахунок реалiзацi! накоплених запасiв. Такий новий погляд на проблему показуе зм^ системи вихщних, базових координат в економщ.
До другого напряму «моделювання» людини вiдноситься i iнституцiональна модель. Iнституцiоналiзм виник у перший третиш ХХ ст. на стику политично! економi! та соцiологi!. 1нсти-туцюналюти рухомою силою економiки поряд з матерiальними факторами вважають також духовш, моральнi, правовi та iншi фактори. В основi термiна «iнституцiоналiзм» лежить тлума-чення поняття «iнститут», яке розглядаеться у якостi первинного елементу рухомо! сили суспiльства в економщ i поза не!. Iнституцii - це позаекономiчнi фактори, що визначають спосiб економiчно! поведiнки i характер виробничих вiдносин: норми, правила, традицп, право, етику тощо. Саме поняття шститут (вiд лат - ^ШиШт) в трактовцi авторiв концепцi! е досить широким i може включати державу, конкуренцiю, монопо-лiю, профспшки, юридичнi норми тощо. В залеж-ностi вiд розмiщення суттi «аститута» вiдрiзняють модифiкацiю iнституцiоналiзму в економiчнiй теорi!. Американський вчений Торстен Веблен е автором теорп соцiально-психологiчного iнституцiоналiзму. На його думку, економiчними мотивами людей е перш за все батьшвсьш почуття, iнстинктивне бажання руху до знань i високо! якосп виконувано! роботи. Представник американсько! науки Дж.Р. Коммонс розробив теорiю сощально-правового iнститутцiоналiзму. Основою економiчного розвитку вш ставив юридичнi вiдносини. Американський економют У.К. Мичелл засновник емпiрико-прогно-стично! течи. Вш стверджував, що людськ1 шстинкти можуть служити категорiями економiчного аналiзу. Мiтчелл систематизував великий фактический матерiал i сформулював методи прогнозування шльшсних змiн в економiцi [13].
Сучасний iнституцiоналiзм зосереджуеться на таких основних чинниках економiчного життя як конкуренщя, монополiя, науково-технiчний прогрес, державне регулювання. До неошсти-туцiоналiстiв перш за все слщ вiднести Джона К. Гелбрейта ^ндуст^ально-технолопчний iнституцiоналiзм), Р. Коуза (Теорiя трансакцiйних витрат. Економiчна теорiя прав власностi), Джеймса М. Б'юкенена (Теорiя суспiльного
вибору), У. Ростоу (Теорiя стадiй економiчного розвитку), Й. Шумпетера (Теорiя економiчного розвитку i ефективно! конкуренцi!). Сучаснi iнституцiоналiсти започаткували теорш еконо-мiчно! еволюцi!, а послщовники Й. Шумпетера розвинули сучасну еволюцiйну економiчну теорiю. Загалом одшею з основних рис шституцю-налiзму е аналiз економiчних вiдносин не з позицш так звано! «людини економiчно!», !! розрiзнених дiй, а з позицш оргашзаци суспiльства, держави [14].
Третiй напрямок «моделювания» людини представлений принципово новою моделлю суб'екпв соцiально-економiчного процесу, яка вщображае сучаснi реалi!. Для не! характерна змша мотивацi! дiяльностi людини у напрямку зростания значения тих чи шших складових, як1 забезпечують реалiзацiю не стiльки матерiальних, ск1льки духовних потреб особистостi (задоволения вiд самого процесу пращ, !! соцiальна значущкть, складнiсть та iн.) Для ново! моделi характерна значна iнформованiсть людини про сви; в якому вона кнуе. Для людини характерне бшьш високий рiвень загально! освiти, шдвищений культурний рiвень, багатограннiсть i динамiзм потреб, головною iз яких стае потреба в свободi самовира-жения, теорi! духовного визначения, вшьного вибору типу культури i сустльно-полггачних поглядiв. При рiзних назвах людини ще! моделi («людський капiтал», «штелектуальний потен-цiал» тощо), на наш погляд звучна назва - модель економшо-сощально^ндивщуально! людини. Еко-номiчна дiяльнiсть перетворюеться у швидко про-гресуючу динамiчну систему, в як1й прюритетним видом товару стае iнформацiя, зокрема шнова-цiйнi знания. Через так змiни багато концепцiй економiчно! теорп потребують корегувания. На наш погляд, формуеться шформацшна парадигма соцiально-економiчного розвитку суспшьства, в межах яко! треба дослщжувати iнформацiйнi аспекти буття соцiально-економiчних процесiв i явищ, як1 знаходяться на стику багатьох наукових дисциплш: економiки, соцiологi!, фiлософi!, теорi! шформацп, кибернетики, синергетики. Iнтегральнi дослiджения можна визначити як iнформацiйну теорiю суспшьного розвитку, в рамках яко! центральне мiсце займае людина. В шформацш-ному суспiльствi людина все менше i менше повинна бути ноаем людського капiталу, а все бшьше стае носiем людських iнформацiйних ресурав як головного фактору динамiзму сощаль-ного прогресу суспiльства i високих темтв еко-номiчного зростания. На наш погляд, через техно-лопчш змiни, повинно змiнюватися i бачення на саму людину. Мова йде про перехiд вiдношения до людини як «людини економiчно!» к поняттю «рiзнобiчно!, гармонiйно розвинуто! людини».
Розробкою нових концепцш, в тому чи^ людини, займаються багато вчених. Сьогодш у свiтi науки можна видшити три функцiональнi напрямки економiчно! теорп:
1. Теорп глобально! промислово! революцп та iндустрiалiзацi! суспiльства. Засновник -
П. Друкер, який ввiв термш «глобальна промислова революцiя». Один iз основних об'ектiв дослiджения його е людина з точки зору економiки знань, яка значно розширюе можливосп самореалiзацi! людини. Йому належить також так звана теорiя «суспiльства знань». Важливою тенденцiею в освiтi, Друкер, вважае гармошзацш та взаемонакладання гумаштарно! та iнженерно! освiти [19]. Економкт i соцiолог У. Хармен також вщшчав, що формулюеться нова цившзащя, яка висовуе у якостi найвищо! цiнностi розвиток особистостi, у зв'язку з чим значно зростае роль вах соцiальних iнститутiв, в тому чи^ освiти [16].
2. Теорп шформацшного суспiльства. Основний розробник ще! теорi! Е. Тоффлер (основнi пращ: «Зикнення з майбутнiм», «Третя хвиля», «Нова парадигма влади: знання, багатство й сила»), а попм i Д. Белл («Прихщ постiндустрiального суспiльства») дослщжували в тому числi, процес одночасного розвитку людини в результата становления штелектуальних технологiй; використовували термiни «економша знань», «влада знань», стратегiчну роль в економщ вiддавали науцi та елт вчених. На нашу думку, людина отримуе можливiсть спецiалiзуватися на виробницга нових знань, тобто шформацшному продуктi, передаючи матерiалiзацiю цього продукту новш технiцi. Тому, виробляеться «трудова енергiя» в досить великих розмiрах, i, яка втiлюеться у великому об'емi засобiв iснувания людей, змiнюеться як1сть життя i пiдвищуеться сфера штелектуально! i духовно! форм життя. Вважаемо, що така яшсна змша суспшьства, сво!м джерелом i доа мае трудову субстанцiю. Добуток нових знань, творчий потенщал належить тшьки людинi [7].
3. Глобальнi проблеми людства. Вивчения глобальних процесiв економiчного, демо-графiчного, екологiчного характеру привело до усвщомлення необхiдностi розробки моделей свггово! економiки як едино! системи. Вченими розроблено вже бшьше десяти моделей глобально! економiки, яш пропонують варiанти вирiшения свiтових проблем. Особливо активш в цьому напрямi Римський клуб, Мiжиародний iнститут прикладних дослщжень у Вiднi, Паризька група, Асощащя сприяния ООН, Рада по вивченню людства, 1нститут «Вiдкрите суспiльство» (Фонд Сороса) та ш. [8].
В тдсумку аналiзу «моделей» людини можна констатувати наступне:
1. Економiчна думка людства ввдшчае, що в цшому iсторичний розвиток суспiльства приводить до переоцшки поглядiв людства на проблеми, яке воно вирiшуе.
2. Ця еволюцiя проходить вiд сфери аналiзу виробництва, розподiлу, а бiльш всього обмiну матерiальними благами в суспшьсга, де капiтал, земля i праця е основними факторами, до сфери, де головними проблемами стае переборення вщчуження людини (так як його креативш
здiбностi вiднинi не менш, а можливо, i бiльш значущий фактор, нiж грошi).
3. ВДдбуваеться нова як1сть економiчного росту: вДд ручно! технологi! працi до автоматизовано!, роботизовано, а вiдповiдно i вДд людини «економiчно!» до «всебiчно розвинуто! особистостi».
4. Змiнюеться вiдношення до природи i вiдстало! «периферi!» людського суспiльства, де нинi проживае % його членДв, що погрожуе цившзацшною катастрофою
5. Використовуеться аналiз ролi «ефемерних», але все бiльш значущих «трансакцiйних витрат», як1 напряму вказують на залежнiсть економiчно! ефективностi вДд соцiально-iнституцiонального устрою суспiльства. Все це свДдчить про пошук ново! парадигми економiчно! теорi!, можливо, навiть, пост економiчноi [17].
Характеристика основних моделей «людини» в економiчнiй теорi! носить в цДлому абстрактний характер. Цд моделi вiдображають у узагальнюючий формД основнД параметри, якД присутнД «людському фактору» в господарському процесi. Висновки
Об'ективним результатом еволюцi! людини, як суспшьно! Дстоти е виникнення особливо! сфери !! дДяльностД - економiки. Цiльова функцДя будь-яко! економiки полягае у життезабезпеченш та житте-стверджуванш людини. Пiдтримка життездатностi людини первДсно виступае як необхiднiсть, задана природним !! буттям. Згодом цей поведДнковий стереотип суспДльно стверджуеться, тобто соцiалiзуеться. БДльш прогресивна модель розвитку людини характеризуеться соцДально-економiчними зрушеннями. Стають
прiоритетними нематерiальнi аспекти розвитку людини - отримання знань, iнформацi!, творчий самовираз, здоров'я, довк1лля, мобшьшсть. Змiнюеться цiльова функцДя людини. Нею е шновацшна Д культурна дДяльнДсть. Використо-вуючи теорДю людського капДталу, можна логДчно
усвДдомити проблеми людського розвитку, економДчного зростання, розподДлу доходДв, ролД освДти, науки, медицини, ефекти мДграцДйних процесДв в суспДльному вДдтворенш [17].
Укра!на як суверенна держава ще дуже молода Д перебувае зараз на етапД формування свое! соцДально-економДчно! политики, вибору моделД, стратеги Д тактики розвитку, а також пошуку методДв Д способДв !хньо! реалДзацД!. Людина як основний суб'ект Д об'ект економДчних процесДв в бДльшДй мДрД ще залежить вДд економДчного рацДоналДзму. Для перетворення !! у соцДально розвинуту людину, на наш погляд, необхДдно при проведеннД будь-яких перетворень дотримуватися таких принципДв [17]:
1. СистемнДсть перетворень - всебДчний аналДз можливих змДн на стадп «проектування» реформ та !х ув'язка мДж собою.
2. Врахування особливостей Укра!ни -природно-клДматичних, геополДтичних, рДвень конкурентоспроможностД, науково-технДчний потенцДал. Не останнДм у цьому комплексД, а, навпаки, на ведучих позицДях, повинен виступати людський фактор, традицп Д менталитет населения.
3. Врахування загальносвДтових тенденцДй розвитку, особливо у напрямках освДти, медицини, довкДлля, мДграцД! людини.
4. Проробка сукупних альтернативних варДантДв перетворень, внутрДшнДх Д зовшшшх можливостей Д наслДдкДв !х реалДзацД! з урахування мДсця Д ролД людини в них.
5. ОцДнка перетворень, що проводяться, за критерДями розвитку в напрямку соцДально-економДчного розвитку суспДльства у широкому наборД компонентДв, якД характеризують його, головним з яких повинна стояти людина.
6. ВДдповДдальшсть за проведет реформи Д, перш за все, з позицД! стану Д розвитку людини.
Знання принципДв Д закономДрностей перетворюючих процесДв - основа будь-яко! реформи економДки, в центрД яко! сто!ть «Людина» [17].
Abstract
Economic theory is evolving to deepen and expand the fundamental problems of society's civilization. Thus the main object of analysis is man and at the same time, it is subject to any social-economic system. The evolution of economic practice can be understood based approach when both studied past, present and future.
The article systematizes conceptual studies on the formation of man as the main subject and the object of economic processes in historical and economic evolution and determining major trends of human development as the basis of economic reforms.
To study the nature and evolution of man is logic: the essence of the person - historical aspects of formation of human motivation of activity - evolution of the person's concept - direction simulation of a person. This logic allows to investigate the main parameters of human factor in the economic process.
Knowing they can not only realistically assess the role of man in the economy at different stages of civilization, but also shape the optimal direction in economic policy, to predict with a reasonable degree of probability or consequences of economic decisions. Knowledge of the principles and laws converting processes - the basis of any economic reform, the center of which is "The Man".
JEL Classification: A10, B15.
Список лператури:
1. Мочерний С. Предмет eK0H0MÍ4H0i' теорп та предмет политично! економп / С. Мочерний, О. Устенко, I. 1щук // Вища школа. - 2003. - №1. - С. 62-77.
2. Самуельсон П. Економжа: тдруч. / П. Самуельсон; Пер. с англ. I. Тивончук, О. Лищишин - Л.: Новий свп - 1993. - 493 с.
3. Коуз З. Фирма, рынок и право: науч. изд. // З. Коуз - М.: ИНФРА, 1993. - 350 с.
4. Барр Р. Политическая экономия: науч. изд. / Р. Барр, пер. франц. А.Б. Вороновой, Ю.И. Зуева и др. - М.: Международные отношения, 1995. - т. 1. - 608 с.
5. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Принципы, проблемы и политика: науч. изд. / К.Р. Макконнелл, С.Л. Брю, пер. с англ. Е.С. Ивановой, И.Ю. Лаврова и др. - М.: Республика, 1992. - т. 1. - 399 с.
6. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования: науч. изд. / Д. Белл; пер. с англ. В.Л. Иноземцева. - М.: Academia, 1999. - 360 с.
7. Ларуш Л. Ви бажаете краще вивчити економжу?: наук. вид. // Л. Ларуш. - Львiв: Мета LTD, 1993. - 470 с.
8. Римский клуб: История создания, избранные доклады и выступления, официальные материалы: науч. изд. / ред. Д.М. Гвишиани. - М.: УРСС, 1997. - 422 с.
9. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов: науч. изд. / Антология экономической классики. - М.: Эконов, 1993. - 473с.
10. Людвиг фон Мизес. Бюрократия. Запланированный хаос. Антикапиталистическая ментальность: науч. изд. / Л. Мизес. - Челябинск: Социум, 2006. - 466 с.
11. Маршалл А. Принципы экономической науки: науч. изд./ А. Маршалл. - М.: Прогресс, 1993.т. 1. - 400 с.
12. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег: монография / Дж. М. Кейнс; пер. с англ. Н.Н. Любимова, Л.П. Куракова. - М.: Гелиос: АРВ, 1999. - 352 с.
13. Iсторiя економiчних учень: тдруч. для студ. вищ. навч. закл. // тд ред. В.Д. Базилевича. - (2-е вид.) - К.: Знания, ч. 2. - 2005. - 567 с.
14. Шевчик Б.М. Сучаст економiчнi теорп: навч. поаб. / Б.М. Шевчик. - Л.: Новий свп-2000, 2012. - 213 с.
15. Друкер Питер Ф. Эпоха разрыва: ориентиры для нашего меняющегося общества / Питер Ф. Друкер; пер. с англ. О.Л. Пелявского. - М.: ООО И.Д. Вильямс, 2007. - 336 с.
16. Harman W.Global Mind Change: The Promise of the Last Years of the 20-th Century Indianapolis, 1988.
17. Волкова H.I. Становлення концепцп людини в системi еволюцшно! економiчно! теорп / H.I. Волкова // «Управлшня шновацшним розвитком на макро-, мезо- та мiкрорiвнях»: збiрник матерiалiв I Мiжиародно! науково-практично! конференцп, ч. I, 5 червня 2015 р., Одеса. - С. 33.
References:
1. Mochemyy, S., Ustenko, O., & Ishchuk, I. (2003). Predmet ekonomichnoyi teoriyi ta predmet politychnoyi ekonomiyi [The object of economic theory and political economy]. Vyshcha shkola, 1, 6277 [in Ukrainian].
2. Samuelson, P. (1993). Ekonomika [The economy]. I. Tyvonchuk, O. Lyshchyshyn (Trans.). Lviv: Novyi svit [in Ukrainian].
3. Kouz, Z. (1993). Firma, rynok i pravo [Firm, market and right]. Moskva: INFRA [in Russian].
4. Barr, R. (1995). Politicheskaya ekonomiya [The political economy]. A.B. Voronovoy, Yu.I. Zuyeva (Trants.) Moskva: Mezhdunarodnye otnosheniia, 1 [in Russian].
5. Makkonnell, K.R., & Bryu, S.L. (1992). Printsipy, problemy i politika [Principles, problems and politics]. Ye.S. Ivanovoy, I.Yu. Lavrova (Trans.). M.: Respublika [in Russian].
6. Bell, D. (1999). Griadushchee postindustrialnoye obshchestvo. Opyt sotcialnogo prognozirovaniya [The future post-industrial society. Experience of social forecasting]. V.L. Inozemtseva (Trans.) Moskva: Academia [in Russian].
7. Larush, L. (1993). Vy bazhayete krashche vyvchyty ekonomiku? [Do you wish better to learn an economy?]. Lviv: Meta LTD [in Ukrainian].
8. Gvishiani, D.M. (Eds.). (1997). Rimskii klub: Istoriia sozdaniia, izbrannye doklady i vystupleniia, ofitcialnye materially [The Roman club: History of creation, select lectures andperformances, official materials]. Moskva, URSS [in Russian].
9. Smit, A. (1993). Issledovaniye o prirode i prichinakh bogatstva narodov [Research on the nature and causes of the wealth of peoples]. Antologiya ekonomicheskoy klassiki - Anthology of economic classics. Moskva: Ekonov [in Russian].
10. Liudvig fon Mizes. (2006). Biurokratiia. Zaplanirovannyi khaos. Antikapitalisticheskaia mentalnost [The bureaucracy. Pre-arranged chaos. Anticapitalist mentality]. Lviv: Mizes [in Russian].
11. Marshall A. (1993). Printcipy ekonomicheskoi nauki [The principles of economic science]. Moskva: Progress, 1 [in Russian].
12. Keins, Dzh. (1999). Obshchaia teoriia zaniatosti, protcenta i deneg [The general theory of employment, percentand money]. N.N. Lyubimova, L.P. Kurakova (Trans.). Moskva: Gelios: ARV [in Russian].
13. Bazylevych, V.D. (Eds.). (2005). Istoriya ekonomichnykh uchen [The history of economic studies]. (2d ed.). Kyiv: Znannia [in Ukrainian].
14. Shevchyk, B.M. (2012). Suchasni ekonomichni teorii [The modern economic theories]. Lviv: Novyi svit-2000 [in Ukrainian].
15. Druker Piter F. (2007). Epokha razryva: orientiry dlya nashego menyayushchegosya obshchestva [The epoch of break: reference-points for our changing society]. O.L. Pelyavskogo (Trans.) Moskva: OOO I.D. Viliams [in Russian].
16. Harman, W. (1988). Global Mind Change: The Promise of the Last Years of the 20-th Century Indianapolis.
17. Volkova, N.I. (2015, 5 June). Stanovlennya kontseptsii liudyny v systemi evoliutsiinoi ekonomichnoi teorii [Becoming of conception of man in the system of evolutional economic theory]. Upravlinnya innovatsiynim rozvitkom na makro-, mezo- ta mikrorivnyakh - Managing innovation in the macro, meso and micro-countries, Odesa, 33-36 [in Ukrainian].
Надано до редакцшно! колегп 22.11.2016
Волкова Наталiя 1вашвна / Nataly I. Volkova
KVMarinna@mail. ru
Посилання на статтю / Reference a Journal Article:
IcmopuKO-eKOHOMiuHm аспект становлення концепци людини в KOHmeKcmi еволюци eKOHOMiHHOi теорп [Електронний ресурс] /Н. IВолкова //Економта: реали часу. Науковий журнал. - 2016. - № 6 (28). - С. 1524. - Режим доступу до журн.: http://economics.opu.ua/files/archive/2016/n6.html
