CC BY
14
40. Keefer P., Stasavage D. Checks and balances, private information, and the credibility of monetary commitments. International Organization. 2002. Vol. 56, No. 4. P. 751-774.
41. Kenen P., Meade E. Regional monetary integration. Cambridge University Press, 2008.
42. Kwan Y. K., Lui F. T. Hong kong's currency board and changing monetary regimes. National Bureau of Economic Research, 1996.
43. Levy-Yeyati E., Sturzenegger F. Classifying exchange rate regimes: deeds vs. words. European Economic Review. 2005. Vol. 49, No. 6. P. 1603-1635.
44. Levy-Yeyati E. Financial dedollarization: a carrot and stick approach. Universidad Torcuato Di Tella, 2003
45. Levy-Yeyati E. Financial dollarisation: evaluating the consequences. Universidad Torcuato Di Tella, 2005.
46. Levy-Yeyati E. Liquidity insurance in a financially dollarized economy. National Bureau of Economic Research, Inc, 2006.
47. Dollarization in sub-saharan africa: experience and lessons / M. Mecagni, J. S. Corrales, J. Dridi [et al.]. Washington, DC, U.S.A : International Monetary Fund, 2015.
48. Miles M. A. Currency substitution, flexible exchange rates, and monetary independence. American Economic Review. 1978. Vol. 68, No. 3. P. 428-36.
49. Mundell R. A. A theory of optimum currency areas. The American Economic Review. 1961. Vol. 51, No. 4. P. 657-665.
50. Mwase N., Kumah F. Y. Revisiting the concept of dollarization: the global financial crisis and dollarization in low-income countries. International Monetary Fund, 2015.
51. Nicoly G. D., Bartholomew P., Zaman J., Zephirin M. Bank consolidation, internationalization, and conglomeration: trends and implications for financial risk. Financial Markets, Institutions & Instruments. 2004. Vol. 13, No. 4. P. 173-217.
52. Ortiz G. Dollarization in mexico: causes and consequences. NBER. 1983. P. 71-106.
53. Pautola N. Currency boards in central and eastern europe: past experience and future perspectives. Focus on transition. 1998.
54. Ponsot J.-F. European experiences of currency boards: estonia, lithuania, bulgaria and bosnia and herzegovina. Chapters. Edward Elgar Publishing, 2006.
55. Radkov R. V., Zahariev A. The currency board in bulgaria: theoretical reflections and empirical results. Rochester, NY : Social Science Research Network, 2016.
56. Rivera-Batiz L. A., Sy A. N. R. Currency boards, credibility, and macroeconomic behavior. Annals of Economics and Finance. 2013. Vol. 14, No. 2. P. 831-870.
57. Rose A. K. One money, one market: estimating the effect of common currencies on trade. National Bureau of Economic Research. 1999.
58. Savastano M. M. A. Dollarization in latin america: recent evidence and some policy issues. International Monetary Fund, 1996.
59. Schuler K. Currency boards and dollarization.
2012.
60. Vetlov I. Dollarization in lithuania: an econometric approach. Rochester, NY : Social Science Research Network, 2001.
61. Vieira F. A. C., Holland M., Resende M. F. Financial dollarization and systemic risks: new empirical evidence. Journal of International Money and Finance. 2012. Vol. 31, No. 6. P. 1695-1714.
62. Weymouth S. Political institutions and property rights: veto players and foreign exchange commitments in 127 countries. Comparative Political Studies. 2011. Vol. 44, No. 2. P. 211-240.
63. Currency boards in retrospect and prospect / H. C. Wolf, A. R. Ghosh, H. Berger, A.-M. Gulde. -Cambridge, Mass : MIT Press, 2008. 262 p.
О. С. Сердюк
канд. екон. наук
1нститут економки npoMuaaoeocmi НАН Украти, м. Кшв
ЕНЕРГЕТИЧНА ПАРАДИГМА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНИЙ ФАКТОР
ЕКОНОМ1ЧНОГО РОЗВИТКУ
Постановка проблеми. Для сучасно! людини, як i для його прадавнього пращура Homo habilis, енерпя е KaTani3aTopoM розумового, сощального i, вщповщно, eK0H0Mi4H0r0 розвитку. В yci часи людиш необхщно було здобувати енерпю для шдтримки власно! фiзич-но! та розумово! дiяльностi. ^iM того, енерпя була i залишаеться ключовим фактором, що забезпечуе екс-плуатащю об'екив пращ (в'ючш тварини, станки тощо).
Якщо поглянути на процеси розвитку суспшьства через призму природних сил, яю його забезпечують, стае зрозумшим, що господарська дiяльнiсть людства
1 Процес трансформацп енергп в матерда може мати pi3Hy тривалють. Наприклад, при виплавщ сталi теплова енергп вщ згоряння вугшля майже митгево змшюе
зводиться до пщпорядкування якомога бшьшо! кль-косп енергп для потреб матери. На тдтвердження цьому можна навести слова нщерландського антрополога Фреда Стра: «впродовж юторп людства пошук матери та енергп, достатньо! для виживання та вщтво-рення, були ключовими проблемами» [1].
У контекси суспшьного буття, енерпя е об'ектом, а матерiя предметом господарсько! дiяльностi. При цьому, кожна матерiя мютить в собi потенцшну енерпю, яка може бути вившьнена шляхом п обробки (наприклад, деревина е матерiею, а тепло вщ п згоряння енерпею). Таким чином, предмет господарсько! дiяль-носи може бути трансформований в об'ект, i навпаки1.
структури матери, а хiмiчна енерг1я, що видшяеться шляхом викидiв в атмосферу СО2, лише згодом трансформу-еться в матерiю шляхом накопичення 11 зростаючими деревами.
Ряд авторитетних дослщникГв визначають енер-гiю як фундаментальний фактор суспГльного розвитку. Серед них слд видглити: укра!нського економiста, фь зика Сергiя Подолинського; канадського анаштика у сферi енергетики Вацлава СмГла; американського еко-номiста, Лауреата ПулГщеровско! премГ! Денiела Ер-гiна; економюта, соцiапьного философа Джеремi РГф-кГна; антрополога Леслi Уайта; валпiйського юторика Яна Морiса.
Розглядаючи теорiю пращ, з точки зору природо-знавства, Сергш Подолинський доходить висновку, що економiчний розвиток суспшьства являе собою процес накопичення енергГ! в рамках певного сощаль-ного середовища. На його думку «праця — це таке зуживання нагромаджено! в органiзмi мехашчно! i духовно! енергп, котре мае сво!м наслiдком збГльшення загального бюджету енергГ! земно! поверхш» [2]. Тобто, праця являе собою шструмент трансформацГ! нижчо! енергГ! (енерпя сонця, копалин тощо) у вищу (матерiапьнi блага), за рахунок чого створюються ма-терiапьнi надбання суспшьства. Пiдсумовуючи резуль-тати власного досшдження, С. Подолинський зазна-чае, що «лише суспшьство iз прагненням до швидкого накопичення енергГ! може швидко йти вперед» [3].
Зосереджуючи сво! дослiдження на процесах здо-бутку енергГ! ранiшнiми та сучасними суспшьствами, Вацлав СмГл доходить висновку, що «як доюторичний розвиток людства, так i подальший хiд iсторi! можуть розглядатися за великим рахунком як пошук шляхiв управлiння великими енергетичними запасами та потоками» [4]. За теорiею В. Смша, першочерговi зу-силля будь якого суспшьства спрямоваш на здобуток енергГ!, яка у тдсумку чинить вплив на оточуючу ма-терiю. У результата контакту енергетичних потокГв з матерiею (первинною) створюються певнi людськГ блага, сукупшсть яких обумовлюе загальний рiвень су-спГльного розвитку. Виходячи з того, що первинна ма-терiя вiд початку е заданою величиною, здобуток енергГ! у теорГ! В. Смша постае як фундаментальний фактор суспшьного розвитку.
ДослГджуючи глобапьнi геополГгачш процеси, економiст та експерт з мгжнародно! полiтики Денiел Ергiн виявив, що метою зовншньо! та внутршньо! полiтики кожно! держави е отримання контролю над якомога бГльшими обсягами енергГ!. Визначаючи пер-спективи розвитку свГшво! економiки, Д. Ергiн зазна-чае, що «енергiя та пов'язаш з нею проблеми визнача-тимуть наше майбутне» [5].
Вiдомий сощальний философ, економiст Джеремi Рiфкiн звузив рамки дослщження процесiв суспГль-ного розвитку до рiвня господарсько! дiяльностi. За результатами ретроспективного анапiзу процесГв розвитку свiтово! економiки вш доходить висновку, що «велик! економiчнi перетворення в iсторi! людства вщбуваються тодГ, коли нов! комушкацшш технологи возз'еднуються з новими енергетичними системами. Нов! форми комушкацш стають середовищем для ор-гашзацГ! та управлшня бГльш складними цивЫзащ-ями, що виникають завдяки новим джерелам енергГ!» [6]. Шдкреслюючи фундаментальну значимГсть енергетики та комушкацш для процесГв економГчного розвитку, Д. РГфкГн наголошуе, що «комунГкацГйнГ тех-
нолог!! являють собою своерГдну нервову систему, дГ-яльшсть яко! спрямована на слГдкування, координа-цГю та управлшня життедГяльшстю економГчного ор-ганГзму, а енерпя — це кров, що циркулюе в держав! та живить процеси перетворення природних ресурсГв у товари та послуги, якГ забезпечують функцГонування економГки та !! зростання» [6].
Антрополог ЛеслГ Уайт розглядае суспГльний розвиток через призму культурних здобуткГв соцГуму. В штерпретацГ! Л. Уайта «культура — це сукупшсть притаманних людиш способГв здобутку енергГ! та включення !! в роботу задля забезпечення безпеки життедГяльноси людини». ПГд процесами культурного розвитку вш розумГе «збГльшення юлькосп здобуто! енергГ! на душу населення або тдвищення ефективно-ст шструментальних засобГв вводу енергГ! у дГю». Таким чином, «стутнь культурного розвитку, що вимГ-рюеться кГлькГстю благ та послуг вироблених на душу населення задля задоволення людських потреб, детер-мГновано кшьюстю здобуто! на душу населення енергГ!, а також ефектившстю тих технолопчних засобГв, за допомогою яких вона вводиться у дГю» [7]. У спроще-ному виглядГ зв'язок мГж факторами культурного роз-витку Л. Уайт представляе як:
Е *Т ^С, де Е — кшькГсть здобуто! енергГ!;
Т — якГсть або ефектившсть засобГв, що викорис-товуються для здобутку енергГ!;
С — культура.
Шдкреслюючи фундаментальне значення фактору енергетики для процесГв суспГльного розвитку, валлшський Гсторик Ян Морю зазначав, що «1840 року британщ не досягли б Тингаю1 й не знищили б його, якби не вмГли використовувати енергГю рослин та тва-рин на харчування солдатГв та морякГв, що самГ не займалися землеробством, енергГю виру та вугшля на доправляння кораблГв до Китаю та енергГю вибухГвки на обстрГл китайського гарнГзону» [8].
Кожен з наведених достдникГв розглядае енерге-тику пГд кутом зору власно! сфери наукових ГнтересГв, однак при цьому всГ вони погоджуються з тим, що енергГя е основним фактором для суспГльного розвитку. Тобто, вона являе собою своергдний фундамент на якому вибудовуються матерГальш, а зрештою Г со-щальш здобутки суспшьства.
З огляду на те, що без енергГ! не можуть бути ре-ашзоваш жодш сощально-економГчш заходи, процес !! здобутку постае прГоритетним напрямком господарсько! дГяльность Однак з цього не слГд робити хибних висновкГв щодо пропорцГйно! залежноси мГж здобут-ком енергГ! та перебГгом певних сощально-економГч-них процесГв (наприклад, збГльшення обсягГв здобуто! суспшьством енергГ! жодним чином не вплине на прийняття певних шституцш, воно лише може забез-печити потенцГйну можливГсть !хньо! реашзацГ!). Най-частГше загальний здобуток енергГ! е похщним вГд со-щально-економГчних процесГв, якГ, в свою чергу, реа-лГзуються на базГ попередньо! моделi здобутку енергп, що являе собою комплекс технологiчних та фiзичних за-собiв з продукування енергп.
Задля тдтвердження гшотези щодо фундаментального впливу енергетики на процеси суспГльного
1 Маеться на увазг битва при Тингаю «Опгйно!» вгйни 1840-1842 рр.
розвитку виконано ретроспективне дослщження. З метою узагальнення поняття енергп, в рамках даного до-слiдження буде використано термш «енергоздобуток», що характеризуватиме сукупне виробництво i спожи-вання1 ecix eudie енерги (бюлогiчног, тепловоИ, xiMiHHoi, електричног, мехашчног, сонячног, втровог, морських хвиль, гiдроенергii).
Виклад основного MaTepia.y. Процеси енергоздо-бутку на нашш планета починають свiй вiдлiк вiд чаав, коли Homo habilis (людина вмша) почала займатися збиральництвом i полюванням, забезпечуючи себе, таким чином, додатковою бiологiчною енергiю для по-дальшого фiзичного та розумового розвитку. Спожи-вання бшьшо'! кiлькостi енергГ! (у виглядi iжi) сприяло тдвищенню iхньоi фiзичноi та розумовоi активноста, що згодом призвело до опанування первюних знарядь працi. Сформоване таким чином суспшьство, що мало зародки примiтивноi господарськоi дiяльностi, згодом еволющонувало до виду Homo sapiens (людина розум-на).
Сучасна людина (як i ii прадавнi пращури) за ра-хунок метаболiчних процесiв власного оргашзму може трансформувати лише 20-25% потенцшно'! енергГ! iжi у бiологiчну енерпю. Враховуючи цей факт та беручi до уваги мiзернiсть харчового ращону прадавньо'! лю-дини, можна дшти висновку, що потужнiсть ii пращ не перевищувала 50-90 В. Виняток складали лише по-селення розташоваш на берегах крупних водойм, де за рахунок великих запаетв виловлено'! та спожитоi риби, мiсцевi мешканщ мали вищу потужнiсть працi, про що свщчать монументальнi споруди того часу розташоваш на узбережжях (наприклад, висою декоративнi де-рев'янi тотеми iндiанських племен Тихоокеанського пiвденно-захiдного узбережжя) [4].
Пдвищення продуктивностi працi прадавньо'! людини вiдбулося внаслiдок опанування нового виду енерги (теплово'!). Здобувши вогонь, прадавне суспшь-ство отримало можливють споживати бiльшi обсяги бiологiчноi енергп за рахунок термiчноi обробки '!жТ Внаслiдок спрямування тепловоi енергii на матерда (сира '!жа), остання насичувалась додатковою енер-гiею, що збшьшувало ii потенцiйний вмiст у продукта. Таким чином, опанування теплово'! енергп (у виглядi вогню) сприяло тдвищенню продуктивноста працi прадавньоi людини.
Одомашнення тварин стало першим прикладом використання зовншшх енергетичних потокiв у ви-робничих цiлях. Тобто, починаючи вщ цього часу сус-пiльство окрiм власноi бiологiчноi енергii (фiзична праця людини) починае використовувати зовшшш енергетичш ресурси2. Первинною сферою застосу-вання одомашнених тварин стало сiльське господар-ство, де вони виконували функщю тяглово'! сили, що мала потужшсть 200-300 В для бичкiв, 500 В для волiв та коней (дорiвнюе працi 6-8 дорослих чоловтв). За рахунок залучення додатково'! енергп у виглядi тяглово'! сили в'ючних тварин, продуктившсть працi у сшь-ському господарствi зросла у декшька разiв, що сприяло зростанню населення планети (за рахунок додатково'! ixi).
1 За вирахуванням ентропй.
2 Фiзичнi або мехатчш об'екти надiленi енергетич-
ною потужшстю.
Вищенаведений Гсторичний прецедент пщтвер-джуе теорГю С. ПодолГнського згщно яко! «продуктившсть людськог пращ значно тдвищуеться споживанням щег ж пращ спрямованог на перетворення нижних родiв енерги у вищ» [3]. У розглянутому юторичному перюдГ людська праця потужшстю 50-90 В, що була спрямо-вана на вигодовування та догляд за домашньою твари-ною, у пщсумку давала можливють залучити для потреб домогосподарства працю сумарною потужшстю 250-590 В3. У такому випадку первинш витрати енергГ! у виглядГ людсько! працГ поставали як ГнвестицГ! у майбутнш енергоздобуток.
Виявлена закономГрнГсть нарощування енергетичних потокГв певними суспшьствами обумовлюе до-цшьшсть введення термГну «енергетичш твестищг», що означатиме обсяг первинних енергетичних витрат спря-мованих на нарощення енергетичного потенщалу. Попри певну подГбшсть поняття «енергетичш ГнвестицГ!» не слщ плутати з «енергетичними витратами», оскГ-льки дГя останнГх спрямована на виробництво товарГв вжитку, що за своею природою не можуть продукувати енергГю. Так, наприклад, енергетичш потоки спрямо-ванГ на вирощування зернових культур можна вважати енергетичними швестищями, оскльки вживаючи продукт зернових культур, людина здобувае фГзичну енергГю (у сукупностГ бГльшу за ту, що була витрачена на вирощування). ЕнергетичнГ потоки спрямоваш на спорудження будГвлГ е енергетичними витратами, оскГльки будГвля не продукуе жодно! енергГ! (за ви-нятком спалювання будГвлГ, однак це виходить за межГ !! призначення).
Розширення сфери застосування вогню сприяло розвитку виробничо! дГяльноста у прадавнГх суспГль-ствах. ВГд початку IV тисячолГття до н.е. теплову енергГю вгд спалювання деревини застосовували для плавки мГдГ, залГза (вГд 1400 р. до н.е), випалу цегли, гончарному ремеслГ тощо. Однак на раннГх етапах ефектившсть пГдпорядкування енергетичних потокГв (теплових) виробничим цГлям була надзвичайно низь-кою. Так, за рахунок неефективно! конструкцГ! ранш-нГх печей, матерГя отримувала лише 10% вГд виробле-но! теплово! енергГ!, що призводило до високих пере-витрат (у порГвнянш Гз сучасними технологГями використання теплово! енергГ!) енергетичних ресурсГв (деревини).
ВисокГ енергетичнГ витрати рашшньо! металургГ! безпосередньо позначалися на вартоста меташчних ви-робГв, що обмежувало сферу !х застосування. Пере-важна кГлькГсть знарядь працГ того перГоду були виро-бленГ з дерева, що суттево зменшувало енергоефекти-вшсть4 людсько! працГ. СитуацГя змГнилась з початком масового використання коксу (тсля 1750 р.) як основного виду палива у металургГйному виробництвГ. За рахунок використання бГльш дешевого та енергомГст-кого палива (коксу), собГвартасть виплавки металГв знижувалась, внаслГдок чого ринок забезпечувався недорогими (вщповщно до попереднього перюду) мета-лГчними виробами, у тому чист знаряддями працГ.
ПерехГд викопного палива (вугГлля) до стану до-мГнуючого енергоресурсу вГдбувався впродовж трива-лого перГоду (близько 150 рокГв). Процеси переходу
3 Потужшсть пращ однге! людини плюс потужшсть пращ однге! в'ючно! тварини.
4 Стввгдношення витрачено! енергГ! та результатав пращ.
виробництва на викопне паливо обумовлювалися до-ступшстю традицшного для того часу енергоресурсу1 (деревини) та наявними технолопями трансформацГ! енергГ!. У подальшому саме цi фактори головним чином впливатимуть на домшування того чи шшого енергоресурсу.
Характеризуючи перюди змши домшуючих енер-горесурсiв, В. СмГл використав термiн «енергетичний перехiд», який за його визначенням представляв собою перехiд вiд одного використовуваного джерела енергн до тшого, що охоплюв часовий промiжок вiд впровадження первинних енергоресурЫв (вуглля, нафта, ядерне паливо, енергiя втру) до отримання ними частки ринку [9]. У результата енергетичного переходу виникае нова енер-
гетична системи, що представляв собою сукуптсть ви-користовуваних джерел енергн. Структура енергетично! системи обумовлюеться обсягами споживання первинних енергоресурсiв (Рис. 1).
До початку XVIII ст. мехашчна енерпя мала бю-лопчну2 або вГтрову3 природу походження. Все змши-лося з появою у 1705 р. першо! парово! машини, роз-робником4 яко! став англшськш коваль Томас Нью-комен. Ушкальтсть (для того часу) цього пристрою полягала в тому, що за його допомогою можна було трансформувати теплову енергiю в мехашчну. Першi паровi машини Ньюкомена (якГ були стацiонарними) використовувались для вГдкачування води Гз глибоких копалень.
Рис. 1. Структура енергетично'1 системи у перюд 1800 — 2008рр.* [10]
* Наведена структура енергетично! системи не включае бюлопчт енергоресурси (що переорюються у фГзичну та мехашчну енерпю).
Впродовж XVIII ст. парова машина зазнавала рГзних модифГкацш. У 1782 р. шотландський Гнженер Джеймс Уатт розробив експериментальний зразок уш-версально! парово! машини подвГйно! дГ!, що стала першим прототипом сучасного двигуна внутрГшнього згоряння. Попри ряд технолопчних удосконалень (у порГвняннГ з машиною Ньюкомена), парова машина Уатта мала низьку ефективнГсть перетворення енергГ! (всього 5% теплово! енергГ! перетворювалось на меха-нГчну), однак при цьому !"! потужнГсть сягала 20 кВт5,
що було достатньо показовим6 для того часу. За наступи сто рошв потужнГсть парових машин тдвищи-лась майже у 50 разГв, Г на початку XX ст. дорГвнювала 1 МВт [10].
Фактор опанування принципу трансформацГ! теплово! енергГ! в мехашчну, виявився переломним для економГчного устрою тогочасного суспГльства, оскГльки спричинив змГну не лише енергетично! системи (за рахунок пГдвищення споживання викопного палива), а й парадигми енергоздобутку в цГлому.
1 ПропозицГею енергоресурсу, що впливае на його вартГсть.
2 Використання енергГ! людських м'язГв та тяглово! сили тварин для приведення в дГю виробничих механГзмГ та для здшснення транспортувань.
3 Використання енергГ! виру для приведення в дГю
виробничих мехатзмГ (млинГв, пилорам) та для забезпе-
чення руху кораблГв.
4 Парова машина була запатентована англшським механГком Томасом СеверГ у 1698 р. Однак, першГ експе-риментальнГ зразки не знайшли практичного застосу-вання.
5 Доречи, одиниця вимГрювання потужностГ енергГ! «Ват» названа на честь Джеймса Уатта.
6 Це у 5 разГв вище за потужнГсть водяного млина, у 3 рази за потужнГсть виряного млина та 25 разГв за потужнГсть кшно! тяги.
Задля розумшня суп поняття «парадигма енергоздобутку» слщ взяти до уваги точку зору американсь-кого философа Томаса Семюеля Куна, що визначае парадигму, як загальноприйнятш досягнення, що впро-довж певного часу дають суспшьству модель постановки та виршення проблеми [11]. Розглядаючи вище-наведене трактування у контекстi енергетики, можна надати авторське визначення поняття: парадигма енергоздобутку — це загальноприйнята модель забезпе-
Бюлопчний
чення енергетичних потреб суспыьства, в рамках якоИ з рацюнальних причин привалюе певний принцип здобутку енерги. Екстраполюкч авторське визначення пара-дигми енергоздобутку на трактування Т. Куна, слщ за-уважити, що потреба в енергетищ являе собою проблему, тодi як принцип здобутку енергп е П виршен-ням. Пiд принципами здобутку енергп маються на увазi мехашзми перетворення первинних енергоресур-сiв в енерпю (рис. 2).
------1 |----------------------------■
I I Тепловий I
Первинш енергоресурси
продукти харчування
1 г
метаб олiзм
3aci6 перетворення
спалювання
Рис. 2. Принципи здобутку мехатчног енерги
Отже, вщ появи перших Homo habilis (людина умша), й до середини XIX ст. у загальнш енергетичнш OTCTeMi суспшьства домiнував бiологiчний принцип здобутку енергп. Тобто, переважна бiльшiсть мехашчно! (або 11 раннього замшника фiзичноI) енергп, що використовувалась для господарських цшей, мала бю-лопчну природу походження. З огляду на це, тогочас-нiй моделi забезпечення енергетичних потреб суспшь-ства, надано авторське визначення — бюлоггчна парадигма енергоздобутку.
З появою парового двигуна суспшьство розпо-чало поступовий рух до ново1 парадигми енергоздобу-тку, в основi яко! знаходився принцип перетворення потенцшно! енергп палива (бiологiчного або викоп-ного) в мехашчну енергiю. Впровадження такого принципу енергоздобутку у виробництво супроводжу-валось ускладненням енергетичного ланцюжка (збшь-шення кiлькостi його елементiв). При цьому, рентабе-льнiсть первинних енергетичних витрат1 зростала. Тобто, питоме виробництво кшцевого продукту на одиницю витрачено'1 енергГ1 (що знаходилась в основi енергетичного ланцюжка) ставало большим н1ж це було за бiологiчного принципу здобутку мехашчно! енергГ1. За таких умов, керуючись ращональними мотивами, суспшьство почало надавати перевагу новому принципу енергоздобутку, що зрештою призвело до змши парадигми.
1 Шд первинними енергетичними витратами маються на уваз1 витрати спрямован1 на забезпечення люд-сько! прац1.
Екстраполюючи енергетичнi змiни ХУШ-Х1Х ст. на теорда Томаса Куна [11], у частит визначення поняття «парадигма», слщ зауважити, що новий принцип являв собою кращш споаб виршення проблеми здобутку мехашчно! енергп. З огляду на що, суспшьством була прийнята нова модель оргашзацп виробничо! си-стеми, де левова частка виробничо! енергi! припадала саме на тепловий принцип енергоздобутку.
Враховуючи те, що базовою основою для ново! парадигми стала енерпя тепла, !й надано авторське ви-значення — теплова парадигма енергоздобутку.
Фундаментальною особливiстю теплово! пара-дигми енергоздобутку стало додавання палива до енергетичного ланцюжка виробничих процеав (рис. 3). З огляду на високу енергетичну щншсть, цей елемент мав найвищу питому вагу у структурi енерго-забезпечення виробничих процеетв.
Важливого значення для теплово! парадигми енергоздобутку набув фактор енергетичних швестицш, що проявлявся у перенаправлены та збереженш енергетичних потоюв в рамках машин та механiзмiв здат-них трансформувати теплову енерпю в мехашчну. Тобто, цшьовим призначенням таких швестицш було виробництво перетворювачiв енергп, першим з я яких став паровий двигун.
В умовах ново! енергетично! системи, енергетичш iнвестицi! ставали каталiзатором зростання рентабель-ностi первинних енергетичних витрат. Так, наприклад, в умовах бiологiчно! парадигми, задля вщкачування
води Гз копалень витрачалось вГд 17 до 5 кВт год. первинно! енергГ! на добу. З впровадженням раннГх парових двигунГв, цей показник було знижено до 1,5 кВт год. I хоча для обох перюдГв було характерним використання енергетичних ГнвестицГй1, саме в умовах нового принципу здобутку мехашчно! енергГ! вони на-були високо! рентабельностГ.
1ншим фактором, що зумовлював равдональшсть прийняття теплового принципу здобутку механГчно!
енергг! стала можливгсть використання палива для цих потреб. Високий енергетичний потенщал палива (деревина, вугГлля, торф тощо) та його легкодоступшсть шдвищували питому ефективнГсть здобутку механГч-но! енергГ!2. Так, наприклад, лГсоруб, що витрачав 0,453 кВт год. (1630 кДж год.) фГзично! енергГ! на ви-рубку дерева отримував, за допомогою раннього парового двигуна (з коефщентом корисно! дГ! 5%), 15 кВт-год. (54000 кДж год.) механГчно! енергГ!.
К
ПервиннГ енер-гетичнГ витрати
СГльське господарство
Продукти харчування
МетаболГзм
ФГзична енер-пя
Приведення механГзмГв в дГю
т_____
Здобуток виробничого ресурсу
:""т------
Виробничий процес
X
Продукт виробництва
Бiологiчна парадигма
т
Видобуток паливного ресурсу
I
Паливо
и
1
Створення засобГв виробництва
I
Енергогенеруюче устаткування
Спалювання ..........
Теплова енерпя
Т.
Приведення механГзмГв в дГю
Мехашчна енергГя
ЕлектроенергГя
и
Здобуток виробни-чого ресурсу
ШГ-------
Виробничий процес
Продукт виробництва
Теплова парадигма
Рис. 3. Енергетичний ланцюжок виробничих процеав в умовах бюлогiчноi та тепловог парадигм
Усвщомивши економГчш вигоди вщ застосування теплового принципу здобутку механГчно! енерг!!, сус-пГльство почало поступово переорГентовувати гос-подарську дГяльнГсть на здобуток палива та виробниц-тво перетворювачГв енергГ!, змГнюючи таким чином структуру енергетичного ланцюжка виробничих про-цесГв. Такий пГдхГд давав змогу отримувати на виходГ енергетичного ланцюжка незрГвнянно вищу кшькГсть енергГ!, що зрештою позначилось на обсягах виробни-
цтва. Так, на раннГх стадГях становлення теплово! па-радигми енергоздобутку (1700-1820 рр.3), середньорГ-чне свГгове зростання виробництва збГльшилось з 0,5 до 1,5% (рис. 4). З чого випливае, що вже на початку XIX ст. людство споживало у 3 рази бГльше продукцГ! нГж це було столитям ранше4. Для порГвняння, за ана-лопчний перГод, що передував першим випробуван-ням парового двигуна, свГтовий обсяг виробництва пщвищився лише у 1,5 раза.
1 В умовах бюлоггчно! парадигми, енергетичнг гн-вестицГ! переважно полягали у вщгодовувант в'ючних тварин.
2 Здобуток механгчно! енергГ! на одиницю витрачено!
фгзично! енергГ! (пюцсько! пращ).
3 Що вщповщае пергоду першо! промислово! рево-люцГ!.
4 Часи початку перших експериментгв з тепловим принципом здобутку механгчно! енергГ!.
0-1000 1000-1500 1500-1700 1700-1820 1820-1913 1913-1650 1950-1990 1990-2012 2012-2030 2030-2050 2050-2070 2070-2100
Рис. 4 Темпи зростання свтового виробництва продукци вiд античностi до 2100 р. (прогноз) [12]
У свгговому масштаб^ тривалий перехщ (близько 200 роив) до теплово! парадигми енергоздобутку зу-мовлювався рядом факторiв, а саме: вiдсутнiстю вщ-повщних iнституцiй, що сприяли б поширенню шно-вацiй в кра!ш (консервативно економiчно iзольованi держави); вiдсутнiстю внутрiшньоекономiчних чинни-юв, що стимулювали б залучення iноземного капiталу та технологш; консервативнiстю суспшьства щодо сприйняття шновацш; релiгiйними чинники. Саме цi фактори стали причиною помiрного1 (0,5-1,9%) зростання свггового виробництва продукщ! у перюд 17001913 рр.
На початку промислово! доби2 (XVIII — Х1Х ст.), «локомотивами» зростання свггового випуску продукций стали кра!ни, яю у найкоротшi термiни здшснили перехiд до ново! моделi енергоздобутку (Ан^я, Фран-цiя, Бельгiя, США). Тобто, прийняли нову парадигму. Серед тогочасних свггових лiдерiв виробництва, слщ видшити Англiю, яка власне першою застосувала теп-ловий принцип здобутку механiчно! енергi! (за допо-могою парового двигуна) задля виробничих щлей.
Економiчнi успiхи англiйсько! промисловостi зу-мовлювалися швидким поширенням низових шновацш3 у виробництв^ бiльшiсть з яких було орieнтовано на тепловий принцип здобутку мехашчно! енерг!!4. Ряд дослщниюв, серед яких слiд видшити лауреата Нобе-лiвсько! премп з економiки Едмунда Фелпса [13], про-фесора Гарвардського унiверситету Дарона Аджемоглу та економiста Джеймса Робiнсона [14], сходяться на думщ, що ключовою передумовою до виникнення та поширення iнновацiй у европейських кра!нах стала ль бералiзацiя та дерегуляцiя господарсько! дiяльностi. Тобто, впровадження ринкових шституив (в сучас-ному розумiннi цього слова) сприяли становленню ка-тталютично! системи господарювання. У цьому сенет, Англiя мала перевагу перед шшими кра!нами, осю-льки пiдвалини для становлення англшського катта-лiзму були закладенш ще у XV ст.
Наприкшщ XV ст. в Англп вiдбулась подiя, що зумовила початок трансформаций iснуючо! на той момент системи господарювання (феодалiзму). В юторп ця подiя отримала назву «Вшна Червоно! та Бшо! Тро-янд». Особливiстю цього военного конфл^у стало знищення вкорiнено! англiйсько! аристократа! (родини Йорюв та !х прибiчникiв), чие мiсце посели вихiдцi з мюько! буржуазп (купцi, лихварi тощо). Таким чином, було сформовано впливовий прошарок суспшьства, що на вщмшу вiд сво!х консервативних попередниюв (що отримували майно у спадок i жили виключно за рахунок чужо! працi) чiтко усвiдомлював механiзми створення та нарощування багатства. Наслiдком про-гресивного економiчного мислення (для того часу) ново! англшсько! аристократа! стало: звшьнення селян вiд феодально! залежноста, надання дозволу на оренду феодальних земель селянами, зниження феодально! ренти. Таю заходи послаблювали юридичш та матерЬ альнi обмеження на провадження селянами шдивщуа-льно! господарсько! дiяльностi, що стимулювало !х до активно! тдприемницько! та фiзично! пращ. Джон АджемоГлу та Джеймс Робшсон [14] охарактеризували цi поди як перехщ держави вiд екстрактивних до ш-клюзивних iнститутiв.
У штерпретащ! Д. АджемоГла та Д. Робшсона, екстрактивнi полiтичнi iнститути покликанi забезпечу-вати владнi права вузько! державно! елгга (та/або монарха), у той час як економiчнi екстрактивш iнститути створюють господарсько-правовi умови для !х збага-чення. На противагу !м постають iнклюзивнi шсти-тути, що забезпечують плюралiзм у полггащ та створюють рiвнi економiчнi можливостi для всiх суб'eктiв господарсько! дiяльностi. З огляду на те, що така ште-рпретацiя чгтко розмежовуе вектори провадження державно! политики, у подальшому в дослщженш викори-стовуватиметься термiн екстрактивних та тклюзивних шститутав.
1 Для технолопчних можливостей т1е! доби.
2 Перехщ вщ ручо! до машинно! пращ (перша про-
мислова револющя).
3 Пщ низовими шновац1ями маються на уваз1 техно-лог1чн1 виноходи тае! доби, що зд1йснювалися др1бними пщприемцями.
4 Виняток становлять прядильн1 машини та методи плавки в металургй (використання коксу).
ПодГбно до АнглГ!, перехГд до шклюзивних шсти-тутГв в кра!нах захГдно! бвропи обумовлювався поси-ленням полГгачного впливу буржуазГ!. Однак особли-вютю европейсько! моделГ стало те, що на вщмшу вГд АнглГ!, де буржуазГя прийшла до влади вшськовим шляхом (внаслГдок вГйни «Червоно! та БГло! Троянд» та «АнглГйсько! громадянсько! вГйни»1), буржуазГя континентально! бвропи поступово посилювала вплив на державну полГгаку2, витГсняючи з не! феодальну аристократГю. З огляду на те, що новопостала евро-пейська буржуазГя переважно складалась з заможних представникГв торгово-фГнансово! знатГ, якГ нажили сво! статки за часГв комерцГйно! революцГ!3, полГгач-ний курс кра!н визначався вГдповГдно до !х ГнтересГв. Тобто, буржуазГя просувала полГтику, що мала сприяти помноженню !! статкГв. ВГдповГдно до цього було прийнято ряд лГберальних ГнститутГв, що мали спри-яти розвитку торговельно-фГнансових вщносин4.
На противагу поширенню шклюзивних шститу-тГв, «стара» европейська аристократГя вГдстоювала полГтику посилення державного впливу на економГку, що знайшла свое вщображення у концепцГ! мерканти-лiзму. Теоретики меркантишзму, серед яких слщ видГ-лити Антуана Монкретьена де ВаттевГля [15] та Томаса Мена [16], виступали за збГльшення експорту, встано-влення високих мит на Гмпорт товарГв, видачу субсидГй нацГональним виробникам, заборону на вивГз золота та срГбла з кра!ни. ЦГ заходи, на !хню думку, мали за-безпечити зростання нацюнального багатства, що на той момент вважалося тотожним зростанню суспГль-ного благоустрою. Однак на практищ така полГтика приводила лише до перерозподГлу доходГв на користь привГлейованих верств населення.
МеркантилГсти епохи раннього катташзму нама-галися вибудувати ефективну модель господарювання мислячи категорГями екстрактивних феодальних ш-ституцГй (як1 в той час все ще залишались домшую-чими), що обумовлювали чГтку вертикаль прийняття економГчних рГшень. Однак лГбералГзацГйнГ процеси того часу порушували цю вертикаль, даючи об'ектам господарсько! дГяльноси все бГльше свобод у прий-няттГ економГчних рГшень. За таких умов, меркантилГ-стична концепцГя не могла розкрити потенцГал еконо-
* Велика хартш вольностей населення.
1 Громадянська вгйна 1640-1651 рр. м1ж прибгчни-ками короля та парламенту. Закгнчилась перемогою останнгх, в наслщок чого було обмежено владу короля на користь парламенту.
2 За винятком Нiцерпанцiв, де буржуазна революц1я
вгдбулась на раннгх етапах становлення капГталГзму (1568-
1648 рр.).
мГчного розвитку, що робило !! неефективною для того часу.
Ключем до розкриття реального потенщалу ново! лГбералГзовано! економГки стало переосмислення ролГ об'екпв господарсько! дГяльностГ. Першим хто чГтко визначив основнГ принципи роботи лГберально! економГки, де вГльний пщприемець займав ключове мГсце у структур! господарських зв'язкГв, став шотландський економют Адам СмГт. У сво!й книзГ «Добробут нацГ!. ДослГдження про природу та причини добробуту нацГ!» [17] вш зазначав, що вГльний пщприемець керуючись жагою до власно! матерГально! наживи виконуе суст-льно корисну функщю. Стимульований бажанням отримання якомога бГльшого прибутку, вГн Гнвестуе кошти у виробництво товарГв (або безпосередньо сам займаеться виробництвом), що апрюрГ можуть його забезпечити5. Однак з часом прибутковГ нГшГ займають шшГ учасники ринку (вГльш пГдприемцГ), що у сво!х дГях керуються тим же самим принципом (матерГаль-ного здобутку). КонкуренцГя змушуе пщприемщв зни-жувати цГни на сво! товари, що робить !х бГльш досту-пними для решти населення. КГлькаразове повторення цього циклу (зниження цши пГдприемцем №1 — зни-ження цши пГдприемцем №2) призводить до уста-лення ринково! рГвноваги, в рамках яко! Гнтереси пщ-приемщв максимальним чином збГгаються з штере-сами споживачГв. Таким чином, жага до матерГально! наживи кожного окремого шдивща грае на користь су-спГльних ГнтересГв. Цей фундаментальний принцип ринково! економГки Адам СмГт назвав «невидимою рукою».
Робота Адама СмГга стала визначальною для еко-номГчно! думки того часу. Вона окреслила систему фундаментальних шклюзивних шституцш, як1 мали стимулювати економГчний зростання. ВГд часГв завер-шення вшни «Червоно! та БГло! Троянд» (1485 р.) до написання «Добробут нацГ!. ДослГдження про природу та причини добробуту нацГ!» (1776 р.) частина з них вже була впроваджена в АнглГ! (табл. 1), однак це було зроблено радше з мГркувань забезпечення особистих вигод буржуазГ! нГж розумшня глибоких причинно-на-слГдкових зв'язкГв катташстично! системи господарю-вання.
Таблиця 1
3 Перюд активГзацГ! свГтово! торпвш, зумовлено! вщ-криттям нових торпвельних шляхГв (вщ кшця XIII ст.).
4 Звшьнеш селяни брали процент! позики задля ор-гатзацГ! власно! господарсько! д1яльноси (оренди феодальних земель, покупку знарядь пращ тощо).
5 Переважно товари, що на початковому етат кори-стуються великим попитом.
1нклюзивт шституцц, що були прийнятi в Англц у XV — Х1Х ст.
Р1к Назва шституцГ! Опис
К1нець XV ст. ЗвГльнення селян Селяни звшьнялись вГд феодально'! залежностп, що давало '!м право на вГльну працю
1624 р. Статут про монополГ! Забезпечував монопольне право на використання власного винаходу
1689 р. Бшль про права Обмежував владу короля, забезпечував виконання «Велико! хартГ! вольностей»*
1705 р. Закон про банкротство Усував кримшальну вiцповiдапьнiсть за невиконання боргових зобов'язань
1844 р. Закон про акцюнерш товариства Окреслював права та обов'язки учасниюв акц1онерного товариства
1855 р. Закон про обмежену вГд-повiдапьнiсть Обмежував вадповадальшсть швертор1в. Тобто, при здшсненш швестицшно! дГяльностГ, швестор ризикова лише сво!ми швестицГями (без можливост1 пред'явлення йому додаткових боргових зобов'язань)
— полтико-правовий документ, що захищав ряд юридичних прав та привше!в вшьного
На тдтвердження гшотези щодо впливу шститу-цiй на економiчнi процеси, свщчить той факт, що в Англп XVШ-XIX ст. прийняття чергово! ринково! ш-ституцп супроводжувалось пiдвищенням динамiки росту валового внутрiшнього продукту (ВВП)1 (рис. 5).
Отже, на основi ретроспективного аналiзу вста-новлено, що прийняття iнклюзивних iнституцiй в Англп XVШ-XIX ст. сприяло появi та поширенню iнновацiй, що стало каталiзатором зростання еконо-мiки кра!ни. Фундаментальною iнновацieю, яка змь нила динам^ зростання виробництва, став винахщ парово! машини подвiйно! дП Джеймса Уатта, про що свiдчить динамша зростання ВВП (рис. 6). Вщ 1660 р.
до винайдення парово! машини у 1783 р., ВВП зрос-тало помiркованими темпами за лшшною залежнiстю (в середньому на 73 млн фунив на рж). З винайденням парово! машини подвшно! дП, англiйське суспшьство отримало ефективний шструмент здобутку механiчно! енерги, що стало каталiзатором для зародження та сприйняття ново! парадигми енергоздобутку. Ефек-тивтсть iнновацiйного принципу здобутку мехашчно! енерги (за допомогою парово! машини подвшно! ди), пiдкрiплена наявними в кра!ш ринковими шститущ-ями, сприяла активнш механiзацi! виробництва. Як наслщок, пiсля 1783 р. ВВП зростало експоненцiа-льно.
180000 160000 140000 120000 100000 80000 60000 40000 20000 0
1600
1650 1700 1750 1800 1850 1900
♦ перюд шсля прийняття Статуту про монополп
■ перiод пiсля прийняття Б1лля про права
А перiод пiсля прийняття Закону про банкротство
X перюд шсля прийняття Закону про акцюнерш товариства
Ж перiод шсля прийняття Закону про обмеженну вщповщальшсть
1950
Рис. 5. ВВП в Англи 1624-1900 рр. (у цшах 2013 р.), млн фунтiв Розроблено за джерелом: [17].
180000 160000 140000 120000 100000 80000 60000 40000 20000 0
1600 1650 1700 1750 1800 1850 1900 1950
динамта ВВП до винаходу паровоТ машини Ватта динамiка ВВП пiсля винаходу паровоТ машини Ватта
Рис. 6 Динамка ВВП в Англи до та тсля винайдення паровоI машини подвшног ди Джеймса Уатта, млн фунтiв
1 За винятком нетривалого перюду мж прийняттям Б1ллю про права та Закону про банкротство.
Висок! темпи мехашзацп англiйськоi промисло-воси у Х1Х ст., вивели крашу на передовi рубежi у ви-робництвi промислових товарiв. Станом на 1840 р. 45% свггового виробництва промислових товарiв припадало саме на Англда. Очевидним, е той факт, що саме прийняття ново! парадигми енергоздобутку стало ключовою передумовою до такого зростання, оскшьки застосування ефективншого принципу здобутку меха-шчно! енерг!!, пiдвищило загальний енергоздобуток суспшьства, що був часткового виражений у промислових товарах1. На тдтвердження ще! тези доречно навести цитату Вацлава Смша «у 1850 р. 18 млн меш-канцiв Англ!! споживали у 1,5 раза бшьше енерг!!, ан!ж 400 млн китайщв» [4]. Однак, слiд зауважити, що не лише усвщомлення ефективностi нового принципу здобутку мехашчно! енерг!! та iнклюзивнi iнституцii уможливили стрiмке зростання виробництва в Англп Х1Х ст. Важливим фактором стала висока концентра-цiя фiнансового капiталу в кра!ш, що був накопиче-ний за чаетв провадження активно! торгiвельноi поль тики у XVI — XVIII ст. За рахунок цього, пщприемщ отримували доступ до широких кредитних можливос-тей, що сприяло активнiй мехашзацп виробничого сектору.
Приклад Англп XVIII-XIX ст. яскраво демонст-руе, що енергетичш технолог!! у поеднання з шклю-зивними шститущями та фiнансовим катталом ство-рюють синергетичний ефект економiчного зростання. Фундаментальне значення для такого процесу мае фактор доступу до високоефективного мехашзму здобутку енерг!!, що за своею природою е концептуально вщмшним в!д попереднього. 1нституц!! та фiнансовий капiтал, у свою чергу, виступають як шструменти по-ширення цього механiзму в суспшьств! З огляду на це, стае очевидним, що саме парадигма енергоздобутку е лею передумовою, що уможливлюе зростання еконо-мжи.
Список використаних джерел
1. Spier F. Big History and the Future of Humanity. Chichester: Wiley-Blackwell, 2010. 290 p.
2. Подолинський С. Людська праця i едшсть сили // Грушевський М. З почишв укра!нського сощ-ялютичного руху: Михайло Драгоманов i женевський сощалютичний гурток. В!день, 1922. С. 186-207.
3. Подолинский С.А. Труд человека и его отношение к распределению энергии. Серия «Мыслители
Отечества». Предисловие И.Я. Выродова, А.А. Ново-точинова, Г. А. Шилина. Предисловие к 1-му изданию П.Г. Кузнецова. Издание 2-е. Москва: Белые Альвы, 2005. 160 с.
4. Smil V. Energy in World History. Boulder: Westview Press, 1994. 300 p.
5. Ерген Д. В поисках энергии: Ресурсные войны, новые технологии и будущее энергетики / пер. с англ. Москва: Альпина Паблишер, 2017. 720 с.
6. Рифкин Д. Третья промышленная революция. Как горизонтальные взаимодействия меняют энергетику, экономику и мир в целом / пер. с англ. Москва: Альпина нон-фикшн, 2014. 410 с.
7. Уайт Л. Избранное: Наука о культуре. Москва: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2004. 960 с.
8. Морю Я. Чому захщ пануе натепер. Ки!в: ТОВ «Видавництво "КЛЮ"», 2014. 784 с.
9. Смил. В. Энергетика. Мифы и реальность. Научный подход к анализу мировой энергетической политики / пер. с англ. Спб: АСТ-Пресс Книга, 2012. 272 с.
10. Smil V. Energy Transition: History, Requirement, Prospects. Santa Barbara: Praeger, 2010. 178 p.
11. Кун Т. Структура научных революций / пер. с англ. Москва: АТС, 2015. 320 с.
12. Шкетп Т. Каттал у ХХ1 столгт / пер. с англ. Натали Палш. Ки!в: Наш Формат, 2016. 696 с.
13. Фелпс Э. Массовое процветание: Как низовые инновации стали источником рабочих мест, новых возможностей и изменений / пер. с англ. Д. Кралечкина. Москва: Изд-во Института Гайдара, 2015. 472 с.
14. АджемоГлу Д., Робшсон Д. Чому нац!! занепа-дають. Ки!в: Наш Формат, 2016. 440 с.
15. Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков: в 5 т. / сопред. Редкол. Г.Г. Фетисов, А.Г. Худокормов. — Т.1: От зари цивилизации до капитализма /отв. Ред. Г.Г. Фетисов. Москва: Мысль, 2004. С. 168-182.
16. Mun T. England's Treasure by Forraign Trade or, the Balance of Our Forraign Trade is the Rule of Our Treasure (1664). Меркантилизм. Ленинград: ОГИЗ; СОЦЭКГИЗ, Ленингр. отд-ние, 1953. С.153-183.
17. Смгт А. Добробут нацш. Дослщження про природу та причини добробуту нацш. Ки!в: Port-Royal, 2001. 596 c.
18. Electronic portal «Our World in Data». URL: https://ourworldindata.org/economic-growth.
1 Маеться на уваз! енерг1я витрачена на виробни-цтво товар!в.
