CC BY
172
ВИПУСК 11(176)
Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine. Economics, 2015; 11(176): 6-12
УДК 330.101; 330.83
JEL B400; B410
DOI: http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2015/176-11/1
Т. Гайдай, д-р екон. наук, доц.
КиТвський нацюнальний ужверситет iMeHi Тараса Шевченка, КиТв
МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ОЗНАКИ 1СТОРИЧНИХ ТИП1В НАУКОВО1 РАЦ1ОНАЛЬНОСТ1 ЕКОНОМ1ЧНО1 ТЕОРИ У ВИМ1Р1 СУЧАСНО1 ФШОСОФП НАУКИ
У статт!' до^джено еволюцю методологiчних основ eK0H0Mi4H0i теори на pi3Hux сторичних етапах 'и розвитку. Об^рунтована продуктивнсть реалiзацil для цього нового методологiчного пдходу, що полягае у використанн до-сягнень сучасноf фшософи науки, зокрема видлення i до^дження основних сторичних типв науковоf рацюнальнос-rni, як домнують на певних юторичних етапах зрiлостi науки. Структурован i розкри/ni основн методологiчнi озна-ки таких сторичних типiв науковоf рацональностi, як класична (кнець XVII ст. - TOrni рр. XIX ст.), некласична (TO-т i рр. XIX ст. - TO-т i рр. XX ст.) та постнекласична (TOrni рр. XX ст. - початок XXI ст.) економiчна теор/'я.
На fрунтi методологiчного аналiзу акцентован iдеологiчнi, онтологiчнi та гносеологiчнi домнанти основних ти-пв науковоf рацiональностi економ1'чно/' теори, показан в1'дм1'нност1' 1х головних методiв i на цй основi аргументована неправомiрнiсть наявних в економiчнiй лiтературi спроб прямого ототожнення або спрощеноf редукци бльш зрлих типiв науковоf рацiональностi до менш зрших. Розкрито внесок пров1'дних представниюв класичноf, некласичноf i по-стнекласичноУ економ1'чно/' науки в розробку нормативноf та позитивноf економiчноl методологи'. Показана загальна тенденцiя до посилення методологiчного плюралiзму, пардигмальноf полiструктурностi i мiждисциплiнарностi теоретичного економiчного знання в ходi його сторичного розвитку.
Ключовi слова: економiчна методологiя, ФлосоФ'я науки, кторичт типи науковоf рацюнальностi, класична, некла-сична, постнекласична економ чна наука.
Постановка проблеми. Визначальною ознакою розвитку свгговоТ та вггчизняноТ економлчноТ теори на рубежi ХХ-ХХ1 ст. е актуалiзацiя методолопчноТ проблематики економмчних дослщжень, яка в онтолопчному аспект детермЫована надзвичайним ускладненням та динамь за^ею реалм економiчного розвитку, а в гносеолопчно-му - постае закономiрним результатом досягнутого сту-пеня зртост самоТ економiчнот теори, свiдченням ТТ зда-тностi до поглибленоТ науково-методолопчноТ рефлексiТ - самоусвiдомлення i самопiзнання.
Сучасна хвиля актуалiзацiТ методологiчних досль джень в економiчнiй науцi розпочалась в останн два десятирiччя ХХ ст. i продовжилась у першi десятирiччя ХХ1 ст. Гострота та нагальнють проблем економiчноТ методологiТ, як виявлено фтософами та iсториками науки, носить закономiрно циклiчний характер. Фази актуалiзацiт методологiчноТ проблематики, як свiдчить узагальнення iсторичного процесу ТТ розвитку, припа-дають на наступнi перюди:
• пiд час наукових криз та революцй коли загост-рюються методологiчнi дискусiТ, а також методолопчне протиборство староТ та новоТ парадигм;
• в умовах загострення методолопчноТ' конкуренции протистояння альтернативних парадигм i науково-дослiдних програм;
• на межi столiть (тисячолiть), коли ритуально пщво-дяться своерiднi пщсумки наукового шляху, що пройдено;
• в умовах економiчних трансформацiй (криз, еко-номiчних катаклiзмiв), коли виникае необхщнють пошуку нових методологiчних пiдходiв та критичного перегляду методологiчних прорахунюв, припущених в межах по-передшх наукових стратегiй.
Аналiз останнiх дослщжень i публiкацiй. На су-часному етат розвитку економiчноТ науки все активнше здiйснюеться ^рунтовна розробка широкоТ методолопч-ноТ проблематики, передусiм на аналiтичнiй основi, за-початкованiй видатним ученим ХХ ст. Й. Шумпетером [1]. Подальше розгортання сучасного методолопчного аналiзу реалiзуеться у працях таких вщомих зарубiжних дослiдникiв, як М. Блауг, Л. Боленд, Ш. Доу, Р. Креспо, Д. Макклосю, У. Мяга; В. Автономов, О. АнаньТн, О. Лiб-ман, Н. Макашева та Ыших.
В УкраТнi дослщження актуальних методологiчних проблем здiйснюеться такими вченими, як В. Базилевич
[2; 3], А. Гальчинський [4; 5], Н. Гражевська [6], А. Гриценко [7], В. Тарасевич [8], А. Фттенко [9] та Ышими. Фундаментальною ознакою наукового внеску багатьох економю^в-методолопв стало те, що Тх зусиллями вдалось поставити методолопю економко-теоретичних дослщжень на потужний фунт сучасноТ фтософи науки, ввести у ТТ контекст та Ыструментарм здобутки таких видатних фiлософiв науки ХХ ст., як К. Поппер, Т. Кун, I. Лакатос, П. Фейерабенд та Ыших. Тим самим було продемонстровано застосовнють i продуктивнють роз-роблених ними фундаментальних пiдходiв у тому чи^ й до методолопчного аналiзу функцюнування i розвитку економiчноТ науки, дослiдження специфiки процесу наукового економiчного пiзнання та розвитку наукового знання як його результату.
Проте до актуальних методолопчних економiчних проблем, як потребують фаховоТ науковоТ розробки належить проблема структурування та визначення якю-них сташв зрiлостi економiчноТ науки. Без цього немож-ливо зрозумiти та оцЫити триваючi зрушення в сучаснiй економiчнiй теори, усвiдомити траекторiю та методоло-гiчнi параметри ТТ попереднього та перспективного розвитку, реалютично визначити ймовiрнi напрями пода-льшого методолопчного вдосконалення.
Метою статт е визначення та розкриття основних методолопчних ознак юторичних титв науковоТ рацюна-льност економiчноТ теори на основi реалiзацiя методо-логiчного аналiзу iсторичних етатв ТТ зрiлостi у концеп-туально-аналiтичному вимiрi сучасноТ фiлософiТ науки.
Методолопя. При написаннi статтi використано комплекс загальнонаукових та спе^альних методiв наукового дослщження. Зокрема у розкритт фтософ-сько-методологiчноТ рефлексiТ економiчноТ теорiТ -еволюцшно-епютемолопчний пiдхiд постпозитивютсь-коТ фтософи науки. При розкритт взаемовiдповiдностi юторичних етатв ТТ зрiлостi та стадм iсторичного розвитку економiчноТ теори - еднють iсторичного та лопч-ного, iсторико-генетичний та порiвняльно-типологiчний методи, системний, структурно-функцюнальний та компаративний пщходи.
У виявленнi та структуруваннi еволюци методолоп-чних ознак iсторичних титв науковоТ рацiональностi на вiдповiдних етапах розвитку економiчноТ теорiТ викорис-
© Гайдай Т., 2015
тано методи лопчноТ абстракци, аналiзу i синтезу, жду-кци та дедукцií, еволюцшний, а також табличний.
Результати. Розпочате у 1980-х рр. вщродження методолопчно'1' активностi у свiтовiй економiчнiй теори фiксуeться аналiтиками як свого роду методологчний бум, який продовжуеться i3 зростаючою силою дотепер. В останн два десятирiччя економiчна методологiя i3 вiдносно другорядно' ("периферiйноí") галузi економiч-но' науки перетворилась на самост1йну галузь науко-вих досл1джень, яка розвиваеться вкрай динамiчно. В останн десятирiччя чiтко визначилась тенденцiя знач-ного посилення уваги професiйноí науково' спiльноти до проблем економiчноí методологií. Цей процес харак-теризуе тенденци та перспективи розвитку економiчноí теори i в краíнах Заходу, i в пострадянських кражах, у т.ч. i в УкраМ Це обумовлено як дiею низки спiльних спонукальних чиннигав, так i специфiчних факторiв нау-кового розвитку в зазначених кражах.
Фтософсько-юторичне осмислення розвитку еконо-мiчноí науки дозволяе дiйти висновку про те, що з пщ-вищенням и зрiлостi спостерiгаеться актуалiзацiя нау-ково-методологiчноí проблематики. Цьому, на наш по-гляд, сприяе комплекс ендогенних та екзогенних фак-торiв розвитку науки. Основними ендогенними факторами актуалiзацií методологiчноí проблематики еконо-мiчноí теорií е наступнi:
• взаемодiя онтологiчних та гносеологiчних чинниш розвитку науки в процес зростання ступеня и зрiлостi;
• професiоналiзацiя даноí науковоí галузi та и подальше поглиблення;
• потужнi структурнi теоретико-методологiчнi зру-шення в науковiй галуз^
• теоретико-методологiчнi кризи та модерызаци в процесi здiйснення наукових революцш;
• посилення тенденцií до ускладнення та поглиб-лення структурно-методологiчноí диферен^аци, влас-тивоí науцi сучасного юторичного типу.
До екзогенних фактор1в, яга зазвичай сприяють по-силенню значення проблем науково! методологií, на нашу думку, слщ вiднести такi:
• розвиток фтософи науки та и вплив на способи методологiчноí рефлексií в певнiй науковiй галузi;
• розвиток епютемолологи як загальнонауковоí методологи теоретичного шзнання;
• розвиток та змжи загальнонаукового свiтогляду дослiдникiв;
• здмснення мiждисциплiнарних методологiчних впливiв природничих та сусптьних наук, реалiзацiя мiждисциплiнарних методологiчних запозичень, якi сприяють розширенню власного методологiчного (ана-лiтичного) апарату дано! науковоí галузi.
Методологiчний аналiз у структурi економко-теоретичних та iсторико-економiчних дослiджень мае реалiзовуватись у ^CT^i сучасних наукових уявлень щодо змюту та дослiдних завдань методологи економь чноí теорií як науково1 галузi. Науковий метод (в1д гре-цького methodis - шлях, споаб, пiдхiд) характеризуе структуру, процедуру, особливост органiзацií та прове-дення науково1 дiяльностi й одержання и результат. Кожен iз видiв науковоí тзнавально1 дiяльностi вщповь дно до свого предмета мае певну систему пiдходiв, при-йомiв теоретичного пiзнання, тобто власну методологию (в(д грецького 1оgоs - учення, закон). Наукова методоло-гiя - це вчення про шляхи, способи, пщходи наукового тзнання. Вона розкривае, за допомогою яких засобiв дослiджувана об'ективна реальнiсть вщтворюеться вченим, дослiдником у науковiй теори. Тому наукова методолопя завжди становить найпотужнший системо-утворюючий стрижень i глибинне пщ^рунтя наукових
парадигм, дослщних програм, традицiй, напрямiв, течiй i шкiл, утворених на и основк Отже iсторiя економiчноí теорií - це iсторiя економiчноí методологií, осктьки за висловом М. Блауга, "вс твердження в iсторií науки мають методологiчний пiдтекст ... i вс твердження про методологiю науки точно також мають юторичний пщ-текст" [10, с. 81].
Науковi погляди на економiчну методологiю мають юторичний характер, знаходяться в постмному юторич-ному русi, динамiцi та завжди перебувають у контекстi вiдповiдних ¡сторичних форм розвитку науки. При цьому визначальн критерiальнi ознаки науковоí методологи юторично змiнювалися вiдповiдно до рiзних ю-торичних типiв науково1 рацiональностi та властивих 1м рiвнiв методологiчноí рефлексií. На наш погляд, до еко-номiчноí теорií як до науково1 галузi можуть бути засто-сованi загальнi етапи класифкаци П iсторичного буття, як особливого виду когнiтивно-пiзнавальноí дiяльностi людей у сферi íх економiчного iснування, вщносин та поведiнки. При цьому, впродовж свого юторичного розвитку економiчна наука проходила закономiрнi фази розвитку i зрiлостi, знаходячись у загальному соцю-культурному контекстi певноí юторично1 епохи, у вiдпо-вiдному ш iнтелектуальному оточеннi та зазнаючи пря-мих i зворотних впливiв з боку жших наукових галузей.
На наш погляд, надзвичайно продуктивним для аналiзу змiсту та структури юторичного розвитку мето-дологiчного апарату економiчноí теорií е залучення i творче застосування такого надбання сучасно1 фтософи науки, як класифка^я наступних iсторичних типiв науковоí рацiональностi, вперше введеноí у науковий вжиток В.С. Стьопжим. Учений визначив систему норм i стандартiв наукового дослiдження як певний юторичний тип науково1 рацюнальносл, який домiнуе на певному юторичному етапi зрiлостi науки.
До визначальних типе науково¡' рацональностi учений вiднiс такi: класичний, некласичний i постнекласичний [11], яга знаменують наступы етапи науковоí зртостк
• класична наука чи наука Нового часу (кжець
XVII ст. - 70-т рр. XIX ст.);
• некласична наука (70-тi рр. XIX ст. - 70-л рр. XX ст.);
• постнекласична наука (70-^ рр. XX ст. по тепе-рiшнiй час).
Кожна iз зазначених iсторичних форм розвитку еко-номiчноí науки вирiзняеться домiнуючими методолопч-ними ознаками.
Втiленням класично'1 науки чи науки Нового часу в галузi економiчноí теорií постае класична полiтична економiя. IT зародження припало на кжець XVII ст., а активний процес формування i розвитку в Сврот (Анг-лiя, Франтя) охоплював перiод з другоí половит
XVIII ст. - ^зюкра™, смтанство) до середини XIX ст. (Дж. С. Мiлль). В цiлому и розвиток завершився, умовно кажучи, до 70-х рр. XIX ст. - початку формування на-ступного стану некласично1 економiчноí науки. Класична економiчна наука стала логiчним продовженням епохи Вщродження та породженням Просвпжицтва, вттенням притаманних íм iдей у 1х творчому застосу-ваннi до економiчних реалiй суспiльства.
Класичнiй економiчнiй науцi (класичнiй полiтеконо-мi"f) властивi типовi фiлософсько-методологiчнi ознаки чи риси щеологи, онтологií та гносеологи, якi предста-вленi у таблиц 1. Серед них до найвагомших слiд вiднести есенцiалiзм, об'ектнiсть, безсуб'ектнють та iмперсональнiсть, абсолютизм, субстанцiоналiзм та фундаментталiзм, кумулятивiзм, доказовiсть та ж. Проте ознаками методологiчноí недосконалостi на цьому етат науковоí зрiлостi постають механщизм, лiнiйнiсть та редукцiоналiзм.
Таблиця 1. Фшософсько-методолопчж ознаки класично'Г eK0H0Mi4H0ï науки
1деолопя Онтологiя Гносеологiя Основнi методи |
критичний дух антителеолопзм фундаменталiзм, субстанцiоналiзм абстрактно-логiчний
есенцiалiзм об'ектнiсть наукових дослiджень аналiтизм дедукцiя
об'ективнiсть безсуб'ектнiсть, iмперсональнiсть наукового знання абсолютний та однозначний характер наукових закоыв iндукцiя
доказовiсть детермiнiзм кумулятивiзм, редукцiоналiзм аналiз
достовiрнiсть та унiверсальнiсть наукового знання механiцизм об'ективна ютиннють наукового знання синтез
орiентацiя на дослiдження простих сталих систем лшшнють логiчна доказовють наукового знання iсторичний та логiчний
практична спрямованють та застосовнють наукового знання на'1'вний реалiзм безпосередня емпiрична перевiрюванiсть наукового знання встановлення стмких причинно-наслiдкових зв'язкiв
Джерело: Складено автором за даними [11; 12;4; 5; 8].
Класична економлчна наука була орieнтована на ви-ключно об'ективне вiдтворення предметно-об'ектноТ сторони економiчного буття. lмперсональнiсть проявлялась у прагненн вищоТ об'eктивностi результат до-слiдження, цiлковитого усунення всього, що може нада-ти суб'ективного вiдбитку чи характеру результатам економiчного дослiдження, тим самим нейтралiзацií будь якого впливу суб'екту пiзнання та дослщження. Результат дослiдження вважався цтком незалежним вiд людини, що тзнае цю економiчну реальнiсть. Такий пщхщ був властивий класичнiй полiтичнiй економп, а, можливо, ще в бтьшм мiрi економiчнiй теорií марксизму, що також яскраво репрезентувала класичний тип науково!' рацюнальност в економiчнiй науцi.
1ншою методологiчною ознакою науки класичного типу е редукцiоналiзм - зведення складного до простого, вищого до нижчого. Однак при цьому суттево спро-щуеться економiчний устрм суспiльних систем, ^нору-ються вищi та складнiшi рiвнi оргаызаци. Тож об'ектами економiчного пiзнання виступали прост сталi системи. Вiдповiдно набiр дослiдних засобiв - методiв досль
дження - був, як показано у таблица представлений типовими загальнонауковими методами.
1сторичш межi некласичноï економичноТ науки охоп-люють перюд з 70-х рр. Х1Х ст. по 70-т рр. Хх ст. Не-класична наука зазвичай виникае на ^рунт кризи класи-чно'1' науки та внаслiдок здiйснення науковоТ революци. Виникають новi науковi сптьноти, якi подiляють iншу систему теоретичних поглядiв. Новi теори в рамках не-класичноТ науки багато в чому е неспiввимiрними з по-переднiми. Яскравим втiленням цiеï юторичноТ форми розвитку науки в галузi економiчноï теори е неокласика. Ïï становлення почалось в ходi маржиналютськоТ революци останньоТ третини Х1Х ст., а повноправне утвер-дження в якост панiвноï вiдбулось на межi Х1Х - ХХ ст. (маршаллiанський частково-рiвноважний функцюналь-ний аналiз ринку, вальрасiвський загально-рiвноважний математизований ринковий аналiз, згодом неолiбера-лiзм). Альтернативними неокласицi варiантами некла-сичноТ економiчноï науки стали кейнсiанство та Ыститу-цiоналiзм вебленiвського спрямування. Некласичнiй науц були властивi новi фiлософсько-методологiчнi основи. Найбтьш значимi з них вщтвореш у таблицi 2.
Таблиця 2. Фшософсько-методолопчж ознаки некласично! економiчноï науки
lдеологiя Онтологiя Гносеологiя Основнi методи
некласична штерпрета^я науково!' рацiональностi релятивiзм iнтерпретацiï наукового знання пoлiфундаментальнiсть наукового знання методологiчний плюралiзм
дослiдження складних, вщкритих систем Ыдетерм^зм, ймовiрнiсний детермiнiзм суб'ект-об'ектнiсть наукового знання методи маржиналiзму
дослiдження динамiчних процесiв нелшшнють часткова емтрична та теоретична верифкованють наукового знання методи неокпасичноТ мiкроекономiки
дослщження нерiвноважних станiв синергетизм релятивнiсть методи кейнсiанськоï макроекономiки
соцiально-економiчний конструктивiзм системнiсть, структурнiсть наукових об'еклв творчий когытивний конструктивiзм методи iнституцiоналiзму
соцiально-економiчний реформiзм еволюцiонiзм наукових об'ектiв гiпотетичнiсть наукових законiв i теорш еволюцiйний пiдхiд
Джерело: Складено автором за даними [11; 12;4; 5; 8].
Як бачимо, вщминними рисами некласичноТ науки ви-ступають релятивiзм, теоретична верифкованють наукового знання, ппотетичнють наукових законiв та теорiй. Ускладнюеться наукове уявлення щодо предмету еко-номiчного дослiдження. Ним стають склады, вщкрил та нерiвноважнi економiчнi системи (наприклад, у кейнаан-ствi, неокейнсанських теорiях циклу та економичноТ динамки). Рисою некласичноТ науки виступае також i те, що поряд з вузько дисциплЫарними дослщженнями набу-
вають розвитку мiждисциплiнарнi форми дослщноТ дiя-льностi (маржиналiзм, традицiйний iнституцiоналiзм).
В оцiнцi та iнтерпретацiï результат наукових до-слiджень властивий класичшй теори фундаменталiзм поступаеться мiсцем антифундаменталiзму, визнанiй гiпотетичностi висновкiв. Прикладом цього е щея когнь тивноТ обмеженост пiзнання та розсiяностi знання в економiчний теори неоавстрiйськоï школи, репрезенто-ваноТ Ф. фон Хайеком (економiчний неолiбералiзм). В рамках iнституцiйноï теори та на загальному тл еконо-
MÎ4H0Ï науки ХХ ст. посилюеться тяжiння до розумiння оргаычного характеру eK0H0Mi4H0ï системи та еволю-цiйного характеру ïï розвитку. В умовах некласичноТ' eK0H0MÎ4H0ï науки глибоко утверджуеться, навiть укорь нюеться плюралiзм методiв економiчного доспiдження. Свiдченням чого е ствюнування класичноТ' витратноТ' та маржиналютськоТ' кориснiсноï теорiй цiнностi [53], рiвно-важний неокласичний та нерiвноважний кейнсiанськiй пiдходи до функцiонування ринку, в цтому розбiжнi методи економiчного доспiдження в рамках неокласики, кейнаанства та iнституцiонапiзму.
Постнекласична (неонекласична чи постмодернi-стська) наука - це новий юторичний тип науковоТ раць
ональностi. В економiчнiй галузi постнекласична чи постмодернiстська наука (наука епохи постмодерну) репрезентуе сучасний стан економiчноТ теори, розвит-ком якоТ ознаменована остання третина ХХ - початок ХХ1 ст. Зараз вщбуваеться формування нових фто-софсько-методологiчних основ постнекласичноТ науки, що знайшли вiдображення в таблицi 3. 1Т переважаючий предмет дослiдження становлять надскпадш, нерiвно-важнi та еволюцмш системи. Лiдерами постнекласичноТ науки стають бiологiя, глобалiстика, науки про людину. В економiчнiй теори цi науковi прiоритети також накла-дають вагомий вщбиток на ТТ сутнiсний змют.
Таблиця 3. Фiлософсько-методологiчнi ознаки постнекласичноТ eK0H0Mi4H0ï науки
1деолопя Онтолопя Гносеолопя Основнi методи
постмодерн1стська 1нтерпретац1я науковоТ рац1ональност1 суб'ектн1сть наукового знання ("без суб'екта немае об'екта") суб'ект-об'ектнють наукового знання посилення методопогiчного плюралiзму ("методопогiчний анархiзм")
наукове глзнання надскладних та нер1вноважних систем нел1н1йн1сть пробпемнiсть, контекстуальнють наукового знання економiко-математичне моделювання
дослщження глобал1зованоТ економ1ки посилення системносл копективнiсть, комунiкативнiсть науковоТ дiяльностi методи системного аналiзу
посилення соц1ально-гуманютичних ц1нн1сних п1двалин науки антропоцентризм гуманiтарна спрямованiсть наукового знання мiждисциппiнарнiсть
еколог1чний науковий св1тогляд конструктив1зм еколопчна спрямованiсть наукового знання синергетичнi методи
наукове п1знання еволюц1онуючих систем еволюц1он1зм консенсуснють еволюцшж методи
Джерело: Складено автором за даними [11; 12;4; 5; 8].
Новими ознаками онтологи постнекласичноТ науки стають системнiсть, нелшшнють, антропопогiзм, ево-пюцiонiзм. Ïï гносеолопя вiдзначена посиленням колек-тивного характеру науково-тзнавальноТ' дiяпьностi та консенснiснiстю наукового знання. Методолопчний ппюрапiзм набувае ще бтьш глибокого та стiйкого характеру, доходячи до "методолопчного анархiзму". На змЫу фундаментапiзму та есенсiалiзму приходять кон-текстуапьнiсть наукових результат та теоретичних висновкiв. Поряд з "демютифка^ею фактiв" починае переважати соцюкультурний та цiннiсний вимiр со^а-льно-економiчних теорiй.
Стосовно економiчноï науки постмодерну слщ також зауважити, що на цьому етат ступiнь "жорсткостГ нормативних критерiïв науковоТ методопогiï штенсив-но "розмиваеться", передусiм пiд впливом зростаючо-го методопогiчного ппюрапiзму. Це знаходить прояв у посиленн внутршньоТ' парадигмальноТ полютруктур-ностi не ттьки економiчноï гетеродоксiï, але й мейнст-рiму. Розширюеться площина мiжпарадигмапьного синтезу, що об'ективно сприяе активiзацiï науковоТ комушкаци на стиках парадигм та у мiждисциппiнарнiй взаемодiï економiчноï теори з шшими суспiпьними та природничими науками (наприклад, з евопюцiйною бюлопею, когнiтивiстикою та iн.).
Новiтнi зрушення в економiчнiй методопогiчнiй са-морефлекси епохи постмодерну в своТ'й основi обумов-пенi новаторськими вiдкриттями в галузi фiпософiï науки, здмсненими К. Поппером, Т. Куном, I. Лакатосом, П. Фейерабендом та н 1'х модепi розвитку науки мали величезний загальнонауковий резонанс, суттево впли-нувши на розвиток доспiджень в галузi методопогiï еко-номiчноï науки. На цьому шляху пюнерною стала фундаментальна монографiя М. Блауга "Методолопя еко-номiчноï науки, чи Як економюти пояснюють" (1980), яка на початку 1980-х рр. започаткувала i сформувала
нову хвилю академiчного штересу до проблем сучасноТ економiчноТ методологи. Зокрема, автор одним з перших довiв обмеженють традицмного, звуженого, розу-мiння термiну методолопя просто як "гарншоТ назви для методiв дослiдження", натомiсть протиставивши йому набагато змютовнший i глибокий пщхщ: "методо-логю економ1чно'1 науки" сл/'д розумiти просто як фi-лософ/'ю науки у ¡1' застосуванн до економ/'ки" (курс. наш - Т.Г.) [12, с. 35]. З плином наступних трьох деся-тирiч у фаховм науковм сптьнот поступово утвердилось розумшня того, що дослщження методолопчноТ проблематики економiчноТ науки у ТТ парадигмальному вимiрi мае реалiзовуватись у тому числi, якщо не пере-дусiм, в системi наукових уявлень фтософи науки. Останне твердження в сучасних умовах набувае статусу нормативноТ вимоги щодо рiвня методолопчноТ куль-тури економiчноТ дослщжень.
На рубежi ХХ-ХХ1 ст. в економiчнiй науцi спостерь гаеться суттеве розширення спектру проблем методологи наукового пiзнання, а також подальше розширення проблемного поля методолопчноТ анал^ики та дис-кусiй. У нього поступово включаеться значне коло нових, нетрадицмних проблем науковоТ та безпосеред-ньо економiчноТ методологи. Йдеться про роль 1'деоло-ги, етичн принципи наукового тзнання, значення науковоТ риторики - способiв аргументаци та вербаль-них символiв теорiТ як факторiв науковоТ доказовост та переконання (риторична концепцiя методу економь чноТ науки Д. Макклосю [13]).
Отже, як бачимо, юторичш типи науковоТ рацюналь-ностi вирiзняються вагомими якiсними вiдмiнностями системних характеристик науковоТ методологи. Вщповь дно вступ сучасноТ економiчноТ теорiТ у стан постнекласичноТ (постмодернютськоТ) науки суттево модифкуе стан та якiснi характеристики науковоТ методологи, а
також юную^ форми методолопчно' рефлекси, тобто уявлення щодо и сутi та структури.
Формування методологи економiчноí теорií вщбува-лось упродовж становлення та розвитку само' науково' галузк lсторiя свл"ово' економiчноí думки свщчить, що традицiйно iнтелектуальними лщерами в галузi еконо-мiчноí методологи (в явнш i неявнiй форм^ виступали творцi та провiднi представники економiчноí науки.
Для класично' економнноИ науки (ганець XVII ст. -70-т рр. XIX ст.) - це передуам представники таких провщних методологiчних традицiй:
• засновники методологи класично' школи Ф. Кене, А. Смп", Д. Рiкардо, Ж.Б. Сей, Дж.С. Мiлль та iншi;
• засновник методологи юторичного напряму Ф. Лют та очтьники старо' юторично' школи В. Рошер, Б. Пльдебранд, К. Кнiс;
• засновники економiчноí методологií марксизму К. Маркс i Ф. Енгельс.
Для некласично! економ/'чно! науки (70-т рр. XIX ст. - 70-т рр. XX ст.) - це засновники методолопчних засад таких провщних наукових течш, зокрема:
• засновники маржиналiзму К. Менгер, Е. Бем-Баверк, Л. Вальрас, Дж. Кларк;
• очтьники ново' i новл"ньо' iсторичних шгал Г. фон Шмоллер, В. Зомбарт, М. Вебер;
• засновники iнституцiоналiзму Т. Веблен, У. Гамь льтон, Дж. Коммонс, У. М^челл, Дж. Гелбрейт, Г. Мюр-даль, Ф. Перу, Р. Xейлбронер та Ыш^
• творцi неокласики А. Маршалл, А. Пгу, Дж. Б. Кларк, Л. Робшс та iншi;
• очтьники неолiбералiзму Ф. фон Xайек, Л. фон Мiзес, I. Юрцнер та iншi;
• засновник кейнаанства Дж.М. Кейнс та Ытелек-туальн лiдери неокейнсiанства Дж. Xiкс, Дж. Xансен, П. Семюелсон та шш^
Для постнекласично! економ/'чно! науки (70-т рр. XX ст. - початок XXI ст.) - це очтьники та провщники парадигмальних i мiжпарадигмальних зрушень в сучас-нiй економiчнiй теори:
• лiдер монетаризму та методологи неопозитивiз-му - М. Фрщмен та iншi;
• розробники методологи економки пропозицií (А. Лаффер, Дж. Гiлдер, Р. Манделла) та ново' класично' макроекономiки (Дж. Мут, Р. Лукас, Т. Сарджент, Н. Уоллес);
• засновник постмодернютсько' риторично'' конце-пци методу Д. Макклосга;
• розробники методологи посткейнаанства (Дж. Робiнсон, С. Вайнтрауб, П. Девщсон, X. Мiнскi та Ыш^ та нового кейнсiанства (Дж. СпглЩ, Дж. Акерлоф, П. Кругманта шш^;
• лiдери нового (Р. Коуз, А. Алчiан, Дж. Б'юкенен, Д. Норт, Е. Остром, О. Втьямсон та Ыш^ та сучасного традицйного (Дж. Xоджсон, У. Семюелс та Ышш) Ысти-туцiоналiзму;
• розробники методологи поведЫково' економiки (Г. Беккер, Г. Саймон, Д. Канеман, А. Тверсьга та шш^;
• методологи еволюцшно' економiки (С. Вiнтер, Р. Нельсон та Ыш^ та Ыших провiдних течiй сучасностi.
Частина вчених (наприклад, А. Смiт, Д. Ркардо, Ж.Б. Сей) зробила внесок у розвиток методологи еко-номiчноí теори безпосередшм започаткуванням '"' наукових основ. Iншi вченi (Ф. Лют, К. Маркс, Л. Вальрас, К. Менгер, А. Маршалл, Дж.М. Кейнс) - збагатили по-дальший розвиток економiчноí методологи здмсненням теоретико-методологiчних новацш, що визначили на-прями розвитку економiчноí теорií, втiлились у форму-ваннi нових наукових парадигм (юторичний напрям,
марксизм, маржиналiзм, неокласика, кейнаанство). В 'х працях, хоч i в неявному вигляд^ ставились i розв'язу-вались фундаментальнi методологiчнi проблеми розвитку економiчноï науки - ïï предмету, методiв, передумов економiчного аналiзу, прикладного значення наукових результат та ряд iнших.
Провiдники та опоненти наукових революцм Х1Х та ХХ ст. (К. Менгер, Г. фон Шмоллер, Дж.М. Кейнс, Ф. фон Хайек) стали не ттьки авторами новаторських та знакових для свое' епохи методолопчних праць, а i безпосередшми застртьниками масштабних методолопчних дискусш, що мали свлпвий розголос. Зокрема, йдеться про славнозвюний декiлькадесятирiчний "стр про методи" (Methodenstreit) мiж засновником маржи-налiзму, лщером австрiйськоï школи К. Менгером та лщером нiмецькоï ново! iсторичноï Г. Шмоллером на рубежi Х1Х-ХХ ст. Не менш знаменною для свого часу стала тривала методолопчна та щейна дискусiя 3040-х рр. ХХ ст. мiж Дж.М. Кейнсом, засновником макро-економiчноï теори та щеологом державного регулювання ринково! економки, а також Ф. фон Хайеком - лщером неоавстрмсько! школи та щеологом неолiбералiзму.
Методологiчнi проблеми наукового економiчного до-слiдження завжди були у цет^ уваги видатних пред-ставникiв свiтовоï економiчноï науки, зусиллями яких вщбувався ïï iсторичний розвиток. Зазвичай, за висло-вом А. П^у, усiх дослiдникiв, якi присвятили себе еко-номiчному аналiзу, можна подтити на тих, хто викорис-товуе iнструментарiй цього аналiзу, i тих, хто його ство-рюе. 1'х працi у явному чи неявному, контекстуальному, виглядi завжди виходили на ключовi проблеми економь чно! методологи, як правило, мiстили надзвичайно змю-товнi та цiкавi методолопчш вкраплення, ремарки.
Так, в адресована економiстам-аналiтикам славно-звiснiй ремарцi щодо Ыструментарного спорядження науковця Дж. РобЫсон назвала методологiю "свого роду скринькою з Ыструментами". "Вона вщображае спро-бу розробити метод економiчного дослiдження i тому може сприяти нашому пiзнанню реально! дiйсностi лише опосередкованим чином. Лише застосовуючи свм Ыструментарм при дослiдженнi фактв, що спостер^а-ються, економiсти можуть побудувати таку модель реально! дшсносп, розробцi яко! i мае слугувати створений Ыструментарм" [14, с. 37]. I далi продовжуе: "Розбiж-нiсть мiж тими, хто застосовуе дослщницький Ыструме-нтарiй, i тими, хто його створюе, на жаль, вельми велика, i економiст-аналiтик школи не може викликати сим-патм у нетерплячих полiтикiв, дтових людей та учених-статистикiв, яга виражають незадоволення надзвичайно бщною, скучною i такою, що вводить в оману, Ыформа-^ею, яку вЫ Ум постачае" [14, с. 37].
На вах етапах науково! зртост та типiв науково! рацiональностi поступальний розвиток економiчноï методологи за основним функцюнальним призначенням охоплював як позитивну та нормативну методолопю. Ц функцiональнi рiзновиди економiчноï методологи М. Блауг характеризував наступним чином: "Методоло-гiя одночасно е описовою ("ось що робить бтьшють економiстiв") та такою дисциплшою, що робить приписи ("ось що економюти повинн робити, щоб просунути свою науку вперед")" [12, с. 18].
Позитивна методологя - це усвщомлення та уза-гальнення реальноï практики наукового дослщження в дашй науковш галузк "В цьому усвiдомленнi, яке завжди йде з середини дано! дисциплши, неминуче прису-тнiй елемент виправдання практики, що склалась - "за-хисно! методологи", якщо використати термЫ Лакато-ша" [12, с. 12-13]. Позитивна методолопя ("що роблять
економiсти") формувалась спонтанно, юторико-еволю-цiйно, тобто кумулятивно, а також революцшно.
1сторичний процес становлення й розвитку позитив-ноТ методологи економiчноТ теори свiдчить, що в його основi лежав ряд паралельних процеав:
1) створення фундаментальноТ методологiчноТ ос-нови на основi запозичень визнаних методолопчних зразкiв фiлософiТ;
2) формування власного методолопчного апарату економiчноТ науки;
3) його розширення й збагачення шляхом привне-сення та подальшоТ науково-методологiчноТ адаптаци конкретних дослiдних засобiв (методiв) з Ыших науко-вих галузей.
В якост останнiх на певних юторичних етапах, як правило, виступали т науки, якi на даний час в^грава-ли прiоритетну, авангардну (форвардну) роль.
Нормативна методологя ("що економюти повинн/' робити") зводиться до перелку методологчних при-пис/'в (норм, стандар^в) щодо припустимост (можливо-стi) й доцтьност використання та впровадження тих чи Ыших процедур дослiдження та дослщних засобiв. Вона виконуе роль зразка, взiрця, якого слiд дотримуватись дослщнику. "Нормативна методологiя науки покликана бути ТТ совiстю - моральним кодексом професи, що мю-тить опис допустимих методiв дослiдження чи, принай-мнi, опис iдеалу, до якого слщ прагнути. Вона, як правило, задаеться ззовн й спираеться на вимоги фтосо-фи науки чи визнанi досягнення iнших наук (в якостi прикладу для економiчноТ науки висувалась i класична механiка, i бiологiя, i психолопя, i соцiологiя) i досить критична по вщношенню до практики, яка ^ею чи iншою мiрою зазвичай не дотягуе до цього щеалу" [12, с. 12]. Пашвна для свого часу наука-лщер набувала рис свого роду "наукового архетипу", методолопчного взiрця. Його методологiчнi засади копювались, тиражувались iншими науками, як сприймали Тх як зразки нормативноТ методологи. Наприклад, для епохи класичноТ науковоТ рацю-нальностi, на час якоТ припало становлення класичноТ полiтичноТ економи, роль такого унiверсального взiрця нормативноТ методологи виконала ньютонiвська фiзика (механiка) iз властивою Тй механютичнютю як атрибутом наукового мислення. Для сучасноТ постнекласичноТ науки риси нормативного методолопчного взiрця перебрала на себе еволюцмна бiологiя iз властивим Тй переважанням генетично-еволюцмного пiдходу.
Важливу роль у нормативна методологiТ вiдiграе не ттьки прийнята процедура дослiдження, але й процедура перевiрки обфунтованосл теоретичних моделей, гiпотез та отриманих висновюв. Принципи та процедура демаркаци науково-достовiрного знання переважно е продуктом фтософи науки. Свiтова економiчна теорiя ХХ ст. в цьому аспект спиралась на неопозитивiстську верифiкацiю, фаллiбiлiзм та фальсифiкацiонiзм К. Поппера, критери прогресивностi дослiдноТ програми I. Лакатоса та шшк
Разом з тим, слщ зауважити, що в умовах постнекласичноТ науки ступЫь "жорсткосп" нормативних критерий науковоТ методологи штенсивно "розмиваеться", руйнуеться. Це, на наш погляд, знаходить прояв у по-силенн внутрiшньоТ парадигмальноТ полютруктурност не тiльки економiчноТ гетеродоксiТ, але й мейнст^му. Розширюеться площина мiжпарадигмального синтезу, що об'ективно сприяе активiзацiТ науковоТ комунiкацiТ на стиках парадигм та у мiждисциплiнарнiй взаемодiТ еко-номiчноТ теори з iншими сусптьними та природничими науками (наприклад, з еволюцмною бiологiею, когшти-
вiстикою та iH.) [15, с. 78]. Властивий сучасному етапу наукового розвитку принцип методолопчного плюралiз-му в умовах постмодершзму трансформуеться у бiльш радикальн пiдходи на кшталт методологiчного анархiз-му П. Фейерабенда. Останнiй передбачае не ттьки множиннють рiвно припустимих методолопчних стан-дартiв та практик, але й Тх довтьний ситуацмний вiдбiр та комбiнаторику.
Висновки та дискуЫя. Отже, проведене досль дження дозволяе зробити висновок про те, що сучасна фiлософiя науки становить загальнонаукове пщфунтя та когштивну основу (сукупнють базових Ытелектуаль-них передумов) для реалiзацiТ методологiчноТ рефлексiТ юторичного розвитку економiко-теоретичного знання в цтому, його окремих етапiв науковоТ зртост та вщпо-вiдних Тм титв науковоТ рацiональностi зокрема.
Даний висновок фунтуеться на методологiчнiй кон-груентност (спiвставностi, спорiдненостi та взаемовщ-повщност1) Тх вихiдних онтологiчних та гносеолопчних передумов, якi полягають,
• по-перше, у спiльностi iнтерпретацiТ iсторiТ науки як емтричноТ основи пiзнання еволюци методологiТ наукового дослiдження;
• по-друге, у перефокусуванн центру уваги у ви-вченнi структури наукового знання iз статики на його динамку, тобто розвиток;
• по-трете, в штерпретаци розвитку економiчноТ науки як процесу, що пщпорядковуеться певним зако-номiрностям руху в iсторичному чаа, мае циклiчний характер, а у довготривалм перспективi знаменуе зако-номiрне поступальне сходження економiчноТ науки до ТТ бтьш зрiлих iсторичних фаз розвитку i зрiлостi.
В цтому слщ визнати, що у науковш економiчнiй ль тературi з методологи економiчноТ теорiТ на пострадян-ському простора в тому числi i у вiтчизнянiй, здiйснено певне просування на шляху залучення та опанування аналiтичного потен^алу фiлософiТ науки, його використання у розробц ютори, теорiТ та методологiТ економiч-них дослщжень. Нагальним завданням неминущого значення залишаеться подальше вдосконалення змю-товно-функцюнального наповнення нормативноТ методологи сучасноТ економiчноТ науки у свiтлi ТТ позитивноТ iсторiТ, сьогодення та перспективи.
Проте визначенють домiнантних методологiчних ознак сучасноТ економiчноТ теорiТ, передбачення зага-льного вектору та динамiки ТТ подальших перспективних зрушень залишаються вщкритою проблемою для три-ваючих наукових дискусй У Тх ходi непоодинокими представниками вп"чизняноТ економiчноТ теорiТ вислов-люеться iдея створення единоТ досконалоТ науковоТ парадигми. По сутi це е прагненням певноТ методолоп-чноТ унiфiкацiТ в дусi класичного типу науковоТ рацюна-льностi - це своерщний атавiзм пострадянськоТ доби, обумовлений попередньою тривалою штучною консер-ва^ею монiзму методологiТ марксизму. Врахування повноти методолопчноТ визначеностi сучасноТ економь чноТ теорiТ як втiлення постнекласичного типу науковоТ рацюнальносД передусiм його такоТ об'ективноТ ознаки, як методологiчний плюралiзм, дозволяе довести мора-льну застартють, а тому нереалiстичнiсть та наТвно-безплiдний характер подiбних установок та очкувань.
Отже, доказовiсть, достовiрнiсть та зваженють Тх ре-зультатiв, на наш погляд, значною мiрою залежить вщ реалiстичностi вихiдних передумов. Останн можуть бути суттево посиленi виходом дослщниюв на мiждис-циплiнарнi стики економiчноТ теорiТ та фiлософiТ науки, творчим застосуванням здобутш останньоТ. Мова пе-
редуам йде про врахування в економiчному методоло-гiчному дискурс iсторично детермiнованоí якiсноí ви-значеност розкритих вище iсторичних типiв науково'' рацюнальносл економiчноí теорií та властивих 'м ме-тодологiчних ознак.
Список використаних джерел
1. Шумпетер Й.А. История экономического анализа / Й.А. Шумпе-тер; пер. с англ.; под. ред. В.С. Автономова: в 3-х т. - СПб.: Экономическая школа. - 2001. - Т. 1. - LVI. + 494 с.; Т. 2. - VIII + 494 с.; Т. 3. -X + 678 с.
2. Базилевич В.Д. Философия экономики. История: [монография] / В.Д. Базилевич, В.В. Ильин. - К.: Знання, 2011. - 928 с.
3. Базилевич В.Д. Философская направленность экономико-методологических исследований / В.Д. Базилевич // бвропейський вектор економ1чного розвитку. - 2012. - № 2. - С. 14-17.
4. Гальчинський А. Економ1чна методолопя. Лопка оновлення: курс лекц1й / А. Гальчинський. - К.: АДЕФ-Укра'на, 2010. - 572 с.
5. Гальчинський А. Економ1чний розвиток: методолопя оновлено'' парадигми / А. Гальчинський // Економка Укра'ни. - 2012. - № 5. - С. 4-17.
6. Гражевська Н.1. Методолопчш ор1ентири синергетичного пщхо-ду в економ1чних дослщженнях / Н. I. Гражевська // Вюник Ки'вського национального ушверситету ¡меш Тараса Шевченка. - Сер1я Економка. - 2013. - № 146. - С. 26-29. DOI: http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2013/146-5/7
7. Гриценко А. А. Методологические основания изучения взаимосвязи противоречий и комплементарности в социально-экономическом
развитии общества // бвропейський вектор економ1чного розвитку. -2012. - № 2 (13). - С. 494-498.
8. Тарасевич В.М. Постнекласична наука та економ1чна теор1я / В.М. Тарасевич // Економка Укра'ни. - 2004. - № 2. - С. 59-65.
9. Фттенко А.С. Економ1чний свп": онтолопя / А.С. Фттенко // Економ1чна теор1я. - 2014. - № 3. - С. 38-47.
10. Степин В.С. Философия науки. Общие проблемы: учебник /
B.С. Степин. - М.: Гардарики, 2006. - 384 с.
11. Лебедев С.А. Философия науки: терминологический словарь /
C.А. Лебедев. - М.: Академический проект, 2011. - 269 с.
12. Блауг М. Методология экономической науки, или Как экономисты объясняют / М. Блауг; пер. с англ.; науч. ред. и вступ. ст. В.С. Автономова. - М.: НП "Журнал Вопросы экономики", 2004. - 416 с.
13. Макклоски Д.Н. Риторика экономической теории // Истоки: социокультурная среда экономической деятельности и экономического познания / Д.Н. Макклоски; редкол.: Я.И. Кузьминов (гл. ред.) и др. - М.: Изд. дом НИУ ВШЭ, 2011. - С. 252-320.
14. Робинсон Дж. Экономическая теория несовершенной конкуренции / Дж. Робинсон. - М.: Прогресс, 1986. - 472 с.
15. Гайдай Т.В. Методолопчна рефлешя щодо ¡сторичних форм розвитку економ1чно''' науки / Т.В. Гайдай // Парадигмальш зрушення в економ1чшй теори XXI ст.: Матер1али II М1жнародно''' науково-практично'' конференцп. - К.: Ки'вський нацюнальний ушверситет ¡меш Тараса Шевченка, 2015. - Т. 1. - 234 с. - С. 74-78.
Надшшла до редколегп 12.10.15
Т. Гайдай, д-р экон. наук, доц.
Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, Украина
МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ПРИЗНАКИ ИСТОРИЧЕСКИХ ТИПОВ НАУЧНОЙ РАЦИОНАЛЬНОСТИ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ ТЕОРИИ В ИЗМЕРЕНИИ СОВРЕМЕННОЙ ФИЛОСОФИИ НАУКИ
В статье исследована эволюция методологических основ экономической теории на различных исторических этапах ее развития. Обоснована продуктивность реализации для этого нового методологического подхода, состоящего в использовании достижений современной философии науки, в частности вычленения и исследования основных исторических типов научной рациональности, доминирующих на определенных исторических этапах зрелости науки. Структурированы и раскрыты основные методологические признаки таких исторических типов научной рациональности, как классическая (конец XVII в. - 70-е гг. XIX в.), неклассическая (70-е гг. XIX в. - 70-е гг. XX в.) и постнеклассическая (70-е гг. XX ст. - начало XXI в.) экономическая теория.
На основе методологического анализа акцентированы идеологические, онтологические и гносеологические доминанты основных типов научной рациональности экономической теории, показаны различия присущих им методов и на этой основе аргументирована неправомерность встречающихся в экономической литературе попыток прямого отождествления либо упрощенной редукции более зрелых типов научной рациональности к менее зрелым. Раскрыт вклад ведущих представителей классической,неклассической и по-стнеклассической экономическойнауки в разработку нормативной и позитивной экономической методологии. Показана общая тенденция к усилению методологического плюрализма, пардигмальной полиструктурности и междисциплинарности научного экономического знания в ходе его исторического развития.
Ключевые слова: экономическая методология, философия науки, исторические типы научной рациональности, классическая, неклассическая, постнеклассическая экономическая наука.
T. Gaidai, Doctor of Sciences (Economics)
Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine
METHODOLOGICAL FEATURES OF HISTORICAL TYPES OF ECONOMIC THEORY'S SCIENTIFIC RATIONALITY IN TERMS OF MODERN PHILOSOPHY OF SCIENCE
The article studies the evolution of basic methodological features of economic theory on its different historical stages.The research highlights the fruitful usage of a new analytical approach on the basis of the achievements of modern philosophy of science. Its presents the research of main types of scientific rationality dominating at certain historical stages of science maturity. Such as historical, classical, nonclassical and postnonclassical types of scientific rationality. Structuring and research of basic methodological features of such historical types of economic theory's scientific rationality as classical economics (end of XVII century - 70-th of XIX century), nonclassical economics (70-th of XIX century -70-th of XX century), postnonclassical economics (70-th of XXст. - the beginning of XXI century) are undertaken.
Methodological analysis accentuated ideological, ontological, epistemological dominants and main differences in basic techniques of the main types of economic theory's scientific rationality. The research argues the illegality of existing in the economics literature attempts to identification or simplified reduction of more mature types of scientific rationality to the less mature. The article shows the contribution made by the leaders of classical, nonclassical and postnonclassical economics in the development of normative and positive economic methodology. It is emphasized a general tendency to methodological pluralism, pluralism of paradigmal structureand interdisciplinary of scientific economic knowledge throughout its historical development.
Keywords: economic methodology, philosophy of science, historical types of scientific rationality, classical, nonclassical, postnonclassical economics.
