CC BY
28
Вкник Нацюнального унiверситету «Льв1вська полггехшка». Серiя: «Юридичш науки» № 4(28), 2020
УДК 340.12
Альона Романова
Нацюнальний ушверситет «Львiвська полтохшка», Навчально-науковий шститут права, психологи та шновацшно! осв^и, доктор юридичних наук, доцент професор кафедри теори, ютори та фшософи права
aliroma@ukr.net Людмила Русаль Львiвський iнститут МАУП, кандидат юридичних наук, доцент кафедри права luda.rusal@gmail.com
ЕТИЧН1 НОРМИ ТА СВОБОДА ЛЮДИНИ У ПРАВ1: 1НТЕГРАТИВНИЙ АСПЕКТ
http://doi.org/10.23939/law2020.28.089
© Романова А., Русаль Л., 2020
З'ясовуеться особливкть iнтегративного аспекту етичних норм та свободи людини у прав1, обумовленого тим, що гармонiя у прав1 проявляеться через принцип координа-цп дiй мiж рпними елементами i структурними пщроздшами, якi входять у суспiльну систему. Це дае можливкть одержання етичних знань про принципи i норми з етичних кодекав, котрi е джерелами шформацн про суспiльнi цшность
Наголошуеться на свободi, як внутршньо-емоцшнш якостi особи. Аналiзуються особливостi розвитку гармоншносл системи особистiсного ставлення до оточуючого св^ ту та людей, вироблення власноТ рольовоТ поведiнки, як важливi чинники формування вiдчуття в особи природно-правовоТ свободи.
Доведено, що етичш норми в прав1 виступають критерiями сп1вв1дношення дiй учасникiв правотворчого i правозастосовного процесу, сприяють Тх оцiнюванню i з погляду вiдповiдностi або невiдповiдностi моральним нормам. Моральнш оц1нц1 пщ-лягають не лише дп людини, але й уся дшсшсть, i соц1альна, i природна. Етична оцш-ка, свою чергою, виступае для суб'екта як вимога до того чи шшого вчинку, а саме моральний обов'язок до здшснення добра щодо конкретного суб'екта. Оцшка ви-робляеться через призму таких понять морально'! свщомостц як добро i зло, справед-ливкть, обов'язок, совiсть. Через оцiнку у свщомост суб'екта правозастосовноТ дiяль-ност «суще» зiставляеться з «належним», оскшьки саме деонтологiя, як роздiл етики, надае статусу обов'язковост моральним нормам. Моральш оц1нки, будучи ушверсаль-ними, поширюються майже на ва дп людини, етичнi ж основи правозастосування д^ ють у конкретнiй правовш сферi.
Встановлено, що особливого значення у зв'язку з цим набувае проблема морально-правового виховання майбутшх юрислв. Формування високих моральних якостей в умовах становлення громадянського суспшьства мае спиратись на рекомендацп науко-вц1в. Виховний аспект виражаеться в дп етичних норм на волю i свiдомiсть людей, щоб
сформувати шанобливе ставлення до правових норм. Етичш норми шформують про моральш основи процесу правозастосовноТ дiяльностi, вносять у свщомкть людини знання принцишв, норм i правил. Вони об'еднують усi аспекти формування та розвитку права i правовоТ системи на основi аксiологiчного чинника.
Ключовi слова: етичш норми, моральш норми, моральш оц1нки, свобода, природне право, духовне життя, правове виховання.
Постановка проблеми. На етичне нормування поведiнки людини як елементарну форму морально! вимоги, певний взiрець поведшки, що вiдбиваe усталенi потреби людського сшвжиття i вiдносин та мае обов'язюв характер, впливае свобода особи через вибiр як момент i елемент, поряд з «внутршньою свободою» i свободою, що включае у себе два основш компоненти: почуттевий i рацiональний.
Важливiсть дослiдження задекларовано! тематики обумовлена тим, що функци контролю i критичного осмислення етичних настанов людини, зокрема у природно-правовому простор^ реаль зують передусiм такi форми И самосвщомосп, як совiсть i сором. При цьому центральну, основопо-ложну роль вiдiграе совiсть, що И попередньо можна було б описати як внутршне духовне осмислення людиною цшсносп свое! життево! реалiзацil пiд кутом зору И свободи. Саме у правовш сферi акумулюються моральнi, етичнi, духовнi аспекти життедiяльностi людини, котрi можуть руйнуватися за умови вщсутност свободи i свобщно! волi.
Аналiз дослiдження проблеми. Проблема етичних норм та свободи у правi щкавила видат-них зарубiжних та вiтчизняних мислителiв i науковцiв, а саме: В. Андрущенко, Л. Петражицький, С. Сливка, В. Франкл, Ю. Хабермас.
Фiлософи, сощологи та культурологи права акцентували увагу у сво!х дослiдженнях на морально-етичних аспектах поведшки людини, не акцентуючи увагу на особливостях впливу i взае-мовпливу етичних норм i свободи людини.
Незважаючи на те, що учет зробили значний крок у тлумаченш етичних норм i свободи, до-тепер в Укра!ш немае комплексного дослщження вказаних категорiй на основi iнтегративного тдходу.
Мета полягае в тому, щоб з фiлософсько-правового погляду проаналiзувати т питання, якi найбiльш дотичнi до розумшня iнтегративного аспекту етичних норм та свободи у правь
Виклад основного матерiалу. У правозастосовнiй i правотворчiй дiяльностi потрiбно керува-тися етичними нормами, функцiя яких зводиться до !хнього морального призначення i впливу на юридичну практику.
Функци етичних норм у правi визначаються моральними характеристиками суспшьства i пра-вово! системи; виражають об'ективну необхiднiсть ефективного право творення та правозастосу-вання; характеризують етичш норми в ди; упорядковують вщносини у сферi юриспруденцп.
Засадничою, з-помiж системи iснуючих функцiй, е штегративна. Слово «штегрувати» означае «об'еднувати частини в одне цше» [1]. Щодо права, то це виражаеться в трансформацп i в об'еднанш моральних понять добра i справедливой в етичнi норми, що стосуються суб'екив правотворчо! i правозастосовно! дiяльностi. У результатi тако! штеграцп уявлення про добро i справедливiсть набувають загальнообов'язкового характеру, спираються на силу й авторитет дер-жави. Одночасно шдвищуеться i соцiально-моральна цiннiсть само! системи. Добро досить часто мае шдивщуальний характер, причому кожен суб'ект «чекае» вияву «добра» вiд шших. Надання справедливостi i добра на державному рiвнi значно пiдвищуе авторитет влади, сприяе ефективностi правозастосовно! дiяльностi.
Етичт норми та свобода людини у правг: Iнтегративний аспект
Гармошя у правi проявляеться через принцип координаци дш мiж рiзними елементами i струк-турними пiдроздiлами, яю входять у суспiльну систему. Координащя у правi передбачае сутдряд-шсть iнституцiйних рiвнiв, вiдношення дисциплiни, субординацп мiж пiдсистемами й елементами.
Закршлеш в правi моральнi цiнностi надають iнформацiю про добро i зло, справедливють, гу-манiзм, честь, пдшсть, пошану. Через ознайомлення з етичними нормами можна одержати знания про закони добра, справедливости дiалектику добра i зла, рiзнi форми !х вияву у сферi правових явищ. Це дае можливiсть одержання етичних знань про принципи i норми з етичних кодекшв, що е джерелами шформаци про суспiльнi цшносп [2, с. 8].
Етичнi норми в правi виступають критерiями сшввщношення дiй учасникiв правотворчого i правозастосовного процесу, сприяють !х оцiнюванню i з погляду вiдповiдностi або невщповщносп моральним нормам. Моральнiй оцiнцi шдлягають не лише дп людини, але й уся дiйснiсть, i сощальна, i природна. Етична оцiнка, свою чергою, виступае для суб'екта як вимога до того чи шшого вчинку, а саме моральний обов'язок до здшснення добра щодо конкретного суб'екта. Оцшка виробляеться через призму таких понять морально! свщомосп, як добро i зло, справедливiсть, обов'язок, совють. Через оцiнку у свщомосп суб'екта правозастосовно! дiяльностi «суще» зютавляеться з «належним», оскiльки саме деонтолопя, як роздiл етики, надае статусу обов'язковосп моральним нормам. Моральнi оцшки, будучи унiверсальними, поширюються майже на вс дi! людини, етичнi ж основи правозастосування дiють у конкретнш правовiй сферi.
Особливого значення у зв'язку з цим набувае проблема морально-правового виховання майбутшх юриспв. Формування високих моральних якостей в умовах становлення громадянського суспiльства мае спиратись на рекомендаци науковцiв. Виховний аспект виражаеться в дi! етичних норм на волю i свiдомiсть людей, щоб сформувати шанобливе ставлення до правових норм. Етичш норми шформують про моральнi основи процесу правозастосовно! дiяльностi, вносять у свiдомiсть людини знання принцишв, норм i правил. Вони об'еднують усi аспекти формування та розвитку права i правово! системи на основi аксiологiчного чинника.
Етичш норми не стшьки привчають до дотримання сукупностi правил, скшьки виховують саму здатнiсть керуватись щеальними нормами. За наявностi тако! здатностi до самовизначення людина може не лише вибирати вщповщну лшю поведiнки i розвивати !!, а й самовдосконалюва-тися. Всi конкретш досто!нства, якi ми знаходимо в морально виховано! особи, випливають з фундаментально! !! здатностi чинити так, як необидно, вщповщно до цшшсних уявлень, зберiгаючи при цьому свою автономда. Правове виховання завжди пов'язане з началами моральностi, дотри-манням гiдностi i справедливостi [3, 167].
Етичш норми надають людиш найважливш^ глибиннi орiентири. Саме моральш цiнностi е центром усього духовного св^у особи i вагомо впливають на !! громадянську позицiю, на ставлення до чинного права (правосвщомють), на оцшку тих або шших поглядiв. Етичнi норми виступають як масштаб людсько! дiяльностi з погляду наповнення !х моральним змiстом, вони висувають до людини максимальш вимоги, вимагають «рiвняння» на моральний щеал.
У суспiльствi, що бере за основу верховенство права, на першому мющ сто!ть людина, як ви-ща соцiальна цiннiсть. Важливого значення у цьому вiдношеннi набувають дослщження проблем збереження природно-правово! свободи особи.
Свобода - це проспр об'ективних можливостей, усерединi якого суб'ект може реалiзувати сво! прагнення до самоствердження i самореалiзацi!. У фшософи права проблема свободи - одна з ключових, оскiльки конституювання нормативно! сфери права передбачае !! обов'язкову сшввщне-сенiсть iз сумiжною сферою свободи. Дефшщи права найчастiше вибудовувалися або через сполу-чення зi свободою, або через навмисне ^норування останньо! [4, 307].
Зазначимо, що свобода - це внутршньо-емоцшш якосп особи. Для формування внутрiшньо-емоцшних якостей важливе значення мае вироблення особливостей емоцiйного сприймання люди-ною людини, тобто духовшсть самого спшкування [5, 143]. Адже спiлкування - це не просто обмш шформащею, воно передбачае взаемну активнiсть партнерiв. Важливим проявом цього чинника е
окультурнення образу самого «я» як системи уявлень особистост про саму себе, виходячи з того, як будусться взаeмодiя мiж людьми на рiвнi, що визначасться законами природно! гармони. Знаючи змiст та умови формування образу «я» шшо1 людини, особа може устшно прогнозувати, а також впливати на И поведшку не просто мiрою примусу, а власними внутршшми якостями.
Моральнiсть цього процесу е важливим чинником самооцiнки. Завищена самооцшка призво-дить до того, що людина починае себе переоцiнювати у ситуащях, якi не дають для цього жодно1 пiдстави. Внаслiдок цього вона може натикатися на протцщю оточуючих людей, якi вiдкидають И принципи, що спричиняе антицiннiснi явища, а саме: агресивнiсть, злiсть, пихатють. Щодо занадто низького рiвня самооцшки, то вiн також зумовлюеться низьким рiвнем внутршньо1 культури осо-бистосп. Це призводить до розвитку комплексу неповноцшносп, вiдчуття обмеження природно-правово1 свободи, спйко! невпевненостi у соб^ тяжких внутрiшнiх переживань, що може супроводжу-ватися порушенням людиною моральних i правових норм, сприяти вчиненню злочинiв.
Вважаемо, що важливим чинником формування вщчуття в особи природно-правово1 свободи е розвиток гармонiйностi системи особистюного ставлення до оточуючого св^у та людей, вироб-лення власно1 рольово1 поведiнки. Це, зокрема, важливо i для правникiв, а, тим паче, для майбутшх юристiв.
Щодо гармошзаци системи особистiсних вiдносин до оточуючого св^у i людей, то треба за-значити, що таю вщносини е суб'ективно-оцiнювальною, свiдомою, вибiрковою позицiею, яку iнодi називають життевою. Юристовi важливо знати та враховувати ставлення рiзних осiб до правових норм, злочишв, термiнiв покарання тощо. Вiн не повинен прямо виражати свое ставлення до подш, людей, вш мае робити це виважено, беручи до уваги позицiю людини, з якою вш спiлкуеться, р> вень И духовного розвитку, культури, враховуючи внутршш якостi, щоб не порушити природно-правову свободу особи. Щоб вщчути i зберегти власну природно-правову свободу, юристовi необ-хщно виробити почуття гармони свое1 натури з оточуючим св^ом, тобто, вш повинен тонко вщчу-вати красу вчинюв i дiй оточуючих, а злочин квалiфiкувати не лише як порушення закону, а й вбачати у ньому розрив гармони мiж природним правом i людиною, природним правом i позитив-ним правом.
Адже норми, закладеш у природному прав^ е iдеальними, i якщо !х не завжди вдаеться дотримувати, то треба хоча б намагатися не порушувати !х у власнш свiдомостi i переконаннях, i тим самим - переносити власний морально-етичний рiвень, почуття гармони, свободи на оточуючих, яю шд таким впливом формуватимуть власний природно-правовий свобiдний вимiр суспiльного буття.
Важливе мiсце у формуванш i розвитку природно-правово1 свободи особи належить вдоско-наленню моральное' свiдомостi та самосвiдомостi [6, 64]. Адже, у процес юторично1 практики вщбувалося усвiдомлення людством механiзмiв, що формують спроможшсть особистостi гармо-ншно, свобiдно ставитися до дiйсностi, тобто здатшсть сприймати i переживати у почуттевих формах власне буття, знаходити й оцшювати загальнолюдськi цшносп i перетворювати цю дiйснiсть у сшввщношенш зi сво1ми уявленнями.
Сьогодш аналiз духовностi можливий iз використанням феноменолопчних настанов: духов-нiсть сучасно1 людини може бути проаналiзована в тш даностi, в якiй вона розкриваеться через культурш структури. Вщтак, духовнiсть - це не лише свщома активнiсть суб'екта, зумовлена системою певних цiнностей, але i цiлiсний процес життедiяльностi людини, в якш нерозривно пов'язанi цiлерацiональнi дн i переживання; це такий процес людсько1 життедiяльностi, який одно-часно е i самоiдентифiкацiею, i самовизначенням, i самоздiйсненням особистостi.
Оскiльки духовшсть втiлюе динамiчний характер людського буття i свiтоставлення, то вона е специфiчним пошуком мiри людсько1 гармони зi свiтом. Саме в цш гармонil людина здатна здiйс-нювати свое юнування у скiнченному через включешсть у нормативнiсть життя, але збер^аючи здатнiсть до реалiзацil сво1х творчих потенцiй. Буття людини пов'язане з юнуванням органiчного зв'язку мiж тiлесним, душевним i духовним, який робить можливим И участь у всезагальносп i нескiнченностi унiверсуму, а звщси - представлення духовностi домiнуванням тих чи iнших типiв цшностей, типiв духовностi [6, 106].
Етичт норми та свобода людини у npaei: iнтегративний аспект
Духовне життя не е чимось суто щеальним, як його трактуе ^eari3M, а постае як специфiчна едшсть iдеaльного та реального, теоретичного i практичного ставлення людини до св^у, як дiйсний стан свiторозумiння (орiентaцп у свiтi) в тiй конкретнш ситуаци практично! ди i спшкування, в якiй iндивiд безпосередньо застае i проявляе себе. Кожний практичний акт включае весь горизонт духовного самовизначення. Духовне життя - це побудова i розвиток життевого св^у людини, який належить iндивiду, але водночас включае i родовi, i зaгaльнолюдськi, i всезaгaльнi характеристики буття. Всезагальним е й сам спошб конструювання життевого свiту - як власне людський спосiб.
Таким способом е власне людська життедiяльнiсть як така, своерщшсть яко! визначаеться на-самперед смисловими переживаннями i духовними почуттями. В даному рaкурсi вона постае як духовно насичена дшсшсть, що реaлiзуеться, по-перше, як своерщний процес, що поеднуе самоус-вщомлення людини з li вiльним вибором, визначенням само! себе як ютоти ушкально!, по-друге, як певний дшсний стан людини. Ознaченi ж переживання та почуття запропонованого пiдходу трак-туються як чуттевi стани, що прояснюються у чaсi для свщомосп, спiввiдносяться зi свiтовим буттям i визначаються ним.
Висновки. Функци етичних норм у прaвi е необхщним елементом процесу його впорядкову-вання, що оргaнiчно поеднують прaвовi i морaльнi принципи. На шляху до втшення загальнолюдсь-ких цiнностей у прав^ повинен розвиватися, збагачуючись новими етичними вимогами правотвор-чий i правозастосовний процес, що е першочерговим завданням у пошуках нaйбiльш ефективно! системи оргашзаци державно! влади з урахуванням реaлiй сучaсностi.
Духовнiсть у смислових переживаннях i власне людських почуттях, даеться як очевиднiсть «життевих штенцш», що достовiрнi для особистост з такою визнaченiстю як i сaмосвiдомiсть. Поеднання переживання i духовних почуттiв замикае горизонт, що й утворюе життевий свiт людини. Життя !! - це оргашчне поеднання iмaнентностi та трaнсцендентностi, в цьому i полягае парадокса-льшсть феномена духовного, в якому людина стверджуеться у сво!й людськiй якосп, знаходить смисл свого життя. Духовний розвиток людини не е дещо вiдмiнне вiд людського життя чи шдне-сене над ним.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бусел В. Т. (2005). Великий тлумачний словник сучасно!' украшсько! мови. 1ртнь : Перун. 1728 с. 2. Мишина И. Д. (1999). Нравственные ценности в праве : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Урал. гос. юрид. акад. Екатеринбург. 26 с. 3. Петражицкий Л. И. (1908). Введение в изучение права и нравственности. Основы эмоциональной психологии. СПб. : Типогр. Ю. Н. Эрлихъ. 266 с. 4. Бачинш В. А., Журавський В. С., Панов М. I. (2003). Фшософ1я права : словник. К. : 1н Юре. 408 с. 5. Андрущенко В., Горлега Н. (1996). Социология: наука об обществе. Харьков : Консул. 367 с. 6. Киричук О. (1999). Основи психологи. 4-те вид., стереотип. К.: Либщь. 632 с.
REFERENCES
1. V. T. Busel (2005). Velykyj tlumachnyj slovnyk suchasnoyi ukrayinskoyi movy [A great explanatory dictionary of modern Ukrainian]. K., Irpin : Perun. 1728 s. 2. Mishina I. D. (1999). Nravstvennye czennosti v prave [Moral values in law] : avtoref. dis. ... kand. yurid. nauk. Ural. gos. yurid. akad. Ekaterinburg. 26 s. 3. Petrazhiczkij L. I. (1908). Vvedenie v izuchenie prava i nravstvennosti. Osnovy emoczionalnoj psikhologii [Introduction to the study of law and morality. The basics of emotional psychology]. SPb. : Tipogr. Yu. N. Erlikh. 266 s. 4. Bachynin V. A., Zhuravskyj V. S., Panov M. I. (2003). Filosofiya prava : slovnyk [Philosophy of Law: Dictionary]. K. : In Yure. 408 s. 5. Andrushhenko V., Gorlega N. (1996). Socziologiya: nauka ob obshhestve [Sociology: The Science of Society]. Kharkov : Konsul. 367 s. 6. 6. Kyrychuk O. (1999). Osnovy psyhologiyi [Fundamentals of psychology]. 4-te vyd., stereotyp. K.: Lybid\ 632 s.
Дата надходження: 31.08.2020 р.
Alona Romanova
Institute of Jurisprudence and Psychology at Lviv Polytechnic National University, Doctor of Law, Professor of the Department of Theory and Philosophy of Law,
Liudmyla Rusal Lviv Institute
Interregional Academy of Personnel Management
ETHICAL STANDARDS AND HUMAN FREEDOM IN LAW: AN INTEGRATIVE ASPECT
The special features of the integrative aspect of ethical standards and human freedom in law are revealed due to the fact that harmony in law is manifested through the principle of coordination of actions between different elements and structural subdivisions forming the social system, which enables to acquire ethical knowledge of ethical principles and standards from ethical codes that are sources of information about public values.
Freedom is emphasized as an intrinsic emotional quality of a person. The peculiarities of developing harmony of the system of personal attitude to the surrounding world and people, producing one's own role-playing behavior as important factors in forming the sensation of natural and legal freedom of a person are analyzed.
It is proved that ethical norms in law act as criteria for the ratio of actions of participants in the law-making and law-enforcement process, contribute to their evaluation in terms of compliance or noncompliance with moral norms. Not only human actions, but also all reality, both social and natural, are subject to moral evaluation. Ethical evaluation, in turn, acts for the subject as a requirement for a particular act, namely a moral obligation to do good to a particular subject. Evaluation is made through the prism of such concepts of moral consciousness as good and evil, justice, duty, conscience. Through the evaluation in the mind of the subject of law enforcement activity, «being» is compared with «proper», because it is deontology, as a section of ethics, that gives the status of binding moral norms. Moral assessments, being universal, apply to almost all human actions, while the ethical foundations of law enforcement operate in a particular legal area.
It is established that the problem of moral and legal education of future lawyers acquires special significance in this connection. The formation of high moral qualities in the conditions of the formation of civil society should be based on the recommendations of scientists. The educational aspect is expressed in the effect of ethical norms on the will and consciousness of people to form a respectful attitude to legal norms. Ethical norms inform about the moral foundations of the process of law enforcement activity, bring to the human consciousness knowledge of principles, norms and rules. They combine all aspects of the formation and development of law and the legal system on the basis of an axiological factor.
Key words: ethical standards, moral standards, moral evaluations, freedom, natural law, spiritual life, legal education.
