CC BY
209Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 26 (65). № 1 - С. 547-552
УДК 811.161.2' 28
Етнокультурн джерела номшацп фiтонiмiв в укра'Гнськш MOBi Черемська О.С.1, Масло О.В.2
Харквський нацюнальний економ'чний yHieepcumem, 2Харквська гуман'1тарно-педагог'1чна академiя, м. Харкв, Украна
У cmammi до^джено етнокультурну специфту номшацп фтотм1в в украгнськт Moei з урахуванням зiставного аспекту. Лiнгвокультурологiчний аналiз фiтонiмiв здтснено на матерiалi украгнськог, ростськог та бторуськог мов. Роз-глянуто конотативШ компоненти еттчно маркованих фШотмних одиниць в на-роднопоетичному текстi, визначено етнокультурш джерела конотацИ' у проекцИ' на внутрiшню форму окремих фiтонiмiв, назви яких рiзняться у схiднослов'янських мовах. Виявлено вiдмiнностi номiнацill, зумовлет етнокультурними чинниками, осо-бливостями свтосприйняття рiзних етноав.
Ключовi слова: фтотми, конотативний компонент, етнокультурний чинник, культурологiчний аналiз.
Постановка проблеми. Сучасний перюд розвитку лшгвютики вщзначаеться активiзащею когштивного аспекту наукових пошуюв на рiзних piB^x мовно! систе-ми. Особливого значення набувае номшативна система мови - репрезентант етшчно! своерщносп мовного членування св^у.
Давшм, системно розгалуженим та шформацшно насиченим шаром лексики украшсько! мови е фтошми - назви рослин, як складають вагому частину мовно! скарбнищ з огляду на !х значну кшьюсть (близько 10 тисяч слiв) i е цiкавим компонентом нащонально-мовно! картини свiту.
Увагу вiтчизняниx мовознавщв привертае зiставний аналiз з урахуванням синхрошчного пiдxоду, який дае змогу виявити лiнгвальнi чинники семантичних вщмшностей. I.E. Подолян, використавши контрастивний етнопсихолопчний аналiз, розглядае нацiональну специфiку семантики фiтонiмiв в укра!нськш, англiйськiй, шмецькш мовах [8]. Мотивацiйну основу назв рослин у первинному i вторинному семюзиа на матеpiалi укра!нсько!, росшсько!, шмецько!, французько! мов виявляе А.М. Сердюк [9]. Актуальностi набувають зютавш дослiдження укра!нсько! та росшсько! мов, "у яких сшльш коpенi походження та функцiонування i якi вiдчувають постiйне взаемопроникнення i взаемозбагачення, але iстоpiя яких позначена багатьма контраст-ними явищами, а звiдси вони мають сво! власнi, вiдмiннi риси" [1, с. 20]. На
думку Л.В. Дробахи, "зiставний аналiз надае можливiсть глибшого розкриття особливо-стей вщображення свiту в piднiй мовi та нацiональнiй культуpi поряд з шшими мовни-ми картинами свггу" [3, с. 168]. Саме через зютавлення пpинципiв i способiв номшацп основних моделей мотивацп фiтонiмiв у piзниx мовах, конотативних компонентiв, яких вони набувають в уснш народнш твоpчостi, певних етногpафiчниx нашарувань можна виявити специфiчнi ознаки номiнацiйниx процешв пе! чи шшо! мови.
Мета статтi - розглянути конотативнi компоненти етшчно маркованих фтошмних одиниць в народнопоетичному текстi, визначити етнокультуpнi джерела
конотацп у проекцп на внутршню форму окремих фiтонiмiв, назви яких pi3HHTbCH у схщнослов'янських мовах.
Заеданиям роботи е виявлення вiдмiнностей номшацш, зумовленi етнокультурни-ми чинниками, особливостями свiтосприйняття рiзних етносiв.
Семантика фiтонiмiв мае рiзнi першоджерела в рiзних мовах. Як зауважуе А.М. Шамота, в основу семантики назв рослин може бути покладено позалшгвютичний принцип - вщ реалп до назви, та лшгвютичний - вiд назви до реалп. У семантич-ному полi назв рослин сконцентровано всебiчну сутнiсть реалп: li використання, морфологiю, мiсце зростання, походження [16]. Зважаючи на це, Л.А. Москаленко об'еднуе назви рослин у три групи: за зовшшньою ознакою, за внутрiшньою та функцюнальною властивiстю [7, с. 32].
Цшавим, на наш погляд, е зютавний аналiз фiтонiмiв трьох схщнослов'янських мов - украшсько1, росшсько1, бшорусько1, що сприятиме виявленню вiдмiнного у сферi лексично! конотацп як основи процешв лексико-семантично! деривацп, а також лшгвокультуролопчний аналiз, що дасть змогу встановити нацюнальш закономiрностi виникнення й особливосп функцiонування фiтонiмiв в украшськш, росiйськiй та бiлоруськiй мовах.
На думку В. Кононенка, „Днтерпретащя культурно-етшчних словесних одиниць передбачае визначення способу називання, мотивацп само1 назви. Адже сприй-няття слова через усвщомлення його «внутршньо1 форми», тобто ознак, покладе-них в основу номшацп, - прямо чи опосередковано визначае належшсть мовцiв до нацюнально1 спшьноти" [5, с. 48]. Виявленню нацюнально1 специфiки може сприяти з'ясування етимологп, вибiр мотивацшно1 ознаки, яка нерщко визначаеться впливом нацiонально зумовлених чинниюв, указуе на принципи називання, спошб мислення, а також усвiдомлення внутршньо1 форми слова, з визначенням яко! пов'язують по-няття образностi та мотивованост слова. У мовознавчих стущях внутрiшню форму потрактовано як „образ", який е своерщною точкою опори при створенш слова, „ланка", „ознака" (мотивацiйнi та мисленнево-вiдображальнi (концептуальш) величини), а рiзноманiтнiсть потрактувань дослщжувано1 мовно1 категорп зумовлена синкретичною природою внутршньо1 форми.
Цiкавими з цього погляду е номшацп, мотивацшною основою яких е зв'язок iз небесним свггилом - Сонцем. За давньою мiфологiею схщнослов'янських племен слов'яни були сонцепоклонниками i називали себе «синами сонця», отож недарма рослинами сонця за зовшшшми ознаками вважали кульбабу, соняшник, рум'янок (рос. одуванчик, подсолнух, ромашка, бш. дзьмухавец, сланечмк, рамонак). Кв^ка кульбаба схильна до загинання, округлост^ укр. слово кульбастий - „горбатий, за-гнутий", походить вщ кулити, що означае зггнути [4, с. 136]. З соняшником завжди пов'язували образ села, тому краса, врожай, спокШ, сонце, добро е конотативними компонентами символiчного значення. Мотивацшною основою фггошма рум'янок, як i бшоруськогорамонак, ерум'яний, адже серединка кв^ки руда, росшська назва ромашка латинського походження.
Листя рослини латаття (рос. белая лилия запозичене з латинсько1, можливо, через шмецьку, бш. гарлачыка) широке, нiби латками покривае поверхню води, саме за подiбнiсть до латок ця рослина й дютала таку назву. Назва глечики (бш. гарлачыю, рос. кувшинки) мотивована формою квггки. Але в Укра1ш жовтi глечики ще називали русальною квгткою, пов'язуючи ll з русалкою, вiрили, що це ll улюблена кв^ка: у лiтнi мiсячнi ночi русалки збираються саме там, де жовтих глечикiв бiльше.
Особливу увагу в украшському фольклорi надано фтошму жито (бiл. жыта, рос. рожь) - конототивними компонентами якого е плодючгсть, молодость, кохання, сила, добробут, життя, здоров'я. У Словнику украшсько1 мови значна кшьюсть ^в з „житяними" коренями: поживно (вигiдно), пожиточний (корисний), живець
Етнокультурн джерела номшацп фiтонiмiв в украшськш мовi
(життева сила), живитися (годуватися), живкий (енергiйний), жuвотвiр (природа жива), поживання (життя), заживок (зародок), заживний (мiцний), жила (крово-носна судина). Слово „жито" походить вiд „жити", адже здавна хлiб ототожню-вали iз самим життям. «У цьому словi зосереджуеться багато смислу i змiсту; ним виражаеться головне благо народу, так що благо можна поставити синошмом жито» [11, с. 19]. Митрополит 1ларюн зауважуе: «Жито особливо поважалося як правдивий середник дол^ життя. Воно - символ плодючосп, i тому часто в ритуал^ особливо весiльному, i вживаеться або в зерш, або в снопах» [6, с. 61]. Ф™шм жито е одним iз головних компоненив коломийок, повiр'!в, приств'!в та приказок ( „Жита ростуть, як з води йдуть"; ,Жито годуе вшх, а пшениця на вибiр"), пiсень про кохання: Жито, мамцю, жито, мамцю, /Жито - не полова, /Як д1вчину не любити, / Коли чорнобро-ва. Жито е головним атрибутом весшьно! обрядовосп, Рiздва, святкування Нового року (за старим стилем), хрестин, поховального ритуалу. Постшними еттетами до номшацп е високе, густе, дор1дне, зелене.
Мотивацшною основою слова рос.рожь еродить, пор.роженица, урожай,родители. Фтошм е компонентом численних приств'!в та приказок: на обухе рожь молотит, зерна не обронит; матушка рожь кормит всех дураков сплошь, а пшеничка по выбору; рожь говорит: сей меня в золу, да в пору; овёс говорит: топчи меня в грязь, так буду князь; рожь любит: хоть на часок, да в песок (да в пепелок), а овёс - хоть в воду, да в пору; рожь - хоть в золу, да впору, а овёс коли в грязь, так и князь; рожь сей в золу, а пшеницу в воду (впору).
Трав'янисп рослини будяк, очерет (бш. чартапалох, чарот (трыснёг), рос. чертополох (волчец); камыш) вважали сховищем нечисто! сили: «Чорт сидить в очерет та полохае жабiв» [15, с. 106]. Слово будяк спорщнене зi словом бодати, яке означало «колоти», i первинно звучало як бодяк - «той, що бодаеться, коле». Украшщ ви-користовували л^вальш властивост будяка у випадку захворювання печшки. Чертополох (вщ чорт / полох, полошить) у Роси здавна застосовували для обкурювання хлiва, щоб охоронити худобу вщ нечисто! сили та хвороб. З огляду на гостре листя очерету його назву виводять з шдоевропейсько! мови *Кег - „р1зати" (рос. камыш -тюркського походження). Очерет використовували в Укра!ш для покрiвлi хат, з нього виготовляли сопшки: Ну, скыьки ж гх? - Калинова, вербова / Та липова - ото й уа. А треба / Ще й очеретяну соб1 зробити, - / Та лепсько грае („Люова тсня", Леся Укра!нка).
Назви городшх рослин: цибуля, гарбуз, буряк (бш. цыбуля, гарбуз, бурак; рос. лук, тыква, свекла - запозичеш з рiзних мов) вiдрiзняються вщ назв у росшськш мовi внутршньою формою. Гарбуз в укра!нському фольклорi е символом вiдмови при сватанш: Сватало Марусю багато парубюв, так вона вам гарбуза давала [13, с. 74], бояться, щоб не посм1явся багач сватом, не погодував гарбузами [15, с. 544]. У цьому випадку слово гарбуз входить до фразеолопзму дати (давати), тднести (тдносити) гарбуза з семантикою „вщмовляти тому, хто сватаеться" [10, с. 30] з ек-спресивними добродушно-насмшкуватими конотащями. Стале порiвняння: голова як гарбуз (велика, кругла). Слово цибуля, етимолопя якого ще не мае однозначного потрактування, увшшло до приставив та приказок з негативною конотащею: „Таких, як ти, по шм за цибулю", „Так любить, як собака цибулю". Мотивацшною основою ф™шма буряк е назва кольору - бурий.
Мiжмовнi вщмшност репрезентують психокогштивш реляци свiдомостi. Так, дослiдження номшативних процесiв таких ягiд, як полуниця, суниця, журавли-на, агрус, пор1чка (бш. клубнща, сумца, журав1ны, агрест, парэчка) рос. (клубника, земляника, клюква, крыжовник, красная смородина) проектуе !х на особливосп свтосприймання укра!нського, росiйського та бiлоруського народiв. Назва полуниця пов'язана зi словом паленти - «яскраво горiти, червонiти» з огляду на яскраво-чер-
воний колiр ягоди. Отож за основу мотивацш назви взято кольорову асощацш, на B^MiHy вщ мотиващйноi основи назв цих рослин у росшськш i бiлоруськiй мовах - асоцiацiя за формою (клубок). Назва суниця теж мотивована зовшшньою ознакою: суниця шби никне ягiдками до землi. Слово складасться з префiкса су- i давнього слова ниць «обернений униз». В основу назви покладено дда - никнути: «На горi суниченьки, на долиш полуниченьки», «Вже минули суниченьки й полуниченьки, вже наспши осшш вечерниченьки», - спiваeться в шснях, зiбраних i упорядкованих А. Метлинським. У бшоруськш i росшськш мовах в основi назви лежить асощащя iз землею, адже ягоди часто лежать на земл^ звщси i назва земляника. Хоча порiчка давно вже росте по садках, однак назва зберегла вщомосп про поширення дико! смородини по берегах рiчок (по р1чках - пор1чка). У росшськш мовi назва красная смородина, як i чорна, зумовлена сильним запахом листя [2]. Фтошм журавлина ви-ник yнаслiдок скорочення словосполуки журавлина ягода, адже ця рослина росте на болотах, де водяться журавле Подiбною е етимолопя рос. назви клюква - вщ ключевина - «болото», дехто припускае походження вiд слова клюк, клюкать - звук, який видають вижат ягоди [14, с. 258].
Якщо слово агрус (бiл. агрэст, рос. крыжовник) прийшло до нас через польсь-ку мову з ^алшсько! (пол. agrest означало «кисле вино з незрiлого винограду»), то мотивацшною основою рос. слова крыжовник е шмецьке слово der Stachelbeerstrauch (колючий япдний кущ), die Stachelbeere (колкта ягоди).
Вiдомо, що саме з квткою в уснш народнш творчосп порiвнюють красу дiвчини: «Ой спаде з личенька краса, як iз квгтоньки роса», адже квггка - символ молодости, краси. Стале порiвняння «дiвчина (личко) як квгтка». Кв^ка волошка (рос. васильки, бш. васглёк, валошка) - назву запозичено з грецько! мови) мае волохап пелюстки, вiдповiдною i е назва. З ii цвiтом порiвнюють колiр дiвочих очей «як волошки сиш». З рослини дiвчата роблять вшки, квiти вишивають на рушниках, колись саме з ще! кв^ки робили блакитну фарбу.
Рожа (бш. ружа, рос. роза) е символом дiвочоi краси i кохання: Один ходить по свтлищ,/Думае, гадае,/Другий стогть у порога,/Д1вчини питае: /«Д1вчинонько, повна рожо/ Чи сватати гожа?» (народна шсня). Стале порiвняння „д1вчина як рожа" (гарна). „Моя врода, як повная рожа" (нар. шсня). Ф™шм е компонентом лексичних словосполучень: гайова рожа (шипшина), панська рожа (троянда), собача рожа (польова, дика). Якщо дiвчина порiвнюеться з рожею, а ii очi з волош-кою, то хлопець з чорнобривцями (гарний, чорнявий). Ця кв^ка е символом чистоти, щиростг, ргдног землг. Ф™шм мае жовт квiтки з темними общками, звiдси й назва (рос. бархатцы, бш. аксамгткг теж мотивованi зовшшньою ознакою).
Конюшина (бш. канюшина, рос. клевер, трилистник) (клевер - з шмецько! мови (шм. der Klee) поширена на пасовиськах, назву, ймовiрно, отримала через те, що ii по-любляють конi. Етнiчно мотивованими е назви й шших лшарських рослин. Конвалгя (бiл. ландыш, рос. ландыш, молодило, молодильник, виновник [2]) росте переваж-но в долинах рiчок, вщповщно ii мотивацiйнy основу пов'язують зi словом вали-ти. Це символ д1вочог чистоти, скромност1, весни. В украшськш народнш поезп конвалiя символiзyе пробудження природи, цнотлив1сть, д1воч1сть, скроммсть. Материнка (душица - спорщнене зi словом дух (запах), бш. мацярдушка) - запашна трав'яниста рослина з дрiбними квiтками. „Ой у полi нивка, по шм материнка" [15, с. 96]. Виникла назва через спрощення складного слова материдушка, яке своею чергою утворене з основ iменника мати (у родовому вщмшку) i душка (зменшене до слова душа), можливо, що перший компонент е результатом видозмши давшшого (дiви) Мари; адже юнуе повiр'я, згiдно з яким у цю рослину перевтшилася душа молодо! матер^ яка рано померла [4, с. 412]. Стебло лiкарськоi рослини деревт дуже мщне, як i дерево, через таку особливють i мае назву, у рос. мовi тысячелистник - за
Етнокультурн джерела номшацп фiтонiмiв в украшськш MOBi
кiлькiстю листочкiв (ix дуже багато), у бш. крываутк, ймовiрно, через коровоспиннi властивостi.
Рослинний CBiT як украшсько].', так i двох шших сxiднослов'янськиx мов, багатий i на композитнi народнi та народнопоетичш назви: жито-пшениця, зимоцвгт, калина-малина, люби-мене (незабудка), нечтай-зшля, нечуй-втер (ястребинка), первоцв1т, перекотиполе, рута-м'ята, чар-зыля, горицв1т, ломимс, суховершки (Черноголовка) та шшь Бшьшють i3 таких назв утворено поеднанням наказового способу дieслова з iменником. Жито-пшениця е обов'язковим ритуальним компонентом вербального обрядотексту: А зрадуеться жито, пшениця, / Жито-пшениця, всяка пашниця./ Будуть снопоньки, як повозоньки, / Будуть копоньки, як зв1здоньки. Через свш не-високий зрют, волохатють кв^ка нечуйв1тер (бш нечуйвитер, рос. нечуйвитер, ястребинка, ястребинки) недоступна вировь А назва ломитс (бш клемацгсы, рос. клематисы, ломонос) пов'язана з отруйшстю, неприемним запахом, подразливою дiею рослини. За свш яскравий колiр, що нагадуе полум'я, мае назву кв^ка горицвгт (рос. горицвет, адонис; бш светмк). Народнопоетична назва перекотиполе (бш. перакащ, рос. перекати, перекатиполе) е не лише символом украшського степу, але й своерщним трансформатором стародавшх поглядiв слов'ян на дерева, кyщi, рослини як на обереги, захисники вщ злих сил. Перекотиполе в казках е свщком злочину, отже, символiчним оберегом дyшi вбитого, адже саме перекотиполе стае причиною викриття злочинця [12].
Висновки. Таким чином, зютавний лiнгвокyльтyрологiчний аналiз фiтонiмiв украшсько].' росшсько].' та бшорусько].' мов виявляе джерела походження окремих назв, у проекци на внyтрiшню форму дае змогу визначити як спшьне коршня, так i мiжмовнi, етнiчнi вщмшносп рiзниx спiльнот, сприяе розкриттю нацюнальних осо-бливостей виникнення тих чи тих конотацш у зiставлюваниx мовах.
Список лггератури
1. Гончарова Т.1. Нацюнальна картина свпу як наслвдок дyxовноi дiяльностi людини / Т.1. Гончарова // Тези доповщей та поввдомлень наyковоi конференцп. «Украшська духовна культура в систем нацiональноi освгш». - Харкiв: ХДУ, 1995. - С. 20 - 21.
2. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: Т. 1 - 4 / В. Даль. - М.: Русский язык, 1978. - Т. 2. И - О, 1979. - 779 с.
3. Дробаха Л.В. Деяю аспекти зютавного вивчення орнiтальноi лексики в росшськш, украшськш та шмецькш мовах / Л.В. Дробаха // Слов'янський зб1рник. - Одеса: Астро Принт, 1998. - Вип. 5. - С. 168-179.
4. Етимолопчний словник украшсьюл мови: В 7-ми т. - К.: Наукова думка, 1982 - 1989.
5. Кононенко В.1. Рщне слово. Шдручник для шкш 1з поглибленим вивченням украшсьюл мови, лщеiв, пмназш, колегiyмiв / В.1. Кононенко. - К.: Богдана, 2001. - 303 с.
6. Митрополит 1ларюн. Дохристиянсью в1рування нашого народу. / Митрополит 1ларюн. -Вшншег, 1965. - 423 с.
7. Москаленко Л.А. Под1бшсть рослини до iншоi рослини як джерело номшацп / Л.А. Москаленко // Украшська мова. - 2002. - №3 - С. 39-50.
8. Подолян I.E. Нацюнальна специфжа семантики фiтонiмiв в украшськш, англшськш та шмецькш мовах (контрастивний етнопсихолшгвютичний анал1з) / I.E. Подолян //Автореф. дис... канд. фiлол. наук: 10.02.17. - Кшв. держ. лшгв. ун-т. - К., 2000. - 19 с.
9. Сердюк А. М. Мотивацшна основа назв рослин у первинному i вторинному семюзис (на матер1ал1 украшсько^ росшсько^ шмецьюл та французьюл мов) / А. М Сердюк // Дис... канд. фшол. наук: 10.02.15 / Бердянський держ. педагопчний iн-т iм. П.Д. Осипенко. - Бердянськ, 2001. - 222 с.
10. Словник украшсьюл мови: В 11 т.- К.: Наук. Думка, 1971. - Т. 2. - 151с.
11. Сумцов Н.Ф. Хлеб в обрядах и песнях / Н.Ф. Сумцов. - Харкв, 1885.
12. Украшсью народт казки / Упоряд. Б. Гршченко; передм., атрибущя текстiв та комент. О.Ю. Брщиног - К.: Либiдь, 1994. - 184 с.
13. Украiнськi народт казки: У 3 кн. / Упоряд. М. Возняк. - К.: Держлпвидав, 1946 - 1948. - Кн.
1-3.
14. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: У 4 т. / М. Фасмер; Пер. с нем. и доп. О.Н. Трубачёва. - 4-е изд., стер. - М.: ООО "Издательство Астрель": ООО "Издательство АСТ", 2003. - Т. 1-4.
15. Чубинский П. П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край / П. П. Чубинский. - СПб., 1872-1878. - Т. 1-7.
16. Шамота А.М. Назви рослин в украшськш мов1 / А.М. Шамота. - К.: Наук. думка, 1985. - 164 с.
Черемская О.С., Масло О.В. Этнокультурные источники номинации фитони-мов в украинском языке // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 26 (65). № 1 - С.547-552
В статье исследуется этнокультурная специфика номинации фитонимов в украинском языке с использованием сопоставительного аспекта. Лингвокульту-рологический анализ фитонимов проводится на материале украинского, русского и белоруского языков. Рассматриваются коннотативные компоненты культурно-маркированных фитонимных единиц в народнопоэтическом тексте, определяются этнокультурные источники коннотации в проекции на внутреннюю форму отдельных фитонимов, названия которых отличаются в восточнославянских языках. Выявляются отличия номинации, обусловленные этнокультурными факторами, особе-ностями мировосприятия разных этносов.
Ключевые слова: фитонимы, конотативний компонент, етнокультурный фактор, лингвокультурологический анализ.
Cheremska O. S., Maslo O.V. Ethnocultural sources of fitonim nomination in Ukrainian language // Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University. -Series: Philology. Social communications. - 2013. - Vol. 26 (65). No 1 - P.547-552
The article studies ethnocultural specificity of fitonim nomination in Ukrainian language taking into account a comparative aspect. Linguistic and cultural analysis of fitonims is based on Ukrainian, Russian and Belarusian languages. Connotative components of ethnically marked fitonim units offolk text are considered, connotations ethnocultural sources in projection on the internal form of individual fitonims which names differ in East Slavic languages are defined. Nomination differences that are caused by ethno-cultural factors and worldview features of different ethnicities are detected.
Nomination with motivational feature orb - the sun dandelion, sunflower and chamomile are analyzed; connotative components offolk fitonim rye in relation to Russian name rye are revealed; the features of nominative processes in the East Slavic languages of herbs names (thistle, reed), garden plants (squash, beets, onions), berries (strawberries, wild strawberries, cranberries, gooseberries, red currants), flowers (cornflower, mallow, marigold), medicinal plants (clover, lily of the valley, oregano, yarrow) are investigated; composite connotations offolk and popular names: rye, wheat, zymotsvit, cranberry-raspberry, forget-me-not (forget), mimosa pudica, tumbleweed are defined, and their symbolism is described.
Keywords: fitonim, connotative component, ethno and cultural factors, linguistic and cultural analysis.
Поступила доредакцИ 11.04. 2013р.
