CC BY
9
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print) В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНШЕРСИТЕТУ
_СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2016, ВИП. 16
embarked upon the path of improvement of the workers' professional level. New workers were trained by means of individual or brigade-type training courses organized directly at production sites or at specialized vocational institutions as well as at other training outlets. Retraining was carried out the same way, though it could be carried out at vocational colleges and affiliated retraining institutions. Mostly widespread forms of upgrading workers' qualifications were production-through-equipment courses, courses for teaching workers other professions, cross-training, target-based retraining courses, schools of advanced methods of work and schools of professional excellence.
The country's government gave socialist movement an important role in improvement of the production rates. Therefore the commercial and the trade union agencies were given the assignment to form most complicated obligations and to involve more and more workers in the competition. In the framework of the strategy of modernizing industry and to manage the movement of inventors and innovators, the All-Union Community of Inventors and Innovators was created. The government's support for those movements' social prestige was carried out by means of financial and moral encouragement of the authors of inventions and innovations as well as that of the participants and the winners of socialist competition.
Considered the acts that determined the conditions for adjustment of the labor mode and the off-work time. A considerable part of the laws that determined the working conditions was adopted in the late 1950s. Thus, criminal responsibility for unauthorized leave and for truancy for no apparent reason was abolished. Workers of the businesses involved in ferrous metallurgy operated by the USSR Ministry of Ferrous Metallurgy were ordered to switch to the 7-hour long working-day. In the 1960s measures were taken to improve the workers' dieting conditions and to restrict labor discipline. The workers had the right to additional vacations for uninterrupted service, the right to work in more than shift, etc.
Keywords: workers, production, ferrous metallurgy, industry, policy, everyday life.
УДК 930 (477.62-2) «1917» (045)
В.М. Романцов
ЕТНОПОЛ1ТИЧН1 ТА ЕТНОКУЛЬТУРН1 ПРОЦЕСИ В МАР1УПОЛ1 НА ПОЧАТКУ ДЕМОКРАТИЧНОÏ РЕВОЛЮЦП 1917 р.
1СТОРИЧН1 УРОКИ ДЛЯ СУЧАСНОСТ1
Анал1зуються питания щодо розвитку етнокультурних та полтичних процес1в у багатонацюнальнт громадг Мар1уполя на початку демократичнойреволюци 1917р. Розглядаються питання в1дродження украгнськог, грецьког, еврейськог, в1рменсько1 стльнот.
Висвтлюються проблеми забезпечення нацюнально-культурних потреб р1зних еттчних стльнот Мар1уполя. Це дозволяе в наш час враховувати досв1д реал1зацИ етнокультурних та полтичних запитгв сустльствареволюцтног доби.
Ключов1 слова: етнокультурт, етнополтичш процеси, сустльне життя, мар1упольська громада, украгнська, грецька, еврейська, в1рменська стльноти, iсторичт уроки.
Нацюнальне питання завжди посщае дуже важливе мюце в розвитку полiетнiчного сустльства. Це особливо вщчуваеться в наш час, коли в твденно-схщнш Укршш за умов росшсько'1 вшськово'1 агресп, постшних пропагандистських атак, а також через не
завжди продуману та послщовну полiтику украшсько'1' влади мiжнацiональнi вщносини витримують випробування.
Забезпечення нацiонально-культурних потреб рiзних етнiчних спiльнот, толерантностi у мiжетнiчних стосунках е важливим завданням кожно! держави. Важливо при цьому враховувати iсторичний досвiд реалiзацii етнокультурних та пол^ичних запитiв суспiльства.
Вивчення питань щодо нацiонального вiдродження етшчних спiльнот у Марiуполi на початку демократично! революцп 1917 р. становить значний науковий штерес, оскiльки це дае можливють проаналiзувати iсторичний досвщ пошуку шляхiв реалiзацii суспiльних запипв нацiональних спiльнот, спроб гармошзацп мiжетнiчних вiдносин у найбiльш значному шдус^альному, полiтичному та культурному центрi Приазовського регюну на пiвденному сходi Укра!ни, яким е Марiуполь. Зазначене питання актуальне також в контекст аналiзу iсторичних урокiв цих процесiв для сучасного украшського суспiльно-полiтичного розвитку.
Дослщжувана тема лише певною мiрою розглядалася в бшьш раннiх працях П. Мазура [6], В. Романцова [24; 25], наукових ствроб^ниюв Марiупольського краезнавчого музею [1]. Найбшьшу увагу науковщ придiляли юторп грецько! спiльноти Приазов'я. Метою статп е висвiтлення питань етнокультурних та пол^ичних процесiв у громадi Марiуполя на початку демократично! революцп 1917 р.
1сторично склалося так, що населення Марiуполя, як i Швшчного Приазов'я загалом, формувалося на полiетнiчнiй основi. Протягом багатьох столт тут простежувалися дуже вщмшш впливи: кiммерiйськi, скiфськi, сарматськi, давньогрецью в Античну добу; кочових тюркомовних народiв та Давньо! Русi в часи Середньовiччя, козацько-украшсью, кримсько-татарськi в ранньомодерний перюд юторп.
Реалiзацiя росшсько'1' iмперськоi полiтики в останнiй чверт XVIII ст. спричинила докорiннi змши в етнiчнiй структурi населення Приазовського краю. 1мперська влада лiквiдувала тут украшське козацтво, яке заважало проводити росшську колонiзацiю Степово'1' Укра'1'ни, i сприяла заселенню ii представниками рiзних етнiчних спiльнот, здiйснюючи таким чином у мiжетнiчних вiдносинах традицiйну пол^ику всiх iмперiй за принципом: «divide et impera» (розподшяй i володарюй). Лiквiдувавши Нову Запорозьку Сiч та ii Кальмiуську паланку в Швшчному Приазов% царська влада поселила тут спочатку переселенщв-християн з Криму (переважно греюв), а потiм i представниюв iнших етнiчних спiльнот. Згiдно «Жалуванш ГрамотЬ> вiд 21 травня 1779 р., наданш царицею Катериною II «християнам грецького закону, якi вийшли з Криму», переселенцi-греки пiсля тривало'1', виснажливо'1', сповнено'1' поневiрянь та людських втрат подорожi отримали для подальшого проживання землi колишньо'1' Кальмiуськоi паланки Вшська Запорозького, а також численш пiльги [22, с. 824, 825].
Зпдно законодавчому акту вiд 30 березня 1859 р. в Марiуполi було дозволено створити «окрему вщ грецько'1' громаду», з можливiстю «зараховуватися до ща ново! громади як роаянам, так i шоземцям» [23, с. 246, 247]. З того часу в мст значно змшився нащональний склад населення. Поряд з греками протягом друго'1' половини XIX - на початку XX ст. там поселилися украшщ, роаяни, евре'1', вiрмени та представники iнших етшчних спшьнот. Але при цьому в суспшьно-пол^ичному життi Марiуполя надалi збер^алося домiнуюче становище грекiв. Наприкiнцi XIX - на початку XX ст. вони становили абсолютну бшьшють гласних Марiупольськоi мюько! думи [3, с. 520, 521]. Мюькими головами Марiуполя були лише представники ще'1 спшьноти: О. Xараджаев, А. Аттаринов, О. Трандафшов, С. Горбачов, I. Попов [3, с. 519].
28 ачня 1911 р. Катеринославське губернське у справах про товариства присутсгае зарееструвало Статут товариства марiупольських греюв-нащадюв вихщщв з Криму [3, с. 316 - 326]. Йому було дозволено сощальну, благодшну дiяльнiсть,
поширення господарських знань, сприяння освт дiтей членiв товариства. На початку ХХ ст. в мют поряд з ним легально дiяло також Грецьке благодшне товариство [1, 132]. Головою першого був Ф. Тащ^ друге очолював штабс-капiтан М. Караманов. Активними дiячами товариства греюв-нащадюв переселенцiв з Криму були К. Шчахч^ В. Аттаринов, М. Кур^ [3, с. 426].
На початку ХХ ст. чисельно значну нащональну спшьноту Марiуполя становили укра'нщ. В роки Першо' св^ово!' вiйни чисельтсть укра'нщв зросла за рахунок переселенщв та певно' частини вiйськовослужбовцiв 24-го запасного тхотного полку, який дислокувався у марiупольському передмiстi. Але украшщ завжди розглядалися iмперською владою та бшьшютю росiйського суспiльства як невщ'емна складова «русского народа», як «малороси», якi не можуть претендувати на самобутнш нацiонально-культурний, а, тим бшьше, нацiонально-полiтичний статус. Це обумовило утиски украшщв з боку царсько' влади в мовному та поличному питаннях. У 1916 р. катеринославський губернатор заборонив товариство «Просв^а» [6, 17]. Воно дiяло з 1905 р. вщповщно до статуту, затвердженого катеринославським губернатором
0. Нейдгартом [5, с. 17].
В зазначений перюд певну частку населення Марiуполя становили евре'. Вони мали в мют молитовн будинки (синагоги) [1, с. 130], тут дiяло кшька початкових навчальних закладiв для еврейських хлопчикiв та дiвчаток [1, с. 127]. Сощальна верхiвка еврейсько' спiльноти мала значн статки, але, попри це, вона була дискримшована iмперською владою у поличному життi. За законом 1892 р. евре'1' були позбавлеш права голосу i не мали можливосп бути представленими в Марiупольськiй мюькш думi [4, с. 42]. Вщображенням поширених антисемiтських настро'в були еврейсью погроми, спровокованi в Марiуполi чорносотенцями 20 - 21 жовтня 1905 р. Внаслщок цих насиль загинуло 20 оаб, було розгромлено % торпвельних закладiв, загальнi збитки склали близько 2 млн. рублiв [2, с. 90].
Загострення нащональних суперечностей було одним з вагомих чинниюв Росшсько! демократично'' революцп 1917 р., яка призвела до падшня самодержавства. Ц революцiйнi поди мали великий вплив на полiетнiчну марiупольську громаду. Демократизащя суспiльного життя, яка розгорнулася в крш'ш пiсля повалення росшського самодержавства, створила сприятливi умови для нащонального вiдродження етнiчних спiльнот у Марiуполi. 21 березня 1917 р. Тимчасовий уряд прийняв постанову про вщмшу вiросповiдальних та нацiональних обмежень, як були «встановленi дiючими узаконеннями» [13]. Зазначена постанова започаткувала створення законодавчо' бази для реалiзацii прагнення етшчних спiльнот Приазов'я до 'х нацiонального самовизначення.
Представники етнiчних стльнот Марiуполя активно долучилися до процесу демократичних перетворень. До Марiупольського громадського виконавчого ком^ету, створеного на хвилi демократизаций було обрано вiдомих представниюв грецько' громади, якi становили впливову групу у складi ново'' шституци: В. Бахалова В. Гiацинтова, I. Шчахч^ К. Пiчахчi, Г. Псалт^ П. Асланов, I. Куркчi, Н. Куркч^ Н. Дульгерова, укра'нця I. Коваленка, еврея Д. Розенталя [8]. Заступником голови Марiупольського громадського виконавчого ком^ету був обраний вщомий адвокат
1. Пiчахчi [8]. В ходi революцп у складi 24-го запасного тхотного полку видшилися нацiональнi вiйськовi формування, зокрема 5-а та 6-а украшсью роти, окремi грецькi сотш пiд керiвництвом Балжi [1, с. 133].
В цей час демократична громадсьюсть Марiуполя неодноразово проводила акцп за участю представникiв рiзних етшчних стльнот. У масовш демонстрацп на тдтримку революцп та суспiльних реформ, яка вщбулася в мiстi 10 березня 1917 р., ii учасники несли транспаранти не лише росшською, але також укра'нською та еврейською мовами [7]. За свiдченням марiупольського краезнавця П. Мазура, подiбна масова
демонстрацiя вiдбулася в мсп також 1 травня. Серед учасниюв ще! ходи була група украшщв з прапором «Вшьна Укра!'на» та групи сюшспв, «бундiвщв» [6, с. 12,13].
В цей час активiзувалася дiяльнiсть грецько! спiльноти. Марiупольськi греки на початку революцп орieнтувалися на загальноросшсью демократичнi шституцп. Вони розширили сво! попереднi можливостi реалiзащi пол^ичних прагнень, демонструючи прихильнiсть до демократичних принципiв. Представники грецько! спiльноти взяли активну участь у створенш Марiупольського повiтового громадського виконавчого комiтету. Серед учасниюв повiтових делегатських зборiв, яю представляли мiський виконавчий комiтет, були авторитеты дiячi грецько'1' громади В. Бахалов, В. Пацинтов, I. Шчахч^ К. Пiчахчi, Г. Псалтi. Жшки-гречанки були активними учасницями створення союзу жшок Марiуполя. Його iнiцiаторкою була А. Псалт [11].
12 березня на загальному зiбраннi товариства греюв-нащадюв переселенцiв з Криму делегатами Марiупольського громадського виконавчого комiтету були обраш П. Асланов, I. Куркчi, Н. Куркч^ Н. Дульгеров [8]. Грецью купцi були представленi в торпвельнш комюп Марiупольського громадського виконкому. 28 березня вщбулося перше засiдання оновлено! думи. В нiй активно працювали Г. Псалтi, I. Пiчахчi, В. Пацинтов [14]. Саме вони були основними учасниками обговорення питання про дiяльнiсть новоствореного продовольчого ком^ету.
Зазначеш факти засвщчили, що чiльнi представники грецько! громади Марiуполя навеснi 1917 р. були активними учасниками демократичних перетворень. Грецью тдприемщ, юристи, громадсько-пол^ичш дiячi того часу всiляко спряли формуванню у Марiупольському повiтi нових демократичних iнституцiй на засадах Росшсько! революцп.
Протягом березня - травня 1917 р. у Марiуполi активiзувався укра'нський рух, що був складовою нащонально! революцп, яку започаткувало створення Центрально!' Ради в Киевг Найбшьш вiдомими дiячами укра!'нського руху в Марiуполi того часу були викладач eпархiального училища С. Липкiвський та член пов^ового земського зiбрання, член мюького громадського виконавчого комiтету I. Коваленко [6, с. 17]. 15 березня в газет «Мариупольская жизнь» з'явилася шформащя про те, що в Харковi <^брання украшщв висловилося за скликання установчих зборiв, встановлення демократично! республши, автоном^ Укра'ни, введення в народних школах та судах укра'нсько! мови та видання радою роб^ничих депутатiв газети укра'нською мовою» [9].
Одразу пiсля цього в Марiуполi украшщ, а також «особи, як спiвчувають укра'нському руховi» були запрошеш 19 березня в примщення пмназп Лобачевського, щоб «з'ясувати свое ставлення до подш, якi вщбуваються» [12]. На 25 березня було призначено загальш збори укра'нського товариства, яке дiяло на заводах Икополь i Провiданс. Передбачалося розглянути питання про прийом нових члешв товариства та поточш питання [10]. Осередки Укра'нського товариства дiяли в земському швалщному домi та в Олександрiвськiй чоловiчiй пмназп. Там щодня проводився запис до Товариства [6, с. 9]. 21 березня в примщенш жшочо! пмназп Н. Дарiй вщбувся вечiр, присвячений творчостi I. Котляревського та Т. Шевченка [2, с. 116].
18 травня в газет «Мариупольское слово» було надруковане звернення «До укра'нського громадянства», в якому повщомлялося про те, що в Киевi 6 - 8 кв^ня вщбувся загальноукра'нський конгрес, скликаний Укра'нською Центральною Радою. На конгресi об'едналися украшсью партп «на пiдставi вимагань автономп Укра'ни». За постановою цього конгресу була створена Катеринославська Укра'нська Губернська Рада, «яка повинна об'еднувати вс украшсью оргашзацп та гуртки нашо! губернп, ... керувати !хньою дiяльнiстю згщно з тими вк^вками, якi !й дае Центральна Рада». На 21 - 22 травня було призначено укра'нський губернський з'!зд [6, с. 15, 16]. На цьому з'iздi Марiупольське укра'нське товариство представляв викладач епархiального училища
Сергiй Онуфрiйович Липкiвський [6, с. 17].
27 травня в примщенш пмназп В. Острославсько'1 було заплановане загальне 3Ï6paHra украшського товариства «Просв^а» в Марiуполi, на якому передбачалося заслухати доповiдi голови товариства С. Липювського, а також солдата-фронтовика про оргашзащю украшського вiйська; доповвд щодо дiяльностi театрально'1 комсп та про бiженщв-украïнщв [6, с. 17]. З 5 червня для члешв «Просв^и» було вiдкрито двотижневi курси украшсь^' мови та короткоï юторп Украши [21].
Громадськi кола Марiуполя в зазначений час сприймали дiяльнiсть Укра'1'нсько'1' Центрально'1' ради як складову росшського суспiльного руху. 30 травня «Мариупольское слово» в рубрищ «Русская жизнь» опублшувало Декларацiю Укра'1'нсько'1' Центрально'1' Ради до Тимчасового Уряду та Виконкому Ради роб^ничих та солдатських депутатсв з редакцшними коментарями [20].
Вказаш подп виразно засвiдчили, що серед украшщв, якi мешкали в Марiуполi, навеснi 1917 р. поширювалися щй нацiонально-культурного та державного вщродження. Украшське товариство в цей час уже не обмежувалося культурно-просв^ницькою дiяльнiстю, але також включилося до громадсько-пол^ичного руху на полi Украшсько! революцп. Цьому сприяли процеси демократизацп суспiльного життя, якi вiдбувалися в цей час у мють
Протягом березня - травня 1917 р. тд сютстськими гаслами активiзувалася дiяльнiсть еврейсько! спiльноти Марiуполя. Органiзаторами сюшстського руху в Марiуполi були члени так званого Палестинського одеського ком^ету. 29 березня в примщенш молитовного будинку на Георгпвськш вулицi вони провели зiбрання всiх марiупольських сюшспв [14]. 12 квiтня в примщенш синагоги було скликано засiдання мюького сiонiстського комiтету [6, с. 9, 11]. 16 кв^ня в примщенш Марiупольськоï жiночоï пмназп Н. Дарш було проведено мiтинг оргашзацп еврейсь^ сощал-демократичноï робiтничоï партп «Поалей щон» [6, с. 9].
З 2 до 25 травня в примщенш пмназп В. Остро^ав^^ здшснювався набiр учнiв до молодшого, середнього, старшого тдготовчого класiв, а також до I, II, та III клайв приватноï еврейсь^ чоловiчоï пмназп. До молодшого тдготовчого класу приймали вйх неграмотних дiтей 6 - 8 роюв. Gврейськi предмети передбачалося викладати за розширеною програмою [16, 18]. Одночасно в Марiуполi була вщкрита еврейська бiблiотека. Для неï здавали книги, надавали грошовi пожертви [15]. Наприкшщ травня марiупольська органiзацiя «Цейре-щон» вiдкрила курси еврейсь^ мови [19]. В примщенш школи-осередку для еврейських д^ей^женщв вiдбувся районний зЧзд учшешв еврейських середнiх та народних шкш для обговорення питань шкiльного будiвництва та для виборiв делегатiв на всеросшський еврейський учительський зЧзд, який скликався в Петроградi 11 - 13 червня [19].
8 травня в прикрашеному бшо-голубими прапорами примщенш театру братiв Яковенко вiдбувся перший в Марiуполi вiльний сiонiстський м^инг на тему «Чого хочуть сюшсти». Всi присутнi отримали програму цього руху та карточки, в яких було зазначено: «Сюшзм прагне створити право на захищене пристанище для евреïв у Палестиш» [18].
Аналiз питань розвитку еврейського руху в Марiуполi свiдчить про те, що вш був розколотий. Частина еврейських оргашзацш була зорiентована на необхщшсть вирiшення своïх етнокультурних та полтичних проблем за мiсцем проживання, а шша, бiльш радикальна - прагнула до вшзду на палестинську землю.
Меншою мiрою в Марiуполi розвивався вiрменський нацiональний рух. 11 березня вщбулися загальнi збори Марiупольського вiрменського комiтету, на якi з'явилися майже вс вiрмени, що проживали в мють Вони одноголосно обрали до Марiупольського громадського виконавчого комiтету шженера С. Gгiазарова та робiтника Г. Вартаньяна.
Також, на пропозицiю голови 36opiB В. Вартаньяна, почали збирати добровшьш пожертви для 6орцiв за свободу. Виршуючи органiзацiйне питання, учасники зборiв вiрменського комiтету замiсть Л. Дячкова головою комiтету обрали Х. Адабашева. Також на пропозицiю голови зборiв В. Вартаньяна почали збирати добровшьш пожертви для борщв за свободу [9].
Проведене дослщження свщчить про те, що на початку революцп 1917 р. за умов активно!' демократизацп суспiльно-полiтичного життя у полiетнiчнiй громадi Марiуполя вiд6увалося нащональне вiдродження укрш'нсько'', еврейсько'!, вiрменськоi' спшьнот, активiзувалася дiяльнiсть грецько'' спiльноти. Процес вщродження для кожно'' з зазначених нащональних спiльнот Марiуполя мав сво'' осо6ливостi. Греки здiйснювали полiтичну дiяльнiсть, використовуючи свiй значний вже юнуючий суспiльний вплив, громадсько-полiтичну активнiсть сво'х впливових дiячiв. Укра'нщ вiдродили свое нащональне товариство, яке активно включилося до громадсько-пол^ичного життя. Свре' та вiрмени формували сво'' нацiональнi товариства, спираючись на активнiсть та шщативу сво'х лiдерiв та спiльнот. З часом в Приазов''' поширилися процеси Укра'нсько'' революцп, в ходi яко'' нацiональнi спiльноти отримали пiдтримку з боку Центрально'' Ради. Ц процеси закладали основу подальшого полiкультурного розвитку Марiуполя i свiдчили про те, що етшчш спiльноти повноцiнно можуть розвиватися лише в демократичному суспшьствг
Це важливий iсторичний урок для нашого часу. Вiдмова певних пол^ичних кiл сучасно'' Донеччини, орiентованих на шдтримку росшсько'' влади, вiд демократичних принцишв вирiшення нацiонального, мовного питань, спекуляцп щодо них, iлюзiя того, що 'х можна вирiшити силовими засобами, насправдi лише веде справу в глухий кут.
Науковий та суспшьний iнтерес спонукае до того, щоб надалi проаналiзувати окремо мюце укра'нського, грецького, еврейського нацiональних рухiв у громадсько-полiтичному та культурному розвитку Марiуполя, всього Марiупольського пов^у.
Список використано1 л1тератури
1. Божко Р. П. Мариуполь и его окрестности: вигляд из ХХ1 века / Р П.Божко, Т. Ю.Були, Н. Н. Гашененко и др. - Мариуполь : Рената, 2006. - 355 с.; Bozhko R. P. Mariupol i ego okrestnosti: viglyad iz KhKhl veka / R. P.Bozhko, T. Yu.Buli, N.N. Gashenenko i dr. - Mariupol : Renata, 2006. - 355 s.
2. Весь Мариуполь. Иллюстрированная историческая хроника : фотоальбом. -Мариуполь : СПД Маликов, 2008. - 320 с., илл.; Ves Mariupol. Illyustrirovannaya istoricheskaya khronika : fotoalbom. - Mariupol : SPD Malikov, 2008. - 320 s., ill.
3. Калоеров С. А. В послереформенной царской России (1861-1918) / С. А. Калоеров. - Харьков : Изд-во НТМТ, 2016. - 717 с.; Kaloerov S. A. V poslereformennoy tsarskoy Rossii (1861-1918) / S. A. Kaloerov. - Kharkov : Izd-vo NTMT, 2016. - 717 s.
4. Коробка В. М. Мюький виборчий процес у Катеринославськш губернп за Городовим положенням 1892 р. / В. М. Коробка // Вюник Марiупольського державного ушверситету. Серiя : 1стс^я. Пол^олопя. - 2015. - Вип. 12. - С. 39-49; Korobka V. M. Mis'ky'j vy'borchy'j proces u Katery'noslavs'kij guberniyi za Gorodovy'm polozhennyam 1892 r. / V. M. Korobka // Visny'k Mariupol's'kogo derzhavnogo universy'tetu. Seriya : Istoriya. Politologiya. - 2015. - Vy'p. 12. - S. 39-49.
5. Лучка Л. Дiяльнiсть бiблiотечноi' комюп Катеринославсько'' «Просв^и» на початку ХХ ст. / Л. Лучка // Вюник Львiвського ушверситету. Серiя : Книгознавство, бiблiотекознавство та шформацшш технологи. - 2009. - Вип. 4. - С. 86 - 92; Luchka L. Diyal'nist' bibliotechnoyi komisiyi Katery'noslavs'koyi «Prosvity'» na pochatku XX st. / L. Luchka // Visny'k L'vivs'kogo universy'tetu. Seriya : Kny'goznavstvo, bibliotekoznavstvo ta informacijni texnologiyi. - 2009. - Vy'p. 4. - S. 86 - 92.
6. Мазур П. И. 1917 год. Мариуполь: От февраля до октября. Историческая хроника / П. И. Мазур. - Мариуполь : Азовье, 2007. - 40 с.; Mazur P. I. 1917 god. Mariupol: Ot fevralya do oktyabrya. Istoricheskaya khronika / P. I. Mazur. - Mariupol : Azove, 2007. - 40 s.
7. Мариупольская 12 marta. жизнь. - 1917. - 12 марта; Mariupol skaya zhizn. - 1917.
8. Мариупольская 14 marta. жизнь. - 1917. - 14 марта; Mariupol skaya zhizn. - 1917.
9. Мариупольская 15 marta. жизнь. - 1917. - 15 марта; Mariupol skaya zhizn. - 1917.
10. Мариупольская 16 marta. жизнь. - 1917. - 16 марта; Mariupol skaya zhizn. - 1917
11. Мариупольская 17 marta. жизнь. - 1917. - 17 марта; Mariupol skaya zhizn. - 1917
12. Мариупольская 18 marta. жизнь. - 1917. - 18 марта; Mariupolskaya zhizn. - 1917
13. Мариупольская 23 marta. жизнь. - 1917. - 23 марта; Mariupolskaya zhizn. - 1917
14. Мариупольская жизнь. - 1917. - 30 марта; Mariupolskaya zhizn. - 1917
30 marta.
15. Мариупольское слово. - 1917. - 3 мая; Mariupolskoe slovo. - 1917. - 3 maya.
16. Мариупольское слово. - 1917. - 4 мая; Mariupolskoe slovo. - 1917. - 4 maya.
17. Мариупольское слово. - 1917. - 11 мая; Mariupolskoe slovo. - 1917. - 11 maya.
18. Мариупольское слово. - 1917. - 13 мая; Mariupolskoe slovo. - 1917. - 13 maya.
19. Мариупольское слово. - 1917. - 25 мая; Mariupolskoe slovo. - 1917. - 25 maya.
20. Мариупольское слово. - 1917. - 30 мая; Mariupolskoe slovo. - 1917. - 30 maya.
21. Мариупольское слово. - 1917. - 31 мая; Mariupolskoe slovo. - 1917. - 31 maya.
22. Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ). - 1-е изд. — Санкт-Петербург, 1830. - Т. ХХ. - С .1775 - 1779; Polnoe sobranie zakonov Rossiyskoy imperii (PSZ). - 1-e izd. — Sankt-Peterburg, 1830. - T. KhKh. - S .1775 - 1779.
23. Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ). - 2-е изд. - Санкт-Петербург, 1861. - Т. XXXIV. Отделение I. - 839 с.; Polnoe sobranie zakonov Rossiyskoy imperii (PSZ). - 2-e izd. - Sankt-Peterburg, 1861. - T. KhKhKhIV. Otdelenie I. - 839 s.
24. Романцов В. М. Грецька громада Марiупольського повггу в полчищ украшських урядiв 1917 - 1918 рр.: iсторико-правовi проблеми / В. М. Романцов // Науковий вюник Ужгородського нащонального ушверситету. Серiя : Право. - 2012. -Вип. 20 (1. 1). - С. 81 - 85; Romanczov V. M. Grecz'ka gromada Mariupol's'kogo povitu v polity'ci ukrayins'ky'x uryadiv 1917 - 1918 rr.: istory'ko-pravovi problemy' / V. M. Romanczov // Naukovy'j visny'k Uzhgorods'kogo nacional'nogo universy'tetu. Seriya : Pravo. - 2012. - Vy'p. 20 (1. 1). - S. 81 - 85.
25. Романцов В. М. Демократичш перетворення в Марiуполi на початку революцп 1917 р. / В. М. Романцов // Вюник Марiупольського державного ушверситету. Серiя : 1стс^я. Пол^олопя. - 2015. - Вип. 12. - С. 88 - 95; Romanczov V. M. Demokraty' chni peretvorennya v Mariupoli na pochatku revolyuciyi 1917 r. / V. M. Romanczov // Visny'k Mariupol's'kogo derzhavnogo universy'tetu. Seriya : Istoriya. Politologiya. - 2015. - Vy'p. 12. - S. 88 - 95.
Стаття надшшла до редакцп 08.10.2016 р.
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print)
BICHHK MAPLYnOHLCLKOrO ^EP^ABHOrO YHIBEPCHTETY
CEPL3: LCTOPL3. nOniTOHOn^, 2016, BHn. 16_
V. Romantsov
ETHNOPOLITICAL AND ETHNOCULTURAL PROCESSES IN MARIUPOL AT THE BEGINNING OF THE DEMOCRATIC REVOLUTION OF 1917.
HISTORICAL LESSONS FOR THE PRESENT
The issue of national identification is of high significance in the development of a multi-ethnical society. It becomes apparent especially clearly nowadays when in the Southern-Eastern part of Ukraine under the conditions of the military aggression unleashed by Russia, constant propaganda attacks and sometimes unreasoned policy of Ukrainian authorities the international relations are under the test.
Satisfaction of the national and cultural needs of the different ethnic societies and tolerance in inter ethnic relations are significant tasks of every state. At the same time it's important to take into account historical experience of meeting ethnocultural and political demands of the society.
The article analyses the issues concerning ethnocultural and political processes development in the multinational society of Mariupol at the beginning of the Democratic Revolution of 1917. It examines the matters of the Ukrainian, Greek, Jewish and Armenian communities' revival. It elucidates the problems of meeting the national and cultural requirements of different ethnic communities of Mariupol. It enables to specify the historical lessons and to consider the experience of meeting ethnocultural and political demands of the revolutionary period society at present.
The research done attests that at the beginning of the Revolution of 1917 under the conditions of active democratization of social and political life of multi-ethnical society of Mariupol there was taking place the national revival of the Ukrainian, Jewish and Armenian communities. The Greek community's activity became more intense. The revival process of each of the mentioned Mariupol communities had its peculiarities. The Greeks carried out their political activity using their existing significant impact and social and political activity of their influential figures. The Ukrainians renewed their national community which actively entered into social and political life. The Jewish and the Armenians formed their national partnerships basing on activity and initiative of their leaders and communities. In the course of time in the Azov Sea region there extended the Ukrainian Revolution processes under which the national communities gained support of the Central Rada. Those processes laid the foundations for the further multicultural development of Mariupol and attested that ethnic communities could fully develop only in a democratic society.
It's an important historical lesson for the present. The refusal of the certain political circles of the modern Donetsk region oriented to the Russian authorities backing to observe democratic principles in solving the national and language issues, their speculations concerning the matters mentioned above, the illusion that they can be solved with the method of force actually are bringing the things into a dead end.
Key words: ethnocultural, ethnopolitical processes, social life, Mariupol community, Ukrainian, Greek, Jewish, Armenian communities, historical lessons.
