CC BY
18
УДК 614.7:17(477)
А.М. Сердюк ЕТИЧН1 ОСНОВИ ЕКОЛОГО-ГШеШЧНИХ
ПРОБЛЕМ УКРАШИ
1нститут гтени та медичног екологП АМН Украти (дир. - член-кор. АМН Украти, проф. А.М. Сердюк) м. Кшв
«Етика - це быьш арх1тектурно, тж шш1 науки»
Арiстотель
Ключовi слова: еколого-гiгieнiчнi проблеми, Украша, етика Key words: ecologo-hygienic problems, Ukraine, ethics
Резюме. В статье рассмотрены этические основы осуществления политики эколого-гигиенической безопасности общества, среди которых -принятие концепции допустимого риска, введение обязательного экологического страхования, специфика эпидемиологических исследований в экологически напряженных регионах и др.
Summary. This article considers ethic bases of implementation of policy of ecologo-hygienic security of a society such as: adoption of the concept of an allowable risk, implementation of compulsory ecologic insurance, peculiarities of epidemiologic investigations in ecologically strained regions, etc.
Невблаганно невпинний потПк життя. Думкою можливо виокремити ту чи шшу його миттевють, що яскравим спалахом 3irpie душу й серце, та, на жаль, неможливо зупинити бурхливу течПю на-шого юнування.
П'ять роюв тому, з нагоди 85-рПччя рщно1 Alma mater, я писав, що в цих двох крилатих словах для мене сконцентровано все життя. I ностальпя по студентськш юностП, i незабутш дiалоги з професорами, доцентами, асистентами, що ввели в безкрайнш свпт медицини, i першi кроки на нивi охорони здоров'я, i потПм десяти-лПття таких довгих i водночас коротких роюв нелегко^ але завжди творчо1 i натхненно1 пращ задля здоров'я народу, розвитку охорони здоро-в'я та медично1 науки.
Левова частка життя промайнула. I я можу впевнено стверджувати, що протягом свого пере-можного юнування колективи Дншропетровсь-кого медичного шституту (зараз - Академп) та 1нституту гшени та медично1 екологiï Пм. О.М. Марзеева АМН Украши, який вщзначив 75 роюв з дня заснування у вересш ц. р., пройшли од-нодумцями поряд.
На рубеж вшв чПтко видно, що наукова дПяльнють колективПв завжди була i залишаеться пов'язаною з юторПею Украши, звершеннями ïï народу та становленням i розвитком медичноï науки.
Як ощнити торований шлях, плщну роботу колективПв, ïx устремлшня в майбутне?
Вщповщь можна дати словами видатного пое-та Бориса Олшника.
Оцшюй, свПте, на вагах доби Ус нашП долання й перемоги,
Та пам'ятай: в незвiдане дороги Ми клали першими. Собою, i - в co6i.
Сучасне цивiлiзоване сустльство вже боляче поранене зламом столт i тисячолiть, надалi його чекають, на жаль, не меншi випробування. До мiжнародних проблем, одне з уособлень яких
- в чорнобильськш трагеди, зараз додаеться загроза бiологiчного тероризму, екологiчно зу-мовлених захворювань. Тому майбутне юнуван-ня св^ово! цившзаци неможливо уявити без фундаментально! науково! й прогностично! ро-боти в галузi медицини взагалi, медично! еко-логи й гiгiени довкшля зокрема.
Iсторiя гiгiени зберiгае багато славетних iмен. Адже И творять особистосп. Серед них е велети, яю могутньо височiють, нагадуючи прсью вер-шини. 1х знають майже вс чи принаймнi бшь-шють людей. Десятки славетних iмен - О.П. Доброславш, Ф.Ф. Ерiсман, Г.В. Хлотн, О.М. Сисiн, Л.О. Тарасевич, О.В. Корчак-Чепурковсь-кий, А.1. Якобш, О.М. Марзеев, Л.В. Грома-шевський... Серед гiгiенiстiв Днiпропетровщини
- А.Л. Смщович, С О. Томiлiн, П.Х. Чехлатий, Г.Т. Чукмасова, 1.М. Кучерявий. М.Я. Шелюг, А.М. Кас'яненко та rnmi.
G iмена, якi вiдомi бшьш вузькому колу спецiалiстiв. Мова йде про санiтарних лiкарiв -лiкарiв-профiлактикiв, якi протягом багатьох де-сятатть стояли й продовжують стояти на сторож здоров'я мiльйонiв сво!х спiвгромадян. Саме вони - надшш провiдники профшактично! меди-цини.
Сьогоднi ми повинш переосмислити мету ппешчно! науки, науково обгрунтувати заходи запобiгання негативним станам, виникнення чи
перебк- яких пов'язанi з впливом оточуючих лю-дину чинникiв довкiлля. Лише використання сучасних еколого-гiгieнiчних пiдходiв у рамках доказово! медицини дозволить обгрунтувати уп-равлiнськi рiшення, спрямованi на захист i змщ-нення здоров'я людини.
Мова повинна йти про необхщнють тдви-щення рiвня системност наукового пошуку, переорiентаци ппешчно! тематики в бш збшь-шення частки фундаментальних дослiджень, про iнтегральну еколого-гшешчну оцiнку взаемовщ-носин у системi «оргашзм - навколишне середо-вище».
Процес еднання i боротьби з природою, який супроводжуе i буде супроводжувати людство протягом його юнування, невiддiльний вiд проблем еколопчно! етики та бiоетики. Зрозумiло, що об'ективно вiрним вiн може бути лише за умови тднесення природи до рiвня етичних взаемовщ-носин iз людиною.
У взаеминах iз природою, а точнiше, з бюсфе-рою, людство спираеться на три парадигми:
■ природопiдкорення - найбшьш давня, у нiй природi выводиться лише ресурсозабезпе-чуюча i естетична роль;
■ ресурсна, яка виникла на основi доповiдей "Римського клубу" i грунтуеться на уявленнi про можливють коректних взаемовiдносин iз природою з використанням безвщходних технологш i плати за забруднення довкшля та витраченi ресурси;
■ бiосферна - спираеться на переконанють у можливосп спiвiснування людини i бiосфери тшьки за умови визнання регуляторно! ролi природи i коригування масштабiв людсько! д> яльностi - кiлькостi населення, обсяпв спожи-вання речовини бюти та енергоспоживання [3].
Розраховано, що стшкють бiосфери порушу-еться при перевищенш споживання людством бiльш шж 1% чисто! первинно! продукци бюти, а в теперешнш час споживання досягло 10% [2]. Люди на Землi мають рiвнi права, а отже, бшьш нiж 5 млрд. населення Землi мають право пре-тендувати на забезпечення такого ж життевого рiвня, як i так званий "золотий мшард", що про-живае у розвинутих кра!нах Свропи i Ившчно! Америки.
Тривалий час суспшьство будувало сво! взае-мини з навколишшм свiтом за законами людей. Сьогодш така позицiя не може бути прийнятною. Система "суспiльство - природа" може юнувати лише при узгодженш iз законами бiосфери. Доцшьно нагадати слова нашого спiввiтчизника, засновника вчення про бюсферу академiка В.1.Вернадського: "До цього часу iсторики, вза-
галi вченi гуманiтарних наук, певною мiрою i бiологи, свiдомо не рахуються iз законами природи бюсфери - т1е1 зелено! оболонки, де тшьки може юнувати життя. Стихшно людина вiд не! невщдшьна".
Саме тут слiд наголосити, що перехщ на засади бюсферно! парадигми за своею значущiстю дорiвнюе розповсюдженню гуманiстичних прин-ципiв в епоху Вщродження. I це не перебшь-шення. Такий пiдхiд у центр свое! концептуально! побудови ставить не тшьки людину, а все живе, що !! оточуе, бюсферу в цшому. Вщтак вш вимагае доповнення традицiйно! етики людських взаемостосунюв бiоетичними принципами.
Кожний тип цившзаци формував певнi уза-гальнеш погляди на систему моралi i духовних цiнностей. Нинi, при глобалiзацi! людсько! дiяль-ностi i зростаючому усвщомленш обмеженостi ресурсiв бiосфери, нагальною потребою е ви-роблення спшьно! стратегi! i тактики, етично! щодо живих iстот i того неживого, але природного, що оточуе нас. Створення тако! стратегi! -неодмшна умова виживання.
Сдино вiрний вибiр - перехiд до сталого роз-витку суспiльства, що дозволяе:
- задовольнити потреби сучасносп, не став-лячи пiд загрозу здатнють майбутнiх поколiнь за-довольняти !х потреби;
- не шкодити бюсфер^ складнiй мережi систем, яю пiдтримують життя на Землц
- не перевищувати сво!х можливостей - ло-кальних, регiональних i планетарних, як у спо-живаннi ресуршв, так i у накопиченнi вiдходiв;
- усi досягнення бiологi! та медицини вико-ристовувати лише на користь сучасного й май-бутнього поколшь.
Значне забруднення довкшля, поширення в ньому генотоксикашгв створюе високе мутаген-не i тератогенне навантаження на оргашзм людини, стае суттевим фактором для виникнення i поширення репродуктивних невдач та уроджено! патологi! серед новонароджених. Вiдносний ри-зик уроджених вад, у походженнi яких значну роль вщграють чинники середовища, е най-бiльшим у пiвнiчно-схiдному i пiвденному регiо-нах Укра!ни.
Суспiльство добре усвщомило серйозну не-безпеку iонiзуючо! радiацi!, особливо пiсля аварi! на ЧАЕС. Вщомо, що пренатальна дiя юшзуючо! радiацi! пiдвищуе ризик неопластичних процешв. Отриманi коректнi свiдоцтва зв'язку мiж професiйними канцерогенними шкiдливостями у батьюв та ризиком лейкемi! i раку нервово! системи у !х дтей.
Свiтове спiвтовариство занепокоене тiею не-
безпекою, яку несуть з собою безлiч синтезова-них хiмiчних речовин, стiйкi органiчнi забруд-нювач^ солi важких металiв, дiоксини, фурани, окремi харчовi домiшки у вигляд консервантв чи фарбникiв, деякi лшарсью препарати.
Вже давно видiленi в окрему групу екологiчно зумовленi захворювання, яю, на жаль, останнiм часом почастшали в Укра!нi. Чернiвецька ало-пецiя у дiтей, алергiчнi альвеол^и серед насе-лення м. Комсомольська, токсикодермiя дiтей с. Болеславчик Микола!всько! областi - далеко не повний !х перелiк.
Деформоване довкiлля, поверхове ставлення конкретно нашо! кра!ни до середовища свого проживання, а вiдтак й юнування, е яскравим свiдченням та результатом занепаду моральних основ суспшьства. Адже виголошуючи промови на захист довкшля та здоров'я людини, па-ралельно при цьому ми винищуемо прадавш лiси та забруднюемо Дшпро, iншi рiки i озера кра!ни, засипаемо радiоактивним попелом чи по-бутовими вiдходами найкращi у свт чорноземи. Зауважу, з часiв древньо! Елади розбiжнiсть мiж словами i дiлом завше була мiрилом моральность
Мораль, яка визначае рiвень мiжлюдських стосункiв, на жаль, не використовувалась нами у виршенш складних проблем взаемовщносин людства i природи. Тому зараз ми зобов'язаш наповнити фшософське визначення моралi бю-етичним змютом.
1з розма!ття медико-екологiчних проблем, значущих для Укра!ни з соцiально!, економiчно! та етично! точки зору, зупинимося на найваго-мiших:
- хiмiчне забруднення та захист атмосфери;
- охорона i рацюнальне використання ре-сурсiв питно! води;
- рацiональне використання земельних ре-сурсiв, видалення побутових вiдходiв i стiчних вод;
- медико-екологiчнi проблеми авари на ЧАЕС.
При аналiзi чинникiв впливу навколишнього
середовища на населення доцiльно враховувати стiйкiсть забруднюючих факторiв, !х пошире-нiсть та бюлопчну активнiсть як самих речовин, так i !х метаболiтiв або продукпв трансформацi!.
З цих позицш для здоров'я населення Укра!ни найбшьш небезпечним е хiмiчне забруднення. Якщо розглядати реальний стан хiмiчного забруднення довкшля та рiвень його навантаження на населення, можна зазначити, що за ступенем небезпеки для людини перше мюце посщае забруднення атмосферного повпря. Це зумовлено, в першу чергу, тим, що забруднювачi з атмосферного повпря випадають у рiзнi середовища -
водш об'екти, грунт, рослиннiсть тощо.
Зараз практично у рiзних медико-геогра-фiчних регiонах Укра!ни немае жодного промис-лового мiста, де б концентраци основних заб-руднюючих речовин не перевищували гранично допустимi концентрацi!. При цьому лише 15,3 % мешканщв мют проживають в умовах слабкого забруднення атмосферного повпря, 52,8% -помiрного, 24,3% - сильного та 7,6% - дуже сильного забруднення.
У кра!ш сформувався стабшьний фон хiмiч-них канцерогенних забруднень атмосферного повiтря, води водойм, грунтiв, що значно пере-вищуе встановленi ппешчш нормативи.
Особливо це стосуеться прюритетних груп канцерогенiв - полiциклiчних ароматичних ву-глеводнiв та !х шдикаторного показника -бенз/а/пiрену (БП), штрозамшв, важких металiв.
Мiжнародне агентство з вивчення раку свщ-чить, що до 85% пухлин у людей зумовлено впливом факторiв навколишнього середовища та способом життя (2001).
Основними чинниками забруднення довкшля канцерогенами е:
- значш обсяги викидiв канцерогешв у повггря, скиди стiчних вод, накопичення канцерогенно небезпечних вiдходiв;
- утворення великих геохiмiчних провiнцiй техногенно! природи внаслiдок багаторiчно! екс-плуатаци гiгантiв iндустрi! на обмежених тери-торiях (Донбас, Приднiпров'я);
- зростання рiвня автомобiлiзацi!;
- проникнення канцерогешв у рiзнi сфери жигтедiяльностi людини: продукти харчування, товари побутово! хiмi!, косметичнi засоби, буд> вельнi матерiали, лiкарськi препарати тощо;
- поширення шкiдливих звичок, перш за все палшня тютюну.
Динамiчнi спостереження у м. Киевi свiдчать, що протягом останнiх 30 рокiв забруднення бенз/а/шреном основних автомагiстралей зросло бiльш шж у 2 рази, а у рядi випадкiв - у 3-4 рази.
У свт синтезовано близько 20 млн. хiмiчних речовин та сполук. Щорiчно цей перелiк зростае на сотш тисяч. Застосовуеться приблизно 5000. Ппешчно регламентовано лише 500-600. Бшь-шiсть хiмiчних речовин не оцшювались за му-тагенною актившстю.
Напрошуеться неприемний висновок, що ме-дична гiгiенiчна наука, на жаль, вщстае вiд можливостей промисловостi.
У кра!ш продовжуеться зростання захворю-ваносп населення на злоякiснi новоутворення та смертносп вiд них. До недавнього часу онко-логiчна патологiя проявлялась у кожно! шосто!
жшки i четвертого чоловiка. Зараз мова йде про кожну п'яту жшку i кожного третього-четвер-того чоловша. Кумулятивний ризик розвитку но-воутворень становить 28% у чоловЫв i 18% - у жiнок.
Розмiрковувати далi смертi подiбно. Термшо-во стд впроваджувати стратеги боротьби iз забрудненням навколишнього середовища канце-рогенними факторами як основи первинно! про-фiлактики раку:
- органiзацiю мошторингу за забрудненням канцерогенами об'eктiв довкшля;
- iнвентаризацiю викидiв;
- ппешчну сертифiкацiю технологiчних i ви-робничих процесiв, продуктiв, товарiв щодо канцерогенно! безпеки;
- розробку гшешчних нормативiв та методiв iдентифiкацi! канцерогешв;
- пропаганду здорового способу життя, перш за все, мпалiнню-нiм на громадському та iндивi-дуальному рiвнi.
На жаль, стандарти безпеки хiмiкатiв та мак-симальнi дози експозици до цього часу заснованi на стандартах для дорослих.
Тож здоров'я дггей, яке за визначенням ООН е основним правом людини, детермiнантою та iндикатором економiчного i гуманiтарного розвитку, мае бути сьогодш альфою i омегою нашо! дiяльностi.
Висновок один. Його сформульовано на самт в Йоханесбурзi (2002): неможливо досяг-нути стiйкого розвитку без забезпечення здорового безпечного навколишнього середовища для дiтей.
I це зрозумшо, адже дiти е найбшыл уразли-вими протягом усього перюду вiд зачаття до шдлггкового вiку. До того ж живуть у складному середовищi, що змшюеться, яке вони не в змозi контролювати, тому що у значнш мiрi залежать вiд дорослих.
Проблемною залишаеться охорона поверхне-вих водойм вщ забруднення недостатньо очище-ними або неочищеними стiчними водами. На сьогодш в Укра!ш нараховуеться близько 2,5 тис. об'екпв, якi мають випуски стiчних вод у по-верхневi водойми. Кiлькiсть випускiв госпо-дарсько - побутових стiчних вод без очищення або з очищенням, що не вiдповiдае санiтарним нормам, становить 39,5%, промислових стiчних вод - 41,5%. Фактично жодна поверхнева во-дойма не вщповщае вимогам, що стосуються водойм I категори (для джерел централiзованого водопостачання). Бущвництво нових та рекон-струкцiя ддачих водоохоронних об'ектiв проводиться дуже повшьно, а в рядi регюшв зовсiм не
проводиться (АР Крим, Волинська, Ки!вська, Чернiвецька областi).
Як i ранiше, залишаються проблемними пи-тання забезпечення населення Укра!ни питною водою, як в якiсному, так i в кiлькiсному вщ-ношенш, приведення в належний саштарно-тех-шчний стан водопровiдних мереж, споруд тощо. У всiх регiонах Укра!ни проблема водопостачання поглиблюеться тим, що частина сшьських водопроводiв стала безгосподарною з причин розформування сшьських колективних госпо-дарств i несвоечасно! !х передачi у власнiсть органам мюцевого самоврядування.
Проблема захисту грунту як основного зв'язу-ючого середовища довкшля була i залишаеться дуже актуальною. Це викликано, в першу чергу, забрудненням грушгв рiзними хiмiчними i бю-логiчними агентами, якi в значнш мiрi вплива-ють на !х самоочисну здатнiсть.
Рiвень забруднення грунту та сумiжних iз ним середовищ в значнш мiрi залежить вiд кiлькостi накопичених вiдходiв, умов !х зберiгання, об-робки та ш. Зараз кiлькiсть вiдходiв, що збер> гаються в поверхневих сховищах, перевищуе 25 млрд. т, шд якi видiлена площа 160 тис. га, з них для токсичних вiдходiв - понад 28 тис. га. Кшьюсть накопичених вiдходiв з розрахунку на 1 км2 становить близько 40 тис. т, з них токсичних - 7 тис. т. Значне забруднення грунту спостертаеться в районах розташування поль гошв твердих побутових вiдходiв. Кожен третш з них перевантажений i не вщповщае санiтарно-гiгiенiчним вимогам.
Прикро говорити, але в Укра!ш немае жод-ного смiттепереробного заводу. Вщсутш також вiдповiдно обладнанi пол^они для захоронення високотоксичних промвiдходiв 1-го та 2-го кла-сiв небезпеки. Незважаючи на виразний спад промисловосп i сiльського господарства за ос-таннi роки, рiвень забруднення грунту та довкшля в цшому компонентами вiдходiв цих галузей за рiзних причин залишаеться високим.
Першочерговими аспектами гiгiени грунту е:
- охорона грунту вщ забруднення промис-ловими, сiльськогосподарськими та побутовими вщходами на всiх етапах поводження з ними (збирання, транспортування, очистка, знешкод-ження, знезараження, утилiзацiя);
- зведення до мшмуму конфлiктiв у земле-користуваннi, вибiр найбiльш вiрних альтернатив використання земель;
- запровадження полiтики ращонального зем-лекористування з точки зору захисту земель, збереження бiологiчного розма!ття.
Радiацiйна ситуацiя в кра!нi зумовлена як нас-
лщками авари на ЧАЕС (12 областей зазнали ра-дюактивного забруднення, 77 районiв потре-бують контролю дозованого навантаження насе-лення), так i наявнiстю велико! кшькосп об'ек-тiв, що використовують радюактивш речовини та джерела iонiзуючих випромшювань (понад 11 тисяч установ та оргашзацш).
До кола нагальних проблем входять попр-шення стану здоров'я громадян (особливо дiтей), яю проживають на забруднених територiях, ошб, що були переселенi iз зони радюактивного забруднення, лiквiдаторiв авари, змши сощально-психологiчного стану цих категорiй громадян, очiкуване збiльшення стохастичних ефекпв тс-лячорнобильського опромiнення. Вщтак мова йде про медичний та сощальний захист, реаб> лiтацiю населення, яке постраждало внаслiдок аварi! на ЧАЕС, науковий супровщ вживаних протирадiацiйних та реабiлiтацiйних заходiв, вщ-повщних нормативно-правових актiв, що розроб-ляються чи переглядаються.
Ц та iншi проблеми, що потребують роз-в'язання в XXI сторiччi, висувають цiлий комплекс завдань. Найпрiоритетнiшi серед них: захист бюсфери, населення, землi, повiтря, води, !ж1 вiд несприятливих техногенних чинниюв, що присутнi у навколишньому середовищ^ особливо хiмiчних. Передбачаеться, зокрема, впровад-ження нових технологiй, що гарантують немож-ливiсть появи шкiдливих для здоров'я речовин у навколишньому середовищ^ на виробницга i в побут^ знешкодження токсичних чинникiв до моменту !хньо! безпосередньо! взаемодi! з жи-вими органiзмами, застосування ефективного комплексу заходiв для полiпшення iснуючих технологш, проведення бiологiчно! (лiкарсько!) профiлактики, при необхщносп - протиток-сично! (антидотно!) терапi!.
Для рiшення викладених складних завдань Укра!на, безсумнiвно, мае достатнш науковий потенцiал, величезний досвiд, накопичений про-тягом багатьох рокiв, у знешкодженш токсичних речовин i лшуванш захворювань, що ними спри-чиняються. Ряд науково-дослiдних установ, на-самперед 1нститут гiгiени та медично! екологи iм. О.М. Марзеева, 1нститут медицини пращ, 1нститут фармакологi! i токсикологи, кафедри медичних унiверситетiв, саштарно-ешдемюло-пчш станцi!, iншi органiзацi! мають значш на-робки з цих питань.
На жаль, на вiдмiну вщ iнших розвинутих у науковому вщношенш кра!н, що володiють потужним виробничим потенцiалом, наша кра!на не мае свого еколопчного приладобудування, необхiдно! ппешчно! i аналiтично! бази, що
забезпечувала б науку i практику сучасною апа-ратурою, як стацюнарною, так i портативною, особливо для експрес-методiв.
Сформована система i практика встановлення припустимих рiвнiв утримання потенцшно токсичних хiмiчних речовин у зовшшньому середо-вищi не передбачае обгрунтування вiдповiдних нормативiв з урахуванням регiональних особли-востей. Тим часом, така необхщшсть диктуеться специфiчними особливостями, що мають мюце в рiзних промислових i сiльськогосподарських ре-понах Укра!ни. У них виявляються найрiзно-манiтнiшi сполучення несприятливих техногенних чинниюв - хiмiчних, фiзичних, бюлопчних, якi впливають на здоров'я. Значущють !х у рiзних регiонах вардае у великих межах.
Досвiд експериментальних дослiджень пока-зуе, що надшшсть обгрунтування гiгiенiчних нормативiв у значнш мiрi залежить вiд характеру i чутливостi обраних показникiв. У залежносп вiд того, якi спостереження узяп за основу, данi виражених порушень або пристосовно-компен-саторнi зсуви, нормативш розмiри, що реко-мендуються, будуть рiзноманiтними. Виходить, у першу чергу варто встановити сшввщношення мiж елементами пристосувально! реакцi! i "ушкодження" у вiдповiдних реакцiях органiзму на вплив дослщжуваних токсичних чинникiв.
Вивчаючи закономiрностi впливiв мало! iн-тенсивносп в експериментi й у натурних умовах, ми по-рiзному пiдходимо до ппешчно! оцшки i нормування чинниюв середовища, роздiливши !х на двi групи. У першу включаемо чинники, що повсякденно впливають на оргашзм, до яких у процесi фшогенезу уже виробленi надiйнi меха-шзми адаптацi!. Друга група - новi промисловi хiмiчнi речовини, полiмернi композици, пес-тициди й iншi техногенш агенти, з якими людина зус^чаеться вперше. До !хнього впливу надшш пристосувальнi механiзми в органiзмi ще не розвинулися, а тому i пiдходи до оцiнки шкiд-ливосп таких чинникiв повиннi бути шшими. Орiентувати практичну медицину у напрямку виявлення незвичайних хвороб - одне iз завдань медично! екологi! [7]. Якщо продовжити конкре-тизацiю цього напрямку - слщ розвивати науковi дослiдження з донозологiчно! дiагностики. 1н-шими словами, стимулювати взаемообмiн плщ-них процесiв - активнiше залучати клiнiчне мислення в гiгiенiчнi дослщження та впроваджу-вати первинну профшактику в лiкарняну дiяль-нiсть.
Проблеми етики невщдшьш вiд переходу на ймовiрнiсне мислення при визначеннi пошкод-жень здоров'я пiд впливом факторiв навколиш-
нього середовища, оцшки ризику для здоров'я, викликаного дiею цих факторiв, нарешп, управ-лiння ризиком. Саме визнання ймовiрнiсного характеру ефектiв внаслiдок ди iонiзуючо! радiа-цi!, мутагенних i канцерогенних чинникiв хiмiч-но! природи i т.i. робить проблему !х регламен-тацi! перш за все етичною, дат - медико-бюло-пчною та економiчною.
Виходячи з цього, етичним кроком буде прий-няття в Укра!нi концепцi! допустимого ризику, що дозволить:
- удосконалити методолопю регламентування шкщливо! дi! рiзних чинникiв на здоров'я насе-лення;
- гармошзувати дiючi нормативи з тими уяв-леннями, що юнують у свiтовому спiвтовариствi;
- шдвищити екологiчну свiдомiсть суб'ектiв господарювання i громадськостi в цiлому [5].
Враховуючи, що ризик визначаеться пере-важно для речовин iз безпороговою дiею, на да-ному еташ слiд доповнити досвiд визначення ГДК, як нормативно! величини для контролю за станом навколишнього середовища, е^валент-ними показниками ризику для оцшки i прогнозу здоров'я людини в залежносп вщ рiвня заб-руднення [8].
Бiльш етичними мають бути безперервш су-перечки щодо введення обов'язкового еколо-гiчного страхування.
Його противники називають таке введення додатковим податком, шсля якого можуть не вижити промисловi пiдприемства, а вщтак i Укра!на. Прихильники, як i ми, вважають iнакше. Чи виживе Укра!на, !! природа, !! люди, якщо не ввести таке страхування, якщо будуть продов-жуватись безкшечне забруднення довкiлля та техногеннi авари через незадовiльний стан шд-приемств?
Питання етики в оцiнцi еколопчно! безпеки надзвичайно актуалiзуються в наш час, коли йде приватизацiя шдприемств, коли акцiонери та компанi! на перше мюце ставлять прибуток i зовсiм забувають про екологiю, про оновлення технологш.
Альтернативи екологiчному страхуванню не-мае. 1нша справа - питання його обов'язковосп чи добровшьносп, оцiнка ризикiв та !х прогно-зування, визначення механiзмiв та елемешгв страхування. У цiй царинi бажано списи схрести-ти. Логiчною також мае бути дискушя щодо розмiру страхових внескiв, !х диференцшова-носп в залежностi вiд технологiчного ризику та ризику для здоров'я людей.
Еколопчне страхування по суп е важливим роздшом екологiчно! безпеки для людей в зош !х
економiчно! активностi, безпеки, яка ч^ко виз-начае життево важливу мету суспшьства [1].
1нститут екологiчного страхування повинен:
■ гарантувати, що рiвень еколопчного ризи-ку, визнаний прийнятним для людей (як для бiологiчних об'екпв, так i для економiчних суб'екпв), зберiгатиметься невизначено довго;
■ вщображати iнтереси людей як в чистому i здоровому довкiллi, так i в можливостi задоволь-няти iншi матерiальнi потреби;
■ забезпечити кожному даному рiвню еко-лого-економiчно! безпеки (який визначаеться мiрою ризику економiчних втрат, захворюва-ностi i передчасно! смертностi) вiдповiдний рiвень екологiчних параметрiв у регiонi, досяг-нення яких потребуе затрат економiчних ресур-ив, тим самим пiдвищуючи рiвень задоволення шших потреб людини.
Надзвичайно дотичним мюцем етики е епiде-мюлопчш дослiдження в галузi гiгiени дов-кiлля.
Почнемо з того, що на теренах Укра!ни вони потребують значного удосконалення, приведення у вiдповiднiсть сучасним вимогам i правилам епiдемiологi!.
Оскiльки еколого - ппешчна ситуацiя в кра!-нi, стан довкiлля та його основних об'екпв -повiтря, води, грунту, харчових продукпв -квалiфiкуються як екстремальнi, важко навiть уявити, особливо в зонах еколопчного лиха, всю небезпечшсть масово! iпохондризацi! населення з !! медичними, психологiчними та сощальними наслiдками. Згадаймо безлiч сощально-психоло-гiчних проблем Чорнобилю.
При проведенш епiдемiологiчних дослiджень, перш за все при надзвичайних ситуацiях, лiкар завжди повинен пам'ятати, що мае справу з бшьш чи менш порушеною гармошею особисто-стi, що вш торкаеться приватного життя людини, !! способу життя.
Осмислення взаемозв'язкiв i взаемовiдносин людини з мiнливими умовами довкшля повинно переслiдувати двi основш мети фундаментального i прикладного характеру:
1. Изнання закономiрностей формування сус-пiльного здоров'я, а також визначення залежнос-тi його вщ впливу навколишнього середовища з урахуванням порушень на рiвнi як оргашзму людини i популяцi!, так i екологiчних систем, що створюють умови !! проживання.
2. Забезпечення органiв управлiння своечасно диференцiйованою шформащею про здоров'я населення, демографiчнi зрушення, !х тенденцi!, необх1дною для прийняття рiшень щодо соцiаль-
но-економiчних заходiв у масштабi регiону чи кра!ни.
Доречно вiдмiтити, що створений у 2000 рощ в Укра!ш Нащональний план дiй по ппеш навколишнього середовища (НПДГНС) поклика-ний об'еднувати ресурси i зусилля для виконання мiсцевих плашв дiй у галузi гiгiени навко-лишнього середовища, пiдвищувати за рахунок координаци коефiцiент корисно! дi! ресурав, що залучаються на заходи в галузi охорони довкiлля i здоров'я. Це яюсно новий пiдхiд у полчищ екологiчно! безпеки.
Важливо, що план наголошуе на необхщност змши особистого становлення людини до свого здоров'я та нормативно-правового забезпечення взаемовщносин у системi "людина - навколишне середовище".
Етика життя, вивчаючи проблеми моралi вiдносно людини i всього живого, визначае, яю дi! по вщношенню до живого з морально! точки зору допустим^ якi - ш [4]. Вона мае мiждисцип-лiнарний характер, але найбшьше свое визна-чення й призначення знаходить у медициш, медичнiй наущ.
Профiлактична медицина, гiгiенiчна та меди-ко-екологiчна наука, пiдгрунтям яких завжди були деонтологiчнi та етичнi тдходи, повиннi зайняти провiдне мiсце у широкому впроваджен-нi етичних та бюетичних принципiв у сучасну медичну та екологiчну дiяльнiсть.
Ми повинш наповнити етичним змiстом проблему взаемостосунюв людини i довкiлля. Квш-тесенцiею таких взаемовiдносин мае стати не пристосування людини цiною свого здоров'я до постшних змiн в оточуючому середовищ^ а забезпечення людини здоровими умовами життя.
Здоров'я людини i еколопчна безпека мають стати основою державного будiвництва в Укра-!нi. Саме тому гшена, як профiлактична дисцип-лiна, та медична екологiя, яка тiсно з нею ств-працюе i знаходиться на стику медицини та еко-логi!, мають стати iнтеграцiйними науками, а ппешчне та екологiчне нормування - вщ-повiдати сьогоденним реалiям, новим страте-гiчним питанням наукового пошуку, сучасному медико-еколопчному свiтогляду.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Гаврилов В.Л. Модель обязательного страхования // Страховое дело.- 1998.- №8.- С.21-28.
2. Горшков В.Г., Кондратьев К.Я., Лосев К.С. Глобальная экодинамика и устойчивое развитие: естественно-научные аспекты и «человеческое измерение» // Экология. - 1998.- №3.- С.163-170.
3. Дорогунцов С.1., Ральчук О.В. Сталий розви-ток: траектор1я можливостей та обмежень // Вюн. НАН Украни.- 2000.- №8.- С.3-14.
4. Кундиев Ю.И. Биоэтика - веление времени// Лшування та д1агностика.- 2001.- №1.- С.8-11.
5. Сердюк А.М., Тимченко О.1. Перспективи роз-
витку ппени в Укрш'ш // Медичн1 перспективи.-1998.- Т.Ш, №2.- С.3-5.
6. Сидоренко Г.И., Сутокская И.В. О фундамен-тальних исследованиях в гигиене // Довшлля та здоров'я. - 1996. - №1. - С.22-25.
7. Трахтенберг 1.М. Медична еколопя як наукова дисципл1на // Гигиена населённых мест.- К., 2001.-Вып.38.- С.27-35.
8. Черниченко 1.О., Литвиченко О.М., Баб1й В.Ф. До проблеми визначення ризику при г1г1ен1чному рег-ламентуванн1 // Гигиена населённых мест.- К., 2001.-Вып. 38.- С.36-44.
♦
УДК: 616. 728.1-089.843:725.513(477.63)
О. €. Лоскутов, О.€. Олшник, Д.А. Синегубов
Дтпропетровська державна медична академiя кафедра травматологи та ортопеда (зав. - д. мед. н., проф. О. С. Лоскутов)
ДО 15-Р1ЧЧЯ КЛ1Н1КИ ЕНДОПРОТЕЗУВАННЯ СУГЛОБ1В
Ключовi слова: органгзацгя ортопедично'1 допомоги, ендопротезування Key words: organization of orthopedic aid, joint replacement
Резюме. Открытие в 1991 году на базе Днепропетровской ОКБ им. И.И. Мечникова первого специализированного отделения эндопротезирования крупных суставов позволило осуществить разработку и внедрение в клиническую практику модульных отечественных имплантатов тазобедренного сустава. Днепропетровская клиника эндопротезирования сегодня служит базой для проведения международных симпозиумов по ведущим проблемам ортопедии, является центром для обучения эндо-
